і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Взяти участь
Поспішайте взяти участь у вебінарі Арт-терапія в роботі з підлітками і старшокласниками. Шлях до мети
До початку вебінару залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Предмети »

Люди твої, Мурованокуриловеччино Лікарі

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Люди твої, Мурованокуриловеччино

Лікарі

Сенгалевич Федір Миколайович

(1875-1941)

Український лікар, краєзнавець, літератор.

Народився 17 лютого 1875 року в селі Бахтин. Навчався в Київському та Юр’ївському університетах. Протягом 1908-1923 рр. працював у земській лікарні в Богуславі, потім – лікарем у Лук’янівській тюрмі в Києві. Засновник і керівник музею та гімназії в Богуславі у 1917-1918 рр. Автор розвідок «Київські лірники», «Гаївки», «Київський некропіль» та ін. Вивчав історію Києва. Видав збірку «Повітові оповідання».

21 листопада 1941 року розстріляний у Києві німецькою окупаційною владою.

Печенюк Надія Михайлівна

(1902-1985)

Заслужений лікар України, ветеран Другої світової війни.

Народилась 6 липня 1902 року в селі Курашівці в бідній селянській сім’ї Печенюка Михайла Григоровича і Софії Іванівни.

В 1915 році закінчила з відзнакою Любечське 1-ше земське початкове народне училище міста Городня Чернігівської губернії.

В 1919 році вступила до Чернігівської школи лікарських помічників, після закінчення якої в 1923 році працювала в Мурованокуриловецькій амбулаторії і лікарні.

З 1930 по 1933 рік – фельдшер лікарні Українського Червоного Хреста в місті Кам’янець-Подільському.

З 1933 по 1938 рік навчалася у Вінницькому медичному інституті, по закінченню якого була лікарем-ординатором Мурованокуриловецької районної лікарні.

В роки Другої світової війни Н.М. Печенюк була старшим лікарем та лікарем-ординатором батальйону у військових госпіталях на ряді фронтів. Їй було присвоєно військове звання капітана медичної служби. Нагороджена орденом Червоної Зірки та медалями.

Після демобілізації у 1946 році була призначена завідуючою Мурованокуриловецьким районним відділом охорони здоров’я, де працювала до 1951 року. А з 1951 по 1966 рік працювала лікарем-терапевтом районної поліклініки. 4 січня 1958 року Надії Михайлівні присвоєно почесне звання «Заслужений лікар Української РСР».

З 1966 року Надія Михайлівна на заслуженому відпочинку.

Н.М. Печенюк брала активну участь у громадському житті району, неодноразово обиралася депутатом районної Ради народних депутатів. Де б не працювала Надія Михайлівна Печенюк, вона завжди проявляла професійну компетентність, турботу про людей, організаторські здібності.

Померла 5 жовтня 1985 року.

Федик Василь Трохимович

(1918-1989)

Головний лікар села Михайлівці.

Народився 14 січня 1918 року в селі Слобода Ялтушківська Барського району в працьовитій селянській сім’ї. Почав працювати з 12 років спочатку поштарем, а потім телеграфістом.

Нестримне бажання до освіти привело його до робфаку, де проявилися неабиякі здібності до математики і фізики. Хотів стати учителем, навіть учителював ще до війни у Старокостянтинівському районі на Хмельниччині. Однак жага до нових знань перемагає і, під час учительської літньої відпустки, пішки вирушає з дому до Вінниці, де несподівано для всіх та, мабуть, і для себе, вступає до медичного інституту. Вдень – лекції, семінари, практика, вночі – підробітки телеграфістом. У 1940 році він стає другим призером нп обласних змаганнях із передачі текстів азбукою Морзе.

Війну зустрів студентом, а продовжив уже лікарем у військово-польовому госпіталі. У 1946 році закінчив з відзнакою екстерном Вінницький медичний інститут і переїжджає до села Михайлівці Мурованокуриловецького району, вірність якому збереже до кінця свого життя. Дякуючи головному лікарю, добра слава про Михайловецьку дільничну лікарню з тих пір розповсюдилася за межі області.

В.Т. Федик пішов з життя у 1989 році. Як спомин, залишилась меморіальна дошка у лікарні.

Пирогова Ольга Павлівна

(1937-2004)

Український лікар-фтизіатр, останній головний лікар Дунаєвецького протитуберкульозного медичного диспансеру, краєзнавець, літературознавець та книжковий колекціонер

Ольга Павлівна народилася 15 вересня 1937 року у селі Кривохижинці в родині селян, з українського роду польсько-литовського походження - Мосендзи. Мати — Мотрона Іллівна Кухарик все життя пропрацювала у місцевому Колгоспі, батько — Павло Савич Мосендз пройшов Першу світову війну, після чого працював лісником та займався бджолярством.

З 1944 по 1948 навчалася в школі с. Кривохижинці, та одразу була переведена у другий клас навчання. З огляду на матеріально-кадрову обмеженість місцевої сільської школи, в 1948 році переводиться на навчання до школи с. Снітків. На відмінно закінчивши навчання у всіх класах — випускається з неї у 1951 році та поступає до Чернівецького медичного училища №1. В 1955 році на відмінно закінчує навчання в училищі, та поступає на лікарський факультет Чернівецького державного медичного інституту.

Багатоетнічний склад студентської громади тих часів, забезпечив обмін культурними традиціями в університетському середовищі. Саме в цей час Ольга Павлівна вивчає одразу кілька мов, найпоширеніших серед студентів: німецьку, румунську, молдавську та польську. У студентські роки відбулося знайомство, на той час, з молодою артисткою Софією Ротару.

В 1961 році, після закінчення навчання в інституті, отримала направлення на роботу в м. Дунаївці, де до 1968 року працювала лікарем ординатором в Дунаєвецькому протитуберкульозному диспансері. У 1968–1973 рр. Ольга Павлівна — завідувач відділенням в тубдиспансері. З грудня 1973 року обіймала посаду головного лікаря в Дунаєвецькому протитуберкульозному медичному диспансері.

16 травня 2004 року Ольга Павлівна помирає в наслідок серцевого нападу, викликаного хронічною перевтомою. До останніх днів вона була вірна лікарським професійним обов'язкам, колективу та місту, яким віддала понад 40 років життя.

Нешик Володимир Іванович

(1936-2001)

Народився 5 серпня 1936 року в селі Плоске. Після закінчення школи поступив у Вінницький медичний інститут. В 1964 році був направлений на роботу лікарем-хірургом в Барський район. Головний лікар Мурованокуриловецької районної лікарні 1964-1992 роках, який зарекомендував себе вмілим керівником, чудовим організатором і дуже чуйною людиною. За свою працю нагороджений орденом «Знак пошани» і нагрудним знаком «Відмінник охорони здоров’я».

Помер 20 серпня 2001 року.

Цимбалюк Леонід Тимофійович

(1939-2009)

Заслужений лікар України.

Народився 2 грудня 1939 року в селі Перекоринці в сім”ї вчителів. 1949р. – учень першого класу Дерешівської початкової школи. 1955р. – студент Чернівецького медичного інституту, який закінчив у 1961р. Доля занесла на землі Чернігівщини, Жмеринського, Барського та Літинського районів нашої області.

3 березня 1972р. по 2007р. – завідуючий хірургічним відділенням Хмільницької центральної районної лікарні. Спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, 3 друкованих праці. Нагороджений багатьма грамотами та почесними знаками «Отличник здравохранения СССР», «Отличник санитарной обороны СССР» медаллю ім. М. Пирогова, Почесними громати ЦКЛКСМ України та Казахстану. Тричі був занесений на обласну Дошку Пошани. Неодноразово вибирався депутатом міської ради. Леонід Тимофійович був заступником голови міської організації ветеранів, любив малювати, переймався спортом. Довгий час грав волейбол, пізніше тренером волейбольної команди. До речі команда була володарем кубка республіканських змагань серед медиків України. Пізніше займався в тенісному клубі.

В листопаді 1995році Указом Президента України присвоєно високе звання «Заслужений лікар України».

Життя обірвалося в лютому 2009року.

За 45 років хірургічної діяльності 35 років він віддав хмільничанам, 11 разів його відділення займало перше місце в області. На рахунку 27 тисяч операцій, з них половина амбулаторних. Бували дні, коли оглядав в день 100 хворих. Має близько 50 своїх послідовників. Його кредом були – «любов до хворої людини, як до свого родича. Якщо Ви не любити хворих і немічних, Вам робити в медицині нічого. На співчуття,повагу і любов Вам Ваші пацієнти будуть відповідати тим же». Ці слова належать Леоніду Тимофійовичу. Його знали не тільки як професійного лікаря – хірурга, але як і знавця і любителя рідного краю. Вражала його енергія, доброта та діяння. Леонід Тимофійович працював не заради слави, а для дослідження та передачі майбутньому поколінню історії медицини краю.

Колісник Петро Федорович

(1953)

Професор,доктор медичних наук.

Народився 4 січня 1953 року в селі Морозівка.

Закінчив Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова у 1980 р. з відзнакою. Захистив кандидатську дисертацію у 1989 році. Докторську дисертацію захистив у 2002 році. З 1988 року – асистент кафедри, з 1993 року – доцент. У 2004 році обраний професором кафедри, з 2008 року – завідувачем кафедри внутрішньої медицини №2, з 2013 року очолив кафедру медичної реабілітації та медико-соціальної експертизи. Грамота МОЗ України і премія (1998 р.).

Наукові дослідження клінічна вертебрологія, багаторівнева медична реабілітація.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Запропоновані матеріали сприятимуть зростанню пізнавального інтересу учнів, вихованню патріотичних почуттів. Вони можуть бути використані в позакласній роботі з учнями.
  • Додано
    14.08.2018
  • Розділ
    Виховна робота
  • Клас
    9 Клас, 10 Клас, 11 Клас
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    124
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    NM012935
  • Вподобань
    0
Курс:«Як підготувати успішну особистість: еврестичні технології в освітньому процесі»
Ілляхова Марина Володимирівна
36 години
1400 грн
590 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь