«Операція «ЗАХІД»: шлях додому» (дослідницький матеріал депортаційних акцій на Західній Україні в повоєнний час на прикладі сім’ї Ступницьких)

Післявоєнні роки для людей Західної України були позначені гірким фактажем совєтизації: розправою над повстанцями, розкуркуленням, насильницькою колективізацією та масовими депортаціями до Сибіру та Далекого Сходу. Наймасовіші сталінські депортації на наших землях були здійснені з 1944 по 1952 роки. За даними МВС України відповідно до Указу Ради Міністрів СССР “Про виселення із західних областей УССР на Сибір та Далекий Схід членів сімей “оунівців” і активних бандитів, арештованих і убитих в боях” протягом даних років із західних областей України було депортовано 65 тис. 906 сімей (203 тис. 662 особи), в т. ч. членів родин учасників «банднаціоналістичного підпілля», «бандпособників» та членів їхніх родин – 182 тис. 543 особи, «куркулів» з родинами – 12 тис. 135 осіб, єговістів, колишніх військовослужбовців армії Андерса з їхніми родинами – 8 тис. 984 осіб. На всіх їх чекали каторжні роботи на рудниках, лісосплавах та колгоспах Сибіру й Далекого Сходу. Постраждали жителі Ровенської, Волинської, Львівської, Тернопільської, Чернівецької, Івано-Франківської областей. Із депортованих українців кожна 4 людина загинула від голоду, холоду, епідемій та непосильної праці. Депортація назавжди залишила відбиток на долях відірваних від рідної землі людей, в тому числі й на родині Ступницьких з Костопільщини.