• Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Різне
  • Методика контролю якості освіти на прикладі дисципліни «Розведення сільськогосподарських тварин»

Методика контролю якості освіти на прикладі дисципліни «Розведення сільськогосподарських тварин»

Опис документу:
Система контролю знань, умінь та навичок: функції контролю, педагогічні вимоги до контролю. Система тестового контролю студентів: характеристика тестового контролю; розробка тестових завдань з дисципліни «Розведення сільськогосподарських тварин»

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

31

Зміст

Вступ ___________________________________________________________ 3

Розділ І. Поняття про систему контролю знань, умінь та навичок студентів ________________________________________________________5

1.1 Суть поняття "контроль"________________________________________ 5

1.2 Функції контролю, і педагогічні вимоги до контролю ________________9

1.3 Дидактичні принципи контролю знань та основні види і форми контролю знань, умінь та навичок студентів ___________________________________11

Розділ ІІ. Система тестового контролю студентів

2.1 Характеристика тестового контролю _____________________________15

2.2 Розробка тестових завдань з дисципліни « Розведення сільськогосподарських тварин » ___________________________________ 20

2.3. Відповіді на тестові завдання___________________________________ 30

Висновок _______________________________________________________31

Список використаних джерел _____________________________________32

ВСТУП

Виховання і навчання підростаючого покоління, підготовка його до дорослого життя завжди були одним із основних завдань спільноти. Проблема контролю за навчальною діяльністю студентів не нова, і педагогічний досвід накопичений у цій області багатий і різнобічний.

Добре поставлений контроль дозволяє педагогу не тільки правильно оцінити рівень засвоєння студентами досліджуваного матеріалу, але і побачити свої власні удачі і промахи.

Актуальність питань теорії і практики тестового контролю в теперішній час зумовлена вимогами модернізації вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу, коли «новими концепціями освітнього процесу у вищій школі позначаються тенденції розвитку виміру навчальних досягнень за допомогою тестів».

Метою даної роботи є висвітлення досвіду впровадження тестового контролю знань студентів у навчальному процесі, відокремлен­ня умов об'єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень. Виходячи з цього, перед даним дослідженням поставлено наступні завдання:

  • довести, що тестовий контроль знань вимагає дуже великих зусиль з боку викладача. Педагог повинен знати як правильно підбирати тести і як слід їх складати.  Адже не кожен набір запитань з варіантами відповідей на них можна назвати тестом.

Предметом даного дослідження є форми та методи проведення тестового контролю знань студентів з навчальної дисципліни «Розведення сільськогосподарських тварин ».

Об'єктом дослідження є контроль знань – як засіб оцінки знань, як метод контролю за професійним становленням фахівця, як спосіб діагностики психічного розвитку та особистого зростання.

У процесі написання роботи використано матеріали законодавчих та виконавчих органів влади України, публікації фахових видань, методи педагогічних досліджень,

РОЗДІЛ І

ПОНЯТТЯ ПРО СИСТЕМУ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК СТУДЕНТІВ

Процес навчання у вищому навчальному закладі спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожне з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов'язковим компонентом цього процесу є контроль знань, умінь та навичок, тобто перевірка його результативності.

Головна мета контролю як дидактичного засобу управління навчанням - забезпечення його ефективності шляхом приведення до системи знань, умінь, навичок студентів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності студентів, формування у них прагнення до самоосвіти, самоперевірки, самооцінки роботи викладача.

Контроль знань студентів передбачає:

  • перевірку - виявлення рівня знань, умінь і навичок;

  • оцінку - вимірювання рівня знань, умінь і навичок;

  • облік - фіксування результатів у вигляді оцінок у журналі навчальних занять, відомостях.

1.1. Суть поняття "контроль"

Контроль знань відіграє значну роль в управлінні навчальним процесом, але, для досягнення цієї мети, різні види та форми контролю раціонально розподіляються протягом усього періоду навчання. Будь-який вид та форма контролю, якщо про дату його проведення студент знає заздалегідь, стимулює навчальну роботу впродовж короткого часу, що безпосередньо передує контролю. Через це вкрай важливо, щоб контроль був не разовою акцією, а безперервною системою різноманітних видів та форм, що супроводжують студента весь період навчання.

Одним з напрямів реформування навчального процесу вищої школи є правильна побудова психолого-педагогічних та методичних засад діагностування навчальних досягнень студентів.

Існують різні бачення у трактуванні поняття "контроль". На думку Ю. Бабанського контроль - це діяльність, яка здійснюється з метою отримання і фіксування інформації про результати дидактичної взаємодії студента і викладача та зіставлення отриманих результатів з визначеною метою, і у випадку виявлення слабких місць її в ході протікання навчального процесу, застосувати оперативні заходи для його корегування і регулювання, тобто інших форм, методів і засобів. Слід зазначити, що ефективність контролю визначається його організацією, забезпеченістю технічними засобами, методами та формами, які застосовуються при цьому. До організації контролю висувається ряд вимог, зокрема:

Визначення мети контролю знань, умінь та навичок, тобто контроль повинен бути підпорядкований поставленим цілям навчання.

Встановлення конкретних, об'єктивних результатів контролю знань. Загальна мета контролю конкретизується через принципи його організації. Показниками ж результату контролю є знання, вміння, навички, досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Використання методів об'єктивного аналізу і оцінювання отриманих результатів контролю.

Контроль, результатом якого є певна оцінка, має бути:

  • систематичним - організованим за чітким планом, спиратися на обґрунтовану систему і проводитися регулярно;

  • освітнім - має сприяти глибшому засвоєнню об'єктами навчального матеріалу опануванню практичних умінь і навичок, їх систематизації, узагальненню та закріпленню;

  • діагностичним - допомагає аргументованому визначенню стану успішності об'єктів навчання, порівняння засвоєння ними знань, умінь і навичок з вимогами державних стандартів освіти;

  • виховним (стимулюючим) - контроль привчає студентів до систематичної роботи, дисциплінує, сприяє формуванню відповідальності, активності, самостійності та мотивації навчально-пізнавальної та професійної діяльності;

  • розвиваючим - процес контролю сприяє розвитку у студентів пізнавальної сфери, фізичних та морально-психічних якостей;

  • керованим - визначення конкретного рівня та успішності опанування студентами професійних знань, умінь та навичок дає можливість своєчасно вжити необхідних заходів для подолання і усування недоліків, внесення своєчасних коректив і доповнень;

  • оцінюючим - результатом контролю є, зазвичай, певна оцінка, яка сприяє об'єктивному визначенню рівня професійних знань, умінь і навичок;

  • всебічним - повинен охоплювати всі аспекти організації та забезпечення дидактичного процесу, глибину, міцність, дієвість і гнучкість професійних знань, умінь і навичок;

  • об'єктивним, неупередженим - відповідати об'єктивній дійсності організації та проведення дидактичного процесу, реальному етапу успішності студентів;

  • відкритим, гласним - передбачає проведення відкритих випробувань усіх студентів за одними і тими ж критеріями та показниками.

