• Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Медицина
  • Лекції-презентації по розділам: "ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОЇ ПАРАЗИТОЛОГІЇ. ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ" з дисципліни: "Паразитологія та інвазійні хвороби тварин"

Лекції-презентації по розділам: "ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОЇ ПАРАЗИТОЛОГІЇ. ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ" з дисципліни: "Паразитологія та інвазійні хвороби тварин"

Опис документу:
Сьогодні в умовах швидких змін соціальної, політичної, економічної ситуації, що оновлюються, освіта не може вирішувати свої завдання старими методами. Тому зараз найважливішим завданням освіти є впровадження інноваційних технологій, застосування нових форм і методів проведення занять. Особистісно орієнтована освіта вимагає нестандартних підходів до проблем освітнього процесу і насамперед до його активізації, творчих рішень та дій у роботі з студентами.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися
Опис презентації окремими слайдами:
Визначення і зміст паразитології
Слайд № 1

Визначення і зміст паразитології

Гетеротрофи за способом живлення поділяються на: Сапрофітів Хижаків Паразитів Сапрофіти (від грецького sapros - гнилий, fitos - рослина) - рослинні...
Слайд № 2

Гетеротрофи за способом живлення поділяються на: Сапрофітів Хижаків Паразитів Сапрофіти (від грецького sapros - гнилий, fitos - рослина) - рослинні організми, які живляться готовими органічними сполуками, рештками мертвих рослин і тварин. До сапрофітів належить багато бактерій і грибів. Хижаки, як правило, значно сильніші від своєї жертви. Вони спочатку вбивають жертву, а потім поїдають її, тобто живляться тканинами убитих тварин (вовк і заєць).

Паразити (від грецького parasitos - дармоїд) - організми, які живуть на поверхні тіла або в органах і тканинах інших живих істот (живителів), живля...
Слайд № 3

Паразити (від грецького parasitos - дармоїд) - організми, які живуть на поверхні тіла або в органах і тканинах інших живих істот (живителів), живляться за їхній рахунок і завдають їм певної шкоди, перебуваючи з ними в антагоністичних відносинах «паразит - живитель». Паразитизм - антагоністичне співвідношення генетично різнорідних організмів, при якому один з них (паразит) живе за рахунок іншого (живителя). Хвороботворна дія паразитів створює протидію організму живителя, внаслідок чого в ньому утворюються імунологічні реакції та інші патологічні процеси.

Паразитологія (від грецьких слів parasitos - дармоїд і lоgos- вчення) - біологічна наука, що вивчає паразитів і спричинювані ними хвороби в людини,...
Слайд № 4

Паразитологія (від грецьких слів parasitos - дармоїд і lоgos- вчення) - біологічна наука, що вивчає паразитів і спричинювані ними хвороби в людини, корисних тварин і рослин. За традицією під цією назвою розуміють тільки зоопаразитологію - науку про представників тваринного світу, що ведуть паразитичний спосіб життя (гельмінтів, комах, кліщів, найпростіших), і хвороби, які вони спричинюють (інвазійні, або паразитарні).

Паразитологія розгалужується на: 1. Ветеринарну; 2. Медичну; 3. Агрономічна і лісова; 4. Загальна. Ветеринарна паразитологія - комплексна наука, що...
Слайд № 5

Паразитологія розгалужується на: 1. Ветеринарну; 2. Медичну; 3. Агрономічна і лісова; 4. Загальна. Ветеринарна паразитологія - комплексна наука, що вивчає паразитів та спричинювані ними захворювання сільськогосподарських і промислових тварин і розробляє заходи боротьби з інвазійними хворобами худоби, птиці, риби та бджіл аж до повного викорінення їх (девастації).

Медична паразитологія вивчає паразитів і відповідні захворювання людини. Агрономічна та лісова - паразитів рослин. Загальна паразитологія висвітлює...
Слайд № 6

Медична паразитологія вивчає паразитів і відповідні захворювання людини. Агрономічна та лісова - паразитів рослин. Загальна паразитологія висвітлює теоретичні питання - характер і форми взаємовідносин паразитів з живителями і факторами навколишнього середовища.

Систематика паразитів Найбільші систематичні групи - типи, які в свою чергу поділяються на класи, класи на ряди, ряди на родини, родини на роди, а ...
Слайд № 7

Систематика паразитів Найбільші систематичні групи - типи, які в свою чергу поділяються на класи, класи на ряди, ряди на родини, родини на роди, а роди на види. В окремих випадках гельмінтів поділяють на проміжні систематичні групи (підкласи, підряди, надродини, підродини і підроди).

Систематика паразитів Тип Plathelminthes - плоскі черви Класи:Тrematoda - трематоди, Monogenea - моногенеї , Cestoda - цестоди Тип Acanthocephales ...
Слайд № 8

Систематика паразитів Тип Plathelminthes - плоскі черви Класи:Тrematoda - трематоди, Monogenea - моногенеї , Cestoda - цестоди Тип Acanthocephales – скреблики Клас : Acanthocephala - акантоцефали Тип Nemathelminthes - круглі черви Клас : Nematoda-нематоди Тип Arthropoda – членистоногі Класи : Insecta – комахи, Arachnoidea - павукоподібні Тип Protozoa - найпростіші Класи : Sporozoa - споровики, Mastigophora – джгутикові, Ciliata - інфузорії

Зв’язок паразитології з біологічними та спеціальними дисциплінами. Ветеринарна паразитологія пов’язана з зоологією, патологічною фізіологією та пат...
Слайд № 9

Зв’язок паразитології з біологічними та спеціальними дисциплінами. Ветеринарна паразитологія пов’язана з зоологією, патологічною фізіологією та патологічною анатомією, мікробіологією, терапією, епізоотологією, фармакологією. При деяких паразитарних хворобах (ценурозі, онхоцеркозі) застосовують хірургічні методи лікування. Знання біохімії та фізіології паразитів дає змогу цілеспрямованіше випробовувати лікувальні препарати. Післязабійний огляд м’яса для виявлення ехінокока та інших гельмінтів (трихінелоскопія свинини) є частиною ветсанекспертизи. Профілактика інвазійних хвороб грунтується на додержанні гігієнічних правил утримання і годівлі тварин повноцінними кормами. Економічну ефективність протипаразитарних заходів з’ясовують за методами економічних наук.

Академік К. І. Скрябін (1878-1972) створив найбільшу наукову гельмінтологічну школу
Слайд № 10

Академік К. І. Скрябін (1878-1972) створив найбільшу наукову гельмінтологічну школу

Академік Є. Н.Павловський (1884-1966) - основоположник наукової школи, яка вивчає проблеми загальної паразитології
Слайд № 11

Академік Є. Н.Павловський (1884-1966) - основоположник наукової школи, яка вивчає проблеми загальної паразитології

Професор В. О. Догель (1882—1955) створив еколого-паразитологічну школу, яка вивчає паразитів риб і залежність зараже-ності тварин від умов навколи...
Слайд № 12

Професор В. О. Догель (1882—1955) створив еколого-паразитологічну школу, яка вивчає паразитів риб і залежність зараже-ності тварин від умов навколишнього середовища та фізіологічного стану організму живителів.

Професор В. Л. Якимов (1870-1940) заснував школу протозоологів і хіміотерапевтів, яка вивчає піроплазмідози, кокцидіози і трипаносомози тварин, роз...
Слайд № 13

Професор В. Л. Якимов (1870-1940) заснував школу протозоологів і хіміотерапевтів, яка вивчає піроплазмідози, кокцидіози і трипаносомози тварин, розробляє заходи боротьби з цими хворобами.

Академік О. П. Маркевич -основоположник і керівник української школи паразитологів екологічного напряму.
Слайд № 14

Академік О. П. Маркевич -основоположник і керівник української школи паразитологів екологічного напряму.

Слайд № 15

Індиферентне співжиття. Живі організми, часто перебуваючи поряд, випадково зберігають майже цілковиту незалежність, але разом становлять сукупність...
Слайд № 16

Індиферентне співжиття. Живі організми, часто перебуваючи поряд, випадково зберігають майже цілковиту незалежність, але разом становлять сукупність нерозривного органічно цілого (наприклад, мешканці морського дна - коралові поліпи, морські зірки та лілії і нерухомі вусоногі раки). Дружнє співжиття Взаємокорисне Односторонньокорисне (актинії і рак-самітник) квартирництво; коменсалізм (рибагірчак) (дрібнийкільчастийчервяк, рак-самітник)

Ворожі взаємовідношення Хижацтво Паразитизм Трапляється надпаразитизм, коли один паразит оселяється в тілі або на тілі іншої тварини, що веде параз...
Слайд № 17

Ворожі взаємовідношення Хижацтво Паразитизм Трапляється надпаразитизм, коли один паразит оселяється в тілі або на тілі іншої тварини, що веде паразитичний спосіб життя. Наприклад, деякі споровики (ноземи) здатні паразитувати в статевих протоках токсокари, а буностоми - на монієзії. Рідкісний випадок - псевдопаразитизм (несправжній паразитизм). Він характеризується випадковим потраплянням до тварин живих істот, які не ведуть у звичайних для них умовах паразитичного способу життя (дощові черви в кишечнику тварини) .

