Відомо, що частина молодших школярів має не лише порушення звукового аспекту мовлення, а й недостатньо сформовані фонетико-фонематичні вміння й навички, що лежать в основі порушень мовлення. Це зумовлює їхню неготовність до навчання читання й письма,- писемного мовлення.
Категорію дітей початкових класів, які мають специфічні труднощі в писемному мовленні, виявляють щороку. Отже, проблема порушень писемного мовлення в дітей актуальна не лише для логопедичної практики, а й усієї системи освіти