Матеріали для підготовки до ЗНО з української мови

Опис документу:
Посібник містить теоретичний матеріал, який спрямований на ефективне засвоєння учнями навчального матеріалу за розділами мовознавчої науки. Курс вивчення мови розбитий на теми. До кожної теми подається теоретичний матеріал, до кожного правила наведено приклади. Тести допоможуть школярам перевірити знання з окремих розділів, підготуватися до ЗНО. Посібник розрахований для учнів середніх класів та старших класів, вчителів, випускників, абітурієнтів, усіх, хто хоче знати українську мову.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Відділ освіти Калинівської райдержадміністрації

Районний методичний кабінет

Калинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2-гімназія

м. Калинівка

Рецензенти:

Коваленко Л.В. – завідувач відділу методики викладання української

мови і літератури, мов національних меншин і світової

літератури Вінницької академії неперервної освіти

Мовчан І.М. – заступник директора з навчально-виховної роботи

Калинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст № 2 –гімназії,

вчитель української мови і літератури

Методичний посібник. Українська мова для всіх/Упорядник Т.Ф.Смутна- Калинівка: Районний методичний кабінет, 2015.-71 с.

Посібник містить теоретичний матеріал, який спрямований на ефективне засвоєння учнями навчального матеріалу за розділами мовознавчої науки. Курс вивчення мови розбитий на теми. До кожної теми подається теоретичний матеріал, до кожного правила наведено приклади. Тести допоможуть школярам перевірити знання з окремих розділів, підготуватися до ЗНО.

Посібник розрахований для учнів середніх класів та старших класів, вчителів, випускників, абітурієнтів, усіх, хто хоче знати українську мову.

Розділи науки про мову

  1. Фонетика - розділ мовознавства, в якому вивчають звуковий склад мови

  2. Орфоепія - розділ мовознавства, що вивчає сукупність правил літературної вимови

  3. Орфографія історично сформована й загальноприйнята система правил національної мови щодо способів пе­редачі мовлення на письмі

  4. Будова слова - розділ мовознавства, що вивчає значущі

частини слова (морфеми)

  1. Словотвір - розділ мовознавства, що вивчає способи та

особливості творення похідних слів

6. Морфологія - це розділ мовознавства, який вивчає слово як

частину мови

7. Синтаксис розділ мовознавчої науки, який вивчає

словосполучення і речення

  1. Пунктуація вивчає правила вживання розділових знаків

  2. Лексикологія вивчає лексичне значення, походження та вживання слів

10. Фразеологія – розділ мовознавчої науки, який вивчає фразеологізми

11. Стилістика вивчає стилі мовлення

Фонетика

Фонетика - це розділ мовознавства, в якому вивчають звуковий склад мови.

В українській мові 38 звуків: 6 голосних і 32 приголосних.

Звуки ми чуємо і вимовляємо, букви пишемо і бачимо.

В алфавіті 33 букви (вивчи алфавіт)


Голосні звуки: а, о, у, и, і, е утворюються за допомогою голосу. Букв на позначення голосних звуків є 10: а, о, у , и, і, е, я, ю, є, ї

Голосні бувають наголошені і ненаголошені.

Приголосні звуки утворюються за допомогою голосу і шуму або шуму.

Приголосні бувають:

1.

Дзвінкі

Глухі ( 9 )

Б, в, г, д, ж, з, й, л, м, н, р

К, ф, п, т, х

( Запам׳ятай пароль:

кафе «Птах») + с, ш, ц, ч


! Запам'ятай глухі , а всі решта – дзвінкі

2.

Тверді

М 'які

Всі приголосні

Мякими можуть бути:

Д, т, з, с, ц, л, н (запам’ятай пароль:«Де ти зіси ці лини») + й, р, дз

Приголосні можуть бути твердими, м 'якими або пом 'якшеними.

М'якість приголосних звуків позначають букви я, ю, є, і, ь

Зверни увагу!

М'який приголосний позначається скісною рискою ' : пень [п е н' ]

пом 'якшений - так : вітер [ ві́ т еи р]

Звукове значення букв

  1. Буква Ї завжди позначає два звуки [ йі ] : їжак [й і ж а́ к ]

  2. Буква Щ завжди позначає два звуки [ шч ]: щука [ ш ч у́ к а ]

  3. Буква Ь звука не позначає : день [ д е н' ]

  4. Букви ДЖ, ДЗ в корені слова позначають один звук: джерело

͡ж е р е л о́ ] , дзеркало [д͡з е́ р к а л о ], а на межі префікса і кореня два окремих звуки: підживити [п і д ж ие в и́ т и ]

надзвичайний [н а д з в ие ч а́ й н и й ]

  1. Букви я, ю, є можуть позначати один звук і два звуки.

Я, ю, є позначають один звук , коли стоять після приголосного і позначають м'якість або пом’якшення : синя [с и н׳ а],

обличчя [о б л и́ ч: а]

Я, ю, є позначають 2 звуки:

а) на початку слова: яма [ й а́ м а ]

б) після голосного: моє [ м о й е́]

в) після апострофа: пю [п й у ]

г) після м'якого знака: мільярд [ мі л' й а́ р д ]

в) в словах : Майя, фойє [ м а́ й: а ] , [ ф о й :е́ ]

Фонетична транскрипція

У фонетичній транскрипції ми відтворюємо звукову вимову.

1. Звук позначаємо в квадратних дужках [ ]

2. [ д ] - твердий звук: [ д у б]

3 [ д' ] - м’який звук: [ д׳ а́ т е ил]

4 [ в’] - пом’якшений звук [в’і с']

5. [ н:] - подовжений звук [ с о́ н: и й]

6 [д͡ж ], [д͡з ] - один звук [д͡з в’і н]

Знання- [з н а н': а] - 6 букв, 5 звуків, 2 склади

з - [з] – приголосний, дзвінкий, твердий;

н - [н] – приголосний, дзвінкий, твердий;

а - [а] – голосний, ненаголошений;

нн - [н':] – приголосний, дзвінкий , м'який, подовжений

я - [ а́ ] – голосний, наголошений

Орфоепія

Орфоепі́я — це розділ мовознавчої науки, що вивчає сукупність правил літературної вимови. Предметом орфоепії є звукові особливості мовлення

Правила вимови голосних звуків:

1. Ненаголошений [е] вимовляється з наближенням до [и] - [еи]: земля

[з еи м л' а́]

2. Ненаголошений [и] вимовляється з наближенням до [е] - [ие] : живе

[ж иев е́]

3.Ненаголошений [о] перед складом з наголошеним [у] вимовляється з наближенням до [о у] : кожух [к о уж у́ х]

Правила вимови приголосних звуків:

(уподібнення приголосних)

1.Дзвінкі приголосні вимовляються дзвінко, крім [г], який перед глухим переходить у [х]: казка [к а́ з к а], легко [л е́ х к о]

2. Глухі приголосні перед дзвінкими уподібнюються до парних дзвінких: якби [й а ґ б и́]

3. Звуки дж, дз в корені слова вимовляються як один звук (один звук позначаємо дужкою зверху): джерело [д͡ж еи р еи ло́ ],

дзеркало [ д͡з е́ р к а л о], а на межі префікса і кореня як два різні звуки: надзвуковий [ н а д з в у к о в и́ й ],

4. Префікс [з ] перед глухими переходить у [с ]: зсушити [с : у ш и́ т и]

5. Звук [т'] у сполученні з '] або [ц'] утворює ':] або [ц']:

грається [ г р а́ й еи ц':а], тітці [ т' і́ ц':і], братський [ б р а́ ц' к и й],

6. Шиплячі [ж] [ч] [ш] уподібнюються наступним свистячим [з] [ц] [с] і навпаки, свистячі [з] [ц] [с] уподібнюються наступним шиплячим

[ж] [ч] [ш]: мережці [ м еи р е́ з' ц' і], розжувати [р о ж: у в а́ т и]

7. Приголосні [д, т, з, с, ц, л, н ] (Пароль: «Де ти зіси ці лини) перед мякими або помякшеними стають мякими:

честь [ ч е с 'т'], світло [с' в і́ т л о],

8. Звуки [д], [ т] перед [ ч] утворюють [ ч:] :

освідчення [ о с' в і́ ч: еи н': а], квітчання [ к в і ч: а́ н': а]

Зразок фонетичного розбору

Якби [й а ґ б и́] – 4 букви, 5 звуків, 2 склади

Я- [й] - приголосний, дзвінкий, м’який

[а] – голосний, ненаголошений

к -[ґ] - приголосний , дзвінкий, твердий

б- [б] – приголосний, дзвінкий, твердий

и -[и́] – голосний, наголошений

Засоби милозвучності української мови

Евфонічність української мови – характерна ознака всіх її стилів. Милозвучність української мови ґрунтується на дотриманні орфоепічних норм. Існує ціла система евфонічних засобів, що забезпечують правильну звукову організацію усного і писемного мовлення.

Сюди належать деякі звукові зміни, що спостерігаються при збігові кількох приголосних. До таких звукових змін належить спрощення у групах приголосних одного (найчастіше середнього) із трьох-чотирьох. Наприклад: щасливий ( а не щастливий), серце (а не сердце). Це явище розповсюджується і на іншомовні слова в усному мовленні (на письмі спрощення не відбувається ). Наприклад: вимовляємо [студен/с/кий], а пишемо студентський, вимовляємо [ контрасний], пишемо контрастний.

Для полегшення вимови часто між приголосними вставляються голосні о, е. Такі голосні називаються вставними. Наприклад: вихор, сосон, свекор.

Збіг двох і більше приголосних усувається використанням фонетичних варіантів самостійних та службових слів, яке називають евфонічним чергуванням. Воно допомагає уникати невмотивованого нагромадження однакових голосних та приголосних звуків. До них належать:

- варіанти прийменників (префіксів) в-у (уві, вві), від-од, над-наді, під-піді, перед-переді, сполучників і-й, щоб-щоби, хоч-хоча, часток б-би, ж-же, лиш-лише;

- варіанти іменників чоловічого роду в давальному відмінку однини на –ові, -- еві (-єві), -у, -ю;

- варіанти дієслівних форм : купатись - купатися, пишіть - пишіте;

- прислівникові варіанти типу знов-знову, звідкіль-звідкіля

Прийменники у- в, сполучники і-й, початкові букви у, в, і, й чергуються в ряді позицій. Закономірним є вживання у, і між приголосними, а в, й - між голосними. Складними є такі випадки вживання у, в:

- перед в, ф, льв, св, тв, хв і под. (незалежно від закінчення попереднього слова), а також в інших випадках, якщо після голосного наступне слово починається двома приголосними, вживається у, а в інших випадках – в. Наприклад : у хвої, у свої, у формуванні, прийшла у свій кабінет.

- після паузи, що на письмі позначається розділовим знаком, перед приголосним пишеться у. Наприклад: У клас зайшла молода жінка, учителька математики.

- після приголосного перед голосним здебільшого вживається і, а не й (розвинув і удосконалив), а після голосного перед приголосним можливі обидва варіанти –і та й, хоч перевага надається останньому : батьки і діти, батьки й діти.

- якщо попереднє слово закінчується на голосний звук, а наступне починається на приголосний, між ними вживають в, й: їздила в Київ, вивчила й забула. Коли ж наступне слово відповідно починається на в, й, то перед ним уживають у, і : Земля ворушилася у воді. Було сказано, що і йому треба прийти в офіс.

Створенню евфонічності сприяє чергування з-із-зі.

З уживається між голосними, перед чи після голосного: Маша з Олегом.

Із - між приголосними: Сергій із Максимом.

Зі вживається перед сполученням приголосних на початку слова: йти зі школи.

Для милозвучності та полегшення вимови між префіксами роз- і з- та коренями, що починаються кількома приголосними, може з’являтися голосний звук [ і ]. Тоді вживаються префікси розі-, зі- : розігріти, розіслати, зіграти, зіставити.

Для забезпечення милозвучності вживаються форми давального відмінка однини іменників чоловічого роду на -ові, -еві (-єві), -у, -ю. Якщо поруч у тексті є два і більше іменників чоловічого роду, то закінчення чергуються. Наприклад: Франкові Івану Яковичу або Франку Іванові Яковичу, письменнику Малишкові або письменникові Малишку.

Досить поширеним є чергування варіантів зворотних дієслів. Так, до дієслів із закритим кінцевим складом додаємо частку- постфікс ся,

( граєшся, навчився), а з відкритим – сь або ся (сміюсь, зробилася).

Склад

Склад - це частина слова, що складається з одного чи кількох звуків і вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря:, жур-нал, на-го-лос, Ін-тер-нет, кни-га, по-ле.

Склад може бути утворений з одного чи кількох звуків, причому один з них повинен обов'язково бути голосним. В зв'язку з тим, що саме голосні звуки утворюють склад, їх називають складотворчими.

В залежності від кількості склідів слова поділяються на односкладові, двоскладові, трискладові і багатоскладові: вік-но, слон, ма-ту-ся, кі-не-ма-то-граф.

Склад, що закінчується на голосний звук, називають відкритим (а-рі-я, ка-ли-на). Склад, який закінчується на приголосний звук - закритим (ліс, май-дан).

Існує декілька правил поділу слів на склади:

з/п

Правило

Приклади

Якщо між голосними звуками є один приголосний, то він належить до наступного складу.

ко-ро-ва,

жи-то

При збігу в середині слова дзвінкого (чи сонорного) й глухого їх треба розділяти.

стеж-ка, греб-ти, пов-чав, каз-ка, клад-ка, дядь-ко

Якщо другим приголосним є сонорний, то разом з попереднім він належить до наступного складу

по-смі-шка, пі-зній, ко-бра, жи-тній, ні-здрі, май-струвати

Якщо між голосними є кілька приголосних, то після наголосу один з них відходить до попереднього, а решта до наступного складу.

кис-лий, стер-ти

Якщо після ненаголошеного складу стоїть кілька приголосних, то всі вони, крім й, в, м, р, л відходять до наступного

про-сте-жити, се-стра

Слід пам'ятати, що поділ на склади не збігається із членуванням слова на морфеми (префікс, корінь, суфікс) та з правилами переносу.

Правила переносу слів

Найголовніше правило переносу слів – з одного рядка на інший слова переносяться здебільшого по складах. Проте слід пам’ятати:.

1. Ніколи не розриваються сполучення «йо» та «ьо». Наприклад: па-йок, а не пай-ок

2. Не розриваються при переносі африкати [д͡ж], [д͡з ]: си-джу, бджо-ла, від-дзер-ка-ли-ти.

3. При співпаданні однакових звуків на межі кореня і суфікса, що позначається на письмі подвоєнням літер, одна з них залишається в попередньому рядку, інша переноситься в наступний: зай-мен-ник, бу-ден-ний. Подовжені приголосні перед «я» мають два способи переносу: знан-ня і зна-ння. Обидва варіанти є правильними.

4. У складних словах не розриваються при переносі однакові приголосні, з яких починається друга частина слова: но-во-вве-ден-ня.

5. Від попереднього голосного ніколи не відривається буква «й»: лій-ка, лі-ній-ка, ко-пій-ка.

6. Не відривається один приголосний від кореня: по-сміхатися

7. Не розриваються скорочення слів: Т.Г.- Шевченко (потрібно Т.Г.Шевченко)

Основні правила наголошування слів

з/п

Правила

Приклади

В іменниках з префіксом ви- наголос падає на префікс.

Виняток, випадок, виписка, викликів, вихоплення, виробіток, але: вимова, видавництво, вирощування

В іменниках з префіксом при- наголос падає на префікс.

Приятель, приязнь, причіп, приказка;

але: прислів’я, приїзд, прихід

Наголошений і префікс по- у іменниках.

Позначка, посвідка, посмішка

У двоскладових іменниках наголошується префікс роз- .

Розлад, розмах, розпад, розстріл, розтруб, розщіп

Віддієслівні іменники середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на тому складі, що й інфінітив

Навчання, завдання, запитання, читання, визнання, видання, пізнання, послання;

але: зобов'язання, обладнання, нехтування, бігання, ковзання

Двоскладові іменники на –ання,

-яння наголошуються на останньому складі.

Знання, спання знання, звання, спання

Наголос у багатьох іменниках жіночого роду з суфік­сом -к(а) у множині переходить на закінчення.

Вказівка вказівки, учителька — учительки, ластівка ластівки, гол­ка — голки, але: волинянка — волинянки, сусідка сусідки,

Абстрактні іменники із суфіксом –ин, утворені від прикметників, наголошуються завжди на останньому складі.

Старовина, новина, далина, мілина

Географічні назви на –щина, -чина. Наголос ставиться на корені чи суфіксі, там саме, де він стояв у слові, від якого слово утворилося.

Київщина (бо Київ), Васильківщина (бо Васильків) , гуцули Гуцульщина, бойки Бойківщина, але Галичина.

Запозичені слова одного типу утворення однаково наголошуються: -ист, -іст, -їст.

Радист, оптиміст, атеїст

Запозичені слова одного типу утворення однаково наголошуються: - лог.

Діалог, монолог, каталог, некролог

Запозичені слова одного типу утворення однаково наголошуються: - метр

Але у вимірювальних приладах наголос на 2-му складі .

Сантиметр, дециметр, кілометр.

Барометр, тонометр

Однаково наголошуються слова такого типу утворення:

- кратія .

Демократія, бюрократія, аристократія, партократія, плутократія

У іншомовних словах на –нім наголос падає на сполучний голосний о .

Псевдонім, антонім, синонім, паронім, омонім

У більшості 3-складових складних іменників наголошується сполучний голосний .

Літопис, життєпис, чорнозем, чорнослив, хронограф, рукопис , феномен; але: псевдонім

У багатьох двоскладових прикметниках наголос падає на закінчення.

Вузький, кружний, легкий, липкий, мілкий, низький, новий, нудний, пісний, різкий, сипкий, скучний, стійкий, стічний, страшний, твердий, тісний, тонкий, трудний, тяжкий, черствий, чіткий, чуткий

Прислівники, утворені від прикметників, як правило, перетягають наголос на один склад.

Високий високо, низький — низько, легкий легко.

У 2-складових займенниках на –ого наголошується останній склад, але якщо з'являється прийменник, у багатьох займенників наголос переміщується на основу .

Цього, того, мого, свого

До цього, до того

Числівники другого десятка мають наголос на складі на .

Одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять

Свою систему наголосу мають іменники, що поєднуються з числівниками два, три, чотири — наголошений такий склад, як у формі родового однини ( хоч у формі множини ці іменники мають інший наголос)

Сини - два сини,

брати - чотири брати,

шляхи - три шляхи

У двоскладових дієсловах наголос падає так:

у інфінітиві , формі 1-ої особи однини та 1-ої особи множини теперішнього часу , жіночого роду минулого часу наголошується останній склад.

Принести, вести, везти, плести; вожу , ношу;веземо , несемо , везла ,несла

У дієсловах перший склад закінчень -емо, -имо, -ете, -ите не наголошується.