Класифікація паразитів Тимчасові Стаціонарні Постійні Періодичні За часом паразитування паразити поділяються на :
Слайд № 18

Класифікація паразитів Тимчасові Стаціонарні Постійні Періодичні За часом паразитування паразити поділяються на :

Тимчасові паразити живуть і розмножуються у навколишньому середовищі, а на тварин нападають тільки для живлення (гедзі, комарі та ін.). Стаціонарні...
Слайд № 19

Тимчасові паразити живуть і розмножуються у навколишньому середовищі, а на тварин нападають тільки для живлення (гедзі, комарі та ін.). Стаціонарні паразити містяться всередині або зовні організму живителя тривалий час (іноді все життя). Постійні паразити проходять усі стадії життя від моменту народження до смерті на організмі живителя (воші, волосоїди, коростяні кліщі та ін.). Періодичні паразити живуть тривалий період в тілі живителя (оводи, гельмінти та ін.), паразитують в організмі тварин у личинковій або статевозрілій стадії.

За стадією розвитку паразитів виділяють : Імагінальних Ларвальних За місцем локалізації паразитів поділяють на: Ендопаразитів Ектопаразитів
Слайд № 20

За стадією розвитку паразитів виділяють : Імагінальних Ларвальних За місцем локалізації паразитів поділяють на: Ендопаразитів Ектопаразитів

За ступенем специфічності паразитів поділяють на строго специфічних, що розвиваються в обмеженому колі живителів (бичачий ціп’як може розвиватися т...
Слайд № 21

За ступенем специфічності паразитів поділяють на строго специфічних, що розвиваються в обмеженому колі живителів (бичачий ціп’як може розвиватися тільки у людини), і здатних паразитувати у широкого кола живителів (фасціоли трапляються в багатьох свійських і диких тварин). Локалізація паразитів. Паразити пристосувалися до життя в усіх органах і тканинах тварин (включаючи птицю). Гельмінти і кокцидії здебільшого паразитують в шлунково-кишковому і дихальному трактах, а також у великих залозах (печінці). Улюблені місця паразитування піроплазмід - кров, цистицерків - м’язи, ценурів - мозок, онхоцерків - сухожилля, трихомонад - статеві органи. Іноді спостерігається ненормальна локалізація паразитів (аскариди в шлунку, фасціоли в серці тощо).

Живителі паразитів. Живителем називається істота, в організмі якої паразит тимчасово або постійно живе і живиться за його рахунок. Залежно від тота...
Слайд № 22

Живителі паразитів. Живителем називається істота, в організмі якої паразит тимчасово або постійно живе і живиться за його рахунок. Залежно від тотальної специфічності живителів поділяють на облігатних і факультативних. Облігатні живителі забезпечують паразитам найбільш сприятливі умови для життєдіяльності, тому останні швидше досягають статевозрілої стадії, інтенсивно розмножуються, часто викликають клінічний прояв хвороби (гуска для дрепанідотенії).

В організмі факультативних живителів паразити недостатньо пристосовані (адаптовані), тому вони рідко і короткочасно паразитують, а захворювання, сп...
Слайд № 23

В організмі факультативних живителів паразити недостатньо пристосовані (адаптовані), тому вони рідко і короткочасно паразитують, а захворювання, спричинюване ними, яка правило, перебігає субклінічно (качка для дрепанідотенії). Живителі також можуть бути дефінитивними (остаточними), проміжними, додатковими, а також резервуарними Вплив паразитів на живителів. Хвороботворна дія паразитів на організм живителів може проявлятися порізному залежно від інтенсивності інвазії збудників, з одного боку, віку, резистентності, умов годівлі та утримання живителів - з другого. Вона проявляється у вигляді механічного, антигенного, токсичного, інокуляторного і трофічного впливу на інвазованих тварин.

Вплив паразитів на живителів. Хвороботворна дія паразитів на організм живителів може проявлятися по-різному залежно від інтенсивності інвазії збудн...
Слайд № 24

Вплив паразитів на живителів. Хвороботворна дія паразитів на організм живителів може проявлятися по-різному залежно від інтенсивності інвазії збудників, з одного боку, віку, резистентності (стійкості), умов годівлі та утримання живителів - з другого. Вона проявляється у вигляді механічного, антигенного, токсичного, інокуляторного і трофічного впливу на інвазованих тварин. Вплив організму живителя на паразитів. Між організмом тварини і заглибленими в нього паразитами завжди відбувається боротьба (антагоністичні взаємовідношення). Залежно від домінуючого впливу однієї із сторін спостерігається або клінічний прояв хвороби (якщо організм тварини слабий), або паразитоносійство (невелика кількість паразитів у результаті протидії живителя).

Тема : Вчення про інвазійні хвороби Визначення інвазійних хвороб. Заразні хвороби поділяють на інвазійні та інфекційні. Хвороби, збудниками яких є ...
Слайд № 25

Тема : Вчення про інвазійні хвороби Визначення інвазійних хвороб. Заразні хвороби поділяють на інвазійні та інфекційні. Хвороби, збудниками яких є організми тваринного походження (гельмінти, павукоподібні, комахи і найпростіші), називаються інвазійними, або паразитарними. На відміну від інвазійних інфекційні хвороби спричинюються мікроорганізмами рослинної природи (бактеріями, вірусами, грибами, рикетсіями). Патогенність (від грецького pathos - страждання, genos - народження) здатність паразитів спричинювати захворювання своїх живителів. Вона, звичайно, дуже варіює у різних рас і штамів одного виду збудника інвазійної хвороби. Вірулентність (від лат. virus - отрута) - міра хворобот-ворного впливу паразита на організм тварини і людини.

Поняття про епізоотологію інвазійних хвороб Під епізоотологією паразитарних хвороб розуміють причини виникнення, шляхи поширення, особливості розви...
Слайд № 26

Поняття про епізоотологію інвазійних хвороб Під епізоотологією паразитарних хвороб розуміють причини виникнення, шляхи поширення, особливості розвитку і згасання цих захворювань. Поширення інвазійних хвороб залежить від природних умов (клімату, характеру грунту, типу водойм і пасовищ, складу безхребетних тварин і рослин та ін.), віку, статі і породи свійських тварин, наявності диких тварин та їх контакту із свійськими тваринами, від умов утримання, годівлі і системи вирощування тварин та інших факторів. Різний ступінь зараження тварин паразитарними хворобами визначається двома показниками: екстенсивністю та інтенсивністю інвазії.

Екстенсивність інвазії - це кількість інвазованих тварин до загального поголів’я певного виду або групи тварин. Її встановлюють прижиттєво і посмер...
Слайд № 27

Екстенсивність інвазії - це кількість інвазованих тварин до загального поголів’я певного виду або групи тварин. Її встановлюють прижиттєво і посмертно в процентах (наприклад, свині уражені аскаридозом на 15%). Інтенсивність інвазії - зараженість паразитами однієї тварини (наприклад, середня інтенсивність гіподерматозної інвазії у корів на фермі колгоспу дорівнює 10 екземплярам личинок). Ці показники можна застосовувати не тільки до свійських і промислових тварин - носіїв статевозрілих (іноді личинок) паразитів, а й до безхребетних - проміжних живителів багатьох видів гельмінтів. Знання епізоотології інвазійних хвороб і життєвого циклу їх збудників є важливими умовами для проведення ефективних протипаразитарних заходів

Джерела і шляхи зараження тварин інвазійними хворобами Джерелом збудників паразитарних захворювань, або джерелом інвазії, в природі є хворі тварини...
Слайд № 28

Джерела і шляхи зараження тварин інвазійними хворобами Джерелом збудників паразитарних захворювань, або джерелом інвазії, в природі є хворі тварини і людина або паразитоносії, у яких хвороба не має клінічного прояву (перебігає непомітно), але вони виділяють у навколишнє середовище паразитів або їх зародків (яйця, личинки). Зародки паразитів в організм відповідних живителів потрапляють з навколишнього середовища з кормом, водою та іншими шляхами (фактори передачі інвазії).

