Льон - забута сільськогосподарська культура

Опис документу:
Робота містить інформацію про рослину - льон.В минулому наші предки вирощували цю рослину на полях, на городах, використовуючи її для харчування(олія), корм для тварин, матеріал для одягу. Чому сьогодні забули льон? Хоча в світі високо цінуються вироби з льону...

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Красилівська районна державна адміністрація Хмельницької області

відділ освіти

Всеукраїнська експедиція учнівської та студентської молоді

«Моя Батьківщина – Україна»

Забуті сільськогосподарські культури як складова історичної та матеріальної культури українського народу

Напрямок «Із батьківської криниці»

Кузьминський ліцей

2019 рік

Роботу виконали:

Нечипорук Глєб Ігорович - учень 4 класу ( фотокореспондент)

Момот Ліза Дмитрівна - учениця 4 класу (пошуківець)

Момот Даниїл Сергійович - учень 4 класу (кореспондент)

Козачук Іванна Володимирівна – учениця 4 класу(кореспондент)

Керівник : вчитель початкових класів Білявець Валентина Василівна

Зміст

1.Вступ……………3

2. Наші завдання………5

3. Льон як одна з найдавніших і найпоширеніших рослин в Україні……6

4. З історіі… ………….7-8

5. Біологічні особливості льону……….8

6.Вирощування льону…………9

7. Лікувальні властивості льону……10

8. Оспівування льону в українському фольклорі……..11

9. Забутий льон………12

10. Висновки………….14

11.Література………

12.Галерея …………………15

Вступ

Звичаї і традиції українського народу складалися протягом багатьох тисячоліть. Вони є нашими невичерпними джерелами, перлинами нашого народу і також історією рідного краю. Українці, як одна із найдавніших націй у світі, мають багаті й своєрідні трудові та побутові народні традиції та звичаї.

Вони передавалися з покоління в покоління через в народні пісні, легенди. Часто ці традиції були пов’язані саме із землеробством та із сільськогосподарськими рослинами, що мали дуже важливе значення в житті українців. Серед величезного розмаїття культурних рослин, без яких у повсякденному побуті не могли обходитися наші предки, льону відводилося особливе місце. Це не випадково, адже ця культурна рослина впродовж багатьох століть одягала, годувала й обігрівала українських селян. Тож не випадково і в наші дні люди похилого віку висівають цю рослину на своїх городах.

Ми хочемо привернути увагу до проблеми духовного виродження. На нашу думку, щоб зберегти себе і наступні покоління, мусимо повернутись до своїх історичних джерел – відновити духовні традиції українського народу до природи як джерела існування. Тому наша робота має сьогодні особливе значення, бо повертає нас у лоно національних святинь.

Мета роботи: ознайомитися із особливостями технології вирощування та використання в побуті льону; визначити основні напрямки розвитку культури українців, зокрема особливості аграрної діяльності селян в районі нашого дослідження.

Актуальність проблеми. Останнім часом цілком незаслужено деякі сільськогосподарські культури вважаються економічно невигідними і забутими. Однією з таких культур на сьогодні є льон. Причина – недостатня вивченість та висвітлення в етнографічній літературі.

Наші завдання:

1. Дослідити характерні особливості вирощування льону в різних регіонах України і на хмельниччині.

2. Визначити роль використання льону в побуті українців.

3. З'ясувати ступінь відображення ролі і значення льону в різних народних жанрах.

4. Привернути увагу учнівської молоді до льону, як давньої с/г культури.

Основна частина

Льон як одна з найдавніших і найпоширеніших рослин в Україні

Наші предки стверджували, що «Хто посіє льон – збереш золото….»

Льон в Україні використовується з давніх давен, особливо на Поліссі.  Літописець Нестор  в життєписі св. Феодосія Печерського розповідає, що коли на свято Успіння Богородиці у монастирі скінчилася олива (деревна олія) для лампад, то ченці надавили олію з лляного насіння . У тому ж літописі, підтверджується використання льону для виготовлення тканини. Обробляли льон на пряжу, ткали полотно та шили з нього сорочки.

