і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Предмети »

Любов – це світлий дар природи

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

КЗ «Нестерянська СР ЗОШ І-ІІІ ступенів»

Сценарій літературного вечора для

8-11 класів

«Любов – це світлий дар природи»

Вчитель вищої категорії

російської мови та

зарубіжної літератури Мась Л.Д.

2017-2018

Мета: навчати навичкам виразного читання віршів, поглибити знання з літератури, сприяти вихованню в учнів почуття кохання, вірності, шляхетності у стосунках.

Обладнання: свічки, вислови про кохання.

Ведучий і ведуча читають вірша «С любимыми не расставайтесь»

- Как больно, милая, как странно,

Сроднясь в земле, сплетясь ветвями -

Как больно, милая, как странно

Раздваиваться под пилой.

Не зарастет на сердце рана,

Прольется чистыми слезами,

Не зарастет на сердце рана -

Прольется пламенной смолой.

- Пока жива, с тобой я буду -

Душа и кровь нераздвоимы, -

Пока жива, с тобой я буду -

Любовь и смерть всегда вдвоем.

Ты понесешь с собой, любимый,

Ты понесешь с собой повсюду,

Ты понесешь с собой повсюду

Родную землю, милый дом.

- Но если мне укрыться нечем

От жалости неисцелимой,

Но если мне укрыться нечем

От холода и темноты?

- За расставаньем будет встреча,

Не забывай меня, любимый,

За расставаньем будет встреча,

Вернемся оба - я и ты.

- Но если я безвестно кану -

Короткий свет луча дневного, -

Но если я безвестно кану

За звездный пояс, млечный дым?

- Я за тебя молиться стану,

Чтоб не забыл пути земного,

Я за тебя молиться стану,

Чтоб ты вернулся невредим.

Трясясь в прокуренном вагоне,

Он стал бездомным и смиренным,

Трясясь в прокуренном вагоне,

Он полуплакал, полуспал,

Когда состав на скользком склоне,

Вдруг изогнулся страшным креном,

Когда состав на скользком склоне

От рельс колеса оторвал.

Нечеловеческая сила

В одной давильне всех колеча,

Нечеловеческая сила

Земное сбросила с земли.

...И никого не защитила

Вдали обещанная встреча,

И никого не защитила

Рука, зовущая вдали...

С любимыми не расставайтесь,

С любимыми не расставайтесь,

С любимыми не расставайтесь,

Всей кровью прорастайте в них, -

И каждый раз навек прощайтесь,

И каждый раз навек прощайтесь,

И каждый раз навек прощайтесь,

Когда уходите на миг!

Ведучий. Любі друзі, напевно, трохи сумною поезією ми розпочали наш захід…

Ведуча. Інтимна лірика-це завжди роздуми про найдорожче, найсокровеніше. Вона вбирає в себе найглибші почуття, і найтонші порухи людської душі.

Ведучий. Юні друзі, сьогодні ви прослухаєте поезію, яка, можливо, стане для вас підтримкою і втіхою на нелегких стежках дорослого життя. Хай у ваших серцях поетичні зерна проростуть кришталево чистим почуттям.

Ведуча. У всі віки поети оспівували найчистіше і найсвятіше почуття, яке звеличувало людину і робило її найщасливішою. У всі віки створювались твори присвячені коханню, що стали прекрасними шедеврами. Сьогодні ми полинемо у цей чудовий світ, у якому поезія і музика сплели нев’янучий вінок любові.

Очима ти сказав мені люблю.

Душа складала свій тяжкий екзамен,

Мов тихий дзвін гірського кришталю,

Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні,

Не раз хитнула доля терезами

Слова, як сонце, сходили в мені.

Несказане лишилось несказанним. Л. Костенко

Ведучий. Істинну любов віншує вірність і пам'ять серця. Людина, скінчивши свою

життєву дорогу, перетворюється на жменьку земного пороху, її ж кохання продовжує жити, воно безсмертне – і в цьому сила і краса величного почуття любові.

Пісня «Хай єднає музика серця» В.Островського

Хай єднає музика серця і несе добро на крилах пісні.

Музика - це сонце та весна і веселки кольори барвисті.

Музика - це співи солов'я і душі мелодія чарівна.

Музика - це дерево життя і ласкаве сонячне повітря.

Музика- це чисте джерело, невичерпна і жива криниця.

Музика- це пісня на добро і співуча мова материнська.

Хай сплітає музика вінок, із росинок зробить нам намисто.

Музика- це візерунок нот і пшеничне поле золотисте.

Піснею хай стелиться життя, квітами вкриваються дороги.

Щастям хай наповниться життя і не знають матері тривоги.

