Методичні рекомендації "Фізична культура"

Цю сторінку створено користувачем «Всеосвіти», якщо її вміст порушує ваші авторські права, надішліть скаргу у службу підтримки, ми оперативно відреагуємо.

This page was created by the website user. If its content violates your copyright, you can submit a takedown request to our support team, and we will respond promptly.

Поскаржитися / Report
Опис документу:
Значення фізичного виховання в системі сучасної освіти. Сучасні форми та методи проведення занять із фізичної культури. Фізичне виховання в системі освіти традиційно відповідальне за фізичний розвиток і фізичну підготовку молодого покоління. У нашій країні воно функціонує і розвивається на основі досвіду і традицій радянського фізичного виховання. Теоретико-методичні основи і зміст цієї системи були орієнтовані на підготовку підростаючих поколінь до певних умов життя.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Відділ освіти Бобровицької міської ради

БОБРОВИЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ

Значення фізичного виховання в системі сучасної освіти. Сучасні форми та методи проведення занять із фізичної культури

Методичні рекомендації

З досвіду роботи вчителя

фізичної культури

Жадька А.А.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Фізичне виховання в системі освіти і його проблеми

1.1 Сутність і значення фізичного виховання

1.2 Функції і задачі фізичного виховання

1.3 Сучасні форми та методи проведення занять із фізичної культури

Розділ 2. Форми організації фізичного виховання

2.1 Методи і принципи фізичного виховання

2.2 Традиційні форми організації фізичного виховання

2.3 Використання нетрадиційних форм і методів проведення уроків фізичної культури

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

«Нам здається недостатнім залишити тіло і душу дітей в такому стані, в якому вони дані природою, - ми піклуємося про їх виховання і навчання, щоб хороше стало набагато краще, а погане змінилося і стало хорошим»

Лукіан.

Фізичне виховання в системі освіти традиційно відповідальне за фізичний розвиток і фізичну підготовку молодого покоління. У нашій країні воно функціонує і розвивається на основі досвіду і традицій радянського фізичного виховання. Теоретико-методичні основи і зміст цієї системи були орієнтовані на підготовку підростаючих поколінь до певних умов життя. [7]

Виховання нової, всесторонньо розвиненої людини - одна з необхідних і вирішальних умов успішного розвитку сучасного суспільства. [8; 10]. Розвиток науки і передової практики фізичного виховання значно розширив уявлення про роль рухової діяльності, зокрема фізичних вправ, в розвитку і зміцненні біологічних і психічних процесів, що відбуваються в організмі людини. [8; 10]

Ніхто не може порівнятися з перетворюючої силою фізичної культури і спорту. Ця сила робить незграбного спритним, повільного - швидким, слабкого - сильним, що завжди скаржиться на утомленість - витривалим, хворобливого - здоровим. Хороша фізична підготовка дозволяє швидше освоювати нові складні виробничі професії; вона ж стала одним з вирішальних чинників підготовки льотчиків, космонавтів, військових. [8; 10]

Фізична культура - це і найважливіший засіб формування людини як особистості. Заняття фізичними вправами дозволяють багатогранно впливати на свідомість, волю, на моральний вигляд, риси вдачі юнаків і дівчат. Вони викликають не тільки істотні біологічні зміни в організмі, але значною мірою визначають вироблення етичних переконань, звичок, смаків і інших сторін особистості, що характеризують духовний світ людини. [8; 15]

Науково-технічний прогрес, бурхливий розвиток засобів масової інформації, підвищення освітнього рівня батьків, досконалість методів навчання - все це, безумовно, визначає більш ранній і більш високий інтелектуальний розвиток сучасної молоді. Прискорене дозрівання організму підвищує розумову і фізичну працездатність юнаків і дівчат, що дозволяє їм успішніше справлятися із значно збільшеними вимогами шкільних програм.

Проте напружена розумова робота в школі і удома, а також і інші види діяльності викликають в учнів значне перевантаження організму. Разом з тим велику частину вільного часу вони проводять в комп'ютерних клубах, біля телевізора. Підліток веде малорухливий спосіб життя. А це негативно позначається на фізичному розвитку, загальному перебуванні здоров'я, рівні фізичної підготовленості. От чому життєво необхідними є фізична культура і спорт, які дозволяють укріплювати здоров'я, цілеспрямовано впливати на весь організм удосконалювати рухову діяльність і формувати фізичні якості. [8; 4]

Фізичне гартування в деякій мірі визначає подальшу життєву діяльність людини. Усвідомлення здоров'я і повноцінності дає упевненості в своїх силах, наповнює бадьорістю, оптимізмом і життєрадісністю. Нарешті, це найважливіша умова високої працездатності, яка відкриває широкі можливості в оволодінні вибраною професією. Фізична слабкість людини і відчуття неповноцінності, що викликається цим, пригноблююче діють на психіку людини і викликають відчуття неповноцінності, розвиваючи такі якості, як песимізм, боязкість невіра в свої сили, замкнутість, індивідуалізм. [8; 5]

Багаторічна практика показала, що фізична культура сприяє також розумовому розвитку, виховує цінні моральні якості - упевненість, рішучість, волю, сміливість і мужність, здатність долати перешкоди, відчуття колективізму, дружби. [8; 5]

На жаль, далеко учні старших класів розуміють значення фізичного виховання. Багато хто з них обмежується тільки відвідуванням обов'язкових уроків фізкультури. Це жодною мірою не може компенсувати недостатність рухової активності старшокласників, внаслідок чого виникає зайва повнота, відставання у фізичному розвитку, знижується розумова працездатність. [8; 5] Тому з актуальності ця тема повинна займати перше місце в педагогіці. [11; 396]

Об'єктом дослідження даної роботи є фізичне виховання в сучасній школі.

Предметом - форми і методи фізичного виховання.

Метою даної роботи є встановити ефективні форми і методи організації фізичного виховання школяра.

Для досягнення мети були поставлені наступні задачі:

1) розкрити сутність, значення і основні поняття фізичного виховання;

2) визначити основні задачі і функції фізичного виховання;

3) розглянути проблему диференціації фізичного виховання;

4) виділити принципи фізичного виховання;

5) розкрити форми організації фізичного виховання на уроці і в позаурочний час.

Розділ 1. Фізичне виховання в системі освіти і його проблеми

1.1 Сутність і значення фізичного виховання

Фізичне виховання - педагогічний процес, направлений на вивчення фізичних вправ, розвиток (або підтримка) морфологічних, функціональних, психічних і інших властивостей особистості, формування пов'язаних з ними знань, способів і мотивів діяльності.

Основна форма використання фізичної культури і особистістю, і суспільством в сферах сімейної, дошкільної, загальної, професійної, вищої самостійної і спеціальної освіти, культурного дозвілля і в інших. Здійснюється відповідно до властивих педагогічному процесу і специфічними закономірностями принципами і вимогами. [7]

Фізичне виховання формує систему ціннісних орієнтацій особистості на здоровий спосіб життя, забезпечує мотиваційну, функціональну і рухову готовності до нього. Воно здійснюється відповідно до загальних і специфічних для нього закономірностей, принципів і правил педагогічного процесу. [7] Впливає на інтелектуальні, психічні, морально-вольові і інші якості особистості. [7]

Основною формою фізичного виховання в школі є обов'язкові учбові заняття. В процесі таких учбових занять вивчається учбова дисципліна «Фізична культура» - структурна одиниця системи освіти. Фізичне виховання здійснюється в процесі сімейної, позашкільної, спеціальної, додаткової освіти в процесі самовиховання. Соціально значущими результатами фізичного виховання є фізична підготовленість і фізичний розвиток займаються. знання, рухові і методичні уміння, навички і звички, необхідні для фізичного самовиховання, формування здорового способу життя, культурної організації вільного часу. До них відносяться також фізичне і духовне оздоровлення, підвищення опірності організму захворюванням, фізична реабілітація і релаксація.