Найбільшого розквіту льонарство в Україні досягло у 60-80-ті роки минулого століття. В Україні щорічно засівали ним 230-240 тис. гектарів. Проте, починаючи з 1993 року, стан льонарства в Україні значно погіршився. Посівні площі в 1996-1998 pp. скоротилися до 40 тис. гектарів.

Кризоваві явищаща вплинули і на розвиток льонарства. Льон зазнав; забуття. Проте попит на нього не зменшився. Це одна із найдавніших культур, що використовується людиною для отримання волокна для медичних, технічних та кормових потреб.

З Історіі…

Льон - одна з найдавніших рослин , до якої звернулися люди, для задоволення своїх найперших потреб. Культура льону дуже древня і до теперішнього часу дикоростучий льон невідомий. Вважається, що близько 9000 років тому в гірських районах Індії вперше з стебел льону було виготовлено тканину, і з тих пір людина вирощує льон як прядильну культуру. Приблизно 2500 років культура льону була запозичена Ассирією, Вавилоном, а потім Єгиптом, де і досягла найбільшого досконалості.

У міфології Стародавнього Єгипту льон вважали першим благодіянням богів, а неврожай льону був найбільшим лихом. Єгипетські ткачі вміли виготовляти найтонші, майже прозорі тканини, які порівнювали з «диханням дитини» .

З Єгипту культура льону потрапила до Греції і Риму. Древнім грекам дуже подобались "білі, оздоблені пурпуром убори", оспівані Гомером. Грецький поет не вводить нас в жоден дім, де б усі жінки – цариці й рабині – не сиділи за прядивом чи ткацьким верстатом.

Зацікавлюють, на нашу думку, й розповіді історика Геродота, який мандрував Причорномор’ям та Придніпров’ям ще в п’ятому столітті до нашої ери: "Країна скіфів (так греки називали народи, які жили на території сучасної України) виробляє хліб, сочевицю, цибулю, часник, льон…"

У Київській Русі з введенням християнства льонарство отримує новий імпульс. Літописець Нестор у своїй «Повісті временних літ» докладно розповідає про обробіток льону, про виробництво тканин і масла печерськими ченцями. Важливо згадати, що Русь – батьківщина льону–довгунця. Здавна існує думка, що руські витязі запозичили форму своїх шоломів від мініатюрних лляних плодів.

У XI в. льонарство і льняний одяг настільки широко поширюються на Русі, що в судовий устав Ярослава Мудрого увійшла стаття про покарання за крадіжку льону та лляного одягу. Була визначена покровителька льонарства Свята Параскева - і свято її, приурочене до дня закінчення льняних жнив -- 28 жовтня. До XVI ст. льонарство стає на Русі традиційним промислом, важливою галуззю експорту і національною гордістю. Наші мудрі предки від літньої спеки захищалися саме лляним одягом, котрий має дуже комфортну, більшу, ніж в інших тканин, здатність пропускати повітря. Вони із задоволенням споживали корисну і смачну олію, при виготовленні якої з насіння льону одержували ще й високопоживну макуху для худоби. Навіть залишки від переробки цієї унікальної рослини — костриця — була чудовим паливом, а попіл можна було використати як добриво. Практично безвідходна культура!

Процес виробництва речей з льону на Україні увесь час вдосконалювався, вимагав багато часу, немало старань і винахідливості. В основному – це справа жіночих рук. Відзначимо, що раніше змалку треба було вчитися цьому найпершому ремеслу, і це був не тільки традиційний обов’язок, а й ознака честі кожної дівчини, доброї господині. У відомій веснянці «Льон» дочка теж питається матері:

«Скажи ж мені, моя мати,
як той льон брати?»

Біологічні особливості льону

Трав'яна рослина заввишки 60–150 см. Корінь стрижневий з численними дрібними корінцями. Стебла нечисленні (1–3), прямі, тонкі, світло-зелені, розгалужені лише у верхній частині. Листки розташовані спірально. На дотик вони дещо слизькі від тонкого шару воску, що їх вкриває. Квітконіжки довші за чашечку, наприкінці потовщені.Квіток у суцвітті відносно небагато. Найпоширеніший колір квіток — синій або блакитний, рідше — білий, рожевий, червонувато-бузковий. Крім 5-ти розвитих тичинок є п'ять недорозвинених у вигляді зубців чи ниток, розміщених між ними. . . Плід — п'ятигніздова коробка 6–8 мм завдовжки; кожне гніздо ділиться на два півгнізда, що вміщують по одній насінині.Насіння пласке,жовткоричневе,лискуче.

