+ Додати матерiал
і отримати
безкоштовне
свідоцтво
! В а ж л и в о
Предмети »
Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ В СІМ’Ї ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Лях Ганна Миколаївна

Вчитель історії та правознавства

Бердянська гімназія № 3 “Сузір’я”

Бердянської міської ради Запорізької області

НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ В СІМ

ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Актуальність даної статті полягає в тому, що незважаючи на Українське законодавство, ратифікацію Конвенції ООН про права дитини, в нашій державі насильство над дітьми в сім’ї, як негативна форма прояву людської деструктивності не тільки не зникло, а навпаки, існує у великих маштабах.

Мета цієї статті полягає в аналізі проблем насильства над людиною. А саме проаналізувати науково-педагогічну літератур законодавчі акти, соціальні програми, статистичні данні та негативні наслідки з нагальної проблеми сучасного українського суспільства – насильства над дітьми в сім’ї. Також запропонувати шляхи попередження та зниження рівня латентності насильства і невиконання батьківських обов’язків.

Насильство над дітьми в сім’ї – широке поняття, яке включає різні види поведінки батьків та опікунів, інших родичів. Жорстоке поводження з дітьми і зневага їх інтересів можуть мати різні види і форми, але їх наслідок завжди наносить: серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко – загрозу її життю або навіть смерті.

Не випадково до проблеми насильства над дітьми зверталися такі провідні науковці, як Т.Ф. Алєксєєнко, О.Б. Безпалько, Н.Ю. Максимова, К.Л. Мілютіна, Т.Я. Сафонов, Е.І. Цимбал, А.В. Мудрик, Л.С. Алексєєва І.Г. Новосельський, Р.В. Овчарова та інші.

Проблема насильства над дітьми довгий час була закритою для обговорення в Україні, через це їй не приділялося достатньо уваги. Не вівся облік жертв сімейного насилля, пошук методів корекційно-реабілітаційної роботи та шляхів вирішення даної проблеми.

В Українському законодавстві проблема жорстокого поводження з дітьми сьогодні знаходить відображення в розділі 2 Конституції України “Права, свободи та обов’язки людини й громадянина в Україні” [7; 8 – 19], у Кодексі про шлюб та сім’ю, зокрема стаття “Права й обов’язки батьків у вихованні дітей”. Кримінальний кодекс (КК) містить вичерпний перелік складів злочинів, які зазіхають на життя, здоров’я й полову недоторканність будь-якого члена суспільства, незалежно від його статі, національності, соціальній приналежності, переслідуючи різні форми фізичного й психологічного насильства. Право дітей в Україні на захист від всіх форм жорстокого поводження гарантується статтями 25, 28 Конституції України, згідно з яким – ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його достоїнство, обігу або покаранню. Головним документом сучасності, що регулює законодавство щодо жорстокого поводження з дітьми на міжнародному рівні, є Конвенція ООН про права дитини, що була прийнята в 1989 році й ратифікована більш ніж як 175 країнами світу. Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в 1991 році й внесла відповідні зміни в національне законодавство згідно тим міжнародним стандартам, які зазначені в цьому документі [6; 43 – 52]. Важливими кроками України в напрямку забезпечення прав дітей стали Закони України “Про охорону дитинства” [11; 1 – 6], “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, “Про молодіжні та дитячі громадські організації” та інші, що спрямовані на вирішення проблеми захисту дітей [10; 2]. Вагомим внеском в боротьбі проти жорстокого поводження з дітьми стало прийняття закону Про попередження насильства в сім’ї[12]. Закон спрямований на подолання цього негативного явища на основі координації зусиль органів і установ, на які покладається здійснення заходів з попередження жорстокого поводження з дітьми [10; 2].

Незважаючи на певні позитивні зрушення у проблемі жорстокого поводження з дітьми, механізм правового та соціального захисту потерпілих від жорстокого поводження залишається недосконалим: не вистачає відповідних закладів для надання допомоги дітям та спеціально підготовлених фахівців у сфері запобігання жорстокому поводженню, неефективною є система раннього виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми в сім’ї. Огляд діючого законодавства, спрямованого на подолання насильства у сім’ї, доводить, що воно дуже різносторонньо регулює ці правові відносини. Проблема полягає у недоліках практики застосування діючого законодавства, у прогалинах, пов’язаних із діяльністю правоохоронних органів, у недостатньому усвідомленні громадянами своїх прав та невмінні відстоювати їх у судочинстві.

Незважаючи на те, що проблема жорстокого поводження з дітьми сьогодні винесена з розряду приватної проблеми родини на державний рівень, насильство над дітьми у сім’ях набуло такого розвитку, який можна порівняти лише з наркоманією і алкоголізмом [1, 164].

Насильство – це не тільки побої, в Законі України Про попередження насильства в сім’ї чітко вказано види насильства в сім’ї: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне [12].

Фізичне – нанесення дитині батьками чи особами, що їх замінюють, чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що заподіюють шкоду здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі штовхань, побоїв, катування, струсу, у виді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя катування, загрози зброєю, загрози заподіяти шкоду родичам або друзям. Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, надання їй отруйних речовин чи медичних препаратів, що викликають одурманення, а також намагання удушити чи втопити дитину [3, 11].

Сексуальне – використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослим чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи одержання вигоди. Сексуальне насильство включає статеві зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти з статевими органами. До сексуального розбещення відносяться також втягнення дитини в проституцію, порнобізнес, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб [3, 11].

Психологічне – постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людської гідності, обвинувачення її в тому, у чому вона не винувата, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства відносяться також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також висування до дитини вимог, що не відповідають її віковим можливостям [3, 12].

Економічне – позбавлення або обмеження майнових прав. Відмова у коштах на їжу, теплий одяг, засобів гігієни чи ліків. Трата сімейних грошей однією людиною, що прирікає дітей на голод і злиденне існування, експлуатація праці [3, 12].

Жорстоке ставлення до дітей в сім’ях пов’язане з досить широким колом проблем, від працевлаштованості батьків до їх спроможності забезпечити мінімально необхідний матеріальний рівень сім’ї [13, 10]. Вирішувати ці проблеми переважній більшості українських сімей з часом стає все складніше і проблематичніше. Звісно буденні стреси, життєві негаразди та кризові ситуації у батьків досить часто стають причиною широкого спектру порушення прав дітей.

Тільки в центральних засобах масової інформації в І кварталі 2011 року піддано публічності більше 200 фактів нелюдського відношення та безпрецедентної жорстокості до дітей:

- У лютому 2011 року в м. Білопілля Сумській області був зафіксован факт жорстокої недбалості подружжя відносно чотирьох своїх дітей віком від 3-х місяців до 9 років. Під час вилучення та обстеження медичними працівниками цих дітей були встановлені діагнози: у трьохмісячного Дениса – гіпертрофія ІІ ступеня з дефіцитом маси тіла 27 відсотків та ОРВІ, хлопчик голову не тримав; у дворічної Насті – гіпертрофія ІІІ ступеня з дефіцитом маси тіла 45 відсотків, ОРВІ з бронхітом, вона мала вагу 6 кілограмів. Їх чотирирічна сестра також мала дефіцит маси тіла та ОРВІ. В райлікарні з’ясувалось, що у двох молодших дітей алкогольний синдром, це свідчило про вживання алкоголю матір’ю під час вагітності [4; 6].

- У лютому 2011 року в місті Лебедин. Під час чергової сімейної бійки з с під гарячу руку вітчима потрапили і падчерки (двох і чотирьох років), яким нелюд наніс удари кулаками та ногами по обличчю, грудях і спині. Внаслідок побиття діти опинились у лікарні, але могли бути і більш трагічні наслідки. Правоохоронцями кривдник був затриманий та відносно нього була порушена кримінальна справа попередньо за ознаками злочину, передбаченому статтею 125 КК України [5; 7].

- У березні 2011 року в селі Пушкарівка Сумського району був зафіксован випадок, коли тридцятидворічний безробітний батько, після чергового пияцтва у колі друзів, які висловили сумніви щодо родинності його 1,5-річної доньки, прийшовши додому по звірячому побив дитину. На тілі дівчинки були зафіксовані чисельні гематоми. Експерти встановили, що дитина померла від крововиливу внаслідок стиснення головного мозку і закритої черепно-мозкової травми. Дівчинку виявила вагітна 36-річна мати, яка повернулася додому. Викликаний нею місцевий фельдшер зафіксував смерть дитини та повідомив в міліцію [2, 8].