Ведучий. «Беззаперечно, існує зв'язок між любов’ю, музикою і віршами, - стверджував Роберт Бернс, - любов – це світлий дар природи».

Вірш (англійського) «A Red Red Rose»

(Оригінал)

O my Luve's like a red, red rose,

That's newly sprung in June:

O my Luve's like the melodie,

That's sweetly play'd in tune.

As fair art thou, my bonie lass,

So deep in luve am I;

And I will luve thee still, my dear,

Till a' the seas gang dry.

Till a' the seas gang dry, my dear,

And the rocks melt wi' the sun;

And I will luve thee still, my dear,

While the sands o' life shall run.

And fare-thee-weel, my only Luve!

And fare-thee-weel, a while!

And I will come again, my Luve,

Tho' 'twere ten thousand mile!

(Варіант перекладу)

Любовь моя – как пламя роз,

что расцвели в июнь!

Она – как сладостный мотив –

без фальши в звуках струн!

Сколь ты - вершина красоты,

столь я в любви глубок,

пока бег дней не превратит

моря в сухой песок...

Моря – в сухой песок, мой друг,

гранит – под солнцем – в пыль!

Пока считать песчинки дней

у жизни хватит сил!

До встречи же, Любовь моя!

Опять на твой порог

вернусь, хотя б пришлось пройти

три тысячи дорог!

Ведуча. Роберт Бернс стверджував, що ніколи не мав жодної думки, що стане поетом, доки не закохався. А тоді рима і мелодія стали голосом його серця.

Вірш «Моя любов» (українською мовою)

Моя любов – рожевий квіт

В весінньому саду,

Моя любов – веселий спів,

Що з ним я в світ іду.

О, як тебе кохаю я,

Єдиная моя!

Тому коханню не зміліть,

Хоч висхнуть всі моря.

Нехай посхнуть усі моря,

Потануть брили скал,

А ти навік любов моя, –

Аж згасне сонця пал.

Прощай, прощай, мій рідний край,

Прощай, моя любов,

Та де б не був я, мила, знай –

Прийду до тебе знов!

Ведучий. Істину любов рятує вірність. Вміння віддано чекати іноді надихає на подвиг – у цьому сила і краса величного почуття.

Вірш «Чекай на мене», переклад Юрія Гончаренка

Чуєш, ти чекай мене,

Над усе чекай

Коли смуток огорне,

Жовтий дощ стіка

І в спекотну каламуть,

В заметіль, у сніг

Коли інших вже не ждуть,

Вже й забувши їх.

І коли листів нема із далечини...

Інших вже не ждуть дарма —

Стомлені вони.

Повернуся, тільки жди

І не зич добра

Тим, хто каже далі йди

І забудь... пора.

Хай повірять мати й син,

Що нема мене

Друзі втішаться отим

"Було і промине",

Сядуть в коло при вогні

І ковтнуть вина.

На помин душі. Та ні.

Ти чекай одна.

Ти чеканням повернеш

Із смертельних лав

"Поталанило, еге ж?" –

Скаже, хто не ждав.

Не дано збагнути їм

В літо вогняне

Як чеканням ти своїм

Вберегла мене.

Як вцілів я? Вижив як?

Знаємо без слів.

Просто ти чекала так,

Як ніхто не вмів.

Ведуча. Хвала тобі, о любове! Зігрівай наші заморожені душі і входь яскравою зіркою в наше життя. Благословляємо тебе!

Благословенні місяць, день і рік,

Пора, година, край, містина мила,

Коли краса її очей сп’янила

Мене і став я бранцем їх повік.

Благословенні біль, що в душу вник,

Що об’явилась ним Ерота сила,

Лук і стріла, що серце поразила,

І рана, що пройшла в його тайник.

Благословенні всі рази, коли я

Ім’я моєї пані називав,

Мої зітхання, порив, плач і мрія.

Благословенні і рядки, що склав

Я їй на честь, і мисль моя: до неї

Вона іде до неї однієї.

Ведучий. Любов - найбільше багатство людського духу. Уміймо ж берегти і звеличувати це найтендітніше і найміцніше, наймудріше і найблагородніше почуття, осяяне божим духом. ( звучить мелодія «Місячної сонати» Бетховена)

Сонет 116 «Не буду я чинити перешкоди» В.Шекспір

Не буду я чинити перешкоди

Єднанню двох сердець. То не любов,

Що розцвіта залежно від нагоди

І на віддаленні згасає знов.

Любов - над бурі зведений маяк,

Що кораблям шле промені надії,

Це - зірка провідна, яку моряк

Благословляє в навісній стихії.

Любов - не блазень у руках часу,

Що тне серпом своїм троянди свіжі -

І щік, і уст незайману красу.

Той серп любові справжньої не ріже.

