Петро Олександрович Лубенський (справжнє прізвище – Афонський) (1907–2003) – відомий український письменник, драматург та кіносценарист. Він був членом Національної спілки письменників України з 1952 року та учасником Другої світової війни.
Біографія
Петро Олександрович Афонський народився 8 (21) листопада 1907 року в селі Кореневе (нині смт Курської області Росії). У 1930 році закінчив історичний факультет Московського університету. Друкуватися почав ще студентом, у 1925 році, тоді ж вийшла його перша книга нарисів «Весняна атака».
Після служби в армії він почав публікувати гумористичні оповідання та фейлетони в журналах «Крокодил», «Перець» та інших.
Брав участь у Другій світовій війні, пройшов бої за визволення Одеси, Молдавії, Югославії. Був кілька разів поранений, нагороджений орденом Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни І ступеня та медалями.
Після війни продовжив літературну кар'єру і в 1946 році був зарахований до штату журналу «Перець». Понад 40 років керував літературним об'єднанням імені Олеся Донченка в Лубнах, звідки й походить його творчий псевдонім Лубенський. Помер у 2003 році в Києві.
Творчість
Петро Лубенський працював у жанрі драматургії та кіносценаристики. Його твори написані російською мовою.
Основні п'єси:
«Нескорена полтавчанка» (героїчна драма, 1949)
«Соколята» (1951)
«Пісня над Бугом» (1958)
«Джеррі в джунглях» (1960)
«Виноградна історія» (1990)
Кіносценарії:
«Кришталевий кубок» (1953)
«Перший парубок» (1958, у співавторстві)
«Королева бензоколонки» (1963) — одна з найвідоміших його робіт, яка стала лідером радянського кінопрокату того року.
Також є автором збірки гуморесок «Про деляг и стиляг» (1957).
