Надія Матвіївна Кибальчич (уроджена Симонова; вересень 1857 — 4 грудня 1918) — українська письменниця та перекладачка, відома під псевдонімом Наталка Полтавка. Вона була донькою відомого етнографа Матвія Номиса (М. Симонова) та матір'ю іншої української письменниці — Надії Костянтинівни Кибальчич.
Біографія
Надія Кибальчич народилася у вересні 1857 року. Виховувалася в патріотичних традиціях родини Симонових-Білозерських. Її хрещеною матір'ю була письменниця Ганна Барвінок (Олександра Білозерська-Куліш). Освіту здобула вдома.
У 1876 році вона одружилася з поміщиком Костянтином Івановичем Кибальчичем і переїхала до Ясногорода на Житомирщині. Шлюб був нещасливим, і в 1884 році вона з донькою повернулася на Полтавщину. Пізніше працювала вчителькою, зокрема в селищі Комишня на Миргородщині з 1910 по 1914 рік.
Надія Матвіївна зберігала пам'ять про перебування Тараса Шевченка в її родині, про що пізніше опублікувала спогади.
Творчість
Друкуватися почала наприкінці 1890-х років українською та російською мовами в журналах «Зоря», «Дзвінок», «Киевская старина», «Літературно-науковий вісник» та інших альманахах.
Її творчість охоплює оповідання, нариси, п'єси та мемуари. Основні теми включають сільський побут, соціальну нерівність, долю дитини та сімейні конфлікти.
Основні твори та публікації:
П'єса «Катерина Чайківна» принесла їй популярність на театральній сцені.
Оповідання та нариси, серед яких «Баба Яга», «Самовродок», «Драма у хаті», «Зустріч», «Його право», «Останній раз», «Чайка», «Трагічний малюнок» та інші.
Побутовий нарис «Баба Вакулиха» (Харків, 1902).
Спогади про Т. Г. Шевченка та «В двох пансіонах».
Книжка оповідань вийшла у 1914 році.
Вона також займалася перекладами з італійської, французької та німецької літератур.