Система навчання у вищій школі - багатогранний процес, який складається з цілого ряду взаємопов'язаних елементів. Серед них важливе місце посідає контроль знань, тобто організація зворотного, зв'язку як засобу управління навчально-виховним процесом. Показники контролю знань студентів є єдиною основою для судження про результати навчання, а отже для вирішення таких важливих питань, як переведення на наступний курс, призначення стипендії, випуск з вузу і видача диплома. Дані про результати контролю знань студентів слугують основними показниками, за якими оцінюється робота не тільки окремих студентів і викладачів, але і цілих академічних груп, курсів, факультетів і вузів у цілому.

Акт перевірки і оцінки знань - перший і самий важливий вид громадської оцінки студента. Результати його індивідуальних зусиль з опанування знань у цьому випадку стають предметом громадської думки і оцінки, що завжди глибоко торкає емоційну сферу особистості. Тому перевірка і оцінка знань завжди являють собою хвилюючий момент у житті студента і залишають глибокий слід у його психіці. Діючи на моральний стан студента, правильно поставлена перевірка і оцінка є потужним засобом виробки суспільно цінних якостей особистості: чесного ставлення до праці, почуття відповідальності за результати своєї навчальної праці і дисципліну праці, волю, характер. Контроль знань є важливим засобом організації систематичної повсякденної роботи студентів щодо засвоєння знань.

Процес перевірки і оцінки знань студентів і його результати дуже важливі для самого викладача, для його подальшої роботи, оскільки у процесі контролю викладач одночасно оцінює свою методику викладання і зміст лекцій, семінарів і практичних занять.

Контроль знань студентів - невід'ємна і важлива частина процесу навчання, відповідальний етап на шляху від незнання до знання, від неповного знання до більш точного і більш повного. Кожному викладачеві необхідно напрацювати таку систему контролю знань, щоб у цілому вона найкращим чином слугувала виконанню всіх його функцій.

Керуючи процесом навчання, викладач повинен не тільки повідомляти студентам певну інформацію або організовувати сприйняття цієї інформації з інших джерел, але і повинен одночасно мати вичерпні відомості про те, як виконується ця робота, яка кількість і якість засвоюваних знань. І чим повніше будуть ці відомості, тим більше студентів буде охоплено ними, чим достатніший і своєчасний контроль, тим кваліфікованіше викладач зможе керувати процесом засвоєння, тим більше буде можливостей зробити навчання керованим. Здійснення принципу зворотного зв'язку є важливою умовою підвищення якості підготовки спеціалістів.

1.2. Завдання, функції, педагогічні вимоги до контролю знань студентів
Завдання контролю успішності студентів:

  • Виявлення готовності студентів до сприйняття, усвідомлення і засвоєння нових знань.

  • Отримання інформації про характер самостійної роботи у процесі навчання.

  • >Визначення ефективності організаційних форм, методів і засобів навчання.

  • Виявлення ступеня правильності, обсягу і глибини засвоєних
    студентами знань, умінь та навичок.

Ці та інші завдання визначають зміст контролю, який змінюється із зміною дидактичних завдань.

Функції контролю:

Освітня (навчальна) - повторення та систематизація знань студентів; закріплення знань, умінь, навичок; усвідомлення навчального матеріалу.

Виховна - систематична підготовка до занять; самооцінка знань; формування позитивного ставлення до навчальної діяльності.

Розвиваюча - розвиток навичок логічного мислення, зокрема аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення, абстрагування і конкретизації, розумової діяльності, мови, пам'яті, уяви, уваги.

Діагностична - виявлення успіхів та недоліків у знаннях, уміннях і навичках студентів; встановлення причини і шляхів їх усунення; визначення заходів, спрямованих на поліпшення успішності.

Стимулююча - схвалення успіхів студента сприяє розвитку в нього спонукальних мотивів до навчання.

Оцінювальна - об'єктивна оцінка знань, умінь і навичок студентів сприяє кращому навчанню.

Управлінська - на основі контролю визначається стан успішності студентів, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її.

Встановлено, що інтенсивність та систематичність роботи студентів залежить головним чином від частоти і систематичності контролю.

Від систематичності контролю залежить і тривалість збереження в пам'яті студентів засвоєних знань.

При систематичному контролі створюються найкращі умови для набуття вмінь і навичок, розвитку мислення студентів. Вони легше адаптуються до процедури перевірки - нервове напруження значно знижується.

Студент працює систематично і завзято, якщо він знає, що під час контролю не можна надіятися на "везіння", на вдачу, а розраховувати тільки на міцне засвоєння.

Контроль засвоєння повинен дати можливість студентові співставити свою роботу з вимогами викладача, вияснити недоліки і помилки, внести, якщо потрібно, необхідні корективи в свою підготовку.

Основні вимоги до контролю знань студентів:

  • Оперативність одержання результатів контролю.

  • Забезпечення всіх або значної частини студентів контрольними
    завданнями.

  • Забезпечення контрольними завданнями всієї (або значної частини) вивченої інформації.

  • Ефективне використання аудиторного часу.

  • Оптимізація контролю успішності.

  • Можливість заміни кваліфікованого викладача менш кваліфікованими лаборантами, навіть студентами, хоча б для виявлення результатів контролю.

  • Об'єктивність контролю.

  • Надійність процедури контролю.

  • Гласність контролю.

  • Активізація та закріплення знань студентів.

Забезпечення самостійної роботи студентів.

