і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Предмети »

Нашими краями ходив колись Тарас (сценарій до презентації)

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Літературна композиція для учнів 5-9 класів

Мета заходу:

  • вшанувати пам'ять Т. Г. Шевченка;

  • познайомити учнів із кращими творами подільських митців про Шевченка;

  • прищеплювати інтерес до творів літератури рідного краю;

  • виховувати почуття національної самосвідомості, патріотизму, повагу й шанобливе ставлення до поета.

Обладнання: портрет Тараса Шевченка, мультимедійна дошка з презентацією «Митці Поділля про Тараса Шевченка», буктрейлер «Тарас Шевченко», виставка творів подільських письменників про Шевченка

Святково прикрашений клас. Зліва від дошки – стіл з портретом Тараса Шевченка (ліворуч від портрета червоним напис «1814», праворуч – чорним – «1861»), пучок колосків, свічка в свічнику, хліб на вишитому рушнику. По іншу сторону дошки – виставка книг подільських письменників про Т. Г. Шевченка. На дошці напис:

Розкажи мені, друже мій,

що-небудь про нашу

прекрасну Волинь і Подолію

Т. Г. Шевченко

Звучить пісня "Україно!" Тараса Петриненка.

Учень читає вірш (слайд 1)

Гомонять Дніпро й Карпати,

Гори і долини.

То Вкраїна - наша мати –

Славить свого сина.

Де гудуть дуби столітні, -

Кобзарі співають...

І тебе, Тарасе рідний,

В думі величають.

Чути голос твій, Кобзарю,

По усьому світу...

Він гримить, як грім з-за хмари:

"Кайдани порвіте!"

Ведучий 1. У кожного свій Шевченко. Наш – ще й на отчій землі – Поділлі і Волині. Ми пишаємося тим, що великий син України побував у нашому краї, наша земля надихнула його на написання ряду творів, створення яскравих образів. Адже не кожен українець може з гордістю сказати словами М. Рильського: «Він тут ходив. Шапки з голів! І голови схиліть!»

Ведучий 2. Шевченко - явище унікальне не тільки для України, а й для світу. Без нього нас немає: Україна - це Шевченко, Шевченко - це Україна. Його слово, його слава завжди з нами - від першого і до останнього рядка "Кобзаря". Ця збірка є в кожному домі, вона друкується мільйонними тиражами, десятками мов, але все одно в книгарнях не залежується. Люблять, шанують у нас геніального поета, художника, мислителя.

Священним обов'язком для кожного митця є особисте слово про Кобзаря. Тож і маємо сьогодні величезну мистецьку Шевченкіану: у поезії й прозі, у бронзі й дереві, у листівках і на великих полотнах...

Ведучий 1. Звертаючись до безсмертної спадщини Кобзаря, знаходимо не тільки сторінки, написані полум'яним пером, що стосуються минулого, а й величезний світ думок, ідей, образів, близьких нашим сучасним ідеалам та прагненням.

Здавалося б, роки й віки віддаляють поета від нас, а він щодня стає дедалі ближчим, дорожчим, зрозумілішим, а головне -потрібнішим. Тому до нього так часто звертаються поети, саме тому маємо глибинно знати його ми.

Ведучий 2. (слайд 2) З біографії Тараса Шевченка ми знаємо, що під час приїзду на Україну (1845—1847 рр.) він ретельно вивчав історичне минуле та сучасне життя рідного народу, пізнавав народний світогляд та народну культуру різних регіонів України, цікавився фактами боротьби селян проти кріпосників-поневолювачів. Вже протягом 1845 року Тарас Григорович здійснив кілька чималих подорожей по Київщині, Полтавщині, Чернігівщині. Поет мріяв побувати також у своєрідних місцевостях Правобережної України - на Поділлі та Волині . Ці землі давно вже цікавили його своєю історією, етнічною самобутністю і багатими традиціями народно-визвольних рухів.

