Методична розробка - літературно-мистецька вітальня "Тарасова доля"

Цю сторінку створено користувачем «Всеосвіти», якщо її вміст порушує ваші авторські права, надішліть скаргу у службу підтримки, ми оперативно відреагуємо.

This page was created by the website user. If its content violates your copyright, you can submit a takedown request to our support team, and we will respond promptly.

Поскаржитися / Report
Опис документу:
Літературно-мистецьку вітальню розроблено для поглиблення знання учнів про життєвий і творчий шлях Т.Г.Шевченка, прищеплювати інтерес до української літератури, розвивати творчу уяву та творчі здібності у здобувачів освіти. Працювати над розвитком їх активного мовлення – виробляти уміння зв’язно висловлювати свої думки. Спонукати до власної творчості. Сприяти формуванню любові до рідної землі та українського народу.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Центр професійно-технічної освіти м. Житомир

«Тарасова доля»

Методична розробка: літературно-мистецька вітальня

Керівник гуртка, методист Маламуд Олена Борисівна

Житомир-2021

Мета:

Поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Т.Г.Шевченка,

прищеплювати інтерес до української літератури, розвивати творчу

уяву та творчі здібності у здобувачів освіти. Працювати над

розвитком їх активного мовлення – виробляти уміння зв’язно

висловлювати свої думки. Спонукати до власної творчості. Сприяти

формуванню любові до рідної землі та українського народу.

Виховувати любов і повагу до Великого Кобзаря, до історичного

минулого України, до сторінок історії народу, який боровся за свою

свободу, шанобливе ставлення до надбань української культури.

Обладнання:

Сцена прикрашена українськими рушниками, на екрані сцени портрет

Шевченка, проектор, мультимедійна дошка, ноутбук, музичне

обладнання.

Хід роботи.

Звучать позивні «Реве та стогне…» На фоні ліричної музики виконується

танок з рушниками.

Музика змінюється виходять ведучі.

Ведучий:

Україна.. В одному вже тільки слові для нашого вуха, і

навіть для вух чужинців бринить ціла музика смутку і жалю… Україна –

країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше її

мають, країна гарячої любові до народу і чорної зради, тривалої,

одвічної героїчної боротьби за волю.

Ведучий:

Одним із яскравих прикладів

великої любові до України та її народу є видатний український поет,

прозаїк, драматург, художник, громадський діяч – Т.Г. Шевченко.

Ведучий:

Свою Україну любіть.

Любіть її… во врем'я люте,

В остатню, тяжкую мінуту

За неї Господа моліть.

Розкуйтеся, братайтеся!

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

На мультимедійній дошці демонструються метрична книга на якій

перегортаються сторінки. На кожну наступну фразу ведучих

змінюються слайди.

Ведучий:

Стара престара метрична книга – у ній усі народження,

шлюби, смерті моринців упродовж десятка літ. Частина перша –

про тих, хто народився 1814 року. Місяць лютий, 25-е число.

Ведучий:

«У жителя села Моринці Григорія та дружини його

Катерини народився син Тарас», - так записано в церковній книзі. В

бунтарі від народження був висвячений бідняцький син. Ім’я

хлопцеві обрали за церковним календарем. 10 березня (за новим

стилем) день Тарасія. Яке у перекладі із грецької означає:

непоборний, здатний на непокору,безстрашний бунтар.

Пророцтво, закладене в імені збулося.

На сцені літературна музична композиція «Благословен той день і

час, коли прослалась килимами земля, яку сходив Тарас малими

босими ногами»

Ведучий:

В похилій хаті край села,

Над ставом тихим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.

Ведучий:

Нещасна мати сповила

Його, малого, й зажурилась,

І цілу ніченьку вона

За сина-кріпака молилась…

Учні проводять заочну екскурсію-презентацію на тему «Мала

батьківщина Кобзаря».

Ведучий:

Хлопчик ріс мовчазний, завжди був замислений. Ніколи

не тримався хати, а все ховався десь по бурянах, за що його прозвали в сімї «малим приблудою».

Ведучий:

Восьмирічного Тараса батьки віддали до дяка в «науку».

Дивна це була наука. Пяниця-дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав своїх учнів різками. Будучи уже відомим поетом, Т. Шевченко згадував ту школу, куди привела його кріпацька доля.

Ведучий:

Ти взяла мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До пяного дяка в науку.

- Учися, серденько, колись

З нас будуть люде, — ти сказала.

На сцені театральна мініатюра «Дякова наука»

Ведучий:

Складна і цікава доля чекала на Тараса. Із простого

селянського хлопчика-кріпака він став всесвітньо відомим поетом і

художником.

Ведучий:

Тепер просто неможливо уявити, що б сталося з Тарасом, з

його геніальним поетичним талантом, художнім хистом, якби не було у його житті 22 квітня 1838 року. Це щасливий день – день викупу його з кріпацтва.

Ведучий :

Нарешті мрія Шевченка збулася, він навчається у

Петербурзькій академії мистецтв.

Відеоряд з ранніми художніми роботами Шевченка.

Ведучий:

Якось, коли Тарас писав портрет

полтавського поміщика Мартоса, до його рук випадково потрапляють вірші молодого поета-Шевченка. З великими зусиллями Мартосу довелося умовити Шевченка надрукувати вірші окремою книгою. Так в лютому 1840 року світ побачив «Кобзар».