  • Єдність вимог до оцінювання знань студентів.

  • Індивідуальний характер контролю.

  • Всебічність контролю.

  • Систематичність контролю.

  • Дотримання етичних норм.

1.3. Види і форми контролю знань

Наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 р. № 161 передбачено два види контролю знань студентів:

  • поточний - проводиться на семінарських, лабораторних, практичних заняттях, після закінчення виробничої та переддипломної практик з метою перевірки рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи, у тому числі самостійної;

  • підсумковий - здійснюється на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні навчання або окремих його закінчених етапах. Цей контроль включає семестровий диференційований залік, семестровий екзамен та державну атестацію з охопленням усього переліку питань теоретичної і практичної підготовки студентів.

Поточний контроль засвоєння знань у ході навчального процесу допомагає викладачу вияснити безпосередньо в ході заняття, наскільки дохідливо, зрозуміло викладає він інформацію, чи доступна студенту прийнята ступінь абстракції.

Перед лабораторною чи практичною роботою студент повинен знати її теоретичні основи. Розпочинаючи розрахунки з курсового проектування, необхідно освоїти їх методику. Перед початком наступних занять необхідно засвоїти інформацію, одержану на попередніх. Ці умови настільки очевидні, що не потребують доведення необхідності їх виконання. Але спостереження показують, що деякі студенти розпочинають роботу не підготовленими. Систематичний поточний контроль допомагає усунути таке явище, що призводить до прогресивного зниження кількості таких студентів, до поліпшення підготовки спеціалістів.

На цей вид контролю звичайно неможливо виділити багато часу. Результат необхідно одержати в ході або безпосередньо після його проведення. Тому, для поточного контролю необхідно використати способи, при яких найбільш ефективно використовується аудиторний час і забезпечується оперативність одержання результатів при великій кількості студентів.

Таким вимогам відповідає спосіб автоматизованого тестового контролю.

Поточний контроль засвоєння - один з найбільш дієвих засобів стимулювання систематичної і активної навчальної діяльності студента. Для

цього виду контролю при комплексному двогодинному занятті звичайно виділяється певний час - 15-20 хв. Найбільш прийнятним для поточного контролю є спосіб, який забезпечує у відведений час охопити значну частину студентів, можливості повторення і закріплення інформації при активізації всіх студентів- ущільнене опитування.

При відсутності тестів поточний контроль проводиться тільки ущільненим опитуванням або комбінованим контролем.

При наявності тестів другого і третього рівнів їх можна використовувати і для поточного контролю.

Поточний контроль охоплює і більший обсяг навчальної інформації-тему, розділ, а також передбачені навчальним планом контрольну роботу, залік з лабораторних робіт, перевірку виконання певної частини курсового проекту тощо.

При наявності тестів І рівня їх використовують для етапу попередньої перевірки. Студенти, які не подолали цей етап, до подальшої перевірки не допускаються. Решта студентів на основному етапі пишуть контрольну роботу, а при наявності тестів II і III рівнів - тестуються.

Підсумковий контроль - це перевірка засвоєння дисципліни або значної його частини: семестрові екзамени, заліки, захист курсових і дипломних робіт та державну атестацію студентів. Цей вид контролю вимагає, звичайно, перевірки на II і III рівнях. Значне скорочення часу екзаменів можна одержати попередньою перевіркою тестами 1 рівня. Основний етап - усне опитування. При наявності тестів II і III рівнів його можна замінити тестовим контролем. У поєднанні з тестами І рівня тоді отримаємо тест-драбинку: студенти, які успішно виконали тести І рівня, допускаються до тестів II рівня. Успішно виконавши ці тести, вони працюють над тестами III рівня. Оцінка виставляється за результатом виконання тесту того рівня, на якому студенти повинні засвоїти відповідні навчальні елементи.

Вище було сказано, наскільки важливо забезпечити систематичний контроль роботи студентів. Використовуючи оптимальний підбір способів за видами контролю, легко вирішується проблема "накопичення оцінок".

У процесі навчання застосовуються такі форми і способи контролю знань:

  • усне, письмове, комбіноване, експрес-опитування (ущільнене опитування);

  • диктант, контрольна, практична, лабораторна та графічна роботи;

  • індивідуальне завдання (доповідь, реферат);

  • складання ситуаційних задач, ілюстраційних карт-завдань, кросвордів, оформлення альбомів, таблиць, рисунків, алгоритмів, стандартів, структурно-логічних схем;

  • проведення семінарів, вікторин, тематичних вечорів, конференцій, колоквіумів, конкурсів;

  • звіти з практик;

  • заліки;

  • іспити;

  • автоматизований вибірковий тестовий контроль І рівня засвоєння;

  • тестовий контроль II і III рівнів засвоєння.

Вибір форм контролю залежить від мети, змісту, методів. Перераховані методи діагностування успішності студентів, крім двох останніх, мають певні недоліки.

Труднощі, пов'язані з особливостями викладацької роботи:

  • відсутність еталону - зразка правильно і послідовно виконаних дій студента, з яким можна порівняти фактично виконані операції;

  • розбіжність вимог викладачів, відмінності ступеня вимогливості до оцінювання однієї й тієї ж відповіді;

  • відмінності професійної кваліфікації;

  • при організації поточного контролю знань великої кількості студентів спостерігаються перевантаження викладача рутинною, мало творчою справою, пов'язаною з великим обсягом інформації, яку потрібно підготувати, обробити та проаналізувати за відносно короткий проміжок часу;

  • можлива необ'єктивність викладача (з психологічних та інших причин) до оцінки відповідей окремих студентів;

  • іноді оцінки, що виставляються студентам, недостовірні через думки викладача, що вони будуть використані для оцінювання роботи самого викладача.

Труднощі, пов'язані зі специфікою традиційної форми перевірки знань - відсутність чітко сформульованих стандартів знань і конкретно окреслених обсягів умінь достатніх для кожної позитивної оцінки.

Труднощі, пов 'язані зі студентами:

  • використання шпаргалок;

  • списування;

  • "взаємодопомога", що знижує достовірність оцінки знань студентів і заважає викладачеві об'єктивно подивитись на якість своєї педагогічної роботи.

Відсутність об'єктивних критеріїв оцінки та ефективних механізмів порівняння результатів навчання з даної дисципліни (спеціальності) в різних вищих навчальних закладах.

