• Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Дошкілля
  • Лялька як персона: педагогічний підхід для соціального і психологічного розвитку дитини з особливими освітніми потребами

Лялька як персона: педагогічний підхід для соціального і психологічного розвитку дитини з особливими освітніми потребами

Опис документу:
Пропонуємо систему освітнього супроводу дітей закладу дошкільної освіти на етапі впровадження методики «Ляльки-персони», яка забезпечить особистісно-орієнтовану стратегію та індивідуально-диференційований підхід до кожного вихованця.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Дошкільний навчальний заклад №57 «Берізка

комбінованого типу

Виконавчого комітету Смілянської

міської ради

Систематизували: динамічна група педагогів інклюзивної групи

вчитель-логопед Лисенко Л.А.,

вихователь Пишна Т.О.,

асистент вихователя Ускова Л.

м.Сміла

2018

Дошкільний навчальний заклад №57 «Берізка

комбінованого типу

Виконавчого комітету Смілянської міської ради

Лялька як персона: педагогічний підхід для соціального і психологічного розвитку дитини

з особливими освітніми потребами

АНОТАЦІЯ

Дитина приходить у світ не для того, щоб існувати, а для того,

щоб у ньому жити»

С.Ф. Русова

Пропонуємо систему освітнього супроводу дітей закладу дошкільної освіти на етапі впровадження методики «Ляльки-персони», яка  забезпечить особистісно-орієнтовану стратегію та індивідуально-диференційований підхід до кожного вихованця.

У результаті впровадження даної методики діти навчаться розуміти власні права та обов’язки, права інших людей; висловлювати свої думки і почуття, критично мислити, навчаться протистояти несправедливому поводженню по відношенню до людей, не схожих на них; ляльки та їх історії дадуть можливість ефективно аналізувати упередження, виявляти і боротися з ними.

Запропонована методика відповідає вимогам Базового компоненту дошкільної освіти та сприяє його реалізації за освітніми лініями «Особистість дитини», «Дитина в соціумі». 

Адресований практичним психологам, педагогам закладів дошкільної освіти, батькам.

Зміст

Анотація ……………………………………………………………..

3

Вступ ………………………………………………………………….

5

І.

ІІ.

2.1.

2.2.

2.3.

2.4.

2.5.

Теоретичні основи технології технології «Лялька як персона»……………………….……………………………………..

Ляльки з особистими історіями……………………………………..

Завдання щодо впровадження методики «Persona Dolls»……

Методика «Persona Dolls» (Лялька як персона)……………...........

Навіщо використовувати ляльок-персон…………………………

Користь дітям………………………………………………………...

Як лялька розмовляє з дітьми? ……………………………………

9

13

14

14

18

19

20

ІІІ.

3.1.

3.2.

3.3.

3.4.

3.5.

3.6.

3.7.

3.8.

Робота з педагогами ……………………………………………….

Матеріали Семінару для педагогів «Лялька як персона»…………

Інструмент для роботи педагогів……………………………………

Обираємо ляльок. Де взяти ляльку-персону……………………….

Заняття з лялькою-персоною………………………………………..

Знайомимо дітей з персонажем……………………………………..

Розповідаємо історію (методичні рекомендації)………………….

Консультації для педагогів…………………………………………..

Очікувані результати………………………………………………

22

22

36

37

40

41

45

46

52

ІV.

V

5.1.

5.2.

5.3.

VІ

Конспекти занять …………………………………………………..

Додатки ……………………………………………………………..

Інформація про ляльку – персону ………………………………….

Поради батькам, які мають дітей з особливими потребами……..

Рекомендації для педагогів, які працюють з дітьми, що мають особливі освітні потреби ……………………………………………

Використані джерела……………………………………………….

54

65

66

69

70

7

вступ

«Діти сприймають ляльок як маленьких друзів, тому не дивно, що вони ототожнюють себе з ними, що між ними з’являється емоційний зв’язок. Але ще дивовижніше бачити, що педагоги теж ставляться до ляльок як до дорогих їм «людей»!»

Емоційний інтелект визнаний останні двадцять п’ять років як один із найважливіших компонентів емоційної адаптації, особистого добробуту, міжособистісних відносин і загального успіху в різних ситуаціях повсякденного життя. Він показав позитивну кореляцію з такими змінними, як емпатія, вербальний інтелект, екстраверсія, відкритість почуттів, самооцінки та задоволеності життям [7].

Основи майбутньої особистості закладаються вже в дошкільному віці, який, за визначенням О. М. Леонтьєва, є періодом первісного, фактичного складу особистості. Тому проблема розвитку емоційної компетентності особливо актуальна для дітей дошкільного віку, оскільки цей вік особливо сприятливий для розвитку емоційної сфери.

Педагогічна технологія «Лялька як персона» є однією із технологій розвитку емоційного інтелекту. Ця технологія дозволяє дітям дошкільного віку ототожнювати, співпереживати, знаходити творчі рішення, щоб втішити ляльку, а також забезпечує можливість вирішення конфліктів, розвиваючи емоційну компетентність дитини.

Актуальність

Ляльки та історії, які вони розповідають, − це інноваційний педагогічний метод, який дає змогу в комфортний і незагрозливий спосіб усувати упередження і дискримінаційну поведінку. Ляльки допомагають долати ізольованість, підтримують тих, хто потерпає від неї; дають змогу кожній дитині відчути себе частиною колективу.

Головна ідея цього методу:

  • створення рівних можливостей для всіх дітей та формування позитивного ставлення до оточуючого;

  • чуйне ставлення та індивідуальний підхід до кожної дитини, її думок, переживань;

  • забезпечення умов для того, щоб кожна дитина почувала себе комфортно, щоб її думки визнавали і цінували (особливо сором’язливі діти, які ще недостатньо володіють мовою спілкування);

  • здійснення педагогічних втручань у належний час і спосіб, щоб делікатно підтримувати і допомагати дітям розвивати впевненість у собі, довіру і самоповагу;

  • допомога дітям з особливими потребами відчути себе рівноцінними учасниками освітнього процесу, життя;

  • створення можливостей для гри дітей у безпечному і стимулюючому середовищі з турботливими дорослими;

  • формування емоційного інтелекту.

Заняття з ляльками підвищують рівень участі дітей, розвивають навички активного слухання, спонукають вихователів приймати відповіді кожної дитини і надавати позитивний зворотний зв'язок.

Ляльки-персони дають змогу проводити ефективні, стимулюючи та цікаві бесіди, спрямовані на формування емоційної грамотності, заохочення особистісного зростання у комфортній психологічній атмосфері.

Використання цього методу дає можливість самостійно знаходити вихід з кризових ситуацій і отримувати шляхи вирішення дитячих проблем, формує критичність і самостійність мислення. Ляльки та їх історії навчають співчувати і допомагають зрозуміти, що прізвиська, дражніння, виключення з гри, несправедливе поводження завдають дітям такого ж болю як і інші агресивні фізичні дії однолітків.

Діти відчувають емоційну спорідненість із лялькою персоною і починають довіряти їй свої радості і печалі. Завдяки цьому діти мають змогу вільно висловлювати свої думки і почуття, ставити запитання і вчасно повідомляти про свої потреби, сигналізувати про свої проблеми.

Головними завданнями інклюзивного виховання та навчання дітей у нашому

закладі дошкільної освіти є:

1. Забезпечення обов’язкової дошкільної освіти дітей старшого дошкільного віку (Закон України «Про дошкільну освіту» (2628-14), Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 49, ст. 259) та Закон України від 06.07.2010 р. № 2442-VI «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу») у відповідності з програмовими вимогами до навчання дошкільників з вадами психофізичного розвитку.

2. Розвиток потенційних можливостей дітей із особливостями психофізичного розвитку в спільній діяльності із здоровими однолітками.

3. Організація психолого-педагогічного супроводу дітей з особливостями в розвитку.

4. Реалізація корекційно-розвивального навчання, направленого на виправлення або послаблення наявних у дітей фізичних та (або) психічних порушень, які заважають їх успішному навчанню і розвитку.

5. Створення адаптивного освітнього простору, який задовольнить освітні потреби дитини з особливостями психофізичного розвитку.

6. Формування життєвоважливого досвіду і цілеспрямованого розвитку когнітивних, мовленнєвих, моторних, соціальних функцій у дітей, які дозволять знизити залежність дитини від сторонньої допомоги та підвищити соціальну адаптацію.

7. Формування позитивного ставлення до дітей з особливостями психофізичного розвитку, створення психологічно комфортного середовища в освітній установі.

8. Попередження виникнення та подолання (за наявності) вторинних, третинних порушень фізичного та (або) психічного розвитку у дітей з особливими потребами.

9. Надання консультативної допомоги сім’ям, які виховують дітей з особливостями психофізичного розвитку, залучення законних представників до процесу навчання та виховання дитини, формування у них адекватного відношення до особливостей її розвитку, напрацювання оптимальних варіантів сімейного виховання.

І. Теоретичні основи технології

«Лялька як персона»

Навчання дітей із інвалідністю ґрунтується на принципах виваженої педагогіки, дієвість яких підтверджується і від використання якої виграють усі діти. Вона передбачає, що відмінності між людьми є природнім явищем. Через обмеження у спілкуванні, самообслуговуванні, пересуванні розвиток цих дітей значною мірою залежить від задоволення їхніх потреб іншими людьми, а це становить багатогранний процес соціально-педагогічної інтеграції та процесу інклюзії, зокрема. Освіта дітей із особливостями психофізичного розвитку є одним із найважливіших завдань для країни. Це необхідність створення дійсно інклюзивного середовища, де кожен зможе відчувати затребуваність свого існування.

Суспільство повинно дати можливість кожній дитині, незалежно від її потреб та інших обставин, повністю реалізувати свій потенціал, приносити користь і стати повноцінним його членом. Водночас, наше сьогодення - це зміна ціннісних орієнтацій в освіті, визнання розмаїття особливостей кожної дитини, обумовлене зміною освітньої парадигми на гуманістичну «освіта для всіх, школа для всіх».

Перед нашим суспільством стоїть гостра проблема залучення наших співгромадян, що мають деякі особливості фізичного розвитку в соціум, проблема їх активної адаптації, соціалізації та розвитку в рамках суспільства і на благо суспільства.

Такі вчені, як Г. Гарднер (H.Gardner), Д. Гоулман (D. Goleman), Д. Карузо (D. Caruso), Дж. Майєр (J. Mayer), П. Саловей (P. Salovey) та ін. наголошували на необхідності і доцільності розвитку емоційного інтелекту, який визнано фактором забезпечення успішного особистісного зростання особистості. Особливості застосування та впливу педагогічної технології «Лялька як персона» досліджували такі вчені як Б.Браун (B. Brown), К Сміт (C.Smith), А.Ван Келен (A.Van Keulen), Д.Малівал (D.Malleval), М.Моні (M.Mony), К.Мюррей (C.Murray), К.Натбраун (C.Nutbrown).

Науковці зазначають, що, завдяки технології «Лялька як персона», діти отримують можливість виражати власні почуття, розвивати емпатію. Однак питання впливу педагогічної технології «Лялька як персона» на здатність дітей із загальним недорозвитком мовлення розпізнавати емоції та розуміти емоційні стани людей ще не було досліджене.

Поняття «емоційний інтелект» не є новим в педагогіці. Це явище досліджували багато вчених, але використовували різні терміни, залежно від особливостей його вираження: Л. С. Виготський – «узагальнення переживань», О.В.Запорожець – «емоційна уява», В.С.Мухіна – «розумність почуттів» [2]. Дж.Меєр, П.Саловей, Д.Карузо розглядали емоційний інтелект як здатність відстежувати власні і чужі почуття та емоції, розрізняти їх і використовувати цю інформацію для спрямування мислення і дій. Окрім того, існує ряд взаємопов’язаних із емоційним інтелектом якостей, у тому числі емпатія, яка означає процес емоційного проникнення в стан іншої людини (Ю.Б.Гіппенрейтер, Т.Д.Карягіна, Е.Н.Козлова). Дж.Меєром, П.Саловеєм, Д.Карузо у 1990 році була запропонована структура емоційного інтелекту, що складалась з таких компонентів:

ідентифікація та вираження емоцій:

• власних (вербально або невербально);

• інших людей (невербальне сприймання або емпатія);

регуляція емоцій: власних; інших людей;

використання емоцій в мисленні і діяльності:

• гнучке планування; творче мислення;

• переключення уваги; мотивація [1].

Нездатність розуміти свої емоції та емоції інших людей, правильно оцінювати реакції оточуючих, а також невміння регулювати власні емоції при прийнятті рішень призводять до багатьох життєвих невдач [2]. На сьогоднішній день існує певна кількість програм та педагогічних технологій для розвитку емоційного інтелекту. Однією з таких технологій є педагогічна технологія «Лялька як персона».

Ляльки як персони, відомі у світі як ляльки анти-упередження, з’явились на світ, щоб допомогти дітям подолати упередження стосовно статі, раси, соціального статусу і сформувати неупереджене ставлення у дітей молодшого віку [9, с. 142]. Спілкування дітей та педагогів через ляльок значно полегшує взаємодію під час вирішення складних питань та забезпечує діалог «на рівних».

Усвідомивши це, каліфорнійська вихователька дитячого садка Кей Таус розробила педагогічну технологію «Лялька як персона» у 50х рр. XX ст. з метою дослідження і протистояння упередженням та дискримінації [6, с.180].

В Україні наразі відбувається реалізація цієї технології в рамках проекту «Створення інклюзивного безпечного середовища в навчальних закладах і громадах», що впроваджується Всеукраїнським фондом «Крок за кроком» за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта та Фонду «Інститут Відкритого Суспільства». В Європі ці історії, передусім, допомагають дітям уникнути засвоєння стереотипів та заохочують їх до критичного мислення[8].

«Лялька як персона» не є лялькою для гри.