Несемо, несете (а не «несемо», «несете»), ідемо, ідете; бу­демо, будете; гуркочемо, гуркочете; гуркотимо, гуркотите

Дієслівний префікс ви- перетягає наголос на себе.

Гнати вигнати, орати виорати, рівняти — вирівняти

Тренувальні вправи з фонетики та орфоепії

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

1.Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка
А боєць, вищість, зраджений, відсіювання

Б євробачення, воїнський, італієць, розжувати

В подвоєння, лояльний, надзвуковий, вимріяний

Г гущавінь, озброєння, лоджія, осяяння

Д виявлення, відзвітувати, мелодія, їдальня

2. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка
А заєць, життєвий, хворостняк

Б з'являється, воджу, ящірка

В ялтинський, ніччю, щільно

Г люблю, дзвякає, тьмяніє

Д щабель, діяння, контрастний

3. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка
А заїжджати, щирість, їстоньки

Б дзвонити, п'ятниць, український

В йодистий, з'єднування, сьогодення

Г підйомний, щебечуть, джміль

Д висаджують, зозулястий, перемивають

4. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка
А сіється, всюди, приладдя

Б раджу, загін, зоря

В щирість, шістсот, пейзаж

Г їдуть, пряжа, осяяння

Д єдність, шістдесят, вищість

5. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка
А відзвук, їжак, ячмінь, здоров'я

Б джміль, щирість, п'ять, вугілля

В земля, райдуга, європеєць, порядок

Г щавель, ательє, лічба, боєць

Д сон, якийсь, подорожжю, заєць

6. Приголосні тільки дзвінкі в кожному слові рядка
А джерельний, ґазда, в'юнець, гриб

Б жанр, забіг, лід, джміль

В коледж, регіон, неділя, мова

Г добро, лимон, рейс, недорогий

Д медаль, мармур, рельєф, немовля

7. Приголосні тільки глухі в кожному слові рядка
А фікус, папуга, цукати, тьохкати

Б капуста, пакетик, сахатися, ціпочок

В ситечко, тапочки, пайок, часопис

Г тактика, пощастити, сестриця, цяточка

Д сипучість, частка, пакуночок, точиться

8. Правильну вимову відображає фонетичний запис слів у рядку
А кожух [коужух]; левада [левада]

Б приносить [приеносиет′]; походжає [походжайе]

В голубка [гоулубка]; свято [с′в’а ´то]

Г промінчик [пром’ін′чиек]; земля [зеимл′а ´]

Д кишеня [киешен′а]; зозуля [зозул′а]

9. Підкреслена буква позначає той самий звук в усіх словах рядка
А фужер, левкой, марафон, симфонія

Б пишеться, тюлень, стіл, тьмяний

В хибний, хвалько, схопити, мох

Г просьба, сім’я, прихильність, сяйво

Д колесо, мокрий, вокзал, скупість

10. Звук [с] вимовляємо в усіх словах рядка
А сирий, гасити, сімейний

Б радість, сонцепоклонник, писати

В посада, зцементований, смачно

Г мороз, садок, господиня

Д просьба, виспатись, босий

11. Уподібнення приголосних відбувається при вимові кожного слова рядка
А зсипати, дужка, розпач, жінці

Б освітній, зарядка, молотьба, розжувати

В якби, зшити, навесні, ягідки

Г зжовкнути, ніжність, квітчання, усмішці

Д легкий, екзамен, ліжко, безсердечний

12. Уподібнення приголосних відбувається при вимові кожного слова рядка
А рибка, низько, дивишся, розчин

Б тяжко, перемогти, гриб, знаходиться

В нелегко, по вінця, смієшся, футбол

Г безпека, на книжці, промінчик, у грубці

13. Уподібнення приголосних відбувається при вимові кожного слова рядка
А безшумний, доріжка, (на) стежинці, просьба

Б дьогтю, кузня, пругкий, казка

В піднігтьовий, зцідити, боротьба, співачці

Г сережка, двигтить, стіжки, зчистити

Д пісня, вокзал, рюкзак, ложка

14 У якому рядку в усіх словах правильно поставлено наголос?

А Запитання, бджола, дзеркало, літак, вогнище.

Б Черговий, сантиметр, предмет, ознака, читання.

В Завдання, одинадцять, кілометр, новий, виразний.

Г Старанно, адреса, листівка, подруга, шана.

Д Вільшаник, сніговий, метелиця, спина, віхола

15. У якому рядку в усіх словах літери я, ю, є познача­ють 1 звук?

А Значення, помилитися, співає, помічниця, знання.

Б По-моєму, муляти, пом'якшувати, м'ята, купатися.

В Пляма, копієчка, малювати, краєзнавчий, наживлятись

Г Ляльковий, осідання, переїхати, сперечатися, малюнок.

Д Нянька, обвітрювати, пообіцяти, муляр, м'ясо.

16. У якому рядку допущено помилку при розташуванні слів за алфавітним порядком?

А Долина, доля, драже, дріботіти, дяк.

Б Заговорити, загубити, зажура, заколотник, залоза.

В Обміняти, оборона, овація, огортати, ознака.

Г Реквізит, режисер, ремінь, рефлекс, рецепт,

Д Анкета, анонс, апетит, апокриф, апостроф.

17. У якому рядку в усіх словах буквосполучення дж і дз позначають один звук?

А Підземний, віджити, відзоріти, дзвонар, джунглі.

Б Підзолистий, піджарити, дзвеніти, дзбан, дзенькіт.

В Дзюркіт, джміль, джерело, дзьоб, дзеркало.

Г Підживлення, джаз, кукурудза, відзвучати, джем.

Д Підзорний, підзахисний, джоуль, джазовий, підзвітний

18. Букви я, ю, є, ї позначають два звуки в усіх словах рядка
А
    Інтерв'ю, нянька, професія, ягуар.
Б
    Рельєф, торф'яний, фантазія, об'їзд.
В
    Пів'яблука, клієнт, зброяр, лялька.
Г
    Явір, земля, слов'янський, ескадрилья.
Д
    Ідея, юстиція, конферансьє, життєпис.

Записати фонетичною транскрипцією слова:

Радістю, зозуля, ящірка, безжурність, пляшці, зшити, зцідити, річці, освідчитися, безчестя, просьба, молотьба, екзамен, футбол, весняний, крило.

Перевір свої знання!

Кіт (у, в) тік, вода (в, у) озері, залізо (і, й) олово, мідь ( і, й) чавун, пішла (в, у) бібліотеку, читає (і, й) пише, ( в, у) обсерваторії, (над-, над-) мною, (з-,зі-) гнати, (роз-, розі-) рвати

ОРФОГРАФІЯ

Орфогра́фія  — історично сформована й загальноприйнята система правил національної мови щодо способів пе­редачі мовлення на письмі, яка поряд із пунк­туацією становить правопис певної мови

Перелік найбільш уживаних орфограм

  1. Уподібнення приголосних

  2. Спрощення приголосних

  3. Подвоєння приголосних

4. Апостроф

5. Правопис префіксів

6. Суфікси ив, ев в іменниках

7 Суфікси ичк, ечк, ичок, ечок в іменниках

8. Суфікси енн, анн, янн у прикметниках

9 Суфікси ен, ан, ян у дієприкметниках

10 Суфікс ин у присвійних прикметниках

11. Ненаголошені е, и в корені слова

12. Чергування е - и в коренях дієслів

13 Ненаголошені е, и в закінченні дієслова

14 М’який знак.

15. Правопис прийменників.

16.Правопис часток.

17 Правопис прислівників

18. Правопис складних слів.

19. Правопис іншомовних слів

20. Не з різними частинами мови

21 Велика буква і лапки

1. Уподібнення приголосних

У вимові відбувається уподібнення деяких приголосних.

Щоб перевірити, яку букву писати, треба змінити слово так, щоб після приголосного стояв голосний.

Наприклад:

Легко – легенько

Просьба – просити

Боротьба –боротись

2. Спрощення приголосних

У групах приголосних -стн-, -стл-, -ждн-, - здн- відбувається спрощення: щастя – щасливий, серце - сердечний

В українській мові спрощення найчастіше передається на письмі.

Запам’ятай !

Спрощення приголосних не позначається на письмі:

  1. в словах хвастливий, пестливий, кістлявий, зап’ястний, хворостняк, шістнадцять

  2. у прикметниках, утворених від іншомовних іменників на –ст за допомогою суфікса –н- : контрастний (контраст), баластний (баласт)

3. Подвоєння приголосних

а) внаслідок подовження:

(подовжуються м'які або пом’якшені приголосні між голосними)

1. В іменниках середнього роду з закінченням я: життя, знання, обличчя,

2. В іменниках суддя, стаття, рілля, Ілля (але статей)

3. В іменниках ІІІ відміни в орудному відмінку: піччю, сіллю

(але честю, користю)

4. В прислівниках зрання, спросоння, навмання, попідвіконню, попідтинню.

5. В дієслові ллє і похідних: виллє, розіллє

б) внаслідок збігу:

1. На межі кореня і префікса: віддати, беззубий

2. На межі кореня і суфікса: сонний, лимонний

3 На межі частин складного слова: міськком, юннат

4. В словах овва, ссати, бовваніти

5. Подвоюється буква ч в іменниках, утворених від прикметників із суфіксом –цьк: козаччина ( від козацький), Донеччина (від донецький)

Виняток: Галичина

4. Апостроф

Ставимо:

1. Після букв, які позначають тверді приголосні б, п, в, м, ф

перед я, ю, є, ї: п’є, б’ють, м’ята

2. Після букви р, що позначає твердий приголосний : пір’я

3. Після префіксів, які закінчуються на твердий приголосний та на межі складних слів: під’їзд, з’єднати, дит'ясла

  1. У слові Лук’ян і похідних

  2. В іншомовних словах, коли після твердого приголосного чуємо звук [ й]: ін' єкція, ад'ютант

Запам’ятай!

Апостроф не ставимо:

1. Після м'яких приголосних: свято, буряк

2.Після двох кореневих приголосних, крім першого р: духмяний, мавпячий (але черв’як)

5. Правопис префіксів

Роз-, без- завжди пишуться з буквою з: розхитати, безстрашний, розпитати, безкорисний.

Пре-, при-, прі-:

Префікс пре пишемо:

  1. У словах, які означають вищу міру ознаки (його можна замінити прислівником дуже): премудрий (дуже мудрий)

  2. У словах престол, презирство, преподобний, преображенний, преосвященний

Зверни увагу!

В іншомовних словах пре належить до кореня і пишеться з буквою е-: президент, престиж

Префікс при пишемо:

  1. У словах, які означають наближення, приєднання до чогось: прибережний, прибудувати

  2. У словах, які означають неповноту ознаки чи дії: притихлий, присісти

Префікс прі пишемо в словах прірва, прізвище, прізвисько

6. Суфікси ив, ев в іменниках

Суфікс ив пишемо в іменниках, які означають продукт праці:

Морозиво, печиво, мереживо

Суфікс ев – у слові марево

7. Суфікси ичк, ечк,ичок, ечок, в іменниках

Суфікс ичк пишемо в іменниках, які утворені від іменників із суфіксом иц:

Вуличка – бо вулиця,

Паличка – палиця

ечк : доріжечка, стежечка

Суфікс ичок пишемо в іменниках, які утворені від іменників із суфіксом ик:

Вогничок, бо вогник,

Вузличок – вузлик

ечок: пиріжечок

8. Суфікси енн, анн, янн у прикметниках

1. У прикметниках, які вказують на вищий ступінь вияву ознаки або на можливість чи неможливість дії , з наголошеними суфіксами -енн, -анн, -янн відбувається подвоєння н: височенний, нездоланний, незрівнянний (але шалений, скажений)

2. В словах священний, блаженний, , мерзенний, огненний, окаянний, преображенний, преосвященний

9 Суфікси ен, а(н), я(н) у дієприкметниках

У дієприкметниках суфікси ненаголошені і завжди пишеться одна буква н: похилений, несказаний, нездоланий

10. Суфікс ин у присвійних прикметниках

У присвійних прикметниках у суфіксі –ин завжди пишеться буква и: материна хустка, білчине дупло

11. Ненаголошені е, и в корені слова

е перевіряємо:

1. Наголосом: весна - весни

2. У буквосполученнях ере-, -еле- в коренях слів: зелений, береза

3. Якщо при зміні слова е випадає: дятел –дятла

4 Якщо при зміні слова е чергується з і : летіти – політ

Перевіряється написання за словником: бензин, апельсин та ін.

и перевіряємо :

1. Наголосом: жита – жито

2. У відкритих складах ри -, ли - : тривога, глитати.

Перевіряється написання за словником: кишеня, минуле та ін.

12. Чергування е - и в коренях дієслів

В коренях дієслів бер - бир, пер - пир, дер -дир, тер - тир, мер –мир та ін. е чергується з и тоді, коли з’являється суфікс а:

вмерти – вмирати

беру –збирати

стерти – стирати

13. Ненаголошені е, и в особових закінченнях дієслів

е (є) пишемо в особових закінченнях дієслів І дієвідміни :

пишеш – пишуть

плачете – плачуть

малюєте - малюють

и ( ї) пишемо в особових закінченнях дієслів ІІ дієвідміни:

бачиш – бачать

спішите - спішать

стоїте - стоять

14. М’який знак

Пишеться після д, т, з, с, ц, л, н ( запам'ятай пароль «Де ти з'їси ці лини»

1. У кінці слова: лінь, тінь

2. В середині слова перед твердим приголосним: батько

3. Після л перед м'яким приголосним: їдальня

4.Перед о, також після р перед о: льон, трьох

5 У дієсловах перед ся: дивиться

6. У буквосполученнях льч, ньч, сьч, льц, ньц, сьц, утворених від

льк, ньк, ськ: ляльчин, ляльці (бо лялька)

7. В іншомовних словах перед я, ю, є, ї та російських власних назвах: портьєра, Ананьїн

М’який знак не пишеться

1. Перед м’яким приголосним: радість, але тьмяний, різьбяр

2. Після р: повір, але Горький

3. В буквосполученнях лч, нч, сч, лц, нц, сц, утворених від

лк, нк, ск: дитинчин, дитинці (бо дитинка)

4. Після н перед ж, ч,ш, щ, ськ: промінчик, уманський. волинський

15. Правопис прийменників

Складні прийменники з першою частиною з, із пишуться через дефіс:

з-під, з-посеред, з-над, з-поміж, із-за

16. Правопис часток

Разом;

Де-, аби-, ні-, ані-, чи-, чим-, як-, що- :

деякий, абищо, ніхто, анітрохи, чимало, чимдуж, якнайбільше, щодня

Через дефіс:

-бо, -но, -то, -от, -таки, казна-, хтозна-, будь-, -небудь:

іди-бо, дай-но, як-от, колись-то, все-таки. хтозна-де, казна-як, будь-коли

Зверни увагу!

Якщо частка таки стоїть перед словом, то пишеться окремо: таки вивчив

Окремо:

би, б, же, ж, то, ось, он: знав би, робила б, читав же

Запам’ятай!

Якщо між часткою і словом є прийменник або інша частка, то

всі слова пишуться окремо: аби в кого, ні для кого, все ж таки

17 Правопис прислівників

Разом:

  1. Прислівники, утворені за допомогою префіксів прийменникового походження: вдень, зараз, убік.

  2. Прислівники, утворені за допомогою префіксів і суфіксів а, я у, ю, о, е, и: вгору, донизу, напевно,додому

  3. Утворені злиттям основ слів: горілиць, праворуч

Через дефіс:

1. Прислівники, утворені за допомогою префікса по- і суфіксів

-ому, -єму, -и, - е: по-новому, по-українськи, по-перше

2. Утворені за допомогою часток казна-, хтозна-, будь-, -небудь, -

от, -то, -таки: казна-де, якось-то, все-таки

3. Утворені повторення однакових або близьких слів:

ледве- ледве, тишком-нишком

4. по-латині, на-гора

Окремо:

До відома, до пуття, до ладу, до смаку, до побачення, до вподоби

Без ладу, без упину, без відома, без угаву

По суті, по змозі, по совісті, по правді, по праву, по черзі, по двоє

На жаль, на льоту, на скаку, на ходу, на добраніч.

В обріз, в основному, у вічі, у височінь, уві сні, в ногу

Запам’ятай !

віч-на-віч раз у раз

пліч-о-пліч сам на сам

як-не-як рік у рік

хоч-не-хоч день у день

коли-не-коли кінець кінцем

будь- що- будь з роду в рід

всього-на-всього нога в ногу

18. Правопис складних слів

Складні іменники

Разом пишуться:

1) іменники, утворені складанням двох основ за допомогою сполучного голосного о, е: бомбовоз, життєпис, землемір

2) з першою частиною слів типу кіно, фото, авіа, відео, радіо, теле, супер, гіпер, мікро, макро: авіаквиток, кінозал, фотоательє. мікроспора

3) з першою частиною пів-, напів-, полу-: півлимона, напівпровідник, полумисок (але пів-Європи)

4) складні іменники, утворені з дієслова в наказовій формі та іменника: горицвіт, перекотиполе.

5) складні іменники, утворені з трьох і більше основ: термогідродинаміка, світловодолікування.

Через дефіс :

1) іменники, що означають протилежні за змістом поняття :

купівля-продаж, розтяг-стиск

2) іменники, що означають спеціальність, професії, військові звання: :

лікар-хірург, учитель-словесник, генерал- лейтенант

3) з першою частиною віце-, екс-, лейб-, обер-, унтер-, міні-,міді-, максі-: віце-прем’єр, екс –губернатор, обер-лейтенант, міні-футбол

4) субстантивовані словосполучення, що означають переважно

назви рослин: чар-зілля, брат - і –сестра,сон-трава

5) іменники, що означають складні одиниці вимірювання:

людино-день, кіловат-година

Складні прикметники

Разом:

1) Складні прикметники, утворені від складних іменників, які пишуться разом: електросиловий, теплообмінний

2) складні прикметники, утворені від залежних слів: машинобудівний, всюдихідний, деревообробний

3) складні географічні назви, перша частина яких вказує на сторону світу: Західносибірська рівнина, Південнокримський канал

4) складні прикметники, першою частиною яких виступає прислівник: загальнодержавний, вищезгаданий, новоутворений

(але трохи вище згаданий)

5) складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний літерами: п’ятиповерховий, стокілометровий

6) вади і недоліки людей: глухонімий, зловорожий, хитромудрий

Через дефіс:

1) складні прикметники, утворені від складних іменників, які пишуться через дефіс: віце-президентський, дизель-моторний.

2) утворені від рівноправних частин (між ними можна поставити сполучник і: фізико-математичний, науково-технічний, північно-західний

3) складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-: військово-морський, воєнно-стратегічний

(але військовозобов’язаний, військовополонений)

4) відтінки кольорів і смаку: темно-синій, світло-рожевий, гіркувато-терпкий ( але жовтогарячий, червоногарячий)

5) складні прикметники, першим компонентом яких є числівник, написаний цифрами: 50-річний, 19-поверховий

6) в яких перша частина закінчується на ико, іко: політико-економічний

7) всесвітньо-історичний, літературно-художній, народно-визвольний, підзолисто-болотний

19. Правила вимови та написання іншомовних слів

Букви и, і в іншомовних словах

  1. В основах загальних іншомовних слів після дев’яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р, перед наступним приголосним ( крім й ) пишемо и: директор, інститут, позиція, таксист, цирк, шифер, режим, коридор.