Діти, що зазнавали жорстокого ставлення до себе, часто відстають у рості, масі чи у тому та іншому від своїх однолітків. Вони пізніше починають ходити, говорити, рідше сміються, вони значно гірше встигають у школі, ніж їхні однолітки. У таких дітей часто спостерігаються дурні звички: сосання пальців, кусання нігтів, розгойдування, заняття онанізмом. Та й зовні діти, що живуть в умовах зневаги їхніх інтересів, фізичних й емоційних потреб, виглядають по-іншому, ніж діти, що живуть у нормальних умовах: у них припухлі, “заспані” очі, бліде обличчя, скуйовджене волосся, неохайність в одязі, інші ознаки гігієнічної занедбаності – педікульоз, висипання, неприємний запах від одягу і тіла [8; 54].

Захворювання у дітей, які зазнали жорстокого ставлення в сім’ї, можуть носити специфічний для окремого виду насильства характер: наприклад, під час фізичного насильства наявні ушкодження частин тіла і внутрішніх органів різного ступеня тяжкості, переломи кісток. Під час сексуального насильства можуть бути захворювання, що передаються статевим шляхом: інфекційно-запальні захворювання геніталій, сифіліс, гонорея, СНІД, гострі і хронічні інфекції сечостатевих шляхів, травми, кровотечі із статевих органів і прямої кишки, розриви прямої кишки і піхви, випадання прямої кишки [3, 13].

Незалежно від виду і характеру насильства в дітей можуть спостерігатися різні захворювання, що належать до психосоматичних: ожиріння чи, навпаки, різка втрата ваги, що обумовлено порушеннями апетиту [8, 43].

Під час психічного насильства нерідко бувають шкірні висипання, алергійна патологія, виразка шлунка, під час сексуального насильства – непояснений (якщо ніяких захворювань органів черевної порожнини і малого таза не виявляється) біль внизу живота. Часто в дітей розвиваються такі нервово-психічні захворювання, як тики, заїкуватість, енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу), деякі діти повторно потрапляють у відділення невідкладної допомоги з приводу випадкових травм отруєнь [13, 96].

Практично всі діти, що постраждали від жорстокого поводження і зневажливого ставлення, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються з визначеними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливає на їхнє подальше життя [8, 67].

Діти, що зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виливається на більш слабких: молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, часом спалахи їхнього гніву не мають видимої причини [13, 111]. Деякі з них, навпроти, надмірно пасивні, не можуть себе захистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занедбаних, емоційно депривованих дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалого, ексцентричного поводження [8, 74].

Серед дітей, що зазнали насильства в сім’ї, спостерігаються часті депресії, навіть у дорослому віці. Це виявляється в приступах занепокоєння, безпричинної туги, почуття самітності, порушеннях сну. У старшому віці у підлітків, можуть спостерігатися спроби покінчити з собою чи завершені самогубства [13, 121]. Діти, що пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв'язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі тощо. Рішення своїх проблем діти-жертви насильства – часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто сполучено з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти і здійснювати інші протиправні дії [13, 122].

Дівчинки нерідко починають займатися проституцією, у хлопчиків може порушуватися статева орієнтація. І ті й інші згодом відчувають труднощі у разі створення власної родини, вони не можуть дати своїм дітям досить тепла, оскільки не вирішені їхні власні емоційні проблеми [13, 123].

