Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників ЗДО і ЗЗСО за новим профстандартом
»
Взяти участь Всі події

Методична розробка "Екологічна стежка ДНЗ"

Екологія

Для кого: Дошкільнята (5-6 років)

08.02.2020

1130

24

0

Опис документу:
В еколгічній стежці дошкільним навчальним закладом вміщенно карту схему маршруту ДНЗ, художнє слово, дидактичні ігри, короткі відомості про об'єкти данного угрупування, конспект заняття. Орієнтовна тематика екологічних проектів для дітей дошкільного віку. Орієнтована тематика і зміст роботи з дітьми дошкільного віку на заняттях-прогулянках за темою: «Рослини». Поетапна система роботи по ознайомленню дітей з деревом. Перелік тем і зміст роботи на «Екологічній стежині». Фрагменти логічних завдань
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Карта схема маршуту


«Березовий гай»

-Ми з вами вирушаємо до того дерева про яке кажуть, що воно:

Має плаття зелененьке,

Гнучкі, ніжні віти.

Білу кору, стан тоненький,

Як я звуся, діти?

(Берізка)

- Берізка хоче, щоб ви підійшли до неї і обняли її стовбур. (Вона хоче поділитися з вами своєю енергією, додати вам якомога більше сил. (Діти стоять, обнявши стовбур берези 2-3 хвлн.).

- А тепер простягніть руку вгору вздовж стовбура і попросіть: «Берізко, берізко, дай нам стрункі ніжки».

- Погляньте на віти берези. Що вони вам нагадують? Так, кіски. Щоб ваше волосся було таким гарним і довгим, треба знати один секрет. Цей секрет знає бабуся Медуниця. Ось що вона каже. «Щоб мати гарне, довге та шовковисте волосся, потрібно полоскати його відваром із листя берізки. А щоб зубки не боліли прикладайте ватку з настойкою берези до хворого зуба. Потрібно частіше і довше гуляти у березовому гаю, бо повітря тут чисте, а також береза здатна вбивати всі мікроби.»

Будьте всі здоровими!

Спостереження

«Чи б’ється серце у дерева?»

Дерево – це жива істота. Воно дихає відпочиває, п’є. Його «кров» циркулює так, як і наша. Ритми його серця ледве чутні, але вони стимулюють його життя. Найкращий час, щоб почути «серце» дерева рання весна, коли починається сокорух.

Виберемо дерево діаметром до 15 см. із жорстко корою. Для досліду більше підхлдять листяні дерева. До стовбура обраного дерева міцно притиснимо стетоскоп (уявимо, що слухаємо серце хворого). Можливо, доведеться змінити кілька місць на стовбурі поки знайдемо потрібне і відчуємо биття «серця» дерева. Порівняємо ритм свого серця з ритмами «серця»дерева.

Спостереження за берізкою

Чим берізка відрізняється від інших дерев? Якими іншими словами можна сказати про берізку? Кого вона вам нагадує? Запропонувати навколо берізки поводити хоровд.

Береза

Мета. Поглибити і розширити знання дітей про березу, її лікувальні властивості; згадати вірші і пісні про березу, познайомити із загадками, повір'ями, легендами про березу; виховувати дбайливе ставлення до рослин, любов до рідного краю.

Обладнання: гілка берези, картинки із зображенням берези, запис пісні про березу.

Хід заняття

- Діти, сьогодні ми з вами поговоримо про дерево, яке вам дуже добре знайоме. А що це за дерево, ви дізнаєтеся, відгадавши загадку.

В білому сарафані стала на галявині,

Летіли синички - сіли на косички. (Береза.)

- Правильно, це береза.

Немає такої оселі, біля якої не росло б це чудове дерево. У всі часи люди шанували його. Є така стародавня загадка про берізку:

„Стоїть дерево, цвітом зелено, в цьому дереві чотири бажання: перше - хворим на здоров'я, друге - людям колодязь, третє - від темряви світло, четверте - посуд для всього".

А відповідь на загадку дуже проста: паритися в лазні березовим віником, готувати ліки з березових бруньок та листочків - це хворим лікування. Тамувати спрагу смачним березовим соком - людям колодязь.

Раніше, коли не було електрики, хати освітлювали трісками з берези, печі топили березовими дровами — ось вам і від темряви світло. З березової кори плели корзинки для ягід і грибів, з деревини робили бочки для солінь, ложки, миски для їжі - посуд для всього. З березових бруньок і листочків виробляють ліки для лікування простуди, кашлю, ангіни, а також п'ють їх, коли болить живіт; натирають ними болючі місця, миють голову, коли надмірно випадає волосся.

З кори берези виробляють дьоготь. Це про нього кажуть, що ложкою дьогтю можна зіпсувати бочку меду, але як ліки - він дуже корисний: ним лікують рани, лишаї, опіки не тільки у людей, а й у тварин. Дьогтем змащують упряж для коней.

Сік з берези дуже корисний для здоров'я, він виводить з людського організму все непотрібне. Це сечогінний і глистогінний засіб. А з деревини роблять декоративний посуд і меблі. Березове листя використовують для фарбування тканини в жовтий, коричневий і золотистий кольори.

Ви бачите, яка корисна береза, але вона ще й дуже красива. З давніх-давен дружать люди з берізкою, милуються її красою, складають вірші та легенди про неї.

- Чи корисний березовий сік для людини?

- Чи варто засуджувати людей за те, що вони беруть сік для зміцнення здоров'я?

- А в народній творчості вона ще символізує матір, її часто називають берізкою-матінкою.

Легенда „Журба берези "

...У давні часи над сивим Дніпром жив молодий і статний красень Доброслав. Був він один у матері-вдови, тож стара жінка мала його за опору і втіху.

Уже й одружувати хлопця прийшов час, уже й пригледіла мати синові пару, а собі невістку - молоду, гарну дівчину Любаву. Та сталося лихо: напали на рідну землю вороги. І пішов Доброслав з княжою раттю проти супостата. Серце материнське кров'ю обливалося за сином, сльози туманили сірі очі. А син у січах кривавих відстоював рідну землю, захищав материнську старість і молодість своєї нареченої Любави.

Якось почула стара мати кінське іржання під ворітьми. В надії і тривозі вийшла з хати і побачила свого сивого коня, на якому син поїхав битися з ворогами. Осідланий, стояв він під ворітьми без вершника і жалібно, мовби когось оплакуючи, іржав.

Усе зрозуміла мати, заплакала гірко, схилилася на ворота в тузі. Цілу ніч отак стояла, а на ранок побачили люди на тім місці білокоре дерево. І тому, мабуть, що хата вдовина стояла при самому березі, то й назвали те дерево березою.

Від материнського доброго серця має береза багато цілющих властивостей. А що гарна, як тиха сумовита пісня, то теж не дивно: хіба може бути хто кращий, ніж мати для сина?

- Ось яка сумна легенда, бачу, ви засумували, але ж ви знаєте, що берізка буває і веселою, коли навесні на ній з'являється перше зелене листя.

Гра „Берізка".

Правила гри. Одна дитина в середині кола - берізка, всі діти стоять колом.

Вихователь.

Берізка, берізка.

Берізка зелена! (Двічі.)

Діти йдуть вправо, повторюючи слова, тримають руку біля правого плеча, ніби несуть дерево і продовжують співати.

Діти.

Ми посадили берізку

Ось таку! (Двічі.)

Повертаються обличчям до кола, присідають і показують руками, яку берізку вони посадять.

На слова:

Ходимо, ходимо

По лісу-лісочку. (Двічі.)

Діти беруться за руки і йдуть вліво, а дитина, що в колі, присідає.

На слова:

Виростай же, берізко,

Ось така! (Двічі.)

Дитина, що в колі, встає.

На слова:

Ходимо, ходимо

Навколо нашої берізки! (Двічі.)

Діти повертаються досередини, нахиляються і плавними рухами показують, як росте берізка.

На слова:

Стала наша берізка

Ось така! (Двічі.)

Діти йдуть в центр кола, піднімаючи з'єднані руки, показують, якою стала берізка.

Вірш Грицька Бойка „Посадила я берізку".

Як прийшла до нас уквітчана

Весна,

Посадила я берізку

Край вікна.

Стала, стала я берізку

Поливать,

Стала пісеньку веселу

їй співать:

- Ти рости, моя берізонько,

Рости,

Буйним листом всім на радість

Шелести. Ти рости, моя берізко,

Виростай.

Дівчинку Оленку пам'ятай!

- А звідки ж взялася назва береза?

Майже в усіх мовах це слово звучить однаково. Назва походить від білого кольору кори берізки.

