В умовах боротьби теоретичних думок щодо нових фактів, отриманих в період інтенсивного розвитку досліджень в перші півстоліття (70-рр XIX – перша половина XX ст.) існування наукової психології як самостійної науки, виявляли неспроможність психологічної теорії і, перш за все недостатність її підстави - суб'єктивно-ідеалістичного уявлення про психіку (Р.Декарт, В. Вундт, Е. Еббінгауз, Г. Спенсер, У. Джеймс) та інші.