Як виняток буква и пишеться після інших букв:

а) у давно запозичених словах: бинт, вимпел, графин, кипарис, кит, мигдаль, миля, скипидар, спирт, шпиталь;

б) у словах, запозичених із східних мов: башкир, калмик, киргиз, кизил, кинджал, кисет, кишлак.

2. В основах власних іншомовних назв ( у географічних назвах і прізвищах) буква и пишеться після шиплячих ж, ч, ш та ц перед наступним приголосним: Чингізхан, Цицерон, Шиллер, Вашингтон, Чикаго, Алжир, Вірджинія.

Крім того, в географічних назвах буква и пишеться:

а) після р, д, т, перед приголосним (крім й) : Великобританія, Крит, Мадрид, Кордильєри, Тибет, Аргентина, Ватикан;

б) у кінцевих сполученнях -ида, -ика: Антарктида, Колхида, Америка, Мексика, Корсика;

в) а також у назвах Єгипет, Вифлеєм, Єрусалим, Сирія, Сицилія, Пакистан, Китай, Бразилія.

3. В інших випадках пишемо і, зокрема:

а) перед голосними та й, а також у кінці незмінюваних слів: ажіотаж, нотаріус, станція, аварійний, журі, жалюзі, Ріо-де-Жанейро, Греція, Чіатурі, Сочі;

б) після губних м, в, п, б, ф, після н, л, після задньоротових г, к, х, (якщо це не виняток): вітамін, ліцензія, гірлянда, кіно, хімік, Бірма, Ніца, Гіндукуш, Хібіни, Кіплінг;

в) у географічних назвах також після з, с (якщо це не виняток): Сімферополь, Сідней, Зімбабве;

г) у прізвищах після всіх приголосних, крім ж, ч, ш та ц: Дідро, Меріме, Сінклер, Філдінг.

Подвоєння букв в іншомовних словах

1. У власних іншомовних назвах і похідних словах подвоєння букв зберігається: Андорра, андоррський, Марокко, марокканець, Голландія, голландський, Абіссінія, Ассірія, Брюссель, Бонн, Ніцца, Яффа, Дарданели, Міссісіпі, Апенніни, Діккенс, Шиллер, Лонгфелло, Торрічеллі, Кассандра, Одіссей.

Але немає подвоєння: Гавана, Вашингтон, Касабланка, Бразилія, Мадагаскар

2. У загальних іншомовних назвах букви не подвоюються: колектив, каса, маса, група, сума, шосе, колона, алегорія, хобі, бароко, гуни, фін, інтермецо

Винятки: тонна, манна, ванна, мадонна, бонна, вілла, булла, брутто, нетто, мотто, мірра, дурра, контрреволюція, ірраціональний, сюрреалізм, імміграція (але еміграція, емігрант)

3. В українізованих запозичених іменах відповідно до вимови букви звичайно не подвоюються: Іполит, Кирило, Сава, Пилип, Агнеса, Інеса.

Але в деяких недавно запозичених іменах подвоєння букв зберігається: Аполлон, Віссаріон, Геннадій, Палладій, Алла, Ганна.

20. Не з різними частинами мови

Не з іменниками, прикметниками, прислівниками

Разом:

1 Якщо слово без не не вживається: неук, неозорий, невтямки

2. Якщо слово з не можна замінити синонімом: неправда (брехня), невисокий (низький), недалеко (близько)

Окремо:

  1. Якщо є протиставний сполучник а: не правда, а брехня

  2. Якщо частка не щось заперечує: дорога не важка

НЕ з дієсловами

Не з дієсловами пишеться окремо: не знав, не прочитала

Разом:

1. Якщо слово без не не вживається: нехтувати, ненавидіти, неволити, нездужати, непокоїтись, незчутися, непритомніти

2 З префіксом недо, який вказує на неповноту дії: недочувати (погано чути ), недобачати (погано бачити), недооцінювати, недолюблювати

Не з дієприкметниками

Разом:

1.Якщо дієприкметник не має пояснюючого слова: незірвані квіти, невивчений вірш

  1. З префіксом недо: недоварений суп

Окремо:

1. Якщо дієприкметник має пояснююче слово: досі не зірвані квіти

2 Якщо є протиставний сполучник а: не позичений, а власний

3 Якщо дієприкметник виступає присудком: Квіти не зірвані.

21. Велика буква і лапки

1.З великої літери пишуться індивідуальні імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, клички тварин, прізвиська:

Іван Петрович Котляревський, Леся Українка (Лариса Петрівна Косач), Нестор Літописець ,також: Кобзар (про Тараса Шевченка), Каменяр (про Івана Франка)

2.З великої літери пишуться індивідуальні назви міфологічних істот і божеств:

Антей, Аполлон, Афіна, Ахіллес, Будда, Венера, Молох, Перун .

3.Назви дійових осіб у байках, казках, драматичних творах, хоч у звичайній мові вони вживаються як загальні імена:

Ворон, Заєць, Лисиця, Осел, Щука;

4.З великої літери пишуться назви найвищих міжнародних і державних організацій, установ, державних посад України та міжнародних посад, а також найвищих державних посад інших країн згідно з вимогами дипломатичного протоколу (під час візитів до України тощо):

Верховна Рада України, Генеральний секретар ООН, Президент України, Голова Верховної Ради України, Президент Сполучених Штатів Америки, Прем'єр-міністр Канади і т. ін.

4.1 Назви посад, звань, учених ступенів тощо пишуться з малої літери.

голова, декан, директор, міністр, ректор, президент АН України, секретар; академік, генерал-лейтенант, заслужений діяч мистецтв, народний артист України

4.2 У словосполученнях - назвах державних, партійних, громадських, профспілкових та інших установ і організацій як України, так і інших держав з великої літери пишеться тільки перше слово, що входить до складу назви : Міністерство освіти України, Збройні сили України, Національна рада Демократичної партії України, Національна гвардія

5.Астрономічні назви (незалежно від кількості їхніх складників) пишуться з великої літери. Так само пишуться народні назви сузір'їв і галактик:

Велика Ведмедиця, Козеріг, Марс, Молочний Шлях, Сатурн, Юпітер; Великий Віз, Квочка, Пасіка, Чумацький Шлях

6.Географічні й топографічні власні назви (незалежно від кількості їхніх складників) пишуться з великої літери, крім службових слів і родових означень (затока, мис, море, острів, пік, хребет):

Азія, Антарктида, Балканський півострів, Берингове море, Північнокримський канал, Володимир-Волинський, гора Говерла, Грибова губа, Зелений мис, озеро Ільмень, Кавказький хребет, пік Шевченка

7. Назви вулиць (бульварів, провулків, проспектів), шляхів (залізничних, морських і т. ін.), каналів, течій (морських), а також майданів (площ), парків і т. ін. пишуться з великої літери. а їхні родові позначення — з малої: Андріївський узвіз, Байкало-Амурська магістраль, бульвар Тараса Шевченка, вулиця Петра Сагайдачного, Житомирська автострада, Львівська площа, майдан Незалежності

8. У назвах фабрик, заводів, кінотеатрів, фірм, творів, наукових праць, газет, журналів перше слово пишеться з великої літери, а назва береться в лапки: фірма » Дует», газети: «Вечірній Київ», «Вісті з України», «Голос України», «Літературна Україна», «Слово», «Трибуна люду»; журнал: «Всесвіт» поема "Енеїда", повість "Тіні забутих предків", пісня "Стоїть гора висока", підручник "Історія України"

9.З великої літери, але без лапок пишуться назви культових книг, а також назви релігійних понять і свят: Біблія, Коран, Псалтир, Євангеліє, Бог (але бог Перун), Божа Матір, Син Божий, Святий Дух, Різдво

10.З великої літери пишуться прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфіксів -ів (-ова, -ове, -еве), -їв (-єва, -єве), -ин (-ина, -ине), -їн (-їна, -їне), якщо вони означають належність чогось даній особі: Андрієві книжки, Грінченків словник, Маріїн лист, Тичинине слово, Шевченкові поезії.

10.1 Прикметники, утворені від іменників - власних назв, якщо вони входять до складу назв, які за змістом дорівнюють словосполукам "імені когось", "пам'яті когось": Нобелівська премія, Франківська кімната, Шевченківська премія.

10. 2 З малої літери пишуться присвійні прикметники, утворені від власних особових імен за допомогою суфіксів -івськ- (-ївськ-), -инськ- бальзаківські традиції, франківські сонети, пушкінські рукописи, шевченківський стиль.

10.3 З малої літери пишуться присвійні прикметники, утворені від власних особових імен, якщо вони входять до складу стійких фразеологічних сполук або наукових термінів: авгієві стайні, ахіллесова п'ята, гордіїв вузол, дамоклів меч, езопівська мова, прокрустове ложе, юдині срібняки; архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль, віттова хвороба, гайморова порожнина, піфагорова теорема

11.Назви історичних подій, епох, війн, революцій, народно-визвольних рухів, повстань, революційних свят, знаменних дат і т. ін. пишуться з великої літери: Велика французька революція, епоха Відродження, Вітчизняна війна, Коліївщина, Хмельниччина, Семирічна війна, Кривава неділя, Лютнева революція

Тренувальні вправи з теми «Орфографія»

1. Літеру е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка
А мар..во, кринич..нька, мереж..во, сит..чко

Б намист..чко, пр..зидент, вогн..чок, пр..м'єра

В горл..чко, хвил..чка, пр..стол, любит..ль

Г горл..чка, служит..ль, стеж..чка, д..віз

2 Літеру е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка
А б..регти, восьм..ро, шел..ст, п..ріжок

Б з..леніти, виш..нька, к..шеньковий, ч..рнетка

В мавп..ня, книж..чка, вел..тень, тр..вожний

Гшерш..нь, визволит..ль, м..гдаль, в..селощі

Д ріднес..нький, жод..н, кис..нь, с..зонний

3. Літеру и треба писати в усіх словах рядка

А бад..лина, благоч..стивий, кр..хкий, ж..виця

Б вар..во, меж..річчя, вич..пурений, кр..шталь

В п’ят..річка, заруч..ни, нев..димка, обітн..ця

Г зач..нати, виконав..ця, знів..чити, вел..чина

Д нож..чок, печ..во, викор..нити, оз..ратися

4. Спрощення приголосних на письмі відбувається в усіх словах рядка
А волос..ний, особистіс..ний, зліс..ний, зап'яс..ний

Б цінніс..ний, виїз..ний, швидкіс..ний, перехрес..ний

В тиж..невий, дириген..ський, заздріс..ний, капос..ний

Г очис..ний, пристрас..ний, улес..ливий, кореспонден..ський

5. Спрощення приголосних на письмі відбувається в усіх словах рядка
А балас..ний, піз..ній, гіган..ський, безсовіс..ний

Б з ап'яс..ний, зліс..ний, захис..ник, буревіс..ник

В заздріс..ний, кіс..лявий, бороз..на, улес..ливий

Г безвиїз..ний, пристрас..ний, чес..но, піз..но

6 Спрощення приголосних на письмі відбувається в усіх словах рядка
А студен..ство, виїз..ний, тиж..невий

Б зліс..ний, щас..ливий, хвас..ливий

В доблес..ний, провіс..ник , ціліс..ний

Г гіган..ський, радіс..ний, облас..ний

Д учас..ник, корис..ний, невіс..чин

7. Усі слова написані правильно в рядку
А викладацький, молотьба, вохкість

Б карпатський, дорожчати, робітництво

В криворізький, об’їжджати, французський

Г інтелігентський, сонячний, надхнення

Д тюркський, свідотство, соняшник

8. М'який знак на місці пропуску пишеться в усіх словах рядка
А кіл..кість, пот..мянілий, Уман..щина, ескадрил..я

Б власниц..кий, нен..чин, боїш..ся, сяд..мо

В павіл..йон, дон..чин, с..огодні, прос..ба

Г їдал..ня, батал..йон, Акс..онов, матін..чин

9. Подвоєння літер відбувається в усіх словах рядка
А зран..я, безсмерт..я, пісен..ий, прочитан..ий

Б довгождан..ий, блажен..ий, згуртован..ий, височен..ий

В страшен..ий, картин..ий, міськ..ом, від..зеркалити

Г стат..ей, жит..єдайний, облич.., роздоріж..я

10. М'який знак на місці пропуску пишеться в усіх словах рядка
А брин..чати, дозвол..те, боягуз..кий, оган..бити

Б кіл..цевий, красун..чик, монгол..ський, візуал..ний

В різ..бяр, обвін..чати, виріз..бити, зат..марити

Г павіл..йон, по-братерс..ки, на стежин..ці, Ізмаїл..ський

Д устан..те, кур..йоз, на вишен..ці, неволен..ка

11. М'який знак НЕ пишеться в усіх словах рядка
А тон..ший, ніч.., перелаз..мо, рибал..ці

Б землян..ці, яблун..ці, ремін..чик, емул..сія

В буквар.., брин..чати, т..мяність, чотир..ма

Г Уман..щина, майбут..нє, мен..ший, бжіл..ці

12. М'який знак НЕ пишеться в усіх словах рядка
А міл..ярд, ойкан..ня, мен..ший

Б Уман..щина, Поділ..ля, Бат..ківщина

В безбат..ченко, змагаєш..ся, віс..cю

Г ін..ший, жен..шень, спіл..чанський

Д кин..мо, ріж..мо, насип..мо

13. Апостроф ставиться в усіх словах рядка

А В..ячеслав, кар..єра, пів..ящика, медв..яний

Б верб..я, міжгір..я, дзв..якнути, без..ядерний

В зв..ялити, кур..йозний, між..ярусний, круп..яний

Г двох..ярусний, пів..яру, об..єкт, під..їжджати

14 Апостроф ставиться в усіх словах рядка

А пів..яблука, марнослів..я, скип..ятити, без..ініціативний

Б львів..янин, підрум..янений, з..являтися, ф..юзеляж

В подвір..я, пан..європейський, р..яжанка, трав..янистий

Г торф..яний, між..ярусний, кон..юнктура, дев..яносто

Д Лук..яненко, Св..ятослав, Мар..яна, Карп..юк

15 Подвоєння літер відбувається в усіх словах рядка

А священ..ий, довгождан..ий, блажен..ий, спросон..я

Б подорож..ю, Поволж..я, пам'ят..ю, суцвіт..я

В л..яний, зран..я, він..ицький, об..ризкати

Г безліч..ю, юн..ат, розкіш..ю, жовч..ю

16. Подвоєння літер відбувається в усіх словах рядка
А Рус..о, мул..а, пен..і, барок..о

Б Кас..андра, мадон..а, антен..а, ван..а

В Марок..о, ман..а, Калькут..а, гол..андський

Г Брюс..ель, Одіс..ей, конр..еволюція, трас..а

17. Подвоєння літер НЕ відбувається в усіх словах рядка
А крос..ворд, буд..изм, іл..юзія, оперет..а

Б піц..ерія, гум..анізм, ім..унітет, груп..овий

В кристал..ічний, однотон..ий, мас..ивний, кол..екція

Г діаграм..а, кас..ета, ім..обілізація, процес..ор

Д конгрес..мен, оперет..а, ел..егія, бон..а (гувернантка)

18. Подвоєння літер НЕ відбувається в усіх словах рядка
А ем..ігрант, ім..ігрант, ас..амблея, бел..етристика
Б ім..унітет, кол..екція, дис..кусія, кол..ектив

В ім..ітація, гол..андка, ак..уратний, ак..умуляція

Г епіграм..а, ін..овація, бюл..етень, ак..омпанемент

Д іл..юстрація, інтел..ігент, ір..аціональний, кор..еспондент

19. Подвоєння літер НЕ відбувається в усіх словах рядка
А нет..о, інтел..ект, шасі

Б нер..аціональний, ір..аціональний, тер..иторіальний

В ем..iграція, ім..іграція, ап..еляція

Г барок..о, ком..ісія, тер..ор

Д ван..а, кор..ектура, грам..

20. Префікс пре- треба писати в усіх словах рядка

А пр..світлий, пр..хильний, пр..мружений, пр..солодкий

Б пр..зирство, пр..давній, пр..близний, пр..землення

В пр..мужній, пр..пишний, пр..злий, пр..милий

Г пр..молодий, пр..бережний, пр..старкуватий, пр..сумний

21. Префікс при- треба писати в усіх словах рядка
А пр..тихнути, пр..бережний, пр..буток

Б пр..біднюватися, пр..везений, пр..славний

В пр..солодити, пр..солодкий, пр..сісти

Г пр..мирний, пр..міський, пр..чинити

Д пр..сохнути, пр..високий, пр..ахкувати

22. Префікс с- треба писати в усіх словах рядка

А (з, с)понукати, (з, с)плавити, (з, с)класти, (з, с)чепити

Б (з, с)твердження, (з, с)хованка, (з, с)постереження, (з,с)сушити

В (з, с)формувати, (з, с)хибити, (з, с)тримуваний, (з, с)пиляний

Г (з, с)хвалювати, (з, с)фокусувати, (з, с)цілити, (з, с)шити

23. Літеру с треба писати в усіх словах рядка
А бе..коштовний, ..казати, ..керований

Б ..формувати, пере..кочити, ..фотографувати

В ..плетений, ..питати, ..шити

Г ..тягнути, ро..тлумачити, не..терпний

Д ..фальшувати, бе..смертя, ..хвалити

24 Позначте рядок, у якому всі слова іншомовного походження пишуться з буквою и
А Алж..р, еруд..ція, р..читатив, ш..фон

Б вент..ляція, с..стема, д..сертація, кор..фей

В д..намічний, метод..ка, ц..вілізація, д..лікатний

Г пр..нциповий, д..корація, д..ректор, р..торика

25. Через дефіс пишуться всі слова в рядку

А генерал/майор, кіловат/година, міні/комп'ютер

Б південно/бережний, південно/східний, північно/західний

В військово/транспортний, військово/зобов'язаний, військово/юридичний

Г ясно/зелений, ясно/окий, ясно/золотистий

Д вогне/гасник, хліб/сіль, зліт/посадка

26 Усі складні слова потрібно писати через дефіс у рядку

А лимонно/жовтий, історико/культурний, теоретико/пізнавальний

Б оздоровчо/спортивний, вогняно/червоний, військово/полонений

В сліпучо/білий, середньо/віччя, північно/східний

Г міжнародно/правовий, організаційно/технічний, лимонно/кислий

Д дослідно/виробничий, пів/аркуш, лірико/драматичний

27. Через дефіс треба писати всі прислівники в рядку

А вряди/годи, любо/дорого, раз/у/раз, коли/не/коли

Б хтозна/коли, пліч/о/пліч, по/літньому, навік/віки

В по/батьківськи, крок/за/кроком, часто/густо, з давніх/давен

Г по/сусідськи, по/одинці, де/не/де, сяк/так

Д зроду /віку, як/не/як, кінець/кінцем, довго/довго

28. Через дефіс пишуться всі слова в рядку

А по/нашому, в/нічию, ледве/ледве, сяк/так

Б з/рештою, врешті/решт, хтозна/куди, вряди/годи

В мало/помалу, віч/на/віч, десь/інколи, по/латині

Г десь/то, як/раз, як/небудь, будь/коли

Д по/двоє, по/друге, по/третє, по/сучасному

Морфеміка (будова слова)

Морфеміка (будова слова) — розділ мовознавства, що вивчає значущі частини слова (морфеми).