Слайд № 29

Аліментарний шлях- зародки паразитів пасивно потрапляють через рот у шлунково-кишковий тракт живителя з м’ясом, упроміжними живителями, кормом або ...
Слайд № 30

Аліментарний шлях- зародки паразитів пасивно потрапляють через рот у шлунково-кишковий тракт живителя з м’ясом, упроміжними живителями, кормом або водою, потім проникають влюблені місця паразитування. Цей шлях найпоширеніший, особливо при недодержанні умов утримання та годівлі тварин. Контактний шлях - збудник передається при спільному угриманні хворих і здорових тварин, через предмети догляду та збрую (короста, вошивість) і при спаровуванні (трихомоноз). Перкутанний шлях - активне проникнення через шкіру личинок підшкірних оводів та інших паразитів.

Через носові ходи і очі тварин заражують комахи естрозом, телязіозом та іншими інвазійними хворобами. Інтраутеринний шлях інвазування - здатність з...
Слайд № 31

Через носові ходи і очі тварин заражують комахи естрозом, телязіозом та іншими інвазійними хворобами. Інтраутеринний шлях інвазування - здатність зародків деяких паразитарних хвороб (неоаскаридозу, токсокарозу) проникати через плаценту з організму матері в тіло плода. Трансоваріальна передача інвазії від одного до наступного покоління живителів через їх яйця; так, у тілі більшості іксодових кліщів передаються збудники піроплазмідозів свійських тварин.

Вчення академіка Є. Н. Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб Інвазійні та інфекційні хвороби, збудники яких передаються від х...
Слайд № 32

Вчення академіка Є. Н. Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб Інвазійні та інфекційні хвороби, збудники яких передаються від хворої тварини до здорової переносниками (членистоногими), називаються трансмісивними (трансмісія - передача). Природна вогнищевість трансмісивних хвороб - явище, коли збудники хвороби, його переносник і дикі тварини у природних умовах існують тривалий час незалежно від наявності свійських тварин і діяльності людини. Природне вогнище - ділянка території певного географічного краєвиду, де утворилися міжвидові взаємовідношення між збудниками хвороби, живителями - носіями інвазії, сприйнятливими тваринами і переносниками при наявності сприятливих умов навколишнього середовища.

Слайд № 33

Тотальна девастація- знищення збудників інвазійних та інфекційних хвороб на значній території країни, з одночасним створенням у природі таких умов,...
Слайд № 34

Тотальна девастація- знищення збудників інвазійних та інфекційних хвороб на значній території країни, з одночасним створенням у природі таких умов, в яких вони не могли б існувати. Парціальна девастація - різке зниження збудників заразних хвороб в окремих географічних зонах та адміністративних областях (краях). Щоб мати девастаційний ефект, треба застосовувати оздоровчу тріаду, яка складається з: ─ лікування; ─ профілактики; ─ девастації.

Аналізуючи комплекс факторів, від яких залежить успіх девастації, слід визнати, що практично цей метод можна застосувати тільки до певних хвороб пр...
Слайд № 35

Аналізуючи комплекс факторів, від яких залежить успіх девастації, слід визнати, що практично цей метод можна застосувати тільки до певних хвороб при наявності таких умов: 1) знання всіх деталей життєвого циклу розвитку збудника інвазійної хвороби; 2) вивчення епізоотології та епідеміології відповідного захворювання; 3) розробленої методики діагностики і терапії певної хвороби; 4) необхідного лікарського і фельдшерського персоналу; 5) суворого нагляду за додержанням усіх правил девастаційних заходів; 6) детально розробленої інструкції; 7) широкої паразитологічної пропаганди.

Роль ветеринарних заходів в охороні здоров'я людини від антропозоонозів. Антропозоонози - заразні хвороби, збудники яких здатні паразитувати у люди...
Слайд № 36

Роль ветеринарних заходів в охороні здоров'я людини від антропозоонозів. Антропозоонози - заразні хвороби, збудники яких здатні паразитувати у людини і тварин (від грецького anthropos - людина, zoon - тварина, nosos - хвороба). З антропозоонозів найбільш поширеними є антропозоогельмінтози (фасціольоз, опісторхоз, цистицеркоз, ехінококоз, трихінельоз та ін.). Для фасціоли та опісторха свійські тварини і людина є дефінітивними живителями, а для трихінели - дефінітивними і проміжними живителями; при ехінококозі у людини і сільськогосподарських тварин паразитує личинкова стадія збудника, а в м’ясоїдних - статевозрілі гельмінти цього виду.

Відповідно до діючих інструкцій і настанов ветеринарні працівники провадять ветеринарно - санітарний огляд м’ясних туш і риби, не допускаючи у їжу ...
Слайд № 37

Відповідно до діючих інструкцій і настанов ветеринарні працівники провадять ветеринарно - санітарний огляд м’ясних туш і риби, не допускаючи у їжу людям м’ясні і рибні продукти, уражені паразитами. Ветеринарні заходи у боротьбі з рядом інвазійних хвороб тварин відіграють істотну роль в оздоровленні населення, а ветеринарні працівники виступають як активні діячі профілактики паразитарних захворювань людини. Успіх боротьби з антропозоонозами значною мірою залежить від творчої співдружності і ділового контакту ветеринарних та медичних працівників.

РОЗДІЛ II ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ ЗАГАЛЬНІ ДАНІ ПРО ГЕЛЬМІНТІВ ТА ХВОРОБИ, ЯКІ ВОНИ СПРИЧИНЮЮТЬ Зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології. Гельм...
Слайд № 38

РОЗДІЛ II ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ ЗАГАЛЬНІ ДАНІ ПРО ГЕЛЬМІНТІВ ТА ХВОРОБИ, ЯКІ ВОНИ СПРИЧИНЮЮТЬ Зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології. Гельмінтологія (від грецького helmins - черв’як і logos - слово, вчення) - комплексна теоретико-прикладна наука, що вивчає гельмінтів, або паразитичних червів, хвороби, які вони спричинюють (гельмінтози). Термін «гельмінт» запропонував «батько медицини» Гіппократ у IV ст. до н. е. Засновником радянської гельмінтології був академік К. І. Скрябін.

Гельмінтологія Ветеринарна Медична Агрономічна Загальна
Слайд № 39

Гельмінтологія Ветеринарна Медична Агрономічна Загальна

Систематика гельмінтів. тип Acanthocephales - скреблики тип Nemathelminthes- круглі черви тип Plathelminthes - плоскі черви клас Acanthocephala- ак...
Слайд № 40

Систематика гельмінтів. тип Acanthocephales - скреблики тип Nemathelminthes- круглі черви тип Plathelminthes - плоскі черви клас Acanthocephala- акантоцефали) клас Nematoda-нематоди клас Trematoda – трематоди клас Monogenea - моногенеї клас Cestoda - цестоди

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів. Систематизуючи гельмінтози за принципом епізоотології та біології їх збудників хвороби діляться на дві г...
Слайд № 41

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів. Систематизуючи гельмінтози за принципом епізоотології та біології їх збудників хвороби діляться на дві групи: геогельмінтози і біогельмінтози. Зародки збудників геогельмінтозів розвиваються прямим шляхом (без проміжних живителів) у грунті, воді, приміщеннях. Тварини заражаються геогельмінтозами здебільшого при заковтуванні з кормом або водою інвазійних яєць або личинок;тільки анкілостоматидозами інвазуються тварини в результаті активного заглиблення личинок через непошкоджену шкіру.

Епізоотологічний ланцюг при геогельмінтозах включає: живителя, елементи мертвої природи (грунт, гній, воду і предмети догляду) та збудника (яйця і ...
Слайд № 42

Епізоотологічний ланцюг при геогельмінтозах включає: живителя, елементи мертвої природи (грунт, гній, воду і предмети догляду) та збудника (яйця і личинки). Збудники біогельмінтозів розвиваються з участю кількох груп живителів - дефінітивного, проміжного, а також додаткового. Дефінітивний, або - остаточний, живитель організм, в якому гельмінт розмножується статево і досягає статевозрілої стадії (наприклад, людина для ціп’яка бичачого). Живитель, в організмі якого паразитичний черв’як розвивається нестатевим шляхом або перебуває в личинковій стадії, називається проміжним (малий ставковик для фасціоли звичайної).