З існуючих способів контролю об'єктивними є лише ті, що володіють еталонами - способи тестового контролю успішності знань.

РОЗДІЛ 2

СИСТЕМА ТЕСТОВОГО КОНТРОЛЮ СТУДЕНТІВ

2.1. Характеристика тестового контролю

Тестовий контроль - це процедура визначення рівня підготовки фахівців у певні галузі знань, психологічного, фізичного та розумового стану, професійної придатності, обдарованості та інших якостей особи за допомогою системи спеціально підготовлених завдань.

Тестові іспити є об'єктивним засобом, що використовується повноважними державними органами (Міносвіти, галузевими міністерствами, іншими установами) з метою визначення освітньо-кваліфікаційного рівня професійної підготовки кандидата на одержання державного документа про успішне завершення підготовки і засвідчує той факт, що він володіє знаннями, навичками та уміннями, що відповідають, принаймі, положенням Державних стандартів вищої освіти, і здатний виконувати передбачені цим документом соціально-виробничі функції.

Для проведення активних опитувань розробляються картки з тестами. Від того, настільки методично правильно вони будуть складені, залежить успіх опитування, тобто чи стане він елементом активного навчання, чи просто перетвориться на засіб нагромадження оцінок.

Переваги тестового контролю

  • Об'єктивність - незалежність результатів тестування від особистих стосунків викладача та студента.

  • Простота процедури запису (введення) відповіді, незалежність оцінки від техніки письма.

  • Кількісні критерії оцінки - наявність кількісних показників для визначення повноти та глибини засвоєння матеріалу.

  • Простота та формалізованість процедури визначення оцінки -можливість її здійснення людиною середньої кваліфікації або технічним пристроєм.

  • Чіткість та однозначність формулювання умов тестових завдань - що забезпечує однозначність сприйняття студентами їх змісту.

  • Рівні вимоги до знань та умінь студента шляхом використання в тесті завдань однакової складності, обсягу та змісту.

  • Забезпечення необхідної повноти охоплення знань та умінь, що контролюватимуться під час перевірки.

  • Можливість одночасної перевірки значної кількості студентів.

  • Можливість багаторазового повторення умов перевірки, для з'ясування змін в рівні підготовки.

  • Орієнтація на сучасні освітні технології - використання комп'ютерних навчальних і контролюючих систем.

  • Універсальність - охоплення всіх етапів процесу навчання.

  • Багатофункціональність - контроль, діагностика, корекція навчального процесу.

  • Охоплює контролем великий обсяг матеріалу.

  • Упродовж досить обмеженого часу може бути перевірена якість знань, навичок у зазначеної кількості студентів.

  • Можливий контроль знань, умінь, навичок на необхідному, заздалегідь запланованому рівні.

  • Реальним є самоконтроль.

  • Увага студента фіксується не на формуванні відповіді, а на осмисленні її суті.

  • Створюють умови для постійного зворотного зв'язку між студентом і викладачем.

Недоліки тестового контролю

  • Ймовірність випадкового вибору правильної відповіді.
    Можливість при застосуванні тестів закритого типу оцінити тільки
    кінцевий результат (правильно-неправильно), у той час як сам процес, що призвів до нього, не розкривається.

  • Психологічний недолік - стандартизація мислення без врахування рівня розвитку особистості;

  • Велика затрата часу на складання необхідного "банку" тестів, їх варіантів, трудомісткість процесу.

  • Тести не сприяють розвитку мови.

Вимоги до тестів, узагальнені та адаптовані з урахуванням умов і традицій нашої національної освіти.

Наведені нижче вимоги до тестів виходять з того, що тест - це система. Якщо вимоги до нього не відповідають науково обґрунтованим вимогам до системи, тоді сам тест не відповідає вимогам до тестів і не може бути якісним.

  1. Завдання в тесті повинні бути специфічної форми.

  2. Завдання повинні містити лише один елемент знання та мати кількісні характеристики якості: коефіцієнти складності, валідності тощо.

  3. Завдання повинні розміщуватися в порядку зростання їх складності (крім психологічних та ситуаційних тестів).

  4. Тест повинен бути валідним за обсягом та містити загальну й окремі інструкції до виконання кожної групи нетипових за формою завдань, тобто мати відповідний дизайн.

  5. Тест повинен мати надійні та валідні за всіма параметрами характеристики якості, оформлені, наприклад, у вигляді статистичного сертифіката.

Загальні вимоги до тестових завдань

Належність до предметної сфери (предметна чистота).

Для забезпечення предметної чистоти тестових завдань, зміст, що буде перевірятися в процесі тестування, повинен бути добре впорядкований, забезпечуючи системність за ознаками:

  • обсягом інформації;

  • рівнем засвоєння;

  • структурою знань.

Стислість тестового завдання:

  • зміст тестового завдання повинен бути обмеженим 7+2 порціями інформації, тому що в короткочасній пам'яті людина може утримувати саме таку кількість інформації, що безпосередньо доступна для переробки та ухвалення рішення;

  • формулювання змісту тестового завдання повинно забезпечувати його засвоєння студентом після першого читання.

Ясність і чіткість:

  • тестове завдання повинно бути семантично осмисленим, тобто значення окремих слів повинні бути однозначними. Тому тестове завдання конструюється завжди у вигляді ствердження, а не питання. В основі його повинно лежати істинне ствердження.

  • на перше місце в тестовому завданні ставиться ядро визначення поняття в природній будові мови.

Коректність.

У змісті завдання не повинно бути суперечливих тверджень.

Суперечливість - одна з ознак нелогічності мислення людини, яка полягає в тому, що в одному і тому ж міркуванні про той самий предмет, узятий той самий час і у тому самому відношенні, висловлюються протилежні, або суперечливі ствердження, що виключають одним одного.

Стислість за часом:

  • загальний час виконання одного завдання - не більше однієї хвилини (час фіксується);

  • уникати громіздких обчислень при тестуванні - застосовувати тільки усний рахунок.

Наявність диференціюючої міри складності тестового завдання. Тестове завдання повинно мати визначену певну міру трудності:

  • апріорну (незалежну від досвіду), визначену експертами при конструюванні;

  • емпіричну, оцінювану за результатами експерименту на певній вибірці студентів (критерій істини).