Давно-давно, коли наша держава називалася Київська Русь, наші прадіди вірили в лісових, водяних і небесних духів. І була в них найголовніша богиня, яка називалася Берегиня. Вона вважалася матір'ю всіх духів і всіх багатств на землі. І шанували її в образі святого білого дерева - берізки.

А ви знаєте, що є така українська народна пісня „Ой хвалилася та берізонька?"

- Давайте її заспіваємо.

Ой хвалилася та берізонька:

- На мені кора білесенька,

На мені листя та широке,

На мені гілля та високе.

Ой обізвався зелений дубочок:

- Ой, не хвалися ти, берізонько,

Не ти свою кору вибілила,

Вибілило кору та яснеє сонце,

Широчив листя та буйний вітер,

Височив гілля та дрібен дощик.

А тепер давайте згадаємо назви весняних місяців.

Коли потечуть перші струмочки, почне танути сніг, прилетять жайворонки і шпаки, прокинуться і берізки. Тому й перший місяць називається березень.

Заструменить по стовбурах прозорий березовий сік. Якщо трішки надрізати кору берези, заплаче вона сльозинками кришталевого соку. Дуже корисний цей сік, мабуть, ви всі його любите, але, щоб пити його, треба збирати сік із старих беріз.

Березовий сік

Хтось надрубав біля самого кореня молоду березу. Тече мутний сік, земля під березою мокра. Дідусь сердиться:

- Ех, люди! Руки - злі, а голова - дурна...

- Ну, захотілося тобі соку - візьми від старої берези, від позначеної, яку все одно взимку на дрова зрубаємо!

- Діду, а може, у цієї, у молоденької, сік солодший?

- Зараз зрозумієш, де він солодший.

Прихилив кухлик під зарубку. Натекло соку, а попробував - зовсім як вода, тільки не дуже чиста.

- А тепер по іншому зробимо. Глянь: на верхівці гілочка зламана. Видно, снігом її зломило. З обламаної гілочки теж падають краплини. Плюскотять, розбиваються об землю.

Підставив дідусь кухлик під ці краплини. Набралось березового соку. Я ковтнув і навіть прицмокнув. Такий солодкий, такий смачний сік! А він же з тієї ж самої берези.

Дідусь запитує:

- Ну, варто було сокирою махати?

- Не варто, - відповідаю.

- То ж бо й воно. Якщо дятел напитися захоче, він біля верхівки дірочку продовбає. Тому, що знає: чим вище, тим солодший сік. Найсолодший - біля вершечка... Ось і виходить, що маленька пташка розумніша за великого дурня з сокирою.

Треба пам'ятати, що користуватися багатством берези можна за умови дбайливого ставлення до неї, щоб не падали даремно березові сльозинки на землю. Щоб берізки йде довго приносили нам здоров'я, радували своєю красою.

Ми на своїй планеті не тимчасові мешканці, а мудрі господарі. Дерева, квіти, пташки і травиця від нас не завжди можуть захиститися.

А якщо будуть знищені вони, чи ж зможемо жити ми? Людина, яка виростила дерево, виходила пораненого птаха, ніколи не зможе зламати гілку чи зруйнувати мурашник, розорити пташине гніздо. Постійне і добре спілкування з природою необхідне кожному.

Дидактичні ігри

«Вгадай за описом»

Мета: Поглибити й розширити знання дітей про дерева, розповісти про значення їх в житті людей і тварин. Вчити впізнавати і називати дерева за описом стовбура, листя, гілочок. Виховувати дбайливе ставлення до природи. Розвивати спостережливість, допитливість.

Матеріал: загадки, легенди про дерева.

Х І Д Г Р И

Вихователь пропонує дітям знайти дерево за описом, або за допомогою загадки.

Відгадай, як звати наш дім,

Все про нього розповім:

Стовбур жовтий, мов янтар,

Досягає стеля хмар,

Іколючі довгі, тонкі

На гілках зелені голки,

Шишок безліч, та маленькі,

І не довгі, а кругленькі.

(сона)

Відгадай, як звати наш дім,

Все про нього розповім:

Голки має коротенькі

І колючі, хоч маленькі.

Всім знайомі ці гілки

Й шишки довгі, мов свічки.

(ялина)

Біла кора, тоненькі віти –

Що то є? Відгадайте, діти.

(береза)

Батько тисячі синів має, кожному

мисочку справляє.

(дуб)

«З якої гілки дітки»

Мета: уточнитиі закріпити знання дітей про листя і плоди дерев (каштана, клена. дуба, берези, тополі, горобини, липи, сосни, ялини, модрини); вміти розрізняти їх за формою. Виховувати уважність, розвивати кмітливість, слухову увагу.

Матеріал: картинки з ілюстраціями дерев, плодів, листочки(береза, липа, клен, дуб, сосна, ясен, модрина, каштан, верба, акація, ялина, горобина).

Х І Д Г Р И:

1. Вихователь роздає дітям по одному листочку дерев ( при цьому називає їх – кленовий, дубовий, каштановий.....). На слова вихователя:»Подув вітер, розлетілося листя по майданчику» - діти розбігаються в різні сторони. «Вітер ущух, листячко спинилося,-продовжує вихователь. – Тепер я збиратиму листячко. Подуй, віте, прилетіть до мене кленові листочки» (або вихователь показує ілюстрації з деревом) і діти підбігають з відповідними листочками. Вихователь запитує:»З якого дерева листочки?» Потім підбігають з дубовими, кленовими і т.д...

2. Вихователь загадує загадку про дерево, а діти відгадують її, знаходять дерево, листя і плоди.

«Квіткова галявина»

- Пропонується дітям пройти квітковою стежиною і мовчки вдихати аромат квітів.

- Які квіти ви знаєте?

- Які квіти тут зустрічаємо влітку, восени, навесні, взимку?

- Де вони ростуть?

- А чому так кажуть:

1. Одна квітка не зробить вінка.

2. Квіти колючі настільки живучі.

3. Кожен цвіт має свій запах.

- Які бувають квіти(декоративні, лікарські).

Спостереження за весняними квітами

Пролісок

Провести спостереження за першими весняними квітами на «Квітковій стежині». Розглянути, які тут розцвіли квіточки, зокрема звернути увагу на проліски. Якого кольору квіти? Великі чи маленькі? Яке в них листя?

Чи пахнуть квіти? Розповісти, що квіти пролісків дуже ніжні, касиві. Вони прикрашають ліс, тому їх не можна рвати.

Я пролісок синенький,

І перший навесні

Сказати вам раденький:

«Кінець, кінець зими!»

З-під снігу мій листочок

До сонця простягну,

І ніжний мій дзвіночок

Вітатиме весну.

К.Перелісна

Я перша квіточка весни,

Я пролісковий цвіт.

Я пережив зимові сни

Я знов з’явивсь на світ.

Підсніжник та фіалка

Продовжувати розглядати весняні квіти. На цей раз звернути увагу на підсніжник та фіалку. Як вони називаються? Які краще пахнуть? Чому люди люблять квіти? Чому не можна їх рвати? Де ростуть ці квіти?

Фіалка

Ми фіалочки синенькі,

Наші квіти запашненькі.

Розцвітаєм ми раненько

Скрізь під лісом навесні.

Вітер пестить нас, гойдає,

Бджоли мед із нас збирають,

Соловейко нам співає,

На віночки діти рвуть.

Підсніжник

Визирнув підсніжник під вікном у мене:

Голівонька біла, листячко зелене.

Холодно повсюди, ще сніги біліють...

Квіточки тендітні ніжно серце гріють.

Визирнуло сонце, квіточки всміхнулись

І до неба вгору зразу потягнулись.

А сніги знітились, збігли ручаями —

Це весна чарівна вже зустрілась з нами.

Звеселіло серце, засвітились душі,

Засміялось сонце і немає стужі.

На тепло й на світло вже день повертає

А весна так любо всіх нас пригортає.

Бузок

Показати дітям суцвіття бузку. Як називається кущ? Якого кольору квіти? Чи пахнуть вони? Для чого люди висаджують бузок? У кого вдома є бузок? Бузок – лікарська рослина. Що з його допомогою лікують? Які комахи сідають на квіти? Чому?

Один бузок ось під вікном,

А другий біля ганку.

Один синенький, а отой

Біленкий, як сметанка.

Обидва ніжні, запашні.

Аж, дух вам забиває,

І кожна гілка. як букет,

Із листя виглядає.

К.Перелісна

Конвалії

Розглянути перші весняні квіти, пригадати, як називаються ці квіти, які з них найкраще пахнуть, які з них лікарські рослини, що лікують? Розглянути квіти конвалії, порівняти дзвіночки конвалій з іншими, звернути увагу на їх ніжність, красу, розповісти про лікарські властивості конвалії, прочитати вірш.

Із зеленої сорочки, що зіткав зелений гай,

Білі дивляться дзвіночки, як зовуть їх, угадай?

