Сьогодні відбувся
Кабінет психолога:
«
Плітки. Конфлікти
»
Взяти участь Всі події

Критерії оцінювання учнів з ООП (F-70) з української мови та літератури (за В.О.Чеботарьовою)

Інклюзивна освіта

Для кого: 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас

12.10.2021

184

15

0

Опис документу:

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів 5-10 класів з порушеннями інтелектуального розвитку (F-70) легкого ступеня з української мови та літератури за В.О.Чеботарьовою

Оцінювання навчальних досягнень української мови та літератури учнів з ПІР (легкого ступеня) укладено за матеріалом Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів 5-10 класів з порушеннями інтелектуального розвитку /навчально-методичний посібник/ авт.: О.В. Чеботарьова, Г.О. Блеч, І.В. Гладченко, С.В. Трикоз, І.В. Бобренко, Н.А. Ярмола та ін.: за ред.: О.В. Чеботарьової. – К., ІСП НАПН України, 2019. – 120 с.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів 5-10 класів з порушеннями інтелектуального розвитку (F-70) легкого ступеня з української мови та літератури за В.О.Чеботарьовою


Загальна характеристика рівнів навчальних досягнень учнів

з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня


І рівень – початковий.

Учень (учениця) з допомогою вчителя фрагментарно, неточно відтворює окремі елементи, ознаки об’єкта вивчення; з допомогою вчителя виконує окремі дії, елементарні завдання. Ставлення до навчання байдуже. Потребує контролю, допомоги та стимулювання з боку вчителя.

ІІ рівень – середній.

Учень (учениця) в основному здатний відтворити більшу частину навчального матеріалу, але допускає окремі неточності. Матеріал розуміє, може виокремити головне і другорядне, частково чи за допомогою вчителя пояснити. Виконує дії та завдання в аналогічних умовах (під керівництвом вчителя). Достатньо стале зацікавлене ставлення до навчання. В окремих випадках потребує контролю та допомоги з боку вчителя.

ІІІ рівень – достатній.

Учень відтворює матеріал, визначений навчальною програмою. Матеріал розуміє, може виокремити головне і другорядне, пояснити. Застосовує знання, вміння й навички в аналогічних та відносно нових умовах. Здатний самостійно і правильно виконувати дії, аналогічні та відносно нові завдання. Здатний пояснити використаний спосіб виконання завдання та застосувати для розв’язання іншого. Стале, виразно-позитивне ставлення до навчання.


Основними видами оцінювання навчальних досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку є поточне, тематичне та підсумкове.

Враховуючи особливості навчальної діяльності учнів з порушеннями інтелектуального розвитку, тематична оцінка здійснюється за результатами поточного оцінювання. При цьому поточне оцінювання виконує діагностико-коригуючу, стимулюючу функції. Кожному рівню навчальних досягнень відповідає своя шкала диференційованих балів (див. таблиці).


КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З НАВЧАЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ

1. Українська мова

2. Українська література




  1. УКРАЇНСЬКА МОВА

(5-10 класи)


Українська мова – важлива складова загального змісту освіти в основній школі, оскільки є не тільки окремим навчальним предметом освітньої галузі «Мови і літератури», а й найважливішим засобом навчання, виховання і розвитку особистості у процесі опанування всіх інших навчальних дисциплін.

Метою навчання української мови як навчального предмета є формування у учнів навичок і вмінь вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами української мови в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), забезпечення достатнього рівня комунікативної компетентності з урахуванням інтересів і можливостей учнів середніх і старших класів, корекція недоліків психофізичного розвитку.

В основу розробки критеріїв і норм оцінювання навчальних досягнень учнів середніх і старших класів з порушеннями інтелектуального розвитку з української мови покладено компетентнісний підхід до побудови шкільного мовного курсу, який передбачає розвиток в учнів умінь ефективно користуватися мовою з метою розв’язання комунікативних завдань. Для цього важливо забезпечити таке співвідношення мовної теорії і мовної практики, за якого пріоритетним є розвиток умінь мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письма.

Оцінювання результатів навчання української мови здійснюється на основі:

  • особистісного мовленнєвого розвитку дитини;

  • освітнього змісту навчального предмета, який розподіляється на чотири види мовленнєвої діяльності:

  • аудіювання;

  • говоріння;

  • читання;

  • письма.