Зустрічі з лялькою розширюють інтелектуальні обрії дітей, розвивають загальні знання і поповнюють їхній словниковий запас.

У роботі з використанням ляльок як персон педагог виконує функцію їх перекладача.

Педагог не є лялькою, а лише говорить від її імені: розповідає дітям те, що лялька «прошепотіла» йому на вушко або розповіла раніше. Кожну ляльку наділяють її особистою індивідуальністю (ідентичністю), історією життя, особистісними рисами, родиною і культурним походженням, уподобаннями, страхами та здібностями.

Педагогічна технологія «Лялька як персона» дозволяє дітям ототожнювати, співпереживати, знаходити творчі рішення, щоб допомогти ляльці втішити її, а також забезпечує можливість вирішення конфліктів. Однак, обговорення почуттів та ідей, на думку фахівців, є значно важливішим за пошук ідеального рішення проблеми. Заохочення дітей називати почуття (свої власні та ляльки), слухати один одного, висловлювати свої ідеї та співпереживати ляльці є значно важливішим [10, с. 8]. Аналізуючи почуття ляльок, діти починають розуміти їхні мотиви, тобто те, чому вони поводилися і думали саме так. Дітям подобається давати поради і пропозиції лялькам, а також говорити про свої власні вчинки та ситуації, які траплялися з ними, описувати, що вони відчували при цьому [10].

Педагоги закладу дошкільної освіти знаходяться у постійному пошуку ефективних  педагогічних технологій, практик, які б викликали емоційний відгук дитини та стимулювали до активних дій.

Розмитість виховних цілей, опора на другорядні для дитини мотиви, ігнорування сучасних тенденцій розвитку суспільства та особливостей сприймання нею світу, бажання дорослих будь що сьогодні і тут побачити результат, що часто має лише зовнішні маркери – все це притлумлює ріст тендітних паростків відповідальної самостійної особистості – майбутнього громадянина.

Провідна педагогічна ідея досвіду полягає в:

- формуванні нового способу мислення педагогів і здатності адаптуватися до змін в суспільстві; надихати педагогів та озброювати їх необхідними навичками, аби з допомогою ляльок долати стереотипи й упередження, які лежать в основі стигматизації, виключення та дискримінації;

- розробці практичного матеріалу та апробації на практиці методу «ляльки-персони».

ІІ. Ляльки з особистими історіями (ляльки – персони)

Ляльки несуть позитивні посили, наприклад, про інвалідність чи життя з ВІЛ та СНІД, але без повчання і рутинних настанов. Можна обговорювати складні питання, з якими вони стикаються, в тому числі расизм, насильство та глузування, проблеми людей з ВІЛ і СНІД. Ляльки допомагають дитині почуватися достатньо захищеною, аби висловлювати власні почуття та ділитися гнітючими переживаннями. Ця методика дає дитині розуміння, що й інші люди також переживають щось подібне і що цими переживаннями можна ділитися. Поступово у дітей поповнюється словниковий запас, вони опановують і починають користуватися словами, що описують почуття ляльок та їхні власні емоції.

Під час роботи з ляльками-персонами діти на практиці вдосконалюють навички вирішення проблемних ситуацій, оцінюють різні варіанти їх залагодження й обирають ті, які найімовірніше приведуть до успіху. Мета полягає в тому, щоб навчити малечу переносити досвід і навички, засвоєні під час взаємодії з ляльками, на реальні ситуації їхнього повсякденного життя.

2.1. Завдання щодо впровадження методики

«Persona Dolls»

  1. Організувати предметно-розвивальне освітнє середовище для оптимального соціального і психологічного розвитку кожної дитини. (Створені персони, паспорта, особисті альбоми, історії ляльок).

  2. Адаптувати діяльність педагогів за допомогою методики «Лялька як персона», керуючись пріоритетами інклюзії, рівності і справедливості, допомагаючи змінювати на краще життя своїх вихованців та їх сімей, створити умови для самоосвіти, саморозвитку.

система роботи щодо упровадження

методики «Persona Dolls»

у роботу закладу дошкільної освіти

  1. Вивчення методики та ознайомленням з досвідом роботи колег України з лялькою.

  2. Занурення в методику та апробація її з вихованцями інклюзивної групи.

  3. Використання ляльки – персони в усіх вікових групах (зустрічі з лялькою епізодичні); спостереження за реакцією дітей на ляльку-персону.

  4. Прихід ляльки – персони у групу зі своїми історіями та проблемами, (зустрічі відбуваються регулярно щотижня та носять системний характер.)

  5. Залучення батьків, як однодумців до спільної діяльності.

    1. Методика «Persona Dolls»

(Лялька як персона)

Методика “Persona Dolls”, яку розробили в США в 1950-х роках, дозволяє ефективно і весело вирішувати питання дискримінації, збагачувати словниковий запас і займатися питаннями рівноправності. Ляльки та історії ляльок розвивають у дітей емпатію, можливість оцінити глузування, причіпки, знущання, біль несправедливого ставлення, а також фізичне насильство.

Мета методики – навчити дітей відстоювати себе, якщо вони бачать несправедливе або упереджене ставлення.

Методика передбачає проведення систематичних занять із дітьми з використанням «ростових» ляльок з індивідуальними особливостями: стать, колір шкіри, розмір, колір волосся, фізичні обмеження та ін. Як правило, вона 70 см заввишки. Кожна лялька має свою життєву історію, сім’ю, смаки, уподобання, страхи тощо.

На занятті педагог знайомить дітей із лялькою, описує ситуацію, яка з нею «сталась». Допомагає дітям сформулювати свої запитання щодо особливостей ляльки або ситуації, в яку вона нібито «потрапила», усвідомити і висловити емоції з цим пов’язані, обговорити, як можна діяти в цій ситуації тощо. Заняття проходить в колі, важливим моментом є фізичний контакт із лялькою на початку і наприкінці заняття, лялька не є іграшкою, і не знаходиться в ігровому куточку. Ляльки «приходять на гостини» до дітей тільки на спеціальні заняття.

Ляльки персони в педагогічній практиці:
  1. Наділені власною індивідуальністю;

  2. Мають власну життєву історію;

  3. Свої симпатії та антипатії;

  4. Приходять у гості, як правило, під час бесіди в загальному колі або в групі;

  5. Діти приймають їх як своїх друзів;

  6. Вони діляться з ними своїми почуттями, враженнями;

  7. Ляльки не говорять самі за себе, вони шепчуть на вушко педагогу, а він передає дітям.

Що таке «ляльки-персони»?

Лялька персона – це друг дітей, а не дидактична лялька.

«Ляльки з особистими історіями (ляльки – персони): методика соціального та психологічного розвитку дитини» покликаний надихати педагогів та озброювати їх необхідними навичками, аби з допомогою ляльок долати стереотипи й упередження, які лежать в основі стигматизації, виключення та дискримінації.

Методика, що ґрунтується на застосуванні ляльок-персон, добре узгоджується з Базовим компонентом дошкільної освіти та сприяє його реалізації.

Ляльки-персони – це не іграшки для дітей, а інструмент для педагога. Для кожної ляльки створюють її особисту індивідуальність (ідентичність), закріплюють за нею певну історію життя, наділяють особистісними рисами, родиною і культурним походженням, уподобаннями, страхами та здібностями.

Лялька «приходить» у гості до дітей (у групу), коли вони збираються в колі для спільної розмови, і педагог розповідає їм про щасливі й не дуже радісні історії, які з нею сталися.

Ляльки-персони – це практична методика, яка сприяє психологічному розвитку малюків, виховує емпатію і допомагає організувати розмову серед дітей про складні питання розмаїття та інклюзії за такими ознаками, як:

    гендер;

    зовнішність (фізичні особливості, характеристики);

    расова, національна, етнічна приналежність;

    культура і віросповідання;

    етнічна / національна приналежність;

    інвалідність / особливі потреби;

    стан здоров’я

Методика використання ляльок-персон набула значного поширення у педагогічній практиці багатьох країн, зокрема Великій Британії, Австралії, Сполучених Штатах Америки, Нідерландах, Ісландії та Німеччині, а також у Південній Африці. Ця методика наразі успішно поширюється в освітніх закладах України.

Методика «Лялька як персона» реалізовувалася в рамках проекту «Створення інклюзивного безпечного середовища в навчальних закладах і громадах», що впроваджувався Всеукраїнським фондом «Крок за кроком» за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта та Фонду «Інститут Відкритого Суспільства» з листопада 2015 року по грудень 2016 року.

Рекомендується для забезпечення підтримки дітям внутрішньо переміщених сімей дошкільного та молодшого шкільного віку шляхом використання методик «Кола друзів» і «Лялька як персона»

    1. Навіщо використовувати

ляльок-персон

«Три чверті людей, з якими ви зустрічаєтесь щодня, потребують любові і співчуття. Давайте їм це і вони розумітимуть вас завжди».

Дейл Карнегі*

«Ніхто не народжується з ненавистю до іншої людини через колір її шкіри, релігію чи стать. Нам доводиться вчитися ненавидіти. Та якщо ми можемо навчитися ненавидіти, то так само можемо навчитися любити, адже любов зароджується в серці людини природніше, ніж її протилежність».

Нельсон Мандела*

За допомогою ляльок можна змінювати догматичні цінності, розвіювати стереотипи й упередження, які лежать в основі стигматизації, виключення (ексклюзії) та дискримінації.

Методика, що ґрунтується на застосуванні ляльок-персон, добре узгоджується з Базовим компонентом дошкільної освіти та сприяє його реалізації.

*Дейл Карнегі, американський письменниклектор, що стояв біля витоків створення теорії спілкування, який перевів теоретичні розробки психологів у практичну область і розробив власну теорію безконфліктного й успішного спілкування.

*Нельсон Мандела був першим президентом Південно-Африканської республіки, обраним на повністю демократичних, не сфальсифікованих виборах. До свого президентства був видатним борцем з апартеїдом і лідером Африканського Національного Конгресу 

    1. Користь дітям

Ляльки та їхні історії допомагають дитині краще усвідомити власну індивідуальність, навчитися позитивно сприймати себе, свою культуру, соціальне походження, сімейні обставини та, водночас, навчитися поважати, цінувати і пізнавати культуру, соціальну приналежність та сімейні обставини інших.

Використання розмаїтого набору ляльок, які відображають особливості дітей групи, а також дітей поза нею, сприяє вихованню поважного ставлення до різних способів життя, культур, мов і здібностей, а також формуванню й усвідомленню їхньої унікальності й цінності кожного.

Ляльки та історії, які вони «розповідають», − це ефективна інноваційна педагогічна методика, що дає змогу в комфортний і незагрозливий спосіб усувати упередження і дискримінаційну поведінку. Ляльки допомагають долати ексклюзію, підтримують тих, хто потерпає від неї, та дають змогу кожній дитини почуватися частиною колективу.

Ці персонажі та їхні історії виховують у малюків відчуття справедливості, допомагають розвинути здатність співчувати, слухати інших і вчитися в них; усвідомити те, що ексклюзія та несправедливість завдають болю, і зрозуміти, як їхня власна поведінка впливає на інших людей.

Під час спілкування з лялькою діти набувають чимало необхідних життєвих навичок для того, щоб постояти за себе та інших у різних обставинах, а також впевненості, коли доводиться стикатися з несправедливістю та упередженістю.

Ляльки несуть позитивні посили, наприклад, про інвалідність, але без повчання і рутинних настанов. Можна обговорювати складні питання, з якими вони стикаються, в тому числі расизм, насильство та глузування.

Ляльки допомагають дитині почуватися достатньо захищеною, аби висловлювати власні почуття та ділитися гнітючими переживаннями.

Ця методика дає дитині розуміння, що й інші люди також переживають щось подібне і що цими переживаннями можна ділитися.

Поступово у дітей поповнюється словниковий запас, вони опановують і починають користуватися словами, що описують почуття ляльок та їхні власні емоції.

Під час роботи з ляльками-персонами діти на практиці вдосконалюють навички вирішення проблемних ситуацій, оцінюють різні варіанти їх залагодження й обирають ті, які найімовірніше приведуть до успіху.

Мета полягає в тому, щоб навчити малечу переносити досвід і навички, засвоєні під час взаємодії з ляльками, на реальні ситуації їхнього повсякденного життя.

    1. як лялька розмовляє з дітьми?

Згідно з методикою, коли лялька вперше появляється в групі, насамперед із нею знайомляться. Лялька розповідає про себе, а діти – один про одного, знаходячи спільне та відмінне.

До вирішення проблеми приступають лише при наступній зустрічі. Методика «Persona Dolls» тому й унікальна, що теми для обгорнення кожний педагог вибирає відповідно виходячи до потреб своєї групи.

Мерілін Палла (Естонія, координатор проектів Comenius) рекомендує педагогам не зациклюватися на обговоренні лише одних проблем і невдач, а обговорювати також і про радісні події. Все як у реальному житті, в якій трапляються різні історії.

Спілкування з лялькою відбувається таким чином: вона сидить у педагога на колінах і «нашіптує» йому на вухо, те про що хоче розповісти або запитати. Потім педагог переказує дітям почуте.

Палла підкреслює, що ляльки зроблені не просто для гри, а й для методичних занять: «Коли лялька приходить у гості до дітей, ми вправляємося у вирішенні проблем. Лялька розповідає про те, що сталося, діти аналізують це за допомогою педагога, потім самі пропонують рішення.

Найважливіше те, що діти можуть барит участь у вирішення проблем рішати, що правильно, а що ні, та як краще себе поводити.

У підсумку це розвиває емпатію, яка навчає дітей постояти за себе або своїх товаришів, коли доводиться стикатися із несправедливістю».

Складові методики «Лялька – персона»:

Командний підхід

Задоволення індивідуальних потреб дітей

Співпраця з батьками

Створення сприятливої атмосфери в дитячому колективі

Дидактичні ігри та заняття дадуть позитивні результати при умови планомірності їх проведення.

