Казка «Летючий корабель» вчить нас того, що немає безвихідних ситуацій, а справжні друзі завжди прийдуть на допомогу. Якщо ти допомагаєш друзям — то й вони колись допоможуть тобі.
Наймолодший син на початку казки нічим не цікавиться, не хоче працювати, чекає на все готове, безпорадний. Тому баба та дідо вважали , що наймолодший син дурний. «всі його лають, сміються з нього, а він, знай, на печі в просі сидить в чорній сорочці». Добре відносились лише до старших синів, не вірили в успіх молодшого, за його поганими вчинками не могли розгледіти його доброту. Вони наказали дурню, аби нікому не признавався, що він їх син. Це говорить про те, що батьки соромились, що у них такий ледачий наймолодший син.
Побачивши золотий корабель та бідність хлопця, почав задавав йому складніші та нездійсненні для звичайної людини загадки. Та хлопець мав добре серце, прислухався до порад, тому зустрів таких друзів, що допомогли йому. Цар свого слова не дотримував, радо віддав за нього свою дочку тільки тоді, коли побачив цар хлопця у багатій одежі попереду великого війська.
Оповідач симпатизує найбільше дурню, бо попри свою погану поведінку хлопець має добре серце та прислухається до порад.