Об’єктами перевірки й оцінювання є:

  • знання про мову й мовлення;

  • мовленнєві вміння й практичні навички та уміння, якими учні оволоділи з читання і письма (відповідно до програмних вимог на кожний рік навчання);

  • ставлення до навчально-практичної діяльності.

Змістовий компонент характеризується відповідно до змісту навчання української мови:

звуки і букви; алфавіт; склад, наголос; слово (лексичне значення слова, будова слова, частини мови, іменник, прикметник, дієслово, займенник, службові слова, звертання); речення, словосполучення; текст.

Аудіювання (слухання і розуміння прослуханого)

Оцінюється здатність розуміти незнайоме за змістом висловлювання після одного прослуховування (кількість повторень може бути змінена, в залежності від індивідуальних особливостей дитини). Оцінюванню підлягають: розуміння теми, основної думки, причинно-наслідкових зв’язків.

Для перевірки використовується незнайомий текст художнього стилю (прості короткі казки, оповідання).

Говоріння (діалогічне та монологічне висловлювання (усний переказ)

Під час перевірки сформованості діалогічного мовлення увага звертається на: уміння відповідати на запитання за змістом прослуханого, прочитаного, побаченого (за умови підтримки та стимулювання з боку вчителя); вміння відповісти на запитання співбесідника або запитати його; уміння висловлювати емоційне ставлення до описуваних подій (за умови допомоги вчителя), вміння підтримувати та ініціювати діалоги з учителем, однокласниками; вміння брати участь в інсценуванні діалогів (1-3 репліки), які стосуються знайомих навчальних та побутових ситуацій, діалогів з казок, оповідань тощо.

Під час перевірки сформованості монологічного мовлення увага звертається на: уміння розповідати про виконане завдання, побачене, почуте (за умови опори на попередній діалог з вчителем, з його допомогою та під його контролем; знання і застосовування на практиці певної форми мовленнєвого етикету).

Читання

Навчання української мови на певному етапі передбачає читання завдань, вправ тощо, перевірки розуміння сприйнятого. Тому у роботі з розвитку читання, як одного з найважливіших видів мовленнєвої діяльності, слід звертати увагу на розуміння учнями прочитаного, а також правильне вимовляння звуків і слів, наголошування слів, інтонування різних за метою висловлювання речень, дотримання пауз як у середині речень, так і між реченнями та частинами тексту.

Під час перевірки звертається увага на смислову і технічну сторони читання. Технічна сторона читання полягає у перевірці способу читання: побуквений, відривний складовий, плавний складовий, читання цілими словами, групами слів. Показники: а) правильність – відсутність замін, пропусків, додавань (повторів, «вигадувань»), перестановок; б) виразність – інтонація, паузи, наголоси.

Смислова сторона читання передбачає розуміння значень слів, змісту речень, основного смислу прочитаного (теми, основної думки), розуміння фактичного змісту прочитаного (дійові особи, події, факти, зв’язки). Смислова сторона читання при визначенні рівня виступає головною, а технічна сторона другорядною.

Письмо

Розвиток письма як виду мовленнєвої діяльності має бути спрямованим на те, щоб навчити учнів користуватися писемним мовленням не лише на уроках української мови (виконання вправ; списування, в тому числі вибіркове, нескладних слів, речень, текстів; написання під диктовку (з навчальною, а не контрольною метою) тощо), а й під час вивчення інших предметів.

Оцінюванню підлягають: правильність – вміння писати елементарні графічні елементи (лінії, палички, рисочки тощо); види поєднання букв, орфографічні навички; дотримання правил правопису; спосіб списування: побуквений з коментуванням, побуквений, поскладовий, цілими словами після другого, першого їх прочитання; письмо під диктування; ставлення до виконуваної роботи; уміння використовувати допомогу; дотримання гігієнічних навичок письма. Щодо оцінювання орфографічних умінь, основною формою перевірки є диктант. Якщо учень через мовленнєві порушення не може писати диктант, оцінюванню підлягає контрольне списування.

Оцінюванню підлягають знання, мовленнєві й практичні навички та уміння, якими учні оволоділи з читання і письма, ставлення до навчально-практичної діяльності, що були покладені в основу визначення рівнів навчальних досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку (І - початковий, ІІ - середній, ІІІ – достатній) та критеріїв їх оцінювання, відповідних їм оцінок у балах (див. таблицю 1) та відповідно, для учнів з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня, рівнів (І – початковий, II – середній, III – достатній) (див. таблицю 2).