У розвитку деяких гельмінтів беруть участь два проміжних живителі, з яких другий має назву додаткового (мурашка для дикроцелія). Живитель, в органі...
Слайд № 43

У розвитку деяких гельмінтів беруть участь два проміжних живителі, з яких другий має назву додаткового (мурашка для дикроцелія). Живитель, в організмі якого личинки гельмінта не розвиваються, а тільки зберігаються в інвазійній стадії, має назву резервуарного (риба для стрептокари качок). Тварини заражуються біогельмінтозами аліментарним шляхом при проковтуванні проміжних живителів або частин їх тіла, що містять личинки гельмінтів, або в період нападу комах (телязіоз, філяріатози та ін.). Усі цестодози, акантоцефальози, більшість трематодозів і частина нематодозів є біогельмінтозами.

При геогельмінтозах слід знезаражувати приміщення, вигули і пасовища, щоб не допустити контакту тварин з інвазійними яйцями та личинками, що є в на...
Слайд № 44

При геогельмінтозах слід знезаражувати приміщення, вигули і пасовища, щоб не допустити контакту тварин з інвазійними яйцями та личинками, що є в навколишньому середовищі. Тут розрив ланцюга передбачається в місці стикання живителя з мертвою природою. При біогельмінтозах треба захищати дефінітивного живителя від контакту з інвазованим проміжним і додатковими живителями.

Патогенез гельмінтозів Потрапивши в організм тварини, гельмінти в різній мірі проявляють виражену антигенну, механічну, інокуляторну, токсичну й тр...
Слайд № 45

Патогенез гельмінтозів Потрапивши в організм тварини, гельмінти в різній мірі проявляють виражену антигенну, механічну, інокуляторну, токсичну й трофічну дію, внаслідок якої розвиваються відповідні реакції організму живителя. Кожна з цих дій буває неоднакова залежно від біологічних та фізіологічних процесів у період розвитку паразитичних червів, захисних властивостей і відповідних реакцій організму живителя та умов навколишнього середовища.

Імунітет при гельмінтозах Живитель і гельмінти, які паразитують у його організмі, перебувають у стані складних антагоністичних взаємовідношень, маю...
Слайд № 46

Імунітет при гельмінтозах Живитель і гельмінти, які паразитують у його організмі, перебувають у стані складних антагоністичних взаємовідношень, маючи один на одного певний вплив. В результаті взаємодії змінюються життєдіяльність і біологічні властивості кожного з них. Залежно від характеру і домінуючого впливу живителя чи гельмінтів хворобливий процес або затухає з частковим чи повним видаленням з організму живителя паразитичних червів, або хвороба розвивається з різко виявленою клінічною картиною і збільшенням інтенсивності інвазії. Між цими крайніми можливостями часто трапляються перехідні стани. Неоднаковий перебіг гельмінтозів спостерігається при різному прояві імунітету.

Імунітет при гельмінтозах являє собой мінливий біологічний процес, що розвивається в результаті взаємодії живителя і паразита. Він утворюється пере...
Слайд № 47

Імунітет при гельмінтозах являє собой мінливий біологічний процес, що розвивається в результаті взаємодії живителя і паразита. Він утворюється переважно в період перебування паразитичних червів в організмі живителя в личинковій стадії (особливо під час линяння личинок).

Діагностика гельмінтозів. Розрізняють прямі і непрямі методи досліджень. Прямі методи широко застосовують у ветеринарній практиці. Вони дають змогу...
Слайд № 48

Діагностика гельмінтозів. Розрізняють прямі і непрямі методи досліджень. Прямі методи широко застосовують у ветеринарній практиці. Вони дають змогу виявляти гельмінтів або їх зародків (яєць і личинок) Непрямі (допоміжні) методи досліджень менш точні і поки ще рідко застосовуються у виробничих умовах. Вони грунтуютьюся на врахуванні вторин-них явищ, що розвиваються в організмі тварини під впливом гельмінтів і продуктів їх життєдіяльності (алергічні реакції, еозинофілія та ін.). Гельмінтози тварин діагностують прижиттєво лабораторними методами досліджень і посмертно. Доцільно також досліджувати безхребетних - проміжних живителів біогельмінтів.

Прижиттєва діагностика гельмінтозів Прижиттєва діагностика гельмінтозів свійських тварин у виробничих умовах здійснюється комплексно - на підставі ...
Слайд № 49

Прижиттєва діагностика гельмінтозів Прижиттєва діагностика гельмінтозів свійських тварин у виробничих умовах здійснюється комплексно - на підставі результатів лабораторних досліджень, діагностичних дегельмінтизацій, імунологічних реакцій і обліку епізоотологічних даних та клінічних ознак. Залежно від цільового призначення лабораторні дослідження за життя тварин поділяють на три групи:

гельмінтоовоскопічні методи - застосовують для виявлення яєць паразитичних червів (переважно в фекаліях); гельмінтоларвоскопічні методи - призначен...
Слайд № 50

гельмінтоовоскопічні методи - застосовують для виявлення яєць паразитичних червів (переважно в фекаліях); гельмінтоларвоскопічні методи - призначені для виявлення личинок гельмінтів у фекаліях, шкірі, крові та м’язах; гельмінтоскопічні метод - використовують для виявлення виділених назовні гельмінтів та їх фрагментів (у більшості випадків у фекаліях тварин).

Гельмінтокопрологічні дослідження Планові гельмінтокопрологічні обстеження тварин у господарствах проводять двічі на рік: у березні - квітні і лист...
Слайд № 51

Гельмінтокопрологічні дослідження Планові гельмінтокопрологічні обстеження тварин у господарствах проводять двічі на рік: у березні - квітні і листопаді - грудні. Свіжі фекалії беруть на фермі від двох-трьох вікових груп тварин (по 15-25 проб від кожної з них). Результати гельмінтокопрологічних досліджень часто залежать від правильності відбору та упаковки проб фекалій і своєчасної доставки їх у ветеринарні установи. Для пакування фекалій використовують кульки й пакети з щільного паперу або поліетилену.

Взяття проб фекалій з прямої кишки тварин за допомогою приладів та інших пристосувань (не рукою) полегшує працю і підвищує виробничу культуру ветер...
Слайд № 52

Взяття проб фекалій з прямої кишки тварин за допомогою приладів та інших пристосувань (не рукою) полегшує працю і підвищує виробничу культуру ветеринарних спеціалістів. У кролів проби фекалій можна взяти при надавлюванні на черевну стінку в ділянці прямої кишки. Іноді допускається взяття проб фекалій з підлоги, якщо вони свіжовиділені і відомо, від якої тварини. Від однієї тварини беруть 10-20 г фекалій. Всі проби фекалій етикетують

Якісні методи гельмінтокопрологічних досліджень Метод нативного мазка Методи осадження Методи флотації Метод Фюллеборна Комбіновані методи Метод по...
Слайд № 53

Якісні методи гельмінтокопрологічних досліджень Метод нативного мазка Методи осадження Методи флотації Метод Фюллеборна Комбіновані методи Метод послідовного промивання Метод Дарлінга Метод Щербовича

Гельмінтоскопія При гельмінтоскопії (огляді) фекалій тварин можна виявити гельмінтів або їх фрагменти, які виділяються під впливом медикаментозних ...
Слайд № 54

Гельмінтоскопія При гельмінтоскопії (огляді) фекалій тварин можна виявити гельмінтів або їх фрагменти, які виділяються під впливом медикаментозних засобів або довільно. Гельмінтоларвоскопія Метод Бермана - Орлова Спрощений гельмінтоларвоскопічний метод Метод Вайда

Розрізняють гельмінтологічні розтини тварин метод повних гельмінтологічних розтинів тварин метод повних гельмінтологічних досліджень окремих органі...
Слайд № 55

Розрізняють гельмінтологічні розтини тварин метод повних гельмінтологічних розтинів тварин метод повних гельмінтологічних досліджень окремих органів метод неповних гельмінтологічних розтинів метод неповних гельмінтологічних досліджень окремих органів Посмертна діагностика гельмінтозів

Комплекс протигельмінтозних заходів організаційні заходи профілактичні заходи спеціальні заходи Основними ланками цього комплексу є
Слайд № 56

Комплекс протигельмінтозних заходів організаційні заходи профілактичні заходи спеціальні заходи Основними ланками цього комплексу є

Слайд № 57

Загальні профілактичні заходи Додержання гігієнічних правил утримання, годівлі і водопою тварин Ізольоване утримання молодняка від дорослих тварин ...
Слайд № 58