Фізичне виховання дозволяє різносторонньо впливати на особу. Разом з тим, багато хто соціально значущі результати фізичного виховання досягаються в даний час лише частково. Все це свідчить про проблему фізичної підготовки учнів. Фізична підготовленість тільки один з соціально значущих результатів фізичного виховання. Він швидко втрачається після завершення навчання, якщо не підтримується самостійно. У той же час із віком мотивація занять фізичними вправами знижується. Тому однією з основних задач обов'язкового фізичного виховання є формування стійких мотивів фізичного самовдосконалення. Вони повинні підкріплюватися обов'язковою для всіх загальною фізкультурною освітою. [7]

У даний час освітні задачі фізичного виховання, пов'язані з навчанням знанням, методичним умінням і навичкам, розв'язуються, як правило, недостатньо ефективно. Це є наслідком історично «нормативного» підходу утиліти, що склався вузько, до фізичного виховання, як засобу фізичної підготовки молоді. При такому підході норматив, що відображає рівень фізичної підготовленості, є основним критерієм ефективності фізичного виховання. Необхідність фізкультурної освіти, як правило, визнається, але учні не одержують його в достатньому обсязі. [7]

У результаті вони виявляються не підготовленими до самостійного користування засобами фізичної культури для самооздоровлення, саморозвитку, самоформування етичної поведінки. «Фізична культура» як учбова дисципліна «випадає» з освітнього і виховного простору середніх закладів. Все це дозволяє розглядати проблему загальної для всіх фізкультурної освіти як одну з найактуальніших, а орієнтацію фізичного виховання на загальну фізкультурну освіту як пріоритетну. [7]

Однієї з проблем, що вимагають послідовного вирішення, є спадкоємність фізичного виховання в загальноосвітній школі. Про це свідчать різні назви учбової дисципліни, відсутність спадкоємності цільових установок фізичного виховання, недостатня спадкоємність змісту практичного і теоретичного розділів учбового матеріалу, неузгодженість показників і нормативів оцінки фізичної підготовленості в школі, ПТУ, ВУЗах і вищих учбових закладах. [7]

Виховання дитини в сім'ї є важливим чинником його фізичного, психічного, інтелектуального розвитку і зміцнення здоров'я. Ефективність фізичного виховання дітей в сім'ї залежить від підготовленості до нього батьків, що вчорашніх учнів і студентів. В той же час в переважній більшості сімей батьки не готові до повноцінного фізичного виховання дітей. Це свідчить про проблему підготовки старших класів, що учнів, і до фізичного виховання в сім'ї. Причина цієї проблеми полягає в невідповідності фізкультурної освіти, що дістала, тим вимогам, які пред'являє життя до учнів після закінчення навчання. Наслідком цієї проблеми є відхилення у фізичному, психічному, інтелектуальному розвитку, перебуванні здоров'я дітей, даючи важкі рецидиви в подальшому їх житті. Однією з головних проблем, яку покликаний вирішувати фізичне виховання, є проблема зміцнення здоров'я школярів. В даний час вона розв'язується недостатньо ефективно. З віком число здорових учнів зменшується. Це відображає загальну тенденцію зниження рівня здоров'я населення, залежну від комплексу чинників. [7]

На здоров'я більше півмільйона учнів, проживаючих в несприятливих екологічних умовах і особливо на територіях, забруднених радіонуклідами, все в більшій мірі позначаються руйнівні генетичні наслідки цих умов. Вони призводить до зростання числа учнів і студентів з серйозними відхиленнями в стані здоров'я. Проблема диференційованого навчально-методичного комплексу фізичного виховання, розробленого з урахуванням впливу несприятливих екологічних умов життя є однією з проблем, що вимагають вирішення. [7]

Фізичне виховання є сильнодіючим чинником дії на організм. Склад учнів неоднорідний по рівню здоров'я, фізичного розвитку і фізичної підготовленості. Одні і ті ж педагогічні засоби надають різну дію на різних людей. Робота з лицями, що мають відхилення в стані здоров'я, повинна проводитися строго індивідуально. Тому однією з найважливіших є проблема індивідуалізації фізичного виховання. [7]

Реалізація перерахованих проблем істотно ускладнюють нестачі кадрового, матеріально-технічного, інформаційного забезпечення, лікарського контролю за здоров'ям дітей і учбовим процесом по фізичному вихованню, наукового забезпечення, розробки сучасного навчально-методичного комплексу для фізичного виховання.

1.2 Функції і задачі фізичного виховання

Фізична культура в житті суспільства виконує ряд найважливіших функцій. Розвиваюча функція полягає у вдосконаленні всіх фізичних сутнісних сил людей, включаючи м'язову і нервову системи, психічні процеси; руки і ноги; гнучкість і стрункість тіла, око і вухо, здатність орієнтуватися в просторі в екстремальних ситуаціях, адаптуватися до умов, що змінюються. [6; 408]

Виховна функція фізичної культури направлена на зміцнення витривалості і гартування морального духу людини. Заняття фізичною культурою повинні бути органічно пов'язані з високою етичною метою і благородними прагненнями. В цьому випадку загартована воля, твердість і рішучість характеру, колективістська спрямованість особистості послужить інтересам суспільства: боротьбі з розбещеністю, алкоголізмом, наркоманією і т.п. Освітня функція полягає в тому, щоб ознайомити людей з теорією і історією фізичної культури, її значенням в житті особистості; із різноманітними видами фізкультури, споглядання спортивної боротьби, прояви майстерності, сили духу, красу людського тіла будить в людях сильні відчуття, доставляє естетична насолода. [6; 409]

Оздоровчо-гігієнічна функція обумовлена тим, що в сучасних умовах життя у багатьох людей, у зв'язку з дефіцитом активної дії, розвивається гіподинамія, знижується опірність організму. Це робить необхідною для кожної людини щоденну зарядку, ритмічну гімнастику, проведення фізкультурних пауз на роботі.

Загальнокультурна функція, яка полягає в тому, що фізкультура організовує і заповнює вільний час корисним і захоплюючим заняттям. [6; 409] Виконуючи загальні задачі всебічного розвитку особистості, фізичне виховання має і своє особливе призначення. Його задачі складні і різноманітні. [12; 140]

1. Зміцнення здоров'я і гартування організму школярів, сприяння правильного фізичного розвитку і підвищення працездатності. Успішному рішенню задачі сприяє систематичний лікарсько-педагогічний контроль за станом здоров'я, за динамікою фізичного розвитку, а також облік вікових, індивідуальних і статевих особливостей учнів. [12; 140]

2. Формування і вдосконалення рухових навичок і умінь і повідомлення пов'язаних з цим знань. Рухові навички і уміння грають значну роль в житті людини. Вони лежать в основі багатьох видів практичної діяльності. Формування цих навичок - основне призначення фізичного виховання в школі.

3. Розвиток основних рухових якостей. Здійснення людиною багатьох практичних дій пов'язано з проявом фізичних здібностей. До якостей рухових відносяться такі, як сила, швидкість, витривалість, гнучкість і спритність.

4. Формування звички і стійкого інтересу до систематичних занять фізичними вправами. Значення цієї задачі визначається тим, що позитивна дія фізичних вправ досягається тільки тоді, коли вони виконуються регулярно. Важливо добитися інтересу учнів до регулярних занять, за допомогою позашкільної і позакласної роботи, проте щоб цей інтерес набув активні форми, викликав потребу в самостійних, щоденних заняттях.

5. Виховання гігієнічних навичок, повідомлення знань в області фізичних вправ і гартування.

6. Формування організаторських навичок, підготовка суспільного фізкультурного активу, тобто включення в активну фізкультурну і спортивну діяльність. Необхідно залучати учнів до суспільної роботи з фізичної культури: до організації змагань, ігор, походів.

1.3 Сучасні форми та методи проведення занять із фізичної культури

Основною метою навчального предмета «Фізична культура» є: формування в учнів стійкої мотивації щодо збереження свого здоров’я, фізичного розвитку та фізичної підготовки; гармонійний розвиток природних здібностей та психічних якостей; використання засобів фізичного виховання в організації здорового способу життя. Фізичне виховання — важливий засіб фізичного, соціального та духовного розвитку учнівської молоді.

Вимоги до сучасного уроку з фізичної культури:

1. Забезпечення диференційованого підходу до учнів з урахуванням стану здоров’я, рівня фізичного розвитку, рухової підготовленості та статі.

2. Урахування мотивів та інтересів учнів до заняття фізичними вправами.

3. Тісний зв’язок із попереднім і наступним уроками, тобто кожен урок повинен стати самостійною, проте невід’ємною частиною системи уроків.

4. Організація самостійної діяльності учнів, яка забезпечується послідовним

формуванням і закріпленням, за допомогою вчителя, вмінь і навичок навчальної роботи, прийомами самоконтролю і самоосвіти, культури рухів. Все це необхідно для формування потреби до систематичних занять фізичними вправами.

