Орган зору людини, око - це унікальний і надзвичайно складний орган. Природа, в результаті еволюції, забезпечила людині бінокулярний, або стероскопічний зір завдяки тому, що в людини є два ока. Практично в цьому можливо переконатись, якщо закрити одне око і попробувати просунути нитку у вушко голки – при спробі зробити це тільки одним оком це набагато важче. Зорове сприйняття навколишнього світу - складний біологічний процес за допомогою природної оптичної системи. На сітківці ока утворюється перевернуте зображення предметів, проте людський мозок проводить «перевертання» цього зображення і воно сприймається як пряме. В результаті еволюції природа пристосувала око для спостерігання вдалину, що потрібно було первісним мисливцям при полюванні на звірів - і в стані спокою кришталик має форму для спостерігання вдалину, а розглядати предмети зблизька – це вже велике навантаження для ока, тому необхідно не перевантажувати зір тривалою роботою зблизька – необхідно час від часу робити перерву і дивитись вдаль, при цьому очі відпочивають; або закрити очі на деякий час – тобто дати їм відпочинок. Фактично зір людини не пристосований до сучасної цивілізації з книгами, комп’ютерами, смартфонами.
Згідно гіпотези Уільяма Бейтса, при розгляданні близьких предметів кривизна кришталика не змінюється, а змінюється відстань між сітчаткою і кришталиком, тобто такий же процес – як у фотоапараті при наведенні фокуса. Є і друга гіпотеза, що кривизна кришталика постійно змінюється, в залежності від розглядання предметів вдалині, чи зблизька. Переломлення світла відбувається на границях «роговиця – повітря» і додаткове переломлення забезпечує кришталик.