Загальні профілактичні заходи Додержання гігієнічних правил утримання, годівлі і водопою тварин Ізольоване утримання молодняка від дорослих тварин Знезаражування гною і посліду Утилізація або знищення трупів тварин Табірне утримання худоби і птиці Зміна пасовищ і водойм Стійлово - вигульне утримання телят Вирощування каченят і гусенят без водойм

Спеціальні заходи: Уточнення гельмінтологічної ситуації Гельмінтологічна оцінка пасовищ і водойм Дегельмінтизація тварин Хіміопрофілактика гельмінт...
Слайд № 59

Спеціальні заходи: Уточнення гельмінтологічної ситуації Гельмінтологічна оцінка пасовищ і водойм Дегельмінтизація тварин Хіміопрофілактика гельмінтозів Дезінвазія приміщень, вигулів і обладнання

Дегельмінтизація - сума заходів, спрямованих або на видалення паразитичних червів з організму живителя, або на умертвіння гельмінтів в органах і тк...
Слайд № 60

Дегельмінтизація - сума заходів, спрямованих або на видалення паразитичних червів з організму живителя, або на умертвіння гельмінтів в органах і тканинах живителя в тих випадках, коли видалити їх назовні неможливо. Залежно від цільового призначення розрізняють дегельмінтизацію: - профілактичну, - лікувальну, - діагностичну, - преімагінальну та імагінальну.

Профілактична дегельмінтизація - її здійснюють у плановому порядку при постановці худоби і птиці на стійлове утримання і перед переведенням їх на п...
Слайд № 61

Профілактична дегельмінтизація - її здійснюють у плановому порядку при постановці худоби і птиці на стійлове утримання і перед переведенням їх на пасовище та вигули. Вона спрямована на ліквідацію гельмінтоносійства, запобігання спалаху хвороби і розсіюванню яєць і личинок гельмінтів у навколишньому середовищі. Різновидністю профілактичної дегельмінтизації є преімагінальна дегельмінтизація, яка передбачає звільнення організму тварин від паразитичних червів, які ще не досягли статевої зрілості.

Лікувальна (терапевтична), або імагінальна, дегельмінтизація має безпосередньо терапевтичні цілі (вигнання збудника і усунення хворобливих явищ), ї...
Слайд № 62

Лікувальна (терапевтична), або імагінальна, дегельмінтизація має безпосередньо терапевтичні цілі (вигнання збудника і усунення хворобливих явищ), її провадять в будь-яку пору року як вимушений захід. Діагностична дегельмінтизація має обмежене застосування, її провадять на невеликому поголів’ї тварин (частіше при цестодозах), коли звичайні методи гельмінтокопрологічних досліджень не дають змоги виявити паразитичних червів або їх яєць чи личинок .

Хіміопрофілактика гельмінтозів. Вона відіграє значну роль серед спеціальних заходів протигельмінтозного комплексу. Під паливом малих доз антгельмін...
Слайд № 63

Хіміопрофілактика гельмінтозів. Вона відіграє значну роль серед спеціальних заходів протигельмінтозного комплексу. Під паливом малих доз антгельмінтиків, які регулярно згодовують худобі і птиці в суміші з кормом або сіллю, личинки нематод, а також деяких інших гельмінтів, що містяться в травному тракті тварин, гинуть, а самки нематод різко зменшують (аж до повного припинення) відкладання яєць (гельмінтостатична дія). Хіміопрофілактику нематодозів худоби здійснюють у пасовищний період; птиці такі препарати призначають цілорічно з різною періодичністю.

Дезінвазія приміщень, вигулів і обладнання. Вона є заключною ланкою спеціальних заходів протигельмінтозного комплексу. Мета дезінвазії - знищення у...
Слайд № 64

Дезінвазія приміщень, вигулів і обладнання. Вона є заключною ланкою спеціальних заходів протигельмінтозного комплексу. Мета дезінвазії - знищення у навколишньому середовищі яєць та личинок паразитичних червів, а також збудників протозойних хвороб. Дезинвазії приміщень, вигульних площадок і обладнання повинно передувати механічне очищення їх від гною, бруду.

Дезінвазійні засоби поділяють на: хімічні термічні біологічні дезінвазія поточна профілактична заключна
Слайд № 65

Дезінвазійні засоби поділяють на: хімічні термічні біологічні дезінвазія поточна профілактична заключна

Поточну дезинвазію слід провадити через 3-7 днів після кожної чергової дегельмінтизації та після відправлення чергової партії худоби чи птиці для з...
Слайд № 66

Поточну дезинвазію слід провадити через 3-7 днів після кожної чергової дегельмінтизації та після відправлення чергової партії худоби чи птиці для забою. Профілактичну дезинвазію здійснюють навесні і восени. Заключну - після видужування всіх тварин на певний гельмінтоз.

ТРЕМАТОДОЗИ Трематодози - гельмінтозні хвороби, які спричинюються представниками класу трематод, або присиснів (Trematoda). Будова трематод Для тре...
Слайд № 67

ТРЕМАТОДОЗИ Трематодози - гельмінтозні хвороби, які спричинюються представниками класу трематод, або присиснів (Trematoda). Будова трематод Для трематод характерна листоподібна форма тіла. Більшість трематод має невеликий розмір - від дуже дрібних (1 мм) до порівняно великих (5-7 см). Тіло трематод, сплющене у дорсовентральному напрямі, зверху вкрите кутикулою, потім мускульним шаром, які утворюють разом шкірно-м’язовий мішок, в якому містяться внутрішні органи паразитів. Органи фіксації. Трематоди фіксуються за допомогою м’язових органів -присосків.

Схема будови трематод 1 - статева бурса; 2 - черевний при­сосок; 3 - сім’яний міхур; 4 - зага­льна сім’явиносна протока; 5 - сім’яприймач; 6 - тіль...
Слайд № 68

Схема будови трематод 1 - статева бурса; 2 - черевний при­сосок; 3 - сім’яний міхур; 4 - зага­льна сім’явиносна протока; 5 - сім’яприймач; 6 - тільце Меліса; 7 - лаурерів канал; 8 - ротовий присо­сок; 9 - глотка; 10 - стравохід; 11 - кишкові стовбури; 12 - жіночий ста­тевий отвір; 13 - чоловічий статевий отвір; 14 - матка; 15 - жовточник; 16 - оотип; 17 - жовткова протока; 18 - яєчник; 19 - сім’япроводи; 20 - сім’яники; 21 - сліпі кінці кишкових стовбурів; 22 - екскреторний міхур; 23 - екскреторний отвір

Слайд № 69

Слайд № 70

Травна система складається ротового отвору, що міститься на дні ротового присоска, глотки, короткого стравоходу, кишечника, який склада-ється з дво...
Слайд № 71

Травна система складається ротового отвору, що міститься на дні ротового присоска, глотки, короткого стравоходу, кишечника, який склада-ється з двох кишкових гілок, що закінчуються сліпо у задньому кінці тіла паразита. Нервова система складається з вузлів, розташованих біля глотки, і нервових гілок, що відходять від них у різні ділянки тіла паразита. Екскреторна система має складну систему канальців, що утворюють два видільних канали. Статева система у трематод сильно розвинута і має дуже складну будову, тому що величезна більшість цих паразитів є гермафродитами (двостатевими істотами).

Чоловічий статевий апарат частіше склада-ється з двох сім’яників. Від них відходять сім’япроводи, які, сполучаючись разом, утворюють загальну прото...
Слайд № 72

Чоловічий статевий апарат частіше склада-ється з двох сім’яників. Від них відходять сім’япроводи, які, сполучаючись разом, утворюють загальну протоку, що виносить сім’я, і міститься в спеціальному м’язовому мішку - статевій бурсі. Кінцева хітинизована частина протоки, що виносить сім’я, називається цирусом, який виконує функцію парувального органа. Жіночий статевий апарат включає яєчник, яйцепровід, оотип, сім’яприймач, жовточни-ки, тільце Меліса, лаурерів канал і матку, що закінчується жіночим статевим отвором.

БІОЛОГІЯ ТРЕМАТОД Усі трематоди - біогельмінти. Вони розвиваються із зміною живителів - дефінітивних (основних) проміжних та допоміжних. У життєвом...
Слайд № 73

БІОЛОГІЯ ТРЕМАТОД Усі трематоди - біогельмінти. Вони розвиваються із зміною живителів - дефінітивних (основних) проміжних та допоміжних. У життєвому циклі трематод розрізняють чотири періоди: ембріогонію, партеногонію, цистогонію та маритогонію. Ембріогонія - період ембріонального розвитку зародкової клітини в яйці трематоди від періоду запліднення до виходу мірацидія із яйця. Тривалість ембріогонії близько місяця. Мірацидій - це личинка першої стадії, яка вилуп-ляється із яйця. вона вкрита війками, вільно пла-ває в пошуках проміжного живителя - молюска.