Нарешті, восени 1846 року, така нагода трапилась.

Дослідження-виступ

1-й учень. 1846 року Шевченко одержав від Археологічної комісії завдання обстежити пам'ятки Київщини, Волині й Поділля. У виданому йому документі зазначалося: "Предьявителю сего, сотруднику высочайше утвержденной при мне Временной комиссии для разбора древних актов, свободному художнику Шевченке, поручено собрать в Киевской, Подольской й Волынской губерниях разные сведения о народных преданиях, рассказах о курганах, древних памятниках, а также древние акты, бумаги и т.д."

2-й учень. (слайд 3) Восени цього року учасник Археологічної комісії художник Тарас Григорович Шевченко прибуває на Поділля.

У перші дні жовтня поет завітав до Кам'янця-Подільського. Там він познайомився з учителем географії міської гімназії П.Чуйкевичем, який записав в альбом Тараса Григоровича народні пісні "Пливе щука з Кременчука", "Зійшла зоря ізвечора", "Ой Кармелюче, по світу ходиш". Деякі з них і тепер можна почути в подільських селах. Перебуваючи у місті, Кобзар записав два варіанти пісні про Устима Кармелюка, розглядав старовинну фортецю, у якій було замкнено Кармелюка, та цікавився історичними місцями, зв’язаними з Богданом Хмельницьким

3-й учень. (слайд 4) З Кам'янця-Подільського Шевченко поїхав через усе Поділля на Волинь. Ось тут думки наших літературознавців розходяться. Одні вбачають, що Шевченко із Кам'янця-Подільського зразу поїхав до Почаєва. Інші, а ми схиляємося до їхньої думки, із Кам'янця проїжджав через Ярмолинці, Проскурів (нині Хмельницький), побував у Староконстянтинові, проїздив через Ізяслав і зупинився в Острозі, де зацікавився пам'ятками архітектури тієї доби, а також місцями, зв'язаними з діяльністю Івана Федорова. З Острога поет поїхав в Почаїв.

Ведучий 2 (слайд 5). Про почуте, побачене й пережите під час цієї подорожі Шевченко розповів у творах, написаних на засланні.

4-й учень. Тема поеми "Варнак" та однойменної повісті про отамана ватаги селян-месників, безперечно, пов'язана з іменем Устима Кармалюка.

Згадані в повісті населені пункти - це місця, де Тарас Григорович побував під час подорожі. Напади повстанців, яких очолював герой повісті Кирило, здійснювалися з метою брати у багатих і віддавати бідним. Це нагадує подіє із життя Кармалюка, про які йдеться у відомій народній пісні "Повернувся я з Сибіру". 20 травня 1856 року поет повністю записав слова цієї пісні у своєму щоденнику.

6-й учень. Враження від поїздки 1846 року, зібрані фольклорні матеріали лягли в основу ще одного твору, написаного Шевченком на засланні, – поеми "Марина". А пісню "Зійшла зоря ізвечора", яку Чуйкевич записав до його альбому, поет використав у повістях "Близнецы" і "Прогулка с удовольствием и не без морали".

Ведучий 1 (слайд 6). Отже, як бачимо, поїздка подільським краєм не минула безслідно для Шевченка, тож закономірним є художнє трактування її подільськими письменниками.

Ведучий 2 (слайди 7, 8, 9, 10). Творчість Шевченка та про його перебування на Поділлі досліджували Микола Кульбовський, Микола Магера, Анатолій Сваричевський та інші.

7-й учень (слайд 11). Про перебування Тараса Григоровича у Кам'янці-Подільському йдеться у повісті "Кам'янецькими стежками" (1989) сучасного українського літератора, члена Національної спілки письменників України Миколи Магери. Автор стверджує, що Шевченко був у Кам'янці-Подільському з 27 вересня до 3 жовтня 1846 року.

