Модульність є базовим принципом проектування програм, за якого складна система розділяється на самостійні та функціонально завершені компоненти. Ефективність такого підходу визначається високою зв'язністю всередині елементів та слабким зчепленням між ними, що мінімізує залежності та спрощує взаємодію. Завдяки інкапсуляції внутрішня логіка програм приховується, а взаємодія здійснюється через чітко визначені інтерфейси. Це дозволяє багаторазово використовувати код, ізольовано тестувати окремі частини та значно спрощує командну розробку. Подібна архітектура успішно реалізується на різних рівнях, від окремих файлів у мови програмування до глобальних мікросервісів, хоча потребує балансу, аби уникнути надмірної декомпозиції.





