Нон-фікшн "Як Гавеня-Шкоденя абетку безпеки вчило". Закінчення І частини

Опис документу:
Превентивне виховання

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Розділ ХХХVІІ

Подорож по сторінках енциклопедій

або чи існували в давнину правила дорожнього руху?

Ви, мабуть, скажете, що в давнину правил дорожнього руху не існувало, бо тоді не було машин. І помилитесь.

Ще в Стародавньому Римі імператор Юлій Цезар запровадив свої правила дорожнього руху. Щоб не траплялося зіткнень колісниць та карет, на вузьких вулицях установили односторонній рух. Заборонялось їздити колісницями по місту в години перевантаження вулиць.

На вулицях із двостороннім рухом існувала спеціальна служба, що контролювала рух на дорогах. До її складу входили пожежні, які одночасно працювали і регулювальниками. Найголовнішим їхнім завданням вважався порятунок господарів «транспортних засобів» від кулаків один одного в разі наїзду чи зіткнення. Якщо ж на перехресті регулювальника не було, багаті вельможі висилали попереду екіпажів слуг-скороходів, які раніше від карети добігали до перехрестя й забезпечували господареві спокійний проїзд.

Як виник правосторонній рух?

Це правило виникло дуже давно. Колись, 1000 або й більше років тому, люди ходили озброєними не лише готуючись до бою, але й просто збираючись з’їздити в гості в інше поселення. Вони брали з собою меч або кинджал, палку або сокиру, тому що подорожувати в ті давні часи було дуже небезпечно: по дорогах в пошуках здобичі вештались розбійники.

Іде або їде верхом на коні по дорозі людина. В правій руці у неї зброя, в лівій – щит. Бачить, що хтось наближається назустріч. Як краще з ним розминутися? Звичайно так, щоб бути, на всякий випадок, прикритим від зустрічного щитом, щоб несподіваний удар не заподіяв шкоди. Так і з’явилася звичка завжди знаходитися з правого боку.

На планеті правосторонній рух існує не скрізь. Є декілька країн, де потік машин рухається лівою стороною дороги. Наприклад, в Індії, Великобританії. Головною причиною його впровадження була поява парових диліжансів, які лякали коней.

Щоб не трапилося неприємностей, потрібно завжди знати й поважати правила дорожнього руху тієї країни, в якій ви знаходитесь. І бути особливо уважним під час пішохідної прогулянки.

Якою була перша дорога?

Вважається, що перші дороги збудували в Стародавньому Римі. В ті часи їх довжина сягала 85000км. Римська дорога мала ширину близько 4,5м. Колісниці їздили по міцних кам’яних плитах, покладених на ґрунт та пісок. Між собою плити з’єднувались вапняковим розчином. Вже в ті давні часи зліва і справа від дороги, для полегшення стікання води, створювались кювети – неглибокі канави, які були обкладені камінням.

До ХІХст. в усьому світі дороги будувалися саме за римською технологією.

Хто винайшов світлофор?

Перший вуличний світлофор з’явився у Лондоні в 1868 році. Винайшов його англійський інженер Найт.

Цей світлофор був механічним: кольорові сигнали змінював черговий поліцейський, який стояв поруч. Перш ніж ввести світлофор у дію, в газетах Лондона детально описали правила дорожнього руху, з яких люди дізналися про значення червоного й зеленого кольорів. Жовтого кольору тоді не було взагалі.

Пізніше до світлофора додали ще й гасовий ліхтар, завдяки якому кольори були помітні й уночі. Але одного разу ліхтар вибухнув, смертельно поранивши поліцейського, котрий стояв поруч. Після цього випадку світлофор зник із вулиць на цілих 50 років.

Друге народження світлофора відбулось у 1914 році в американському місті Клівленд. На цей раз пристрій був уже електричним, хоча й мав все ті ж два кольори – червоний і зелений. Жовтий колір ввели лише в 1918 році. В нашій країні перший світлофор з’явився в 1924 році.

Народження автомобіля

Прародичами автомобілів були кінні колісниці та екіпажі-коляски. В Європі в ХІІ-ХVІІІ століттях використовувалися кінні екіпажі, що носили назви: фаетон, кабріолет, Берліна, купе, Ландо, «реброломи», «вовчки», «зозульки»… Майстри карет та диліжансів багато чому навчили майбутніх винахідників автомобілів.

Але задовго до автомобілів, людина винайшла вітроходи. В 907 році київський князь Олег і його дружина пішли походом на Візантію. Дізнавшись про це, греки закрили гавань Константинополя, перегородивши шлях руським кораблям. І тоді князь Олег наказав своїм воїнам поставити кораблі на колеса. Використовуючи енергію вітру, кораблі мчали до міста по суші. Ворог в паніці втік і місто здалося без бою. (Один із таких давніх вітроходів, виготовлений Єгипетськими майстрами в 2 тисячолітті до нашої ери, знайшли в 1935 році італійські археологи під час розкопок).

Йшли роки і в 1657 році італієць Фернандо Вебріст побудував парову модель карети. В 1680 році англійський вчений Ісаак Ньютон запропонував схему прареактивного екіпажа.

Проте першим у світі паровим автомобілем вважають паровий візок француза Ніколя Жозефа Кюньо, збудований у 1769 році.

Після демонстрації винаходу Кюньо, молодий англієць Уільям Мердок продемонстрував модель трьохколісної парової коляски. На випробуваннях цієї машини був присутній талановитий 15-літній юнак Річард Тревінік. В 1801 році він збудував власну саморушну машину.

У 1833 році в Англії вже працювали декілька парових омнібусів, які перевозили пасажирів із Гринвіча до Лондона. Ці машини вміщували до 20 чоловік і рухалися зі швидкістю 20км за годину.

Однак паромобіль – це добре, але ще в 1680 році видатний фізик Гюйгенс мріяв створити двигун гарматного типу, примусивши вибух виконувати корисну роботу.

В 1807 році швейцарський військовий Рівс збудував таку машину. Вибух спрацював, але винахідник не знав, як подавати вибухівку в циліндр двигуна безперервно.

Невдовзі з’ясувалося, що розпилений у повітрі бензин може вибухати не гірше від пороху! Та й засмоктується така суміш у циліндр двигуна без проблем. Пристрій, що створює цю суміш, придумав австрієць Маркус. Він назвав свій винахід карбюратором, тобто змішувачем. У 1875 році у Відні Маркус продемонстрував свій саморушний візок із двигуном внутрішнього згоряння, який назвали «вибуховим». Навколо стояла оглушлива стрілянина: внутрішнє згорання працювало, а глушників на той час ще не придумали. Саморушний екіпаж Маркуса був справжнім дивом. Але це диво тільки справно торохтіло, а їздити не хотіло, хоча сама ідея була правильною.

В 1860 році французький механік Етьєн Ленуар побудував перший зразок газового двигуна. В 1876 році німецький службовець Август Отто разом зі своїм помічником Євгеном Лангеном створили свій газовий двигун. Його принцип зберігся і до наших днів.

У 1879 році американський винахідник Джордж Селден подав патент на винахід візка з бензиновим двигуном.

Роком народження автомобіля вважається 1886. Більшість експертів вважають справжніми винахідниками автомобіля німців Готліба Даймлера і Карла Бенца. Вони працювали в один і той же час в сусідніх містах, але так і не познайомилися. Це вже потім їхні спадкоємці об’єднались і створили всесвітньовідому автомобільну фірму «Даймлер-Бенц».

За життя винахідників саморушні екіпажі Бенца і Даймлера не знайшли попиту в себе на батьківщині. Німецьких людей лякали вибухи бензину в двигуні. На винахідників посипалися скарги, поліція не дозволяла проводити досліди… Винахідникам це набридло і вони продали патенти на винахід французам, які дали машинам свою французьку назву – «автомобіль».

Розділ ХХХVІІІ

Чим небезпечна незнайома людина?

Друга розповідь міліціонера Правопорядченка

Ви добре пам’ятаєте українські народні казки «Вовк та семеро козенят», «Котик та Півник», серію оповідок про Лисичку-сестричку? Пригадайте, до яких хитрощів удавалися вовк та лисиця, щоб дістатися до безпомічних істот і з’їсти їх.

Скажете: «Пхе, так то ж казка!» Так, казка. Але кожна казка, якою б неймовірною вона не була, взята з життя. А в житті зустрічаються не тільки добрі люди, але й зловмисники.

Читаючи казки, можна зробити висновок, що зловмисники в світі існували здавна. Не перевелись вони й нині. Користуючись дитячою довірою, крадії проникають у квартири, грабують нажите людьми майно, виносять із господи коштовні речі. А дітей можуть викрасти, зв’язати, поглумитися над ними, а то й убити. Час від часу в містах та селах з’являються небезпечні маніяки-вбивці або просто хворі люди, які також можуть заподіяти зло.

Погані наміри можливі як у дорослих людей, так і у ваших однолітків. Тому малознайомій людині, яка напрошується до вас у гості, дайте коротку відповідь: «Вибачте, ні». Не варто пояснювати, що ви не запрошуєте її в гості, бо вдома немає батьків, чи в квартирі знаходиться багато коштовних речей. Цим ви лише підштовхнете зловмисника до вчинення злочину.

Не можна й вам іти в гості до малознайомого однолітка чи дорослої людини. Зовнішньо зловмисник нічим не відрізняється від гарної людини.

Зустрічі на вулиці

З самого раннього віку треба знати, що люди бувають різні, тому мати справу можна лише з тими, кого добре знаєте.

Незнайомець – це людина, якої ви не знаєте. Він може назвати вас на ім’я, розповісти якийсь епізод із вашого життя, сказати, що добре знає ваших батьків і прийшов до вас за їхнім дорученням. Не поспішайте довіряти такій людині! На будь-яке запитання незнайомця треба ввічливо відповісти: «Вибачте, не знаю» і швидко відійти вбік.

Запам’ятайте!

*Нікуди не йдіть із незнайомими людьми, не сідайте з ними в машину, не розмовляйте, не погоджуйтесь на жодну їхню пропозицію.

*Не гуляйте, коли настає темрява.

*Не грайтесь по дорозі зі школи додому.

*Якщо незнайомі дорослі намагаються забрати вас силою, опирайтесь і, щоб привернути увагу оточуючих, голосно кричіть: «Рятуйте, я його не знаю!»

Правила поведінки при спілкуванні з незнайомими людьми

1.Завжди розповідайте батькам про найменші пригоди, що сталися з вами поза домом.

2.Сповіщайте батькам про кожну спробу незнайомця завести з вами розмову, запропонувати солодощі, гроші, спільну прогулянку, цікаву гру тощо.

3.Завжди відмовляйтеся від того, що вам пропонують незнайомці. Не вступайте з ними в розмову, робіть вигляд, що не чуєте і йдіть геть.

4.За необхідності, у вигляді самозахисту, дозволяється порушувати встановлені правила та норми поведінки: втікати, голосно кричати, казати незнайомцеві неправду, вириватися, кусатися, кликати на допомогу старших чи навіть щосили вдарити нападаючого.

5.Незнайома людина не повинна торкатися, обіймати чи цілувати вас. Ви маєте право сказати «ні» будь-якому дорослому, що спричиняє вам біль, лякає чи завдає шкоди.

6.Дуже небезпечно йти кудись із незнайомцем, приймати подарунки, сідати у чужу машину, гратися допізна на вулиці, показувати сторонній людині дорогу, тримати у таємниці будь-яке нове знайомство.

7.Навчіться користуватися ліфтом і не сідайте у нього разом із незнайомими людьми.

8.Не спілкуйтеся з незнайомими дорослими школярами. При вимаганні ними у вас грошей чи коштовностей, не бійтеся сказати про це дорослим. Це не ябедництво. Це захист своєї честі.

Запам’ятайте!

*Допомогою міліції може скористатися кожен мешканець міста чи села, незалежно від того, дорослий він чи дитина.

*На вулиці не довіряйте ані жінці, ані підліткам, навіть тим, хто молодший за вас. Вони можуть заманити у машину до зловмисників, направити на вас «дитячий рекет», затіяти бійку.

Увага! Якщо ви помітили, що когось із ваших друзів посадили до машини чи кудись повели незнайомі люди, – терміново повідомте дорослих або зателефонуйте до міліції по номеру 02.

Викрадення дітей

Будь-який злочин – від пограбування до залякування – може призвести до зникнення людини. Найстрашніший злочин – крадіжка дитини, як донора внутрішніх органів та крові, або викрадення її маніяком-вбивцею. Дітей викрадають заради викупу; «під замовлення», коли люди платять великі гроші за право бути батьками; у дитяче рабство.

Запам’ятайте! Якщо ви потрапили в біду, – просіть допомоги у інших людей.

Ключі від квартири

Якщо батьки довірили вам ключі від квартири – поставтеся до цього з усією відповідальністю. Ніколи не носіть ключ на шиї. Цим ви показуєте, що вдома нікого немає.

Дуже необачна звичка ховати ключ під килимок біля дверей квартири, підшукувати інші місця. Злочинці знають кожну таку схованку і звичайно ж відразу скористаються нею.

Запам’ятайте! Якщо ключ згубився, відразу скажіть про це батькам або сусідам.

Сусіди допоможуть до приходу батьків простежити за квартирою, щоб в неї не потрапила лиха людина. Батьки замінять в дверях замок, щоб злочинець, якщо відбулося викрадення ключа, не зміг забратися до помешкання. Робити дублікати ключа в такій ситуації необачно. Краще замінити замок.

Якщо ви знайшли загублений ключ:

в школі: віддайте черговому, напишіть об’яву;

на вулиці: причепіть на видному місці, можливо господар повернеться і відшукає пропажу.

Сімейна сторінка

Вузлики напам’ять і дорослим, і малим

Поради міліціонера Правопорядченка

Правила безпеки вашого дому

1.Якщо ви збираєтесь у відпустку, домовтесь із сусідами, щоб ті забирали вашу пошту, доглядали за житлом.

2.Якщо у вас украли ключі, – замініть замок.

3.Ніколи не вихваляйтеся своїми статками, особливо перед сторонніми людьми. Довгий язик – це дорога, по якій в дім приходить нещастя.

4.Перед від’їздом у відпустку, цінні речі доцільніше віддати на зберігання в банк.

5.Якщо, прийшовши додому, ви помітили розчинені двері чи вибите вікно, не заходьте до квартири. Можливо крадій ще не вийшов! Викликайте міліцію по телефону сусідів.

6. Не пишіть адреси на ключах, нікому їх не залишайте.

7.Якщо нікого немає вдома, вікна і кватирки мусять бути зачиненими.

8.Не приймайте участі в опитуваннях по телефону. Таке опитування може бути шахрайським вивертом, з допомогою якого дізнаються про те, скільки людей живе в квартирі, яка в них зарплата, режим роботи.

Найнебезпечнішими місцями вважаються під’їзди великих будинків. Там постійно здійснюється велика кількість кримінальних злочинів: пограбувань, убивств.

Щоб не стати жертвою шахраїв:

– не довіряйте грошей або коштовностей іншим людям;

– не дозволяйте ворожити на речі чи гроші, навіть не розмовляйте з ворожками;

– ніколи не грайте в азартні ігри;

– не давайте свій одяг: по-перше, це не гігієнічно, по-друге, його можуть не повернути;

– не розповідайте про власні коштовні речі, не показуйте їх своїм гостям;

– якщо чекаєте гостей, – коштовні речі сховайте, щоб не спровокувати навідництво;

– не відчиняйте двері своєї квартири відразу. Поцікавтеся, хто там. Службових осіб примусьте показати посвідчення.

Запам’ятайте!

Злочинці намагаються викликати у вас довіру, використовуючи артистизм, перевдягання і фальшиві документи.

Ти вдома один

Якщо в двері твоєї квартири подзвонили…

Ти почув, що подзвонили в двері й кинувся відчиняти. Зупинись! Згадай всі правила безпеки:

1.Подивись у вічко, чи голосно запитай, хто прийшов.

2.Відчиняй двері лише тоді, коли впевнишся, що завітала добре знайома тобі людина.

3.Людину, яка називає твоє ім’я та каже, що твоя мама попросила її прийти, вважати знайомою не можна!

4.В жодному разі не відчиняй двері, якщо дзвонить незнайома людина.

5.Двері треба зачиняти не лише на замок, а й на засувку, ланцюжок.

6.Якщо у двері дзвонить незнайомець і каже, що сталася біда, не впускай його до квартири. На будь-які прохання відчинити двері можна відповісти: «Я зателефоную сусіду, він вийде і допоможе вам» або «Зараз зателефоную до міліції, вони прийдуть і допоможуть».

7.Без батьків не можна впускати до квартири ні електрика, ні сантехніка, ні міліціонера, навіть якщо вони показують якесь посвідчення. Зловмисники часто вдягають військову чи міліцейську форму. Не відчиняй двері й тоді, коли незнайомці просять викликати «швидку допомогу». Скажи, нехай звернуться до квартири, що знаходиться поруч, або зателефонуй до міліції й поясни ситуацію.