Вирощування льону

Льон у селянських господарствах до масової колективізації села вважався прибутковою культурою, з якої виготовляли олію та волокно (прядиво) — цінні товари, котрі з вигодою можна було продати на будь-якому ринку. Цінним паливом для селянських осель та підстилкою для домашньої худоби була також залишки льону, які залишалася після тіпання вимочених і висушених стебел цієї рослини. Лляне насіння надходило в продаж зерном або ж перероблялося на олію. З волокна рослин виготовляли домоткане полотно для побутового використання (рядна, рушники, натільну білизну, верхній одяг).

Ми провели опитування окремих людей свого села і виявили, що бідні і середні селяни широко використовували льон в своїх господарствах. Волокна льону обробляли і робили з них ряднину. Практично в кожній хаті стояв верстат, на якому ткали лляне полотно . І, хоч часом воно було неякісне, але своє. Деякі знаряддя використовувалися і для обробки вовни. Однак перше призначення цих речей – саме обробка льону. Після обробки рослин звичайно ж залишалося багато відходів. В господарстві селян ці відходи селяни намагалися використати повністю.

Кострицею, наприклад, палили в печі ( Сосюк Г.П. с. Кузьмин), а насіння льону використовували як ліки для людей і домашніх тварин (Миронюк П.Т. с.Кузьмин)

Найбільш трудомістким процесом ,було збирання льону, яке вимагає великої кількості робочих рук. Детальніше про цей процес нам розповіла Сосюк Ганна Прокопівна. Вона сама неодноразово виконувала таку роботу. Стебла льону доправляли на берег річки. Там його мочили , тіпали і знову мочили. Цей процес був довготривалим. Боліли ноги і руки, працювали і діти, і дорослі. При дозріванні корінь льону відмирає, тому збирали рослини висмикуванням з грунту. Зібрані рослини ретельно відсортовували від бур'янів та клали на землю для вилежування. Вилежані стебла збиралися в невеликі снопи та перевозиться для обмолочування та тіпання. Стебла льону доправляли на берег річки. Там його мочили , тіпали і знову мочили. Цей процес був довготривалим. Боліли ноги і руки, працювали і діти, і дорослі.
Процес відділення волокон льону називається тіпання. Тіпали льон простим відбивання або переминали стебла в терницях. Далі волокна вичісували від шматочків костриці та формували в пучки – мички (куделі).
З отриманих мичок пряли пряжу, скручуючи кілька волокон в нитку за допомогою веретена.

Лікувальні властивості льону

Вперше про лікувальними властивості льону повідомив Гіппократ . Він написав рецепт ліків для терапії недуг шлунково-кишкового тракту.

У Київській Русі ллянуняну олію застосовували як засіб, що сприяє лікуванню опіків. Нічого не змінилося і в наш час. Льон все так само застосовується народними цілителями для терапії безлічі хвороб.

Препарати льону сприяють: загоєнню ран; нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту; посиленню процесів відновлення тканин; зменшення вмісту згубного холестерину в крові; нормалізації обмінних процесів; поліпшенню зору; омолодженню шкіри; доданню блиску волоссю; виведенню токсичних речовин і шлаків.

 Макуха і шрот є досить цінним кормом для тварин. У 100 кг макухи льону міститься 115 к. од. і 28,5 кг перетравного протеїну. У практиці годування сільськогосподарських тварин лляну макуху визнано однією із кращих. За поливання її теплою водою вона розбухає і утворює слиз. Ця властивість робить макуху із льону олійного цінним дієтичним продуктом. Лляняна макуха придатна у корм для всіх сільськогосподарських тварин.

Оспівування льону в українському фольклорі

А льон цвіте синьо- синьо….