5. Обов’язкове використання вчителем різноманітних організаційних форм, засобів, методів та прийомів.

6. Досягнення оптимальної рухової активності всіх учнів протягом кожного уроку.

7. Забезпечення раціональних умов проведення уроків з боку матеріальних,

гігієнічних, естетичних і морально-психологічних умов до них.

Ці вимоги випливають із загальних та методичних принципів фізичного виховання та обов’язкові під час проведення уроків в усіх класах.

Характерні риси, зміст і побудова уроку

Педагогічний процес фізичного виховання здійснюється через різноманітні форми занять, на яких учні оволодівають предметом фізичної культури, роблячи його своїм надбанням, формуючи і збагачуючи особисту фізичну культуру.

Структура занять із фізичної культури передбачає їхню загальну педагогічну спрямованість і специфічний зміст, який забезпечує вирішення завдань фізичного виховання. Урок – найбільш розповсюджена форма реалізації базової програми з фізичного виховання для здійснення загальної фізкультурної освіти. Уроки фізичної культури забезпечують фізкультурну освіченість, загальну фізичну підготовленість до будь-якої діяльності і відрізняються більшою змістовністю. Вони відіграють суттєву роль у створенні передумов для організації та успішного розгортання спортивної підготовки учнів. Під час уроків діти знайомляться з типовими видами спортивних вправ, оволодівають основами техніки, досягають вищого рівня розвитку рухових якостей, набувають початкового уявлення про види спорту.

Характерними рисами уроку, що відрізняють його від інших форм фізичного виховання є наступні:

1. Основна спрямованість і конкретні завдання (на уроках вчитель створює найкращі умови для розв’язання усіх завдань фізичного виховання та спрямовує самостійну роботу учнів).

2. Чисельність, вікові особливості і можливості дітей (на уроках присутній постійний склад учнів, яким притаманна вікова однорідність. Діяльність учнів чітко регламентується, а навантаження строго дозується згідно з їхніми індивідуальними можливостями).

3. Визначення основного змісту інших форм фізичного виховання школярів.

4. Яскраво виражена дидактична спрямованість, зумовлена вирішенням освітніх завдань.

5. Предметно-просторове середовище (місце занять, обладнання, інвентар).

6. Максимальна тривалість уроку – 45 хв.

7. Місце уроку в загальному розкладі.

Ці риси підносять урок фізичної культури до рівня основної форми занять і створюють сприятливі умови для досягнення мети навчання у школі – підготовки всіх учнів до самостійного життя, праці, формування в них потреби та вміння регулярно займатися фізичними вправами, зміцнювати здоров’я і підтримувати належний рівень фізичної підготовки протягом усього життя.

Уроки включено до шкільного розкладу на рівні з іншими навчальними предметами та обов’язкові для всіх учнів. Вони проводяться 2-3 рази на тиждень. Їх зміст визначається програмами.

Урок як основна форма організації занять дає можливість створити всі умови для вирішення завдань освіти, оздоровлення та виховання. На основі знань, рухових вмінь і навичок, фізичної підготовленості, отриманих у процесі уроків, успішно здійснюється процес у позашкільних формах занять, які проводяться зі школярами у системі позашкільних і позакласних занять фізичними вправами.

Урок умовно поділяють на три частини: підготовчу (припадає на перші зони працездатності), основну (відповідає фазі вирішення передбачених основних завдань), заключну (покликану забезпечити учнів до наступних після уроку дій). Поділ уроку на частини не означає, що він втрачає свою цілісність. Навпаки, кожна частина повинна логічно передувати наступній і випливати з попередньої. Бажано, щоб переходи від однієї частини до іншої були непомітними.

Підготовча частина уроку триває 10-12 хвилин. Вирішує такі завдання: початкова організація учнів, ознайомлення з задачами уроку, психологічний настрій на роботу, поступова функціональна підготовка організму до навантажень, утворення відповідного емоційного стану.

Для проведення підготовчої частини використовуються стройові вправи, гімнастичні шикування і перешикування, різновиди ходьби з додатковими рухами рук, короткочасний біг, стрибки, танцювальні вправи, загально-розвиваючі,підготовчі та підвідні вправи, ігри з елементами стройових вправ.

Зміст підготовчої частини уроку змінюється залежно від місця його проведення, задач уроку, виду уроку, контингенту учнів.

Основна частина уроку триває 25-30 хвилин. ЇЇ завдання – дати учням знання, вміння, навички з фізичної культури за шкільною програмою і сприяти розвитку рухових якостей. При цьому застосовують вправи з усіх розділів програми: спочатку іде вивчення нових вправ, а потім повторення і закріплення техніки вивчених раніше вправ. Учням дають 3-4 вправи, з яких 1-2 рухливі ігри, що проводяться наприкінці основної частини. Розвиток рухових якостей таких як сила і витривалість планується проводити в кінці. Перевірка знань, вмінь і навичок учнів відбувається також в основній частині уроку.

У заключній частині уроку, яка триває 3-5 хвилин, поступово зменшується фізичне навантаження і організм дітей приводиться у відносно спокійний стан. Підводяться підсумки уроку, даються домашні завдання.

Засобами заключної частини уроку є ходьба з різними положеннями рук, повільний біг, танцювальні кроки, вправи на увагу, спокійні ігри, ритмічні глибокі дихальні вправи. Час, відведений на різні частини уроку може змінюватись. Це буде залежати від виду уроку, типу уроку, віку дітей, місця проведення занять. Вид уроку визначається видами фізичних вправ: урок легкої атлетики, гімнастики, лижної підготовки, спортивних ігор, комбіновані.

Види і типи уроків. Визначення завдань уроку

За вирішенням освітніх завдань уроки поділяються на типи: вступні уроки, уроки вивчення техніки фізичних вправ, уроки повторення і закріплення техніки, навчальні, тренувальні, контрольні, змішані – у яких у різних співвідношеннях вирішується декілька задач.

На навчальних уроках увага вчителя зосереджується на техніці виконання вправ, на виправленні помилок, навчанні самострахування. На цих уроках повідомляються теоретичні відомості, широко використовуються словесні і наочні методи навчання, широкий арсенал прийомів активізації учнів.

Тренувальні уроки проводяться переважно з метою удосконалення вивченого матеріалу і розвитку фізичних якостей, що потребує високого рівня індивідуалізації і внутрішньої дисципліни учнів.

Контрольні уроки розв’язують переважно завдання контролю за ходом засвоєння вправ, розвитком рухових якостей, а також проведення вихідних і підсумкових тестувань для визначення рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів.

Для фізичного виховання школярів найбільш характерним є комплексні уроки. Вони створюють фундамент фізичного розвитку, спрямовані на всебічну загальну підготовку до будь-якої рухової діяльності, відрізняються різноманітністю змісту та складністю методичного забезпечення.

Метою кожного навчального уроку є опанування матеріалу, передбаченого програмою відповідного класу. Реалізується вона шляхом послідовного розв’язання конкретних завдань на кожному уроці.

Усі завдання в методиці фізичного виховання об’єднуються у три групи: освітні,оздоровчі, виховні.

Вирішуючи освітні завдання, учні озброюються необхідними знаннями, вміннями і навичками виконувати фізичні вправи, а також застосовувати їх у повсякденному житті, у процесі самовдосконалення. Причому засвоєння цих знань, умінь і навичок повинно відбуватися не механічним шляхом, а такими способами, які ведуть до розвитку особи учня.

Розв’язання оздоровчих завдань передбачає забезпечення можливого у певному віці фізичного розвитку і фізичної підготовленості, формування постави, створення на заняттях найкращих умов для оздоровчого впливу на юнаків і дівчат.

Вирішення виховних завдань повинно забезпечити позитивний вплив занять фізичними вправами на розвиток моральних і вольових якостей, єдність фізичного і духовного розвитку особистості учня.

Завдання уроку формулювання наступним чином:

освітні: ознайомити, закріпити, навчити, виробити правильну поставу.

оздоровчі: розучити комплекс вправ, сприяти загартуванню. перевірити правильність побудови стопи.

виховні: виховувати такі якості як сміливість, охайність, товариськість.

Ефективність уроків більшою мірою залежить від правильності постановки і формулювання конкретних завдань.

Організація діяльності учнів на уроці

Відповідно до Інструкції про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури, затвердженої наказом МОЗ та МОН від 20.07.2009 р. за № 518/674 учні розподіляються на основну, підготовчу та спеціальну медичні групи.

