В оповіданні йдеться про те, як лось, намагаючись напитись з ополонки, потрапив у воду і почав тонути. Двоє хлопчиків стали свідками боротьби лісового красеня за життя. Зрозумівши, що важкий лось сам не зможе врятуватись, хлопці кинулись на допомогу. Брати тільки-но встигли визволити тварину з льодяного полону, як пролунав постріл. Хлопці не відразу зрозуміли, що куля влучила саме у врятованого ними лося. Незабаром з'ясувалось, що вбивцею лісового красеня із сусіднього заповідника став їх рідний дядько Шпичак. Коли дядько зрозумів, що брати не в захваті від його здобичі, він злякався, що хлопці можуть повідомити в заповідник про його вчинок. Шпичак пробував погрожувати хлопцям, щоб вони мовчали, пропонував за мовчанку м'ясо й роги. Та діти, нічого не відповівши, пішли до своїх саней. Автор завершує оповідання тим, що розгублений Шпичак дивиться на мертве тіло лося і йому, як це несподівано було з дітьми, страшенно хочеться, щоб лось підняв голову, звівся на свої стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу. Але лось так і не ворухнувся.