Це конвалії у гаї на галявині цвітуть

І ніде, ніде немає кращих квіточок, мабуть.

В них тих пахощів багато, цвіту свіжого, роси.

Хай ростуть, не буду рвати,

Шкода їхньої краси.

Легенда про конвалію

Квіти конвалії символізують вірність, ніжність, чистоту кохання. У різних народів про конвалію існує багато легенд, переказів, казок, повір'їв, вона оспівана в піснях.

Діана - богиня мисливства - в своїх лісових мандрівках полюбляла підніматися високо в гори. І майже завжди щастило їй. Але одного разу підстерегли її фавни - боги полів і лісів. Зачаровані надзвичайною вродою богині, вони вирішили полонити Діану. Та красуня врятувалася втечею. Бігла так швидко, що аж піт стікав з її лиця рясними краплинами. І де ці краплини падали, там проростали чарівні конвалії.

Спостереження за травичкою

А тепер поглянемо усі на землю. Яка вона? Вкрита млодою зеленою травичкою. А яка травичка? Давайте помилуємось цим зеленим оксамитовим килимочком, доторкнемося до неї ручкою, погладимо і скажимо ось такі слова:

Травонько, травонько, зеленись,

Золотому сонечку поклонись,

Щоби зелено було надворі,

Щоб гулялось весело дітворі.

Кульбабка

Пояснити дітям, що весною оживають не тільки комашки, а й дерева та квіти. Жовтим килимом вкривається земля, коли зацвітають кульбабки. Які вони? (жовті, золоті). На що схожі кульбабки? Помлуватися квіточкою, провести пальчиком по її довгому стеблу, обвести навколо кругленької яскравої квіточки.

На леваду я пішла б,

Ціла купа там кульбаб:

Ніби сонечка малі

Посідали на землі.

Н.Забіла

Легенда про кульбабу

Колись жив у Карпатах хлопець Куль. Впадали за ним усі дівчата. Але на жодну з них він не звертав уваги. До безтями закохався він у багату дівчинку Дзвінку. Жила ця красуня в старенької баби на найвищому місці біля Косова. Люди не любили цю бабу тому, що вона не любила людей. Після смерті чоловіка жила сама-самісінька. Пішла вона до Косова на ярмарок і побачила там бідну дівчину, яку забрала до себе. Купила їй солодощі, відмила і назвала Дзвінкою. Так і жили удвох.

Росла Дзвінка, як зоря ясна, як смерічка струнка. Кожної неділі баба і Дзвінка вбиралися в найкращий одяг і спускалися з гір до Косова на ярмарок. Довго ходили, бо любила баба чути, як люди кажуть їм услід: „На всі гори дівчина!"

Отож на Косовському базарі і приглянулась Дзвінка хлопцеві, який продавав калинові сопілки. На другий день узяв Куль найліпшу калинову сопілку і пішов до Дзвінки. Став і грає. Так і пізнався Куль із Дзвінкою. Чула про все баба і заборонила дівчині зустрічатися з ним. Прийде і грає Куль, а голос з-за смереки: „Ой тихше, тихше грай, казала неня, аби тебе з голови викинути, а я не хочу, бо люблю тебе". Почула це баба. Схопила букову палицю і почала кидати в хлопця. Що не кине, то на тому місці золотоголові квіточки з'являються. Довго бігала баба по луках, галявинах, садах, дорогах. І всюди залишалися жовті квіточки. А Дзвінка гірко плакала і говорила: „Не руште, то мій Куль, бабо!"

З тих пір і назвали люди ці квіти кульбабою.

«Рослини лікують нас»

Мета: познайомити дітей з лікарською рослиною чистотілом, її зовнішнім виглядом; значенням для людини; розширити знання малюків про придорожник, кропиву, кульбабу; виховувати бажання допомогти ближньому та берегти рідну природу.

Обладнання: трав'яний чай, костюми Травника і Незнайка, зразки лікарських рослин: кропиви, чистотілу, придорожника, шавлії, ромашки тощо.

Попередня робота: ознайомлення дітей з лікарськими рослинами.

Хід роботи

Вихователь:Малята, погляньте навколо! Яка краса, як гарно навкруги! Ростуть пишні кущі, квітують яскраві квіти, колишуться шовкові трави.

А чи зможете ви назвати рослини, які тут є? Давайте послухаємо. Що ви чуєте?

Діти:Спів пташок, шум дерев. Ой, хтось плаче.

Вихователь:Подивимося, хто це.

За кущами сидить Незнайко.

Та це ж Незнайко! А чому ти плачеш? Що сталося?

Незнайко:У мене дуже болить голова, горло, сильний кашель та нежить.

Діти:То чому ж ти не звернешся до лікаря?

Незнайко:Я боюсь. Він дає пити гіркі ліки та робить болючі уколи.

Вихователь.:Ну, якщо боїшся лікарів, то ходімо з нами. Ми спробуємо тобі допомогти.

Незнайко. А куди?

Вихователь: До Травника.

Незнайко.:А хто це?

Вихователь.:Це хазяїн зеленого царства. Він щодня ходить росами, старанно доглядає кожну травинку. Любить їх, ласкає, знає все і про кожну. Вміє хворих людей лікувати. Гадаю, що й тобі, Незнайку, він допоможе.

Незнайко.:А де ж ми його знайдемо?

Вихователь:Живе він під пеньком у хатинці. Ходімо, я приведу вас усіх до нього

Усі йдуть лісом і натрапляють на дідуся, що сидить на пеньку.

Діти:Добрий день, дідусю! Як ви поживаєте? Дідусю, у нас лихо скоїлося. Трохи захворів наш Незнайко. В нього болить голова, горло, він кашляє і чхає. А лікарів він боїться.

Травник:Ну що ж, не плач, не сумуй. Спробуємо тобі допомогти. Ось на, попий чайку.

Незнайко пригощається чудодійним трав'яним чаєм.

І ви, малята, пригощайтеся. Ну що, краще тобі стало? А може ти, Незнайку, зможеш нам сказати, з яких трав запарений цей чай? Може ви йому допоможете, діти?

Діти називають трави: звіробій, бузина, м'ята, шавлія.

Молодці, вгадали. А хто мені скаже: чому саме з цих трав чай я запропонував Незнайку?

Діти:Тому, що при застудах, кашлі, високій температурі і навіть зубному болю користуються саме цими травами.

Травник:Правильно. А зараз я ще вам загадаю загадку про одну рослину. Чи знаєте ви її?

Стоять у лузі сестрички,

Золоті очі, білі косички.

(Ромашка.)

Що ж це за рослина і де її використовують?

Діти.:Нею теж полощуть горло, коли болить, промивають рани, купають немовлят. Коли болить живіт — п'ють чай з ромашки.

Травник:Молодці, і це ви знаєте. А що то за сонечка маленькі поховалися в травичці?

Так, це кульбаба. Теж лікарська рослина.

Діти:Знаємо. Навесні, коли ще немає жодних свіжих овочів і фруктів, з листочків кульбаби роблять салат. З її квіток варять варення, корінці сушать і дають запарений з них чай тим, у кого немає апетиту.

Травник:Так, бачте, яка незвичайна ця маленька, всім відома квітка. Скільки користі, радості вона приносить людям. її полюбляють і тварини, особливо кролики.

Знову чути виск Незнайка.

Що сталося? Чого ти репетуєш?

Незнайко:Мене хтось вжалив. Невже це бджола?

Діти:Ні, бджіл зараз тут немає. Це кропива. Поглянь на неї. Вона висока, кучерява, має гарні листочки з ворсинками. Саме вони тебе і вжалили. Але ти не бійся. Це не завдасть тобі шкоди. Кропива теж лікарська рослина, дуже багата на вітаміни. Тому навесні з молодої кропиви варять борщ, п'ють з неї сік. Вона ще й зупиняє кровотечу, лікує радикуліт, ревматизм. Дуже добре відваром кропиви мити волосся, щоб воно було здорове та блискуче.

Дівчинка:Дідусю Травнику, а чи є в лісі якась рослинка, що лікує бородавки?

Травник:Так, є. Ось вона. Називається чистотіл. Бачите, рослина не дуже висока. Листочки візерунчасті, трохи волохаті. Квітне вона маленькими жовтими квіточками. А коли її зірвати, то з'явиться жовтувато-оранжеве молочко. Саме ним і слід змащувати бородавки.

Показує, як це робиться.

Чистотіл називається так тому, що загоює рани, у відварі його купають немовлят. Інколи п'ють у невеликій кількості, щоб очистити кров. Але робити це слід дуже обережно, бо хоча це й лікарська рослина, вона водночас є і отруйною. А чому це ти кульгаєш? Поранив ніжку?