Ведучий:

Бог і Біблія у хаті,

І Шевченко і Буквар, -

Той духовно є багатий,

Хто береться за «Кобзар».

Ведучий:

По «Кобзарі» отім святім

Учились грамоті щасливо,

Росли задумані від дум,

Гострили гнів за Катерину.

Ведучий:

Перед нами Шевченків «Кобзар». Довголітнє і прекрасне життя

безсмертної цієї книги, яку читали сучасники великого поета, їхні

діти, внуки і правнуки, наші прадіди, діди й батьки. А сьогодні в

рядки «Кобзаря» вчитуємося і ми.

Ведучий:

І кожен з нас може повторити, як свої власні, слова Миколи Бажана: «Я розгортаю томик «Кобзаря» і мені здається, що я кладу руки на трепетне гаряче людське серце - серце, що так багато пережило і так багато пізнало, і я відчуваю його потужний пульс у пристрасних ритмах Шевченкового вірша».

На сцену виходять читець.

Беру «Кобзар», як хліб, з благоговінням,

Як тисячі людей «Кобзар» беруть.

Поезії великої промінням

Освітлюю душі своєї суть.

І відчуваю: так зростають сили,

Як днина прибуває навесні,

І за плечима тополині крила

Підносять догори блакить мені.

Беру «Кобзар» і вірую: допоки

На світі люди, житимуть слова:

«Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива».

Беру «Кобзар» - безцінний скарб духовний

І, українцем будучи завжди,

Горджуся, що на українській мові

«Кобзар» я маю щастя осягти.

Михайло Заводоський

Ведучий:

У квітні 1843 року Шевченко вперше з кінця 20-х років

відвідав Україну, де провів десять місяців. Він популярний, бажаний гість у знаменитих сімействах України. Багато малює портретів на замовлення. Одним з кращих творів – портрет дружини поміщика села Березова Рудка на Полтавщині – Ганни Закревської, у яку закохався поет. Безнадійність цього кохання мучила художника. У листах до друзів він називав її «Ганною вродливою». Перебуваючи у засланні поет пише поезію «Г.З.».

На сцену виходять читці, на фоні музики виконується вірш.

Немає гірше, як в неволі

Про волю згадувать. А я

Про тебе, воленько моя,

Оце нагадую. Ніколи

Ти не здавалася мені

Такою гарно-молодою

[І] прехорошою такою,

Так, як тепер на чужині,

Та ще й в неволі. Доле! Доле!

Моя ти співаная воле!

Хоч глянь на мене з-за Дніпра,

Хоч усміхнися з-за . . . . . . . .

І ти, моя єдиная,

Встаєш із-за моря,

З-за туману, слухняная

Рожевая зоре!

І ти, моя єдиная,

Ведеш за собою

Літа мої молодії,

І передо мною

Ніби море заступають

Широкії села

З вишневими садочками

І люде веселі.

І ті люде, і село те,

Де колись, мов брата,

Привітали мене. Мати!

Старесенька мати!

Чи збираються ще й досі

Веселії гості

Погуляти у старої,

Погуляти просто,

По-давньому, по-старому,

Од світу до світу?

А ви, мої молодії

Чорнявії діти,

Веселії дівчаточка,

І досі в старої

Танцюєте? А ти, доле!

А ти, мій покою!

Моє свято чорнобриве,

І досі меж ними

Тихо, пишно похожаєш?

І тими очима,

Аж чорними — голубими,

І досі чаруєш

Людські душі? Чи ще й досі

Дивуються всує

На стан гнучий? Свято моє!

Єдинеє свято!

Як оступлять тебе, доле,

Діточки- дівчата

Й защебечуть по своєму

Доброму звичаю,

Може, й мене ненароком

Діточки згадають.

Може, яка і про мене

Скаже яке лихо.

Усміхнися, моє серце,

Тихесенько-тихо,

Щоб ніхто і не побачив...

Та й більше нічого.

А я, доленько, в неволі

Помолюся Богу.

Ведучий:

9 березня 1861 р. Тарасу Григоровичу виповнилось 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т. Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

Звучить пісня «Заповіт», слова – Т.Г. Шевченко, музика – Миколай Осадчий.

Ведучий:

Минуло понад 200 років а слова великого Кобзаря залишаються актуальними у нашій сучасній країні…

Ведучий:

Збулось пророцтво мудрого Тараса

Ми зрозуміли,що ми є Народ

У єдності,братерстві і любові

Йдемо ми разом до нових висот.

Ведучий:

Хай сяють золотом над нами

Великої країни прапори.

Ми – українці , Бог і слава з нами,

Ми є і будемо ,ми завжди були.

Звучить фінальна пісня «Я люблю Україну свою» слова і музика – Анатолія Матвійчука. Демонструються слайди з краєвидами України.

Список використаної літератури

Шевченко Т. Г. Малий кобзар / Т. Г. Шевченко. – К. : Веселка,

1976. – 383 с.

ШевченкоТ.Г. Бібліографія літератури про життя і творчість 1839-1959,

складена І.З. Бойком та ін. К., 1963.

Шевченко Т.Г. Кобзар

Заводський М. «Кобзар»// Нове життя. – 1989. - №9

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.