8.Відповідай по телефону лише знайомим людям. Якщо є автовідповідач, краще не знімай слухавки.

9.Біля телефону мають бути номери службових телефонів батьків, сусідів, родичів, відділу міліції, а також 01, 02, 03.

10.Телефонувати до міліції чи в інші рятувальні служби можна кожному, хто потрапив у скруту. При цьому треба чітко повідомити свої ім’я та прізвище, адресу, номер телефону.

11.Якщо ти чуєш, що хтось намагається відчинити ваші двері, голосно крикни що-небудь, наче звертаєшся до когось із членів родини. Це може налякати грабіжників і вони підуть геть. Якщо ж твоя хитрість не спрацювала, телефонуй до міліції, чимдуж стукай сусідам у стіну, клич перехожих через вікно чи з балкону.

12.Ніколи не занепадай духом, не втрачай самовладання, прояви витримку. Це допоможе тобі захиститися.

Поради міліціонера Правопорядченка

Якщо ти повернувся додому і побачив, що двері відчинені, ні в якому разі не заходь у квартиру. Там може бути крадій! Злякавшись, що ти його викажеш, він здатен заподіяти тобі зло, навіть вбити.

Негайно сповісти про це дорослих!

Запам’ятай! Ніякі коштовності не варті твого здоров’я і тим більше життя. Найдорожче для твоїх батьків – це ти.

Пересторога нападів з метою пограбування

Трапляється, що по вулицях міст і сіл блукають люди, які шукають легкого заробітку. Такі люди можуть заподіяти тобі зло: відібрати коштовні речі, гроші, одяг, ключі від квартири (щоб при нагоді її обібрати).

Така небезпечна ситуація може трапитися з кожним, але розумна людина не потрапляє в поле зору злочинців, бо намагається не привертати їх уваги.

Щоб не потрапити в небезпечну ситуацію:

ніколи не привертай уваги перехожих коштовними речами чи прикрасами, одягом, що впадає у вічі;

не вихваляйся про коштовні речі чи гроші, які ваша сім’я тримає вдома;

нікому не давай ключі від своєї квартири, навіть, якщо його просять просто погратися;

не довіряй людям, які просять відчинити квартиру, щоб передати записку батькам, або від батьків. Пороси нехай перекажуть її зміст крізь зачинені двері;

пам’ятай, що у громадському транспорті часто діють кишенькові злодії, а їхні улюблені місця – поблизу проходів та дверей;

якщо в громадському транспорті твоя сумка стоїть на підлозі, тримай її у полі зору, а ще краще – на колінах;

якщо в автобусі тобі не вдалося сісти на сидіння, сумку чи портфель притули до спинки поруч із собою;

намагайся не сідати у порожні автобуси, тролейбуси, чи трамваї. Якщо так трапилось і вже пізня година, тримайся ближче до водія, не сідай біля вікна, щоб зловмисник не зміг до тебе підсісти;

якщо на вулиці чи в громадському транспорті ти зіткнувся з підозрілою, розв’язною людиною, відвернись від неї, не намагайся зустрічатися з нею поглядом, підійди до когось із дорослих і попроси захисту;

темної пори доби уникай безлюдних зупинок;

очікуючи транспорту, стій на добре освітленому місті, поруч із іншими людьми;

під час поїздки електричкою у вечірній час, сідай у перший вагон, або у той, де традиційно скупчуються пасажири, ближче до пульту виклику міліції. Не сідай у причіпний вагон трамвая.

Запам’ятай!

Якщо зловмисник відбирає у тебе якусь річ і нема нікого, хто б допоміг, – краще віддай її без опору. Ця річ не варта твого здоров’я, або й життя.

Якщо тебе переслідують:

*Біжи в людне місце. Не соромся кричати – зловмисникам не подобається шум. Кричи: «Рятуйте!», «Грабують!», «Допоможіть!», «Міліція!».

*Якщо тобі заподіяли шкоду, відібрали речі, гроші, одяг – обов’язково скажи про це дорослим. Звернись до міліції по телефону 02.

*Намагайся не показувати зловмисникам свій переляк. Того, хто боїться, напевне скривдять.

*Якщо на залізничній станції тебе переслідує людина або група людей, які тобі загрожують, негайно звернись до чергового по перону. Попроси зв’язатися з міліцією, опиши прикмети тих, хто тобі загрожував. Не йди зі станції доти, доки не впевнишся, що загроза минула. Якщо є можливість, зателефонуй родичам, щоб тебе зустріли.