Партеногонія - післяембріональний період розвитку личинкових стадій у тілі проміжного живителя. Цей період характеризується розмноженням личинкових...
Слайд № 74

Партеногонія - післяембріональний період розвитку личинкових стадій у тілі проміжного живителя. Цей період характеризується розмноженням личинкових поколінь у тілі молюсків безстатевим, партеногенетичним шляхом. Він триває від двох тижнів до 5 міс Цистогонія - процес перетворення церкарія в адолескарія, він відбувається в навколишньому середовищі, або в метацеркарія - в організмі допоміжного живителя. Тривалість- від кількох годин до 2-х місяців. Маритогонія - період розвитку трематод в організмі дефінітивного живителя до статевозрілої стадії (імаго). Тривалість цього періоду від одного тижня до 3-х міс.

Локалізація трематод. Трематоди зустрічаються в різних органах своїх живителів, але найчастіше в печінці, органах шлунково-кишкового каналу, в леге...
Слайд № 75

Локалізація трематод. Трематоди зустрічаються в різних органах своїх живителів, але найчастіше в печінці, органах шлунково-кишкового каналу, в легенях та кровяному руслі, у птиці - в жіночих статевих органах. Систематика трематод. Нараховують близько 4000 видів трематод, яких поділяють на ряди, підряди, родини і роди. Найбільше ветеринарно-медичне значення мають представники підрядів трематод: Fasciolata Paramphistomatata Еchinostomatata

Фасціольоз сільськогосподарських тварин Це трематодозне захворювання овець, кіз, великої рогатої худоби та багатьох видів диких ссавців. Збудниками...
Слайд № 76

Фасціольоз сільськогосподарських тварин Це трематодозне захворювання овець, кіз, великої рогатої худоби та багатьох видів диких ссавців. Збудниками його є Fasciola hepaticа (звичайна) та F.gigantica - (гігантська) з родини Fasciolida. На фасціольоз може хворіти людина, а також свині, коні, верблюди, осли, північні олені, кролі, зайці, нутрії, бобри, білки, кабани, косулі. Улюблене місце локалізації фасціол - жовчні ходи печінки, жовчний міхур, рідко - легені, серце, лімфатичні вузли, підшлункова залоза. В період міграції молодих паразитів можна виявити в багатьох інших органах. Фасціоли руйнують тканину печінки, викликаючи гострий перебіг хвороби.

Слайд № 77

Збитки, яких завдає тваринництву фасціольоз Фасціольоз сільськогосподарських тварин завдає великих збитків у результаті різкого зниження продуктивн...
Слайд № 78

Збитки, яких завдає тваринництву фасціольоз Фасціольоз сільськогосподарських тварин завдає великих збитків у результаті різкого зниження продуктивності великої рогатої худоби та овець, знецінення або втрати такого продукту харчування, як печінка, яку часто доводиться утилізувати при ураженні фасціолами. У хворих корів зменшуються надої молока на 25—40%, погіршується якість м'яса та шерсті. Мають місце збитки від яловості корів, а також загибелі хворих тварин.

Слайд № 79

Слайд № 80

Слайд № 81

Слайд № 82

Слайд № 83

Слайд № 84

Епізоотологічні дані. Основне джерело поширення фасціольозу - широке коло дефінітивних живителів - носіїв статевозрілих фасціол, які до п’яти років...
Слайд № 85

Епізоотологічні дані. Основне джерело поширення фасціольозу - широке коло дефінітивних живителів - носіїв статевозрілих фасціол, які до п’яти років можуть інвазувати навколишнє середовище. Фактори передачі інвазії - трава на заболочених пасовищах і вода з калюж, боліт та інших неглибоких водойм, їнвазованих адолескаріями фасціол. Перші випадки захворювання тварин на фасціольоз спостерігаються наприкінці літа і восени, а масове захворювання -взимку. Хронічний перебіг хвороби звичайно реєстру-ється в різні періоди року, гострий – восени.

Патогенез Фасціольоз - захворювання всього організму тварини. Патогенний вплив фасціол полягає в механічній, токсичній, антигенній, інокулярній і т...
Слайд № 86

Патогенез Фасціольоз - захворювання всього організму тварини. Патогенний вплив фасціол полягає в механічній, токсичній, антигенній, інокулярній і трофічній діях. Клінічні ознаки Вони залежать від інтенсивності інвазії, виду, віку і загального стану тварин та стадії хвороби. Тяжке захворювання на фасціольоз спостерігається у молодняка дрібної і великої рогатої худоби, особливо при неповноцінній годівлі тварин.

Прихований (інкубаційний) період триває 5-6 тижнів після зараження, потім стають помітними симптоми хвороби. У овець і кіз фасціольоз має гострий і...
Слайд № 87

Прихований (інкубаційний) період триває 5-6 тижнів після зараження, потім стають помітними симптоми хвороби. У овець і кіз фасціольоз має гострий і хронічний перебіг, у великої рогатої худоби - хронічний, в інших тварин спостерігається хронічний або безсимптомний перебіг. Гострий перебіг хвороби збігається з періодом міграції молодих фасціол в організмі тварин і спостерігається звичайно в овець і кіз восени при інтенсивному зараженні. У хворих тварин спочатку спостерігають підвищення температури, пригнічення, зниження або відсутність апетиту, понос чергується із запором, через кілька днів з’являються нервові явища, розвиваються прогресуюча анемія і виснаження.

Слайд № 88

У великої рогатої худоби клініка хвороби виражена слабше. У хворих тварин нерідко настає атонія передшлунків, знижуються вгодованість, надої і погі...
Слайд № 89

У великої рогатої худоби клініка хвороби виражена слабше. У хворих тварин нерідко настає атонія передшлунків, знижуються вгодованість, надої і погіршується якість молока. У тільних корів спостерігають аборти, іноді передродове і післяродове залежування.

Слайд № 90

Слайд № 91

Слайд № 92

Слайд № 93

Слайд № 94

Слайд № 95

Ацемідофен - застосовують при гострій формі фасціольозу овець та великої рогатої худоби індивідуально перорально у вигляді 10%-ної водневої суспенз...
Слайд № 96

Ацемідофен - застосовують при гострій формі фасціольозу овець та великої рогатої худоби індивідуально перорально у вигляді 10%-ної водневої суспензії без обмежень у режимі годівлі. Доза препарату вівцям - 0,15 г/кг (за ДР); великій рогатій худобі - 0,2 г/кг маси. Урсоверміт (2,5%-на суспензія рафоксаниду) в дозі 20 мл (при клінічних ознаках - ЗО мл) на 50 кг маси тварини. Фасковерм (клозантел) вводять великій рогатій худобі та вівцям у дозі 2,5 мг/кг (за ДР) або по 1 мл/20 кг (за лікарською формою) внутрішньом'язово або підшкірно.

Слайд № 97

Слайд № 98

Парамфістомидози жуйних Збудниками парамфістомпдозів молодняка великої рогатої худоби, а також овець і кіз є трематоди Lorchis scotiae, іноді Рaram...
Слайд № 99

Парамфістомидози жуйних Збудниками парамфістомпдозів молодняка великої рогатої худоби, а також овець і кіз є трематоди Lorchis scotiae, іноді Рaramphistomum ichikawai з родини Paramphistomidae. Статевозрілі трематоди локалізуються в рубці, рідше в сітці і книжці, а молоді - в 12-палій і порожній кишках, а також в сичузі жуйних тварин.

книжка рубець сітка 12-пала кишка Сичуг Порожня кишка
Слайд № 100

книжка рубець сітка 12-пала кишка Сичуг Порожня кишка

Будова збудників Ліорх і парамфістом - трематоди (від 5 до 15 мм завдовжки) конічної форми, за життя рожевого кольору. Є дві присоски, причому орга...
Слайд № 101

Будова збудників Ліорх і парамфістом - трематоди (від 5 до 15 мм завдовжки) конічної форми, за життя рожевого кольору. Є дві присоски, причому органом фіксації є тільки черевний присосок, який сильно розвинений і розміщується в задній частині тіла. Два сім’яники поперечно-овальної форми містяться один за одним у задній половині тіла, яєчник і тільце Меліса - спереду черевного присоска. Матка і жовточники сильно розвинені. Яйця парамфістомид великі,овальної форми, симетричні, сірого кольору, незрілі.