Значущими частинами слова є корінь, префікс, суфікс, закінчення.

Основа — частина слова без закінчення. Вона виражає лексичне значення слова, тому є спільною для всіх форм слова (міст-о, міст-а, міст-у, міст-ом).

Закінчення — змінна значуща частина слова, що виражає його граматичне значення (рід, число, відмінок, особу, час тощо,) і слугує для зв’язку слів у словосполученні й реченні. Наприклад, у слові весняна закінчення |а| вказує на жіночий рід, однину, називний відмінок. Закінчення мають усі змінні слова, хоча воно може бути нульовим, тобто таким, що не виражається звуком і не позначається літерою, але має певне граматичне значення: ліс (чоловічий рід, однина), прочитав О (минулий час, чоловічий рід, однина).

Зверніть увагу! Не мають закінчень незмінювані слова:

прислівники (тихо, увечері, здалеку);

дієприслівники (співаючи, прибігши);

інфінітив дієслова (любити, знати);

незмінювані слова іншомовного походження (таксі, поні, бюро).

Корінь — головна значуща частина слова, що містить спільне значення спільнокореневих слів (воля, воленька, звільнити).

Зауважте! Треба відрізняти спільнокореневі слова від слів з омонімічними коренями. Так, у словах гора, горе, горювати, угорі однаковий корінь гор, однак ці слова не є спільнокореневими, оскільки корінь у них має різне лексичне значення. Тому маємо дві групи споріднених слів: гора, угорі, гірка; горе, горенько, горювати.

Префікс — значуща частина слова, що стоїть перед коренем і слугує для творення слів із новим лексичним значенням або відтінком у значенні: осінній — передосінній, чекати — зачекати).

Суфікс — значуща частина слова, яка стоїть після кореня та слугує дія творення слів з новим лексичним значенням або відтінком у значенні: учити — учитель, калина — калинонька).

Різновидом суфікса є частка -ся(-сь), яка стоїть у кінці дієслів. Такий різновид суфікса називається постфікс: хвилюватися.

Словотвір

Словотвір — розділ мовознавства, що вивчає способи та особливості творення похідних слів.

Непохідні слова — основа складається лише з кореня: неб[о], літ[о], тих[ий])

Похідні слова — утворені від інших слів; можна простежити їхній спосіб творення: небесний, літній, тихенько.

Твірна основа — частина слова, від якої творяться нові слова: кобза — кобзар, читати — читання.

Словотворчі засоби — префікси та суфікси, за допомогою яких утво-рюються нові слова: підсніжник — сніг.

Основні способи словотворення

Спосіб словотворення

Як утворюється слово

Приклади

префіксальний

за допомогою префікса

зависокий - високий

суфіксальний

за допомогою суфікса

вітерець - вітер

префіксально-суфіксальний

за допомогою префікса та суфікса, які приєднуються одночасно

безмежний - межа

безафіксний

відкиданням суфіксів

перехід - переходити

складання слів або основ

поєднанням слів, їхніх основ або частин

хліб-сіль, медсестра (медична сестра),

перехід слів однієї частини мови в іншу

шляхом переходу слів з однієї частини мови в іншу

минуле життя - історичне минуле

Сполучні о, е (є) у складних словах

Літера о пишеться, якщо перша частина слова утворена від прикметника або закінчується на твердий приголосний (у тому числі шиплячий): ясноокий, середньовіччя, пішохід, вужоподібний (але овочесховище)

Літера е пишеться, якщо перша частина слова утворена від іменника з м’якою основою: зорепад, буревій, сталевар

Літера є пишеться, якщо перша частина слова закінчується на [й] або подовжений приголосний: змієподібний, життєлюбний

Морфологія

Морфологія (від гр. morphe- форма і logos- слово, вчення) - це розділ мовознавства, який вивчає слово як частину мови.

Морфологія разом з синтаксисом є частинами граматики- науки, що вивчає граматичну будову мови.

Усі слова в мові за лексичним значенням та граматичними особливостями поділяються на частини мови.

ЧАСТИНИ МОВИ

В сучасній українській мові 10 частин мови:

назва

приклади

Самостійні частини мови

іменник

слово, вуз, завдання, Микола, Україна

прикметник

золотий, залізобетонний, легенька

числівник

одинадцять, перший, троє, одна шоста

займенник

я, ви, що, щось, хтось, абихто

дієслово

відкласти, чекай, засліпило, прийшов

прислівник

спокійно, угорі, по-літньому, згарячу,

Службові частини мови

прийменник

до, близько, вглиб, крізь, поза, на

сполучник

а, але, та, через те що, не лише

частка

так, аякже, це, тільки, ось, ледве чи,

Окрема частина мови

вигук

ой, ай, ох, о, овва, тьху, ех

Іменник

Означає назву предмета

істоти неістоти

(хто?) (що?)

учні, кіт парта

власні загальні

Київ, Олег місто, хлопчик

Відносяться Змінюються

за відмінками за числами

Н. хто? що? мрія

Чол. рід дуб Р. кого? чого? мрії однина

жін. рід річка Д. кому? чому? мрії ліс

середн. рід небо З. кого? що? мрію

спільний рід сирота О. ким чим? мрією множина

на кому? ліси

М. на чому? у мрії

Кличний відмінок мріє

Відміни

I відміна

Рід

Закінчення

Приклад

Групи

чол.

жін.

сп.

а , я

Микола

Оля

лівша

м’яка

тверда

мішана

+

+

+

II відміна

чол.

сер.

, о

о , е , я

кінь, батько

небо, сонце

+

+

+

III відміна

жін.

і мати

піч, радість

IV відміна

сер.

а , я

(при зміні з’явл. суфікси

ат, ят ,ен)

теля –теляти

Відмінювання іменників І відміни

У родовому відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -и (науки, руки, хмари), м’якої і мішаної груп закінчення -і (землі, вежі, каші), -ї після голосного та й (алеї, конвалії, історії).

У родовому відмінку множини переважна більшість іменників має нульове закінчення (фабрик, площ, круч, робітниць). Невелика група іменників — закінчення -ей (мишей, статей, свиней) і закінчення -ів (суддів, гайдамаків).

У родовому відмінку множини голосні о, е змінюються на і в закритому складі (доба — діб, особа — осіб, робота — робіт, порода — порід, береза — беріз). Якщо основа іменника в формі родового відмінка закінчується збігом приголосних, то між ними з’являється вставний звук о — в іменниках твердої групи або е — в іменниках м’якої групи (ложка — ложок, шапка — шапок, іскра — іскор, зірка — зірок, вишня — вишень, читальня — читалень, лікарня — лікарень).

В орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -ою (книгою, роботою); іменники м’якої та мішаної груп — закінчення -ею (хвилею, межею, листоношею); після голосного та апострофа — -єю (армією, сім’єю, Євпаторією).

У давальному і місцевому відмінках однини приголосні г, з, ж в кінці основи замінюються на з, ц, с перед закінченням -і (облога — облозі, книжка — книзі, муха — мусі).

У кличному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -о (дочко, колего, Одарко, Миколо), іменники м’якої і мішаної груп — закінчення -е (земле, зоре, нене, Насте, душе, круче), після голосного та апострофа — -є (Маріє, Ксеніє, надіє, сім’є). Окремі пестливі іменники мають закінчення -ю (матусю, бабусю, тітусю, доню, Галю, Марусю).

 

Відмінювання іменників ІІ відміни

Вживання та написання закінчень іменників

другої відміни у родовому відмінку однини

Закінчення - а (я) мають іменники, які означають

1) назви істот і дійових осіб у байках, казках: Василя, тракториста, лиса;

2) назви міст, населених пунктів: Малина, Києва;

3) географічні назви з наголошеним закінченням або з суфіксами –ов, -ев

(-єв): Тетерева, Дніпра;

4) назви мір, днів, місяців: кілометра, четверга, грудня ( але: року, віку);

5) назви чітко окреслених предметів та їх частин: плуга, олівця;

6) наукові терміни: атома, відмінка ( але: складу, способу, виду);

7) назви машин та їх деталей: автомобіля, комбайна, поршня, мотора;

8) назви приміщень, споруд з наголосом на закінченні: гаража, млина, хліва

Закінчення –у (-ю) мають іменники, які означають:

1) збірні поняття: вапняку, колективу, гурту, табуну, каталогу;

2) назви кущових і трав’янистих рослин, назви сортів плодових дерев: бузку, буркуну, звіробою, кальвілю, ренету, ренклоду;

3) назви речовин, матеріалу: ситцю, свинцю;

4) назви споруд, установ, організацій: замку, магазину, заводу інституту;

5) назви явищ природи: граду, морозу, суховію;

6) назви почуттів, станів, дій, явищ суспільного життя: болю, співу, колективізму, процесу;

7) деякі географічні назви: Сибіру, Китаю, Криму, Єнісею;

8) назви ігор, танців: волейболу, тенісу, вальсу, танцю ( але: гопака, козака);

9) літературні терміни: жанру, міфу, памфлету, стилю;

10) префіксальні і складні безсуфіксні слова: випадку, рукопису, живоплоту, манускрипту.

У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають паралельні закінчення -ові, -еві, єві, -у, -ю: директорові, братові (тверда група), лікареві, секретареві, краєві, гаєві (м’яка група), читачеві, сторожеві (мішана група).

Іменники середнього роду мають закінчення -у, -ю (вікну, рядну, серцю, знаряддю, обличчю). Для іменників середнього роду з суфіксом -к-, які означають істот, властиві паралельні закінчення -ові і –у: дядькові(-у), пташеняткові(-у), хлоп’яткові(-у), немовляткові(-у).

Зверніть увагу! Якщо в реченні поряд стоять кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, треба вживати варіативні форми: Завтра начальникові головного управління Данилу Богдановичу Петрову виповнюється п’ятдесят.

Правопис іменників ІІ відміни у кличному відмінку

У кличному відмінку однини закінчення -у мають:

- іменники твердої групи (з суфіксами -ик, -ок, -к): хлопчику, братику, синку, внучку, батьку;

- іншомовні імена з основою на г, к, х: Людвігу, Джеку, Жаку, Генріху, Фрідріху;

- іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): викладачу, глядачу, товаришу.

Закінчення -ю мають:

- іменники м’якої групи: дідусю, вихователю, Андрію, місяцю, бійцю, Костю.

Закінчення -е мають:

- безсуфіксні іменники твердої групи: Петре, куме, голубе, парубче, Іване, але: діду, сину, тату;

- іменники твердої групи із суфіксами -ист, -ор, -тор, -атор, -ер, -ир: професоре, директоре, ректоре, адміністраторе, режисере, командире;

- іменники м’якої групи із суфіксами -ець: хлопче, кравче, молодче, але: бійцю, знавцю, добровольцю, мудрецю

- деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, дж і загальні назви з основою на р, ж: Джордже, стороже, газетяре, кресляре.

У кличному відмінку однини іменників твердої групи приголосні г, к, х у кінці основи чергуються з ж, ч, ш (друг — друже, чоловік — чоловіче, горіх — горіше).

 

Відмінювання іменників ІІІ відміни

У називному відмінку однини іменники третьої відміни мають нульове закінчення: суть, любов, ненависть.

У родовому, давальному і місцевому відмінках однини іменники третьої відміни мають однакове закінчення -і: суті, любові, ненависті. Розрізняються ці форми лише у контексті, відповідно до їх ролі у реченні.

В орудному відмінку однини іменники третьої відміни мають лише закінчення -ю: любов’ю, тушшю, Керчю, радістю. Кінцевий приголосний основи (крім р, щ) подвоюється, якщо стоїть після голосного: міццю, миттю, суттю, тінню, зустріччю, подорожжю. І не подвоюється, коли перед ним є інший приголосний: верф’ю, радістю, швидкістю.

У кличному відмінку іменники мають закінчення -е: любове, вісте, радосте.

У називному відмінку множини іменники третьої відміни мають закінчення -і: вісті, тіні, зустрічі, подорожі.

У родовому відмінку множини вживається закінчення -ей: вістей, областей, тіней, розповідей, зустрічей, подорожей.

У давальному відмінку множини вживається закінчення -ам, -ям: подорожам, зустрічам, вістям, тіням.

У знахідному відмінку вживаються форми, однакові з формами називного відмінка множини.

В орудному відмінку множини іменники третьої відміни мають закінчення -ами при основі на ж, ч, ш і -ями при інших основах: подорожами, зустрічами, вістями, областями.

У місцевому відмінку множини виступає закінчення -ах при основі на ж, ч, ш і -ях при всіх інших основах: при зустрічах, у подорожах, при розповідях, у вістях, у тінях. В основах деяких іменників третьої відміни при відмінюванні голосні звуки о і е чергуються з і: свідомість — свідомості, наявність — наявності, піч — печі, річ — речі.

Відмінювання іменників ІV відміни

Іменники четвертої відміни у називному відмінку однини мають закінчення -я, після шиплячого — -а: ягня, цуценя, кошеня, ім’я, плем’я, курча, лоша.

У родовому відмінку однини вживається закінчення -и, -і: курчати, лошати, імені, племені.

У родовому, давальному і місцевому відмінках іменники цієї групи мають суфікс -ат-, -ят- (курчати, лошати, кошеняті). Суфікс -ен- уживається в усіх відмінках, крім називного та знахідного однини (племені, іменем).

У давальному і місцевому відмінках однини усі іменники четвертої відміни мають закінчення -і: (на) теляті, (на) лошаті, (на) курчаті, імені, племені.

В орудному відмінку однини іменники четвертої відміни втрачають суфікс -ят- (-ат-) і мають закінчення -ям, після шиплячого — -ам: ягням, цуценям, кошеням, ім’ям, плем’ям, курчам, лошам.

Іменники ім’я, плем’я в орудному відмінку мають паралельні форми, тобто із закінченням -ем, і з закінченням -ям: іменем і ім’ям, племенем і плем’ям.

В усіх формах множини іменники четвертої відміни мають суфікси -ат-, -ят-, -ен-: лошата, телята, імена, племена.

Написання й відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові

Чоловічі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -ович (від іменників чоловічих імен): Олександр — Олександрович, Василь — Васильович, Андрій — Андрійович, Лев — Львович.

Декілька чоловічих імен по батькові творяться за допомогою суфікса -ич: Сава — Савич і Савович, Кузьма — Кузьмич і Кузьмович, Лука — Лукич, Ілля — Ілліч, Хома — Хомич, Хомович, Яків — Якович

Жіночі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -івн (а), від імен на -й — -ївн(а): Василь — Василівна, Сава — Савівна, Ілля — Іллівна, Юрій — Юріївна, Андрій — Андріївна, Сергій — Сергіївна.

Зверніть увагу! Григорій — Григорович, Григорівна, Микола — Миколаївна, Яків — Яківна

Кличний відмінок імен по батькові

Імена по батькові жіночого роду мають закінчення -о: Олено Іванівно, Ірино Василівно, Надіє Михайлівно; імена по батькові чоловічого роду мають закінчення -у: Петре Івановичу, Степане Васильовичу.

Звертання, що складаються з кількох слів

У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені та по батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка: Людмило Миколаївно, друже Максиме, пані Маріє, брате Василю, тітко Василино.У звертаннях, що складаються з загальної назви і прізвища, кличний відмінок має загальна назва, а прізвище виступає у формі називного відмінка: колего Іванченко, пане Чорний, добродію Прищепа, депутате Соколовський.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, кличний відмінок обов’язково має перше слово, а друге може виступати у формі як називного, так і у формі кличного відмінка: пане офіцере (офіцер), добродію опоненте (опонент), пане голово (голова)

Прикметник

виражає ознаку предмета

Питання

який? яка? яке? чий? чия? чиє?

зелений материн

Змінюється

Родами Числами Відмінками

який? синій однина синя н. синя

Р. синьої

яка? синя множина сині Д. синій

З. синю

яке? синє О. синьою

М. на синій

Поділяється

Групи тверда високе

м’яка осіння

За значенням

Якісні Відносні Присвійні (ступені порівняння)

вищий довший український сестрина

найвищий найдовший дерев’яний братова

Ступені порівняння якісних прикметників

Якісні прикметники виражають ознаку, яка може бути у предмета в більшій або в меншій мірі: холодний — холодніший — найхолодніший, тому їм властиві ступені порівняння: вищий і найвищий.

Вищий ступінь порівняння показує, що в одному предметі більше тієї самої якості, ніж в іншому: молодший, сильніший, красивіший, веселіший, кращий, суворіший.

За будовою вищий ступінь має дві форми: просту і складену.

Проста форма утворюється додаванням до основи прикметника суфіксів -ш- або -іш-: довший, дешевший, світліший, темніший, свіжіший, дзвінкіший.

Є група прикметників, у яких форми вищого ступеня порівняння утворюються від інших основ: великий — більший, малий — менший, гарний — кращий.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється поєднанням звичайного прикметника та слова більш або менш: більш талановитий, менш рішучий.

Найвищий ступінь порівняння виражає найвищу міру ознаки предмета порівняно з такою ж ознакою в інших предметах: найдорожчий, найкращий. Найвищий ступінь порівняння також має дві форми: просту і складену.

Проста форма найвищого ступеня утворюється додаванням префікса най- до прикметника вищого ступеня: найвеселіший, найзручніший, найбагатший. Форма найвищого ступеня порівняння може підсилюватися часткою як або що. Ці частки пишуться разом із прикметниками: якнайкращий, якнайбільший, щонайдорожчий, щонайзручніший.

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється додаванням до форм звичайного ступеня слова найбільш або найменш: найбільш приємний, найменш зручний. Часто найвищий ступінь прикметників виражається описовим зворотом: дорожчий над усе, веселіший за всіх.

Зверніть увагу! Не мають ступенів порівняння прикметники:

- Лисий, голий, гнідий

- з суфіксами -ав- (-яв-), -уват-(-юват-): золотавий, русявий, чорнявий, білуватий, синюватий;

- з суфіксами -еньк-, -есеньк-, -енн-: гарненький, тонесенький, здоровенний.

 

Числівник

Означає число, кількість, порядок предметів

Кількісні Порядкові

(скільки?) (котрий?котра?котре?)