Зараз ми й тобі допоможемо. Підкажіть-но, малята, чим? Так, придорожником. Це своєрідна швидка допомога. Де б ти не поранився, зірви листок придорожника, обмий його або обітри, трохи розімни і приклади до рани. Ось так (показує.) А потім забинтуй або прикріпи лейкопластирем. Тепер твоя рана не болітиме і швидко загоїться.

Ліс багатий на всілякі чудодійні рослини. Але їх слід берегти. Рвати лише необхідну частину рослини й у відповідний період, створювати умови для розмноження цих рослин. Адже не лише ви хочете бути здоровими і міцними.

Дбайте про природу — і вона подбає про вас. Ось і я підготував вам у подарунок дещо для оздоровчих чаїв. Візьміть і будьте здорові.

Легенда про барвінок

Якось однієї ночі плели дівчата вінки, слухаючи пісні Черемоша. Ось вінки сплетені, і побігли дівчата до Черемоша, аби кинути вінки у воду. Лише Лади серед них не було. Вона так захопилася збиранням квітів, що заблудилася. Злякалася дівчина, почала гукати, шукати своїх подруг. Та даремно. А ніч, ця чудова купальська ніч! Під темними кущами розквітали небачені квіти. Вони розкривали свої ніжні пелюстки і сяяли сріблисто, манили до себе. Лада зірвала квітку і вплела до свого вінка. І сталося диво: засвітився віночок голубуватим світлом. І почула дівчина тихий голос, народжений вітром:

- Пам'ятай, Ладо, що п'ять пелюсток цієї квітки - то п'ять засад щасливого подружнього життя. Перша - то краса, друга -ніжність, третя - незабутність, четверта - злагода, п'ята - вірність.

Замовк голос, і невідома сила повела дівчину через ліс до Черемоша. Але там уже нікого не було. Раптом до неї підійшов хлопець і сказав: „Може мені подаруєш віночок?"

Не промовила дівчина ні слова, простягнула свій вінок. Вінок упав на землю, розсипався, розрісся веселим зіллям попід кущами, глянув на світ блакитними очима.

Люди з давнини лікують барвінком серцеві недуги. Люблячим серцем народжена, квітка ніколи не в'яне. Барвінок розводять у садах та парках. Ця рослина цвіте навесні і на початку літа. Рослині приписували чудодійну силу. В давні часи барвінок вважали талісманом, який оберігає людину від недуг. Барвінок вішали над вхідними дверима дому і ніколи не викидали на сміття, а навпаки, тільки у воду, щоб він не загинув від спраги.

Легенда про кропиву

Її можна зустріти скрізь. Навесні чи не першою серед трави викидає маленькі листочки до сонця, а відтак зеленіє густим листом на високих, гінких і чіпких стеблах. З часів Київської Русі у нашому народі збереглось і існує багато повір'їв, звичаїв, пов'язаних з кропивою. Вважалося, що рослина має вплив на відьом, чаклунів. У клечальну суботу, напередодні Зелених свят, на воротях та в інших місцях садиби розкладали кропиву - від відьом, так як у цю ніч вони бувають особливо винахідливі і шастають по дворах, по всіх закапелках, де тільки можна нашкодити. Здавна відома легенда про те, як на кропиву перетворилася зла сестра.

Властивості кропиви відбиті і в народній мудрості: „Стоїть, колихається, як стрінеш - то кусається. Зубів не має, а куса. Сердита, як кропива. Що пече без вогню?"

Тонка ніжка, наче спис,

Жовта квітка, це –

***

Носить атласний жупан

Лицар квітів, пан-

***

Звіддаля ще пахне він,

Білі квіти - це –

***

Хоч червоні, та не сальви

На стеблі розквітли...

***

Жовтий, в смужечку сміливець,

Це не джміль, а...

***

На стеблі ідилія,

В білий вбралась..

***

Наче м’ячики, бутони -

Пишні кульки, це -

***

Різний колір одежини

У прекрасної...

***

Не збирають мед комашки

З білосніжної...

***

Запалали в чистім полі

Квіти гарні, всі червоні.

То палає влітку так

Польовий червоний ...

***

Що за квіточка пахуча:

І червона, і колюча?

Легенда про чорнобривці

Жила колись в одному селі сім’я. Звичайні, трудящі люди. Сталася в них радісна подія – народилася трійня, три сини-соколи. Такі в них були карі очі, як мед гречаний, такі чорні брови, такі схожі між собою, що рідні, не змовляючись назвали їх Чорнобривцями, хоч кожен мав своє ім’я. Коли підросли, то виявилось, що і таланти у них однакові і різні водночас: один був золотар, другий гончар – керамік, третій різьбяр дерева-кістки-рога. На всю країну стали славні хлопці, звідусюди приїздили до них подивитись на їх майстерність, придбати бодай одну річ, яка кому до вподоби.

Трапилось так, що село, де жили хлопці, на якийсь час попало в поле дій безкінечних війн, які вели між собою люди. Село намагалось жити своїм повсякденним чином, але одного дня ввірвався ворожий загін, до грабежу-розбою взялися. Цупили все, що їм подобалось. Дійшли до хати майстрів-чорнобривців. Розгребли все, що було в майстерні. Розгорілися жадобою, і забрали в полон майстрів. Як не благали, як не відкуплялись – ніщо не допомогло: повезли хлопців у чужу землю.

Тяжко тужили батьки, а від синочків, ані чутки, ані звістки.

Йшли роки, підросла сестричка. Бачила, які сумні тато й мама, все допитувалась – чому? Довго не розповідали, а потім якось бабуся все оповіла. І вирішила дівчина іти в чужий край, шукати братів. Ніякі вмовляння не допомогли.Довго блукала дівчина світом: ніхто не чув про чорнобривців. А потім якийсь дідо сказав їй: "Це, мабуть твої брати були! Вони всі троє однаковісінькі, та такі ж гарнесенькі. Хан їх і голодом морив, і бив, наказуючи працювати. А вони одне у відповідь:

Відвезіть нас додому. Ми будемо працювати, і все зроблене забирайте. Але тільки вдома ми можемо робити такі речі, як ви бачите.Бо стільки тих виробів привезли з ними. Хан наказав їх бити, поки не згодяться працювати. Забили їх до смерті”…

Дідуню! А де вони поховані?

А їх ніхто не ховав. Хан наказав викинути в степ. Там зараз тільки кісточки тліють.

Покажіть, де це! благаю Вас!

Позбирала в торбинку кісточки братів, бо вже мало що й лишилося. Схудла, змарніла, але дійшла додому. З великою радістю зустріли батьки і все село дівчину. Поплакали над долею хлопців-чорнобривців, та й розійшлися додому. А батьки поховали в садку останки своїх синів.

За якийсь час побігла дівчина в садок, як щоранку це робила і зачудувалася: на могилці братів розцвіли дивні квіти. Покликала батьків, і ті водночас мовили: "Чорнобривці!” Полюбили ті квіти на Україні, рідко біля якої хати їх немає. Отак повернулися нетлінною красою додому хлопці-чорнобривці.

Дидактичні ігри

«Яка квітка зайва?»

Мета: Поглибити уявлення дітей про квіти, вміти їх розрізняти; ознайомити дітей з понятям «квітка» (як частина рослини)., розповісти про її значення у житті людей тварин. Прозвивати пізнавальну активність дітей, викликати позитивні емоції що до краси кітів, виховувати бережливе ставлення до природи.

Матеріали : Предметні картинки з зобраенням квітів в кількості 10 штук.

Х І Д Г Р И

Вихователь викладає перед дитиною ряд з зображенням квітів, в кількості 5 шт.(4 весняних квітки і 1 літня). Дитині потрібно назвати квіти, описати їх, а потім відокремити зайву і обгрунтувати відповідь.

Можна використовувати коректурні таблиці К.Л.Крутій.

«Відгадай квітку за описом»

Мета: вчити дітей розпізнавати перші весняні квіти за зовнішнім виглядом. Розвивати спостережливість, уяву. Виховувати дбайливе ставлення до природи.

Матеріал: предметні зображення весняних квітів (зірочки, мати-й-мачух, кульбаба, барвінок дзвоники, медунка, пролісок, фіалка). Заадки про квіти.

Х І Д Г Р И:

Перед дитиною на столі лежать предметні зображення весняних квітів. Вихователь звертає увагу дітей на те що після будь-якої загадки треба знайти відповідне зображення квіткиі покласти перед сбою. Під час роботи над загадками вихователь формує у дітей вміння співвідносити описові слова із зовнішнім зображенням.

Я найперша зацвітаю

Синім цвітом серед гаю.

Відгадайте, що за квітка,

Бо мене не стане влітку.

