Оксана Петрівна Луцишина — відома українська письменниця, поетка, перекладачка та літературознавиця, яка народилася 10 жовтня 1974 року в Ужгороді. Вона є лауреаткою Національної премії України імені Тараса Шевченка 2021 року.
Біографія
Оксана Луцишина народилася в сім'ї філологів. У 1995 році закінчила факультет романо-германської філології Ужгородського державного університету. На початку 2000-х років переїхала до Сполучених Штатів Америки, де продовжила навчання, здобувши ступінь магістра з порівняльного літературознавства та гендерних студій, а згодом — ступінь доктора філософії (PhD) з порівняльного літературознавства.
Наразі вона викладає українську мову та східноєвропейські літератури в Техаському університеті в Остіні на посаді доцента-інструктора (Assistant Professor of Instruction). Також є членкинею Українського ПЕН.
Творчість
Творчість Оксани Луцишиної охоплює поезію, прозу та переклади. Вона є авторкою низки збірок поезії, збірки оповідань та романів.
Основні твори:
Поезія:
«Усвідомлена ніч» (1997)
«Орфей Великий» (2000)
«Я слухаю пісню Америки» (2010)
«Вірші Феліцити» (2018)
Проза:
Збірка оповідань «Не червоніючи» (2007)
Роман «Сонце так рідко заходить» (2007)
Роман «Любовне життя» (2015)
Роман «Іван і Феба» (2019)
Роман «Іван і Феба» був особливо відзначений критиками та отримав Премію міста літератури ЮНЕСКО (2020) та Національну премію України імені Тараса Шевченка (2021).
Окрім власної письменницької діяльності, Луцишина також активно займається перекладацькою роботою, перекладаючи твори сучасних українських авторів на англійську мову у співпраці з іншими перекладачами. Її літературознавчі дослідження зосереджені, зокрема, на творчості Бруно Шульца та філософії Вальтера Беньяміна.