3.1. Матеріали Семінару для педагогів

«Лялька як персона»

Мета: ознайомлення  педагогів  з  наступними  питаннями:

  • Що  таке  «лялька-персона»?

  • Навіщо  використовувати  ляльку?

  • Користь  дітям.

  • Інструмент  для  роботи  педагога.

План роботи

  1.    Що  таке  «лялька-персона»        

  2. Знайомство  з  персонажем.

  3. Створюємо  «маленьких  людей»     

  4. Організація  заняття  з  «лялькою персоною».

  5. Розповідаємо  історію

Вступ

«Ніхто  не  народжується  з  ненавистю  до  інших  людей через   колір  її  шкіри,  релігію   чи  стать.  Нам  доводиться   вчитися   ненавидіти.  Та  якщо   ми  можемо   навчитися  ненавидіти,  то  так  само   можемо   навчитися  любити,  адже  любов   зароджується  в   серці   людини  більш  природно,  ніж  її  протилежність».

                                                                                                   Нельсон  Мандела

Вправа  1:  Що  таке  «лялька  персона»?

Мета:   вправа  ознайомлює  учасників  з  методикою   використання  ляльки-персони.

Виконання  вправи.

    Розпочніть  з  «візиту»  ляльки-персони  до  учасників  тренінгу.  Запропонуйте   їм  висловити  свої  думки  і  почуття.  Які  виникли  у  них  у  продовж  цієї  вправи.

    1. Робота  в  групах

Об`єднайте  учасників  в  групи.  Запропонуйте  у  продовж    2-х  хвилин  обговорити  наступні  запитання:

- Що  саме  ви  щойно  побачили?

- Які  емоції  збурив  у  вас  «візит»  персонажа?

Думки  та  емоції  учасники  семінару  занотовують  на  аркушах  паперу.

    1. Міні-лекція .

Що  таке  «лялька-персона»

Педагоги  дошкільних  закладів  постійно  шукають  ефективні  педагогічні  технології,  які  викликали  б  емоційний  відгук  дитини  та  стимулювали  її  до  активних  дій.  Багато  гострих  соціальних  проблем  залишається  поза  увагою  педагогів,  бо  по-перше,  значна  частина   цих  проблем  набула  актуальність  лише  останнім  часом,  а  по-друге  -  бракує   вітчизняних  педагогічних  технологій,  які  допомогли  б  їх  реалізувати  під  час  роботи  з  дітьми  дошкільного  віку

Багато  традиційних  педагогічних  підходів  не  дають  очікуваного  ефекту  -  діти,  прослухавши   розповіді   вихователя  чи  взявши   участь  у  бесіді,  часто  залишаються  байдужими.  До  того  ж  часто  такі  розмови  перетворюються  в  надокучливе  моралізування  ,  що  ніколи  не  приносить  користі.

Методика  «Лялька  персона»  -  педагогічний  підхід  для  соціального  і  психологічного   розвитку  дитини  покликана  навчати  дітей:

    позитивно  сприймати  себе  в  різних  ситуаціях;

    шанувати  свою  родину  та  родини  інших;

    співчувати,  чути  інших  і  вчитися  одне  в  одного;

    стояти  за  себе  в   ситуаціях  несправедливості  й  упередження;

    переносити  навички  у  спілкуванні  з  лялькою  на  реальні  життєві  ситуації.

Лялька-персона  -  це  не   іграшки  для  дітей,  а  інструмент  для  педагога.  Для  кожної  ляльки   створюють  її  особисту  індивідуальність  ,  закріплюють  за  нею  певну  історію  життя.

Який  вигляд  має  та  як  поводиться  лялька

Методика  пропонує  перетворити  ляльок  на  «маленьких  людей»  і  через  ляльок  будувати  діалог  із  дітьми.

Відповідно  до  методики  лялька,  яку  використовують,  має  бути  схожа  не  на  традиційних  пупсів  або  Барбі,  а  на  дитину  5 -6 років.  Ляльку  виготовляють  самі  вихователі.  Вони  одягають  її  у  такий  одяг,  який  носять  діти.

Діти  не  граються  лялькою.  За  легендою,  вона  живе  десь  в  іншому  місці  і  лише  періодично  приходить  їх  навідати.  Під  час  зустрічей  лялька  може:

  • розповісти  про  себе;

  • поцікавитися  життям  дітей;

  • презентувати  певну  життєву  ситуацію;

  • попросити  поради  щодо  радісних  і  не  дуже  ситуацій  тощо.

    Лялька  розповідає  на  вухо  вихователю  свою  історію,  ставить  запитання,  а  він  транслює  її  думки  дітям.  В  одній  історії  лялька  може  розповісти  про  свій  поганий  вчинок,  а  в  другій  -  як  їй  вдалося  виправити  ситуацію.  У  такий  спосіб  діти  обговорюють  будь-які  питання,  зокрема  проблеми  співпраці,  взаємодії  тощо.

Ляльку-персону  позиціонують  як  дитину,  що  має  свою  історію  життя.  Як  і  будь-яка  дитина,  вона  має  власне  ім’я,  батьків,  місце  проживання,  уподобання,  інтереси.  Щось  у  неї  виходить  добре,  а  щось  -  ні;  щось  вона  полюбляє  робити,  а  щось  їй  не  подобається.

Діти  помічають, що  лялька  незвичайна, тож  дехто  не  одразу  погоджується  спілкуватися  з  нею,  мовляв,  лялька  говорити  не може.  Вони  уважно  поглядають  на  її  рот,  тому  вихователь  спеціально  повертає  обличчя  ляльки  до свого  вуха.  Утім  така  збентеженість  дітей  тимчасова,    й  уже  наступної  зустрічі  вона  охоче  вступають  у  діалог  з лялькою.

Появі  довіри  до ляльки  як  доброго  друга  й  співрозмовника  сприяє  чутливість  дітей  до  ігрових  ситуацій,  готовність    моделювати  реальність.  Долати  стереотипи.  

У  розмовах  із  лялькою  дитина  завжди  ніби  піднімається  вище  себе  самої,  неначе  намагається  стрибнути  над  рівнем  своїх  звичайних  і  суджень  і  умовиводів. 

Які  теми  обговорювати.

Теми  для  обговорення  вихователь  обирає  із  життя  дітей  у  групі,  з  батьківських  підказок,  із  суспільно  важливих  подій  тощо. 

Вихователь  через  ляльку  може  запропонувати 

обговорити  такі  теми :

  • формування  «позиції»  до  окремої  дитини;

  • неуважність  дитини  до  своїх  дідусів   і  бабусь;

  • насмішки  дітей  із  немічної  бабусі,  яка  проходить  повз  дошкільний  заклад

  • ігнорування  в  групі  новачка.

Інструменти  для  роботи  педагога.

Заняття  з  використанням  ляльок  дають  педагогам  змогу:

  • підвищити  рівень  участь  дітей;

  • спонукати  їх  активно  слухати  та розвивати  у  дітей  відповідні  навички;

  • приймати  відповіді  кожної  дитини  і  надавати  позитивний    зворотній  зв'язок ;

  • реагувати  на проблемні  питання,  які  виникають  в  дитячому  колективі  (або на запит батьків).

Вправа  2 : Знайомство  з  персонажем.

Мета: ознайомлення  учасників  з  особистою  життєвою  історією  ляльки-персоні  (за  її  паспортом)

Виконання  вправи.

Почніть  з  використання  прийому  «приходу»   ляльки,  продемонструйте  технологію «спілкування»  цього  персонажу   з  аудиторією  через  педагога   та  завершіть  «візит»,  розповідаючи   життєву   історію  ляльки-персони   (за  її  паспортом).

2.1.Робота  в  групах.

Об`єднайте  учасників  в  групи,   запропонуйте  упродовж    2-х  хвилин   обговорити  запитання:

-          Які   ваші  враження  від  щойно  побаченого?

2.2. Загальне  обговорення.

Нагадайте  учасникам,  що  ця  вправа  демонструє  інноваційну   педагогічну  методику,  спрямовану   на  розвиток   емпатії   у  дітей,  виховання  неприйняття  дискримінації   та  несправедливості.

Вона  допомагає  критично  аналізовану   упередження  та  хибну   інформацію,  яку  діти  часто  використовують   у  повсякденному   житті,  навіть  якщо  безпосередньо   не  контактують   з  родинами,  які  належать  до  різних  соціальних   верств,  чи  з  сім`ями   переселенцями,   або  ж  де  є  дорослі  або  діти  з  інвалідністю.

    Підсумок.

 Ляльки-персони  дають  змогу  проводити  ефективні,  стимулюючі   та  цікаві  бесіди,  спрямовані   на  подолання  дискримінації,  формування  емоційної   грамотності,  обговорення  проблем  рівноправності,  заохочення  особистісного  зростання  дітей   у  безпечній   і  психологічно  комфортній   атмосфері.  Ляльки  та  їхні    особисті  історії   спонукають  до  співчуття,  допомагають  усвідомити,  що  призвістка,  дражніння,  виключення  з  гри  і  несправедливе  поводження  завдають  такого  ж  болю,  як  стусани  чи  інші  агресивні   фізичні  дії.

Вправа  3:  створення «маленьких  людей».

Мета: ознайомити  учасників  з  поетапністю   перетворення  ляльок   на  «маленьких людей».  Ця  вправа  має  навчити  учасників   створювати  життєві  історії  персонажів,  обговорювати  їх  «особистість» та  окремі   складові  її «паспорта».

Виконання вправи.

3.1. Міні-лекція.

Щоб  створити  «особистість»  ляльки   потрібно:

  • визначити  її стать, вік;

  • місце  проживання;

  • тип  родини;

  • фізичні   характеристики та  колір шкіри;

  • її  характер;

  • культурну,  релігійну   і  класову   приналежність;

  • мову  чи  мови,  якими  вона  «розмовляє»;

  • стан  здоров`я;

  • страхи,  уподобання,  здібності;

  • особливі  потреби.

Ведіть  записи  про  кожний  персонаж, який  створюєте.  Фіксуйте   всі  деталі,  які  додаєте   під  час  занять  з  дітьми,коли  лялька  розповідає  свою  історію. 

Найкраще  джерело  інформації   батьки  та  інші члени  родини.  Наприклад, можна  розпитати  батьків, чия  дитина   пересувається  на візку,  про  труднощі  та  радощі   в  її житті.

Для  кожної  ляльки  доцільно  завести  окремий  зошит  чи папку, а на  обкладинку  можна  наклеїти  її  портрет,  намальований  кимось  з  дітей.

Ознайомте  батьків  з  цими   записами.   Знаючи  особисту  історію   кожної ляльки,  легше  вибрати  ту,  чия  особистість  найбільше  відповідає  життєвій  ситуації,  про  яку  вона  розповідатиме дітям.

У  роботі  з персонажами   ви  виконуєте  функцію  їхнього  «перекладача». Ви  не  маєте   говорити  замість  ляльки,  ви  лише   передаєте  дітям те, що  вона  «сказала»,  тобто  говорите  від  її  імені.  Розповідаєте  дітям  те,  що  лялька    «прошепотіла»   вам   на  вушко  або  «розповіла  колись  раніше».

Поводьтесь з лялькою  бережно  та  з  повагою.  Так  ви  демонструєте  дітям  приклад,  як  вони  самі  мають  ставитись  один  до  одного.

Як  організовувати  роботу

Лялька  приходить   до  дітей   періодично  -  приблизно  раз  на  тиждень  -  у  чітко  визначений  час.  Діти  по  6-8  осіб  збираються  кружка,  тривалість  зустрічі  -  7-8 хв.  Якщо  діти  розділені  на  підгрупи,  бажано,щоб  за  день  лялька  зустрілася  з  ними  всіма.

Для  кожної  ляльки  педагоги  розробляють  так  званий  паспорт.  До  нього  заносять  персональні  дані,  як-то:

    ім’я

    вік;

    склад  родини – батьки,  сестри  і  брати;

    місце  проживання;

    уподобання  тощо.

Це  потрібно  для  того,  щоб  педагоги  не  плуталися  в  деталях,  коли  розробляють  чергову  історію,  адже  одна  лялька  може  мандрувати  по різних  групах.

Для  різних  ляльок  педагоги  розробляють  різні  базові  історії.  В  однієї  ляльки  може  бути  багатодітна  родина,  й  тоді  лялька  матиме  багато  братиків   і  сестричок;  у  другої  -  родина,  в  якій  тато  поїхав  на  заробітки  й  буває  вдома  рідко,  тощо.

Почати  слід  з  однієї-двох  ляльок,  а  далі   поступово  поповнювати  колекцію,  наприклад,  такими  ляльками:

    лялька-хлопчик  -  з  неї  варто  почати;

    лялька-дівчинка;

    лялька  з  обмеженими  можливостями,  однак  не  безпомічна;

    лялька  в  окулярах.

    Лялька  з  темним кольором  шкіри.

На  кожні  3-5  позитивні  історії  має  припадати по  одній  розмові  на  соціальні  теми.  Наприклад,  можна  обговорити  такі  питання, як-от:

    зустріч  у  групі  новачка  -  він  може  приїхати,  наприклад  із  зони  проведення  антитерористичної  операції  чи  країни,  де  відбувається  війна;

    розв’язання  конфліктів;

    допомога  тому,  хто  цього  потребує, тощо.

Не  варто  очікувати  від  дітей  однозначно   конструктивних  і  раціональних  рішень.  Інколи  одне  питання  ліпше  розглядати  упродовж  двох-трьох  зустрічей,  але  не  поспішати  давати  дітям  готові   поради.  До  того  ж  не  всі  проблеми  однаково  близькі  всім дітям,  однак  сама  розмова  буде  корисною  для  всіх.  Дітям,  які  вступають  у  розмову    й  діляться  своїм  досвідом,  важливо  дати  зрозуміти  що  їм  довіряють,  співчувають,  що  навколо  них  є  люди,  готові  розділити  їхні  переживання.