*Якщо тобі треба перейти по підземному переходу – почекай групу людей – одному йти не бажано.

*Не залишайся сам у віддаленому закутку парку чи скверу.

*Нічого не розповідай про себе навколишнім.

*Підходячи до свого під’їзду, і, побачивши біля нього підозрілу компанію, почекай дорослих. Не варто перевіряти наміри «компаньйонів».

*Ніколи не заходь у чужі будинки, квартири, під’їзди, навіть, якщо тебе дуже просять допомогти, посидіти з дитиною тощо.

*Якщо увечері ти йдеш додому один – ніколи не йди найкоротшою дорогою, що веде через двори, смітники, погано освітлені вулиці. Йди по тротуару, завжди обличчям до вуличного руху (щоб машина не змогла під’їхати до тебе ззаду). Йди по центру тротуару: це зменшує ризик нападу на тебе зловмисника з-за рогу.

*Якщо тебе переслідують, – перейди на інший бік вулиці. Коли зловмисник не відстає, йди до найближчого відділення міліції. В малолюдному місці, або там, де нема міліції, йди до найближчого будинку, дзвони в перші ж двері, стукай по них ногами, голосно клич на допомогу.

*Ніколи не біжи, якщо є сумніви, що не втечеш: якраз це підбурює злочинця наздоганяти тебе. Втікаючи, не веди переслідувача до свого житла. Біжи до людей, в сторону міліції. Вибирай шлях легкий для себе і неприємний для переслідувача: кущі, калюжу тощо.

*Якщо ти йдеш додому і тебе перестріла група молодиків, що чіпляються та насміхаються, – перейди вулицю; не відповідай на насмішки і грубощі; не піддавайся на провокацію; проходь мовчки, зберігаючи спокій і впевненість. Якщо треба швидко втікай.

*Якщо ти загубився чи опинився у небезпечній ситуації, попроси допомоги в міліціонера, пожежного, касира чи продавця у великому магазині, адміністратора музею, театру або кінотеатру.

Порада лікаря Будьздоровченка

Якщо тобі стало страшно, скористайся методом самонавіювання: стань твердо на ноги, випрями спину, підніми високо голову. Праву руку поклади між грудьми і животом на місце, що називається «ложечкою». Ліву поклади на серце. Вдихни швидко, але не дуже глибоко. Затримай повітря на 5-6 секунд і швидко видихни. Повтори вправу 3-5 разів і подумки переконуй себе: «Я нічого не боюся!»

Народ скаже, як зав’яже

*Про добро пишуть на піску, а про зло – на камені.

*За добро добром платять.

*Все добре переймай, а злого уникай.

*Життя дано людині на добрі справи.

*З добром дружись, а лихих – стережись.

Розділ ХХХІХ

По сторінках енциклопедій

або декілька цікавинок із кримінології

Коли з’явилися міліціонери?

Перші міліціонери з’явилися в країнах Давнього Сходу. В Єгипті вони спостерігали за рабами, охороняли гробниці фараонів, підтримували дисципліну на вулицях та базарах. Єгипетська міліція переслідувала й карала фальшивомонетників, тих хто підроблював листи і обважував на базарі.

На вулицях Давньої Греції і Давнього Риму міліціонери слідкували за безпекою руху, попереджували зіткнення колісниць. У Давньому Римі вперше були введені ордери на арешти та обшуки.

Як «мітили» злочинців?

Уже не одне тисячоліття розкриття злочинів уважається мистецтвом. Адже дуже важко розпізнати винного. У давнину вигадали спосіб помічати тих, хто вчинив зло.

У Стародавньому Римі та Стародавній Греції злочинцям випікали на плечі букви. В Стародавньому Єгипті – вибивали передній зуб. В Європі злодію відрізали вуха, розбійнику – ніс. У Франції крадію ставили тавро в формі лілії, в Англії – на руці розпеченим залізом випікали «пляму сорому». В Німеччині людині, що вкрала вперше, відрізали палець, удруге – руку, втретє – вели на страту.

В Київській Русі з ХІ століття за наклеп відрізали обидві руки й ніс. В ХVІІ столітті в Росії ввели таврування злочинців розпеченим залізом. На лобі злочинців ставили такі позначки: В – злодій (рос. вор); У – убивця; Л – брехун (рос. лжец). Тим, кого відправили на каторгу, випікали на обох щоках та лобі три букви: КАТ.

