Вдивляючись у траву на весні, розглядаючи травинки, серед роси ми часто можемо побачити жовтогарячий клубочок , що вирішив притулитись серед травинок та вабити нам око. Цю яскраву квітку, що так схожа на сонце називають-кульбабка.
Стебло у кульбабки безлисте, світлого кольору, усередині порожнисте. Якщо квітку зірвати, то на місці зриву з’явиться яскраво-білий гіркий сік. На його верхівці – одна велика жовта квітка у формі кошика. Вона яскрава, наче сонечко.
У квіточки безліч пелюсточок, ніби промінчиків. Увечері вони згортаються, а вранці розкриваються. А листочки у неї розложисті, довгі, краї зубчасті, якісь казкові. Вони ростуть від самого кореня і ніби оберігають рослину від небезпеки.
Що вам нагадує кульбаба?
Здалеку здається, ніби маленькі курчата в траві копошаться, або ж сонечко вирішило прилягти у травиці. Кульбаби дуже допомагає своїм нектаром бджолам, оскільки росте всюди: на полі, на луках, і на дачі, і у лісі.
Коли кульбаба відцвітає, на місці жовтих квіток дозрівають плоди, кожен з яких має довгий носик з волосками на кінці. Сім’янок у рослини дозріває багато, вони і утворюють повітряну білосніжну шапку. Правда, тримається ця «шапка» на рослині не дуже довго – до першого пориву вітру. Повіє вітер – і сім’янки зриваються з кульбаби і дружною юрбою відправляються в подорож по повітряному океану. І летіти вони можуть, підхоплені повітряними потоками, досить довго. А коли сім’янки сідають на землю, то на місці з’являються нові кульбаби.
