Надія Вікторівна Симчич — сучасна українська письменниця, прозаїк, драматург та педагог. Вона відома своєю плідною творчістю як для дорослих, так і для дітей, а також успішною участю в літературних конкурсах.
Біографія
Народження та освіта: Народилася 11 жовтня 1966 року в селі Попівка на Вінниччині. Через два роки її родина переїхала до міста Сміла на Черкащині. Після школи Надія вступила до Черкаського педагогічного інституту, де у 1987 році закінчила філологічний факультет.
Викладацька діяльність: Працювала вчителькою української мови та літератури в школах на Кіровоградщині та у Смілі.
Життя в Києві: З 1996 року мешкає в Києві, де працює вихователькою.
Початок творчості: Дебютне оповідання «Блюз на тему спеки» було опубліковане в 1990 році в районній газеті на Кіровоградщині.
Творчість
Надія Симчич працює в різних жанрах і для різної аудиторії. Її творчий доробок включає прозові твори, драматургію для дорослих і дітей, а також інсценізації для театру.
Основні твори та досягнення:
«Коронація слова»: Письменниця є багаторазовим лауреатом і дипломантом цього престижного літературного конкурсу:
2000 рік: лауреат у жанрі кіносценарію «Не зникай, Отагамо».
2004 рік: дипломант у жанрі роману «Мандрівник».
2005 рік: дипломант у жанрі драматургії «Казка Тропічного лісу, або Мальва».
2011 рік: дипломант у жанрі драматургії «Свято Зірки, або Бажання, здійснись!».
2012 рік: здобула першу премію за п'єсу «Хата, або Кінець епохи вишневих садів». Ця п’єса вважається пророчою, оскільки передбачила події Майдану.
Конкурс дитячої літератури «Золотий лелека»: У 2008 році отримала першу премію в номінації «Авторська казка» за збірку «Казки про Невидиму Силу».
Конкурс «Євродрама»: Переможниця конкурсу мережі театрального перекладу в Парижі (2016) за п'єсу «Ми, Майдан».
Видання: Її оповідання, дитячі твори та інсценізації публікувалися в журналах «Малятко», «Соняшник», «Дніпро» та інших виданнях.
Театральні постановки: П'єси Надії Симчич ставилися в театрах. Зокрема, у Київському Молодому театрі йшла вистава «У чому диво, тьотю?» за її п'єсою «Хата, або Кінець епохи вишневих садів»