Для основної медичної групи фізична підготовка проводиться в повному обсязі згідно з навчальними програмами з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини.

Учні, які за станом здоров’я віднесені до підготовчої медичної групи, відвідують обов’язкові уроки фізичної культури та опановують навчальний матеріал відповідно до вимог навчальної програми. Таким учням рекомендовано поступове збільшення фізичного навантаження без здачі навчальних нормативів та додаткові заняття у групах загальної фізичної підготовки.

Учні, які за станом здоров’я віднесені до спеціальної медичної групи, відвідують обов’язкові уроки фізичної культури, але виконують корегувальні вправи і вправи для загального фізичного розвитку, які їм не протипоказані.

Учні, незалежно від рівня фізичного розвитку та медичної групи, а також тимчасово звільнені від фізичних навантажень, повинні бути обов’язково присутніми на уроках фізичної культури. Допустиме навантаження для учнів, які станом здоров’я належать до підготовчої та спеціальної медичних груп, встановлює учитель фізичної культури.

Серед способів виконання вправ розрізняють одночасний, почерговий, поточний, поперемінний і позмінний.

Одночасне виконання вправи, коли учні одночасно виконують одне або різні завдання може бути пов’язане із завданнями в парах, трійках (одні виконують, а інші підтримують, страхують, спостерігають, оцінюють, дають вказівки). Почерговий спосіб полягає в тому, що кожен учень починає виконувати вправу тільки після закінчення роботи попереднім, і застосовується переважно на першому етапі навчання.

За поточного способу кожен учень залучається до роботи перед закінченням виконання вправ попередніми (перекиди на акробатичній дошці, опорний стрибок). Цей спосіб використовується в тих випадках, коли вправа вже засвоєна і забезпечена належне страхування.

Досить поширений поперемінний спосіб виконання вправ. Наприклад, під час вивчення метання м’ячика в ціль або передачі м’яча в баскетболі учні стають у дві шеренги обличчям один до одного. Вправа виконується учнями то однієї, то другої шеренги. Цей спосіб виконання вправ дає змогу налагодити взаємонавчання і взаємооцінку учнів. Він може застосовуватися на всіх етапах.

Позмінне виконання вправ („хвилями” по 4–6 і більше учнів) використовується залежно від якості обладнання місць занять, наявності приладів, дрібного інвентарю.

Наявність елементарних способів управління учнями і способів виконання ними завдань дає змогу найбільш ефективно використовувати методи організації діяльності учнів.

У практиці роботи застосовуються фронтальний, груповий та індивідуальний метод організації. Суть фронтального методу полягає в тому, що всі учні класу водночас залучаються до виконання одного завдання. Він доцільний під час ознайомлення учнів із новим матеріалом, розучуванні порівняно простих вправ, що не потребують особливої страховки і допомоги, а також під час вдосконалення добре засвоєних вправ. Максимальне охоплення учнів руховою діяльністю дає змогу досягти високої щільності занять. Він є основним в організації фізичного виховання молодших школярів.

Під час поглибленого розучування складних вправ часто використовують груповий метод, що дає змогу краще дозувати навантаження, спостерігати за виконанням завдань учнями, виправляти помилки. Однак варто пам’ятати: застосування цього методу призводить до помітного зниження моторної щільності уроку. Тому якщо на уроці не використовуються багато пропускні прилади, а його зміст вимагає великих перерв між виконанням окремих спроб, такі часові проміжки знижують робочу установку і функціональну готовність до чергових зусиль.

Груповий метод дозволяє певною мірою індивідуалізувати процес фізичного виховання за рахунок диференціації методів, засобів та інтенсивності навчальної діяльності відносно рівня підготовленості окремих груп учнів.

Суть індивідуального методу організації навчальної праці школярів полягає в тому, що окремі учні, отримавши те чи інше завдання, повинні самостійно його виконувати. Цей метод підходить більше старшокласникам; може використовуватись у всіх частинах уроку і дає змогу застосовувати доступний кожному темп засвоєння вправ, запропонувати найраціональнішу індивідуальну послідовність навчання і потрібні підготовчі вправи.

Оцінювання навчальних досягнень учнів на уроках фізичної культури

Об’єктами оцінювання навчальних досягнень учнів на уроках фізичної культури можуть бути:

1.Виконання навчального нормативу (з урахуванням динаміки особистого результату).

2.Техніка виконання учнями фізичних вправ.

3.Засвоєння теоретично - методичних знань.

4.Виконання навчальних завдань під час проведення уроку.

Для оцінювання розвитку фізичних якостей використовуються орієнтовні навчальні нормативи передбачені навчальною програмою та нормативи запропоновані програмами кожного варіативного модуля по роках вивчення. Порядок складання нормативів визначає вчитель відповідно до календарно-тематичного планування.

При складанні навчального нормативу за його показником визначають рівень досягнень (низький, середній, достатній, високий), а потім з урахуванням динаміки особистого результату виставляють оцінку в балах.

Оцінюючи навчальні досягнення учнів з фізичної підготовленості, потрібно дотримуватися таких вимог:

1. Навчальні нормативи складають учні основної медичної групи, які на момент прийняття нормативу не скаржаться на погане самопочуття та стан здоров’я.

2. Кожній заліковій вправі передує спеціальна фізична підготовка (не менше як на двох заняттях).

3. Перед складанням нормативу вчитель проводить розминку, а після — відновлювальні вправи.

4. Учні мають можливість перескласти норматив на визначеному вчителем занятті.

5. Учитель зобов’язаний забезпечити безумовне дотримання правил і виконання вимог щодо безпеки під час здачі нормативів.

У період з 01.09 до 01.10 кожного навчального року з метою адаптації учнів до навантажень на уроках фізичної культури прийом навчальних нормативів не здійснюють а заняття мають рекреаційно-оздоровчий характер з помірними навантаженнями.

Невиконання нормативів з причин, незалежних від учня: непропорційний фізичний розвиток, пропуски занять з поважних причин, тимчасове перебування в підготовчій групі не є підставою для зниження підсумкової оцінки успішності.

Оцінювання техніки виконання фізичних вправ, рівня засвоєння теоретично-методичних знань, виконання навчальних завдань під час уроку може здійснюватися як комплексно так і роздільно.

При оцінюванні навчальних досягнень з фізичної культури також враховуються: особисті досягнення школярів протягом навчального року; ступінь активності учнів на уроках; залучення учнів до занять фізичною культурою в позаурочний час; участь у спортивних змаганнях усіх рівнів. На основі зазначених показників учителі можуть застосовувати різноманітні системи нарахування «бонусних» балів.

Оцінювання учнів віднесених до основної групи, здійснюється відповідно до вимог, визначених навчальними програмами. Залікові навчальні нормативи складають тільки учні основної медичної групи, які на момент прийняття нормативу не скаржаться на погане самопочуття та стан здоров’я.

Оцінка за виконання нормативу не є домінуючою під час здійснення тематичного, семестрового чи річного оцінювання.

При оцінюванні навчальних досягнень з фізичної культури також враховуються: особисті досягнення учнів протягом навчального року; ступінь активності учнів на уроках; залучення учнів до занять фізичною культурою в позаурочний час; участь у спортивних змаганнях усіх рівнів.

Учні 1-11 класів, які за результатами медичного огляду віднесені до підготовчої та спеціальної медичної групи, відвідують обов’язкові уроки з фізичної культури, але виконують корегувальні вправи та вправи для загального фізичного розвитку, які їм не протипоказані. Окрім того, за наявності умов, для учнів спеціальних медичних груп організовуються два додаткових заняття, які проводить учитель фізичної культури. Таким учням можна виставляти поточну оцінку за знання і техніку виконання коригувальних вправ (за сприятливих для учня умов), а наприкінці навчального року ставиться «Зараховано» за умови відвідування уроків фізкультури більше ніж 50 %.

Окрім того, за наявності умов, для учнів спеціальних медичних груп організовуються два додаткових заняття за програмами «Фізична культура» для спеціальних медичних груп загальноосвітніх навчальних закладів. 1-4 класи (авт. Майєр В.І., Дерев’янко В.В.) та «Фізична культура» для спеціальних медичних груп загальноосвітніх навчальних закладів. 5-9 класи (авт. Майєр В.І., Дерев’янко В.В.).