цілі числа два, п’ять двадцятий

дробові одна друга перша

збірні двоє, четверо тринадцяте

За будовою

Прості Складні Складені

(одне слово) (два і більше слова)

три дванадцять двадцять один

дев’ять шістдесят сто тридцять два

десятий триста двісті сорок

Відмінювання

Кількісні Порядкові

За родами:

Н. два, шість

РР двох, шести(шістьох) друга, другий, друге

Д. Д двом, шести(шістьом) За числами:

За відмінками:

З З два(двох),шість(шістьох) перший , перші

О. О двома, шістьма п’яті

М. на двох, на шести(шістьох) третя, третю

Особливості відмінювання кількісних числівників

Кількісні числівники відмінюються за різними типами

За І типом відмінюються числівники один, одне, одна, одні

Н. скільки? один одне одна одні

Р. скількох? одного одного одної одних

Д. скільком? одному одному одній одним

З. скільки? один одне одну одні

скількох? одного одних

О. скількома? одним одним одною одними

однією

М. на скількох? на одному на одному на одній на одних

За ІІ типом відмінюються числівники два, три, чотири

Н. скільки? два три чотири

Р. скількох? двох трьох чотирьох

Д. скільком? двом трьом чотирьом

З. скільки? два три чотири

скількох? двох трьох чотирьох

О. скількома? двома трьома чотирма

М. на скількох? на двох на трьох на чотирьох

Зверни увагу! Числівники два, три, чотири вимагають іменника в називному відмінку множини: два банани, три учні

За ІІІ типом відмінюються числівники п’ять –десять, двадцять, тридцять, п’ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят

Зверніть увагу! У числівниках 50-80 - назвах десятків відмінюється тільки друга частина

Н. скільки? п’ять шістдесят

Р. скількох? п’яти, п’ятьох шістдесяти, шістдесятьох

Д. скільком? п’яти, п’ятьом шістдесяти, шістдесятьом

З. скільки? п’ять, шістдесят

скількох? п’ятьох шістдесятьох

О. скількома? п’ятьма, п’ятьома шістдесятьма, шістдесятьома

М. на скількох? на п’яти, на п’ятьох на шістдесяти, на шістдесятьох

За IY типом відмінюються числівники сорок, дев’яносто, сто

Ці числівники у всіх відмінках, крім називного і знахідного, мають закінчення –а.

Н. скільки? сорок дев’яносто сто

Р. скількох? сорока дев’яноста ста

Д. скільком? сорока дев’яноста ста

З. скільки? сорок дев’яносто сто

скількох?

О. скількома? сорока дев’яноста ста

М. на скількох? на сорока на дев’яноста на ста

За v типом відмінюються числівники – назви сотень (двісті – дев’ятсот)

Зверніть увагу! У числівниках на позначення сотень відмінюються обидві частини, які у всіх відмінках пишуться разом

Н. скільки? двісті сімсот

Р. скількох? двохсот семисот

Д. скільком? двомстам семистам

З. скільки? двісті сімсот

скількох? двохсот семисот

О. скількома? двомастами сімомастами

М. на скількох? на двохстах на семистах

Числівники півтора, півтори, півтораста вимагають іменника в родовому відмінку: півтора літра, півтори доби, півтораста учнів

Відмінювання складених порядкових числівників

У складених порядкових числівниках відмінюється тільки останнє слово: тисяча вісімсот сорок перший - тисяча вісімсот сорок першого

Займенник

Вказує на предмет, ознаку i кількість

хто? що? який? чий? скiльки?

особові я, ти, він, вона, воно, ми, ви

зворотний себе

питальні хто? що? який? чий? котрий?

відносні хто, що, який, скільки

неозначені хтось, хто-небудь, деякий

заперечні ніхто, ніякий, ніщо,нічий

присвійні мій, твій, наш, ваш, їхній, його

вказівні той, цей, стільки, такий

означальні весь, кожний, сам, інший

Орфограми в займенниках

Неозначені займенники

разом через дефіс окремо

абихто будь-хто будь у кого

деякий казна-що хтозна з ким

абиякий хтозна-який де в чому

чийсь чий-небудь аби з ким

Синтаксична роль

Підмет Я люблю свій край.

Додаток До нього приїхали гості.

Означення Кожен день ми повинні робити добро.

Дієслово

означає дію, стан предмета

Неозначена форма що робити? писати

(інфінітив) що зробити ? написати

Вид дієслова

доконаний прочитала

недоконаний читала

Змінюється за:

минулий за родами

за особами

Часами: теперішній числами

майбутній

Способи дієслова:

Дійсний (д.сп.) реальна дія (в усіх часах) пишу

Умовний (ум.сп.) Н.ф., мин. час + б, би писав би

Наказовий (н.сп).наказ, прохання, заклик напиши

Перехідні Неперехідні

ростуть дерева

світить сонце

виконує дію

читає книгу

Дієвідміни:

-уть

е

и

-ють

є

ї

I З ос.мн. II З ос.мн.

Пишуть (пишеш) бачать (бачиш)

Малюють (малюєш) стоять (стоїш)

Неозначена форма дієслова. Особові форми дієслова

Неозначена форма — початкова форма дієслова. Дієслова, що відповідають на питання що робити? що зробити?, називають дієсловами неозначеної форми. Неозначена форма дієслова називає дію, стан або процес, але не вказує ні на час, ні на особу, ні на число, ні на рід. У кінці таких дієслів пишеться суфікс -ти (-ть).

Неозначена форма дієслова може бути будь-яким членом речення. Найчастіше дієслово в неозначеній формі виступає в ролі головного члена речення в односкладному безособовому реченні: Не здержать нам хвилі. Також може бути частиною присудка, що складається з двох і більше слів: Трудитись має кожен як бджола. Присудок, який складається з двох або більше слів, називають складеним.

Особові форми дієслів змінюються за особами, числами, часами: я знав, знаю, знатиму; вони знали, знають, будуть знати. У формі минулого часу особові дієслова змінюються за родами і числами: знав, знала, знало, знали. У реченні особові дієслова є присудком.

Види дієслова

Дієслова бувають двох видів — доконаного або недоконаного. Дієслова доконаного виду означають дію, що зробив? уже завершену, і відповідають на питання що зробити?

Дієслова недоконаного виду означають дію незавершену, необмежену в часі та відповідають на питання що робити?

Дієслова доконаного та недоконаного видів зазвичай утворюють видові пари: писати — написати. Таку пару утворюють спільнокореневі слова, що розрізняються префіксами або суфіксами.

У видових формах дієслів можуть чергуватися голосні звуки: привезти — привозити або приголосні: викосити — викошувати. Деякі видові пари дієслів мають різні основи: ловити — піймати. Деякі дієслова не мають видових пар: сподіватися, розмовляти, розговоритися, насидітися.

Перехідні та неперехідні дієслова

Дієслово, від якого можна поставити питання знахідного відмінка до іменника, займенника, пов’язаного з ним за змістом, називається перехідним: читати (що?) книжку. Таке дієслово означає дію, спрямовану на інший предмет.

Від перехідних дієслів можна поставити питання не тільки знахідного відмінка, а й родового до іменника зі значенням частини від цілого: випити (чого?) чаю або при запереченні: не знати спокою. Неперехідні дієслова означають стан або дію, яка не переходить на інший предмет. Більшість дієслів на -ся, -сь належать до неперехідних: умиватися, змагатися.

Часи дієслова

Дієслово має три часові форми: теперішній, минулий і майбутній час.

Теперішній час вказує, що дія відбувається у момент повідомлення про неї, і відповідає на питання що роблю? Що робиш?: малюю, читаю.

Минулий час вказує, що дія відбулася до моменту повідомлення про неї, і відповідає на питання що робив? Що зробив?: намалював, прочитав.

Майбутній час вказує, що дія відбудеться після моменту повідомлення про неї, і відповідає на питання що зроблю? Що робитиме?: малюватиме, буде читати.

Дієслова недоконаного виду можуть уживатися в усіх часових формах. Дієслова доконаного виду можуть уживатися тільки у формах минулого та майбутнього часу.

Теперішній час. Дієвідміни дієслів

Дієслова теперішнього часу означають дію або стан, які збігаються з моментом мовлення про них. Дієслова теперішнього часу змінюються за особами та числами.

Дієслова поділяються на дві дієвідміни. Визначають дієвідміну за закінченнями третьої особи множини теперішнього часу. Дієслова, які мають у цій формі закінчення -уть, -ють, належать до першої дієвідміни: хочуть, пишуть. Дієслова із закінченнями -ать, -ять належать до другої дієвідміни: стоять, сплять.

Дієслова першої дієвідміни в усіх особових закінченнях мають літеру е або є: хочеш, міркуєш. Дієслова другої дієвідміни в особових закінченнях мають літери и або ї: спиш, стоїш.

У дієсловах першої дієвідміни відбувається чергування приголосних звуків: могти — можу. Якщо чергування приголосних є в першій особі однини, то воно відбувається і в інших особах: можеш, можуть. У дієсловах другої дієвідміни відбувається таке чергування приголосних в першій особі однини: хотіти — хочу, морозити — морожу, сидіти — сиджу.

Минулий час

Дієслова у формі минулого часу означають дію або стан, які відбулися до моменту розмови: сказав, прочитали. Дієслова минулого часу змінюються за родами (в однині) та числами: сказав, сказала, сказало, сказали.

Дієслова минулого часу утворюються додаванням до основи неозначеної форми суфікса –в- у чоловічому роді та суфікса –л- у формі жіночого та середнього роду й у множині: малював, малювала, малювало, малювали. Минулий час дієслів чоловічого роду утворюється без суфікса, якщо основа неозначеної форми закінчується на приголосний: бігти — біг, нести — ніс.

Майбутній час

Дієслова у формі майбутнього часу означають дію або стан, які відбуваються вже після моменту мовлення про них: буду говорити. Розрізняють форми доконаного і недоконаного виду в майбутньому часі. Дієслова доконаного виду мають одну — просту форму майбутнього часу: що зроблю? — прочитаю. Дієслова недоконаного виду мають дві форми майбутнього часу: складну і складену: читатиму і буду читати.

Часто допоміжне дієслово бути та неозначена форма дієслова, які утворюють складену форму майбутнього часу дієслова, розділені в реченні іншими словами: Буду матері слово у серці носити

Способи дієслів

Відношення названої дієсловом дії або стану до дійсності виражає способи дієслова. Дієслова мають дійсний, умовний та наказовий способи.

Дійсний спосіб виражає реальну подію або стан, які відбуваються, відбувалися чи відбуватимуться. Дієслова дійсного способу відповідають на питання що роблю? Що зробив? Що робитимемо?: Світять, горить, слухає. Дієслова в дійсному способі змінюються за часами, особами, числами, родами.

Умовний спосіб виражає дію чи стан, бажані або можливі за певних умов і відповідають на питання що зробив би? Що робила б? що зробили б?: пішов би, протерла б. Дієслова в умовному способі змінюються за родами й числами.

Наказовий спосіб виражає наказ, прохання, пораду, заклик до виконання дії. Дієслова в наказовому способі відповідають на питання що роби? Що зроби? Що робімо? Що зробімо? Що робіть? Що зробіть? Дієслова в наказовому способі змінюються за особами й числами. Ти принеси. Ми принесімо.

 

Творення дієслів умовного і наказового способів

Дієслова умовного способу творяться додаванням до форм минулого часу частки би, б. Дієслова умовного способу змінюються за родами в однині та числами.

Частку би, б пишуть окремо від дієслів. Якщо попереднє слово закінчується на приголосний, уживають частку би, після голосного — б.

Частка може стояти після дієслова або перед ним, а може бути віддалена від нього іншими словами.

Дієслова наказового способу змінюються за особами і числами. Форми дієслів наказового способу творяться від основ теперішнього і майбутнього простого: доконаний вид часу. Дієслова наказового способу в однині мають форму другої особи, а в множині — першої та другої осіб. Форми наказового способу можуть уживатися з постфіксом -ся.

Закінчення -и, -имо, -ім, -іть, -іте вживаються в дієсловах із наголошеним закінченням: роби, робімо, робіть або в дієсловах, основа яких закінчується збігом двох приголосних: провітри, провітрімо, провітріть. В інших випадках дієслова другої особи однини у формі наказового способу мають чисту основу: кинь, малюй.

Форма третьої особи дієслів наказового способу твориться сполученням часток хай, нехай і дієслова у формі теперішнього або майбутнього часу: хай бере, хай беруть.

Дієслова у формі другої особи однини наказового способу пишуть із м’яким знаком: сядь, стань, лізь. Не пишуть м’який знак у дієсловах, основа яких закінчується на губний, шиплячий приголосний або р: насип, ріжте, повір.

 

Способи творення дієслів

Дієслова творяться від дієслів: домалювати, підкреслити; іменників: солити, косити; прикметників: червоніти, синіти; числівників: потроїти; займенників: тикати, викати.

Найуживанішими способами словотворення дієслів є: префіксальний: відрізати — різати; суфіксальний: учителювати — учитель; префіксально-суфіксальний –покращувати — кращий.

Складні дієслова здебільшого утворюються від складних іменників: вільнодумство — вільнодумствувати.

Дієприкметник як особлива форма дієслова

Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом: намальований (такий, що його намалювали). До прикметника дієприкметник подібний тим, що відповідає на питання який? Яка? Яке? Які?; змінюється за родами, числами, відмінками; стоїть у тому ж роді, числі і відмінку, що й іменник, із яким пов’язаний; має такі самі відмінкові закінчення.

Дієприкметник має такі ознаки дієслова: час: теперішній і минулий: сяючий, посинілий; вид: доконаний і недоконаний: роблений, зроблений; здатність мати при собі залежний від нього іменник: овіяний вітром, займенник: омріяний тобою або прислівник: прочитаний виразно.

Дієприкметниковий зворот

Дієприкметник разом із залежним від нього словом називають дієприкметниковим зворотом. У реченні дієприкметниковий зворот завжди виступає означенням. Дієприкметниковий зворот, який стоїть після означуваного слова, на письмі виділяють комою: Чудово блищало небо, засіяне зорями

Дієприслівник як особлива форма дієслова

Дієприслівник — особлива незмінна форма дієслова, що означає додаткову дію або стан, яка супроводить іншу, основну дію. У реченні дієприслівник найчастіше пов’язаний із дієсловом-присудком і є обставиною. Женя сидів зіщулившись. Дієприслівники відповідають на питання що роблячи? що зробивши?: захлинаючись, кажучи.

Дієприслівник має ознаки дієслова (вид і час) та прислівника (незмінність, залежність від дієслова-присудка, значення обставини). Вид дієприслівника залежить від виду дієслова, від якого їх утворено: терпіти — терплячи (недоконаний вид). Дієприслівники теперішнього часу означають другорядну дію, що відбувається одночасно з основною: Данило мчить не оглядаючись. Дієприслівники минулого часу означають другорядну дію, яка передувала основній: Розігнавшись, стрибнув Петро. Дієприслівник — незмінна форма дієслова, тому він не має закінчення. У кінці дієприслівників після ч, ш завжди пишуть літеру и: розшиваючи, зробивши.

Дієприслівниковий зворот

Дієприслівник із залежними від нього словами називають дієприслівниковим зворотом. У реченні зворот завжди виступає обставиною і є одним членом речення: Не знаючи броду, не лізь у воду.

Творення дієприслівників

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи дієслова теперішнього часу за допомогою суфіксів –учи, -ючи, -ачи, -ячи: читаючи, люблячи.

Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи неозначеної форми дієслова за допомогою суфіксів –вши, -ши: добігши, написавши. Дієприслівники потрібно відрізняти від однозвучних із ними дієприкметників у формі називного відмінка множини. А ми лежачі, як сніг поснулі — Лінивий сидячи спить, а лежачи робить

Прислівник

0значає ознаку дії, ознаку іншої ознаки

(як? де? куди? звідки? з якого часу? )

Ступені порівняння (прислівники з, о, е )

Вищий Найвищий

проста форма довше найвище

тепліше проста найтепліше

складена форма значно швидше щонайкраще

якнайбільше

Правопис прислівників

Через дефіс

Разом

Окремо

1. Прислівники

з префіксом по- і суфіксами -ому, -ему

-єму -и, -е:

по-перше, по-новому

2. Утворені за допомогою часток казна-,

хтозна-, будь -, небудь:

будь-коли, де-небудь

3. Прислівники, утворені складанням однакових чи близьких за змістом слів:

тихо-тихо

4.по-латині, на-гора

  1. Прислівники, утворені за допомогою префіксів прийменникового походження:

набік, вниз, вверх

2.Прислівники з суфіксами

-о, -е(є), -и, -ки, -у(ю), -а(я):

вдруге, вкупі,додому

3.Прислівники, утворені злиттям основ слів:

ліворуч, горілиць,мимохідь

без ладу

в міру

до вподоби

по совісті

в основному

на зло

на добраніч

на славу

по змозі

на жаль

світ за очі

уві сні

у вічі

Способи творення прислівників

  1. Префіксальний

забагато, ніколи

  1. Суфіксальний

колись, гарно

  1. Префіксально-суфіксальний

по-українськи, здалеку

  1. Перехід з інших частин мови

жаль, гаряче

  1. Складання слів

тихо-тихо, тяжко-важко

  1. Злиття основ слів

мимохідь, праворуч

Прийменник

непохідні похідні

у, в ,з, на, по з-під, понад, коло

За будовою

прості складні складені

над, під, поза, поміж, згідно з

біля, до,між довкола залежно від

Правопис прийменників

Разом Окремо Через дефіс

внаслідок

навколо

поруч

з метою

за винятком

згідно з

з - під

із - за

запоміж

Сполучник

поєднує

однорідні члени речення

, і , і

За будовою

прості

складні

складені

що якби тому що

як зате через те що

хоч нібито

За роллю в мові

Сурядності

Підрядності

причин бо, тому що єднальні і, й, та мети щоб, аби

протиставні а, але порівняльні як, мов

розділові або...або з’ясувальні що, щоб

чи...чи часові коли, тільки

умовні якщо, якби

допустові хоч, хай

Частка

формотворчі

б, би

хай, нехай

заперечні

не, ні

ані

модальні

чи, хіба, ось

то, - бо, - но

Правопис часток

Разом

де-, аби-, ні-, ані-, чи-, чим-, що-, як

дехто, абияк

анітрохи, ніскільки

Але: де в кого

Окремо

б, би, же, ж, то, ось, он

іди ж

зробив би

Але:

немовби

Через дефіс

-бо, -но, -то, -от, -таки

казна-,

хтозна-, будь-

-небудь

хто- небудь,

дай-но,

Але: дай же но

Вигук

Групи вигуків

Що виражають

Приклади

емоційні

почуття і

переживання

ой, ай, ого

наказово-спонукальні

наказ

спонукання

годі, геть, марш, ану, нумо, ну

апелятивні

привертають

чиюсь увагу,

звертання

тю-тю-тю,

ціп-ціп

добридень, дякую

Окрему групу становлять звуконаслідування, які

відтворюють звуки навколишнього світу.

