Міжклітинні контакти, з'єднання та морфологія цитоплазми тваринної клітини

Міжклітинні контакти та з’єднання підрозділяють на а) Контакти простого типу 1. Просте міжклітинне з’єднання. Плазмолеми клітин зближені на відстані 15–20 нм (нанометрів) та взаємодіють адгезивними білками. 2. Інтердигітації (пальцеподібні сполуки), окрім вище наведеного, плазмолеми клітин інвагінують в цитоплазму однієї та іншої клітини. б) Контакти типу «зчеплення» 1. Десмосома — це потовщена гудзикоподібна структура, що включає в себе: міжклітинну частину, заповнену глікокаліксом і зв’язуючими білками — десмоглеїнами (тому відстань між контактуючими мембранами більша, ніж при простому контакті) та внутрішньоклітинні підмембранні частини (в обох клітинах), що являють собою додатковий шар білків десмоплакінів на внутрішній поверхні кожної плазмолеми. Від даного шару в цитоплазму клітин відходять пучки т.з. проміжних філаментів (елементів цитоскелета), які у клітинах епітелію утворені білком кератином. 2. Адгезивний поясок: цей контакт схожий на десмосомний, але, на відміну від нього, має не округлу форму, а стрічкоподібну, що опоясує клітину; у просторі між клітинами — не десмоглеїни, а інші зв’язуючі білки; під плазмолемами — шар не десмоплакінів, а білка вінкуліну, а від даного шару в цитоплазму відходять інші елементи цитоскелета — не проміжні філаменти (з кератину в епітеліальних клітинах), а мікрофіламенти із білка актина. в) Контакт зачиняючого типу Щільне з’єднання, або зачиняюча зона (zona occludens). Плазмолеми клітин щільно прилягають одна до одної, з’єднуючись за допомогою спеціальних білків. Місця такого контакту створюють на контактуючих поверхнях коміркову мережу. З її допомогою досягається надійне відмежування двох середовищ, що знаходяться по різні боки від клітинного пласта. г) Контакти комунікаційного типу Нексуси (щілинні сполуки, або gapjunction). Плазмолеми клітин зближені на відстані 2 нм і пронизані численними порожнистими трубочками — каналами, які забезпечують електричний та метаболічний зв’язок між цитоплазмою сусідніх клітин. Трубочки складаються з двох половин — конексонів. Кожен конексон пронизує мембрану лише однієї клітини та в міжклітинному просторі з’єднується з конексоном іншої клітини. 2. Синапси. Синапс забезпечує передачу сигналу від однієї збудливої клітини в іншиу і містить три компоненти: а) пресинаптичну мембрану (ПреСМ); б) синаптичну щілину (СЩ); в) постсинаптичну мембрану (ПостСМ). Сигнал передається хімічною речовиною — медіатором, що дифундує від ПреСМ до ПостСМ. VII. Структури клітинної поверхні 1. Мікроворсинки. Це випинання цитоплазми із цитоскелетом з мікрофіламентів. В епітелії тонкої та товстої кишки слугують для збільшення поверхні всмоктування.