Методична розробка уроку з етики та психології сімейного життя: " Психологія сім’ї як наука "

Опис документу:
Реалії сучасного українського суспільства засвідчують наявність широкого кола родинних проблем, в тому числі дисгармонійних взаємин подружньої пари. Ці проблеми є особливо актуальними для стосунків молодого подружжя, зокрема криза первинної шлюбної адаптації відображає недостатній рівень психологічної підготовленості молодят до сімейного життя. Особливо цінними родинні взаємини стають у кризові періоди розвитку як конкретної особистості, так і суспільства в цілому.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тема: Психологія сім’ї як наука

Мета: збагачення психологічної обізнаності та культури учнів з питань психології сучасної сім’ї та формування навичок грамотної поведінки при розв’язанні родинних проблем.

Тип уроку: акваріум

План

  1. Сімейна психологія як наукова галузь

  2. Об`єкт, предмет та завдання психології сім`ї.

  3. Психологія сім’ї як навчальна дисципліна

  4. Поняття сім’ї та шлюбу в психології

Хід роботи

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних вмінь та навичок.

Перевірка домашнього завдання.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні ми із вами поговоримо про шлюбно-сімейні настановлення учнів, які спрямовані на досягнення душевного комфорту, взаємин любові й поваги, народження та виховання дітей.

  1. Сімейна психологія як наукова галузь

Сімейна психологія – галузь психологічної науки, предметом вивчення якої є закономірності функціонування сім’ї, прояви і механізми шлюбно-сімейних відносин.

Сім’я є динамічною системою, що відображає зміни суспільства. Прогресивна динаміка сучасної сім’ї супроводжується рядом об’єктивних і суб’єктивних труднощів, на тлі яких є актуальною потреба в соціально психологічному вивченні шлюбу та родини.

Сімейні психологи вивчають шлюбні настанови і переконання, підкорення та незалежність, кохання і ненависть, рольову взаємодію й інтимне спілкування, дитячо-батьківські відносини та життєвий цикл сім’ї. Сімейна психологія вивчає те, як люди об’єднуються в шлюбні пари, яким чином створюють сім’ю і як надалі організовують своє сумісне проживання. В сімейній психології розкривається стан приналежності людини деякому надіндивідуальному сімейному цілому, яке охоплює суб’єктивний час, особистісну життєдіяльність, національну культуру та традиції.

Сімейна реальність – це суб’єктивне поняття, що створюється і вибудовується індивідуальностями. Сімейне життя організовується і змінюється людьми згідно з умовами об’єктивної ситуації, а також згідно з тим, яким чином вони самі тлумачать цю ситуацію.

Попри складність завдань, що стоять перед сімейною психологією (наприклад, виявити мотиви вступу до шлюбу, встановити причини сімейного неблагополуччя, визначити, наскільки людина здатна пристосуватися до внутрішньо-сімейної ситуації або змінитися), натепер розроблена велика кількість стандартизованих і проективних методів, які дозволяють з високим ступенем достовірності вивчати психологічні особливості родини.

  1. Об`єкт, предмет та методи психології сім`ї.

Предмет - специфіка психологічного підходу до вивчення сім'ї як системи міжособистісних взаємодій, її структури (статево - віковою і рольової) та функцій (захист індивіда від маніпулятивних впливів суспільства і пристосування його до життя в цьому суспільстві).

Об’єкт - сім’я як система та члени родини.

Існують такі методи вивчення сім`ї:

науково-дослідні, спрямовані на теоретичне узагальнення даних, що

розширюють професійний кругозір психолога-практика;

діагностичні, за допомогою яких отримують конкретні дані,

необхідні для роботи з певною сім'єю;

корекційно - діагностичні, або психотерапевтичні, спрямовані на

визначення форми і змісту корекційної роботи з сім'єю.

  1. Психологія сім’ї як навчальна дисципліна

В українській психології цілісний інтегрований курс психології сім’ї з’явився лише віднедавна, оскільки за радянських часів існувала прихована зневага до даної галузі науки, спричинена тим, у вивченні родини складно застосовувати експериментальні методи, а особистий досвід є дуже різноманітним і важко піддається узагальненню. Психологічне пізнання орієнтувалося на фундаментальну науку, вивчаючи особистість, діяльність, групу, закономірності психічного розвитку тощо. Фактично до 70-х років минулого століття сімейна психологія розглядалася лише супутньою, однак вирішення проблем гармонізації сімейного виховання та профілактики нервово-психічних захворювань привернуло увагу науковців до психології родини. Наразі інтенсивно розвивається сімейне консультування щодо проблем подружнього життя і корекції дитячо-батьківських відносин, а також у фокус наукових досліджень потрапило викладання сімейної психології. Значна кількість тенденцій, помічених психологами в області вивчення психології сім’ї, безліч теоретичних припущень, що породжують спектр концептуальних моделей шлюбу і родини, свідчать про актуальність осмислення місця сімейної психології в системі психологічного знання. Популяризацію цих наукових знань забезпечує відповідна навчальна дисципліна – психологія сучасної сім’ї.