Загальна характеристика рівнів навчальних досягнень

учнів з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня

І рівень – початковий.

Аудіювання. Учень (учениця) будує 1-2 простих непоширених речення, зміст яких свідчить про елементарні уявлення про предмет мовлення. Потребує постійного стимулювання діяльності.

Говоріння. Учень (учениця) підтримує діалог лише зацікавленим ставленням до співрозмовника, реагуючи на репліки співрозмовника. Здатний побудувати коротке монологічне звернення. Правил спілкування не дотримується. Потребує стимулу до мовленнєвої діяльності.

Читання. Учень (учениця) зливає букви у склади під час читання, переходить до поскладового способу, припускається різних видів помилок. Значення багатьох слів та змісту речень не розуміє. Байдужий до читання. Потребує постійного контролю вчителя.

Письмо. Учень (учениця) пише букви, допускаючи порушення у їх поєднанні, у розмірах, не дотримується обмежувальних ліній. Списує по буквах, допускає пропуски, перестановки. Допомогу у вигляді інструкції та зразка не сприймає. Потребує посиленої допомоги.

ІІ рівень – середній.

Аудіювання. Учень (учениця) зміст прослуханого відтворює під контролем вчителя з опорою на ілюстрації, план. Проявляє зацікавленість до теми висловлювання.

Говоріння. Учень (учениця) підтримує діалог, добирає потрібні слова, але не висловлює свого ставлення до предмета обговорення. Намагається дотримуватися правил культури спілкування. Будує монологічний текст, який відзначається зв’язністю, але збіднений за змістом. Потребує контролю за діяльністю.

Читання. Учень (учениця) читає повільно, намагається читати цілими словами, правильно зливає звуки у склади. Іноді допускає помилки у вигляді повтору складів, слів. Інтонування речень, наголосів, логічних пауз під час читання не дотримується. Потребує стимулу, заохочення. Відтворює частину віршованого твору (за допомогою педагога).

Письмо. Учень (учениця) намагається писати пропорційно. Допускає незначні порушення в дотриманні графічної сітки. Списує по складах, двоскладові, трискладові слова – з проговорюванням. Допускає пропуски букв, недописування. Потребує стимулу з боку вчителя. До роботи ставиться позитивно.

ІІІ рівень – достатній.

Аудіювання. Учень (учениця) з допомогою вчителя розкриває тему, основну думку висловлювання.

Говоріння. Учень (учениця) ініціює і підтримує діалог відповідно до ситуації спілкування, демонструє належну культуру спілкування, впевнено висловлює свою думку з приводу всіх аспектів предмета розмови. Потребує стимулу у вигляді заохочення.

Читання. Учень (учениця) читає плавно, цілими словами, з дотриманням правильного їх наголошення. Присутні виразність та емоційне забарвлення. Зміст прочитаного розуміє. Переказує за запитаннями (з опорою на план, малюнки). Відтворює віршований твір, передбачений програмою.

Письмо. Учень (учениця) пише букви пропорційні, іноді допускає помилки у поєднанні букв; намагається дотримуватись гігієнічних правил письма; списує цілими словами після першого їх прочитування. Під диктування пише словами, словосполученнями. Допускає незначні помилки або кілька охайних виправлень. Знання свідомі, правильні, повні. До роботи ставиться з інтересом; намагається працювати самостійно, потребує заохочення.



Рівень

Бали

Характеристика навчальних досягнень учнів

з порушеннями інтелектуального розвитку

легкого ступеня

I - початковий

1

Аудіювання: Учень (учениця) фрагментарно звертає увагу на повідомлення, запитання, спонукання співрозмовника, байдужий до їх змісту. Допомогу у вигляді запитань, наочності, інших стимулюючих засобів не використовує.

Говоріння: Учень (учениця) на запитання по змісту прослуханого чи прочитаного відповісти не може. Допомогу у вигляді запитань, наочності, інших стимулюючих засобів не використовує. До розмови байдужий, в діалог не вступає. Не вміє складати репліки відповідно до запропонованої ситуації і мети спілкування.

Читання: Учень (учениця) намагається зливати звуки у склади під час читання, переходить на побуквений спосіб, робить заміни букв. Змісту прочитаного не розуміє. На запитання до змісту тексту не відповідає. Байдужий до читання. Потребує постійної допомоги і контролю вчителя.