Відповідно до ст.22 Закону України «Про загальну середню освіту», заклади охорони здоров’я щорічно забезпечують безоплатний медичний огляд учнів (вихованців), моніторинг і корекцію стану здоров’я, проведення лікувально-профілактичних заходів у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

Медичне обстеження учнів проводиться щорічно в установленому законодавством порядку. Не можна допускати на уроках фізичної культури навантаження учнів, які не пройшли медичного обстеження. В розкладі навчальних занять не рекомендується здвоювати уроки фізичної культури або проводити їх два дні поспіль. Більшість уроків фізичної культури доцільно проводити на відкритому повітрі.

При проведенні занять з фізичної культури слід дотримуватись «Правил безпеки життєдіяльності під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах» (Наказ МОН України від 01.06.2010 р. №521, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 серпня 2010 р. № 651/17946).

Відповідно до вимог «Типового положення про навчання з питань охорони праці» в загальноосвітніх навчальних закладах з учнями обов’язково потрібно проводити відповідні інструктажі (вступний, первинний, позаплановий, цільовий) з техніки безпеки життєдіяльності на заняттях з фізичної культури. Про проведення інструктажу робиться запис у відповідних журналах («Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці для учнів» та на сторінці предмету «Фізична культура» у класному журналі).

Отже, учні під час уроків знайомляться з типовими видами спортивних вправ, оволодівають основами техніки, досягають більш високого рівня розвитку рухових якостей:сили, швидкості,спритності,витривалості, гнучкості,набувають початкового уявлення про різні види спорту. Урок як основна форма організації занять дає можливість створити всі умови для вирішення освіти, оздоровлення та виховання. На основі знань,рухових умінь и навичок,фізичної підготовленості,отриманих у процесі уроків,успішно здійснюється педагогічний процес у позашкільних формах занять. Головним аспектом організаційно-методичного напрямку сучасного уроку фізичної культури повинно бути: набуття навичок і вмінь самостійно виконувати фізичні вправи.

У зв'язку з цим були розроблені правила, якими керуюсь у своїй роботі:

1.Навчати так, щоб учень добре розумів: що, чому і як треба робити?

2.Частіше повторювати і вдосконалювати те, над чим працювали раніше.

3Постійно й терпляче привчати своїх учнів до самостійної праці на уроці та в позаурочний час.

4.Дотримуватись фізіологічних норм навантажень для учнів.

5.Стежити за самопочуттям та станом здоров'я учнів.

6.Терпляче та доброзичливо виправляти помилки своїх учнів.

7.Не дозволяти учням пропускати заняття, ухилятися від роботи на уроках або байдикувати на них.

8.Привчати кожного учня працювати згідно з його здібностями й можливостями, й водночас на повну силу.

Розділ 2. Форми організації фізичного виховання

2.1 Методи і принципи фізичного виховання

Фізична культура особистості як сторона її культури є чинником, що впливає на поведінку людини. Від її сформованості значною мірою залежить самостійне користування засобів фізичної культури для фізичного самовдосконалення, формування здорового способу життя, розумної організації здорового дозвілля. [7] Формування в учнів фізичної культури і вирішення основних задач фізичного виховання вимагає користування різноманітних засобів і методів фізичного розвитку учнів. [11; 399]

Засобами фізичного виховання є:

1) фізичні вправи;

2) природні сили природи;

3) режим харчування, праці і відпочинку;

4) ранкова гімнастика;

5) різноманітні форми позакласної спортивно-масової роботи. [2; 18]

Методи - це сума прийомів, які застосовуються для вирішення конкретних задач. Засоби і методи занять фізичною культурою знаходяться в нерозривній єдності. [1; 15]

У процесі фізичного виховання як основний метод виступають фізичні вправи. Діапазон вживання фізичних вправ виключно широкий. [6; 399] Проте ефективність фізичних вправ багато в чому залежить від бажання і активного відношення учнів до їх виконання. Коли учень проявляє свідоме прагнення і мобілізує вольові зусилля на зміцнення і вдосконалення своїх фізичних сил і здібностей, його фізичний розвиток минатиме успішніше. [6; 400]

Велике значення у фізичному вихованні учнів мають методи переконання і позитивного прикладу. Ці методи використовуються перш за все в процесі організації фізичних вправ заходів учнів і спортивно-масових, в школі. З їх допомогою роз'яснюється значення фізичних вправ в розвитку людини, їх психологічні основи, а також техніка їх виконання. Ці методи широко використовуються при проведенні шкільних вечорів, бесід, докладів і лекцій, а також в процесі індивідуальної роз'яснювальної роботи з учнями з питань фізичного виховання. [11; 400]

Важливе стимулююче значення у фізичному вихованні мають методи схвалення і осуду, а також контроль за виконанням санітарно-гігієнічного режиму, участю в спортивно-масовій роботі і різноманітних оздоровчих заходах. [11; 400]

Принципи фізичного виховання

Принципи - це узагальнені початкові ідейно-теоретичні положення, що визначають поведінку, діяльність людей, службовці ним керівництвом для вирішення різних задач.

Педагогічними принципами фізичної культури називаються стисло виражені науково-методичні положення, що відображають закономірності оволодіння руховими навичками, розвитку рухових здібностей, формування особистості в процесі рухової діяльності і побудови занять фізичною культурою. [10; 8]

1. Принцип єдності навчання і розвитку заснований на органічному взаємозв'язку і взаємозалежності форми і змісту речей і явища;

2. Закономірність, що лежить в основі принципу структурної занять, полягає в тому, що будь-який вид діяльності припускає організований вихід з неї. Дані принцип визначає необхідність у всіх випадках дотримувати вище структурну послідовність.[10; 17]

3. Принцип обліку особливостей і полягання займаються базується на існуванні відмінностей між людьми, які обумовлені біологічними закономірностями і соціальними умовами життя.

4. Аналіз - синтез рухів є віддзеркаленням закономірності мислення і практичної діяльності. На заняттях реалізується шляхом розчленовування складних фізичних вправ на більш прості.

5. Принцип усвідомленого і чуттєвого контролю в процесі вправ заснований на закономірному зв'язку між рухами і психікою людини. На заняттях цей принцип зобов'язував розвивати здібність до усвідомленого контролю за виконуваними рухами і фіксувати увагу на рухових відчуттях.

6. Принцип поступового підвищення навантаження на організм і її варіювання базується на закономірності, відповідно до якої діяльність є основним критерієм формування і розвитку людини.

7. Принцип обліку, регулювання і варіювання супутніх умов виражає закономірну залежність результатів рухової діяльності від середовища, в якому вона відбувається.

2.2 Традиційні форми організації фізичного виховання

Форми організації фізичного виховання є виховно-освітнім комплексом різноманітної діяльності школярів, основу якої складає рухова активність дитини. Сукупність цих форм створює певний руховий режим, необхідний для повноцінного фізичного розвитку і зміцнення здоров'я дітей.

До форм організації фізичного виховання школярів відносяться:

1) фізкультурні заняття;

2) фізкультурно-оздоровчі (ранкова гімнастика, фізкультхвилинки, загартовуючі процедури в поєднанні з фізичними вправами);

3) повсякденна робота по фізичному вихованню дітей (рухливі ігри, прогулянки, індивідуальна робота з окремими дітьми і з невеликими групами, самостійні заняття фізичних вправ учнів різних видів, свята). [5; 165]

Усі ці форми, відповідаючи загальним задачам фізичного виховання і всебічного розвитку дитини, знаходяться у взаємозв'язку; кожна з них має свої спеціальні задачі, що визначають її місце в режимі дня шкільної установи.

Співвідношення форм організації фізичного виховання в різних класах визначається виховно-освітніми задачами з урахуванням вікових і індивідуально-типологічних особливостей дітей, мірою їх фізичної підготовленості, а також конкретних умов даного класу і всієї школи.

