Історія виникнення гандболу у світі Гандбол, у нинішньому його вигляді, придумали датські футболісти на рубежі ХІХ и ХХ століть - як заміну футболу, для гри в зимовий час. У гандбол грають руками, а кожна команда складається всього лише з 6 гравців і воротаря.Корені гандболу йдуть у глибоку стародавність: згадування про "прабатьків" цього виду спорту - стародавніх іграх з м'ячем руками - знаходимо ще в "Одіссеї" Гомера й у працях давньоримського лікаря К.Галенуса. Датою зародження спортивної гри з м'ячем, зареєстрованої в міжнародній спортивній класифікації за назвою "гандбол" (ручний м'яч), прийнято вважати 1898 р, коли викладач фізичного виховання реального училища датського міста Ордруп Хольгер Нільсен ввів в уроки фізичної культури жіночих груп гру з м'ячем, названу "хаандболд" ("хаанд" - рука і "болд" - м'яч), у якій на невеликому полі змагалися команди з 7 чоловік, передаючи м'яч один одному і прагнучи закинути його у ворота.
Дослідження, проведені в останні роки, дають підставу віднести дату зародження гандболу до більш раннього періоду. У 1890 р. у Чехії одержує поширення народний варіант гри з м'ячем, названий "хазена" (кидати, кидати). Гра зводилася до нерегламентованого перекидання і лову м'яча в змішаних групах без єдиноборства.
У 1917 р. берлінець Макс Хейзер із двох ігор склав нову гру для жінок за назвою "ручний м'яч". Ніхто не уявляв собі, що ця гра знайде таке поширення в усьому світі. У 1918 р. на міжнародній спортивній карті чітко позначилося два протиборчі течії гри: чеська хазена (на сході) і німецький гандбол (на півночі і заході).
Вже в 1920 р. у Берліні відбулися перші ігри на Кубок і першість Німеччини по ручному м'ячу. А в 1923 р. ввели нові правила змагань. Зменшення розмірів м'яча, уведення правила "трьох секунд" і "трьох кроків" значно сприяло підвищенню техніки гри. У 1925 р. відбулася перша міжнародна зустріч Німеччини з командою Австрії. Німеччина програла з рахунком 5:6.
Визнання гандболу міжнародним видом спорту в 1926 р. дало поштовх до розвитку гри в ряді країн. З'явилися клуби, що культивують гандбол у Люксембурзі і Швейцарії, Іспанії й інших країнах. У 1928 р. в Амстердамі була створена Міжнародна аматорська федерація гандболу (ІАГФ), що діяла до 1944 р. У її актив входило 11 країн, що активно розвивали гандбол. У 1936 р. гандбол був уперше включений в олімпійську програму Х1 Олімпіади в Берліні. Олімпійським переможцем стала команда Німеччини.
Новий підйом у розвитку гандболу почався зі створення в 1946р. нової міжнародної федерації гандболу - ІГФ. ІГФ затвердила програму дій, спрямовану на відродження світового гандболу, намітила проведення чемпіонатів світу з гандболу 11х11 за участю чоловічих і жіночих команд. У 1949р. у Будапешті на жіночому чемпіонаті світу найсильнішої виявилася команда Угорщини. Надалі першості світу проводилися раз у чотири роки. Сполучені Штати дотепер не виграли ні однієї олімпійської медалі. Колишній чемпіон світу Угорщина вважається найсильнішою командою .За нею випливає Данія з агресивної Аньей Андерсен і Китай. Найбільший врожай медалей зібрали чемпіон світу команда Франції (група Б) і команда Хорватії (група А). На ХХУІ Олімпіаді в Атланті-96 Хорватія вперше в історії Олімпійських ігор виступила під своїм прапором і завоювала олімпійські медалі. Олімпійські медалі й у жіночої команди Данії.
Історія розвитку українського гандболу, сучасний стан: Виникнення вітчизняного гандболу відноситься до початку ХХ століття і зв'язано з проникненням в Україну сокільськой системи фізичного виховання. Українському гандболу у 2009-му році виповниться сто років. Уперше гандбол з'явився в Харкові в 1909 р. Родоначальником українського гандболу з'явилася чеська гра "хазена", яка культивувалася в товаристві "Сокіл" як гімнастична гра.
І саме Україна запропонувала грати за схемою сім на сім, тоді як практично у всьому Радянському Союзі на майданчик виходили 22-а гравці. Ці історичні подробиці викладено в російськомовній книзі "Ступєні гандбола", яку презентувала федерація гандболу України. Український гандбол упродовж кількох десятиліть вважався еталоном у світі: збірна СРСР по два рази виборювала звання олімпійських чемпіонок (1976, 1980) та чемпіонок світу, а київський "Спартак" 13 разів вигравав Кубок європейських чемпіонів. Втім, всі ці здобутки пов'язували з роботою видатного тренера Ігоря Турчина, після трагічної смерті якого справи в цьому виді спорту пішли на спад. Зазначимо, наша команда, попри славні традиції та присутність гравців ще старої "турчинської" школи, так і не змогла жодного разу пробитися на Олімпійські ігри.
