Місце і значення гімнастики в системі фізичного виховання
Гімнастика як вид спорту і цілісна система фізичного виховання зародилася в Древній Греції. Про позитивний вплив регулярних занять гімнастикою на гармонійний розвиток особистості писали і говорили Гомер, Арістотель і Платон. Крім звичних для нас загальнорозвиваючих і спеціальних вправ гімнастика древніх греків включала в себе плавання, біг, боротьбу, бокс, їзду (верхову і на колісницях) і т.д. За однією з версій, саме слово «гімнастика» походить від грецького «gumnos» (оголений): як відомо, давньогрецькі атлети виступали на змаганнях без одягу.
Ранні християни вважали гімнастику «сатанинським винаходом», протиставляючи плотське, тобто «Гріховне» її початок - під яким, перш за все, малася на увазі нагота атлетів, - духовному, піднесеного. У 393 гімнастика була офіційно заборонена.
У давнину з гімнастикою були знайомі не тільки греки. Приміром, у Китаї та Індії декілька тисячоліть тому теж практикувалися гімнастичні вправи - в основному в лікувальних цілях. Вже тоді були відомі і спеціальні пристосування, схожі на деякі сучасні гімнастичні снаряди. Так, у стародавньому Римі для навчання основам верхової їзди використовувалося якусь подобу відомого нам «коня».
З початком європейського Відродження знову прокидається інтерес до гімнастики древніх греків: мислителями Ренесансу вона сприймається як засіб зміцнення здоров'я і загальнофізичного розвитку людини. Поступово закладаються теоретичні основи системи фізичного виховання (Руссо, Песталоцці та ін.) Безпосереднім попередником сучасної спортивної гімнастики в XVI-XVII ст. стала вельми популярна тоді вольтижировки (вправи і стрибки) на столі і коні, лазіння по жердині і стінці, підтримання рівноваги на канаті і деревах.
Зародження і розвиток сучасної спортивної гімнастики. У XVIII - початку XIX ст. в Німеччині формується система фізвиховання, в основу якої було покладено гімнастика. Зачинателем німецького гімнастичного руху став Ф.Л. Ян. Він значно розширив «гімнастичну область» і винайшов нові вправи і снаряди (включаючи поперечину і бруси), заклавши тим самим основи сучасної спортивної гімнастики. У 1811 Ян відкрив першу гімнастичну майданчик (недалеко від Берліна), а п'ять років по тому опублікував - разом з одним зі своїх учнів Є. Айзеленом - книгу Німецька гімнастика: у ній містилися описи основних вправ і необхідні методичні рекомендації. Приблизно до цього часу відносяться і перші публічні виступи гімнастів.
Власні системи фізвиховання розроблялися в Чехії, Швеції та Франції, а трохи пізніше - і в Росії. У цей період культивувалися вправи на снарядах і опорні стрибки. Хоча вільні вправи в тому чи іншому вигляді були відомі ще кілька століть тому (наприклад, за виступами бродячих циркових труп, демонстрували серед іншого незвичайні номери на підлозі або на землі), як одна з гімнастичних дисциплін вони отримали визнання не відразу.
У своєму розвитку спортивна гімнастика пройшла кілька етапів: з часом змінювалися вимоги до неї і, відповідно, її зміст. Історія гімнастики XIX ст. багато в чому визначалася протиборством двох принципово різних систем: шведської, в якій упор робився, перш за все, на вільні вправи (в широкому сенсі), і німецької, тяжіла до вправ на снарядах.
У середині сторіччя в Німеччині з'являються перші закриті гімнастичні зали (до цього діяли лише відкриті майданчики). Починає проводитися офіційні змагання зі спортивної гімнастики. У другій половині XIX ст. Європа, а пізніше і Америка переживають справжній гімнастичний бум.