Як це брехня - я віршів не писав,

І ще ніхто на світі не кохав.

Ведучий. «Як не любов, то що це може бути» - запитує Петрарка і сам дає відповідь на це «вічне» питання

Сонет 132 Ф.Петрарка

Як не любов, то що це бути може?

А як любов, то що таке вона? Добро? —

Таж в ній скорбота нищівна. Зло? —

Але ж муки ці солодкі, боже!

Горіти хочу? Бідкатись негоже.

Не хочу? То даремна скарг луна.

Живлюща смерте, втіхо навісна!

Хто твій тягар здолати допоможе?

Чужій чи власній волі я служу?

Неначе в просторінь морську безкраю,

В човні хисткому рушив без керма;

Про мудрість тут і думати дарма —

Чого я хочу — й сам уже не знаю:

Палаю в стужу, в спеку — весь дрижу.

Ведуча. А російський поет Олександр Сергійович Пушкін на увесь світ сповістив «Я вас любил»

Я вас любил: любовь еще, быть может,

В душе моей угасла не совсем;

Но пусть она вас больше не тревожит;

Я не хочу печалить вас ничем.

Я вас любил безмолвно, безнадежно,

То робостью, то ревностью томим;

Я вас любил так искренно, так нежно,

Как дай вам бог любимой быть другим.

Ведучий. Вічна загадка любові, життя люблячого серця, вічні відтінки людських стосунків завжди були в центрі уваги поетів. Чому?

Мабуть, тому, що поети відчувають світ набагато тонше, набагато гостріше, ніж будь-хто інший.

Сонет 11 Данте Аліг’єрі

В своїх очах вона несе Кохання,-

На кого гляне, ощасливить вмить;

Як десь іде, за нею всяк спішить,

Тріпоче серце від її вітання.

Він блідне, никне, множачи зітхання,

Спокутуючи гріх свій самохіть.

Гординя й гнів од неї геть біжить.

О донни, як їй скласти прославляння?

Хто чув її,- смиренність дум свята

Проймає в того серце добротливо.

Хто стрів її, той втішений сповна.

Коли ж іще й всміхається вона,

Марніє розум і мовчать уста.

Таке-бо це нове й прекрасне диво.

Ведуча. Кохання-це та таїна, що давала поетам поштовх до творчості, силу й живлющу наснагу творити справжні шедеври…

Ведучий. Про кохання, найкраще з почуттів, дарованих людині, сказано багато щирих, захоплюючих слів, складено найліричніші пісні.

Пісня. «Ромео і Джульєтта»

Не могу уснуть с ночи до утра,

Это не бессонница, просто влюблена.

Думала всегда: так не может бать,

Только не выходит никак тебя забыть.

Знаю, чувства уже не спрячешь.

Вырвались наружу они.

Как Ромео и Джульетта,

За тобой готова хоть на край света.

Может, это все мне сниться,

Где найти ответ, правда или нет.

Как Ромео и Джульетта,

Мы с тобой свободные, словно ветер,

И не спрятаться, не скрыться,

Как волнует кровь первая любовь.

Что произошло, маме не понять.

Лучше ей не знать, что на сердце у меня.

Бешено стучит, рвется из груди,

Но я все сомнения, оставляя позади,

Нам любовь подарила крылья

И открыла нам небеса.

Ведучий.

Кохання одухотворює людину, робить кращим і змістовнішим її життя, наповнює світлою ніжною радістю, дарує красу почуттів. І не важливо скільки тобі років, важливо те, що ти кохаєш…

Сценка (учні 5 класу «Пригоди Тома Сойєра»)

Том. – Ти любиш пацюків ?

Беккі. – Ой, ні, терпіти не можу!

Том. – Ну, звісно, живих я теж не люблю. Я кажу про здохлих. Їх крутять над головою на мотузці.

Беккі. – Ні, пацюків я взагалі не люблю, а от, що люблю - то це жувати гумку.

Том. – О, та хто ж цього не любить. Я б і зараз пожував.

Беккі. – Справді? У мене є трохи. Я дам тобі пожувати, тільки потім мені віддаси.

Том. – Слухай, Беккі, а ти вже була заручена?

Беккі. – Як це?

Том. – Ну… Заручена, щоб потім вийти заміж.

Беккі. – Ні.

Том. – А хотіла б?

Беккі. – Та мабуть… Не знаю… А що треба робити?

Том. – Робити? Та нічого. Просто ти кажеш хлопцеві, що ніколи ні за кого не вийдеш, а тоді ви цілуєтесь та й по всьому. Це кожен може.

Беккі. – Цілуватися? А навіщо цілуватися ?

Том. – Ну, це розумієш… Так завжди роблять коли закохані. Ти забула, що я написав на дошці?