Вигуки

Звуконаслідування

Загальновизнані знаки

вираження почуттів і емоцій.

Вони зрозумілі всім носіям мови.

Наприклад:

Ха-ха-ха! - сміх

Геть! - наказ

Характеризуються довіль­ністю мовця і зумовлю­ються його вимовою. Один і той же звук кожен відтво­рює по-іншому.

Наприклад:

Філь-філь

Трум-ту-ту

Тренувальні вправи з теми «Морфологія»

1.До жіночого роду належать усі іменники рядка
А ООН, Чилі, леді, Міссісіпі

Б Сочі, таксі, метро, кіно

В піаніно, Делі, аташе, ГЕС

Г бязь, СДПУ, Токіо, мадам

2.До жіночого роду належать усі іменники рядка
А вуаль, Чилі, акварель, Міссісіпі

Б зала, синиця, воєвода, комісія

В загс, ГЕС, жовч, пастораль

Г бязь, СДПУ, Токіо, юнь

Д сутінь, путь, степ, галузь

3 Форми однини та множини мають усі іменники рядка
А дзеркало, колосся, дерево, космос

Б круча, мати, острів, програма

В слово, річка, листя, селище

Г ім'я, село, коріння, озеро

Д будинок, музика, далина, дорога

4.Закінчення -а у формі родового відмінка мають усі іменники в рядку
А Крим, Львів, Миргород

Б десяток, нарцис, маневр

В Харків, вольт, язик

Г фонтан, кір, займенник

Д квартал, табун, хліб

5. Закінчення -а (-я) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку
А відміна рейс.., не вистачає кілограм.., виписав із підручник..

Б з останнього вагон.., вулиці Париж.., зібрали з гектар..

В літр бензин.., приміщення театр.., не було прапор..

Г прибув з Єгипт.., не поставив апостроф.., основи світогляд..

6. Закінчення -у (-ю) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку
А секція баскетбол.., художнього гуртк.., задум.. твору

Б високого звук.., стовпчик барометр.., запашного бузк..

В номери концерт.., білого мармур.., держави Ліван..

Г наслідки землетрус.., сучасного метрополітен.., хвилі Дінц..

Д атмосферного тиск.., сектор.. цирку, літературного музе..

7 Закінчення -у (-ю) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку
А конкурс.. виконавців, 29 листопад.., диригента хор..

Б конгрес.. українців, щирого ліризм.., доставленого вантаж..

В наголос.. слова, студія звукозапис.., визначні місця Львов.

Г атмосферного тиск.., старезного дуб.., морозного ранк..

Д виконаного проект.., сучасного дизайн.., родового відмінк...

8.Закінчення -у (-ю) у формі родового відмінка однини мають усі іменники в рядку
А клен, гай, ключ, мороз

Б кришталь, прогрес, Буг, електрон

В сон, цукор, вогонь, Байкал

Г грім, Конотоп, прогрес, барвінок

9 Літеру е (є) мають у закінченні орудного відмінка всі іменники рядка
А кухар, тротуар, вихор, ячмінь

Б стиль, майстер, прізвище, чиж

В перпендикуляр, рій, плече, слюсар

Г калач, кущ, кобзар, слухач

10.Закінчення -е у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку
А друг, колега, брат, земля

Б воля, швець, Богдан, Ілля

В боєць, кравець, хлопець, молодець

Г майор, полковник, капітан, лейтенант

Д син, кум, Михайло, Павло

11 Закінчення -е в кличному відмінку мають усі іменники рядка
А юнак, Київ, боєць, поезія

Б пам’ять, світ, слухач, Анастасія

В чумак, красуня, кравець, ніч

Г Галя, вітер, брат, радість

Д жнець, душа, лицар, Ростислав

12 Закінчення -е у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку
А брат, Євген, товариш, професор

Б суддя, голуб, Олекса, доля

В зоря, Оля, Богдан, директор

Г актор, Павло, друг, Петро

Д сторож, Роман, офіцер, Наталя

13 Закінчення -ю у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку
А Галя, школяр, Сергій, матуся

Б коваль, мудрець, учень, доня

В хлопець, Олексій, місяць, біль

Г Валерій, обрій, тополя, дідусь

Д Катруся, вівчар, доля, герой

14. Норму відмінювання числівників порушено в рядку
А трьохсот, трьомстам, на трьохстах

Б п’ятисот, п’ятистам, п’ятистами

В семисот, сімомастами, на семистах

Г дев’ятисот, дев’ятистам, дев’ятьмастами

Д двохсот, двомастами, на двохстах

15 Не відмінюються всі слова рядка
А бюро, журі, вікно

Б кенгуру, турне, ательє

В тире, вапно, жалюзі

Г графіті, інтерв’ю, колесо

16. Правильно утворено всі імена по батькові в рядку
А Юрійович, Петрівна, Валерієвич

Б В’ячеславівна, Євгенович, Кузьмич

В Святославович, Матвійович, Ігоревна

Г Іванівна, Іллінічна, Геннадійович

Д Арсенівна, Яківович, Романівна

17. За допомогою суфікса -ов- утворюються прикметники від усіх іменників рядка
А метр, травень, дощ, нуль

Б пурпур, емаль, груша, край

В парча, кварц, гроза, шовк

Г ліс, кільце, кришталь, глянець

Д калина, казка, поле, марш

18. За допомогою суфікса -ев- (-єв-) утворюються прикметники від усіх іменників рядка
А взірець, куля, корабель, матч

Б калач, липень, вуглець, плащ

В корінець, криця, значення, замша

Г мить, баржа, карамель, кварц

Д вишня, сіль, журавель, куниця

19. Присвійними є всі прикметники рядка

А лікарів рецепт, лебедина пісня, Оленчина косинка

Б Франкові заклики, ненин голос, слюсарів інструмент

В товаришева книга, Кобзарів заповіт, ахіллесова п’ята

Г професорова лекція, солдатська каска, Іванків олівець

Д Лукашева сопілка, братова допомога, батьківські збори

20. Ступені порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка
А високий, білий, приємний, сміливий

Б чорний, м'який, сліпий, широкий

В товстий, надзвичайний, глибокий, синій

Г красивий, маленький, цікавий, важливий

21. Неправильну форму ступеня порівняння прикметника вжито в реченні
А Секвоя – саме найбільше дерево на Землі.

Б У цьому місці річка вужча.

В Я поборю найважчі перешкоди.

Г Заздрість – якнайогидніша з усіх емоцій

Д Найбільш дотепною була команда з Одеси

22. Правильно записано форму орудного відмінка числівника в рядку
А п’ятьмастами шістдесятьма сьома

Б п’ятистами шестистдесятьма сімома

В п’ятистами шестдесятьма семи

Г п’ятистами шістдесяти сімома

Д п’ятистами шестидесяти сьома

23. Правильними є всі відмінкові форми числівників у рядку
А сто вісімдесят сьомого, двомастами п'ятидесяти двома
Б шістдесяти семи, чотирма, шестиста, дванадцятий

В трьомастами дев'яноста шістьма, сімох, одна третя

Г сімдесятьма двома, дві тисячі другий, дев'яноста шостого

24. Тільки друга частина відмінюється в усіх числівниках рядка
А триста, п'ятсот, шістсот, вісімсот

Б двісті, шістдесят, сімсот, тридцять

В п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят

Г чотириста, дев'яносто, вісімдесят, сімсот

Д п'ятсот, шістдесят, вісімсот, вісімдесят

25. Правильно поєднано іменники з числівниками в рядку
А двадцять три тижня

Б півтораста року

В п’ять цілих і шість восьмих тонн

Г півтора місяця

Д сім з половиною кілограм

26. Формами дієслова є всі слова рядка

А крикніть, кричиш, крикливий, покрикувати

Б переходячи, переходив би, перехідний, переходьте

В перемігши, перемогти, переможний, переможено

Г учити, навчивши, учe´ний, учіться

Д запечений, запік би, запікаючи, запікся

27. Неозначена форма дієслова є в реченні
А Удвох, кажуть, і плакати легше.

Б Повітря тут незаймане і чисте.

В Ні долі, ні волі у мене нема.

Г Агава, або столітник, - тропічна рослина.

28. Дієсловами недоконаного виду є всі слова рядка
А зберігати, ходити, гарантувати, зашивати

Б писати, виконувати, скочити, знати

В поважати, залежати, зашити, думати

Г атакувати, перенести, сидіти, просити

Д вважати, вразити, спостерігати, захоплюватися

29. Дієсловами дійсного способу є всі слова рядка

А буду читати, написав, наробитися, говоритимемо

Б скликали, мовчатимуть, будеш панувати, пишеться

В веселяться, пишаємося, квітчаймо, поназносили

Г наздоганятиму, мовчав би, порадили, прикрашатимемо

30. Правильно утворено форму наказового способу дієслів у рядку
А давайте напишемо;

Б ходімте;

В заспіваймо;

Г прочитаємо;

Д будемо вчити.

31. Правильно утворено форму наказового способу дієслів у рядку
А давайте підемо

Б виконаймо

В спечімте

Г намалюємо

Д будемо надсилати

32. Неправильно утворено форму наказового способу дієслова в рядку
А зробимо

Б зробімо

В зроби

Г зробіть

Д нехай зроблять

33. Дієслово умовного способу вжито в значенні наказового в реченні
А Полетіла б я до тебе, та крилець не маю.

Б Ніжну-ніжну, як подих билини, я хотів би вам пісню сплести.

В Вже б покласти кінець всім незгодам, і щоб кожен народ поважать.

Г Я б хотів всі зірки, що над нами, перелити у зірку ясну.

Д Я б хотіла вродитись між гір, я б хотіла гуцулкою стати.

34. До другої дієвідміни належать усі дієслова рядка
А стояти, колоти, полоти, веліти

Б носити, кроїти, стелити, казати

В свистіти, їздити, хотіти, боротися

Г бігти, спати, бачити, кричати

35. До другої дієвідміни належать усі дієслова рядка
А малювати, носити, боятися, знати

Б кричати, бачити, просити, клеїти

В полоти, боротися, гоїти, їздити

Г ходити, об'єднатися, радіти, веселитися

Д любити, хотіти, радити, ставити

36. Допущено помилку в правописі особових закінчень дієслів у рядку
А шлють, варють;

Б біжать, відчувають;

В глянемо, мовчимо;

Г сушите, будуєте;

Д гоїш, сивієш.

37. Допущено помилку в правописі особових закінчень дієслів у рядку
А колишемо, хочуть

Б бачать, бажаєш

В біжимо, бродиш

Г коляться, спізнися

Д клеїмо, стоїмо

38. У написанні особових закінчень дієслів допущено помилку в рядку
А дроблять, дружимо, сиплеш

Б їжджу, стережете, стругаєш

В хочуть, спізнишся, відкриєш

Г збіжать, перенесуть, стоїте

Д знайомимо, біжете, вказуєте

39. Правильно вжито дієслівну форму в реченні
А Політики боряться за владу.

Б Коли ти віддасиш мені книгу?

В Ходімте трохи повільніше.

Г Запам’ятаймо цю мандрівку.

Д З дерев сипляться листочки.

40. Усі службові слова є прийменниками в рядку
А попід горами, переді мною, назустріч вітру

Б перед редакцією, хай знають, навколо стадіону

В залежно від обставин, поміж травами, лише сьогодні

Г на світанку, виконала ж таки, з-поміж друзів

Словосполучення

Словосполучення — це синтаксична одиниця, утворена поєднанням двох або більше повнозначних слів на основі підрядного зв’язку (одне із слів у ньому є головним, а інші граматично залежні від нього): читати (що?) новелу; пишатися (ким?) братом; пишний (який?) сад.

Не вважаються словосполученнями:

а) поєднання службового слова (прийменника, сполучника, частки)

з повнозначним: навколо озера, якби проспівав, для тебе, ідіть же;

б) складені форми майбутнього часу: буду писати (писатиму), будемо плавати (плаватимемо);

в) фразеологізми: не в тім’я битий, ловити гав, ахіллесова п’ята;

г) підмет з присудком: соловей співає, минають дні;

ґ) сполуки слів із сурядним зв’язком (однорідні члени): небо і земля, батьки і діти, не друг, а ворог.

д ) складені форми вищого й найвищого ступенів порівняння прикметників і прислівників: більш вибагливий, найменш успішний, менш упевнено, найбільш урочисто

У словосполученні виділяють головне і залежне слова. Від головного слова до залежного ставиться питання, за допомогою якого встановлюється змістовий зв’язок (годувати (чим?) борщем). Граматичний зв’язок здійснюється за допомогою закінчення залежного слова або закінчення і прийменника.

Типи словосполучень за значенням головного слова:

1) дієслівні — головним словом виступає дієслово (читати швидко, плакати слізьми);

2) іменні — головне слово виражене іменником, прикметником, займенником, числівником (твір учня, п’ять книг).

3) прислівникові— головним словом є прислівник (дуже добре, пізно вночі).

Типи зв’язку слів у словосполученні:

1) узгодження — слова в словосполученні узгоджуються в роді, числі й відмінку; головним словом виступає іменник або будь-яка інша частина мови у значенні іменника, а залежними словами можуть бути прикметники, дієприкметники, займенники, числівники (їстівні гриби, зрубане дерево, сьомий день);

2) керування — головне слово (дієслово) вимагає від залежного (іменник або інші частини мови у значенні іменника) форми певного відмінка (підійти до столу, берег моря);

3) прилягання — залежне слово має незмінну форму і поєднується з головним тільки за змістом. Найчастіше прилягають прислівники, дієприслівники, інфінітиви (зібралися вранці, йшли співаючи, звелів атакувати).

Речення

Речення — це основна граматично оформлена, інтонаційно завершена мовна одиниця, в якій виражається самостійна думка. Воно може складатися з одного слова або групи слів

Граматична основа речення складається з підмета та присудка, проте можливі випадки, коли одного з головних членів речення немає. Таке речення називається односкладним.

Види речень:

1. За метою висловлювання:

• розповідні (передають повідомлення): Сьогодні холодно.

• питальні (передають запитання): Сьогодні холодно?

спонукальні (виражають спонукання до дії): Одягайся тепліше

2. За емоційним забарвленням:

• неокличні (думка виражена спокійно): Ходи-но сюди.

• окличні (думка виражена з сильним емоційним забарвленням): Ходи-но сюди!

3. За кількістю граматичних основ:

• прості (мають одну граматичну основу): Вечір.

• складні (мають дві або більше граматичних основ): Вечір, надворі швидко темнішає.

4. За будовою:

• двоскладні (граматична основа складається з підмета і присудка): Йшов невеликий дощ.

• односкладні (граматична основа має або підмет, або присудок): Дощило.

5. За наявністю другорядних членів речення:

• непоширені (не мають другорядних членів): Холодно.

• поширені (мають один та більше другорядних членів): Надворі було холодно.

6. За наявністю необхідних членів речення:

неповні (пропущено один чи кілька членів речення, які зрозумілі з контексту або ситуації.): В зелене Журавне летять журавлі, а лебеді — [летять] у Лебедин.

повні (наявні всі головні та другорядні члени, необхідні для завершеності будови і повноти вираження значення): Христя засвітила невеличкий каганець і постановила його на комині.

7. За наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів

• ускладнені (є однорідні члени речення, вставні слова, словосполучення, речення, відокремлені члени речення, звертання тощо)

• неускладнені.

Зразок розбору простого речення

Повіяв легенький вітрець, струшуючи з листу неопалі краплі . (Панас Мирний) - Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленою обставиною.

Підмет — це головний член речення, що означає предмет, про який ідеться в реченні, і відповідає на питання: хто? що? За своєю структурою підмет може бути простим (виражений одним словом) і складеним (кількома словами).

Способи вираження підмета:

- іменниками, займенниками в називному відмінку: У небі сонце — серед нив я.

- неозначеною формою дієслова: І плакати — це також щастя.

- прикметником та дієприкметником: Тоді старшенька моя й гукає.

- числівником: Обидва почували себе добре лише один біля одного.

- фразеологічними сполученнями: Бабине літо висіло на віттях як прядиво.

- власними назвами: В синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

- нерозкладними словосполученнями: За волю кожний з нас поляже.

- службовими словами і вигуками: Переможне «ура!» пронеслося над степом.

Присудок — це головний член двоскладного речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично пов’язаний з ним. Відповідає на питання: що робить предмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?

За своєю структурою присудок може бути простим та складеним.

Простим дієслівним присудком називається присудок, виражений дієсловом дійсного, умовного або наказового способу (Співали чистими дзвінкими голосами діти ), а також фразеологізмами зі значенням дії (Це вже ви передали куті меду (Марко Вовчок)). Присудок, виражений дієсловом теперішнього або майбутнього часу, узгоджується з підметом в особі й числі, а виражений дієсловом минулого часу — у числі й роді.

Складений присудок може бути іменним або дієслівним.

Складений іменний присудок складається з дієслівної зв’язки та іменної частини, вираженої іменником, прикметником, дієприкметником, займенником, числівником.

У ролі зв’язки бувають слова : бути, стати, здаватися. називатися, робитися, вважатися, залишатися та ін..

Тютюн був високий і густий-прегустий (О. Довженко).

Складений дієслівний присудок складається з допоміжного дієслова та неозначеної форми дієслова (інфінітива)

У ролі допоміжних бувають

- дієслова: стати, перестати, почати, кінчити, могти, мусити, пробувати, намагатися та ін.: Починає займатися схід сонця.

- прикметники: готовий, змушений , ладен, згоден, певен, рад: Я дуже радий вам допомогти.

- присудкові прислівники: треба, необхідно, можна, варто, слід : Треба добре вчитися.

Другорядні члени речення (додаток, означення,обставина)

Додатком називається другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або розповсюджується стан чи ознака, і відповідає на питання непрямих відмінків кого? чого? ким? чим? кому? чому? кого? що? на кому? на чому? (Місяць заливає (чим?) своїм холодним промінням (що?) кімнату). Додатки виражаються передусім іменниками та займенниками і відносяться до дієслова. Крім займенників та іменників, додаток може бути виражений будь-якою частиною мови, вжитою в значенні іменника, якщо вона відповідає в реченні на питання непрямих відмінків, наприклад: прикметником (Доручаємо цю справу черговому); числівником (Школяр досить швидко поділив дванадцять на чотири); дієприкметником (Прибулих вітали хлібом-сіллю учасники фестивалю); прислівником (Ми не віримо вашому «потім»); неозначеною формою дієслова (Як же я люблю блукати осіннім лісом); вигуком (Капітану довелося докласти чимало зусиль, щоб зупинити це гучне «ура»); а також словосполученням (Галя із захопленням переказувала друзям «Казку про яян» Е. Андієвської).

Додатки бувають прямі і непрямі. Прямим називається додаток, який підпорядковується перехідному дієслову і виражений знахідним відмінком без прийменника (Взяла зілля, поклонилась (Т. Шевченко)). Прямий додаток також може бути виражений формою родового відмінка без прийменника, якщо: 1) при перехідному дієслові є заперечна частка не (Не кидай матері, казали… (Т. Шевченко)); 2) якщо дія переходить на частину предмета (Принеси мені, будь ласка, води). Усі інші додатки є непрямими (Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою (Т. Шевченко)).

Означенням називається другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? (у всіх родових, числових і відмінкових формах) скільки? (лише в непрямих відмінках). Означення відноситься до іменника або до іншої частини мови, вжитої у значенні іменника. Означення бувають узгоджені та неузгоджені.

Узгодженим називається означення, яке узгоджується з означуваним словом у роді, числі й відмінку (Теплий краплистий дощ застав птахів і людей серед поля (В. Земляк)). Узгоджені означення виражаються прикметниками, дієприкметниками, займенниками, порядковими числівниками.

Неузгодженим називається означення, яке не має спільного з означуваним словом роду, числа, відмінка або виражене невідмінюваним словом (Стала наближатися година рушати в дорогу (С. Васильченко)). Неузгоджені означення виражаються іменниками в непрямих відмінках; займенниками його, її, їх, якщо вони відносяться до іменника і вживаються у присвійному значенні; неозначеною формою дієслова; прислівниками, а також цілими словосполученнями, зокрема фразеологізмами (У селі знайшовся такий майстер на всі руки).

Обставинами називаються другорядні члени речення, які вказують на місце, час, причину, мету, спосіб дії. Обставини відносяться до дієслів. За значенням обставини поділяються на такі групи: місця (де? куди? звідки?), часу (коли? як довго? відколи?), причини (чому? через що? з якої причини?), мети (для чого? з якою метою?), умови (за якої умови? у якому випадку?), допусту (незважаючи на що?), способу дії (як? у який спосіб?): Раз Жаба вилізла (куди?) на берег (для чого?) подивитися та й (як?) трошечки (як?) на сонечку погрітися (Л. Глібов)).

Прикладка як різновид означення

Прикладкою називається означення, виражене іменником, яке одночасно визначає, характеризує предмет і дає йому другу назву. Крім іменника, прикладка також може відноситися до займенника або будь-якої іншої частини мови, ужитої в ролі іменника. Прикладка зазвичай узгоджується з означуваним словом у роді, числі й відмінку (Проживав у нас довго собака Пірат

(О. Довженко)). Лише прикладки, які є власними назвами гір, озер, станцій, планет, не узгоджуються з означуваним словом у непрямих відмінках (Альпіністи підкорили вершину гори Еверест).

Прикладки бувають непоширені, тобто виражені одним словом, і поширені — виражені кількома словами (Я передплачую газету «Голос України»). Якщо прикладка і означуване слово — загальні іменники, не пояснювані іншими словами, то вони пишуться через дефіс (Десь-не-десь лежали на землі дуби-великани… (О. Кобилянська)).

Пунктуація

Основні правила пунктуації
Розділові знаки в простому реченні

Кома може ставитися, якщо речення ускладнене

1. однорідними членами

2. звертанням

3. вставним словом, словосполученням, реченням

4. відокремленими членами речення

5. уточнюючими членами речення

Однорідні члени речення

Між однорідними членами речення звичайно ставиться кома: Річка синіє, зітхає, сміється.(М.Рильський).

Інколи може ставитися тире, якщо другий член протиставляється першому, виражає причину, наслідок: Справді, це була не звичайна – мінеральна вода.(О.Гончар).

Запам’ятай!

Не ставиться кома:

а) якщо однорідні члени з’єднані одиничним сполучником і, й,

та (=і), або, чи: Теплий вітер цілує коліна і лоскоче вуста і плече (В.Сосюра).

б) якщо однорідні члени з’єднані повторюваними сполучниками і...і, ні...ні, проте становлять стійкі словосполучення: і сміх і гріх, і вдень і вночі, і сяк і так, ні в тин ні в ворота, ні сіло ні впало, ні живий ні мертвий

Розділові знаки в реченнях з узагальнюючим словом

і однорідними членами

Якщо узагальнююче слово стоїть перед однорідними членами, то після нього ставиться двокрапка. Наприклад: Тиша уже панувала скрізь: на вершечку стрілецької гори, на горах і видолинках.(І.Н.-Левицький)

Якщо узагальнююче слово стоїть після однорідних членів, то перед ним ставиться тире. Наприклад: Луки, гори, пишні сади – все зелене і принишкле.

Якщо однорідні члени стоять всередині речення після узагальнюючого слова, то перед однорідними членами ставиться двокрапка, а після них – тире. Наприклад: Все: природа, люди, пісні – було тут прекрасне.(Дмит.)

Якщо при узагальнюючому слові є слова наприклад, а саме, як-от, то перед ними ставиться кома, після них – двокрапка. Наприклад: Всяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок – можна було викосити косою в траві.(О.Довженко).

Звертання

Звертання членом речення не буває і на питання не відповідає.

Виділяється комою: Зоре моя вечірняя, зійди над горою. (Т.Шевченко).

Вставні слова

Вставні слова в усній мові не завжди виділяться паузами, але на письмі обов’язково відокремлюються з обох боків комами.

Не можна, кажуть, людині помолодшати, а подобрішати завжди можна.(О.Гончар).

Лише вставними бувають слова мабуть, по-перше, щоправда, крім того, а втім, отже. І навпаки, ніколи не бувають вставними слова навіть, майже, приблизно, все-таки, мовби, неначе, принаймні.

Вставлені слова і речення

1. Якщо вставлене речення вимовляються таким самим тоном, як і основне, то воно виділяється з обох боків комами, наприклад: Коли Сашко думав про матір, а він тепер думав про неї майже постійно, він ніби стояв на гарячому пружному повітрі.(В.Дрозд).

2. Якщо вставлені слова чи речення вимовляються підвищеним тоном, то вони виділяються тире , наприклад: Климко став навколішки, припав до води –холодна та добра! – тоді вмився і втерся галстуком од матроски.(Г.Тютюннник)

3. Якщо вставлене слово чи речення вимовляється пониженим тоном, тоді вони виділяться дужками: Вранці ми зібралися біля школи (це було недавно), щоб їхати на екскурсію в Київ.

Порівняльний зворот

Порівняльні звороти вводяться в речення за допомогою слів як, мов, наче, неначе, ніби, ніж і под.

Виділяється комами: Любіть Україну, як сонце, любіть…(В.Сосюра).

Не виділяється комами:

1. Якщо порівняльний зворот є іменною частиною складеного присудка, наприклад: А дівчина як сонце.

2. Якщо порівняльний зворот – фразеологічний зворот, наприклад: холодний як лід, червоний як рак

3. Якщо йому передує заперечна частка не або слова майже, зовсім, наприклад: Усе в нього не як у людей. Хлопець міркує зовсім як дорослий.

Відокремлені члени речення

Відокремлені означення

Кома ставиться:

1) якщо означення стосуються особового займенника:

Там він, клятий, і загине.(Леся Українка).

2 ) якщо означення поширене і стоїть після означуваного слова::

Хліба, змиті дощем, яскраво зеленіли.(О.Гончар)

3) два і більше непоширених означень після означеного слова

відокремлюються тоді, коли перед означуваним словом є вже

узгоджене означення: І наша земля, засніжена й біла, кличе в

простори свої.(В.Сосюра).

4) якщо означення має обставинний відтінок ( до нього, крім питання який? , можна поставити питання чому? за якої умови?):

Знесилений, кінь зупинився, важко дишучи.(О.Гончар).

Зверніть увагу!

Декілька відокремлених означень, що стоять у кінці речення, зрідка можуть виділятися за допомогою тире. Наприклад: З моря здіймалася хмара – чорна, важка, схожа на гірське пасмо.

Відокремлені прикладки

Відокремлюються комами:

  1. Якщо стосуються особового займенника:

А він, орел, шумить, клекоче.(В.Швець).

2. Якщо прикладка стоїть після означуваного слова:

На північ розкинулись плавні, наші південні степи.(О.Гончар)

3. Відокремлюються прикладки зі словами на ім’я, на ймення,

на прізвище, родом, так званий

І мала вона сина, на ймення Івашко.(С.Васильченко)

4.Якщо має обставинний відтінок

Інженер за фахом, але художник за покликанням, Євген Куницький весь вільний час віддавав покликанню.

Прикладка зі словом як відокремлюється лише тоді, коли має

відтінок причини :

Як справжній лірик, Сосюра надзвичайно різноманітний у своїх переживаннях.(Д.Білоус).

Відокремлюються тире:

  1. Якщо прикладка має уточнююче значення й перед нею можна поставити слова а саме, наприклад: Винуватці тої катастрофи –два хлопчики літ семи-восьми та пятиліток-дівчинка –наче не чули сердитого материного поклику.(М.Коцюбинський),

  2. Якщо прикладка стоїть у кінці речення.

Перед тобою світ – великий том розкритий. (М.Рильський).

Не відокремлюються прикладки:

Якщо стоїть перед означуваним іменником і не має обставинного відтінку.

Як визволителів своїх нас зустрічали на кордоні.(О.Підсуха).

Відокремлені додатки

Відокремлюються додатки, які мають значення включення, виключення чи заміщення, що починаються словами крім, окрім, за винятком, замість, наприклад, навіть, особливо, зокрема, включаючи та ін.

Микола, замість панського лану, вийшов на своє поле.(І. Нечуй-Левицький).

Співають усі, за винятком Ліни Яцуби.(О. Гончар) Я не знаю нічого ніжнішого, окрім берези.(Леся Українка).

Відокремлені обставини

Відокремлюються обставини:

  1. Виражені дієприслівниковим зворотом : Тонкий лист, облітаючи з жовтих дерев, лягає на плечі.(О.Гончар).

2. Якщо обставина виражена одиничним дієприслівником і стоїть перед присудком. Похитуючись, Соломія підійшла до столу.(М.Коцюбинський).

Не відокремлюються:

1. Якщо одиничний дієприслівник означає спосіб дії і стоїть після присудка. Я був молодий, здоровий і міг працювати не втомлюючись. (О.Довженко).

2. Фразеологічні прислівникові звороти. Вона не звикла сидіти склавши руки. (І.Нечуй-Левицький).

Тире між підметом і присудком

Тире ставимо:

  1. Якщо підмет і присудок виражені іменником, або кількісним числівником, або неозначеною формою дієслова. Наприклад: Земля –безцінне народне багатство (В.Сухомлинський). Жити - Вітчизні служити. (Нар.тв.)

2. Якщо перед присудком стоять слова це, то, ось, значить. Наприклад:

Вірний приятель –то найбільший скарб.(Нар.тв.).

3. Якщо один з головних членів виражений іменником, а

другий – неозначеною формою дієслова. Наприклад: Наше

завдання – добре вчитися.

4. Якщо підмет виражений особовим займенником і на нього

падає логічний наголос. Наприклад: Я - громадянин України.

Односкладне речення

Називне

Підмет завжди виражений іменником.

Ніч. Шумить розтривожене море.(О.Гончар).

Зверни увагу! Якщо в такому реченні є обставина, то це не називне, а двоскладне неповне речення.

Серед лісу ставок, очеретом з одного боку прикрашений.(Остап Вишня).

Означено - особове

Присудок виражений дієсловом у формі І,ІІ особи однини чи множини.

Зеленійте, доли і лужечки…(А.Малишко).

Неозначено –особове

Присудок виражений дієсловом у формі ІІІ особи множини чи у формі множини минулого часу

Ведуть коня вороного, розбиті копита.(Т.Шевченко).

Узагальнено-особове

Присудок найчастіше виражений дієсловом у формі ІІ особи однини , рідше іншою формою.

! Ці речення найчастіше використовуються в прислівях.

Чесне діло роби сміло.(Нар.тв.)

Безособове

Присудок виражений

  • безособовим дієсловом.

Повіяло польовими пахощами.(М.Коцюбинський).

  • дієслівними формами на но, то.

Неробам дорогу закрито у наш колектив.(Нар.тв.).

  • Інфінітивом.

Треба жити чесно.

  • Прислівником.

Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява….(О.Довженко).

Словами нема, не було, не буде.

Де нема святої волі. Не буде там добра ніколи.(Т.Шевченко).

Розділові знаки при прямій мові.

1. А: «П!» А: »П?» А: »П».

2. «П!» -а. «П?» -а. «П», - а.

3. А: «П», -а.

4. «П, - а,- п». «П, - а.- П».

5. «П, - а: - П».

Складне речення

Складносурядне речення

Складносурядним називають складне речення, частини якого рівноправні за смислом і пов'язані сурядним зв'язком за допомогою сурядних сполучників: І сходило сонце, і місяць вставав, і гуси кричали на фоні заграв (Л. Костенко).

Сурядні сполучники

Приклади

єднальні: і, й, та (-і), ні,..ні, ані...ані, не тільки...а й, і...і

Задощило, і фільмування довелось припинити (О. Гончар).

протиставні: а, але, зате, проте, однак, та (-але)

Слово - срібло, а мовчання - золото (Нар. тв.).

розділові: або, чи, то...то, або...або, чи...чи, не то...не то

Чи то шумлять так хвилі, чи німфа плаче вслід (О. Пахльовська).

Розділові знаки в складносурядному реченні

Кома ставиться:

    1. Якщо частини складносурядного речення з’єднані єднальними (і, й, та), протиставними (а, але, проте, зате), розділовими (або, то, чи) сполучниками. Наприклад: Минає день, і світ згасає. І найсвітліший промінь згас. (М.Рильський).

Кома не ставиться:

  1. Якщо частини складносурядного речення з’єднані одиничним сполучником і, й, та (і), або, чи і мають спільне слово або спільну частину. Наприклад: По степовій дорозі пробігали машини і здіймалася пилюка.(Копил.)

  2. Якщо речення питальне, спонукальне або окличне. Наприклад: Яка неозора далечінь і яка краса довкола!

  3. Якщо речення називні або безособові. Наприклад: Весна і літо. Незатишно і страшно.

Крапка з комою ставиться:

Якщо частини складносурядного речення дуже поширені або вже мають всередині розділові знаки. Наприклад: Все зраділо, стрічаючи день; і день зрадів, розцвітаючи, ясний, теплий, погожий. (Панас Мирний).

Тире ставиться:

Якщо частини складносурядного речення виражають швидку чи несподівану зміну подій або різко протиставляються. Наприклад: Дощ пройшов – і Київ зеленіє. (М.Рильський).

Складнопідрядне речення

За значенням і будовою розрізняють такі види складнопідрядних речень:

  • з підрядними означальними

Підрядні означальні речення за значенням та інтонацією близькі до дієприкметникових зворотів, а тому за потреби можуть бути взаємозамінними: Хліба, що їх залив дощ, яскраво зеленіли (О. Гончар) — складнопідрядне речення. Хліба, залиті дощем, яскраво зеленіли. — просте ускладнене речення.

  • з підрядними з'ясувальними

  • з підрядними обставинними (способу дії, ступеня, порівняльні, місця, часу, причини, мети, умови, допустові, наслідкові).

Підрядні обставинні речення близькі до дієприслівникових зворотів за значенням, а отже, можуть бути замінені ними: Як учням віддаси усе найкраще, то й сам сягнеш нової висоти (П. Сингаївський) — (складнопідрядне речення). Віддавши учням усе найкраще, й сам сягнеш нової висоти. — (просте ускладнене речення).

Типи складнопідрядних речень

Тип підрядного речення

Питання / сполучники чи сполучні слова

Приклад

означальне

який? яка? яке? які?

Життя — це оббирання з реп 'яхів, що пазурами уп'ялися в душу (Л. Костенко).

спол.: що, щоб, ніби;

спол. сл.: який, ний, котрий, що, де, куди, звідки

з'ясувальне

хто? що? кого? чого?

Не можна допустити, щоб людиною керував страх (О. Гончар).

спол.: що, як, щоб, мов, ніби, наче, аби, якби, коли, поки, доки, чи спол. сл.: який, чий, котрий, що, де, куди, звідки, як, чому

обставинне місця

де? куди ? звідки ?

Тепер я скрізь, де світло і любов (П. Филинович).

спол. сл.: де, куди, звідки

обставинне часу

коли? як довго? доки? з яких пір?

Доки сонце зійде, роса очі виїсть (Нар. тв.).

спол.: як, після того як, відколи, відтоді як, з тих пір як

спол. сл.: коли, поки, доки

обставинне способу дії, міри і ступеня

як?яким способом?якою мірою? наскільки?

Сердега так перелякався, що аж тремтить (Л.Глібов).

спол.: що, чим...тим, аж, що аж

спол. сл.: як, скільки, наскільки

обставинне порівняльне

як?

Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина (Т. Шевченко).

спол.: як, ніби, наче, мовби

спол. сл.: як

обставинне умови

за якої умови?

Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко).

спол.: якщо, коли, якби, як, раз,аби

обставинне причини

чому? через що? з якої причини?

Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ігили й нікуди не прийшли (Л. Костенко).

спол.: бо, що, оскільки, адже, тому що, через те що, внаслідок того що, у зв 'язку з тим що

обставинне мети

з якою метою? навіщо? для чого?

Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Т. Шевченко).

спол.: щоб, аби, для того щоб, з тим щоб

обставинне допустове

незважаючи на що?

Хоч не рідний cuн Ярема, а щира дитина (Т. Шевченко).

спол.: хоч, хай, незважаючи на те що, дарма що

обставинне наслідку

 умовно можна поставити питання і що ж? і який наслідок?

Теплий туман наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М. Коцюбинський).

 спол.: так що

Розділові знаки в складнопідрядному реченні

Кома ставиться:

  1. Комою відділяється підрядна частина речення від головної незалежно від її позиції в реченні. Наприклад: День такий, що жалітися грішно на невдачі, нестачі, біду.

  2. Комами відокремлюються неповні підрядні речення, які приєднуються до головного сполучниками як, мов, ніби, як ніби, мовби та ін.. Наприклад: Вечір був темний, сухий, як стеблина сіна.

  3. Між однорідними підрядними частинами, не з’єднаними сполучниками. Наприклад:. Робіть так, щоб це спілкування приносило вам задоволення, щоб вас поважали оточуючі.

  4. Між однорідними підрядними частинами, з’єднаними повторюваними сполучниками, кома ставиться, але не перед першою підрядною частиною. Наприклад: Дерева можна обрізувати або коли ще сплять соки, або коли вже виросте листя.

Кома не ставиться:

  1. Якщо після головного речення перед сполучником є частка не чи повторюваний сполучник сурядності. Наприклад: Хлопця завжди цікавило не що він робить, а як він робить.

  2. Якщо підрядна частина речення виражена одним відносним словом чи словосполученням. Наприклад: Заспівала, незчувшись коли.

  3. Між однорідними підрядними частинами, з’єднаними неповторюваними єднальними і розділовими сполучниками. Наприклад: Я люблю дивитись, як сонце сходить і як воно заходить.

Тире ставиться:

Якщо підрядна частина речення потребує смислового виділення. Наприклад: Коли копають картоплю – стелиться дим над землею...

Безсполучникове речення

Складним безсполучниковим називають речення, у якому окремі прості речення з'єднуються в одне ціле не сполучниками чи сполучними словами, а лише інтонацією.

Безсполучникові речення не однакові за смисловими зв'язками між частинами-реченнями.

У складних безсполучникових реченнях можуть об'єднуватись однорідні частини, які не підпорядковані за змістом одна одній, і неоднорідні, у яких одна частина пояснює другу.

Хай живуть літаки, хай симфонія музики лине, хай у далеч космічну ракети несуть ніжну пісню і мрію людини (Л. Дмитерко).

Зривалися коні з припону — під ними горіла земля (М. Сингаївський).

Безсполучникові складні речення з однорідними частинами співвідносні зі сполучниковими складносурядними реченнями, тому між їх частинами існують ті самі семантико-синтаксичні відношення, що й між частинами складносурядних речень.

Безсполучникові складні речення з неоднорідними частинами співвідносяться зі сполучниковими складнопідрядними реченнями.

Розділовий знак

Правило

Приклад

кома

частини виражають одночасність або послідовність подій чи явищ

Малі озера блискають незлісно, колише хмара втомлені громи(Л. Костенко).

двокрапка

а) друга частина розкриває зміст першої, доповнює її, конкретизує:

[ ]: [конкретизація].

Наснився мені чудернацький базар: під небом, у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі (Л. Костенко).

б) друга частина вказує на причину того, про що йдеться в першій:

[ ]: [причина].

У душі хлопець непокоївся: весна видалася засушливою (Г. Тютюнник).

тире

а) друга частина порівнюється з першою чи протиставляється їй:

[ ] — [порівняння / протиставлення].

Рада б зірка зійти — чорна хмара заступає (І. Франко). Ще сонячні промені сплять — досвітні огні вже горять (Леся Українка).

б) друга частина виражає наслідок, різку зміну подій чи є висновком: [ ]— [наслідок /висновок].

Повіяв вітер по долині — пішла дібровою луна (Т. Шевченко).

в) перша частина виражає час чи умову: [час/умова] — [   ]

Назвався грибом — лізь у кошик (Нар. тв.).

Ідуть роки — виростають діти (І. Коваль).

крапка з комою

частини не тісно пов'язані за змістом і мають усередині свої розділові знаки

Усміх пославши в останнім промінні, згинуло радісне літо; дощик уїдливий, дощик осінній сіється, наче крізь сито (Г. Чупринка).

Зауважте! Складне речення може поєднувати різні види зв'язку: безсполучниковий і сполучниковий; сурядний і підрядний; можливі й інші комбінації. Такі конструкції називають реченнями з різними видами зв'язку: Мужі учені, бородаті архіви кинулись трусить: чиїм ім'ям цей град назвати, щоб вознести на цілий світ (Л. Костенко).

Кома ставиться:

Якщо частини безсполучникового речення виражають одночасність, сумісність чи послідовність дій. Наприклад: Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють.

Крапка з комою ставиться:

Якщо частини достатньо самостійні за змістом і мають свої розділові знаки. Наприклад: Мерехтить над полем спека; одуд в балці степовій подає, неначе з глека, трискладовий оклик свій.

Двокрапка ставиться:

1. Коли друге речення виражає причину того, про що розповідається в першому. Наприклад: Любіть працю на землі: без цього не буде щастя нам і нашим дітям ні на якій планеті.

2. Коли друге речення доповнює, розкриває зміст першого. Наприклад: Мені приснилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна.

Тире ставиться:

1.Коли зміст обох речень зіставляється або протиставляється. Наприклад: Пан гуляв у себе в замку – у ярмі стогнали люди.

2. Коли перше речення вказує на час дії або умову того, про що говориться в другому. Наприклад: Посієш зерно золоте – забринить пшениця, як струна.

3. Коли друге речення виражає наслідок або висновок з того, про що говориться в першому. Наприклад: Продержало з тиждень морозом – земля заклякла, як кістка.

Лескикологія

Розділ науки про мову, що вивчає лексику, називається лексикологією (гр. lexikos — словесний і logos — вчення).

Лексикою, або словниковим складом мови, називається сукупність усіх слів, що вживаються у мові.

Лексичне значення слова — це те, що означає кожне слово, його зміст. Наприклад, лексичне значення слова блукати таке: «ходити, їздити без певної мети і напрямку»: Я люблю блукати старовинними вулицями Львова.

Загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова

Найбільший шар лексики мови становлять загальновживані слова, які використовуються вільно, без будь-яких обмежень. Ці слова є зрозумілими для широкого загалу назвами предметів і явищ довколишньої дійсності: батьківщина, воля, добро, земля, молоко, ні, одна, повітря, син, так, я.

Загальновживана (або загальнонародна) лексика включає в себе лексику як власне українську, так і загальновідому запозичену.

Стилістично забарвлені слова — це такі слова, що вживаються лише в певних стилях. До них належать:

– наукова лексика – слова, що вживаються в галузі науки, освіти, техніки: кисень, радіус.

– політична лексика – слова, що вживаються у політичному, громадському житті: Верховна Рада, депутат, мітинг.

  • розмовна лексика – слова, які використовують в усному, переважно побутовому спілкуванні: байдикувати, велик, відік.

Групи слів за значенням (синоніми, антоніми, омоніми)

Омоніми — це слова, однакові за звучанням і різні за значенням: лава — ослін, лава — вулканічна; поле — простір, поле — дієслово; термін — час, термін — слово, поняття

Синоніми — це слова, близькі за значенням, але різні за звучанням: повідомити, дати знати, інформувати, довести до відома.

Антоніми — це слова, що називають протилежні за змістом поняття:

твердий — м’який, спека — мороз, багатий — бідний, сильний — слабкий, високо — низько;

Фразеологія

У лексиці української мови поряд з окремими словами існують стійкі словосполучення, вирази і навіть цілі речення (вислови), які мають одне лексичне значення, подібне (синонімічне) до значення окремого повнозначного слова: байдики бити (ледарювати), накивати п’ятами (втекти), замилювати очі (брехати), ні пари з уст (мовчати). Такі стійкі вирази називають фразеологізмами, а розділ мовознавства, що їх вивчає, називається фразеологією (гр. phrasis — вираз, logos — поняття, вчення) і включає усю сукупність стійких сполучень слів, властивих даній мові.

Стійкі словосполучення називаються інакше фразеологічними одиницями, фразеологічними виразами, фразеологічними зворотами, фразеологізмами.

У складі речень фразеологізми виступають основним членом речення (найчастіше присудком, обставиною), оскільки виражають одне лексичне значення: Од цариці прийшов указ лоби голити.

Як і окремі слова, фразеологізми можуть формуватися у синонімічні та антонімічні ряди. Так, про ледарювання можна сказати кількома фразеологічними виразами: байдики бити, ханьки м’яти, лежня справляти, гулі правити.

Антонімічні пари фразеологізмів передають протилежні значення та оцінки: хоч греблю гати (багато) — на макове зерня (мало).

Стилістика

  1. Художній стиль використовується у творах художньої літератури

Образність відрізняє художній стиль від решти стилів. Використання мовних засобів зумовлено його призначенням — образно відтворити дійсність. Мова художньої літератури характеризується виключним багатством лексики і фразеології. У художні твори вводяться історизми, архаїзми, діалектизми, елементи просторіччя, навіть жаргонізми. Приклад архаїзмів: Німим отверзуться уста.

У художньому стилі широко використовується емоційно-експресивна лексика: синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, фразеологізми. Для передачі думки використовуються різноманітні художні засоби (епітети, метафори, порівняння, символи тощо).

2.Науковий стиль використовується в науці і техніці

Основна функція наукового стилю — повідомлення. Твори, написані в цьому стилі, містять наукову інформацію, тому до нього ставляться жорсткі вимоги в дотриманні норм.

Сфера застосування наукового стилю — наукові й науково-технічні праці, призначені для спеціалістів, підручники для вищих шкіл.

Основні ознаки наукового стилю: ясність і предметність тлумачень, логічна послідовність і доказовість викладу, узагальненість понять і явищ, об’єктивний аналіз, точність і лаконічність висловлювань, аргументація та переконливість тверджень.

Головна ознака наукового стилю — використання термінів.

3.Публіцистичний стиль використовується в газетах, журналах.

Основна функція публіцистичного стилю — формування громадської думки. Поєднання логічності викладу матеріалу з емоційно-експресивним забарвленням є важливою особливістю публіцистичного стилю.

Публіцистичному стилю властиві короткі прості речення, часто питальні або окличні, звертання, вигуки. Лексика його носить переважно суспільно-політичний характер.

4.Офіційно-діловий стиль - це стиль документів. Він використовується для спілкування в державному, громадському, політичному і господарському житті; у ділових стосунках між державами, установами та окремими громадянами суспільства. Офіційно-діловий стиль відрізняється від інших наявністю стандартизованості, тобто використанням сталих зворотів, однотипових виразів та вживанням спеціальної офіційно-ділової термінології. Текст, складений в офіційно-діловому стилі, має бути змістовним, точним, стандартним та інформативним.

Побудова речень відзначається лаконізмом, речення структурно чіткі.

5. Розмовний стиль виконує функцію спілкування. Він характеризується невимушеністю і простотою форм. Розмовним стилем люди користуються в усіх сферах життя: у побуті, у сім’ї, на виробництві. Основне призначення цього стилю — бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з’ясування виробничих і побутових стосунків.

Лексику розмовного стилю представлено великою кількістю експресивних та емоційно-забарвлених слів, зокрема метафор, порівнянь, синонімів, фразеологізмів, фольклоризмів, діалектизмів, просторічних та скорочених слів, вигуків тощо.

Літературні роди і жанри

ЕПОС

ЛІРИКА

ДРАМА

Малі прозові твори: ода комедія

Новела послання драма

Оповідання епіграма трагедія

Нарис елегія трагікомедія

Есе романс

Середні за розміром твори: ідилія

Повість медитація

Кіноповість акростих

Великі твори: вірш

Роман

Епопея

Ліро-епічні твори

Співомовки, думи, байки, балади, поеми, роман у віршах

ВИДИ УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ

Міфи, казки, легенди, перекази, народні байки, пісні.

Народні пісні

Календарно-обрядові

Колядки, щедрівки, веснянки, русальські, купальські, жниварські

Родинно-обрядові

Весільні пісні, голосіння

Історичні пісні

Пісні, в яких зображено конкретні історичні події та участь у цих подіях реальних осіб

Думи

Епічні пісні про події, важливі для всього народу, їх виконують речитативом у супроводі бандури чи кобзи

Соціально-побутові пісні

Козацькі, кріпацькі, чумацькі, рекрутські, бурлацькі, наймитські

Твори літератури, які виносяться на ЗНО, за жанрами

Назва жанру

Автор

Назва твору

оповідання

Марко Вовчок

«Максим Гримач» (баладне)

драма-феєрія

Леся Українка

«Лісова пісня»

новела

М.Коцюбинський

«Intermezzo»

В.Винниченко

«Момент»

Ю.Яновський

«Подвійне коло» (1 новела роману в новелах)

«Шаланда в морі» ( 3-я новела )

М. Хвильовий

«Я (Романтика)»

повість

Г.Квітка -Основ’яненко

«Маруся»

О.Кобилянська

«Земля»

І.Нечуй -Левицький

«Кайдашева сім’я»

М.Коцюбинський

«Тіні забутих предків»

кіноповість

О.Довженко

«Зачарована земля»

О.Довженко

«Україна в огні»

роман

Панас Мирний

«Хіба ревуть воли, як ясла повні» (соціально-психологічний роман)

П.Куліш

«Чорна рада» (історичний роман)

В.Підмогильний

«Місто»(урбаністичний роман»

І.Багряний

«Тигролови»(пригодницький роман)

комедія

М.Куліш

«Мина Мазайло»

драма

І Котляревський

«Наталка-Полтавка»

трагікомедія

І.Карпенко-Карий

«Мартин Боруля»

поеми

Автор невідомий

«Слово про Ігорів похід»

І.Котляревський

«Енеїда» (бурлескно-травестійна поема)

І.Франко

«Мойсей»

Тарас Шевченко

«Катерина»

Тарас Шевченко

«Сон»

Тарас Шевченко

«Гайдамаки»

Послання

Тарас Шевченко

« І мертвим і живим, і ненародженим…»

Роман у віршах

Ліна Костенко

«Маруся Чурай»

Балада

Усна народна творчість

«Бондарівна»

Дума

Усна народна творчість

«Дума про Марусю Богуславку»

Історичні пісні

Усна народна творчість

«Ой Морозе, Морозенку»,

«Чи не той то хміль»

Художні засоби (тропи)

Назва

Визначення

Приклад

Епітет -

це художнє означення, що вказує на якусь характерну ознаку предмета чи явища

Лагідні руки, золоте сонце, залізна воля

Порівняння-

це зіставлення двох предметів чи явищ, між якими є подібність

Брови тоненькі, як шнурочки.

Дівчина гнучка, як тополя

Паралелізм (різновид порівняння) -

паралельне зображення двох явищ

Стоїть явір над водою,

В воду похилився.

На козака пригодонька,

Козак заружився

Метафора -

перенесення рис чи ознак з одного предмета на інший

Час пливе; вітер гойдає

Персоніфікація (вид метафори) -

перенесення ознак живих істот на неживих

Реве та стогне Дніпр широкий.

Дерева між собою шепочуться.

Алегорія -

зображення людей в образах тварин, явищ природи.

Байка «Бджола і шершень»

Метонімія -

це перейменування, перенесення назви одного явища на інше, що перебуває з ним у тісному зв’язку.

Читати Шевченка.

Київ зустрічає гостей.

Синекдоха -

заміна цілого предмета назвою його частини або множини одниною.

Слово Івана Франка закликає нас до боротьби.

Гіпербола -

різке перебільшення зображуваного явища, дії чи предмета.

Потекла кров ріками…

Літота -

різке зменшення зображуваного явища, дії чи предмета

Втопитись у ложці води.

Символ -

Предмет чи слово, яке умовно виражає сутність якого-небудь явища

Прометей –образ нескореності, прагнення до волі.

Стилістичні фігури

Інверсія -

Змінений порядок слів у реченні

У потоці бурхливім шумить маскарад.

Оксиморон -

Суміщення протилежностей, парадоксальний вислів

Мовчанням говорю…

Солодка сльоза.

Тавтологія -

Повторення того самого слова чи тієї самої думки в іншій формі

Хурделяє хуга хуртовинна…

Анафора -

Повторення окремих звуків, слів чи словосполучень на початку віршових рядків чи строф

Ти знаєш, що ти людина.

Ти знаєш про це чи ні..

Епіфора-

Повторення однакових слів у кінці віршових рядків

Як тепло пахне хліб…

Духмяно пахне хліб.

Кільце -

Повторення однакових слів на початку і в кінці твору чи його частини

Вставай, Україно, вставай!

Антитеза -

Протиставлення протилежних понять, рис чи думок

Пан гуляв у себе в замку- у ярмі стогнали люди.

Риторичні звертання -

Звертання письменника до свого героя, до різних предметів і явищ

Земле рідна!

Риторичні запитання -

Це запитання, яке не вимагає відповіді

Хто може випити Дніпро?

Алітерація-

Повторення однакових приголосних звуків

Недорізаним звіром вітер

Проридає в страшний простор

Асонанс -

Повторення однакових голосних звуків

Гомоніла Україна

Довго гомоніла

Віршові розміри

Двоскладові стопи

Хорей – двоскладова стопа з наголосом на першому складі: /― U /

Ямб – двоскладова стопа з наголосом на другому складі: /U ―/

Трискладові стопи:

Дáктиль – трискладова стопа з наголосом на першому складі: /― U U/.

Амфбрáхій - трискладова стопа з наголосом на другому складі: /U ― U /.

Анапéст – трискладова стопа з наголосом на третьому складі: /U U ―/

Способи римування

Паралельне: аабб

Перехресне: абаб

Кільцеве: абба

Присвята творів

Г.Квітка-Основ’яненко «Маруся» - дружині Анні Квітці

О.Кобилянська «Земля» - своєму батькові Юліанові

Т.Шевченко «Катерина» - Василю Жуковському

М.Коцюбинський «Іntermezzo» - Кононівським полям

М.Хвильвий «Я(Романтика)» - «Цвітові яблуні»

Г.Тютюнник «Три зозулі з поклоном» -«Любові всевишній присвячується»

Літературні стилі

Назва стилю

Риси

Приклади

Монументалізм

(ХІ ст)

Простота композиції і синтаксису, мала кількість прикрас

«Повість минулих літ»

Орнаменталізм

(ХІІ-ХІІІ ст)

Складна синтаксична будова, екскурси в минуле, багата тропіка

«Слово о полку Ігоревім»

Бароко (ХVII-XVIII ст)

Пишнота , мальовничість, перенасиченість тропами

Г.Сковорода

Класицизм (XVIII- поч. XIX ст)

Канонічність, простота, принцип триєдності

І.Котляревський

Сентименталізм (XVIII- поч. XIX ст)

Культ природи, людських почуттів

Г.Квітка-Основ’яненко

Романтизм (перша половина ХІХ ст)

Ідеалізація почуттів, історичного минулого, фантастичні обставини, звернення до фольклору

Т.Шевченко

П.Куліш

Реалізм (друга половина ХІХст)

Життя, характери показані в типових обставинах, класовість

Панас Мирний

І.Нечуй-Левицький

Модернізм (кінець ХІХ –кінецьХХст.)

Увага переноситься на особистість ,її внутрішній світ

М.Коцюбинський

І.Франко

Леся Українка

Постмодерн (кінець ХХ-поч. ХХІ ст)

Наскрізна іронічність та пародійність, бурхлива асоціативність, парадоксальність та експресивність мови

Ю.Андрухович

В.Шевчук

О.Ульяненко

Модерністичні течії

Неоромантизм

Прагнення наблизити ідеал до дійсності, посилена увага до краси природи і людської особистості

О.Кобилянська

І.Франко

Леся Українка

Неокласицизм

Підвищена увага до композиції, класичних форм, сюжетів, образів

«П’ятірне гроно неокласиків»:

М.Зеров

М.Рильський

М.Филипович

М.Драй-Хмара

Ю Клен

Символізм

Заміна думок чи понять символами

Д.Загул

П.Тичина

Т.Осьмачка

Імпресіоналізм

Відтворення миттєвих вражень, ускладнене асоціювання, яскрава тропіка, уривчаста синтаксична будова речень, часте використання інверсій

М.Коцюбинський

Експресіонізм

Відображення особистих переживань , яскравість і нервова гострота художнього образу

В.Стефаник

М.Хвильовий

Неореалізм

Естетизація почуттів

В.Винниченко

В.Підмогильний

Футуризм

Заперечення правил логіки, експериментування з формою

М.Семенко

Сюрреалізм

Незвичне асоціювання, відображення видінь, снів, марень

Б.-І.Антонич

В.Стус

Літературні псевдоніми

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
3
міс.
2
8
дн.
1
5
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!