Основою комп'ютерних наук є проєктування та представлення алгоритмів, які перетворюють абстрактні завдання на зрозумілі для комп'ютера команди. Для фіксації таких послідовностей використовують словесний метод, що вирізняється простотою, але страждає від неоднозначності, або словесно-формульний підхід, зручний для точних розрахунків. Швидко збагнути логіку великих проєктів допомагає графічний спосіб, де стандартизовані геометричні фігури відображають кроки програми. З ускладненням завдань виникає потреба в архітектурних парадигмах, серед яких структурне програмування використовує декомпозицію та три базові конструкції: послідовність, розгалуження і цикл. Натомість об'єктно-орієнтоване програмування базується на створенні класів та об'єктів, забезпечуючи високу безпеку завдяки інкапсуляції, успадкованості, поліморфізму та абстракції.