А наступне століття можна з повним правом назвати «століттям гімнастики». Хоча сучасна програма гімнастичних змагань визначилася далеко не відразу. До того ж проходили вони незвично. Змагання гімнастів нерідко влаштовувалися на відкритому повітрі. Не існувало спочатку і єдиних технічних вимог до гімнастичним снарядів: часто національні збірні приїжджали на міжнародні змагання з власним «реквізитом».
До Другої світової війни успішніше за інших виступали гімнасти Німеччини, Чехословаччини, Франції, Італії, Швейцарії Фінляндії, США, Югославії, Угорщині. У 50-ті у світову гімнастичну еліту увійшли спортсмени СРСР і Японії, пізніше - Румунії, Китаю та Болгарії, а з розпадом СРСР - представники Росії, Україні і Білорусії.
Міжнародна Федерація гімнастики. У 1881 створюється Європейська гімнастична федерація (ФЕГ), в яку спочатку входили всього три країни: Бельгія, Франція і Голландія. Засновником і першим президентом Федерації став бельгієць Ніколас Куперус. У 1921 - з появою у складі ФЕГ перший неєвропейських країн - вона реорганізується в Міжнародну Федерацію гімнастики (ФІЖ), яка зараз об'єднує спортивну гімнастику і суміжні дисципліни: загальну гімнастику, художню гімнастику, стрибки на батуті, спортивну аеробіку і акробатику.
ФІЖ - найстаріше міжнародне спортивне об'єднання. І одне з найчисленніших: на січень 2002 у Федерації складалися 125 країн. У різних клубах у всьому світі гімнастикою зараз займаються більше 30 мільйонів чоловік. У світових і континентальних першостях беруть участь у цілому близько 2 500 майстрів.
Європейський гімнастичний союз. Цікаво, що першість Європи зі спортивної гімнастики стали розігрувати задовго до того, як у Старому Світі з'явився відповідний керівний орган. У 1955 відбувся перший чемпіонат Європи серед гімнастів-чоловіків. Два роки по тому в боротьбу за європейське «золото» вступили і жінки. Аж до середини 1980-х чемпіонати Європи проводилися під егідою ФІЖ, - причому змагання серед чоловіків і серед жінок проходили в різний час і в різних країнах.
У 1982 створюється Європейський гімнастичний союз (УЕЖ). Чемпіонат Європи 1986 в Німеччині став першим, який Союз організував і провів самостійно - без допомоги Міжнародної Федерації (в тому ж році до складу УЕЖ вступив СРСР).
В даний час в Союз входить 46 країн. УЕЖ - одне з найчисленніших і активних спортивних об'єднань континенту. Крім чемпіонату, розігрується Кубок Європи, проводиться безліч інших змагань (для різних вікових груп), фестивалів та інших заходів, пов'язаних зі спортивною гімнастикою.
Найтитулованіший «європеєць» серед гімнастів - югослав Мирослав Церар, двічі вигравав звання абсолютного чемпіона континенту і завоював, у загальній складності, 21 медаль (з них 9 золотих).
Спортивні види гімнастики.
СПОРТИВНА ГІМНАСТИКА (грец. gymnastike, від gymnazo - вправляти, треную), один з найдавніших видів спорту, що включає в себе змагання на різних гімнастичних снарядах, а також у вільних вправах та опорних стрибках. В даний час на міжнародних турнірах гімнасти розігрують 14 комплектів нагород: два в командному заліку (чоловіки та жінки), два в абсолютному індивідуальній першості (чоловіки та жінки) і десять в окремих видах багатоборства (4 - у жінок, 6 - у чоловіків).
У програмі Олімпійських ігор з 1896.
Гімнастика є технічною основою багатьох видів спорту, відповідні вправи включаються в програму підготовки представників самих різних спортивних дисциплін. Гімнастика не тільки дає певні технічні навички, але й виробляє силу, гнучкість, витривалість, почуття рівноваги, координацію рухів.