Повість складається з невеликих розділів, об'єднаних одними й тими самими персонажами. З цієї повісті дізнаємося про зустріч Тараса Григоровича з П.Чуйкевичем у його помешканні, знайомство там із кам'янчанкою Одаркою та її матір'ю, відвідання поетом фортеці-в'язниці та стародавнього храму, зустрічі з Кармалюковим побратимом, сліпцем-кобзарем, подільським ковалем та студентами на берегах Смотрича.

8-й учень. Тарас Григорович був захоплений красою та співучою говіркою подільського краю, народними піснями, історичними пам'ятками Поділля, легендами про виникнення міста над Смотричем, особливо цікавився життям і боротьбою повстанського ватажка Кармалюка.

За його спиною сидів молодий чоловік років тридцяти двох у чорному картузі і накинутій на плечі накидці. Його зіркі темно-сірі очі шугали то праворуч, то ліворуч від тракту, ніби навіки хотіли увібрати в себе і землю, і небо цього невідомого для нього куточка України. То був Тарас Григорович Шевченко.

Микола Магера створив образ молодого, енергійного юнака, митця слова і пензля, справжнього сина поневоленого, але непереможеного народу.

Інсценізація уривку із твору «Кам'янецькими стежками»

Діти-пастушки юрмляться коло малого циганчука, який сидить на камені і розтирає по лиці брудними кулачками сльози. До них наближається Тарас Шевченко – менші зразу втікають, а старші повільно відступають.

Тарас. Чого ти плачеш?

Хлопченя перестає плакати і підозріло дивиться на Шевченка.

Тарас. Скільки того лиха на землі. Тебе кривдять пастушки?

Хлопчик опускає очі і починає шпортати ногою землю. Тоді Тарас Шевченко пальцем манить до себе пастушків.

  • А ходіт-но сюди. (Ті не рухаються. Шевченко гладить рукою хлопчика)

  • Та йдіть сюди, я щось запитаю вас!

Пастушки повільно наближаються до Шевченка.

Тарас: А навіщо ви ображаєте малюка?

Хлопчик 1: Та це ж циганчук!

Хлопчик 2. Хіба ви не бачите, пане, який він чорний?

Тарас: А цигани хіба не люди?

Хлопчик 1. Авжеж ні. Вони лише крадуть і обманюють.

Тарас. Не всі крадуть. Ось цей хлопчик у тебе щось украв?

Хлопчик 1. Ще ні, а як виросте?

Тарас: Хіба він виросте? Ти глянь, який він худенький, тільки шкіра і кісточки.

Хлопчик 3. Се його так шинкар загодував. Він його козу пасе.

Тарас. Чи не той, що на базарі?

Хлопчик 2. Той самий. Скупердяга страшний!

Тарас (показує на хлопчика). А цей сирота?

Хлопчик 4. Сирота.

Тарас. І ви на сироту підняли руку?

Хлопчик 4. Се не ми, пане, а той (показує рукою на чубатого хлопця, що стояв оддалік), Кушнірів син.

Тарас. За що він його?

Хлопчик 2. Каже, що цигани у них курей покрали.

Тарас. Ось що, хлопці, якщо цього малюка котрийсь хоч пальцем торкне коли-небудь, то попаде ось туди. Знаєте, що там?

Всі разом. Знаємо. В’язниця.

Хлопчик 3. А ми звідти втечемо, як Кармалюк!

Тарас. Як же Кармалюк утік з такої висоти.

Хлопчик 4. А он з того вікна на мотузці.

Тарас. Щось не віриться.

Хлопчик 4. Мій дідуньо казали. Спочатку Кармалюк ся спустив на мотузці, а потім із скелі на килимі-самольоті.

Тарас (серйозно). Не знав про це.

Хлопчик 1. А ви, пане, не тутешній?

Тарас. Тепер тутешній. А хто такий Кармалюк?

Хлопчик 3. Ви не знаєте?

Тарас. Вперше чую про нього.

Хлопчик 2. Кармалюк, пане, у багатих забирав гроші, а бідних наділяв. Його всі пани ся бояли, навіть цар.

Тарас. Він такий сильний був?

Хлопчик 4. І сам був сильний, і товаришів сильних мав багато. Цілу армію

Циганчук (несподівано). А я, коли виросту, буду Кармалюком.

Тарас. Що ж ти робитимеш, коли станеш Кармалюком?

Циганчук. Заберу гроші в шинкаря і роздам коло церкви жебракам.

Тарас. Як тебе звати, хлопчику?

Циганчук. Миколкою.

Тарас. Бачите, хлопці, яке добре серце в Миколки, а ви його обижаєте.

Разом. Ми не будемо.

Ми не будемо більше.

Не будемо більше Миколку бити.

Тарас (до першого хлопчика). Ось тобі доручаю Миколку. Не дай, щоб пальцем хто торкнув його зрозумів?

Хлопчик 1. Зрозумів.

Тарас. А ще, діти, дружіть щиро і чесно: горою стійте за сиріт і бідних – хто б він був: циган чи єврей, українець чи поляк, росіянин чи вірменин. У всіх бідняків одна доля, діти, у жилах тече у кожного червона кров, хоч шкіра може бути і чорною, як у Миколки. Зрозуміли мене?

Разом. Аякже, панотчику.

Тарас (витягує з кишені кілька дрібних монет і простягає першому хлопчику). Збігай і купи бубликів і пиріжків на всі гроші. Потім чесно поділіться, не забудьте про Миколку.

Хлопчик 1. Не забудемо, паночку.

Тарас. Ну, прощайте, діти, грайтеся, але не бийтеся.

Діти біжать в одну сторону, Шевченко повільно йде в іншу.

Ведучий 1 (слайд 12). Крім прозового слова про Кобзаря, написано подільськими поетами чимало поетичних рядків

9-й учень (слайд 13). Поет Іван Рибицький у вірші "Сліди Тараса" (збірка "Озброєне серце") згадує легенду про те, що наче десь над Смотричем на камені лишилися сліди Кобзаря. Ліричний герой поезії, відвідавши Кам'янець "осінньої пори", лине подумки в осінь 1846 року, коли тут побував Шевченко.

Я був у Кам'янці осінньої пори,

стояв над урвищем,

де кам'яна тераса

колись манила, певно, і Тараса

на темний Смотрич глянути з гори.

Він в думах завше линув до Дніпра,

а тут незчувся —

вже й година пізня:

то полонила бунтівнича пісня,

що слухав од Чуйкевича Петра.

Тарас мовчав.

А серце говорило

про біль і гнів народу-варнака,

хоч вже цареві

вислужна рука

для резолюції готовила чорнило.

Тарас мовчав.

А говорила правда,

безсмертні речення знаходила вона...

Прижовклий лист кружляла бистрина,

чіткий на ньому почерк листопаду.

Я був у Кам'янці осінньої пори,

стояв над урвищем,

де кам'яна тераса колись манила, певно, і Тараса

на темний Смотрич глянути з гори.

Співав пісні я тут із юнаками,

що теж прийшли на спомини сюди...

Ні, не на камені Тарасові сліди,

бо в нас у грудях серце,

а не камінь

10-й учень. Цю думку І.Рибицький продовжує в поезії "Омріяне" (збірка "Хвилини і хвилі", 1969), називаючи себе Шевченковим сином:

Хоч не Тарасович, та я твій син

в сім'ї великій, вольній...

11-й учень. Петро Карась у поезії "Слово про Тараса" (збірка "Два крила", 1967) так образно змальовує життя Кобзаря:

Щоб викресать божественні слова,

Себе палив він, як свічу воскову,

Його життя - вмістилище любові,

Вона людей і досі зігріва.

12-й учень. Самобутньо трактує цей автор і поему Шевченка "Катерина" (вірш "Читаю "Катерину"), бо для нього Катерина - це образ самої України, а її немовля -символ мови української.