Знайомство  групи  з  лялькою.

Візьміть  ляльку на руки  і представте  її дітям. При цьому   слід говорити  звичайним  тоном. Нехай  лялька   час  від часу  щось  «шепоче» вам на вухо.

Можна  сказати дітям,  що вони  не  зустрічала  з цією  лялькою  раніше,  але  невдовзі  стануть  добрими  друзями.  Ляльку можна  провести  по  колу,  щоб діти  привіталися  чи  обійняли  її.

Зауважте,  що  лялька  не любить,  щоб  ї  роздягали чи  смикали  за  волосся,  або  зупиніться   і  запитайте  ляльку  чи не  заперечує вона  щоб  її обняли. 

Під   час   першого  візиту  ляльки  не  потрібно   розповідати  її  особисту  історію.  Ви  лише  знайомите дітей  з  нею.  Коротко  представте  цей  персонаж:  зазначте  3-4  важливі  деталі  про  родину   персонажу,  уподобання,  звички,  зацікавлення.  Презентація  ляльки  під  час  знайомства  має  бути  короткою,  інформативною  і  цікавою.

Головне  завдання  цього   етапу   -  привернути  увагу  дітей,  зацікавити  тим, що  відбувається  з  лялькою  надалі.  У  них  має  виникнути  бажання  поділитися   інформацією  зі свого  життя  саме  з нею.

Особиста  історія  кожної  ляльки  залишається  незмінною  так  само,  як  історія  дітей.  Нагадайте  їм,  як  звати  ляльку, з  якої  вона  родини  тощо.

Оптимально  організовувати  роботу  в  малих  групах  (6-7  групах),  коли  розміщуються колом. Якщо  група  надто  велика,  ймовірно,  що діти  стануть непосидючими.  Очікуючи  своєї  черги  висловитися.

Крім  того,  у  завеликій  групі  педагогів  складно  стежити  за  тим,   що   відчуває  кожен  учень  та  заохочувати  кожного  до  участі    в обговоренні.

3.2.Робота  у  групах.

Об`єднайте  учасників  у  групи.  Запропонуйте  їм  упродовж  створити  життєві  історії  для  ляльки-персони,  враховуючи   всі  компоненти  її  «паспорта».  Опісля  попросіть  учасників  презентувати  створені  особисті  історії  їхніх  персонажів.

Підсумок.

Ляльки-персони -  це не  звичайні іграшки  чи  маріонетки  з  лялькового  театру,  створюючи неповторну  індивідуальність   ляльки,  її  особистість, педагоги  перетворюють   персонажа  на  «людину»   певного віку,  статі,  з  ім`ям,  власним характером,  родиною,  культурною  приналежністю  тощо. Щоб персонажі  були достовірними   мають  докладно   продумати  важливу   фактичну  інформацію.

Вправа 4:  Організація  занять  з лялькою-персоною.

Мета: ознайомити  учасників  зі  складанням  історій,  які   лялька-персона   «розповідає»   дітям.   Учасники мають  змогу обговорити  та  створити  перелік  тем  для історії,  що  пропонуватимуться  дітям.

Виконання  вправи.

4.1. Міні-лекція.

Методичні  рекомендації  проведення   занять.

     Нагадайте  дітям про  особистість  ляльки  та її  минулий  візит.  Хто   ця  лялька  і  що  відбувалося,   коли   вона  приходила   у  гості   минулого   разу?

   Виступаючи  в  ролі   оповідання,  розкажіть  історію.

   Ставте   відкриті  запитання,  насамперед, щоб  спонукати  дітей   виявляти  емпатію  та  говорити   про  емоції.  Наприклад:

    Що,  на   вашу  думку,  відчувала  лялька?

    Як  би   ви  почувалися,  якби  з  вами  таке  сталося?

    Що,  на  вашу  думку,  лялька  має  зробити?

    З  ким  вона  може   поговорити? 

    Як  ми  можемо  допомогти  ляльці?

    Далі  в  ролі    оповідача,  завершіть  заняття:  подякуйте дітям  за їх  участь  в  обговоренні, нагадайте про  найбільш  доречний  варіант  залагодження  проблемної   ситуації та  дозвольте   попрощатися  з  лялькою,  яка обіцяє  наступного  разу   розповісти  про  те,  як  вирішилася   ця  ситуація.

    Розповідаючи   історію про  те,  що  сталося  з  лялькою-персоною,  уникайте  узагальнення,  вживайте  зрозумілі дітям  слова.  Водночас, не  використовуйте  слова «лялька»,  а  завжди  називайте  персонаж  на   ім`я. 

Обговорення.

    Перед тим,  як  розповідати  історію,варто  переглянути  свої  записи та освіжити  в  пам`яті  особисту  історію  ляльки.,  яку ви  використовуєте.   

Якщо ви  щось  забудете чи  зміните,  діти   швидко  це  помітять.   Намагайтеся  аби  бесіда  велась таким  чином ,  щоб  говорили  переважно  вихованці;   уважно  слухайте  все.  Що вони   кажуть;   повторюйте  сказане,  щоб  кожного  було  почуто;  давайте  зрозуміти  їм,  що  уважно  вислухали та  цінуєте  їхню  думку;  реагуйте  на  те, що  кажуть  малюки  та,  за  потреби,   підтримуйте  їх.  Потрібно  спостерігати   хто  і  як  реагує, а хто  ні.

Із   допомогою   історії можна  оцінити, що  діти  вже  знають  про  певну  тему,  та  виявити  хибні   уявлення, які  встигли  в  них   сформуватися.   Можна   розповісти  історію  про  те, як  лялька  вірить  у  щось   неправильне,  а  потім  дізнається,  що  помиляється.  Лялька,  яка  в  одній   історії   зробила   щось  погане   або  припустилася   помилки, може  поводитися   позитивно в   наступній  вигідній   ситуації,  що  логічно  продовжує   попередню.

Складаємо  історії  для  ляльки-персон.

Якщо  ви  придумаєте  історії,  які  стосуються  життя  дітей,  то вони їм  сподобаються,  вони  активно  долучатимуться   до  обговорення.  Коли ви  починаєте працювати  з  ляльками,  використовуйте  звичайні   повсякденні  сценарії   з радісними   подіями,  і  лише  згодом   переходьте  до  сумних   історій  чи  складних  ситуацій.  Продовжуйте  чергувати  щасливі  історії  з  історіями   про  емоційні  та  соціальні   проблеми. 

Ви  вирішуєте,  чому  лялька   розповідатиме  ту чи  іншу історію  та визначатимете,  чого  саме діти  мають  навчитися,  або  що   вони  мають  відчувати.

Ви  маєте  добре  знати  історію  кожної ляльки,  щоб вибрати  ту,  яка  найбільше  відповідає  характеру  життєвої   ситуації,  про  яку вона  розповідатиме  дітям.  Звісно,  не  завжди   можна  передбачити   реакцію  дітей.

Цікаві сюжети, в яких описуються  сильні   емоції  (наприклад,  коли  йдеться   про  конфлікти  між  дітьми,  які  не можуть  поділити   іграшки,  або  про  виключення   з  гри),  допомагають  зробити  історії  реалістичними  та  привернути  дитячу   увагу.

Історія   можуть  стосуватися  проблемних питань, які  вже  виникали, або,  які  ви  плануєте  запобігти.

Коли  ви складаєте   історії  на основі  реальних  випадків,  які  відбувалися   в закладі   чи  про  які  вам  розповідали  батьки,  рекомендується  вибрати  ляльку  іншої  статі,  культурної  приналежності   чи  з  інакшим  складом   родини,   щоб  дитина   не  впізнала  себе   і  щоб  її  не  впізнали  інші  діти.   Тобто   намагайтеся    не  привертати  небажану    увагу   до  цієї   дитини.

4.2. Робота   в  групах.

Застосувавши  «мозкову   атаку»,   складіть  перелік   тем, з якими   лялька-персона може   прийти  до  дітей для  спільної   розмови.  Кожний   учасник  по  черзі може  називати   нову  тему,  яка  ще  не була  загадана   іншими (всі   запропоновані  теми  учасники  груп  занотовують на аркушах  паперу) 

Підсумок.

Важливо  заздалегідь  продумати,   які  емоції   має   викликати  в  дітей  конкретна  історія  і  як  діти   можуть  на  неї   відреагувати.  Описуйте  ситуації,  що  дають  змогу   досліджувати   позитивні  та  негативні  емоції.   Історії    про  складні ситуації,  з  якими  стикалися  діти,  ймовірніше   викликатимуть  у  них  співчуття  та  емпатію.

Обговорення   почуттів   та ідей  - значно  важливіше  за пошук  ідеального  вирішення проблеми.  Заохочуйте дітей  називати  почуття (свої  власні  та  персонажа),  слухати  один  одного,  висловлювати  свої   ідеї  та  співпереживання  ляльці. 

Аналізуючи почуття ляльок,  діти  починають  розуміти  їхні   мотиви,  тобто те,  чому  саме   вони   так   поводилися   і  думали. 

Дітям   подобається   давати  поради   і  висловлювати   пропозиції  лялькам,   а  також  говорити   про  свої  власні   вчинки  та   ситуації,  які   траплялися   особисто  з  ними.

Вправа 5:  Розповідаємо історію.

Мета  дати  можливість   учасникам  скласти  історію,  яку   персонаж  «розповість»  дітям. В такий спосіб   учасники  зможуть   набути  практичних  навичок   створення та  відтворення  історії   ляльки-персони.

Виконання   вправи.

    1. Робота  в  групах.

О`бєднайте   учасників   у  групи.  Запропонуйте їм  за 10  хвилин  створити  історії  для   ляльки-персони,  дотримуючись  всіх   складових структури  заняття. По  завершенні  нехай  учасники   презентують   створені  історії.  Після презентацій   тренер   розповідає свою історію  ляльки-персони (як зразок).

Обговорення.

Поставте  учасникам    запитання  та  занотуйте  відповідні  на  аркуші паперу:

    Яким  чином  приходить  лялька-персона   до  дітей   в  групу   та яким  чином вона  йде?

    Яка  роль педагога   у спілкуванні дітей  з  лялькою-персоною?

    Скільки   часу  має  тривати   візит?

    Як   передається   інформація  від  ляльки-персони  до  педагога?

    Яка кількість  інформації має бути  отримана  дітьми за  один  візит  ляльки?

    Які  запитання  ставить  вихователь?

    Із   якою   інформацією   лялька-персона приходить  до  дітей  в  групу на  початку  їхнього  знайомства?

Підсумок.

Нагадайте  учасникам,  що  вони  ознайомилися з  педагогічним методом  для соціального  та  психологічного  розвитку  дитини  «Лялька як  персона».

За  допомогою   ляльки-персони   діти   можуть  знайти  розраду   в  усвідомленні   того,  що   не  лише   вони  переживають   болісні   почуття  («я  не  один  такий»,  «він  такий  само,  як  я»).  Допомагаючи  лялькам  вирішувати  їхні   проблеми,  малюки  отримують   можливість   висловлювати   власні   почуття,  які  тримають   у  собі,  та  дізнаються,  що  коли  поділишся  з  кимось  своєю   проблемою  стає   легше.

Історія   може  засмутити,  особливо,  якщо  відображає  власне  життя,  втім,  вона  може  й  сприяти   виробленню   навичок  для подолання  складних  життєвих обставин. 

Якщо  окремі  діти не дуже  задоволені   певними  своїми  якостями,  педагог може  розповідати   історії,  в  яких   персонажі   позитивно  сприймають  подібні   аспекти  своєї   особистості   або   навіть  пишаються  ними. 

Такий  педагогічний  прийом  допомагає  дітям  побачити  себе  в   новому  світі.

Домашнє  завдання: створити  ляльку-персону,   спланувати  заняття   за  участю  цієї  ляльки.

3.2. Інструмент для роботи педагогів

Заняття з використанням ляльок підвищують рівень участі дітей, спонукають їх активно слухати, а педагогів − приймати відповіді кожної дитини і надавати позитивний зворотний зв’язок.

Завдяки лялькам дорослий не нав’язує дітям власні ідеї (може відійти вбік і дати малюкам можливість самостійно визначити почуття персонажа та намагатися знайти вихід з його складної життєвої ситуації).

Із допомогою ляльок педагог має змогу реагувати на проблемні питання, які виникають під час занять. Водночас можна діяти випереджально та обговорювати певне питання до того, як воно виникне в групі (наприклад: різні форми дискримінації та упередженості, зокрема за ознакою інвалідності, мови, соціального становища, сексуальної орієнтації, культури, віри, стану здоров’я, особливостей зовнішності тощо).

Ляльки допомагають кардинально змінювати культуру групи: покінчити з дражнінням, прізвиськами та ексклюзією − на зміну яким прийдуть турбота, повага і підтримка.

«Під час зустрічей із лялькою діти навчаються неупереджено ставитися до людей, які відрізняються від інших і не є «ідеальними», пошуку виходу зі складних ситуацій допоможе дітям не розгубитися у своєму дорослому житті».

Методика використання ляльок-персон дає оптимальні результати за умови її реалізації в межах інклюзивного освітнього середовища, спрямованого на подолання упереджень. Перед тим, як почати працювати з ляльками, доцільно обговорити цей метод з усіма колегами, щоб наперед визначити проблемні питання і заручитися їхньою підтримкою

«Обговорення проблемних ситуацій за допомогою ляльок-персон не означає, що відразу буде знайдено шляхи їх вирішення. Часто це тривалий процес, коли одну проблему розбирають впродовж кількох занять. Не кожну проблему діти в змозі вирішити, але розмова про неї сама по собі є корисною.

Також, важливо, аби діти відчували, що є безпечне місце, де вони можуть поговорити про те, що відбувається в їхньому житті».

«Методика «Лялька як персона» – своєрідна модель світу, яка допомагає дошкільнятам збагатити і узагальнити свої знання про цей світ, про відносини між людьми, розвинути навички комунікації та взаємодії, зростити в собі кращі людські якості!».

«Не всі історії ляльок-персон закінчуються добре, і для дітей це важливий життєвий урок. У педагога не завжди є відповідь, ми можемо пошукати її разом або лялька-персона може знайти її сама та розповісти про це наступного разу».

3.3. Обираємо ляльок

Де взяти ляльку-персону

Ляльок можна виготовити самостійно або ж придбати.

Їх можна зробити з картону, а їх одяг − з паперу; форми тіла, колір шкіри, тип волосся тощо мають виглядати природно.

Яких персонажів варто використовувати

Доречно, щоб ваша перша лялька репрезентувала культурну більшість дітей у вашій групі (йдеться про колір шкіри, культурну приналежність, мову спілкування тощо). Простежте, щоб риси обличчя ляльок були реалістичними. Якщо в ляльок є волосся, то на дотик воно має бути схожим на справжнє.

Представляйте ляльку-хлопчика першою, бо інакше діти вважатимуть, що всі ляльки – це дівчатка і призначені лише для дівчаток. Варто мати рівномірну кількість різних персонажів хлопчиків і дівчаток.

Почніть з однієї-двох ляльок і поступово поповнюйте свою колекцію: що більше персонажів, то ширший діапазон людського розмаїття, з яким можна ознайомити дітей. В садочку мають бути ляльки, які представляють приналежність до різних рас, культур, людей з інвалідністю (навіть якщо в закладі таких дітей немає). Це особливо важливо в ситуації, коли всі діти належать до однієї культурної групи і володіють лише домінуючою мовою.

Намагайтеся залучати батьків до виготовлення чи придбання ляльок для того, щоб персонажі виглядали правдиво (фізичні особливості зовнішності, культурна приналежність тощо) і щоб ті чи інші типи інвалідності були передані точно.

Імена персонажів добирайте відповідно до їхньої індивідуальності та культурного походження.

Простежте, щоб на підсвідомому рівні у дітей не підсилювались стереотипи.

Наприклад, нехай серед колекції ваших персонажів будуть: одна лялька з інвалідністю, але не безпомічна; ляльки з бідних і багатих родин; у деяких ляльок мами будуть висококваліфікованими фахівцями, а в інших домашнім господарством опікується тато, в деяких ляльок буде тільки мама чи лише тато, а деякі житимуть зі своєю бабусею. Наявність кількох ляльок (колекції) гарантує, що неприємні життєві ситуації розподілятимуться між ними таким чином, щоб жодна з них не виглядала в ролі «жертви».

Як виготовити ляльку

Залежно від вашого задуму, вони можуть бути маленькими чи більшими, але оптимальним видається зріст близько 70 см, оскільки такому персонажу пасуватиме одяг малюка до 6-ти місяців. Ляльки з м’якої тканини привабливіші, їх хочеться обійняти. Це особливі ляльки, не схожі на тих, які є у домашньому ігровому куточку. Рекомендується використовувати м’яку та нещільну набивку, щоб лялька могла сидіти, згинати руки і щоб шия була достатньо міцною, аби втримувати голову.

Необхідно дотримуватися вимоги безпеки та гігієни: не використовуйте токсичні матеріали чи такі, що спричинюють алергію, уникайте намистин та дрібного декору, бо маленькі діти можуть їх проковтнути тощо.

Щоб відтворити різні кольори шкіри, використовуйте тканину різних відтінків (від темно-коричневого до рожевувато-бежевого).

Щоб отримати реалістичні кольори, спробуйте проекспериментувати з природними барвниками (наприклад лушпинням цибулі, ромашки, шавлії чи горіху), відваром яких фарбується тканина. Намагайтеся виготовити волосся ляльки таким чином, щоб воно виглядало природним і було приємним на дотик; продумайте різні зачіски, відповідно до індивідуальних особливостей задуманого персонажа.

Для кучерявого волосся оберіть шерсть чи інший матеріал, який можна знайти в крамницях товарів для рукоділля. Щоб волосся було густим, прикріплюйте окремі пасма якнайближче одне до одного. Надійно прикріпіть волосся до голови, аби воно не спадало, коли діти «спілкуються» з ляльками.

Можна додати різні прикраси для волосся (стрічки, бантики тощо).

Одяг для ляльок можна виготовити самостійно, придбати вживаний у магазині чи на ринку або попросити батьків принести непотрібні дитячі джинси, футболки, шорти, плаття тощо. Для кожної ляльки варто мати кілька комплектів одягу, щоб вони не були завжди вдягнуті в одне й те саме, коли «приходять у гості» та «розповідають» свої історії.

Для ляльок з виразною інвалідністю можна виготовити окуляри, слухові апарати, милиці, візки (дещо можна попросити принести батьків чи звернутися до відповідних організацій, де є такі речі, що вийшли з ужитку). Порадьтеся з батьками про те, як зробити такі речі реалістичними. Можна також зробити ляльок, що зображають дітей із синдромом Дауна, повненьких персонажів тощо.

3.4. Заняття з лялькою-персоною

Загальна організація роботи

Під час роботи з ляльками педагог виконує функцію їх перекладача.

Педагог не є лялькою (не перевтілюється у цей персонаж), а лише говорить від її імені: переповідає дітям те, що лялька «прошепотіла» на вушко або розповіла раніше.

Поводьтеся з лялькою бережно, коректно. Так ви подаєте дітям приклад, як вони мають ставитися один до одного.

Оптимально організувати заняття тривалістю 5-7 хвилин з усією групою або у підгрупах (по 10-12 малюків). Розмістіть малечу півколом, щоб якомога більше з них могли долучатися до обговорення. Якщо група надто велика, ймовірно, що діти стануть непосидючими, очікуючи своєї черги висловитися.

Крім того, у завеликій групі педагогу складно стежити за тим, що відчуває кожна дитина і заохочувати кожного до участі в обговоренні.

У дитячому садочку доцільно встановити певні правила використання ляльок. Наприклад, не використовувати їх під час звичайних ігор. Адже це особливі ляльки, які «приходять» у гості лише, коли група збирається разом для спільної бесіди. Це не іграшка у звичному розумінні. Час від часу лялька чи ляльки можуть залишатися у приміщенні групи під вашим наглядом з особливою метою: можливо, вони трішки посидять у читальному куточку, або приєднаються до дітей на занятті співів, або в них буде індивідуальна бесіда з окремою дитиною. Іноді лялька може «прошептати» щось на вушко окремій дитині (слова підбадьорення, пораду тощо).

3.5. Знайомимо дітей з персонажем

Візьміть ляльку на руки і представте її дітям. При цьому слід говорити звичайним тоном. Нехай лялька час від часу щось «шепоче» вам на вухо.

Можна сказати дітям, що вони не зустрічалися з цією лялькою раніше, але невдовзі стануть добрими друзями. Ляльку можна провести по колу, щоб діти привіталися за руку чи обійняли. Зауважте малюкам, що лялька не любить, щоб її роздягали чи смикали за волосся, або зупиніться і запитайте ляльку чи не заперечує він/вона, щоб його/її обняли.

Під час першого візиту не потрібно розповідати особисту історію ляльки, ви лише знайомите дітей з нею. Коротко представте: зазначте 3 – 4 важливі деталі про родину ляльки, її уподобання, звички, зацікавлення. Презентація під час знайомства має бути короткою, інформативною і цікавою. Головне завдання цього етапу – привернути увагу дітей, зацікавити тим, що відбуватиметься з лялькою надалі. У малюків має виникнути бажання поділитися інформацією зі свого життя саме з нею.

За допомогою запитань спонукайте дітей по черзі ділитися своїм досвідом інформацією про себе. Наприклад: «Софійка (лялька) любить апельсини. А які ваші улюблені фрукти? Ти також любиш апельсини чи тобі більше подобаються інші фрукти?» Заохочуйте дітей ставити запитання, обговорювати персонажа та ділитися інформацією про власне життя.

Наприкінці нагадайте малечі, як звати ляльку, з якої вона родини тощо. Під час подальших занять розповідь про неї буде докладнішою, із розгортанням подій у її життєвих історіях. Особиста історія кожної ляльки залишається незмінною так само, як історії дітей.

Створюємо «маленьких людей»

Народження персонажа

Щоб створити особисту історію персонажа, індивідуальність кожної ляльки, потрібно визначити її стать, фізичні характеристики, колір шкіри, характер, тип родини, культурну, релігійну і соціальну приналежність, мову чи мови, якими вона розмовляє, стан здоров’я, страхи, уподобання, особливі здібності та особливі потреби.

Найкраще джерело інформації − батьки та інші члени родини. Наприклад, можна розпитати батьків, чия дитина пересувається у візку, про практичні труднощі та радості в її житті.

Можна також отримати інформацію з інтернету, в бібліотеках та в місцевих громадських організаціях.

Щораз, додаючи новий персонаж до своєї колекції, запросіть усіх вихователів обговорити та узгодити її особисту історію та інші аспекти.

Намагайтеся залучати до цієї розмови батьків/піклувальників.

Ведіть записи про кожний персонаж, який створюєте. Обов’язково фіксуйте всі деталі, які додаєте під час занять з дітьми, коли лялька розповідає свою історію. Для кожної ляльки доцільно завести окремий зошит чи папку, а на обкладинку можна наклеїти її портрет, намальований кимось із дітей.

Ознайомте батьків із цими записами. Знаючи особисту історію кожної ляльки, легше вибрати ту, чия особистість найбільше відповідає життєвій ситуації, про яку вона розповідатиме дітям.

Складаємо особисті історії ляльок

Якщо ви придумуєте історії, які стосуються життя малечі, це їм сподобається, вони активно долучатимуться до обговорення та навчатимуться з них. Цікаві сюжети, в яких описуються сильні емоції, наприклад, коли йдеться про конфлікти між дітьми, які не можуть поділити іграшки, або про вилучення з гри, допомагають зробити історії реалістичними та привернути увагу.

Коли ви починаєте працювати з ляльками, використовуйте звичайні повсякденні сценарії з радісними подіями, і лише згодом переходьте до сумних історій чи складних ситуацій.

Продовжуйте чергувати щасливі історії з історіями про емоційні та соціальні проблеми.

Ви вирішуєте, чому лялька розповідатиме ту чи іншу історію та визначатимете, чого саме діти мають навчитися, або що вони мають відчувати.

Ви маєте добре знати історію кожної ляльки, щоб вибрати ту, яка найбільше відповідає характеру життєвої ситуації, про яку вона розповідатиме дітям. Звісно, не завжди можна передбачити реакцію дітей. розглядаєте з дітьми певну проблему ще до того, як малюки з нею стикнуться.

Коли ви складаєте історії на основі реальних випадків, які відбувалися в садочку чи про які вам розповіли батьки, доречно вибрати ляльку іншої статі, культурної приналежності чи з інакшим складом родини, щоб дитина не впізнала себе і щоб її не впізнали інші діти. Тобто намагайтеся не привертати небажану увагу до цієї дитини.

Нагадайте дітям про особистість ляльки та її минулий візит (хто ця лялька і що відбувалося, коли вона(він) приходила до нас у гості минулого разу?).

Водночас, не використовуйте слово «лялька», а завжди називайте персонажа на ім’я.

Виступаючи в ролі оповідача, розкажіть історію, яка слугує вступом до заняття (Що сталося з лялькою тепер?).

Виступаючи в ролі фасилітатора, ставте відкриті запитання, насамперед, щоб спонукати дітей виявляти емпатію та говорити про емоції (Як на вашу думку, що відчувала лялька? Як би ви почувалися, якби з вами таке сталося?), а потім запропонуйте поміркувати над способами вирішення проблемної ситуації (Що, на вашу думку, лялька має зробити? З ким вона може поговорити? Як ми можемо допомогти ляльці?).

У ролі оповідача, завершіть заняття: подякуйте дітям за їхню участь в обговоренні, нагадайте про найбільш доречний варіант (чи варіанти) залагодження проблемної ситуації та дозвольте попрощатися з лялькою, яка «обіцяє» наступного разу розповісти про те, як вирішилася ця ситуація.

За можливості, проводьте заняття мовою, якою діти розмовляють вдома / рідною мовою. Якщо вам потрібна допомога перекладача, спробуйте залучити когось із батьків / піклувальників чи старший дітей.

Побудуйте історію навколо одного простого питання і не відходьте від нього. Розповідаючи історію про те, що сталося з персонажем, будьте конкретні та уникайте узагальнень, вживайте зрозумілі дітям слова. Таким чином у вас із дітьми має скластися конкретна, предметна бесіда про те, що сталося з лялькою і як вона (він) почувається через це.

Створюйте історії, які відповідають віку дітей, цікаві для них, спонукають до участі в розмові та містять нову інформацію чи корисний досвід. Близькі дітям сюжетні колізії з яскравими емоціями, які часто трапляються в житті дітей (улюблена їжа, популярний мультик тощо) привертають дитячу увагу.

Коли використовуєте більше однієї ляльки, продумайте характер взаємин цих персонажів і те, чого діти могли б навчитися в кожної з них. Можна «привести в гості» дві ляльки, з якими діти вже знайомі, щоб кожна розповіла власну версію тієї самої історії, − тобто запропонувати дітям два погляди на одну й ту саму подію / ситуацію.

Ви навіть можете долучити більше персонажів, щоб допомогти дітям навчитися зважувати на потреби цілої групи. Але, збираючись це зробити, пам’ятайте, що потрібно бути обережним, аби не заплутати малечу.

Консультація 1. «Створюємо персону»

Ляльки-персони – це не звичайні іграшки чи маріонетки. Ви наділяєте їх власною індивідуальною особистістю, або «персоною», перетворюючи ці неживі предмети на «людей» зі своїм характером, родиною, культурним і класовим походженням, іменем, гендером і віком. Більшість дітей швидко помічають, що лялька-персона чимось схожа на них, відчувають емоційну спорідненість з нею і починають їй співчувати, поділяючи її радості й печалі.

Нас не має дивувати цей емоційний зв'язок дітей з ляльками-персонами, те, що вони бачать у них себе і приймають їх як маленьких друзів. Проте, цікаво бачити, як про ляльок думають вихователі, вчителі й студенти, поводяться з ними як з дорогими їм «людьми». Знання персони кожної ляльки дає їм змогу кожного разу обирати найбільш підходящу для конкретної ситуації, яку лялька прийшла «розповісти» дітям.

Для створення добре продуманих і достовірних персон, в розповіді про них потрібно згадати важливі факти, зокрема: де лялька мешкає і спить, якою мовою (чи мовами) розмовляє, які має уподобання; що вона вміє добре робити, і в чому стикається з труднощами, що приносить їй радість і що засмучує, лякає або хвилює; як довго її родина проживає в цій країні, якщо така інформація є доречною і йдеться про життєвий досвід біженців, представників ромської/кочової спільноти. В процесі формування персони, зокрема для ляльки, з культурою якої ви не знайомі, намагайтеся підібрати для неї відповідне ім’я і правильно його вимовляти. Постежте за тим, щоб між дітьми і ляльками були певні подібні риси і деякі відмінності.

Історія родини, культура, мова і релігія мають узгоджуватися між собою. В цьому сенсі корисним джерелом інформації стануть батьки. Певні моменти стосовно їхніх дітей задають загальну основу, на яку ви будете спиратися в процесі розроблення персони для кожної ляльки, наприклад: вирішувати якої вона статі, етнічного і класового походження, який у неї склад родини, тип домівки, релігія, культурне оточення, мова (чи мови) спілкування, фізичні риси, колір шкіри, які в неї особливі здібності чи інвалідність, що вона любить і не любить.

Під час цієї роботи слід бути обережним, щоб уникнути мимовільного підсилення окремих стереотипів. Для цього до створення персони варто залучити цілу команду з числа працівників навчального закладу і мати набір різних ляльок.

Діти з особливими освітніми потребами не повинні бути безпомічними. Серед ляльок мають бути діти з багатих і бідних родин. Деякі їхні мами – високо кваліфіковані фахівці, тоді як в інших тато лишається вдома і доглядає за «сином» чи «дочкою». Імена ляльок мають відповідати їхній індивідуальності та культурному походженню.

Кожного разу, коли до колекції додають нову ляльку, всі вихователі й, за можливості, батьки мають обговорити і погодити персону цього «хлопчика» чи «дівчинки» та інші деталі. Знайомлячи дітей з новою лялькою, розкажіть деякі факти про неї (нього). При цьому основні факти про персону ляльки залишаються незмінними, так само, як незмінною є базова інформація стосовно дітей.

Потрібно фіксувати і зберігати інформацію про кожну персону, яку ви створюєте спільно з рештою працівників, а також усі нові подробиці, які поступово додають під час оповідання історій ляльки на заняттях. Також, слід ознайомити батьків з цією інформацією.

Деякі запитання для початку:

  • Скільки ляльці років?

  • Це хлопчик чи дівчинка?

  • Як звати ляльку?

  • Якою мовою (чи мовами) вона «розмовляє»?

  • Що приносить ляльці радість, засмучує, змушує сердитися?

  • Чи є щось, чого ця лялька боїться?

  • Де лялька мешкає? Наприклад, у квартирі, в окремому будинку, в трейлері, в місці тимчасового проживання?

  • З ким мешкає лялька?

  • Лялька спить у власній кімнаті чи в одній кімнаті з іншим членом родини?

  • Ким працюють тато та/або мама ляльки? Можливо, один з них чи обоє – безробітні?

  • Чим лялька полюбляє займатися вдома?

  • Які предмети в школі даються ляльці добре і з якими виникають труднощі?

  • Чи є щось, що їй (йому) не можна робити, наприклад тому, що вона поки замала, має інвалідність або одну чи більше додаткових потреб?

  • Яка їжа їй (йому) подобається і яку вона (він) не любить?

  • Чи є в житті ляльки певні особливі дні? Як вони проходять?

  • Чи було в житті ляльки або чи має в її житті статися щось таке, про що діти мають знати?

консультація 2. «Ляльки та їхні історії»

Дітям потрібен час і місце, щоб говорити про свої почуття та ідеї. Вони також потребують, щоб їм читали і розповідали історії. Вони можуть слухати думки інших людей і чекати своєї черги, коли отримають право висловитися. Щоб організувати розмову належним чином, коли в певний момент говорить лише одна дитина, а решта слухають, можна скористатися певним символічним предметом, який надає право висловитися тому, хто тримає його в руках. Цей предмет передають по колу, і якщо хтось із дітей не бажає говорити, його (її) не примушують.

Досвід показує, що найбільш ефективно такі заняття проходять в малих групах, бо тоді в кожного є можливість взяти участь в обговоренні. У великій групі діти втрачають терпіння, очікуючи своєї черги щось сказати; вихователю або вчителю складніше слідкувати за тим, як почувається кожна дитина, і помічати для себе, хто активно долучається до розмови, і хто залишається пасивним. Здатність чекати і слухати іншу людину є важливою складовою методики оповідання історій ляльки-персони.

За можливості, слід розмістити групу таким чином, щоб усі сиділи на одному рівні. Якщо діти, які пересуваються на візку, можуть сидіти на стільці чи на підлозі, то решта групи має сидіти так само. Для дітей з порушеннями слуху необхідно забезпечувати максимальну кількість візуальних підказок, а дітям з порушеннями зору слід давати можливість доторкнутися.

Ляльки-персони та їхні історії − це ефективна педагогічна техніка, яка допомагає дітям усвідомити, що їхні слова і вчинки можуть завдавати болю оточуючим. У процесі спільної розмови про почуття інших людей діти отримують нагоду висловити власні емоції і поміркувати над способами виправлення ситуації.

Почніть обговорення з таких запитань: «Як ви гадаєте, вона (він) засмучена(ний) чи радіє? Чи буває так, що іноді ви також засмучені? Після викладу ситуації відразу запитайте дітей, що, на їхню думку, відчуває лялька у зв’язку з описаними подіями?

Складаючи історії на основі реальних випадків, потрібно змінювати ситуацію таким чином, щоб уникнути точного зображення реальних переживань певної дитини. Зокрема рекомендується змінити стать ляльки, її етнічну приналежність чи характеристику родини.

Під час таких занять, орієнтованих на розв’язання проблемних життєвих ситуацій без осуду та звинувачування, діти почуваються достатньо впевнено, щоб ділитися власним досвідом і пропонувати шляхи вирішення проблем, про які приходять «розповісти» ляльки. Вони пересвідчуються в тому, що сама розмова про проблему і прохання про допомогу можуть привести до позитивних наслідків. Розуміння того, що дії мають свої наслідки, є ще одним важливим уроком, на засвоєння якого спрямованні ці історії.

Залучення до «оповідання» історій різноманітних і відповідних ляльок-персон дає змогу представити широкий набір різних способів життя, культур, мов і здібностей, які однаково цінні та однаково заслуговують на повагу. Дітям потрібно чути історії про ляльок, які живуть в таких самих родинах, як вони, та в родинах іншого типу.

Таке навчання має підсилюватися іншими аспектами змісту освіти та навчально-методичними ресурсами. Спонукаючи дітей говорити про себе і свою родину, педагог тим самим дає можливість кожному дізнатися про подібні й відмінні характеристики в межах групи та усвідомити, що бути не таким, як усі, − добре і дражнити одне одного за це не варто.

Педагог намагається заохочувати всіх дітей до активної участі, але іноді в декого немає бажання розповідати про свою родину і її життєвий уклад. Наприклад, батьки в родинах біженців, які прибули з країни з репресивним суспільством, або батьки з ромських / кочових родин, що затято захищають свою культуру від допитливих сторонніх, навчають своїх дітей нікому нічого не розповідати про себе і свою родину. Та коли між дітьми й ляльками встановлюється емоційний зв'язок, вони стають більш відкритими й готовими ділитися інформацією. А батьків слід запевнити в тому, що участь в такому обговоренні піде дітям на користь.

Педагогам необхідно постійно відстежувати свою реакцію на окремих дітей, щоб навчитися ставитися до кожної дитини однаково і з однаковою турботою. Ваша похвала, підтвердження того, що ви почули й зрозуміли сказане, ваші позитивні коментарі у відповідь на слова дітей суттєво підвищують їхню самооцінку і впевненість у собі.

Також, педагогу слід прийняти і визнати той факт, що уявлення деяких дітей про «правильний» спосіб дій і взаємодії не завжди збігатимуться з його власними. Варто пам’ятати, що в дітей мова тіла, їхня міміка і жести можуть відрізнятися від ваших.

Інклюзивна освіта-перспектива нова

Хоч різні можливості – рівні права!

Кожна дитина – це цілий світ,

Освіта,повага, і рівність для всіх

За допомогою ляльки-персони діти зможуть знайти розраду в усвідомленні того, що не лише вони переживають болісні почуття («я не один такий», «він такий само, як я»). Допомагаючи лялькам вирішувати їхні проблеми, малюки отримують можливість висловити власні почуття, які тримають у собі, та дізнаються, що коли поділишся з кимось своєю проблемою ˗ стає легше. 

Історія може засмутити, особливо, якщо відображає їхнє власне життя, втім,, вона може й сприяти виробленню навичок для подолання складних життєвих обставин. Якщо окремі діти не дуже задоволені певними своїми якостями, педагог може розповідати історії, в яких персонажі позитивно сприймають подібні аспекти своєї особистості або навіть пишаються ними.

Такий педагогічний прийом допомагає дітям побачити себе в новому світлі.

Використовуючи ляльок, ми можемо очікувати на певні результати.

Формування здорового способу життя

Діти здатні ухвалювати зважені рішення стосовно свого здоров’я та гігієни, суспільної гігієни та гігієни навколишнього середовища.

Діти пояснюють правила безпеки вдома та в дошкільному закладі, розуміють, що вони мають право сказати «ні» насильству, а також знають, як, де і в кого отримати підтримку.

Діти навчаються визначати проблеми гігієни навколишнього середовища, ставити запитання стосовно них та вирішувати їх вдома та в дитячому садку.

Соціальний розвиток

Діти виявляють розуміння своїх та загальнолюдських прав та обов’язків, демонструють розуміння різних культур.

Діти вивчають свої права та обов’язки в родині та в ширшому колі родичів, дружні стосунки, стосунки з однолітками та в ширшій громаді, типові для їхніх власних та інших відмінних культур.

Особистісний розвиток

Дитина може використовувати набуті життєві навички для реалізації та розвитку особистого потенціалу, щоб ефективно відповідати на виклики в своєму світі.

Дитина формує повагу до себе і свого тіла.

Дитина виражає та описує свої різні інтереси, здібності та емоції, здатна обстоювати свої права в різних ситуаціях.

Дитина навчається справлятися з гнівом і конфліктними ситуаціями.

Дитина опановує навички управління в середовищі ровесників та групової роботи.

Розвиток мовлення та мислення

Дитина здатна спілкуватися впевнено та ефективно тією мовою, якою розмовляє, в широкому діапазоні ситуацій; використовувати мовлення для опанування низки понять, для дослідження і пізнання (ставлять запитання, пропонують шляхи вирішення проблем і пояснення). Використовує мовлення, щоб описувати подібні характеристики і відмінності, аналізувати, пропонувати альтернативні шляхи вирішення проблем.

Дитина здатна використовувати мовлення, щоб висловити свої міркування, а також аби отримувати, обробляти і використовувати інформацію для навчання; зіставляти, порівнювати і класифікувати, ставити запитання і шукати пояснення,пропонувати шляхи вирішення проблем та альтернативні варіанти, планувати послідовність кроків у виконанні певного завдання.

Зустріч «Лялькою-персоною Маринкою»

(інклюзивна группа)

Тема. Вчимося читати

Мета: спонукати дітей до спілкування з лялькою-персоною; надати дітям інформацію про домашніх улюбленців родини маринки; ініціювати   обговорення стосовно того, які домашні тварини мешкають поруч, як вони з’явилися, як діти ними опікуються; запропонувати дітям знайти вихід із ситуації «Як навчитися читати та познайомитися з вчителькою»; виховувати емоційно-позитивне ставлення дітей до подібного спілкування через посередника-вихователя, бажання дбати за домашніми тваринами, інтерес до школи.

Хід заняття:

Вихователь: Діти, сьогодні я зустріла нашу знайому дівчинку Маринку і запросила її в гості.

Стук у двері.

Вихователь: Я піду подивлюсь, може вона прийшла. (Виходжу за двері і повертаюся з лялькою)

-      Ось і прийшла Маринка.

-      Привітайтеся із Маринкою.

(Вихователь слухає що «говорить» лялька на вухо)

Вихователь: Маринка говорить, що дуже рада вас бачити.

(Слухаю, що «говорить» лялька на вухо)

Вихователь: Діти, Маринка розповіла, що скористалася  вашими порадами, які ви їй дали минулого разу, коли в неї боліли зубки, полоскала ротик сольовим розчином і в неї тепер не болить зубик. Вона тепер щодня зранку і ввечері чистить зубки.

(Вихователь слухає, що «говорить» лялька на вухо)

Вихователь: Вона питає чи чистите ви зубки і коли?

(Вихователь слухає, що «говорить» лялька на вухо)

Вихователь: Маринка говорить, що дуже рада за вас.

(Вихователь слухає, що «говорить» лялька на вухо)

Вихователь: Діти, Маринка розповіла мені, що принесла світлини домашніх улюбленців попугая Гоші та собачки Робін. Хочете подивитись? (Передаю дітям альбом з фотографіями. Діти передають по колу і роздивляються).

Вихователь: Маринка запитає чи звернули ви увагу, які гарні хвильки на крилах  Гоші.

-      запитає чи знаєте ви породу собачки Робін.

-      Так, це лабрадор. (Повторити породу)

(Вихователь слухає, що «говорить» лялька на вухо)

Вихователь: Діти, Маринка мені розповідає, що коли вони переїхали у наше місто з Донецька, їй було дуже сумно, адже в неї зовсім не було друзів. І мама з татом їй принесли маленьке, біленьке, пухнасте цуценятко. Маринка назвала його Робін, а старший братик Тарасик приніс додому папужку Кешу.

(Вихователь слухає, що «говорить» лялька на вухо)

Вихователь: Маринка мені розповіла, що про їхніх домашніх улюбленців переважно піклуються мама із старшим братиком тарасиком. Тарас вигулює їхню собачку, а мама годує Робіна та Гошу. Маринка також допомагає мамі і братику, вона може помити миску з-під їжі Робіна та Гоші.

(Вихователь слухає, що «говорить» лялька на вухо)

Вихователь: Маринка мені говорить, що дуже любить, коли у вихідні вони всією сім'єю йдуть до парку і беруть із собою Робіна. У парку Робін дуже любить гратися з м'ячем. Усі по черзі кидають м'ячик, а Робін наздоганяє його і приносить. Іноді і Маринка бігає разом з Робіном. А коли вони повертаються додому, то їх радісно зустрічає папуга Гоша.

(Вихователь слухає, що «говорить» лялька на вухо)

Вихователь : Дітки, Маринка питає, а у вас є домашні улюбленці. Хто вони? Як їх звуть? Хто про них піклується? Що вони люблять?

(Вихователь слухає, що «говорить» лялька на вухо)

Вихователь: Маринка просить вас наступного разу, коли вона прийде, принести світлини своїх домашніх улюбленців

(Вихователь слухає, що «говорить» лялька на вухо)

Вихователь: Дітки, а ви знаєте, що Марині також 6 років і їй треба йти до школи, але вона дуже боїться, бо не вміє читати і нікого там не знає.

(Вихователь слухає, що «говорить» лялька на вухо)

-     Вона говорить, що вивчила усі букви і знає алфавіт, але читати не вміє.

-     А ви знаєте букви?.

(Діти по черзі називають букви)

(Вихователь слухає, що «говорить» лялька на вухо)

Вихователь: Вона дуже рада, що ви також знаєте алфавіт і просить у вас поради, як швидше навчитися читати і познайомитись із вчителькою. 

(Поради дітей)

-     Читати кожного вечора з батьками.

-     Читати афіші, вивіски на магазинах, аптеках.

-     Читати книжки зі складами

Вихователь: Покажи, Ваня, яка в нас є книжка зі складами.

-     Марина каже, що в неї є така.

-     Записатися в школу раніше.

-     Ходити в школу у вихідні дні з батьками.

(Вихователь слухає, що «говорить» лялька на вухо)

Вихователь: Маринка каже, що вона скористається вашими порадами. І може потім не буде боятися йти до школи. Маринка говорить, що їй сподобалось у нас в гостях, але час повертатися додому.

-    До побачення.

Конспект заняття з фізкультури в інклюзівній групі

Мета: продовжити вчити дітей піклуватися про своє здоров’я. Розвивати м’язи ніг, рівновагу, спритність, координацію рухів, увагу. Формувати здорову стопу. Зміцнювати захисні сили організму, шляхом використання елементів масажу. Виховувати бажання піклуватися про своє здоров’я.

Інвентар: лялька-персона, «Доріжка здоров’я», сухий басейн із м’ячиками, «Гусениця», «Удав», паперові серветки, масажні м’ячики, кришечки із пластикових пляшок,  короткі гімнастичні палички, морські камінці, аудиозаписи.

Спосіб організації: поточний, фронтальний.

Хід заняття

І. Вступна частина (2-3 хв.)

(Прихід ляльки-персони)

Вихователь: Діти, до нас завітала Наталочка, їй 5 років, вона приїхала з Донецька. Наталочки хворіє на плоскостопість: вона носить спеціальне взуття, їй важко виконувати фізичні вправи, бо швидко утомлюються ніжки.

Наталочка говорить, що не хоче хворіти на плоскостопість, та просить допомогти їй вилікуватися.

Вона запитує: «Що треба робити, щоб ніжки не хворіли?» (Відповіді дітей)

Наталочко, дітки зараз виконають всі необхідні вправи для ніжок, а ти запам’ятай, та будеш виконувати оздоровчі та профілактичні вправи  щоденно, щоб твої ніжки були здоровими.

ІІ. Підготовча частина (4-5 хв.)

Вихователь: щоб допомогти Наталочці, нам треба відправитися в подорож до «чарівної лісової галявинки».

  1. Звичайна ходьба (ідемо по доріжці)

  2. Ходьба на носочках (по вузенькій доріжці)

  3. Звичайна ходьба (ідемо по доріжці)

  4. Ходьба на п’ятках (по купинкам)

  5. Звичайна ходьба (ідемо по доріжці)

  6. Ходьба на зовнішній стороні стопи («струмочок» між стопами)

  7. Звичайна ходьба (ідемо по доріжці)

  8. Ходьба на внутрішній стороні стопи (між пеньочками)

  9. Звичайна ходьба (ідемо по доріжці)

Треба поспішати. Біжимо (звичайний біг, з високим підніманням ніг (через пеньочки)).

Ми з вами бігли-бігли і прибігли до місця призначення.

Діти, що це? (м’ячі). Так, наталочка принесла нам м’ячі щоб ми навчили її виконувати різні вправи. Давайте ми виконаємо з ними вправи.

Загальнорозвиваючі вправи з маленькими м’ячиками.

Вихователь: Молодці діти, гарно виконали вправи. М’ячики, будь ласка, покладіть на місце.

Давайте походимо по «лісовій галявині» та розглянемо що це на ній розміщено (обладнання) Вам, сподобалася галявина з незвичайним обладнанням?

ІІІ. Основна частина (22-24 хв.)

Вихователь: діти, я пропоную вам назвати наше обладнання та показати Натолочці як правильно виконувати вправи на цьому облоаднанні.

  1. Ходьба по «Доріжці здоров’я».

  2. Ходьба по «Змійці».

  3. Ходьба канату приставним кроком боком.

  4. Топтання у «сухому басейні».

  5. Порвати пальчиками ніг паперову серветку.

  6. Катання стопою м’ячик.

  7. Самомасаж стоп морськими камінчиками «стоун-терапія»

  8. Естафета «Хто швидше» (зібрати у відерця  пальчиками ніг кришечки із пластикових пляшок)

ІV. Заключна частина(3-4 хв.)

Ходьба по колу із рухами рук та топтанням вологого килимка.

Підсумок.

Вихователь: Наталочка діти дякує вам, вона зрозуміла та запам’ятала які вправи потрібно виконувати. Щоб не боліли ніжки.

Конспект інтегрованого заняття

інклюзивній групі «Все починається з доброти

Мета: продовжувати формувати уявлення дітей про моральні якості людини, сприяти їхнім проявам у повсякденному житті; закладати основи духовності; вчити аналізувати свою поведінку і вчинки товаришів, робити компліменти один одному. Формувати вміння висловлювати власну думку. Розвивати мислення та звязне мовлення. Виховувати доброту, прагнення допомагати слабшому, милосердя, бережливе ставлення до природи.

Попередня робота: вивчення віршів, пісень, прислівїв про доброту. Читання та обговорення творів В.О. Сухомлинського «Сьома дочка», «Як Сергійко навчився жаліти».

Обладнання: лялька – персона, дерево доброти, смайлики, мнемотаблиця для вивчення прислівя, « добринки», сердечко з тканини.

Хід заняття

Привітання

Вихователь:

Нумо разом привітаймося,

Теплом ручок обміняймося.

Вліво, вправо повернемось,

Один одному всміхнемось.

Мотивація діяльності

Сьогодні ми здійснимо подорож у казкову країну.

Недалеко від нашого краю

Є країна чудова одна,

Де панує завжди доброта.

Дружно й весело там малята живуть

І до себе в гості запрошують нас.

Тож ми, друзі, хутко збираємось,

В чобітки скороходи швиденько

взуваємось і вирушаємо в дорогу.

В країні казковій нас вже чекають,

Фея Добра нас радо вітає.

Доброго дня, доброго здоровя

Вона нам бажає

Й у володіння свої проводжає.

3.Прихід Феї Доброти.

Фея: Доброго дня ! Бачу малята ви хороші дітки, добрі, чемні, працьовиті.

І я з радістю запрошую вас у подорож на свій острів. Острів Милосердя. А щоб попасти на цей острів, треба виконати завдання які знаходяться в чарівній скриньці. Вправа « Дерево доброти »

Фея:

Як здолаєте усі перешкоди ,

Сподівайтеся від мене тоді нагороди.

І перше завдання для вас - прикрасити це деревце. По черзі , дітки , називайте добрі справи і прикріпляйте смайлик.

( П.В. дітей: Захищаю слабших, підмітаю підлогу, витираю пил, поливаю квіти, піклуюся про кошенятко, ми з татом зробили годівничку, взимку підгодовую пташок, поступився місцем бабусі в автобусі, одягаю молодшу сестричку, знайшов дідусеві окуляри, подав бабусі води, ділюся іграшками з товаришами, бережу природу.)

  • Як багато добрих справ ви робите, друзі. Навіть наше « Дерево Доброти » взимку повеселішало.

4.Перегляд відео презентація «Подорож на острів милосердя»

Обговорення перегляду.

6. Прихід малюка – Злюка (ляльки).

Вихователь:

-Але, що за крик порушив тишу,

Хто біжить, шумить, кричить?

-Доброго дня , Миколко !

А чому ти такий сумний сьогодні ?

Діти , ану тихесенько ,

Що він говорить ?

-Хлопчик сказав , що його звати Миколка ,

Але всі називають його малюк на ймення Злюк.

Відбився зовсім він від рук.

Сьогодні у дворі побився,

Із братом тістечком не поділився,

Ще зранку нагрубив бабусі,

Ну й далі все в такому ж дусі…

Вихователь:

-А що ж тебе, хлопче, до нас привело?

Він просто втомився робити зло.

Тому хоче він змінитись,

Щоб із вами подружитись.

Вихователь:

Що, дітки, повіримо йому і візьмемо з собою у подорож по країні Доброти?

Гра « Ввічливі слова»

Фея : А зараз , малята, перевіримо чи знаєте ви ввічливі слова. Це буде друге завдання для вас. Наталія Валеріївна буде запитання задавати, а ви на них відповідати.

  • Що ми кажемо при зустрічі? ( Добрий день. )

  • Якими словами можна привітатися з другом? ( Привіт, радий тебе бачити. )

  • Що треба сказати, коли тобі зробили щось приємне? ( Дякую. )

  • Що треба сказати, коли когось ненароком образив? ( Вибач, будь ласка. )

  • Що бажають людям, які їдуть далеко? ( Щасливої дороги. )

  • Якими словами запрошують гостей до оселі? ( Ласкаво запрошуємо. )

  • Коли лягаємо спати, що одне одному бажаємо? ( На добраніч. )

Прислівя про доброту.

Фея : Вічливі слова назвали, але цього замало,

Треба прислівя про доброту назвать.

І це буде ваше третє завдання.

Добро, як сонечко гріє.

Хто людям добра бажає, той і собі має.

-Давайте прочитаємо за малюнками прислівя. ( З сонечком тепло , а з мамою добре.)

- Зараз ми складемо і вивчимо ще одне прислівя за малюнками.

Що це зображено ? Як назвати одним словом? (Одяг) .

Хто його одягає ? ( Людина.) На ній одягнений гарний одяг.

А чи можемо ми сказати добра ця людина чи ні ? ( Ми не знаємо.)

Про людину говорять її справи. Що робить дівчинка ? Як ви думаєте це добрі справи чи ні ? Складемо і прочитаємо прислівя . Це одяг . А якщо закреслимо , як будемо говорити ? « Не одяг красить людину , а добрі справи».

Фізкультхвилинка .

У цій групі друзі всі: Я і ти, і ми, і ви.

Добрий день тому, хто зліва,

Добрий день тому , хто справа,

Ми - одна сімя .

У цій групі друзі всі:

Я і ти ,і ми , і ви.

Посміхнись тому , хто зліва ,

Посміхнись тому , хто справа,

Ми- одна сімя .

У цій групі друзі всі:

Я і ти ,і ми , і ви.

Любі гості ,дорогі ,

Вас вітаєм щиро всі.

Ми- одна сімя .

Вправа компліменти.

Фея : У дружній сімї всі поважають один одного і говорять приємні слова .

Наступне завдання : сказати компліменти своїм товаришам.

Вихователь :Це серце – це символ доброти.

Воно вміє любити і радіти, сумувати і співчувати.

Воно може змінювати людину, зробити її добрішою.

Беріть у руки серце і доторкайте його до свого сердечка, щоб воно увібрало усі найкращі почуття, і будемо говорити при цьому приємні слова одне одному.

Фея (звертається до Миколки ): Бачу , хлопче , що від гарних слів

Ти змінився дуже.

А оскільки став ти на шлях добра ,

По- новому тебе називати пора.

Віднині будеш ти Добрячок.

Вихователь: А зараз Миколка хоче щось сказати. Він говорить , що зрозумів , як потрібно себе поводити. Хлопчик буде чемним і добрим . Давайте скажемо йому «До побачення !»

Робота в підгрупах.

Вихователь: Підійдіть до своїх робочих місць відповідно бейджикам та оберіть собі малюнок. Хто вибрав малюнок із зображенням сонечка , той підходить до столика , де зображено сонечко . Хто вибрав сердечко , підходьте до столика із таким зображенням .

Ми будемо працювати у двох групах. Зверніть увагу на малюнки: з добрими і поганими справами . До промінчиків сонечка прикріпимо добрі справи, а до хмаринки – погані.

Вихователь: Ви бачите , що навіть хмаринка заплакала від них. Тож нехай краплинки води змиють все погане на Землі , а залишиться лише добро і радість. А від добрих справ посміхнулося нам сонечко і засяяло все навколо.

Вихователь: Вручення «добринок »

Підсумок заняття:

Фея: Ви мабуть уже зрозуміли, діти,

Що на світі доброму добре жити.

Робіть лише благородні вчинки .

А щоб збою у вас не було чи зупинки,

Я дам вам оці добринки.

І гостям, на згадку про зустріч оцю,

Сувенірчики всім я зараз вручу.

ДОДАТОК 1

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЛЯЛЬКУ-ПЕРСОНУ

1. Ім’я та прізвище: Марійка Скрипаль

2. Стать: дівчинка.

3. Вік: 4 роки. День народження: 19 березня.

4. Рідна мова: українська, може спілкуватися російською.

5. Родина:

  • мама: Ольга Василівна.

  • тато: Роман Миколайович.

  • брат: Микита (3 роки, день народження – 5 травня).

  • бабуся: Ганна Петрівна; дідусь: Василь Федорович.

  • бабуся: Валентина Іванівна; дідусь: Микола Олексійович.

6. Місце проживання: вул.Кармелюка, 23; приватний будинок ыз 5 кімнат;

мешкає з мамою, татом та братиком; має власну кімнату.

7. Тато працює водієм, а мама – вчителем.

8. Захоплення: любить малювати, плавати, гратися машинками.

9. Улюблені страви: манна каша, пиріг з яблуками, морозиво.

10. Особливі дні: Новий Рік, день народження.

11. Що приносить радість: спілкування з родиною, прогулянки з мамою, татом та братиком, похід до кафе, де можна їсти морозиво.

12. Засмучує, змушує сердитися: сварки з друзями, те що дідусь та бабуся далеко живуть і вона їх рідко бачить.

13. Чого боїться: залишатися на самоті, великих собак.

14. Мрія: подорож з батьками до Києва, щоб подарували нову ляльку.

15. Фізичні заборони (у зв’язку з особливостями здоров’я): поганий слух, носить слуховий апарат.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЛЯЛЬКУ-ПЕРСОНУ

Ім’я: зайчик Роман.

Вік: 6 років.

Мова: українська

День народження: 22 квітня.

Тато-заєць: Андрій Іванович.

Мама-зайчиха: Ірина Анатоліївна.

Молодша сестричка – зайчик - Оленка.

Любить: стрибати, гратися гуляти в лісі.

Засмучується: коли на нього не звертають уваги, коли треба розлучатися із друзями.

Боїться: сильного гуркоту, темноти, салютів, вони нагадують йому звуки пострілів мисливців у лісі.

Мешкає: в лісі разом, з батьками, і сестричкою Оленкою трьох років.

Полюбляє займатись: стрибати, конструювати, гратися машинками, складати пазли.

Фізичні заборони (у зв’язку з особливостями здоров’я): здоровий.

Улюблена їжа: капуста, морква.

Улюблені свята: день народження, Новий рік, Різдво.

Улюблені книги, казки, мультфільми: казки Андерсена, мультфільми «Маша і ведмідь», «Трактор Том», «Тачки», «Фіксики».

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЛЯЛЬКУ-ПЕРСОНУ

1. Ім’я та прізвище: Оленка Демченко

2. Стать: дівчинка.

3. Вік: 5 років. День народження: 10 листопада.

4. Рідна мова: російська, розуміє українську, але ще погано нею розмовляє, вивчає англійську.

5. Родина:

  • мама: Марина Іванівна.

  • тато: Олександр Ігорович.

  • сестра: Наталочка (1 рік, день народження – 10 лютого).

  • бабуся: Ольга Андріївна; дідусь: Дмитро Іванович.

  • бабуся: Любов Олексіївна; дідусь: Микола Давидович.

6. Місце проживання: вул.Чайковського, 23, кв. 11, кімнати;

мешкає з мамою, татом та братиком; у кімнаті проживає із сестричкою..

7. Тато працює лікарем, а мама – продавцем.

8. Захоплення: любить малювати, гратися ляльками, конструктором лего.

9. Улюблені страви: морозиво, цукерки, солодощі.

10. Особливі дні: Новий Рік, день народження, Великдень.

11. Що приносить радість: спілкування з родиною, прогулянки з мамою, татом та сестрою.

12. Засмучує, змушує сердитися: сварки з друзями, те що дідусь та бабуся далеко живуть і вона їх рідко бачить.

13. Чого боїться: сильного гуркоту, темноти, салютів, вони нагадують їй звуки пострілів, вибухів у рідному Донецьку де Оленка проживала разом з батьками.

14. Мрія: подорож з батьками до Києва.

15. Фізичні заборони (у зв’язку з особливостями здоров’я): поганий зір, носить окуляри.

додаток 2.

Поради батькам,

які мають дітей з особливими потребами

Основні умови виховання дітей з особливими потребами:

1. Здоровий мікроклімат у сім’ї, його тональність і загальна спрямованість.

2. Довіра до інших дітей, надання їм самостійності.

3. Чуйне ставлення дітей до найстарших членів родини – бабусі й дідуся.

4. Єдність усіх вимог дорослих у ставленні до дітей.

Рекомендації щодо виховання:

1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй прожити власне життя.

2. Дозвольте бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймати її такою, якою вона є.

3. Підкреслюйте її сильні властивості.

4. Не соромтесь виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь – яких обставин.

5. Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

6. Обираючи знаряддя виховного впливу, вдавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

7. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність.

8. Намагайтесь впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

ДОДАТОК 3.

Рекомендації для педагогів,

які працюють з дітьми,

що мають обмежені можливості здоров'я

Вихователям:

  • по-доброму, турботливо ставитися до дітей з обмеженими можливостями здоров'я, показуючи приклад ставлення до таких дітей іншим вихованцям, створювати умови для їх гарного самопочуття і розвитку у дитячому садку;

  • планувати і здійснювати індивідуальний підхід у всіх видах діяльності з урахуванням діагнозу дітей з обмеженими можливостями здоров'я;

  • залучати дітей з обмеженими можливостями здоров'я до ігор у маленьких підгрупах, до загальних хороводних та імітаційних ігор, парних доручень, розвиваючи їх інтерес до спілкування з однолітками і збагачуючи досвід таких дітей;

  • учити дітей з обмеженими можливостями здоров'я мити, витирати руки й обличчя рушником, знімати і надягати одяг, доглядати за ним, правильно сидіти за столом і користуватися столовими приборами, складати іграшки на місце і підтримувати порядок, розвиваючи навички елементарного самообслуговування та гігієни;

  • співпрацювати з дітьми з обмеженими можливостями здоров'я у практичних справах (спільні ігри, трудові доручення, догляд за тваринами, рослинами тощо), сприяючи розвитку пізнавальної активності, допомагати дітям через спільну діяльність освоювати нові способи та прийоми дії;

  • розвивати дрібну, артикуляційну та загальну моторику за допомогою пальчикової, артикуляційної гімнастики, чистомовок, масажу, загальнорозвивальних вправ, ігор і завдань.

Вчителю-логопеду:

  • проявляти увагу до дітей, створювати умови для гарного самопочуття й активності;

  • здійснювати комплексний мовленнєвий розвиток, включаючи у роботу з дітьми з обмеженими можливостями здоров'я ігри та завдання на розвиток усіх компонентів мовлення (фонематичні процеси, лексичний і граматичний лад, зв'язне мовлення);

  • розвивати слухову функцію (немовленнєвий, мовленнєвий слух і фонематичні процеси), зорово-просторову і рухову функції (загальну, артикуляційну, дрібну моторику);

  • здійснювати розвиток розумової діяльності й емоційно-особистісної сфери.

Практичному психологу:

  • приділяти особливу увагу психічному самопочуттю дітей з обмеженими можливостями здоров'я, збереженню їхнього психічного здоров'я;

  • підвищувати активність дітей та їхню самостійність через індивідуальні групові заняття, спрямовані на розвиток навичок комунікативності;

  • здійснювати інтелектуальний, соціально-психологічний й емоційно-вольовий розвиток дітей.

Інструктору з фізкультури:

  • здійснювати диференційований підхід під час підготовки до занять (планувати індивідуальну роботу);

  • створювати умови для гарного самопочуття дітей, що мають обмежені можливості здоров'я, попереджувати їх стомлюваність;

  • розвивати загальну рухову активність дітей, що мають обмежені можливості здоров'я;

  • розвивати різні види самостійної рухової діяльності з урахуванням рухових можливостей дітей, що мають обмежені можливості здоров'я;

  • розвивати фізичні якості й рухові здібності: швидкість реакції, спритність, гнучкість, силу, витривалість, координацію;

  • формувати у дітей з обмеженими можливостями здоров'я базові вміння і навички у різних іграх і вправах, елементи техніки виконання всіх основних видів рухів.

Музичному керівнику:

  • дітей, що мають обмежені можливості здоров'я, до святкових заходів, розваг, створювати умови для прояву позитивних емоцій, гарного самопочуття дітей, що мають обмежені можливості здоров'я;

  • здійснювати індивідуальний підхід у роботі з дітьми (зменшувати навантаження, давати посильні завдання);

  • забезпечувати музичний розвиток, використовуючи у роботі рухливі ігри, ігрові завдання, рухи під музику, хороводні ігри, спів, слухання музики;

  • залучати театральної діяльності, розвиваючи їхні творчі здібності.

Використані джерела

Використана література:

  • Андреева И.Н. Эмоциональный интеллект: непонимание, приводящее к «исчезновению» /И.Н. Андреева//Психологический журнал. – №9. – 2006. – С. 28– 32.

  • Ань Н.М. Развитие эмоционального интеллекта/Нгуен Минь Ань// Ребенок в детском саду. – 2007. – №5. – С. 80–87.

  • Гриценюк Л. І., Обухівська А. Г., Панок В. Г. Психологічна служба та психолого-медико-педагогічні консультації системи освіти України (показники розвитку за підсумками 2004-2005 навчального року) / К.: «Ніка –Центр», 2005. - 30 с.

  • Гладченко І.В. Комплекс програмно-методичного  забезпечення «Зміст корекційно-спрямованого навчання і виховання розумово відсталих  дітей у спеціальних дошкільних закладах» (програма з ігрової діяльності, методичні рекомендації, дидактичні матеріали) / І.В.Гладченко. – К.: 2012 – 110 с.

  • Закон України «Про охорону дитинства» // Відомості Верховної Ради, 2001, N 30.

  • Колупаєва А. А., Таранченко О. М. Діти з особливими потребами в загальноосвітньому просторі. Путівник для педагогів. - К. -2010.

  • Положення про організацію інтегрованого навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладах (Проект). Інститут спеціальної педагогіки АПН України. - Київ. - 2002.

  • Таранченко О. М., Найда Ю. М. Врахування відмінностей розвитку та навчальної діяльності дітей з особливостями психофізичного розвитку в процесі навчання. / Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навчально – методичний посібник / Кол. авторів: Колупаєва А. А., Найда Ю. М., Софій Н. З. та ін. За заг.ред. Даниленко Л. І., - К. - 2007. – 128 с.

  • Трикоз С.В. Комплекс програмно-методичного забезпечення «Зміст корекційно-спрямованого навчання і виховання розумово відсталих дітей у спеціальних дошкільних закладах» (програма з сенсорного виховання, методичні рекомендації, дидактичні матеріали)/ С.В. Трикоз – К.: 2012 – 112 с. ISBN 978-966-7270-71

  • Теоретичні аспекти раннього соціального сирітства /Л.В.Лохвицька, Н.В.Кузнецова//Соціальна робота в Україні: теорія і практика: наук.-метод. журн. - 2007. - № 1 (Січ.-берез.). - С. 49-57. - Бібліогр.: с.57-58

  • Ляльки з особистими історіями (ляльки – персони): методика соціального та психологічного розвитку дитини / Під заг. ред. Софій Н. З., Найди Ю.М. – К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. – 52 с.

  • Марцинковская Т. Д. Диагностика психического развития детей: пособие [по практической психологии] / Т. Д. Марцинковская. – М.: ЛИНКА-ПРЕСС, 1997. – 176 с.

  • Никишина В.Б. Практическая психология в работе с детьми с задержкой психического развития: пособие [для психологов]. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2003. – 128 с. – (Специальная психология).

  • Особливі діти в закладі і соціальному середовищі: О. В. Гаврилов Навчальний посібник.– Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2009. – 308 с. ISBN 978-966-496-085-

  • Стреж Л. Психологічний супровід дітей з ОПР у дошкільному навчальному закладі / Л.Стреж // Інклюзивна освіта: стан та перспективи розвитку в Україні: Науково-методичний збірник до Всеукраїнської науково-практичної конференції / ВФ «Крок за кроком» / – К.: ФО-П. - 2007.

  • Чередникова Т.В. Проверьте развитие ребенка: 105 психологических тестов. – СПБ.: Речь, 2007. – 304 с. 6. James, A. (ed.). (2012). Research methods and methodologies in education. Sage publications.

  • Дайн Г.Л. Русская тряпичная кукла: культура, традиции, технология / Г.Л.Дайн, М. Б.Дайн. – М. : Культура и традиции, 2007. – 120 с

Використані інтернет-ресурси:

78

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ГЕОГРАФІЇ залишилося:
0
4
міс.
2
3
дн.
0
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!