Олег Борисович Гуцуляк — український письменник, культуролог, філософ, науковець і громадський діяч, який є одним із представників так званого «станіславського феномену».
Біографія
Ранні роки: Народився 11 липня 1969 року в Івано-Франківську.
Освіта: Навчався в Івано-Франківському державному педагогічному інституті ім. В. Стефаника. Захистив кандидатську дисертацію з філософії.
Громадська діяльність: Був активним учасником неформальних організацій в Івано-Франківську з кінця 1980-х років, зокрема, Рок-клубу, «Руху», а пізніше — Народного Руху України та Товариства української мови «Просвіта». У 1990-х роках керував Інформаційним центром УНА-УНСО в Івано-Франківську та був кореспондентом газети «Голос нації».
Професійна діяльність: Працює доцентом кафедри філософії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Є членом Національної спілки краєзнавців України та Асоціації міфологів і атлантологів України.
Творчість
Творчий доробок Олега Гуцуляка включає прозу, поезію, культурологічні та філософські праці. Він є автором геокультурної концепції України як «МезоЄвразії».
Поезія:
Збірка «Нумізматика вирію» (1996) — видана у складі спільного проєкту «Тетрархія», куди увійшли також дебютні збірки Володимира Єшкілєва, Любомира Кліща та Богдана Козака.
«Птахи та лілії» (1999).
«Повстання скіфів» (2002).
«Поет і Тіамат: вибране» (2003).
«Своеволие ижици» (2019).
Проза:
Олег Гуцуляк публікував прозові тексти в журналі «Четвер», ставши одним із його перших постійних авторів.
На сайті «Поетичні майстерні» доступні його прозові твори, аналітичні статті та рецензії.
Культурологія та філософія:
Його дослідження охоплюють різні теми, включаючи міфологію та атлантологію.
Автор публікацій, що стосуються геокультурної концепції України, яку він розглядає як «МезоЄвразію».