Я «Катерину» читаю по-своєму,

Обмахувать сльози над нею доволі.

Знаю,

Це нелюди

Стали конвоями

Її нелегкої дівочої долі.

Бачу —

Ошукану,

вбогу,

зацьковану,

Наречену йти із ганьбою по світу

І не здаватись муштрованій погані,

І не мовчати їй,

і не терпіти.

Бачу,

Метіль розридалася біла,

Припала над шляхом журна яворина.

Бачу, як в лісі заметами бігла

На ту ополонку з дитям Катерина

Чуєш, Тарасе?

Спини її, бідну,

Дмухни на чоло їй дніпровського вітру.

Хай своє горе тобі посповідає

На добру розраду,

надію

і віру.

Він вийшов,

Торкнувся чола озарінно,

Витер їй сльози на зморщечках-плетивах

І мовив:

«Живи, дорога Україно,

А немовля —твоя мова наплекана...

Дай його людям...»

І, гнаний конвоями,

Пішов у нестерпні глухі каземати.

...Я «Катерину» читаю

по-своєму,

Інакше

не можу її прочитати.

13-й учень (слайд 14). Хмельничанин Павло Гірник у поемі "Спадщина" (збірка "Спрага", 1983) показує постать геніального поета з нового, неординарного боку, тут натрапляємо на несподівані знахідки, цікаві повороти. Автор наводить окремі факти з життя Кобзаря (солдатчина, перебування в Петербурзі, суперечки з Пантелеймоном Кулішем, жандарми і Чернеча гора). На особливу увагу заслуговують розділи "Удар, громе!", "Вибір", "На Чернечій горі", "1914 рік", "Муштра".

14-й учень.

- Равняйсь! Сматреть!

Пашол!..

- Не рассуждать! Стоять!

Кругом! –

Коли почую людську мову?!

  • Шевченка, смирна стой! Бегом!

  • Шевченка, вольна! Тут пиитм
    Не заскучают по перу! -
    Хотів був з туги вже не жити,
    Але за що я тут помру?

15-й учень (слайд 15). До геніальної постаті Кобзаря не раз звертався подільський поет-пісняр Володимир Семеновський. У своїх поезіях "На Тарасовій горі" (збірка "Сяйво калини", 1989) та "Дума про Кобзаря" (збірка "Солов'ї прилетіли") він прагне осмислити геній найвидатнішого митця нашого народу.

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди!..

У гостинній нашій хаті

Тебе не забудем!

Не забуде тебе мати

З своїми дітками…

Будеш завжди красуватись

Попід рушниками!

Твоє слово, ніжне й грізне,

Понад світом лине...

"Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине!"

16-й учень (слайд 16) . Молодий подільський поет Володимир Олійник у "Баладі про смерть і безсмертя" (збірка "Скрипка вічності", 1990) проникливо розповідає про останні хвилини життя Кобзаря, за якими йде сходження митця у безсмертя, що уособлюється в Чернечій горі, яка "над усі паміри й еверести для нас найвища".

БАЛАДА ПРО СМЕРТЬ І БЕЗСМЕРТЯ

...Ще східець. Ще один. В майстерню, вниз.

Як далі йти, коли на плечах небо?

Завмер, як птах поранений, і впав...

«Прощай, Вкраїно...» — видихнув. Хто ж це

Іде крізь ніч із білою свічею?

Оксана — його Доля. Його Муза…

Схилилася, закрила йому очі,

Поцілувала стомлене чоло…

Зник Петербург.. Дніпро тече розлого

І Україна йде до Кобзаря

І, похилившись, плаче над труною

І Сина, І Отця, І свого Духа...

І простягають руки з небуття,

Скалічені, розстріляні, голодні,—

Його землі стражденної страждальці,

Його, ще ненароджені, брати...

...А він пливе над головами всіх,

На ту гору, на гору ту Чернечу,

Що над усі паміри й еверести

Для нас найвища...