Показники ефективності тестів

Дидактичні можливості тестового контролю можуть бути реалізовані при виконанні певних умов до складання тесту (контролюючої програми). Якісний тест повинен задовольняти таким вимогам:

  • достовірність;

  • валідність;

  • надійність;

  • повноцінність;

  • практичність.

Критеріями достовірності тесту є його зміст, актуальність, чітко визначена конструкція та передбачуваність результатів.

Найбільш важливою з них є валідність тесту, яка означає, що за його допомогою вимірюються саме ті знання, уміння та навички, для оцінки яких він призначений. Валідність тесту оцінюється за трьома характеристиками:

  • функціональність, яка означає, що дії студентів при виконанні тестових завдань повинні співпадати за більшістю показників з тими, які повинні контролюватись за їх допомогою;

  • змістовність - для виконання тесту студент повинен використовувати знання саме того навчального матеріалу, засвоєння якого перевіряється за його допомогою;

  • прогностичність- інформація, що отримана при аналізі результатів виконання тесту, повинна містити достовірні дані для визначення змісту та прогнозування результатів наступної роботи.

Надійність - це ступінь, до якого тесту можна довіряти з точки зору одержання такого ж результату при повторному тестуванні того ж самого студента, або давати достовірну інформацію про навчальну цінність змінних навчальних факторів, які підлягають вимірюванню.

Надійність тесту полягає в тому, що наступне виконання тесту одним і тим самим студентом повинно давати практично однакові результати.

Тест вважається повноцінним, якщо він містить відповідну пропорцію матеріалів з усіх аспектів його змісту. Наприклад, іспитовий тест повинен містити близько 60 питань. Для професійних тестів число елементів повинно бути ще більше - від 100 до 120.

Практичність тесту визначається декількома факторами. По-перше, дуже зручно, коли тест надрукований у вигляді буклету і таким чином його можна використовувати десятки разів. Підрахунок результатів тесту повинен бути максимально спрощеним. З іншого боку, тест має бути зручним і для студентів. Інструкції до нього повинні бути максимально чіткими й точними. Ці критерії практичності тесту набувають ще більшої ваги, коли йдеться про тестування великої кількості претендентів у процесі конкурсного відбору.

Простота тесту - це тестові завдання повинні мати чіткі, зрозумілі для кожного формулювання та відповідати можливостям студентів, для яких вони застосовуються.
2.2. Розробка тестових завдань з дисципліни «Розведення сільськогосподарських тварин »

ТЕСТИ ПО МОДУЛЮ № 1

Завдання 1. Визначення понять:

І.Домашні тварини. 1. Тварини, які в молодому віці потрапляють

під вплив людини, звикають до неї,

привчаються приносити їй деяку користь,

звичайно в неволі не розмножуються, а за

морфо -фізіологічними властивостями мало

чим відрізняються від диких.

П. Приручені тварини 2.Тварини, розведення яких є галуззю

тваринництва, що направлена на одержання

від них того чи іншого виду продукції.

Ш.Сільськогосподарські 3. Тварини, що легко розводяться в неволі,

тварини пристосовані до відповідної технології годівлі,

утримання, розведення і, звичайно,

диференційовані на породи.

Завдання 2. Дикі предки домашніх тварин:

Дикий предок Домашні тварини

І. Тур 1. Північні короткохвості і романівські вівці.

П. Муфлон 2. Коні

Ш.Аргалі 3. Велика рогата худоба.

ІУ. Тарпан 4. Курдючні вівці

Завдання 3. Роль природного і штучного відбору в еволюції сільськогосподарських тварин.

І. Природний відбір 1. Відбір для розплоду кращих тварин; не

ставиться мета поліпшити, змінити породу в

бажаному напрямі.

П. Штучний відбір 2. Виживання диких тварин, найбільш пристосованих

до природних умов, веде до виникнення нових

видів тварин.

Ш. Несвідомий 3. Ставиться певна мета по поліпшенню, зміні

штучний відбір породи в бажаному напрямі .

ІУ. Методичний 4. Відбір, що проводиться людиною і веде до створення штучний відбір нових порід тварин

Завдання 4. Зміни сільськогосподарських тварин при одомашненні:

І. Фізіологічна і господарська 1. Не залежить від сезону року: тварини

зрілість домашніх тварин поліциклічні.

П.Статеві функції сільського- 2.Більша, ніж у диких.

сподарських тварин

Ш.Темперамент домашніх 3.Раніше проявляється, ніж у диких тварин.

тварин

ІУ. Плодючість домашніх 4. Спокійний, зрівноважений:

тварин більш розвинуте відчуття стадності

Завдання 5. Одомашнення тварин:

І. Володіють великою різноманітністю

мастей. 1. Дикі тварини

П.Тварини моно циклічні:

парування, вагітність і роди 2. Сільськогосподарські тварини

проходять в певні сезони

року

Ш. Череп у більшості випадків 3. Дикі тварини

укорочений

ІУ. Тварини одного виду 4. Сільськогосподарські тварини

за типом і будовою тіла в масі

однотипні

Завдання 6. Класифікація порід:

І. Примітивні породи 1. Породи, які працею людини доведені до

породи високого ступеня досконалості і спеціалізації.

П. Перехідні породи Відзначаються високою продуктивністю,

скоро спілістю, великою кількістю внутрі-

породних типів, а ряд з них пристосованістю

до технології промислового виробництва.

Ш. Заводські породи 2. Сформовані переважно під дією природних

умов. Характеризуються великою постійністю

ознак, пізньоспілістю, низькою і

універсальною продуктивністю.

3. Поряд з природними умовами в їх

формуванні вкладено багато праці людини.

Над їх поліпшенням працюють, продуктивні

якості їх зростають, але вони ще не доведені до

високого ступеня досконалості.

Завдання 7. Визначення понять:

І. Екстер’єр 1. Загальний стан тварини в даний момент, її вгодованість

та готовність організму до виконання певних функцій.

П. Конституція 2. Діяльність нервової системи, ступінь її чутливості,

збудженості, реакції на зовнішні подразники.

Ш.Темперамент 3. Сукупність морфологічних і фізіологічних особливостей

тварини, які успадковуються, тісно зв’язані з

характером продуктивності і здатністю певним чином

реагувати на зовнішні умови

ІУ. Кондиції 4.Зовнішні форми будови тіла, співвідношення між собою

окремих частин тіла, які характеризують гармонійність

та правильність будови тварини

Завдання 8. Класифікація типів конституції (За П.М.Кулішовим):

І. Недостатньо розвинута сполучна тканина і 1. Груба конституція

жирові відклади під шкірою та на внутріш-

ніх органах; щільні, сухі м’язи; різко окрес-

лені суглоби; компактний тулуб; конститу-

ція сприяє проявленню м’язової сили і

діяльності молочної залози.

П. Сильно розвинута шкіра; кістяк грубий 2.Ніжна конституція

масивний; м’язи об’ємисті, але слабо про-

низані сполучною та жировою тканиною;

жировий шар розвинутий слабо; тварини

погано пристосовані до виробництва молока

і повільно відгодовуються але придатні

до робочої продуктивності. 3.Щільна (суха)

Ш.Сильний розвиток підшкірної і жирової конституція

тканини, значні жирові відкладки між

м’язами і на внутрішніх органах; масив-

ний і широкий тулуб; тварини мають ви-

сокі відгодівельні якості і скороспілість.

ІУ.Тонка складчаста шкіра, яка легко 4. Рихла(сира)

відтягується, вкрита ніжним рідким конституція

волоссям; тонкий кістяк; легка невелика

голова; тонкі кінцівки і хвіст; конституція

сприяє проявленню бігових якостей,

діяльності молочної залози, тонкої вовни.

Завдання 9. Основні проміри у тварин.

І. Глибина грудей. 1. Вимірюється палицею в найширшому місці по

вертикалі, що проходить через задній кут лопатки.

П. Ширина грудей 2. Відстань від переднього виступу плечової кістки до

за лопатками заднього виступу сідничного горба(палицею і

стрічкою).

Ш.Коса довжина 3. Вимірюється стрічкою по вертикалі, що проходить тулуба через задній кут лопатки.

ІУ.Обхват грудей за 4. Вимірюється палицею від холки, до грудної кістки лопатками по вертикалі, дотичній до заднього кута лопатки.

Тести по модулю № 2

Завдання 1. Основні закономірності росту і розвитку тварин:

І. У телят повністю розвивається фізична 1.Період внутріутробного роз-

терморегуляція, поступово змінюються це- витку

нтри кровотворення, змінюються фермен-

тативні, всмоктувальні і захисні функції

організму.

П.Закладання в організмі основних госпо- 2.Підперіод зрілості і розвит-

дарсько – корисних ознак тварини(міцності ку функціональної діяльності

конституції і стану здоров’я, продуктивнос-

ті).

Ш. Тварина досягає найвищої відтворної 3. Молочний підперіод

здатності, максимальної продуктивності

і високої життєдіяльності.

ІУ.Теля поступово привчається до рослинних

кормів, які стимулюють розвиток органів

травлення, збагачення рубця і товстих

кишок мікроорганізмами.

Завдання 2. Вплив годівлі і утримання на ріст та розвиток тварин:

І. Ембріоналізм 1. Тварини характеризуються недорозвитком статевих

органів, безпліддям, високоногістю, укороченням

осьового кістяка, вузькими грудьми і тазом.

П./ІУ/ Інфантилізм 2. Тварини високоногі, високо заді, великоголові,

мають плоский короткий тулуб, низьку живу масу,

але мають непорушену здатність до відтворення.

Ш. Неотенія 3.Низька маса при народженні, видовжений тулуб,

низьконогість, велика голова, тонкі трубчасті

кістки, тонка слабо обросла шкіра, понижений

опір організму до захворювань.

Завдання 3. Середня тривалість життя тварини, років:

І.Велика рогата худоба 1.35-40

П.Свині 2.10-15

Ш.Коні 3.20-25

ІУ.Вівці 4.15-20

Завдання 4. Тривалість продуктивної служби тварин, років:

І. Молочні корови 1. 2-3

П. Свині 2.8-10

Ш.Кролі 3.15-18

ІУ.Коні 4. 4-6

Завдання 5. Молочна продуктивність. Визначення понять:

І. Сухостійний період 1.Період виділення коровою молока

П.Лактація 2.Графічне зображення змін молочної продук-

ції по місяцях лактації

Ш. Сервіс-період 3.Період від прикорочення виділення твариною молока до отелення

ІУ. Лактаційна крива 4. Період від отелення до плодотворного

парування(запліднення)

Завдання 6.Середньорічні удої, вміст жиру в молоці:

І. Корови 1. 500-1000кг, 5-6%

П.Зебу 2. 300-400 кг, 4,5%

Ш. Кози 3. 120-130 кг, 6-8%

ІУ.Вівці 4.3000-5000 кг, 3,8-4%

Завдання 7. Плодючість:

Вид тварин Кількість приплоду від самки за рік, голів

І.Корова 1. 1-6

П. Свиня 2. 1

Ш.Вівця 3.26-40

ІУ. Кролиця 4.18 – 24

Завдання 8. Основні елементи племінної роботи:

І. Добір природний 1.Обгрунтоване закріплення для спаровування

самця до самки з метою одержання від них по-

томства бажаної якості.

П. Добір штучний 2.Виживання в боротьбі за існування тварин, які

краще пристосовані до умов зовнішнього середовища.

Ш. Підбір 3.Створення певних умов годівлі і утримання,

які сприяють розвитку тварин бажаних якостей.

ІУ. Спрямоване 4.Збереження для дальшого відтворення тварин вирощування бажаного типу за комплексом ознак, які більше ремонтного пристосовані до певних умов життя і технології молодняка виробництва

Завдання 9. Оцінка за продуктивністю:

Види тварин Показники оцінки

І. Молочні корови 1.Кількість настриженої вовни, її довжина і тонина.

П. Худоба м’ясного нап-

рямку 2.Удій за найвищу лактацію або ряд лактацій, вміст жиру і білка в молоці.

Ш.Свині 3.Забійна маса, забійний вихід, морфологічна структура туші, калорійність м’яса.

ІУ. Вовнові вівці 4.Плодючість, крупноплідність, молочність

Тести по модулю № 3

Завдання 1. Класифікація методів розведення:

І.Чистопородне

розведення (чисте) 1.Спаровування тварин, що належать до різних видів, або домашніх тварин з їх дикими

П.Схрещування 2.Спаровування тварин, які належать до однієї породи.

Ш. Гібридизація 3.Спаровування тварин різних порід або їх помісей.

Завдання 2. Чистопородне (чисте) розведення:

І. Споріднене спаровування

(інбридинг) 1. Спаровування тварин, які не мають спільних предків або мають їх в дуже віддаленому ряді родоводу.

П.Неспоріднене 2.Виділення видатних тварин і підтримання

чистопородне в ряді поколінь їх типу розумним застосуван-

спаровування ням спорідненого спаровування і добором

(аутобридинг) та підбором, в результаті чого створюється

високопродуктивна і спадково стійка група однотипних тварин в породі.

Ш.Розведення за 3.Спаровування тварин, які мають спільних

лініями предків в І-ІУ рядах родоводу.

Завдання 3. Мета різних видів схрещування:

І. Корінне поліпшення тварин 1.Ввідне схрещування

малопродуктивних порід (прилиття крові)

П. Поліпшення окремих ознак 2.Відтворне (заводське)

породи при збереженні її

основних якостей.

Ш. Створення нової породи тварин, 3.Промислове схрещування

яка поєднує в собі найбільш цінні

ознаки вихідних порід і володіє рядом

нових якостей.

ІУ. Одержання високопродуктивних 4.Вбирне(перетворювальне)

користувальних тварин внаслідок

використання явища гетерозису

Завдання 4.Вбирне (перетворювальне) схрещування:

І.Негативні сторони 1. Підвищується продуктивність тварин,

вбирного схрещування знижуються затрати кормів на одиницю продукції, а значить собівартості її.

П.Умови, від яких 2.Втрата потомством деяких переваг поліпшу-

залежить ефективність ваної породи.

Вбирного схрещування

Ш. Економічна 3.Швидке і масове перетворення малопродук-

ефективність використання тивних безпородних тварин у породні різної

вбирного схрещування кровності.

ІУ. Переваги вбирного 4.Техніка схрещування, вибір поліпшуючої

схрещування породи, умови годівлі і утримання тварин, перевага за господарсько корисними ознаками поліпшуючої породи над поліпшуваною, пристосування до місцевих умов.

Завдання 5.Ввідне схрещування (прилиття крові):

І. Перший етап ввідного 1.Розведення помісей бажаного типу „в собі”

схрещування

П.Другий етап ввідного 2.Схрещування помісей І і П покоління бажано-

схрещування го типу з чистопородними тваринами поліпшуваної породи

Ш.Третій етап ввідного 3.Схрещування маток вихідної (поліпшуваної)

схрещування породи з плідниками іншої (поліпшуючої) породи.

Завдання 6. Промислове схрещування:

І. Просте промислове 1.Схрещування тварин двох поєднаних ліній

схрещування різних порід для одержання користувальних тварин.

П. Складне промислове 2.Схрещують тварин двох порід, а одержаних

схрещування помісних тварин використовують як користувальних, не залишаючи їх для дальшого розведення.

Ш.Перемінне (ротаційне) 3. Помісних маток першого покоління спаро-

схрещування вують з плідниками третьої породи, а одержане потомство використовують з господарською метою.

ІУ. Між лінійна 4. Маток вихідної групи, а пізніше помісних,

гібридизація почергово спаровують з плідниками двох чи більшої кількості порід, весь час залишаючи частину кращих маток для розплоду з метою одержання від них ще декілька поколінь тварин.

Тести по модулю № 4

Завдання 1. Фізіологічна, статева і господарська зрілість тварин:

Визначення понять:

І.Фізіологічна зрілість 1.Здатність тварин в короткі строки досягати зрілого стану в процесі свого розвитку.

П. Статева зрілість 2.Вік у якому закінчується ріст тварин і вона досягає максимальної продуктивності.

Ш.Господарська зрілість 3.Вік у якому тварина стає здатною до розмноження.

ІУ. Скороспілість 4.Вік у якому тварина здатна до розмноження без шкоди для здоров’я і розвитку, а також давати повноцінний приплід і високу продуктивність.

Завдання 2. Статева зрілість:

Вид тварин Вік настання статевої зрілості

І. Телиці 1. 18 місяців

П. Свині 2.3,5-4 місяці

Ш. Коні 3.6-7 місяців

ІУ. Кролі 4.5-6 місяців

Завдання 3. Господарська зрілість:

Вид тварини Оптимальні строки першого парування

І. Телиці 1. 8-10 місяців

П.Свинки 2. 16-20 місяців

Ш.Кнурці 3. 3-4 роки

ІУ. Кобили 4.10-12 місяців

Завдання 4. Фізіологічні процеси статевої діяльності самок:

І. Тічка 1. Стан статевого збудження, при якому самка проявляє рефлекс нерухомості і підпускає плідника до спаровування.

П.Охота 2.Скорочення дозрівання яйцеклітин в зв’язку з віком.

Ш.Овуляція 3. Ряд змін в статевих органах і організмі (витікання слизу із статевих органів, набухання і почервоніння слизової оболонки піхви та ін.), в результаті чого організм тварини готовий до запліднення.

ІУ. Клімактерикс 4. Розрив зрілих фолікулів у яєчнику і вихід яйцеклітин

Завдання 5. Тривалість вагітності, днів:

І. У корів 1. 150

П. У овець 2. 340

Ш. У свиней 3.285

ІУ. У коней 4.114

Завдання 6. Система мічення тварин:

Спосіб мічення

І. Велика рогата худоба 1.Таврування на тілі

П. Свині 2.Кільцювання на ногах

Ш. Коні 3.Татуювання на вухах, вищипи на вухах

ІУ. Птиця 4.Татуювання на вухах, прикріплення сережок, кнопок на вухах, випалювання номерів на рогах

Завдання 7. Зоотехнічний облік:

І. Первинний 1. Бонітувальні відомості корів і молодняка;

зоотехнічний облік зведені бонітувальні відомості; племінні

свідоцтва.

П. Основний 2. Акт про контрольне доїння корів; акт на

(виробничий) оприбуткування приплоду; гуртова відомість

зоотехнічний облік зважування тварин; акт про забій тварин; раціон, кормова відомість, акт про переведення

тварин.

Ш. Племінний облік 3.Картки племінних корів; картки бугаїв-плідників; журнал вирощування молодняка.

2.3. Відповіді на тестові завдання

Варіант № 1

Завдання 1. Завдання 2. Завдання 3. Завдання 4. Завдання 5.

І – 3 І - 3 І - 2 І – 3 І -1

ІІ – 1 ІІ – 1 ІІ - 3 ІІ - 1 ІІ - 3

ІІІ – 4 ІІІ - 4 ІІІ – 1 ІІІ – 4 ІІІ - 2

ІУ - 2 ІУ - 2 ІУ -2 ІУ – 3

Завдання 6. Завдання 7. Завдання 8. Завдання 9. Завдання 10.

І – 3 І - 3 І - 2 І – 2 І -3

ІІ – 4 ІІ – 1 ІІ - 4 ІІ -3 ІІ - 1

ІІІ – 1 ІІІ - 4 ІІІ – 1 ІІІ – 4 ІІІ - 2

ІУ - 2 ІУ - 2 ІУ - 3 ІУ -1

Завдання 11. Завдання 12. Завдання 13. Завдання 14. Завдання 15.

І – 2 І - 2 І - 3 І – 3 І - 4

ІІ – 4 ІІ – 3 ІІ - 4 ІІ - 1 ІІ - 3

ІІІ – 1 ІІІ - 4 ІІІ – 1 ІІІ – 4 ІІІ - 1

ІУ - 3 ІУ - 1 ІУ - 2 ІУ - 2 ІУ - 2

Варіант № 2

Завдання 1. Завдання 2. Завдання 3. Завдання 4. Завдання 5.

І – 3 І - 2 І - 2,4 І – 4 І - 4

ІІ – 1 ІІ – 4 ІІ – 1,3 ІІ - 3 ІІ - 1

ІІІ – 2 ІІІ - 1 ІІІ – 2,4 ІІІ – 2 ІІІ - 2

ІУ - 3 ІУ -1,3 ІУ -1 ІУ – 3

Завдання 6. Завдання 7. Завдання 8. Завдання 9. Завдання 10.

І – 3 І - 2 І - 4 І – 2 І - 2

ІІ – 2 ІІ – 4 ІІ - 1 ІІ - 3 ІІ - 3

ІІІ – 1 ІІІ - 1 ІІІ –2 ІІІ – 1 ІІІ - 1

ІУ - 3 ІУ - 3 ІУ -4

Завдання 11. Завдання 12. Завдання 13. Завдання 14. Завдання 15.

І – 4 І - 3 І - 2 І – 2 І - 3

ІІ – 1 ІІ – 2 ІІ - 3 ІІ - 1 ІІ - 1

ІІІ – 2 ІІІ - 1 ІІІ – 4 ІІІ – 4 ІІІ - 4

ІУ - 3 ІУ - 1 ІУ - 3 ІУ - 2

ВИСНОВКИ

Важливою умовою тестування, як універсального педагогічного інструмента, є частота його проведення, яка залежить від дисципліни, її ролі і місця в навчальному плані, особливостей засвоєння знань. Слід зробити тестування звичною і зручною формою регулярного контролю знань студентів. Необхідно пам'ятати, що тестування - це не самоціль, а ефективна форма повторення-узагальнення і впорядкування вивченого. Контрольно-оцінювальна функція навчання - це лише елемент добре організованого і технологічно продуманого навчально-виховного процесу. Якщо студенти матимуть міцні знання, то їх оцінювання не становитиме особливих труднощів, у якій би формі воно не проводилось.

Існує ряд проблем, над викоріненням яких повинен працювати педагогічний колектив:

  • вдосконалення якості створення тестів;

  • доступність у здійсненні комп'ютерного тестового самоконтролю студентам;

  • створення збірників тестових завдань із усіх клінічних дисциплін;

  • необхідність зробити тестовий контроль невід'ємною частиною роботи викладачів і студентів.

У результаті варто відзначити, що використання з першого курсу тестування студентів допоможе об'єктивно провести атестацію навчального закладу, яка проводиться з метою встановлення відповідності, змісту, рівня і якості підготовки випускників вимогам державних освітніх стандартів.

Систематичне проведення контрольних заходів за допомогою складених на вищому рівні засобів контролю сприяє формуванню вищими навчальними закладами висококваліфікованих спеціалістів у різних галузях знань та прикладних умінь.

Література

  1. Про освіту: Закон України, 1996.

  2. Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про освіту", 2001.

  3. Про загальну середню освіту: Закон України від 13.05.1999.

  4. Про вищу освіту: Закон України від 17.01.2002.

  5. Положення "Про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою": Наказ Міністерства освіти України від 31.07.98 р. № 285.

  6. Про затвердження положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах: Наказ Міністерства освіти України від 2.06.1993р.№ 161.-К, 1993.-29C.

  7. Аванесов В.С. Композиция тестовых заданий. - М.: Центр тестирования, 2002. - 239 с.

  8. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. - К.: Либідь, 1998. "560 с.

  9. Алсксюк А.М. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій: модульне навчаиня/ Навч. посіб. - К.: ІСДО, 1993. - 220 с.

  10. Барановська О. Сучасна модель оцінювання навчальних досягнень учнів // Рідна школа. - 2000. - № 7. - С.48-50.

  11. Булах І.С. Методи контролю та оцінювання рівня знань // Сучасні системи вищої освіти. - К.: Вид. Дім "КМ Асасіетіа", 1997. - С.169-185.

12.Куликов В.М., Рубан Ю.Д. Загальна зоотехнія. –К.: Вища школа, 1982.

13. Проценко М.Ю., Віннічук Д.Т., Журавель М.П., Шарапа Г.С., Відтворення сільськогосподарських тварин.-К.: Вища школа, 1994.

14. Рудик І.А., Буштрук М.В., Старостенко І.С. та інші Розведення сільськогосподарських тварин. – К.: «Аграрна освіта 2009.

15.Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: "ЕксОб", 2003. - 304 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ залишилося:
0
1
міс.
2
5
дн.
1
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!