Життєвий цикл розвитку
Слайд № 102

Життєвий цикл розвитку

Фактори передачі інвазії - трава і вода, заражені адолескарі-ями парамфістомид. Епізоотологічні дані Причинами, що призводять до спалахів гострого ...
Слайд № 103

Фактори передачі інвазії - трава і вода, заражені адолескарі-ями парамфістомид. Епізоотологічні дані Причинами, що призводять до спалахів гострого перебігу парамфістомидозів серед телят, бувають рясні опади влітку, в результаті чого інтенсивно розмножуються молюски, і тепла сонячна погода в травні, яка сприяє масовому виходу церкаріїв з тіла проміжних живителів у воду.

Клінічні ознаки молодняка великої рогатої худоби до півторамісячного віку дорослого молодняка (старше півторамісячного віку) і дорослих тварин приг...
Слайд № 104

Клінічні ознаки молодняка великої рогатої худоби до півторамісячного віку дорослого молодняка (старше півторамісячного віку) і дорослих тварин пригнічення, понос, який змінюється запором; атонія передшлунків, зниження апетиту, потім з’являються набряки, фекалії з домішкою крові неприємного запаху, прогресуюче схуднення і навіть смертельний кінець через 7-10 днів після початку захворювання. немає виражених симптомів Клінічні ознаки Гострий перебіг хвороби Хронічний перебіг хворобий

Слайд № 105

Патологоанатомічні зміни При гострому ліорхозі і парамфістомозі слизова оболонка 12-палої кишки катарально-геморагічно запалена, набрякла і містить...
Слайд № 106

Патологоанатомічні зміни При гострому ліорхозі і парамфістомозі слизова оболонка 12-палої кишки катарально-геморагічно запалена, набрякла і містить величезну кількість молодих трематод. В грудній і черевній порожнинах прозора рідина. При хронічному перебігу хвороби виявляють статевозрілих паразитів у передшлунках і атрофію ворсинок рубця.

Діагноз Прижиттєвий діагноз здійснюють комплексно з урахуванням клінічних симптомів, епізоотологічних даних і результатів гельмінтокопрологічних до...
Слайд № 107

Діагноз Прижиттєвий діагноз здійснюють комплексно з урахуванням клінічних симптомів, епізоотологічних даних і результатів гельмінтокопрологічних досліджень (метод послідовного промивання). Посмертно діагноз встановлюють під час повного гельмінтологічного розтину передшлунків і 12-палої кишки та виявлення трематод різного віку.

Лікування Для дегельмінтизації телят застосовують індивідуально бітіонол у дозі 0,07 г/кг маси тварини в суміші з 0,5-1 кг подрібненого зерна або к...
Слайд № 108

Лікування Для дегельмінтизації телят застосовують індивідуально бітіонол у дозі 0,07 г/кг маси тварини в суміші з 0,5-1 кг подрібненого зерна або комбікорму. Профілактика Не допускати зараження тварин парамфістомидозами у пасовищний період. Головний профілактичний захід - стійлове утримання молодняка великої рогатої худоби в господарствах, неблагополучних щодо парамфістомидозів.

Дикроцеліоз жуйних Збудник дикроцеліозу свійських і диких тварин - трематода Dicrocoelium lanceatum з родини Dicrocoeliidae. Паразитують дикроцелії...
Слайд № 109

Дикроцеліоз жуйних Збудник дикроцеліозу свійських і диких тварин - трематода Dicrocoelium lanceatum з родини Dicrocoeliidae. Паразитують дикроцелії в жовчних протоках печінки і жовчному міхурі. Дикроцеліозом переважно уражуються вівці, велика рогата худоба, рідше - коні, осли, собаки, кролі, зайці і ведмеді, а також людина.

Будова збудника. D. lanceatum - ніжна, ланцетовидної форми трематода, 5-15 мм завдовжки і 1,5-2,5 мм завширшки. Слабко розвинені присоски майже одн...
Слайд № 110

Будова збудника. D. lanceatum - ніжна, ланцетовидної форми трематода, 5-15 мм завдовжки і 1,5-2,5 мм завширшки. Слабко розвинені присоски майже однакового розміру, розташовані в передній чверті тіла. Позаду черевного присоска лежать навскоси два округлих сім’яники із злегка виїмчастими краями. Яєчник і тільце Меліса округлої форми, містяться позаду сім’яників. Матка займає серединну і задню частини тіла паразита. Жовточники дуже слабко розвинені. Яйця дрібні (0,03-0,04X0,02-0,03 мм), овальної форми з кришечкою, асиметричні, коричневого кольору, зрілі (всередині міститься мірацидій

1–статевозріла трематода 2 - яйце; 3 - мірацидій; 4 - спороциста; 5 - церкарій; 6 -наземні молюски; 7 - метацєркарій; 8 - мурашка; 9-комаха з метац...
Слайд № 111

1–статевозріла трематода 2 - яйце; 3 - мірацидій; 4 - спороциста; 5 - церкарій; 6 -наземні молюски; 7 - метацєркарій; 8 - мурашка; 9-комаха з метацеркарієм дикроцелія Схема розвитку дикроцелія

Епізоотологічні дані Джерело інвазії - хворі твариниі дикроцеліоносії. Фактори передачі інвазії - мурашки, заражені метацер-каріями дикроцелія. Біл...
Слайд № 112

Епізоотологічні дані Джерело інвазії - хворі твариниі дикроцеліоносії. Фактори передачі інвазії - мурашки, заражені метацер-каріями дикроцелія. Більшу загрозу для тварин становлять заціпенілі мурашки, які висять на рослинах поблизу мурашників.

Клінічні ознаки не характерні. У хворих тварин спостерігають жовтяничність слизових оболонок, розлад травлення (понос змінюється запором), прогреси...
Слайд № 113

Клінічні ознаки не характерні. У хворих тварин спостерігають жовтяничність слизових оболонок, розлад травлення (понос змінюється запором), прогресивне схуднення, зниження продуктивності. Діагноз Ефективний метод прижиттєвої діагностики дикроцеліозу - дослідження фекалій методом послідовного промивання. Яйця дикроцелія легко відрізнити від яєць фасціол і парамфістомид за кольором (коричневі), а також за розміром (дрібні).

Для посмертної діагностики роблять розтин печінки, щоб виявити дикроцелії. На відміну від фасціольозу, жовчні ходи печінки при дикроцеліозі не звап...
Слайд № 114

Для посмертної діагностики роблять розтин печінки, щоб виявити дикроцелії. На відміну від фасціольозу, жовчні ходи печінки при дикроцеліозі не звапнюються. Метацєркаріїв дикроцелія можна виявити у черевці мурашок (частіше в заціпенілих) при компресорному дослідженні їх під мікроскопом.

. Лікування Ефективним антгельмінтиком є гексихол. Його дають великій рогатій - худобі в дозі 0,3 г/кг, молодняку - 0,4 г/кг; вівцям і козам - 0,4 ...
Слайд № 115

. Лікування Ефективним антгельмінтиком є гексихол. Його дають великій рогатій - худобі в дозі 0,3 г/кг, молодняку - 0,4 г/кг; вівцям і козам - 0,4 г/кг дворазово, з інтервалом в одну добу. Політрем застосовують великій рогатій худобі та вівцям у дозі 0,3г/кг. Фенбендазол (панакур) вівцям призначають у дозі 22,2 мг/кг маси тіла (за АДР) або 100 мг/кг живої маси лікарської форми (панакуру), дворазово з добовим інтер­валом груповим методом у суміші з комбікормом 1:10 в ранкову годівлю.

Профілактика У господарствах, неблагополучних щодо дикроцеліозу, найбільш ефективними профі-лактичними заходами є стійлове і стійлово-вигульне утри...
Слайд № 116

Профілактика У господарствах, неблагополучних щодо дикроцеліозу, найбільш ефективними профі-лактичними заходами є стійлове і стійлово-вигульне утримання худоби, випасання тварин на культурних пасовищах, вільних від наземних молюсків і мурашок. У боротьбі з молюсками на природних пасовищах доцільно прибирати каміння, знищувати чагарники, переорювати пасови-ща і засівати їх травами. Допоміжне значення мають фізичний метод (випалювання сухої трави на окремих ділянках) і біологічний (польове утримання курей після дощу).