У школі закладаються основи фізичного виховання підростаючого покоління. Це здійснюється всією системою виховання: уроками, позашкільною роботою, масовою оздоровчою роботою, тобто комплексом заходів. [3; 5] Учбові заняття займають основний час перебування учнів у школі. Велике значення мають санітарно-гігієнічні заходи і фізичні вправи в режимі учбового дня. Вологе прибирання повинне проводитися обов'язково - двічі, до і після уроків. Серйозну увагу необхідно звертати на освітлення класів. Парти і класна дошка повинні бути розташовані так, щоб світло на них падало з лівого боку. Вчителям слід проявляти турбування про приплив свіжого повітря в класні приміщення і коридори. Бажано організувати перебування дітей на повітрі під час змін. [18; 401] Дуже важливе значення має правильна посадка учнів за партою, забезпечення умов для того, щоб не завдавалася шкоди здоров'ю. У процесі учбових занять потрібно попереджувати розумову перевтому учнів і застійні явища в їх організмі. Для цього необхідно по ходу уроку робити короткі паузи - фізкультхвилинки. Подібні фізкультхвилинки особливо важливо проводити в початкових і середніх класах. [11; 402]

Важливим засобом фізичного виховання є також ігри і вправи під час змін. Після напруженої учбової праці молодший школяр відчуває велике бажання побігати, пострибати, пограти. Справа вчителя - потурбуватися про те, щоб це природне прагнення виражалося не в метушні і безперервній метушні, а в розумному проведення зміни. Важливо встановити, де і як проводять зміни діти, роз'яснити їм вимоги до поведінки на змінах і добиватися виконання цих вимог. Добре, якщо велику зміну діти проводитимуть на свіжому повітрі з використанням найпростішого інвентарю для занять фізкультурою (скакалки, м'ячі, обручі). [9; 255]

Істотним елементом фізичного виховання є проведення з учнями гігієнічної гімнастики. Дієвим засобом фізичного виховання є уроки фізкультури. При їх проведенні потрібно пам'ятати, що фізичне навантаження на організм учня повинне наростати поступово, досягаючи максимуму в другій половині уроку, а потім знову поступово знижуватися до того рівня, який був на початку заняття. Відповідно до цього найтиповішою схемою уроку фізкультури є наступна.

Ввідна частина (3-5 хвилин).

Мета: організувати учнів до занять, підвищити їх увагу і створити в класі бадьорий настрій.

У ввідній частині відбувається шикування і розрахунок учнів.

Потім вчитель пояснює задачі і зміст уроку, проводить легкі стройові вправи.

Наступний етап уроку - підготовча частина (8-15 хвилин). В цій частині уроку виконується підготовка до основних вправ, посилюється дія на м'язи, проводяться вправи на спритність, координацію рухів і вироблення відчуття ритму.

Потім йде основна частина уроку (20-30 хвилин). В цій частині уроку проводяться основні фізичні вправи. Особливу увагу викладачу слід звертати на розвиток спритності, сили, витривалості, уміння діяти в колективі. В цілях підтримки уваги і інтересу до занять потрібно різноманітити вправи, роз'яснювати їх значення і вплив на організм.

Останній етап уроку - завершальна частина. У цей час уроку слід привести учнів в спокійний стан і підвести підсумок занять. При проведенні занять по фізкультурі потрібно також враховувати вік учнів, не допускаючи перевантаження і перевтоми. [11; 403]

2.3. Використання нетрадиційних форм і методів проведення уроків фізичної культури

Демократизація освіти, надання їй особистісно-зорієнтованої спрямованості потребують знаходження нових більш ефективних шляхів удосконалення фізичного виховання підростаючої генерації країни. Розв’язанню цієї проблеми сприяє навчальна дисципліна «Фізична культура». Фізична культура є складовою загальної культури суспільства й особистості, вона спрямована на збереження та зміцнення особистого здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей для гармонійного формування людини та її якісної активної життєдіяльності. Фізична культура сприяє підвищенню соціальної та трудової активності людини, задоволенню її моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби у взаємоспілкуванні, встановленню дружніх стосунків. Сьогодні в нашій державі загострилася проблема із збереженням здоров’я дітей. Аналіз стану здоров’я населення України вказує на наявність негативних тенденцій в цьому аспекті. Зростає загальна захворюваність, смертність при низькому рівні народжуваності. Здоров’я населення України набуває статусу проблеми, яка погрожує національній безпеці держав]. На сьогодні здоров’я в Україні розглядається, не тільки як важлива соціально-економічна і медична проблема, але і як фактор, що визначає стійкий розвиток країни в третьому тисячолітті. Здоров’я нації є показником цивілізованості держави і відображає соціально-економічне становище суспільства. За Глобальними рекомендаціями ВОЗ (2010 рік) з фізичної активності для здоров'я у світі недостатня фізична активність вважається четвертим із важливіших факторів ризику, які є причинами смерті у глобальному масштабі (6%). В багатьох країнах зростає фізична інертність (недостатня фізична активність), що приводить до розвитку неінфекційних захворювань та погіршенню здоров'я населення у світі в цілому. На глобальну охорону здоров’я впливають три тенденції: старіння населення; швидка непланова урбанізація і глобалізація, що веде до погіршення здоров’я та поведінки. Важливу роль у попередженні підвищення рівня захворюваності учнів, рівня їхньої фізичної підготовленості є рухова активність. Рухова активність не являється природною здатністю людини та може формуватися у зв’язку з її розвитком, зміною соціального середовища, в якому вона знаходиться. Рухова активність є характерною складовою культури здоров’я учня, яка спрямовує його здібності, знання, навички, прагнення, концентрацію вольових зусиль на реалізацію індивідуальних та суспільних потреб.

Класифікація уроків фізичної культури

Уроки фізичної культури мають багато характеристик. Кожна з них може бути покладена в основу їх класифікації. Ми розглянемо різновиди шкільних уроків, які найчастіше трапляються у практиці роботи школи.

Усі уроки за характером їхнього змісту можна розділити на дві великі групи: предметні та комплексні.

У змісті основної частини предметних уроків передбачається навчальний матеріал з одного розділу програми (легкоатлетичні, гімнастичні вправи і т. ін.)- Такі уроки проводяться переважно у старших класах. Методика їх проведення наближається до методики тренувальних занять із відповідного виду спорту.

У молодших і середніх класах предметні уроки проводяться тільки з лижної підготовки і плавання, оскільки матеріал цих розділів програми погано поєднується із вправами інших розділів. Не сприяють включенню в ці уроки матеріалу з інших розділів і умови їх проведеня.

Комплексні уроки передбачають включення матеріалу з різних розділів програми. На жаль, ці уроки на сьогоднішній день ще не застосовуються належним чином, що пояснюється низкою причин:

• труднощами в організації і методиці їх проведення (предметні уроки за організацією легші);

• труднощами удоборі матеріалу, організації його взаємодії;

• структурою діючої шкільної програми, матеріал якої викладено за видами спорту;

пропагандою предметних уроків через методичні рекомендації, наукові дослідження;

підміною процесу фізичного виховання процесом вузької фізичної підготовки.

Поодинокі публікації з питань методики комплексних уроків за останні роки (Г. Мейксон, Ю. Копилов, М. Рахімов, А. Хан) дещо однобічно трактують необхідність таких уроків. Включення різних видів навчального матеріалу в один урок ними обґрунтовується лише тим, що дітям (при цьому йдеться лише про учнів молодших класів) протипоказаний одноманітний навчальний матеріал. Він швидко втомлює дитячий організм, не сприяє підвищенню емоційності і зацікавленості дітей. Це, поза сумнівом, вагомий аргумент на користь поєднання різних фізичних вправ в одному уроці, але, на нашу думку, далеко не головний. Головним є те, що комплексне застосування методичних та психолого-педагогічних засобів створює єдине збагачене педагогічне середовище, яке має сенергетичний ефект, — ефективність комплексного впливу значно перевищує сумарну ефективність тих самих засобів у випадку їх окремого застосування.

Дослідження і вивчення практичної діяльності вчителів переконують, що необхідність комплексних уроків визначається потребами:

• формувати стійкі навички основних рухових дій (переважно прикладних: біг, стрибки, метання, акробатичні вправи тощо), що потребує тривалого часу і певної системи;

• систематично створювати передумови навчання;

• ефективно, різнобічно впливати на розвиток рухових якостей (комплексне виховання якостей — комплексне застосування засобів);

• успішно розв'язувати оздоровчі завдання фізичного виховання;

• уникнути шаблонів у змісті занять і в методиці їх проведення;

• ефективно підвищувати працездатність учнів;

• різнобічно впливати на їхній організм.

Комплексні уроки відкривають можливості для забезпечення міжпредметних зв'язків. Вони дозволяють уникнути традиційного "спортивного" Принципу добору та розміщення навчального матеріалу, що позитивно позначається і на успішності оволодіння руховими діями, і на вдосконаленні фізичних якостей.