У ХІХ столітті таврування злочинців відмінили. Але в Китаї в 1905 році, а в Таїланді навіть у 1940 році цей звичай ще існував.

Як шукають злочинців?

Боротьба зі злочинністю – тяжка праця багатьох людей. Сучасний детектив не може сподіватися на щасливий випадок. Він не боїться мчати за злочинцем, стріляючи на ходу, може намалювати портрет підозрюваного за однією волосиною.

Чого тільки не вигадують порушники закону, аби тільки збити зі сліду детективів: маскуються під гарних людей, перевдягаються, роблять пластичні операції, одягають перуки, приклеюють вуса та бороди, перефарбовують волосся…

І тут на допомогу правоохоронцям приходить техніка: мікроскопи, комп’ютери, фізичні прилади, хімічні досліди тощо. Малі металеві предмети допоможе знайти металошукач; рентгенівська установка дозволить заглянути «крізь» стіну; наркотики чи вибухові пристрої знайде службово-пошукова собака. (Відомий випадок, коли в 1919 році в Москві собака Треф пройшла по сліду злочинців 115км і наздогнала вбивць).

Цікаво знати!

В Англії в 1870 р. крадія мав право впіймати кожний громадянин. Впійманого злочинця жорстоко карали. До ХІХ століття за такий злочин, як спроба вкрасти кроля, виносили вирок: страта через повішення.

Дивні малюнки на кінчиках пальців

Люди здавна помітили, що брудні пальці залишають дивні сліди. Про те, що малюнки шкіряних ліній на кінчиках пальців ніколи не повторюються, знали вже більше 2 тисячоліть тому. Відбитки великого пальця знаходили на документах, що збереглися в Сирії й Вавилоні. В V-VІІІ століттях нашої ери торгівці, складаючи договір, замість підпису, теж ставили відбиток великого пальця.

Китайці та японці першими здогадалися використовувати відбитки пальців для підтвердження особи. В Європі на «пальцеві сліди» звернули увагу лише в середні віки. І лише в ХІХ столітті дивні малюнки на кінчиках пальців почали використовувати для відшукування злочинців.

Що таке дактилоскопія?

Слово «дактилоскопія» складено з двох грецьких слів – «палець» і «дивлюсь», що означає – «огляд пальців». Придумав це слово Джон Вуцетич із Південної Америки.

Чому якраз відбитки пальців підтверджують особу людини? Бо нема жодного громадянина, у котрого не було б ліній і переплетінь на кінчиках пальців. Ці малюнки ніколи не повторюються. Навіть у близнюків вони різні!

В ХVІІ столітті професор Мальпігі з університету в Болоньї написав про лінії й малюнки на шкірі пальців, але як їх використовувати не повідомив.

У 1823 році відомий угорський вчений Пуркін’є намагався класифікувати ці лінії… Але детективи не звернули на нову класифікацію жодної уваги. До 1880 року поліція Китаю, Індії та Персії зібрала безліч відбитків пальців злочинців. Але застосувати їх на практиці не зуміла.

В 1892 році відомий англійський лікар вчений Френсіс Гальтон надрукував книгу «Відбитки пальців», в якій детально пояснив їхнє використання в криміналістиці.

З 1896 року відбитки пальців знімають зі злочинців у всіх тюрмах Аргентини, з 1897 року – в Індії, з 1901 року – в Англії. В 1902 році слухали першу справу, в якій основним доказом проти крадія були відбитки пальців.

Що робить злочинець, щоб на місці злочину не залишити «своїх пальчиків»? Одягає рукавички. Але виявляється, що по відбитках рукавичок криміналісти можуть розповісти про злочинця дуже багато. Відомі випадки, коли й рукавички не допомагали крадію уникнути справедливого покарання.

Цікаво знати!

«Фоторобот» придумав француз П’єр Шабо. Суть цього методу полягає в тому, що свідки злочину, серед безлічі фотографій фрагментів різних частин обличчя, вибирають саме ті, які співпадають із обличчям злочинця. Криміналісти з’єднують всі ці частини докупи і – підозрюваний перед ними.

Залізний песик

Закриваючи ключем двері, ви, мабуть, ніколи не замислювалися, як з’явилися замки. Ці маленькі залізні песики, що стережуть двері…

Першим замком був мотузок чи жила тварини, зав’язані міцним вузлом. Господарі намагалися перехитрувати один одного, вигадуючи секрети в зав’язуванні вузлів.