Ведучий 1 (слайди 17, 18).Завжди живий Шевченко в пам'яті народній, у численних книжках, творах мистецтва, які подоляни присвячують великому Кобзареві. До творчості Шевченка зверталися і Микола Федунець, і Олександра Важула, і Іван Іов, і наш Василь Іванович Кравчук та інші.

Учень читає вірш

Тарасова місія

Йшов по стерні

чи по шляху

терновім —

Повсюди волю

бачити хотів.

«Таким він був.

І — є!

Провісним словом

Виводить вас

зі страху

й рабських днів.

Мов чар цілющий,

сутність "Заповіту "

Берем в серця

Й новий

Будуєм час.

Такий він

Перед зором

всього світу,

Хранитель

духу вашого —

Тарас

Олександра Важула

Ведучий 2. Надіємось, що з-під пера наших подільських митців вийде ще не один твір про геніального сина України Тараса Григоровича Шевченка, адже звертаючись до його поезій, ми черпаємо з них невгасиму любов до рідної землі, свого народу, своєї мови.

Ведучий 1. Розповідаючи нам про великого сина України, подільські поети вчать самовіддано служити українському народові, виборювати правду, ненавидіти несправедливість, виховують національну свідомість, патріотизм, моральні переконання. Шевченко - наш сучасник. Твори, що їх написав великий поет, і твори, присвячені йому, сповнені гуманізму й правди, завжди будуть актуальними для всіх поколінь українців.

(слайди 19, 20) Вірш В.Семеновського "На Тарасовій горі".

Син української землі,

Ти - наша гордість,

Наша слава!

Прийми від нас земний уклін,

І нашу думу величаву!

Твоє ім'я, для нас святе,

Ми повторяємо від роду...

Ти, як незборний Прометей,

Що людям ніс вогонь свободи!

Нуртує березень кругом.

В обличчя б'є весняний вітер...

Летять, мов чайки, над Дніпром,

Слова твойого "Заповіту".

Ти у легенди перейшов,

Воскрес у бронзі та граніті...

Тобі несем свою любов,

Серцями щирими зігріту!

Твій добрий геній не погас:

Він - світоч дружби благородний!

Ти вічно житимеш між нас, (слайд 21)

Поет воістинно народний!

Показ буктрейлера «Тарас Шевченко»

В----------икористана література

1. Гірник П. Спрага: вірші, поема/ П. Гірник, - К. : Радянський письменник, 1983

2.Дорош Є. Тарас Шевченко на Поділлі й Волині: наук. вид. / Є. Дорош. – Тернопіль: Економ, думка, – 2002

3. Єсюнін С. Подільська подорож Тараса Шевченка. – Газета Поділля від 6.03. 2014 №10

4. Земля Подільська, яку сходив Тарас: (буклет) / авт. Тексту Н. Наумова; упоряд. З. Діденко. – (Б. М.) – Хмельницький, 2000

5. Карась П.П. Два крила : поезії / П.П.Карась. – Львів : Каменяр, 1967.

6. Магера М. Кам’янецькими стежками. – Хмельницький, 1989

7. Педагогічний вісник: науково-методичний журнал, 2000 №2

8. Рибицький І. В. Озброєне серце: Поезії.– К.: Молодь, 1963. ..

9. Рибицький І. В. Хвилини і хвилі: Поезії.– К.: Рад. письменник, 1969.

10. Сваричевський А. В. Шевченко і Поділля: Земля, яку сходив Тарас. – Хмельницький: Поділля, 1994

11. Семеновський В. Солов’ї прилетіли, Хмельницький, 1991

12.Семеновський В. Сяйво калини: пісні та вірші, - Хмельницький: Облполіграфвидав, 1989

18

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

  • Додано
    15.08.2018
  • Розділ
    Виховна робота
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    63
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    UI648187
  • Вподобань
    0
Курс:«Протидія шкільному насильству»
Черниш Олена Степанівна
72 години
2700 грн
790 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь