Калина — то ім’я української дівчини. Ішла вона якось мимо
городів, лугів, левад і натрапила на криницю. Задивилась калинка
на свою красу, замилувалася. А з криниці голос: «Не дивись довго
у воду, калиною станеш». Не послухала дівчина, та й зачерпнула
водиці…