Правила. Програма змагань з гімнастики. Вправи на брусах. Розрізняють паралельні (Чоловік) і різновисокі (дружин) бруси. Снаряд представляє собою дві дерев'яні жердини овальної (у перетині) форми, укріплені на металевій станині: у чоловіків - на висоті 1,75 м , У жінок - 1,65 і 2,45 м . (Висота всіх гімнастичних снарядів відраховується від поверхні розташованих біля них страхувальних матів).
Жіночі вправи на брусах включають, перш за все, обороти в обох напрямках навколо верхньої та нижньої жердини, а також різні технічні елементи, виконувані над і під ними з обертанням навколо поздовжньої і поперечної осі за допомогою хвата однією і двома руками (а також без допомоги рук ).
Чоловічі вправи на брусах поєднують в собі динамічні (обертання, махові рухи та ін) і статичні (горизонтальні упори, стійки на руках) елементи. Гімнаст повинен використовувати всю довжину снаряда, «працювати» над і під брусами.
Вільні вправи (Дружин і чоловік) виконуються на спеціальному гімнастичному килимі 12 x 12м. Навколо килима проходить «межа безпеки» шириною 1 метр . Килим (вовняний або синтетичний) має еластичну поверхню - досить щільну для поштовхів, але в той же час забезпечує спортсменам м'яке приземлення. Вільні вправи являють собою комбінацію з окремих елементів (перекиди, сальто, шпагати, стійки на руках та ін) та їх зв'язок, різних за темпом і «настрою».
По ходу виступу спортсмени повинні максимально використовувати всю площу килима. Оцінюється складність програми та окремих її елементів, а також чистота і впевненість виконання. Не менш важлива оригінальність представленої композиції і артистизм спортсмена - особливо у жінок, виступи яких проходять під музичний акомпанемент і включають в себе окремі танцювальні па, ніж багато в чому нагадують вправи з художньої гімнастики. Час виступу на килимі обмежена: 1 хв 10 сек у чоловіків і півтори хвилини у жінок.
Опорний стрибок (чол. та жін.). Виконується з розбігу з використанням додаткової опори (звідси і назва вправи). Довжина снаряда - 1,6 м , Ширина - 0,35 м . Спортсмен розбігається по спеціальній доріжці довжиною 25 м і шириною 1 м , Відштовхується ногами від містка - амортизуючого пристосування висотою 20 см , Похилого до лінії розбігу, - а потім робить додатковий поштовх руками (у чоловіків допускається поштовх однією рукою) від снаряда. Виконувані стрибки можуть бути прямі, сальто, з переворотом і т.д. У чоловіків снаряд встановлюється на висоті 1,35 м паралельно доріжці розбігу, у жінок - на висоті 1,25 м перпендикулярно доріжці. Ще одна істотна відмінність пов'язана з формулою змагань: чоловікам надається тільки одна спроба, жінкам - дві, за результатами яких виводиться середній бал за виконання вправи. Оцінюється висота і дальність стрибка, його складність (число обертів навколо поздовжньої і поперечної осі та ін), чистота виконання і чіткість приземлення.
Вправи на колоді (дружин) - Гімнастичному снаряді довжиною 5 м і шириною 0,1 м , Закріпленому нерухомо на висоті 1,25 м від статі. Вправа представляє собою єдину композицію з динамічних (стрибки, повороти, «пробіжки», сальто, танцювальні па і пр.) і статичних (шпагат, ластівка і т.д.) елементів, що виконуються стоячи, сидячи і лежачи на снаряді. Спортсменки повинні використовувати всю довжину колоди. Судді оцінюють гнучкість, відчуття рівноваги і елегантність гімнасток. Тривалість виступу - не більше 1 хвилини 30 секунд.
Вправи на коні (чол.) - спеціальному снаряді з ручками, що дозволяють виконувати махові рухи ногами. (Той же снаряд, але тільки без ручок використовується в опорному стрибку.) Кінь фіксується на висоті 1,05 м . Вправи представляють собою комбінацію махових і обертальних рухів, а також стійок на руках, при виконанні яких повинні бути задіяні всі частини снаряда.