Йшли роки і багачам, що переймалися за свої скрині, мотузяний замок уже не підходив. З’явилися металеві замки з кількома замковими шпарами, щоб заплутати злодія. До наших днів дійшли накладні, врізані та висячі замки.

Найбільш давнім вважається накладний замок. Він винайдений у Стародавньому Єгипті, а звідти прийшов до Греції та Риму. Ключі від таких замків, порівняно з нашими, були просто велетнями. Їх довжина сягала 30см. В’язку таких ключів носили на плечі з великою гордістю: ключі були символом багатства і знаком пошани. Ключики-ліліпутки від маленьких скриньок носили на пальцях, як каблучки.

Висячі замки – винахід китайців. З Китаю вони перейшли в Індію, Персію, Рим. Цікаво, що в Київській Русі висячі замки з’явилися раніше ніж в Європі.

Сьогодні, крім звичайних дверних замків, з’явилися найдивніші конструкції: буквені, магнітні, годинникові, ті, якими керують по радіо. Є замки, які, як розумні собачки, впізнають господаря по голосу: вони не впустять до господи нікого стороннього.

Словничок

Шпара (рос) скважина

Яким буде міліціонер в 21 столітті?

Можливо, він буде роботом із комп’ютерною «начинкою»?

Дійсно, в наші дні в Німеччині уже ходить на службу робот-поліцейський. Його вага 195кг, начинений він сучасною електронікою й покритий міцною бронею. Колеги називають його «Комісар Робот». Він крокує по східцях, відчиняє двері, за якими ховаються озброєні злочинці, відкриває машини, з підкладеною зловмисниками вибухівкою.

Розділ ХХХХ

До нових пригод

– Дякуємо вам за цікаві розповіді, шановний Панасе Панасовичу, й обіцяємо, що намагатимемося старанно дотримуватись усіх Ваших порад. – Марійка вийшла з-за парти й чемно вклонилася Правопорядченку.

Дякуємо! Обіцяємо! – дружно загомоніли учні, краєчком ока поглядаючи у вікно, де майбутніх другокласників уже нестримно манило яскраве сонечко, голосний спів пташок та багатообіцяючі канікули.

– Приємно вести розмову з такими чемними дітьми, – задоволено потер руки міліціонер і повернувся до вчительки. – Маріє Іванівно, а що, коли ми запропонуємо вашим учням розпочати літні канікули з екскурсії? Заразом і перевіримо, чи усвідомили вони правила безпечної поведінки в суспільстві.

Голосисте дитяче «Ур-р-ра-а-а-а-а!» заглушило шкільний дзвінок, який сповіщав про наближення нових пригод.

(Далі є)

Ці видання допомогли в доборі фактичного матеріалу для повісті:

1.Програми для загальноосвітніх навчальних закладів «Основи безпеки життєдіяльності» (1-11кл.), Міністерство Освіти і науки України, К., «Шкільний світ», 2001.

2.«Я познаю мир», детская энциклопедия в 95 томах, М., АСТ 1998-2003.

3.М.Івін, «Щоб жити», К., 1976р

4.З.Друзь, «Сходинки до пізнання навколишнього», К., «Початкова школа», 1992

5.В. Коробай. «Бесіди для дітей, молодшого шкільного віку про явища природи», ж. «Розкажіть онуку», К., 2001р.

6. В. Понамаренко, Т. Воронцова «Права дитини і валеологія», ж. «Початкова школа». №11, 1998р.

7.А. Алатон. «Валеологія», К., 1999.

8.Т. Кинько. Наш номер «01». К., «Веселка», 1987

9.Г.Юрмин. Светлофор. М., Издательство «Детская литература», 1976.

10. Детское питание. М., 1957.

Петренко Лариса Борисівна –

Заслужений вчитель України

Ніжинської ЗОШ І-ІІІ ст. №15, Чернігівської області.

м.т. 8-066-545-24-63

16

  • 19.09.2018
  • Основи Безпеки Життєдіяльності (ОБЖ)
  • Дошкільнята, 1 Клас, 2 Клас, 3 Клас, 4 Клас
  • Інші методичні матеріали
  • 334
  • 0
  • 9
  • Стежити
  • Поскаржитись

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»