Комплексний урок—це цілісне, логічно завершене заняття, яке в системі зв'язане з попередніми і наступними уроками, на кожному з яких вирішуються конкретні завдання в чотирьох напрямках: засвоєння знань, оволодіння руховими діями; виховання вмінь самостійно займатись, удосконалення фізичних якостей.

Процес планування засобів для комплексних уроків надзвичайно відповідальний і полягає в наступному:

• визначенні стрижневого матеріалу на певну серію уроків;

• доборі допоміжних вправ з метою повторення вивченого матеріалу, його закріплення і вдосконалення;

• раціональному використанні засобів задля підготовки учнів до засвоєння матеріалу наступної серії уроків (переважно для випереджуючого виховання фізичних якостей, але не виключені і підвідні вправи);

• передбаченні характеру взаємодії елементів змісту уроку задля використання позитивної взаємодії і мінімалізації негативної (перенос, післядія, втома, відновлення);

• визначенні місця розміщення допоміжного матеріалу (він може використовуватися не тільки в основній, як вважають деякі автори, а й у підготовчій і навіть у заключній частинах уроку);

• визначенні порядку вивчення окремих груп вправ (розділів) програми. Підібраний для комплексного уроку допоміжний матеріал може бути представлено окремо (у чистому вигляді) або як фрагмент гри, естафети чи індивідуальних завдань на уроці.

Отже, підібраний матеріал повинен поєднуватись органічно. Наприклад, прискорення, різні способи бігу і стрибків будуть виглядати природно на уроці, де переважно вивчаються (стрижневий матеріал) спортивні ігри, а штрафні кидки баскетбольного м'яча не порушать логіки гімнастичної естафети. Вправи з набивними м'ячами на уроках з гімнастичним "стрижневим матеріалом" сприятимуть засвоєнню ігрових прийомів володіння м'ячем, п на ігрових уроках повторення акробатичних елементів — засвоєнню запланованих ігрових прийомів.

Питома вага комплексних уроків у шкільному навчанні поступово зменшується, й у старших класах переважають (але не цілком) однопредметні уроки. Отже, заняття в молодших класах мають загально-підготовчий (розвиваючий) характер і тільки в середніх класах (ІV-VII) — яскраво виражений комплексний характер. Залежно від переважного розв'язання завдань на уроці розрізняють: навчальні, тренувальні, контрольні та змішані (комбіновані) уроки.

На навчальних уроках увага вчителів та учнів зосереджується на техніці виконання вправ. Виявивши помилки, вживаємо заходів щодо їх усунення, забезпечуємо страховку і навчаємо дітей прийомів самостраховки. Усе це позначається на організації і методиці уроку. Тут широко використовуються взаємонавчання, широкий арсенал прийомів активізації учнів, повідомляються теоретичні відомості тощо.

Тренувальні уроки проводяться переважно з метою вдосконалення вивченого матеріалу і розвитку фізичних якостей. Тут ширше використовується груповий метод організації діяльності підлітків. На таких уроках зростає обсяг та інтенсивність навантажень, що потребує високого рівня індивідуалізації і внутрішньої дисципліни дітей. Уроки доцільно проводити у природних умовах. Учитель створює різноманітні ситуації, що посилює інтерес до занять, робить їх ефективнішими. Рекомендуємо широко використовувати в навчальному процесі ігровий і змагальний методи.

Контрольні уроки розв'язують переважно завдання контролю за ходом засвоєння вправ, виховання фізичних якостей, а також проведення вихідних і підсумкових тестувань для вивчення рівнів фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів. Водночас контрольні уроки мають великий навчальний і тренувальний ефекти. Відомо, що для вдосконалення фізичних якостей необхідно висунути до учнів підвищені вимоги, тобто виконувати вправи, незважаючи на втому, докладаючи максимальних зусиль. Такі умови і створюються на контрольних уроках. Щодо навчального ефекту цих уроків, то тут треба мобілізувати активність дітей, їхнє бажання з'ясувати незрозуміле, уточнити деталі, дійти до суті того, що вивчається. Часто на контрольних уроках деякі учні засвоюють більше (у силу своєї активності), ніж на навчальних. Цьому значною мірою сприяє атмосфера взаємодопомоги, що панує на заняттях.

"Чисті" навчальні, тренувальні або контрольні уроки у практиці фізичного виховання школярів трапляються рідко. У більшості занять присутні елементи навчання, тренування і контролю. Тому завжди пам'ятайте: під кожною конкретною назвою уроків розуміють лише переважне розв'язання завдань навчання, тренування або контролю. В молодших класах переважно навчальні уроки становлять 70-80% загальної кількості занять, у середніх — близько 60%, у старших — 25-35%. Отже, зі збільшенням віку учнів питома вага навчальних уроків у роботі з ними знижується, а питома вага тренувальних занять, навпаки, збільшується, досягаючи в 10-11 класах 60%.

Якщо на уроках однаковою мірою розв'язуються різні завдання, такі уроки називають змішаними або комбінованими. Ця категорія уроків трапляється найчастіше в усіх класах, бо створює найсприятливіші умови для засвоєння матеріалу шкільної програми.

Нетрадиційні форми і методи які використовуються на уроках фізичної культури.

Метод «Мозкового штурму»

«Мозковий штурм» це ефективна та відома інтерактивна технологія колективного обговорення, яка спонукає учасників на виявлення уяви і творчості шляхом вираження їх думок, допомагає знаходити декілька рішень поставленої проблеми. Цей метод доцільно використовувати під час вивчання теоретичного матеріалу. Спочатку я повідомляю проблему, яку треба вирішити. Учні обдумують її, озвучують, аналізують варіанти рішень та обирають найбільш прийнятні для них.

Наприклад, у темі «Рухливі і спортивні ігри» я ставлю такі проблемні питання:

«Чи потрібна безпека під час занять рухливими і спортивними іграми?»

«Які правила безпеки ти застосував би під час ігор?»,

«Навіщо нам ігри?»

«Що ми розвиваємо під час ігор?»

Тема «Гімнастика».

«Що краще: бути сильним чи слабким?»

«Навіщо потрібна гнучкість?»

«Значущість сили та гнучкості у повсякденному житті людини?»

«Що вам дає мистецтво володіння власним тілом?»

Далі пропоную учням висловити свої ідеї. Учні по черзі висловлюють свої думки. Спонукаю учнів до висування нових ідей, підтримую оригінальні. Разом з учнями аналізуємо та оцінюємо всі запропоновані, навіть самі неймовірні ідеї.

Урок фізичної культури урок рухової активності, що означає: усі діти повинні рухатись. Тому використання цієї вправи повинно бути короткочасним (2-3 хв.). Дітям важко мобільно висловлювати думку, це забирає час. Однак, якщо учні розуміють, чого від них вимагають, тоді «Мозковий штурм» проходить швидше. Таким чином, шляхом правильно підібраних проблемних питань активізую в учнів мотивацію щодо вирішення завдань уроку, теми. Означений метод частіше використовую у підготовчій частині уроку.

Інтерактивна технологія кооперативного навчання:

Робота учнів у малих групах (кооперативна діяльність)

Робота у малих групах допомагає учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу в команді, виробляти ідеї, які допомагають учасникам бути корисним одне одному. Висловлювання думок допомагає їм означити особисті можливості та укріпити їх. Кооперативне навчання дозволяє учням співпрацювати зі своїми ровесниками, допомагає їм реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування.

Алгоритм дій вчителя в процесі кооперативного навчання учнів у малих групах:

* об’єднати учнів у малі групи за різними показниками (за бажанням учнів, за напрямками їх інтересу до певного виду діяльності, за статтю, за рівнем сформованості в учнів рухових умінь, навичок тощо);

* ознайомити учнів із завданням;

* видати дидактичну картку з завданням щодо організації групової роботи;

* визначити час на виконання групової роботи;

* надати допомогу, якщо вона потрібна, тій групі учнів, у якій виникають певні труднощі;

* пропонувати групам представити результати роботи;

* коментувати роботу груп.

Під час вивчання теми «Баскетбол» ми використовуємо інтерактивні ігри із елементами кооперативної діяльності (робота в малих групах) «Струмочки» та «Озера», «Математична перестрілка», «Сіамські близнюки», «Баскетбольний фристайл».