Зміст навчальної дисципліни «Психологія сучасної сім’ї» включає основні досягнення вітчизняної та світової психологічної науки і практики в області сімейної психології. Родина в навчальному курсі виступає в різних аспектах: з одного боку фігурує образ конкретної, реальної сім’ї, що складається з різних людей з їх ілюзіями, надіями, особливостями характеру; з іншого, родина розглядається і як мала соціальна група, і як соціальний інститут і структурна одиниця сучасного суспільства.

  1. Поняття сім’ї та шлюбу в психології

Розкриття змісту навчальної дисципліни «Психологія сучасної сім’ї» зосереджується навколо базової категорії – родини, яка тлумачиться двояко – як соціальна група і водночас як автономне об’єднання окремих індивідів.

Аристотель започаткував думку про те, що родина є невід’ємним елементом соціуму: з одного боку, в сім’ю проникають проблеми суспільства, а з іншого – вона впливає на відносини в суспільстві, характер всіх процесів соціального життя. Кожний член родини зберігає певну автономність і водночас входить в різні інші об’єднання людей, в соціальні групи, вступає у деякі відносини з державними установами, сусідами й іншими співтовариствами, представляючи в них інтереси своєї сім’ї або свої власні погляди, які сформувалися в ній.

Соціальна психологія розглядає сім’ю як осередок соціальної структури суспільства, який виступає регулятором відносин між людьми. Існуючі в суспільстві соціальні норми і культурні зразки задають певні еталони уявлень про те, яким повинен бути чоловік і дружина, батько і мати стосовно дітей, дочка і син стосовно своїх батьків. З соціально-психологічної точки зору, родина є відповідною нормам і цінностям даного суспільства соціальною групою, що об’єднана сформованою в спільній діяльності сукупністю міжособистісних відносин подружжя між собою, батьків до дітей і дітей до батьків і між собою, які виявляються в !

Сім'я – мала соціальна група, найважливіша форма організації особистого побуту, заснована на подружньому союзі та родинних зв’язках, тобто відносинах між чоловіком і дружиною, батьками та дітьми, братами і сестрами, іншими родичами, що живуть разом і формують спільне господарство на основі єдиного сімейного бюджету.

З соціально-психологічної точки зору, родина є відповідною нормам і цінностям даного суспільства соціальною групою, що об’єднана сформованою в спільній діяльності сукупністю міжособистісних відносин подружжя між собою, батьків до дітей і дітей до батьків і між собою, які виявляються в любові, прихильності, інтимності. Це складне соціальне утворення, кожний член якого одночасно є і неповторною особистістю, індивідуальністю, і складовою частиною єдиного цілого – сімейної групи. Від інших малих груп сім’ю відрізняють деякі ознаки:

  • шлюбні або родинні зв’язки між її членами;

  • особливі психологічні, етичні і правові відносини;

  • максимальні індивідуальні відмінності членів сім’ї;

  • максимальні індивідуальні відмінності членів сім’ї;

  • максимальний ступінь неофіційності родинних контактів;

  • довічна приналежність до сімейної групи;

  • підвищена емоційна значущість сімейних подій.

В основі сім’ї зазвичай покладено шлюбні стосунки, тому ці поняття тісно пов’язані.

Шлюб – укладений та суспільно зареєстрований союз двох людей з метою створення та підтримання родинних взаємин.

Шлюбні відносини є дуальними за формою, універсальними за значенням і унікальними за природою. Дуальність подружніх відносин обумовлена статевим диморфізмом (взаємини чоловіка та жінки) і подвійністю мети шлюбу – дружнім сумісним сімейним життям і продовженням роду. Універсальність шлюбу і сім’ї пов’язана з їх найкращою формою корисного соціального об’єднання. Унікальність шлюбу і сім’ї криється в їх емоційному і родинному потенціалі, своєрідному мистецтві бути разом. На взаємостосунки в родині впливають зовнішні і внутрішні чинники. До зовнішніх чинників відносять сукупність матеріальних і духовних умов, існуючих в даному суспільстві (рівень економічного розвитку, політична стабільність, культурні надбання тощо). Внутрішні чинники, які визначають успішність родинної взаємодії, розкриваються через індивідуальні психологічні особливості шлюбних партнерів (інтелектуальні, характерологічні і соціально-психологічні особливості подружжя). Особливої значущості в розвитку подружніх відносин набувають життєві стратегії шлюбних партнерів, що розкриваються у певних критеріях.

Життєві стратегії шлюбних партнерів

  • внутрішній контроль - зовнішній контроль

  • егоїзм - соціоцентризм (альтруїзм)

  • орієнтація на суспільні норми - на себе ухвалення

  • суперечностей - їх неприйняття відчуття власної гідності - невіра в себе

Шлях до сучасної форми шлюбних стосунків був довгим і формувався відповідно до розвитку людства. Наразі розповсюдженою є класифікація шлюбів за ознакою їх мотивації:

  • чесний контракт

  • нечесний контракт

  • примушення

  • виконання соціальних настанов

  • залишення батьківської родини

  • кохання

Для шлюбно-сімейних відносин на основі чесної контрактної системи характерним є те, що обоє – і чоловік, і дружина чітко уявляють, чого вони хочуть від шлюбу, розраховують на певні матеріальні вигоди, які, як правило, фіксують у шлюбному контракті. Певна емоційна прихильність зазвичай характерна для такого шлюбу і з часом може посилюватися. Хоча, якщо сім’я існує лише як економічна одиниця, почуття емоційного зльоту повністю втрачається. Здебільшого у таких шлюбно-сімейних відносинах ступінь свободи кожного з подружжя є максимальним, а особиста замученість – мінімальна.

У шлюбно-сімейних відносинах на основі нечесного контракту чоловік чи жінка намагаються отримати з шлюбу односторонні вигоди і тим самим завдають збитку подружньому партнеру. Говорити про взаємне кохання тут не доводиться, хоча часто в такому варіанті шлюбно-сімейних відносин воно буває одностороннім (в ім’я якого людина, розуміючи, що її обдурюють і експлуатують, все терпить).

Шлюбно-сімейні відносини через примушення складаються тоді, коли один з майбутнього подружжя психологічно завойовує іншого, і той через скрутні життєві обставини або через жалість нарешті погоджується на компроміс. В таких подружніх стосунках складно говорити про глибоке взаємне кохання: в перед шлюбному періоді навіть з боку «завойовника» швидше переважають амбітність, бажання володіти об’єктом поклоніння, азарт. Після одруження жертва примушення стає для подружнього партнера власністю. Психологічні основи існування такої сім’ї настільки деформовані, що компроміси родинного життя практично неможливі.

Шлюбно-сімейні відносини як ритуальне виконання соціально-нормативних настанов мають місце, якщо в певному віці люди приходять до висновку, що всі навколо одружені, і що настав час їм теж створювати родину. Зазвичай це – шлюб без кохання і без розрахунку, а лише заради дотримання певних суспільних стереотипів. В таких сім’ях нечасто створюються передумови для тривалого сімейного життя, оскільки здебільшого шлюбно-сімейні взаємини складаються випадково і так само випадково розпадаються, не залишаючи глибоких слідів.

Серед молоді трапляється така мотивація одруження, як засіб залишання батьківської родини. Якщо дорослішаючи, молоді люди не можуть остаточно позбавитись батьківської опіки, то одружуються, щоб залишити батьківське «гніздо». В шлюбі їх взаємини можуть складатись по-різному: можлива взаємна адаптація на основі кохання, дітонародження і укладання власного сімейного побуту, однак більш ймовірні несприятливі прогнози негативного розгортання взаємин двох інфантильних особистостей, які, позбавившись батьківської опіки, не спроможні налаштуватись на взаємні компроміси та співробітництво.

Шлюбно-сімейні відносини, освячені коханням, вважаються найбільш сприятливими для вдалого шлюбного життя. В шлюбі за коханням обмеження, які приймає на себе подружжя, є суто добровільними: чоловіку та дружині приємно проводити вільний час разом, подобається робити щось хороше один для одного, для решти членів сім’ї. Шлюбно-сімейні відносини в цьому варіанті є вищим ступенем згуртованості людей, коли їх діти народжуються в любові, коли будь-який член подружжя зберігає свою самостійність і індивідуальність, водночас при повній підтримці другого. Шлюбно-сімейна форма таких взаємин побудована на довірі, на більшій пошані до конкретної людини, ніж до загальновизнаних норм.

IV. Закріплення знань, умінь та навичок.

Метод «Мозковий штурм»

Що таке психологія сім’ї?

Предмет та об’єкт сім’ї?

Яка класифікація шлюбів?

V. Підсумок уроку

Висновок

Реалії сучасного українського суспільства засвідчують наявність широкого кола родинних проблем, в тому числі дисгармонійних взаємин подружньої пари. Ці проблеми є особливо актуальними для стосунків молодого подружжя, зокрема криза первинної шлюбної адаптації відображає недостатній рівень психологічної підготовленості молодят до сімейного життя.

Особливо цінними родинні взаємини стають у кризові періоди розвитку як конкретної особистості, так і суспільства в цілому. Водночас родинна дисгармонія може стати потужним джерелом психологічної травматизації людини на всіх етапах її життя. Хоча сім’я є базовим соціальним інститутом, школу взаємодії в якому проходить майже кожна дитина, однак цей факт не забезпечує автоматичного формування психологічної зрілості щодо створення та підтримки молодою людиною гармонійних родинних взаємин.

VІ. Домашня робота

Опрацювати дану тему.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Акція «Методичне літо»
Призовий фонд 50 000 грн!
Взяти участь

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСПАНСЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
0
міс.
2
6
дн.
0
9
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!