Іван Драч належить до нової хвилі поетів, до покоління митців-інтелектуалів, поетів-шістдесятників, яких об’єднувало «прагнення до вияву здорового особистого начала, енергійність художнього пошуку, неприйняття шаблону та художньої нівеляції» [6, с. 125]. Він заявив про свою творчість в епоху науково-технічної революції, в пору великих зрушень в економічному, соціально-поетичному й духовному житті суспільства, в пору перегляду морально-етичних цінностей у житті та літературі.