Ната́лка Генна́діївна Білоцеркі́вець — відома українська поетеса, перекладачка та есеїстка, представниця покоління "вісімдесятників".
Біографія
Наталка Білоцерківець народилася 8 листопада 1954 року в селі Куянівка Білопільського району на Сумщині в родині сільських вчителів української мови та літератури.
У 1976 році з відзнакою закінчила філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Після завершення навчання працювала науковим співробітником у Меморіальному музеї Максима Рильського, редактором у видавництві "Молодь".
З 1986 року і протягом понад двадцяти років працювала редактором відділу літератури та мистецтва в журналі «Українська культура».
Одружена з відомим літературним критиком та письменником Миколою Рябчуком і мешкає в Києві.
Творчість
Наталка Білоцерківець дебютувала як поетеса ще у студентські роки. Її творчість відносять до неоромантичного напряму, яка зазнала значного впливу європейського модернізму кінця XIX — початку XX століття. Її поезія вирізняється глибоким ліризмом, філософськими роздумами та увагою до поетичного стилю, зокрема строфіки, ритміки та звукопису.
Основні поетичні збірки:
«Балада про нескорених» (1976)
«У країні мого серця» (1979)
«Підземний вогонь» (1984)
«Листопад» (1989)
«Алергія» (1999)
«Готель Централь» (2004)
«Вибрані вірші» (2014)
Також є авторкою книги літературно-критичних есеїв «У контексті епохи».
Твори Наталки Білоцерківець перекладені багатьма мовами, зокрема англійською, німецькою, польською, чеською, словацькою, грузинською та іншими. Вона є лауреатом Державної премії Грузії імені В. Маяковського (1982) та переможницею конкурсу «Книжка року» за збірки «Алергія» та «Готель Централь». Брала участь у багатьох міжнародних поетичних фестивалях.