Вправи на кільцях (чол.) - рухомому снаряді у вигляді двох дерев'яних кілець, закріплених на спеціальних тросах на висоті 2,55 м . Вправи на кільцях (підйоми, обороти і викрутив) демонструють не тільки гнучкість, але і фізичну силу спортсмена. Статичні елементи цих вправ не менш складні для виконання, ніж динамічні. За правилами, зіскок з кілець по закінченні виступу повинен являти собою акробатичний елемент. Як і при виконанні вправ на поперечині, займаючи вихідне положення на кільцях, спортсмен може скористатися допомогою тренера або асистента.
Вправи на перекладині (чол.) - штанзі з полірованої сталі діаметром 27-28 мм і довжиною 2,5 м , Укріпленої на двох стійках за допомогою розтяжок на висоті 2,55 м . За правилами, виконуючи обертання (у різних напрямках) навколо перекладини, спортсмен не має права торкатися її тілом. У ході виступу він повинен продемонструвати різні типи хватів і вміння чисто і чітко переходити від одного їх виду до іншого.
Черговість виконання програми зазвичай така:
- Вільні вправи, вправи на коні, на кільцях, опорний стрибок, бруси, перекладина (у чоловіків);
- Опорні стрибки, вправи на брусах, колода, вільні вправи (у жінок).
Суддівство та оцінка. Виступи гімнастів оцінюють головний суддя і вісім суддів, «обслуговуючих» той чи інший снаряд.
Судді розбиті на дві групи. Двоє оцінюють складність і композицію вправи по 10-бальній системі, а шість інших суддів - техніку виконання. Для швидкої фіксації технічних елементів, продемонстрованих гімнастом в ході виступу, судді використовують понад 1000 спеціальних письмових знаків - по типу стенографічних.
З оцінки, виставленої першою групою суддів, - свого роду «стартової ціни» (це - максимальна сума балів, яку може отримати спортсмен за виступ), - віднімаються бали за допущені помилки: від 0,1 бала за невелику погрішність до 0,4 бала за грубу помилку. Падіння з снаряда або на снаряд «коштує» 0,5 бала. За правилами, при виконанні опорного стрибка, а також вправ на брусах, кільцях і щаблині поруч зі снарядом для страховки спортсмена може перебувати асистент, але якщо гімнаст змушений скористатися його допомогою, з виступаючого автоматично знімається 0,4 бала. Заступ за килим (при виконанні вільних вправ) або недотримання часового ліміту виступи теж карається зниженням оцінки.
Група суддів, що оцінює складність представленої програми, виставляє загальну оцінку. Судді, що стежать за технікою виконання, виносять оцінки незалежно один від одного: найкраща і найгірша з них не враховуються, а з решти чотирьох виводиться середній бал.
Довгий час оцінка в 10 балів, по суті, вважалася лише теоретично можливою. У 1976 під час Олімпійських ігор у Монреалі юна румунська спортсменка Надя Команечі стала першою в історії гімнасткою, якій це вдалося на практиці. Причому вищої оцінки Команечі була тоді удостоєна 7 разів.
Під час командних змагань і при розіграші абсолютної першості оцінки, отримані командою або окремим спортсменом в різних видах програми, підсумовуються. На їх основі виводиться підсумкова оцінка. Гімнаст або команда, які набрали найбільшу кількість очок, оголошуються переможцями.
У командному заліку діє схема «6-5-4». За кожну команду на змаганнях виступає не більше 6 спортсменів, на тому чи іншому снаряді «працюють» на 5 з них, при цьому в залік йдуть лише 4 кращих результати. (Раніше діяла схема «7-6-5».)
У командних змаганнях, а також при розіграші індивідуального першості (абсолютного і в окремих видах програми) спортсменові надається лише одна спроба на кожному снаряді. Виняток складають опорні стрибки серед жінок (див. вище).