Письмо: Учень (учениця) порушує графіку букв, їх поєднання, дотримання обмежувальних ліній. Гігієнічних норм не дотримується. Під диктування не пише. Не має елементарних уявлень про мовні одиниці: не виділяє, не називає. Зразком не користується. Допомогу вчителя не сприймає. До роботи байдужий. Потребує постійного контролю, посиленої допомоги.

2

Аудіювання: Учень (учениця) реагує (звертає увагу) на репліки співрозмовника, відповідаючи лише на окремі запитання лише так чи ні. Потребує постійного стимулювання діяльності.

Говоріння: Учень (учениця) прослухане чи прочитане переказати не може; на запитання до малюнків за змістом прослуханого або прочитаного відповідає одним словом. Активності та зацікавленості в підтриманні розмови не виявляє. Не здатен побудувати монологічного звернення. Потребує постійного стимулювання діяльності.

Читання: Учень (учениця) зливає звуки у склади під час читання, переходить на побуквений спосіб, припускає різних типів помилок. Значення багатьох слів та змісту речень не розуміє. На запитання до змісту тексту не відповідає. Байдужий до читання. Потребує постійного контролю вчителя. Намагається відтворити фрагмент віршованого твору (за підтримки педагога).

Письмо: Учень (учениця) намагається писати букви, допускаючи порушення у їх поєднанні, у розмірах, не дотримується обмежувальних ліній. Списує по буквах, допускає пропуски, перестановки. Допомогу у вигляді інструкції та зразка не сприймає. До роботи байдужий. Потребує постійного контролю, посиленої допомоги.

3

Аудіювання: Учень (учениця) будує 1-2 простих непоширених речення, зміст яких свідчить про елементарні уявлення про предмет мовлення. Відповідає, переважно повторюючи відповіді за співрозмовником. Допомогу у вигляді ілюстрацій, навідних запитань сприймає частково. Потребує постійного стимулювання діяльності.

Говоріння: Учень (учениця) підтримує діалог лише зацікавленим ставленням до співрозмовника, реагуючи на репліки співрозмовника (повідомлення, запитання, спонукання), не ініціюючи розмови. Повторює слова та відповіді за співрозмовником. Не концентрується на змісті. Здатен побудувати коротке монологічне звернення.

Читання: Учень (учениця) називає букви, читає побуквено. Допускає заміну, перестановку окремих букв, складів. Припускається багатьох помилок у вимові звуків, слів, інтонуванні речень. Зміст прочитаного не завжди розуміє. Потребує допомоги вчителя в поясненні незнайомих слів. До читання байдужий, потребує постійного контролю та активізації діяльності.

Письмо: Учень (учениця) списує по буквах, допускає пропуски, перестановки, недописування, допускає помилки у поєднанні букв, у їх розмірах. Плутає написання букв зі схожими елементами (м-л, ш-и, т-п та інші). Може допускати дзеркальне написання букв. Письмо неохайне. Ставлення до роботи байдуже. Потребує спонукання і допомоги.

II – середній


4

Аудіювання: Учень (учениця) намагається визначити тему висловлювання, фрагментарно сприймає сюжетну лінію, встановлює окремі елементарні причинно-наслідкові зв’язки, не диференціює в змісті головне і другорядне. У висловлюваннях спостерігаються порушення послідовності викладу, повтори вже висловленого. Сприймає допомогу у вигляді навідних запитань, ілюстрацій. Потребує стимулу і контролю з боку вчителя.

Говоріння: Учень (учениця) будує збіднений за змістом текст із 2-х і більше речень. У висловлюваннях наявні недоліки: порушена структура мовлення (відсутні зачин або кінцівка), збіднена лексика, є мовні помилки. Діалог на задану тему часто до кінця не підтримує. Не висловлює свого ставлення до предмета обговорення. Сприймає допомогу щодо виправлення мовних помилок, інструкції щодо використання норм мовного етикету.

Читання: Учень (учениця) читає повільно, протяжно по складах. Допускає помилки у вигляді перестановки букв, складів, постановки наголосів. Інтонації речень не дотримується. Конкретизує факти, узагальнює події з допомогою вчителя. Лексику твору не використовує. З допомогою вчителя орієнтується у структурі твору. Починає проявляти інтерес до читання. Сприймає допомогу вчителя у вигляді навідних запитань. Відтворює частину віршованого твору (за допомогою педагога).