(Пролісок)

- Знайдіть серед малюнків цю квітку. Які слова вам підказали, що це пролісок? (Синім цвітом, перша зацвітає)

Він маленький,

Він біленький,

Має ніженьку тоненьку,

З ним легенько вітер грає,

Все гойдає,

Колихає,

Сповіщає рідний край!

Гей, весна прийшла! Стрічай!

(Підсніжник)

Знайдіть підсніжник, покладіть його біля проліска. Чим схожі, чим відрізняються ці квітки? (Відповіді дітей)

- Розгляньте ще раз весняні квіти. Назвіть квітку першу зліва, другу, третю.

Вихователь пропонує дітям заплющити очі й ховає малюнок із зображенням якоїсь квітки. За сигналом вихователя діти відкривають очі і з’ясовують, якої квітки не стало.

«Квітковий калейдоскоп»

Мета: Уточнити і закріпити знання дітей про лісові весняні квіти(пролісок, підсніжник, конвалія, фіалка,мати-й-мачуха...), знати їх будову:форму квітки, стебла, листя, коріння. Навчати виражати словаминайхарактерніші ознаки. Виховувати уважність, мислення.

Матеріал: квітковий калейдоскоп, ілюстрації з квітами (зірочки жовті, первоцвіт, проліски, фіалки, мати-й-мачуха, ряст, конвалії підсніжник).

Х І Д Г Р И:

1 варіант: Вихователь загадує загадку про квітку, діти повинні відгадати, знайти картинку з відповідною квіткою і скласти її за картинкою на «квітковому калейдоскопі»

2 варіант: Вихователь описує квітку: яке коріння, стебло, листя, коріння, а дитина повинна скласти цю квітку на «квітквму калейдоскопі» і назвати її.

Ускладнення: Одна дитина описує самостійно квітку, а інша складає її по опису і називає.

3 Варіант: Вихователь складає квітку на калейдоскопі невірно, а дитина повинна виправити і назвати помилку а також визначити назву квітки.

«Зелені старожили»

- В якому лісі немає листя? (У хвойному).

- Які дерева ми називаємо хвойними?

- Чим вони відрізняються від листяних?

- Які ви знаєте хвойні дерева?

Влітку і взимку вбрання одне

Та кличуть дітки завжди мене,

Щоб я на свято до них прийшла,

Іграшок багато їм принесла.

(Ялинка)

Чудово впливає на людський організм повітря хвойних лісів, насичене ефірними смолами. Ним особливо корисно дихати людям, у яких хворі легені, дихальні шляхи. Цінувати чисте, цілюще повітря хвойних лісів, насаджень, поодиноких дерев має кожна людина. Запах сосни, ялини, туї є здоровішим, за пахощі багатьох квітучих дерев. Отже, ці вічнозелені дерева обов’язково треба поширювати і насаджувати біля людських помешкань.

Поради Сороки-астролога

- Ви вже знаєте, хто ви за гороскопом і в який рік народилися. Тому, хто народився під знаком Зодіаку Близнюки, Скорпіон, Стрілець, Рак, Водолій, корисно вдихати запах сосни; Леву і Стрільцю – тую; Скорпіону та Козерогу – запах ялинки. А тому, хто народився в рік Змії та Свині, дуже корисно вдихати запах туї.

Пам’ятка бабусі Медуниці.

Вічнозелена красуня Ялинка. Вона лікує людей – очищає повітря, завдяки їй легше дихати. А хвойні ванни заспокоюють нервову систему.

Дуже багато інструментів виробляють із деревини сосни, ялини: піаніно, скрипки, балалайки, мандоліни, гітари. Ялинка – «музичне» дерево, а музика, як відомо, теж має лікувальну силу. А ще ялина вбирає в себе всі шкідливі речовини і виділяє кисень.

«Диво-дерево»

На екостежині в дошкільників постійно формується узагальнене уявлення про екологічну єдність усіх об’єктів природи. Одним з таких об’ктів є дивовижне дерево модрина.

Модрина – це дивовжне хвойне дерево, яке скидає голки на зиму, на гілочках залишаються тільки маленькі чорні шишечки. Довжина стовбура сягає 15 метрів, діаметр – 30-40 см. Гілки ростуть в самому верху стовбура. Весною, в травні, виростають нові, яскраво-зелені голочки.

З деревини модрини виробляють різноманітні меблі та музичні інструменти.

Спостереження за деревами

Спостееження за липою.

Оглянути квітучу липу. Запропонувати дітям глибоко вдихнути повітря, щоб відчути аромат липового цвіту. Розглянути ніжні овті квітки липи. З квіток липи бджоли п’ють солодкий сік, з якого виробляють солодкиц мед. Липа – гарне дерево. Воно влітку дає хорошу тінь.

Липа — дуже гарне дерево зі струнким стовбуром і густою кроною. Листя серцеподібної форми, зазубрене по краях. Цвіте липа в липні пахучими жовтуватими квіточками, зібраними в пучечки.

Липа — чудовий медонос, найулюбленіше дерево бджілок.

Липовий цвіт — золотаво-жовтий, має цілющі властивості.

Липа має чудову деревину. Вона світла, м'яка, легка, добре обробляється.

Липовий цвіт — чудовий засіб від застуди. У давнину з липової кори робили взуття — личаки. Заради пари личаків кору обдирали з трьох молодих дерев.

Загадка.

Весною росте, літом цвіте,

Восени осипається,

Зимою відсипається,

А квіти – на медок,

Лікує від грипу, кашлю й хрипу.

***

Влітку рясним цвітом покриваюсь я,

Пахощі солодкі чути вже здаля.

Але поки квітну, часу не втрачай,

З моїх квіток взимку можна пити чай.

***

Липка.

Я маленька липка,

Виросту велика – не ламай мене.

Я медовим цвітом

Зацвіту над світом – бережи мене.

Тінь тобі я кину

У гарячу днину – ти шануй мене.

Від дощу сховаю

Вранці серед маю – ти полий мене.

Будемо з тобою

Ми рости з тобою – ти люби мене.

Виростеш на роки,

Підеш в світ широкий – не забудь мене.

(П.Воронько)

Спостереження за вітром та деревами.

Під час прогулянки звернути увагу дітей на дерева. Які вони гарні, вкрилися зеленими листочками. А пригадайте, які вони були взимку? Чому? Давайте постоїмо під деревами і послухаємо, як воно говорить, шелестить листочками. А як ви думаєте, з ким листочки розмовляють? З вітром. Подивіться, як гойдаються від вітру гілочки. І ви можете, як дерева, погойдати ручками. При цьому можете говорити віршик.

Дме вітер нам в лице,

Захиталось деревце.

Вітерець все тихше-тихше,

Деревце все вище й вище.

«Що таке ліс?»

Мета: формувати у дітей поняття про ліс як єдину систему, в якій взаємопов'язані жива і нежива природа, про їх взаємовплив. Розвивати спостережливість, допитливість. Виховувати дбайливе ставлення до природи.

Попередня робота: розгляд ілюстрацій; читання художньої літератури; короткочасні спостереження.

Хід заняття:

Провести бесіду. Запропонувати гру «Запитання — відповідь».

· Чи були ви в лісі?

· Що таке ліс?

· Що робили в лісі?

· Що є в лісі?

· Які дерева там ростуть?

· Які квіти цвітуть у лісі?

· Хто живе в лісі?

· Чим вони живляться?

· Яке повітря у лісі? Чому?

Вихователь приводить дітей на лісову сонячну галявину, пропонує зупинитися і помилуватися красою лісу, прислухатися до лісових звуків. Далі пропонує дітям глибоко вдихнути свіжого повітря, відчути лісові пахощі.

Раптом на галявину прилетіла сорока і застрекотала.

- Я сорока-білобока, в лісі живу високо на березі, все бачу, все знаю і вам, малята, хочу розповісти про ліс.

Ось послухайте мене уважно. У лісі росте багато різних дерев, великих і маленьких. Он берези, поряд могутні дуби, а он клен з гарними листочками, а там далі — ялинки. Дерев багато — їм тісно, а всім хочеться бути ближче до сонечка, ось вони і тягнутися вгору, хто кого пережене.

Там, де дерева ростуть не так густо, вони виростають міцними, кремезними. Онде самотній дуб стоїть. Який він великий, стовбур товстий. А як багато у нього гілок та листя! Давайте спробуємо його обійняти.

Діти беруться за руки і обхоплюють стовбур дуба.

- Погляньте, діти, що це за дерево стоїть у гущавині? Так, це горобина. Подивіться, яка вона тонка та струнка. Чому вона така висока? Так, бо любить світло і тягнеться до сонечка вгору.

