Ласло Карлович Балла (23 липня 1927 — 28 жовтня 2010) — видатний угорськомовний письменник, поет, перекладач та журналіст, який жив і працював в Україні.
Біографія
Народження: Народився в селі Павловце (нині Словаччина).
Освіта: Навчався в гімназіях Кошиць та Ужгорода. У 1946 році закінчив Ужгородське художнє училище та екстерном педагогічне відділення Університету м. Печ (Угорщина).
Діяльність:
Працював скульптором та директором художнього салону в Ужгороді.
Протягом 1947–1951 та 1967–1989 років був літературним редактором та головним редактором обласної угорськомовної газети «Kárpáti Igaz Szó».
Очолював угорську секцію Закарпатської організації Національної спілки письменників України з 1953 року.
Визнання: Заслужений працівник культури УРСР (1980). Лауреат Міжнародної премії ім. І. Франка (1995) та угорської премії ім. Лайоша Надя (1987).
Творчість
Ласло Балла є автором понад 50 книжок. Писав переважно угорською мовою, але його твори активно перекладалися українською.
Поезія та проза:
Дебютував збіркою поезій «Співай голосніше!» (1951).
Серед відомих творів: «Десь вогонь палає», «Рукою подати», збірка «Речитативи» (в українському перекладі І. Петровція).
Опублікував роман-хроніку «Під кроною віку» (1989).
Перекладацька діяльність: Відіграв ключову роль у популяризації української літератури серед угорців. Переклав угорською мовою твори Тараса Шевченка (зокрема «Заповіт», «Садок вишневий коло хати»), які увійшли до білінгвального видання «Кобзаря» (2005). Також перекладав твори Івана Франка, Лесі Українки та сучасних українських поетів.
Мистецтво: Окрім літератури, займався образотворчим мистецтвом, був членом Спілки художників України. Його син, Карой Балла, також став відомим письменником.