Учасники змагань самі визначають «зміст» своїх вправ на тому чи іншому снаряді, але їх виступ повинен відповідати існуючим вимогам щодо типу та складності використовуваних технічних елементів.
У кожній вправі виділяють початок, основну частину і закінчення (зіскок).
Формула змагань, визначення переможця. Великі міжнародні змагання зі спортивної гімнастики складаються з чотирьох етапів:
- Кваліфікаційний (або попередній) етап серед окремих гімнастів і команд, за результатами якого визначається склад фіналістів;
- Командний фінал проводиться серед 6 найсильніших - за підсумками «кваліфікації» - команд (окремо серед чоловіків і серед жінок);
- Абсолютна першість в індивідуальному заліку розігрується серед 36 кращих спортсменів;
- Першість в окремих видах розігрують по 8 спортсменів, які показали на попередньому етапі кращі результати в тих чи інших вправах.
На великих змаганнях на помості, як правило, одночасно виступають шість чоловічих або чотири жіночих команди (за кількістю снарядів). Завершивши виступ в одному виді програми, команда переходить до наступного.
На Олімпійські ігри, - на відміну від чемпіонату світу, - може потрапити обмежена кількість учасників. Це 12 чоловічих і 12 жіночих національних збірних, які показали найкращі результати на попередньому Олімпіаді чемпіонаті світу. Загальне число що беруть участь в олімпійському турнірі з гімнастики в індивідуальному заліку - 98 (і у чоловіків, і у жінок). Крім атлетів 12 кращих збірних у них входять представники країн, що зайняли на чемпіонаті місця з 13-го і нижче, а також ряд спортсменів, відібраних Міжнародною Федерацією гімнастики (ФІЖ) в індивідуальному порядку.
За правилами, у фінальній частині розіграшу звання абсолютного чемпіона Олімпійських ігор можуть брати участь не більше 3 представників однієї країни, а в розіграші першості в окремих вправах - не більше 2.
З 1997 в програму чемпіонату світу з гімнастики та олімпійського гімнастичного турніру більше не входять обов'язкові вправи. На зміну обов'язковій та довільній програмах, за результатами яких перш визначалися команди-призери та склад учасників фіналу в індивідуальному заліку, прийшли кваліфікаційний етап серед гімнастів і командний фінал.
Деякі інші правила. Гімнастика - один з тих видів спорту, в яких в останні десятиліття йшов інтенсивний процес «омолодження». Своєрідний рекорд встановила в 1987 румунська гімнастка Аурелія Добре, що завоювала титул абсолютної чемпіонки світу в неповні 15 років. Ще молодше була її співвітчизниця Даніела Сіліваш, двома роками раніше отримала на чемпіонаті світу золоту медаль за перемогу у вправах на колоді. В даний час мінімальний вік учасниць великих міжнародних турнірів з гімнастики становить не 15, - як раніше, - а 16 років (стільки спортсменкам має виповнитися в рік проведення змагань).
Є в сучасній спортивній гімнастиці і деякі «процедурні» обмеження:
- Перехід від снаряда до снаряда здійснюється організовано;
- Учасникам змагань надається 30-40 сек на розминку, після чого їх викликають для виконання вправи;
- В ході виконання програми тренер не має права розмовляти з гімнастом;
- Під час змагань учасники не мають права залишати майданчик без спеціального дозволу.
Правилами передбачено покарання - окремих гімнастів і цілих команд: наприклад, за неявку на розминку. Неспортивну (і недисциплінована) поведінка атлетів карається штрафом.
Недотримання форми одягу теж може позначитися на результатах виступу гімнаста. Перше зауваження тягне за собою відрахування балів - і аж до зняття зі змагань в абсолютному заліку.
Під час виконання вправ на снарядах допускається використання спеціальних шкіряних накладок для долонь - щоб уникнути пошкоджень.
