Ліда Палій (1926–2025) — відома українська поетеса, прозаїкиня, художниця та громадська діячка української діаспори в Канаді. Вона була авторкою численних поетичних збірок, прозових творів, подорожніх нарисів, а також визнаною мисткинею живопису та графіки.
Біографія
Лідія Палій народилася 11 квітня 1926 року в місті Стрию на Львівщині. Її дитинство та рання юність минули у Львові до 1939 року. Під час Другої світової війни її сім'я була змушена емігрувати, рятуючись від комуністичного режиму. Зрештою вона оселилася в Канаді, в місті Торонто.
У Канаді Ліда Палій здобула освіту: навчалася в Торонтському університеті та Онтарійському коледжі мистецтв (Ontario College of Art). Активно займалася малярством, виставляла свої картини та фотографії, ілюструвала книжки та створювала плакати.
Вона була активною учасницею українського літературного та громадського життя діаспори. Була членкинею Національної спілки письменників України, Об'єднання українських письменників «Слово», а також міжнародного ПЕН-клубу, де займалася підтримкою українських в'язнів сумління.
Ліда Палій померла 2 серпня 2025 року в Торонто.
Творчість
Творчість Ліди Палій охоплює літературу та візуальне мистецтво. Її поезія відзначається інтимністю, меланхолійністю та вишуканою образністю. Вона дебютувала як поетка наприкінці 1960-х років, а її твори друкувалися у провідній зарубіжній українській періодиці, зокрема в журналі «Сучасність».
Основні літературні твори:
«Світла на воді» (Торонто, 1985) — збірка прози.
«Дивовижні птиці» (Торонто, 1989) — дебютна поетична збірка.
«Сон-Країна» (Торонто; Київ, 1994) — збірка віршів, відзначена Літературною нагородою ім. Павла Тичини.
«Жінка у вікні» (кінець 1990-х) — книга вибраних творів.
«Дитинство заметене часом» — прозовий твір, мемуари про її життя у Львові.
Ліда Палій також відома своїми подорожніми нарисами, оскільки багато мандрувала світом. Її літературна спадщина перекладена багатьма мовами, зокрема німецькою, португальською, хорватською, казахською та російською.