Беккі. – Ні-ні!

Том. – Що?

Беккі. – Не скажу.

Том. – Ну що?

Беккі. – Так… Але іншим разом…

Том . – Ні, зараз… Ну… Будь-ласка Беккі.

Беккі. – Я скажу пошепки, ледь-ледь чутно… Я… Тебе… Люблю…

Ведуча .« Я тебе кохаю», « Я тебя люблю», «I lave uou». Різні мови …Все різне…Єдине кохання…

Ведучий. «Ет, Ассоль, - говорив своїй донечці Лонгрен, - хіба вони вміють любити? Треба вміти любити… (сценка)

Эгль: «Не знаю, сколько пройдёт лет, только в Каперне расцветёт одна сказка, памятная надолго. Ты будешь большой, Ассоль. Однажды утром в морской дали под солнцем сверкнёт алый парус. Сияющая громада алых парусов белого корабля двинется, рассекая волны, прямо к тебе. Тихо будет плыть этот чудесный корабль, без криков и выстрелов; на берегу много соберётся народу, удивляясь и ахая: и ты будешь стоять там. Корабль подойдёт величественно к самому берегу под звуки прекрасной музыки; нарядная, в коврах, в золоте и цветах, поплывёт от него быстрая лодка. «Зачем вы приехали? Кого вы ищете?» – спросят люди на берегу. Тогда ты увидишь храброго красивого принца; он будет стоять и протягивать к тебе руки. «Здравствуй, Ассоль! – скажет он. – Далеко-далеко отсюда я увидел тебя во сне и приехал, чтобы увезти тебя навсегда в своё царство. Ты будешь там жить со мной в розовой глубокой долине. У тебя будет всё, чего только ты пожелаешь; жить с тобой мы станем так дружно и весело, что никогда твоя душа не узнает слёз и печали». Он посадит тебя в лодку, привезёт на корабль, и ты уедешь навсегда в блистательную страну, где всходит солнце и где звёзды спустятся с неба, чтобы поздравить тебя с приездом.

Это всё мне? – тихо спросила девочка. Её серьёзные глаза, повеселев, просияли доверием. Может быть, он уже пришёл... тот корабль?

Не так скоро, – возразил Эгль, – сначала, как я сказал, ты вырастешь. А потом... Что бы ты тогда сделала?

Я? Я бы его любила...»

Ведучий. Кохання-одне з найкращих і найглибших людських почуттів, невичерпне та вічне, як саме життя. Його сила облагороджує, робить людину добрішою і кращою, спрямовує на величні діла і героїчні вчинки, а іноді змушує тяжко страждати.

Вірш «Лорелей» Г. Гейне

Не знаю, о чем я тоскую.

Покоя душе моей нет.

Забыть ни на миг не могу я

Преданье далеких лет.

Дохнуло прохладой. Темнеет.

Струится река в тишине.

Вершина горы пламенеет

Над Рейном в закатном огне.

Девушка в светлом наряде

Сидит над обрывом крутым,

И блещут, как золото, пряди

Под гребнем ее золотым.

Проводит по золоту гребнем

И песню поет она.

И власти и силы волшебной

Зовущая песня полна.

Пловец в челноке беззащитном

С тоскою глядит в вышину.

Несется он к скалам гранитным,

Но видит ее одну.

А скалы кругом все отвесней,

А волны - круче и злей.

И, верно, погубит песней

Пловца и челнок Лорелей

Ведучий. Кажуть, що про любов сказано все, але не всіма. Тобто кожен, поет він чи прозаїк, драматург чи людина зовсім не причетна до літератури, у житті обов’язково пише свою історію кохання.

Ведуча. Ми бажаємо вам кохати.

Ведучий. І бути коханими.

Разом: бажаємо вам добра

Пісня «Я бажаю вам добра»

Одна земля, одна надія

І сонечко на всіх одне,

Воно усіх теплом зігріє,

Воно нікого не мине.

І буде знов весна на світі

Надію людям дарувать,

І будем ми на світі жити,

І про добро пісні співать.

Приспів:

А я бажаю вам добра,

А я бажаю вам тепла,

Любові завтра і сьогодні.

А я бажаю вам добра,

Щоб, наче сад, душа цвіла,

Щоб зорі падали в долоні.

Коли біда простягне руки,

Прийдуть печалі і жалі,

Згадай крізь терени розлуки,

Що є кохання на землі.

І буде знов весна на світі

Надію людям дарувать,

І будемо на світі жити,

І про добро пісні співать.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Сценарій літературного вечора для 8-11 класів

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Правове регулювання освіти осіб з особливими потребами»
Байталюк Ольга Михайлівна
24 години
490 грн
245 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти