ВСТУП
На одне з провідних місць в сучасній дошкільній освіті виступає необхідність не просто навчити дитину, а навчити її вчитися, робити щось самостійно, без допомоги дорослого. «Допоможи мені це зробити самому» – говорила Марія Монтессорі, маючи на увазі навчання дітей вчитися самостійно. Саме цій пробломі присвятила свою працю італійська педагогиня. В наш час батькам набагато легше ввімкнути телевізор або комп’ютер і зайнятися своїми справами, ніж погратися з нею, погуляти, дати можливість для пізнання такого складного, проте прекрасного і цікавого світу, який нас оточує.
Часто маленьку дитину ознайомлюють з навколишнім світом за допомогою комп’ютера, площинних зображень, які не здатні передати специфічні запахи, енергетику, тактильні відчуття. Так, поступово, ще по-справжньому не сформувавшись, розриваються природні зв’язки малюка з реальним світом. [17, 4]
Одне з основних завдань дошкільної освіти – створення умов для своєчасного повноцінного фізичного, психічного та духовного розвитку кожної дитини, формування її життєвих компетентностей. Тому педагогам необхідно докласти максимум зусиль, щоб створити умови для цілісного самостійного розвитку, прояву сутнісних сил дитини.
У Базовому компоненті дошкільної освіти виділено окрему освітню лінію «Сенсорно-пізнавальний розвиток». Наказом МОН України від 20.04.2015 р. №446 Про затвердження гранично допустимого навчального навантаження на дитину у дошкільних навчальних закладах різних типів та форм власності « встановлено кількість занять із сенсорного розвитку з дітьми 3-го року життя – двічі на тиждень. Усе це свідчить про необхідність удосконалення роботи щодо сенсорного розвитку дітей раннього віку на кожному якісному рівні. [1, 7]