- А що ж це за густі зарості? Давайте глянемо. Ой, та це ж кущі калини, ліщини, бузини, бруслини. Ці кущі ростуть дуже густо, і тому їх зарості називають ще чагарниками. В них багато тонких стовбурців і ростуть вони нижче від дерев. Їм більше подобається затишок. І дерева захищають їх від вітру.

- Діти, давайте заплющимо очі і помовчимо та послухаємо, про що нам шепочуть дерева?

А які ще звуки ви чуєте, крім шепотіння дерев?

Листячко від вітру шелестить, пташки співають свої пісеньки. Хтось там у траві копошиться, шелестить сухе листя.

Ось ми зараз сядемо на лісовій галявині. Давайте поглянемо довкола і скажемо, чим вкрита вся галявина? Так, різноманітними травами та квітами. З чим можна порівняти таку галявину? (З барвистим килимом.) Діти, може спробуємо впізнати що це за рослини? (Конвалія, віскарія, дзвіночки, гусячі лапки, тимофіївка, вівсяниця, придорожник.)

А що то за зелений килимок? Так, це мох. (Пропонує доторкнутися до моху.) Який він на дотик? Давайте обережно піднімемо цей килимок. Хто тут заховався? (Мурашки, клопики, жучки, павучки.) Не будемо їм заважати.

Он як багато в лісі різних дерев, кущів, квітів та трав! Діти, а з чого ж виростають трави, квіти та дерева? Так, сиплеться восени на землю насіння з дерев та квітів. Воно зимує під теплою сніговою ковдрою. А весною проростає і виростають з нього молоді деревця і чудові квіти.

Пошукаємо в лісі молоді берізки, дубки. Вони ще маленькі та слабкі. Як пройдуть роки, деревця підростуть і що з ними станеться? (Дубки стануть красенями, велетнями, а берізки — стрункими красунями.)

Подивіться, діти, навкруги, яка прекрасна природа! Таке розмаїття рослин у лісі дає дуже багато їжі різним тваринам. Від найменших до найбільших. Діти, а чим живиться більшість комах у лісі? Так, вони знаходять їжу у рослинах. А хто ж споживає комах? Правильно, комахи є їжою для птахів, жабок, ящірок.

А для кого ж є поживою ці тваринки? Так, вони є поживою для їжачків, лисиць, вовків.

Як у лісі, в природі все пов'язане, всі потрібні одне одному, і якщо зникнуть хоча б якісь тварини, то багато чого зміниться в лісі.

Уявіть собі, що в лісі зникли всі комахи. Що ж трапиться? Так, якщо зникнуть комахи, то зникнуть птахи, ящірки, їжачки, бо їм нічого буде їсти. А ще комахи запилюють дерева, трави, коли вони цвітуть. Коли не­має комах, то немає кому переносити пилок з квітки на квітку, і не буде насіння та нових рослин.

А якщо птахи залишать ліс, то що станеться? Тоді розмножаться у величезній кількості комахи, вони з'їдять усі рослини. А коли зникнуть рослини, то покинуть ліс багато тварин, і лісу не буде взагалі.

А ще, діти, ви помітили, що влітку в лісі прохолодно. Приємно в літню спеку сховатися десь у затінку дерев. У вітряну погоду в лісі тихо. Як ви гадаєте, чому? Бо вітер затримується у гілках та листях дерев.

Діти, давайте з вами глибоко подихаємо. Відчуваєте як легко дихається. Ой, принюхайтеся, що це так пахтить? Давайте знайдемо.

Так, це ялинка. Підійдіть ближче. Тут запах ще сильніший. Може, її побризкали якимось ароматизатором? Аж ніяк. Хвоїнки ялинки та сосни виділяють, особливо в спеку, пахучі речовини. Дихайте, діти, глибоко, вдихайте це повітря, воно очищує ваші легені. Як ви гадаєте, чому? Бо в лісі повітря чисте, немає пилу. А ще дерева втягують у себе усі шкідливі речовини, що є у повітрі, а нам дарують чисте повітря. І тому, там де живуть люди, треба насаджувати багато дерев.

Ну от я — Сорока-Білобока — вам про ліс і розповіла. Тепер мені треба летіти збирати лісові новини. А ви ще пограйтеся в лісі. До побачення, любі!

Вихователь пропонує дітям рухливу гру.

Спостереження за кленом

Клен- дерево зі струнким стовбуром, вкритим сірою корою. Крона густа, розлога і кучерява. Листки великі, лапаті. Особливо гарний клен восени, коли його листя стає різнокольоровим: жовтим, червоним. Цвіте клен дрібними зеленкувато – жовтими квітками, які зібрані у пучечки. Плоди клена – крилатки.

У клена цінна деревина: щільна і міцна. З неї роблять паркет, меблі, музичні інструменти.

Загадка

Ось широке листя:

П’ятикутне і різьблене,

Неначе скульптор різаком

Працював над тим листком.

Казка про горобину

Однієї теплої весни скраю міського парку крізь землю проросло нове деревце.

Воно якось не привернуло великої уваги в упорядників парку чи ті просто вирішили дозволити маленькому пагінчику рости далі.

Згодом на тоненькій гілочці з'явилось кілька листочків. Це росла горобина.

Деревце так швидко хотіло вирости. Але, як тільки пішов перший весняний дощик, маленька горобина захотіла кудись сховатися.

Хмарина побачила, що крихітне дерево боїться, тому просто омила пагінець кількома краплинами, добре зросила землю навколо, щоб горобина могла напитися вдосталь води, і поспішила полити парк.

А маленьке деревце з кожним днем набиралось все більше сил.

Яскраве сонечко лагідно його зігрівало, земля досхочу напувала.

Горобина міцніла все більше.

От тільки теплі літні дні згодом змінились дощовими осінніми, сонечко все частіше ховалось за хмарами, а великі сусіди почали скидати своє листя.

Крихітна горобина зовсім не хотіла розлучатися зі своїми листочками. Але і ті згодом стали жовтими, а один навіть почервонів. Горобина милувалась ними, поки пустотливий вітер не зірвав перший жовтий листочок.

Деревцю стало так сумно, що аж гілочки затрусились.

Вітерцю стало ніяково, томі інші листочки він, коли зривав, залишав під горобиною.

Скоро на землю почали летіти не дощові краплини, а перші сніжинки.

Маленьке деревце уважно роздивлялось цікаві візерунки.

Горобина незчулась, як заснула, а біла зима лагідно вкрила молоді корінці цілою кучугурою снігу.

Наступної весни деревцю стало веселіше - збоку нього проріс ще один пагінець - там, де того року хтось кинув жолудя.

Маленькі деревця захоплено ділились враженнями від світу.

А скільки було радості, коли на маленькому дубочку виріс перший листочок.

Тільки цього літа на горобині, крім листя, з'явились ще й ягідки.

Вони потім пожовтіли, згодом стали червоними. Маленьке деревце ніяк не могло зрозуміти, навіщо це.

Але, коли настала осінь, ягідки перестали набирати вагу, а до деревця почали прилітати пташки і їли ягідки.

Горобина перед тим, як заснути взимку, подумала, що її існування приносить користь - маленькі пташки не будуть голодні. І з усмішкою провалилась в сон.

Кожного ранку зустрічає Панас і Одарка

«Сад садили,сад поливали»

-Діти,а з яких дерев ми збираємо плоди?

-А як називається місце де ростуть яблуні,сливи,груші…?

-Ось ми з вами вирушаємо до саду.

-Послухайте вірш ,у якому всі слова починаються на букву «С»

Сад

Сповитий снігом сад старенький

Солодким сном спокійно спить.

Стіжок сінця самий-саменький

Серед степів собі стоїть,

Струмує сутінь синювата,

Співає соло студенець.

Сідає стиха сонце спати,

Співа сумні слова співець,

Січуться, сіються сніжинки,

Сердито снігом слід скрипить.

Сховав сніжок ставки, стежинки,

Сумна сова сама сидить.

Сніжок стрибав, стелився сміло,

Собою синій світ сповив.

Смеркатись стало, сутеніло,

Сон сновидіння скрізь стелив.

Сичала стуженька сердито,

Сварилась, сердилась сурма.

Сховалось сонце сумовите,

Стомилась скоренько сама.

Світленько стало спозаранку,

Сріблився сяйвом сніг-сніжок.

Серпанок сонячний світанку

Світився сотнями свічок.

Сапфірами сніги світились,

Сполохавши солодкі сни.

Синичка свиснула, схопилась,

Струсила срібний сніг сосни...

Спостереження за яблунею

Казка про яблуню.

На узліссі, біля рову, де дідусь мій пас корову, кучеряве, як вільце, зеленіло деревце. І зайчатко, і лисичка називали його — дичка, і колись давно-давно липам скаржилось воно:

Чом я дике? Я не дике! Скоро виросту велике. Нині зовсім невеличке п'ю водичку од кринички, що прозора наче скло... Із зернятка я зросло. Ось довкола ліс буя... Може, кленом стану я, може, дубом в лісі скраю, ще не відаю, не знаю...

