1. Обставини, що виключають злочинність діяння
Визначені в Кримінальному кодексі України (ст. 36–43) – це дії, які формально підпадають під ознаки злочину, але не є злочинами через законне обґрунтування:
Необхідна оборона (ст. 36) – захист особи або блага від суспільно небезпечного посягання.
Уявна оборона (ст. 37) – особа помилково вважає, що захищається від посягання.
Затримання особи, яка вчинила злочин (ст. 38) – для передачі її правоохоронним органам.
Крайня необхідність (ст. 39) – заподіяння шкоди меншим благам для порятунку більш значущих.
Фізичний або психічний примус (ст. 40) – якщо особа діяла під тиском, який не могла уникнути.
Виконання наказу або розпорядження (ст. 41) – якщо наказ був законним.
Ризик для досягнення суспільно корисної мети (ст. 42) – дозволений обґрунтований ризик.
Виконання спеціального дозволу або закону (ст. 43) – дії, передбачені законом.
2. Підстави звільнення від кримінальної відповідальності
Це обставини, за яких особа не підлягає покаранню, навіть якщо вчинено злочин:
Дійове каяття (ст. 45) – щире розкаяння та добровільне відшкодування шкоди.
Примирення з потерпілим (ст. 46) – у справах приватного обвинувачення.
Передача на поруки (ст. 47) – за згодою колективу чи особи.
Зміна обстановки (ст. 48) – втрата суспільної небезпеки вчиненого.
Сплив строків давності (ст. 49) – залежить від тяжкості злочину.
Амністія або помилування – спеціальні акти Президента або ВРУ.
Добровільна відмова від вчинення злочину (ст. 17).