Суттєвим зниженням рівня латентності насильства і невиконання батьківських обов’язків може стати запровадження альтернативного (адмінарешту, виправним роботам та адмінштрафу) виду покарання, щось на зразок примусового проходження спрощеної корекційної програми соціально-виховного напрямку. Тобто призначення судами певного терміну часу перебування початківців-кривдників (можливо разом з дітьми) під наглядом спеціалістів (психологів, соціальних педагогів). На сьогодні в регіонах функціонує 62 кризових центри [9], потенціал котрих в повній мірі і належним чином не використовується. Саме їх спеціалісти і могли б забезпечити виконання такого судового покарання: оцінити рівень складності відносин, надати певні консультації і поради для набуття досвіду, зорієнтувати у напрямках врегулювання відносин та зняти сегменти агресивності. Запровадження такого покарання посилить довіру у батьків та рідних і сприятиме збільшенню кількості звернень за фактами насильства, принаймні буде отримана більш об’єктивна картина реальних масштабів цього явища у державі.

З метою попередження насильства в сім'ї над дітьми слід використовувати такі напрями захисту: просвітні кампанії — в школах, на робочих місцях, в неурядових та урядових організаціях, громадський захист — за допомогою петицій, плакатів, листівок на вулицях, оголошень у газетах, відкритих дискусіях та дебатах; законодавчі та політичні кампанії — щодо певних проблем; написання нових законів і критика старих тощо [9;12].

Література

  1. Безпалько О.В. Соціальна робота: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 351 с.

  2. Дяченко П. Коли життя не варте нічого //Ваш шанс – 2011 № 12 – 8 с.

  3. Збірка інформаційних матеріалів та нормативно-правових актів з питань попередження насильства в сім'ї, зокрема над дітьми // Уклад. Журавель Т.В. - К.: Видавничий дім Калита, 2005. – 10 – 16 с.

  4. Інформація СЗГ УМВС України в Сумській обл. в Білопіллі міліція врятувала від голодної смерті четверо дітей // Панорама. – 2011. № 9. – 6 с.

  5. Інформація СЗГ УМВС. Непотрібні діти // Ваш шанс. – 2011. № 10. – 7 с.

  6. Конвенція про права дитини, ООН, 1989 р. // Все для вчителя. – 2003. №1. – 43 – 52 с.

  7. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. - К.: Українська правнича фундація, 1996. – 8 – 19 с.

  8. Лебединский В.В. Нарушения психического развития у детей. – М., 1985. – 53 – 74 с.

  9. Матеріали Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту: http://www.kmu.gov.ua/sport/control/uk/publish/article?art_id=73691&cat_i

  10. Парламентські слухання. Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи. – К., 2006. – № 2. – 35 с.

  11. Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 98. – 16 с.

  12. Про попередження насильства в сім’ї: Закон України від 17 листопада 2001р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=3&nreg=1807

  13. Сафонова Т.Я., Цымбал Е.И. Жестокое обращение с детьми и его и его последствия: Учеб. пособие. – М.: Издательский центр Академия, 1993. – 264 с.

Лях Ганна Миколаївна

Анотація: в даній статті автор аналізує науково-педагогічну літературу законодавчі акти, соціальні програми, статистичні данні та негативні наслідки з нагальної проблеми сучасного українського суспільства – насильства над дітьми в сім’ї. Також пропонує шляхи попередження та зниження рівня насильства і невиконання батьківських обов’язків.

Ключові слова: Конвенція ООН про права дитини, сім’я, діти, насильство, фізичне насильство, сексуальне насильство, психологічне насильство, економічне насильство.

Lyakh Anna Nickolayevna

Summary: in this article an author analyses scientifically pedagogical literature legislative acts, social programs, statistical данні and negative consequences on urgent issue of modern Ukrainian society are violence’s above children in family. Also offers the ways of warning and decline of level of violence and non-fulfillment of paternal duties.

Key words: Convention of UNO about rights for a child, seed, to put, violence, physical violence, sexual violence, psychological violence, economic violence.

Опис документу:
Автор: Лях Ганна Миколаївна. Вчитель історії та правознавства. Бердянська гімназія № 3 “Сузір’я” Бердянської міської ради Запорізької області. Актуальність даної статті полягає в тому, що незважаючи на Українське законодавство, ратифікацію Конвенції ООН про права дитини, в нашій державі насильство над дітьми в сім’ї, як негативна форма прояву людської деструктивності не тільки не зникло, а навпаки, існує у великих маштабах.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Креативний менеджмент в умовах змін (на прикладі управління закладами позашкільної освіти)»
Просіна Ольга Володимирівна
30 годин
590 грн
590 грн