Тут при нім зайчатко стало, подивилося й сказало:

Ти із яблука, що впало. До землі вчепилось ти, щоб під дощиком рости. Через років сім чи вісім станеш яблунею в лісі!

Засміялись лопухи:

Хі-хі-хі! Хи-хи-хи! З неї яблуні не буде, бо затопчуть її люди. Якщо й вродить якийсь плід, то заглушить його глід!

Але йшов узліссям дід. З корячка води напився і на дичку задивився: «Непомітна, невеличка, але яблунька, хоч дичка. В бур'янах густих вона, але в корені міцна...»

Вирвав дід скрізь лопухи і сказав:

Роздивляйсь зелені сни, а пізніше, восени, я візьму тебе в мій сад, де порічки й виноград, де квітує все зелене,— станеш щепою у мене!

І коли зжовтів весь ліс, деревце дідусь приніс до господи й посадив і довкіл обгородив, щоб не сміли зайченята взимку яблуньку чухрати. А на весну залюбки прищепив дідусь бруньки з яблунь тих, що вже великі, що культурні, а не дикі... Й деревце розвеселилось, шовком-цвітом рясно вкрилось. І зросла, як дід хотів, яблуня семи сортів. Дозрівали на осонні білі яблука й червоні.

От і казка невеличка вам про яблуню, про Дичку.

Андрій М'ястківський

Словник:Вільце — обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колосками.

Корячок — посудина для води. Щепа — прищеплене фруктове дерево. Чухрати — тут: обгризати кору. Осоння — місце, що добре прогрівається сонцем.

«Яблунька»

Мета: Уточнити і розширити знання дітей про яблуню . Вчити розуміти різницю між диким і садовим деревом. Словник: дика яблуня , садові яблуня , гурман , червиве яблуко. Закріпити знання про домашніх тварин , диких копитних тварин. Розвивати мислення , смаковий аналізатор , координацію рухів , вміння розуміти образний зміст прислів'їв . Виховувати допитливість , інтерес до природи.

Матерали та обладнання:Яблука садові і дичка для дегустації , яблучний пиріг , мармелад і сік. Картинка із зображенням яблуні . Пластмасові тарілки.

Хід заняття:

-Діти,сьогодні ми дізнаємося багато нового і цікавого про дерево , плоди якого ви їли багато разів.

Загадка про яблуко

Кругле , рум'яне , 

Воно росте на гілці . 

Люблять його дорослі, 

І маленькі дітки . 

( Яблуко )

Які слова загадки підказали вам правильну відповідь ? А як називається дерево , на якому ростуть яблука?

Дика яблуня - дерево , на яке ще в глибоку давнину звернула увагу людина , тому що плоди його досить швидко дозрівають , легко зриваються і добре зберігаються взимку в опалому листі.

Росіяни і українці називали дику яблуню Кисличка , Лесівка , лесніна , дичка , кислиця , леснушка . Подумайте і скажіть , як по -вашому , звідки такі назви? Яблуня ця росте в лісі і плоди у неї кислі .Але давайте розберемося , чому ми говоримо «дика яблуня » ? Тому що вона росте сама , без допомоги і турботи людини .

А ті яблуні , які людина садить у садах і доглядає за ними , називаються садові . Ось ті яблуні , які ростуть в саду , були посаджені людиною , а хто ж садить лісові дикі яблуні ?

Саме дерево про це дбає, та ще птахи допомагають. Широко розкинула дика яблуня свої коріння. Від коренів яблуні виростають пагони , пробиваються крізь землю і ось вам , будь ласка , нова яблунька починає зростати. Якщо вітер повалить стару яблуню , то з її пенька незабаром теж з'являться молоді паростки - поросль. Наберуть вони сил і дадуть життя нової яблуньці .

А птахи допомагають яблуні тим , що їдять яблучні насіння . Після їжі птах відлітає від дерева і забирає насіння . Вони падають в землю і проростають далеко від своєї матері яблуні .Смак садових яблук вам добре знайомий , а зараз я пропоную вам спробувати диких яблучок . Та не просто спробувати , а розрізнити на смак , із закритими очима , де яблучко лісове , а де садове

Дидактична гра «відмінності за смаком »

Дітям пропонуються шматочки садового і дикого яблука. Вони з закритими очима їх пробують і називають , яке яблуко дике . А яке садове . Після того , як їжа буде пережована , дітям пропонується обгрунтувати свій вибір.Плоди лісових яблунь - відмінний корм для птахів і тварин. Птахи їдять яблучну м'якоть , насіння і квіткові бруньки. Повз яблучка , лежачого на землі , не пройдуть ні зайці , ні дикі тварини . Яких ви знаєте диких тварин ? Люблять поласувати дикими яблучками і домашні тварини . Давайте пригадаємо, які домашні тварини вам знайомі ? Звичайно , їх самих у ліс за яблучками не пускають. Але дбайливі господарі збирають яблука в лісі і приносять своїм домашнім тваринам.Особливо потрібно сказати про ведмедя .

У Криму він давно не водиться , але такий яблучний гурман , що розповісти про нього потрібно . Але спочатку про те , хто такий гурман . Гурман - це любитель смачного . Повторіть це слово і постарайтеся його запам'ятати.

Так от , ведмідь із сотні яблунь вибере ту , у якої плоди найсмачніші та солодкі . Кабани за ведмедем стежать. Куди він , туди й вони. Не встигне ведмідь на дерево видертися і натрясті особисто для себе яблук з гілки , а дикі свині тут як тут , підбирають . Ведмідь на дереві гаркає , « лається » , а свині і вухом не ведуть , знай собі чвакають ! І тільки коли обурений добувач , втративши терпіння , мішком звалиться їм на голови - свині у вереск і врозтіч . Ще кажуть , що ведмідь мітить вбрання дерево - залишає на корі подряпини своїми пазурами. Люди про це знали і тим , хто вирушав у ліс за яблуками , радили : «З інших яблунь даремно і не пробуй , шукай відразу ведмежу , мічену ».

 А ще люблять яблуню бджоли . Вони не їдять яблучка , так за що ж люблять? Всі яблуні непогані медоноси . Їх нектару квітів яблуні бджоли роблять смачний і ароматний мед

А зараз ми пограємо . У грі зустрінеться вираз «червиве яблуко». Як ви його розумієте ? Яблуко , зіпсованого хробаком

.Рухлива гра « Яблуко » (Молдавська народна гра )

Грають одночасно всі діти. Взявшись за руки , вони утворюють коло . За бажанням вибирається, що водить . Він встає в центр кола і каже:

Яблуко , червиве яблуко ,

 Вітер дме , воно падає.

Коли ведучий починає вимовляти ці слова , гравці біжать по колу. Із закінченням фрази всі повинні швидко сісти навпочіпки . Той , хто не зуміє це виконати , тобто зробить хоча б один крок або впаде , вибуває з гри. Гра продовжується до тих пір , поки в колі не залишиться троє гравців. Вони оголошуються переможцями. 

Правила гри: біжучим по колу гравцям не дозволяється роз'єднувати руки. З двох гравців , які порушили правило , виходить з гри один - той , у кого виявиться вільної права рука . Однак по домовленості можна виводити з гри і того , у кого виявиться вільної ліва рука.

Дерево дикої яблуні живе довго - 300 років. А ось садові яблуні набагато менше живуть , не всі до ста років доживають . Але й ті й інші дерева роблять повітря чистіше , здоровіше , а влітку ще й прохолодніше. (Більше половини сонячної радіації яблуня відображає в простір).Ми з вами говорили про те , що плоди диких яблунь із задоволенням їдять птахи і звірі . А як же людина ? Людині завжди хотів , щоб плоди дикої яблуні були послаще . Для цього вибирали дерева з найсмачнішими яблуками. З насіння цих яблук вирощували молоде деревце , плоди якого були ще послаще . І так багато -багато разів. Людина стала піклується про яблуню . А яблуня віддячила людини. Адже крім того , що яблука смачні і корисні , з них роблять повидло , мармелад , сік , печуть пироги з яблуками. Малят годують яблучним пюре.Є у яблунь і диких , і садових , заслуги в лікуванні людини.

Використовує людина і деревину яблуні : роблять з неї меблі , дошки , лінійки.

Запитання до дітей :

1 . Як називають дику яблуню росіяни і українці? Чому ? 

2 . Хто з лісових мешканців любить поласувати дикими яблучками ? 

3 . Чи їдять дикі яблука домашні тварини? Яким чином ?

 5 . Хто такий гурман , і чому так називають ведмедя ? 

6 . Як поводяться дикі свині , коли ведмідь збирається поласувати яблучками ? 

7 . Чому люди тим , хто вирушав у ліс за дикими яблучками говорили: " З інших яблунь даремно і не пробуй , шукай відразу ведмежу , мічену » ? 

8 . Чим відрізняється садові яблуня від дикої ? Які на смак їх плоди ?

 9 . Чому яблуні вважаються медоносами ? 

10 . Як людина використовує яблуню ? 

11 . Як ви розумієте прислів'я : « У день по яблуку і лікар не потрібен» ?

Сьогодні ви дізналися багато нового про яблуню . Ви вже знаєте багато казок і оповідань. Постарайтеся пригадати, в яких з низ зустрічалася яблуня і яблука ? « Гуси- лебеді » , « Молодильні яблука » , «Спляча красуня» , «Старий і яблуня ».

А ще пам'ятайте , котиться яблучко по тарілочці ? Давайте пограємо .

Дидактична гра « Яблучко на тарілочці »Діти беруть в руки пластмасову тарілку (або неглибоку миску ) і намагаються повертати її так , щоб яблуко , що лежить в ній , описувало коло .

Спостереження за сливою

«В гостях у сливи»

Мета: збагатити, закріпити знання дітей про сливу. Будову дерева, плоди, про те, що дерево виростає з зернятка. Показати значення дерева в житті людини.Розвивати мислення,увагу,пам'ять.Виховувати бережне ставлення до природи.

Матеріал: сливи, дерево сливи.

Хід заняття

Осінь дише зливами,

Осінь пахне сливами,

Соком наливаються.

Сливи поміж вітами

Сяють самоцвітами,

Виснуть над криницями

Синіми зірницями

- Про що я вам прочитала вірш?

- Правильно, сьогодні ми будемо розмовляти про сливи

- Де ростуть сливи?

- З чого виростає слива? Хтось із вас бачив зернятко сливи?

- Зараз я вам покажу (розрі заю сливу і показую зернятко)

- Марина,скажи,будь ласка,що це-…

- А зараз давайте всі скажемо – це зернятко.

- Діти, а які бувають на смак сливи?

- Зараз ми з вами розглянемо дерево сливу.

- Які частини є у дерева?

- Де знаходиться корінь нашої сливи?

- Для чого він потрібний?

- Який стовбур у дерева?

- А що ось це? (показую гілки)

- А що на гілочках є?

Загадки про сливу:

На гілках висять шари,

Посиніли від жари.

***

Синій мундир,

Жовта підкладка,

В середині - солодко.

«Овочі рослини нашого городу»

Мета:Продовжувати знайомити дітей з ростом рослин .Закріпити уявлення про те , що з насіння виростають рослини , згадати , як навесні саджали , що потім робили , як доглядали , що зросло . Продовжувати закріплювати знання про обладнання за допомогою якого доглядають за рослинами ( сапка , лійка , відро , лопата,гралі) Вчити правильно користуватися інструментами , щоб не нашкодити собі і рослинам . Виховувати дбайливе ставлення до природі. 

Бесіда про рослини , які ростуть на городі. Поговорити про догляд за рослинами. Що необхідно для росту і розвитку . Розгляд ілюстрацій . 

Екскурсія 

Розглядаємо з дітьми , що росте на городі , що за рослини , як називаються. 

-Діти , що це за рослина , як називається ? (цибуля ) А цибулю це корисна рослина ? Як ми вживаємо його в їжу ? ( додаємо в салат , суп) 

-Діти а це що за рослина ? ( помідор ) Як ми вживаємо його в їжу (салат , овочеві страви , щі ) А можна їсти зелені помідори ? А які треба їсти ( червоні) Правильно зелені їсти не можна вони отруйні , буде боліти живіт . 

-Діти а це що за рослина ? ( кріп) А як ми використовуємо його в їжу ? ( додаємо в салат , суп) Діти , а кріп це ще й лікарська рослина , його насіння продаються в аптеці. 

-Діти , а щоб рослини добре росли що їм для цього потрібно? (сонце , вода) 

-А що шкодить зростанню рослин ? ( бур'яни , шкідливі комахи) 

-А що ми повинні робити , щоб у нас був хороший урожай? ( поливати ,зрихлювати грунт і полоти) 

-Діти , а які для цього потрібні інструменти ? ( сапка , лійка ) Давайте спробуємо прополоти і просапати ( порихліть землю)

- Діана , а які бур'яни ти тут бачиш ,висмикни їх. А ти Матвій ?

-Добре молодці !

- А як Вероніка буде рихлити землю ? Добре , а Альоша попробуй ти . Добре . 

-Маша а ти полий рослину , а тепер Ліза . 

-Ну ось тепер у нас все в порядку на городі. нашим рослинам добре їм всього вистачає і скоро ми зберемо добрий урожай

Легенда про картоплю

Їхали мандрівники дорогою і шукають, де б його встановитись ніччю. Сіли вони в лісу. Нарвали сухого бур'яну, щоб топить, і розклали вогонь. Пішов мандрівник ще вирвати сухого бур'яну. Зустрічає зелень, а на тій зелені ростуть маленькі квіточки. Мандрівник узяв і вирвав. Дивиться, що здорові грудки якоїсь рослини. Кинув мандрівник грудки рослини у вогонь. Настав ранок. Вони взяли ці грудки і почали їсти. їм сподобалось, і пішли й ще вирвали грудки.

Поїхали мандрівники в місто і роздали людям ці грудки, щоб посадили. Через деякий час люди догадались, що ця рослина називається картоплею.

Казки про овочі

«Вершки та корінці»

Поїхав чоловік до лісу ріпу сіяти. Зорав землю, аж раптом ведмідь до нього підходить та й каже:

- Навіщо ти в моєму лісі ріпу саджаєш? Я тебе за це з’їм!

- Не їж мене, - відказує чоловік, - я з тобою поділюся: давай, тобі – вершки, а мені – корінці. Ведмідь погодився.

Прийшла осінь, приїхав чоловік за ріпою. Ведмедеві віддав вершки, а корінці на віз повантажив, та й на базар зібрався – ріпу продавати.

А ведмідь і каже: "Дай-но мені твоїх корінців скуштувати”.

Спробував ріпу, та як загарчить:

- Обманув ти мене, чоловіче, твої корінці солодкі, а мої вершки – зовсім несмачні. Наступного разу корінці будуть моїми, а ти вершки забереш! Погодився чоловік.

Наступного року посіяв чоловік пшеницю. Приїхав врожай збирати, а ведмідь його вже чекає. Віддав чоловік ведмедеві корінці, а сам повіз зерно молотити. Гризе ведмідь корінці - не смакує йому. Зрозумів, що чоловік знову надурив його, та й заборонив йому сіяти в лісі. З того часу чоловік поле засіває, а ведмідь у лісі мед, малину збирає.

«Як овочі головного обирали»

На багатому городі в однієї господині чого тільки не росло.

Були там і цибулька з часничком, і соковиті помідори з зеленими огірочками, і жовтогаряча морква з солодким буряком, редиска з редькою, гарбуз та диня, лежебоки кабачки, капустинка в ста кофтинках та пишна картопелька.

Якось городним жителям захотілось вибрати поміж себе головний овоч.

-Я повинен бути головним, адже я найбільший, - сказав гарбуз.

- Я теж хочу бути головною, бо серед вас найкрасивіша: в мене чубчик зелений, а вся я жовтенька, - відізвалась морква.

- Чого б мені не бути головним, я серед вас найяскравіший, - обізвався помідор.

- А я найкорисніший, - промовив буряк.

- Може тоді я буду головною, бо у мене найбільше одягу, - тихо мовила капуста.

Поки овочі сперечались, бартопля сиділа осторонь.

- А як тоді нас розсудити? - стривожились всі через певний час.

- Давайте так, - вигукнув гарбуз, - поєднаємо нашу користь і нашу здатність до виживання. Ще треба звернути на те, як нас вживають.

З ним погодились усі.

Так трохи-потрохи серед кандидатів залишились картопля, капуста, цибуля і часник.

Овочі почали голосувати.

І тут підвелась капуста:

- Я відмовляюсь від дальшої участі, адже, не зважаючи на мою корисність, люди не їдять мене постійно і з часом я втрачаю свій смак.

- Я теж відмовляюсь, бо у мене взагалі гіркий смак. - відповіла цибуля.

- Тоді й мені не бути головним, - промовив часник.

- Хай головним овочем буде картопля, бо її найчастіше вживають, перелік страв, до яких вона входить, збільшується постійно, вона дуже поживна і гарно зберігається. - сказав гарбуз.

Йому ніхто не заперечив.

Так картопля стала головним овочем.

Марія Солтис

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.