Опісторхоз м'ясоїдних Спричинюється трематодою Opisthorchis felineus з родини Opisthorchidae. Паразитують опісторхи в жовчних ходах печінки у собак...
Слайд № 117

Опісторхоз м'ясоїдних Спричинюється трематодою Opisthorchis felineus з родини Opisthorchidae. Паразитують опісторхи в жовчних ходах печінки у собак, котів, людини і диких хутрових звірів - лисиць, песців, видр і ондатр. Будова збудника. О. felineus має ніжне витягнуте тіло, довжина якого 8-13 мм і ширина 1,2-2 мм. Присоски недорозвинені. Два лопатевих сім’яники розташовані в задній частині, навскоси один за одним; між ними проходить покручений екскреторний, або видільний, канал. Яєчник і великий сім’яприймач спереду сім’яників. Петлі матки містяться між кишковими гілками в середній третині тіла. Жовточники порівняно слабко розвинуті, розташовані латеральніше від матки. Статеві отвори відкриваються біля переднього краю черевного присоска. Яйця дуже дрібні, овальної форми з кришечкою на одному з полюсів, світло-жовтого кольору, зрілі.

Схема розвитку опісторха: 1 - статевозріла трематода; 2 - яйце; 3 - мірацидій; 4 - спороциста; 5 - редія; 6 - церкарій; 7 - прісноводний молюск; 8 ...
Слайд № 118

Схема розвитку опісторха: 1 - статевозріла трематода; 2 - яйце; 3 - мірацидій; 4 - спороциста; 5 - редія; 6 - церкарій; 7 - прісноводний молюск; 8 - етацеркарій.

Епізоотологічні дані Джерело зараження тварин і людини опісторхозом -сира, морожена, малосолона і в окремих випадках в’ялена риба, інвазована метац...
Слайд № 119

Епізоотологічні дані Джерело зараження тварин і людини опісторхозом -сира, морожена, малосолона і в окремих випадках в’ялена риба, інвазована метацеркаріями опісторхів. Клінічні ознаки У хворих тварин і людини спостерігається жовтяничність слизових оболонок, біль у правому підребер’ї, пригнічений стан, прогресуюче схуднення.

Патологоанатомічні зміни Печінка збільшена і ущільнена. На поверхні печінки помітні численні кістоподібні потовщення жовчних проток, іноді цироз, ж...
Слайд № 120

Патологоанатомічні зміни Печінка збільшена і ущільнена. На поверхні печінки помітні численні кістоподібні потовщення жовчних проток, іноді цироз, жовчний міхур збільшений у розмірі. Діагноз Прижиттєвий діагноз на опісторхоз встановлю-ють на підставі досліджень фекалій тварин і людини методом послідовного промивання, а посмертно - при розтині трупів м’ясоїдних (печінки), виявленні опісторхів і характерних патолого- анатомічних змін у печінці. Допоміжне діагностичне значення має дослід-ження поверхневих м’язів хвоста і спини риб

Лікування Для дегельмінтизації собак, котів, лисиць, песців використовують гексихол, гексихол С, політрем та празіквантел (дронцит). Гексихол дають...
Слайд № 121

Лікування Для дегельмінтизації собак, котів, лисиць, песців використовують гексихол, гексихол С, політрем та празіквантел (дронцит). Гексихол дають у дозі 0,2 г/кг одноразово. При тяжкому перебігу хвороби препарат застосовують дрібними дозами по 0,1 г/кг протягом двох днів. Гексихол С та політрем дають у дозі 0,1 г/кг (за АДР) одноразово. Празіквантел (дронцит) призначають у дозі 0,1 г/кг (за АДР) одноразово, індивідуально собакам у невеликій кількості м'ясного або рибного фаршу після дванадцяти годинного голодування.

Профілактика У районах, неблагополучних щодо опісторхозу, важливе профілактичне значення мають такі заходи, як заборона згодовування м’ясоїдним сир...
Слайд № 122

Профілактика У районах, неблагополучних щодо опісторхозу, важливе профілактичне значення мають такі заходи, як заборона згодовування м’ясоїдним сирої риби, широка санітарно- пояснювальна робота серед населення (одночасно з медиками), знищення або надійна утилізація трупів і туш собак, котів та хутрових звірів (після зняття шкіри) і планова дегельмінтизація лисиць та песців у звірогос-подарствах за місяць до гону і через 10 днів після відлучення цуценят, а також гельмінто-логічне дослідження риби на м’ясо-молочних і харчових контрольних станціях ринків.

Ехіностоматидози качок і гусей Спричинюються численними видами трематод з родини Echinostomatidae, з яких найбільш поширені і патогенні: Echinostom...
Слайд № 123

Ехіностоматидози качок і гусей Спричинюються численними видами трематод з родини Echinostomatidae, з яких найбільш поширені і патогенні: Echinostoma revolutum, Hypoderaeum conoideum, Echіnoparyphium recurvatum. Паразитують ці трематоди частіше в тонких кишках, рідше в товстих кишках свійських качок та гусей і дикої водоплавної та болотної птиці, значно рідше в курей, індиків і голубів, в окремих випадках навіть у ссавців.

Будова збудників Ехіностоматиди-середнього розміру трематоди, за життя червоного кольору, 3-13 мм завдовжки, на передньому кінці тіла мають адораль...
Слайд № 124

Будова збудників Ехіностоматиди-середнього розміру трематоди, за життя червоного кольору, 3-13 мм завдовжки, на передньому кінці тіла мають адоральний диск, озброєний шипами. Добре розвинені присоски, особливо черевний. Яйця великі овальної форми з кришечкою на одному кінці, золотисто-жовтого кольору, незрілі.

Схема розвитку ехіностоматид 1- статевозріла трематода; 2 - яйце; 3 - мірацидій; 4- спороциста; 5 - редій; 6 - церкарій; 7 - прісноводний молюск – ...
Слайд № 125

Схема розвитку ехіностоматид 1- статевозріла трематода; 2 - яйце; 3 - мірацидій; 4- спороциста; 5 - редій; 6 - церкарій; 7 - прісноводний молюск – живородка; 8 - пуголовок; 9 - прісноводний молюск – витушка; 10 - метацеркарій.

Клінічні ознаки У хворої птиці схуднення, відставання в рості молодняка і зниження несучості у дорослої птиці. Патологоанатомічні зміни Залежно від...
Слайд № 126

Клінічні ознаки У хворої птиці схуднення, відставання в рості молодняка і зниження несучості у дорослої птиці. Патологоанатомічні зміни Залежно від інтенсивності інвазії запалюється слизова оболонка кишечника - від катарального до геморагічного стану. Діагноз Прижиттєво ехіностоматидози діагностують при дослідженні фекалій методом послідовного промивання, а посмертно - при розтині трупів. Доцільно також досліджувати молюсків і жаб на наявність личинкових стадій (церкаріїв і метацеркаріїв), що мають на головному кінці тіла кутикулярні шипи, чим вони відрізняються від личинок інших трематод.

Клінічні ознаки У хворої птиці схуднення, відставання в рості молодняка і зниження несучості у дорослої птиці. Патологоанатомічні зміни Залежно від...
Слайд № 127

Клінічні ознаки У хворої птиці схуднення, відставання в рості молодняка і зниження несучості у дорослої птиці. Патологоанатомічні зміни Залежно від інтенсивності інвазії запалюється слизова оболонка кишечника - від катарального до геморагічного стану. Діагноз Прижиттєво ехіностоматидози діагностують при дослідженні фекалій методом послідовного промивання, а посмертно - при розтині трупів. Доцільно також досліджувати молюсків і жаб на наявність личинкових стадій (церкаріїв і метацеркаріїв), що мають на головному кінці тіла кутикулярні шипи, чим вони відрізняються від личинок інших трематод.

. Лікування Фенасал застосовують у дозі 0,6 г/кг з кормом груповим методом Бітіонол призначають у дозі 1 г/кг гусям також груповим методом з кормом...
Слайд № 128

. Лікування Фенасал застосовують у дозі 0,6 г/кг з кормом груповим методом Бітіонол призначають у дозі 1 г/кг гусям також груповим методом з кормом. Чотирихлористий вуглець - у дозі 2-4 мл на голову, індивідуально. Профілактика Ефективними профілактичними заходами при ехіностоматидозах водоплавної птиці є утримання і випасання молодняка ізольовано від дорослої птиці на благополучних водоймах. У неблагополучних госпо-дарствах проводять дегельмінтизацію з наступним переведенням птахів на благополучне водоймище. Проводять гельмінтологічну оцінку водоймищ для з’ясування ситуації щодо ехіностоматид.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
3
міс.
2
7
дн.
2
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!