Українські дівчата і жінки пряли за різних життєвих ситуацій, пряли у щасті і в горі. Згадаймо, прясти передусім збиралися в одній хаті довгими осінніми та зимовими вечорами, куди й парубки сходилися.
Про це розповідають коломийки, колядки та щедрівки

На щастя, на здоров’я,
На Новий рік, на повне літо,
Роди, Боже, жито і пшеницю,

8

Всяку пашницю!
А льон по коліна,

Щоб вас хрещених-

Голова не боліла!
Прядиво і ткацтво – то важка і виснажлива праця. Про це розповідає і український поет Петро Карманський у вірші «Ткаля».
А вже зіткане полотно білили на сонці біля річки. Це прекрасне видовище. Є відома картина Костянтина Трутовського «Білять полотно». Сільська картина тут – і річка, і голубе небо. В оповіданні «Харитя» Михайла Коцюбинського є такий образ: «Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розіслав великі шматки полотна білити на сонці».

Не можна не згадати і про те, що на Україні збереглося багато чудових народних пісень про льон. Зверніть увагу, одні назви які образні й милозвучні: «Поза лісом зелененьким брала вдова льон дрібненький»,

«Ой у полі льон зелененький",

"Гарне насіннячко, золоте коріннячко – сам чистенький лен",

"Попід гай, попід гай зелененький, там збирала дівка льон дрібненький",

"Брала дівка льон, льон",

"Терла льон, терла льон, та й на терниці…",

"Пряду сорочку, спатоньки хочу".

Забутий льон

Починаючи з 1915 року, площі посіву під льону почали поступово скорочуватися. Замість цієї культури українці почали розширювати площі під картоплю та соняшник, вбачаючи в цьому більш вигідне заняття насамперед з економічної точки зору. Виробник, продавши на ринку прядиво, ледве міг компенсувати витрати, а інколи залишався й зі збитками. Підвищити ціну на волокно льону було неможливо, оскільки з'явилися серйозніші конкуренти: волокна джуту, бавовнику, рамі та інших прядивних рослин теплих країн. Вони, завдячуючи порівняно низькій собівартості, почали витісняти на світовому ринку волокно льону . З того часу льон сіялися переважно на невеликих клаптях землі біля селянських садиб лише для задоволення власних потреб.

В 1995 році в Україні працювало 46 льонозаводів.

В Україні льон вирощується в багатьох областях, а особливо в Північно-Західному регіоні. Отримані з льону-довгунця, льону-кучерявця та інших його сортів лляні волокна використовуються в текстильному виробництві для виготовлення інтер'єрних, одягових, взуттєвих і технічних текстильних матеріалів і виробів, лляного котонінупаперу та картону, шнурів і канатів, а також композитних матеріалів різного цільового призначення: із отриманої під час переробки льону костриці отримують термоізоляційні будівельні матеріали, із непрядких відходів лляного виробництва — тепло- і звукоізоляційні матеріали для будівництва.

.У 2008 році започаткований всеукраїнський фестиваль-конкурс «Відродження льонарства та народних художніх промислів України» — «Льон-Фест»

В Україні залишилося лише три області, в яких аграрії вирощують льон волокнистий (льон-довгунець). Зумовлено це тим, що для посіву, обробітку та збирання цієї культури потрібна спецтехніка, якої у переважної більшості господарств вже не залишилося. Але не тільки ці причини не дають нам можливості помилуватися блакитним цвітом льону на українських полях.

Льон-довгунець вирощують лише на Сумщині, Житомирщині та Чернігівщині. На хмельниччині льон вирощують окремі фермерські господарства.

Аграрії пояснюють кризу льонової галузі, зокрема, експортним митом на насіння льону В минулому році льон висівало підприємство «Агрокрай» (Білявець О.П.)на території с.Кузьмина.

Цього року моя бабуся , розповідає Момот Ліза, посіяла льон дома на городі на початку травня. У травні йшли дощі, дні були достатньо теплими.
Ми дізналися, що льон не вимогливий до грунту, висівати можна з березня..Сходи зявилися на 10 день. Після дощів і сонця утворилася кірка і її потрібно було зруйнувати, щоб вона не пошкодила молоденькі рослини.. Кращими попередниками є озима пшениця, овес. У нашому випадку була картопля.
У червні – липні постійно утримувалася спекотна погода (25-32С), стебела у висоту росли повільно, отже і погіршувалась якість волокна.
Цікаво, що квіти розпускалися в основному у сонячні дні вранці і до 14-15 години. Цвітіння тривало з початку липня по кінець серпня. На місці відцвілої квітки утворювався плід – коробочка, в якій дозрівало насіння.
Повністю льон дозрів у вересні ,але на волокно його найкраще починати збирати пізніше.
Насіння льону зібрала я з бабусею після повного достигання і сушили на сонці

Висновок

Сьогодні, як і багато століть тому, народні традиції та звичаї є одним із головних чинників відродження українського народу, його національної свідомості та людської гідності, адже в цих життєдайних джерелах – душа народу. Кожний з нас є спадкоємцем великої скарбниці народної культури, продовжувачем її традицій та звичаїв. А це неможливо без їхнього ґрунтовного знання. Проводячи дослідження про льон, ми провели дуже багато пошукової роботи:

1. Провели зустрічі із старожилами та цікавими людьми села Кузьмин Красилівського району Хмельницької області.

2. Опрацювали довідникову, науково-пізнавальну, спеціальну літературу.

3.Оглянули музейні експонати, зібранні в шкільному музеї.

4. Провели роз’яснювальну роботу як серед учнів нашої школи так серед наших рідніх .

Ми відкрили для себе дуже багато цікавого, нового. І переконалися, що льон потребуює належної уваги і відродження свого доброго імені, бо це є корисна і необхідна рослина для українського народу.

Література

1. Болтарович 3. Українська народна медицина: історія та практика. — К., 1994.

2.

https://uk.wikipedia.org › wiki › Льон

3. Полонська-Василенко Н. Історія України у 2-х томах. Том 1. — К., 1992.

. 4 Андрушків. М. І. Льон-довгунець на. Львівщині. / М. І. Андрушкiв, А. С. Распутенко. – Львів : Каменяр, 1972. .

5/Льонарство - Енциклопедія Сучасної України


esu.com.ua › search_articles

Антоніна Грицаюк

Сіє мама льон

Наснивсь мені сон,

Сіє мама льон,

Сіє посіває,

Грядки загортає.

Грядки загортає,

Пісню співає,

Край величає,

Землю прославляє.

А той льон синіє,

Матуся старіє,

Сивина у косах,

У неньки біліє.

Наснивсь мені сон,

Сіє мама льон,

Сіє засіває,

Всім добра бажає.

текст тв

У цьому полі, синьому, як льон...

Стус Василь

У цьому полі, синьому, як льон,
де тільки ти і ні душі навколо,
уздрів і скляк: блукало в тому полі
сто тіней, В полі синьому, як льон.
А в цілому полі синьому, як льон,
судилося тобі самому бути,
аби спізнати долі, як покути,
у цьому полі синьому, як льон.
Сто чорних тіней довжаться, ростуть
і вже, як ліс соснової малечі,
устріч рушають. Вдатися до втечі?
Стежину власну, наче дріт, згорнуть?
Ні. Вистояти. Вистояти. Ні —
стояти. Тільки тут. У цьому полі,
що наче льон. І власної неволі
спізнати тут, на рідній чужині.
У цьому полі, синьому, як льон,
супроти тебе — сто тебе супроти.
І кожен супротивник — у скорботі,
і кожен супротивник, заборон
не знаючи, вергатиме прокльон,
твоєю самотою обгорілий.

 

Анатолій Камінчук

Синій льон

При дорозі, де тополі,
Синій льон зацвів у полі.
Біля льону — синя річка,
В небі синьому — синичка
Стільки цвіту-синьодзвону!
Засиніло все від льону.

21

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток цифрового інтелекту учителя: путівник по цифрових інструментах в ефективній організації і проведенні освітнього процесу»
Ілляхова Марина Володимирівна
36 годин
590 грн