Робота в парах:

«Один проти одного, один – вдвох – всі разом». Різновидом форм роботи в малих групах є робота в парах. Ця форма найчастіше використовується в організації уроку з фізичної культури

«Броунівський рух»

В підготовчій частині уроку застосовується фронтальна технологія колективно-групового навчання – «Броунівський рух». Цей метод сприяє розвитку вміння учнів швидко і точно приймати вірне рішення щодо орієнтування у просторі, в якому присутні декілька факторів-перешкод із дотриманням правил безпеки власної та оточуючих. Наприклад: Інтерактивна гра «Веселий атом». Учні за командою «Веселий атом» у довільному порядку пересуваються по майданчику не перетинаючи маршрути руху інших учасників, не зіштовхуючись. За командою «Молекула» учні об’єднуються в групи (кількість «атомів» обумовлюється) і пересуваються за лідером обумовленим способом

Сюжетно-рольові уроки

«Мандрівка до світу казок», «Спартакіади», гра «Похід» тощо, їх можна проводити на контрольних уроках, після вивчення окремих тем і цілих розділів навчальної програми. Перевірити рівень засвоювання учнями навчальної програми, їх умінь га навичок, застосування цих умінь і навичок в сучасних умовах. Сюжет надає уроку емоційності, зацікавлює учнів.

Підведення підсумків роботи учнів

Метод «Мікрофон»

У заключній частині уроку використовується фронтальна технологія інтерактивного навчання метод «Мікрофон». Цей метод дає змогу кожному швидко, по черзі, відповісти на запитання, висловлюючи свою думку щодо підсумків уроку. Учні уявляють, що у них у руках мікрофон і саме йому потрібно висловити власну думку. Інші учні не можуть говорити, перебивати «інтерв’ю», кричати з місця, оскільки право говорити має тільки той, у кого в руках мікрофон. Питання для учнів, які я використовую, прості, нескладні, потребують конкретної відповіді. Наприклад: «Що тобі сподобалось на уроці?», «Що не сподобалося на уроці?», «Щоб ти хотів побачити на наступному уроці?», «Щоб ти хотів змінити на уроці?».

Така форма підведення підсумків уроку вчить учнів поважати думку інших, покращують їх емоційний стан, створюють позитивний настрій під час рефлексивної діяльності учнів. Для поточного оцінювання учнів я застосовую стратегії заохочення. Відомо, що більшість людей любить похвалу і нагороди, які можуть заохочувати людину на самовдосконалення, допомагати їй стати впевненою в собі, самодостатньою особистістю.

Висновок

Кожен урок фізичної культури має свою специфіку та використовується з певною метою. Досить важливе місце у структурі уроку займає підготовча частина уроку, вона визначає ефективність наступного етапу уроку. Уроки фізичної культури мають багато характеристик. Кожна з них може бути покладена в основу їх класифікації. Усі уроки за характером їхнього змісту можна розділити на дві великі групи: предметні та комплексні. Залежно від переважного розв'язання завдань на уроці розрізняють: навчальні, тренувальні, контрольні та змішані (комбіновані) уроки.

Висунення проблеми здоров'я в число пріоритетних завдань суспільного і соціального розвитку зумовлює актуальність теоретичної і практичної її розробки, необхідність розгортання відповідних наукових досліджень і відпрацювання методичних і організаційних підходів до збереження здоров'я, його формування і розвитку.

У зв'язку з цим одним із пріоритетних завдань нового етапу реформування системи освіти має стати збереження і зміцнення здоров'я учнів, формування у них цінностей здоров'я і здорового способу життя.

У розробці нової стратегії здоров'я мас бути передбачено зміщення акценту з лікувальної медицини на профілактичні спрямування, яке включає подолання чинників ризику і активне виховання людини у гігієнічному режимі з моменту народження. Для своєчасного виявлення можливих негативних змін у здоров'ї, визначення відповідності способу життя та навчального або тренувального навантаження індивідуальним особливостям організму школяра, прогнозу щодо можливих захворювань за умов недотримання принципів здорового способу життя, оперативного його коригування в разі потреби та своєчасного вживання відповідних профілактичних і оздоровчих заходів, — особливої актуальності набуває застосування.

Практикою доведено, що інтерактивні технології навчають дітей вчитися. Педагог при інтерактивному навчанні виступає як організатор освітнього процесу. Головними в процесі інтерактивного навчання є взаємодія та співпраця учнів і учителя, коли позитивних результатів навчання можна досягти лише взаємними зусиллями його суб’єктів. Учні беруть на себе взаємну відповідальність за результати навчання. Вони розуміють суть поставленого завдання і зацікавлені в його успішному виконані. Останнє інтенсифікує процес освоєння учнями учбового матеріалу. При застосуванні інтерактивних методів змінюється роль учнів. Їхня активність збільшується над активністю учителя, завдання якого створити умови для ініціативної учнівської роботи. Мотивації учнів до навчання стають внутрішніми, стають інтересом самого учня. Крім того, суттєво підвищується роль особистості педагога, його авторитету. Учитель більше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор . Дещо змінивши вираз китайського філософа Конфуція, можна формулювати кредо інтерактивного навчання: Кредо інтерактивного навчання:

«Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я пам’ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.

Коли я ділюся знання з іншими, я стаю майстром».

У процесі фізичного виховання не можна втратити прогресивну, гуманістичну, особову спрямованість фізичного виховання. Проблеми фізичного виховання повинні зайняти належне місце в Державній програмі з виховання молоді. Повинне відбутися коректування проблем фізичного виховання і шляхів його реалізації. Цей процес повинен бути перманентним, приводить до дієвих практичних кроків, сприяючих підвищенню якості життя і оздоровлення дітей. Проблема диференціації шкільного фізичного виховання постійно хвилює дослідників, оскільки в ній йде мова про здоров'я майбутньої нації і про те, як зберегти це здоров'я і укріпити його за допомогою фізичного виховання.

Таким чином, задачі, поставлені в роботі були досягнуті методом аналізу і синтезу матеріалу. У роботі були розкриті проблеми фізичного виховання в нашій країні. Показані основні задачі і засоби реалізації фізичного виховання. Розглянуті методи фізичного виховання і їх вживання, принципи здійснення фізичного виховання. Описана позакласна і позашкільна робота по фізичному вихованню, основні її аспекти. Торкнулася тема урочних занять по фізичній культурі.

Список використаної літератури

1. Адусация и воспитание. - №12-1996. - стр. 71

2. Бажуков С.М. Здоровье детей - общая забота. - М., 1978. - 127 с.

3. Белорусова В.В. Педагогика. - М., 1983. - 231 с.

4. Богданов Г.П. Уроки физической культуры. - М., 1979. - 192 с.

5. Кенеман А.В. Теория и методика физического воспитания. - М., 1978. - 272 с.

6. Лихачев Б.Т. Педагогика. - М., 2001. - 607 с.

7. Концепция физического воспитания в условиях реформирования образования. // Наставницкая газета. - 28 сентября 2000 г.

8. Ращупкин Г.В. Физическая культура школьников 9-10-х классов. - Киев, 1979. -174 с.

9. Савин Н.В. Педагогика. - М., 1972. - 303 с.

10. Терованесян А.Л. Педагогические основы физического воспитания. - М., 1978. - 206 с.

11. Харламов И.Ф. Педагогика. - М, 1997. - 512 с.

12. Щукина Г.И. Педагогика. - М., 1971. -384 с.

Список використованої літератури:

1. Аксьонова О.П. Формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання / Аксьонова О.П. – Дис…канд. пед. наук: 13.00.07 – теорія та методика виховання. – Запоріжжя, 2005. – 226 с.

2. Больсевич В.К.,Лубышева Л.И. Фізична культура; молодь і сучасність // Теорія і практика фізичної культури. – 1995. – №4. – С. 2-7.

3. Вукіна Н.В. Критичне мислення: як цього навчити / Вукіна Н.В., Дементієвська Н.Л., Суизенко І.М. – Х., 2007. – 190 с.

4. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології / Дичківська І.М. – К.: Академвидав,2004. – 70 с.

5. Евдокшюв В. Практикум по развитию критического мышления / Евдокшюв В.И., Олейник Т.А., Горькова С.А. – X.: Торнадо,2002. – 144 с.

6. Савченко О. Я. Сучасний урок у початкових классах / Савченко О. Я. – К.: Магістр,2007. – 255 с.

7. Столярів В.И. Концепція фізичної культури і фізкультурного виховання (інноваційний підхід) / Столярів В.И., Биховська И.М., Лубишева Л.И.// Теорія і практика фізичної культури, 1998. – № 5. – С. 11-15.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.