Письмо: Учень (учениця) намагається дотримуватися графічної сітки, пропорцій у написанні букв. Допускає порушення у поєднанні букв. Списує по складах, слова зі збігом приголосних – по буквах. Допускає помилки на вивченні правила правопису. Правил переносу слів не дотримується. Під диктування пише склади, прості слова без збігу приголосних, подвоєнь та пом’якшень. Гігієнічних норм письма не дотримується. Намагається самостійно виділяти мовні одиниці, проте знання про них безсистемні, неточні, неповні. Використовує знання з допомогою вчителя. Проявляє зацікавленість до виконання завдань.

5

Аудіювання: Учень (учениця) з допомогою вчителя визначає тему висловлювання, самостійно розкрити її не може. Фрагментарно сприймає сюжетну лінію. Зміст відтворює за планом з допомогою вчителя не в повному об’ємі. В основному дотримується структури висловлювання. Не висловлює свого ставлення до прослуханого, емоції поверхові. Потребує стимулу і контролю з боку вчителя.

Говоріння: Учень (учениця) намагається підтримати діалог відповідно до ситуації спілкування, достатньо швидко добирає потрібні слова, але не висловлює свого ставлення до предмета обговорення. Репліки непоширені, неповні, монотонні. Будує текст, який відзначається певною зв’язністю, але збіднений за змістом; у висловлюванні спостерігається відхилення від авторського тексту (переказ), порушення послідовності викладу, відсутні зачин або кінцівка, збіднена лексика, є мовні помилки. Не завжди дотримується правил культури спілкування. Потребує стимулу і контролю з боку вчителя.

Читання: Учень (учениця) читає повільно, протяжно по складах. Намагається читати цілими словами. Спостерігаються окремі повтори складів, слів, заміни букв. Читання монотонне, розділових знаків не дотримується. Намагається правильно відповідати на питання до змісту прочитаного. З допомогою вибірково переказує. З допомогою вчителя орієнтується у структурі твору. Виявляє вибірковий інтерес до прочитаного. Відтворює частину віршованого твору (за допомогою педагога). Потребує стимулу до діяльності.

Письмо: Учень (учениця) пише майже пропорційно, але часто спостерігається різний нахил складових елементів букв. Намагається дотримуватися графічної сітки. Допускає порушення у поєднанні. Списує по складах, слова зі збігом приголосних, апострофом, подвоєнням – по буквах. Допускає окремі помилки на вивчені орфограми. Правил переносу слів дотримується частково. Присутні виправлення, наведення. Письмо намагається контролювати. Самостійно виділяє значну частину мовних одиниць, розрізняє граматичні поняття. Знання безсистемні, неузагальнені. Потребує допомоги та контролю у виконання завдань. До роботи ставиться позитивно.

6

Аудіювання: Учень (учениця) може розкрити тему висловлювання, але не основну думку. В основному дотримується структури висловлювання, композиції. Намагається спиратися на елементарні причинно-наслідкові зв’язки. Зміст прослуханого відтворює під контролем вчителя з опорою на ілюстрації, план. Проявляє зацікавленість до теми висловлювання.

Говоріння: Учень (учениця) підтримує діалог, досить швидко добирає потрібні слова, але не висловлює свого ставлення до предмета обговорення. Намагається дотримуватися правил культури спілкування. Будує текст, який відзначається зв’язністю, але збіднений за змістом; у висловлюванні спостерігається відхилення від авторського тексту (переказ), порушення послідовності викладу, збіднена лексика. Не завжди дотримується правильного інтонування речень. Припускається кількох мовних помилок.

Читання: Учень (учениця) читає повільно, намагається читати цілими словами, правильно зливає звуки у склади. Іноді допускає помилки у вигляді повтору складів, слів. Інтонування речень, наголосів, логічних пауз під час читання не дотримується. Намагається відповідати самостійно на запитання по тексту, але лексику твору для відповіді не використовує. Оцінне ставлення до прочитаного не виявляє. Відтворює частину віршованого твору (за допомогою педагога). Потребує стимулу, заохочення. Цікавиться оцінкою власної діяльності.

Письмо: Учень (учениця) Пише майже пропорційно. Дотримується більшості типів поєднання букв. Допускає незначні порушення в дотриманні графічної сітки. Списує по складах, двоскладові, трискладові слова – з коментуванням. Допускає пропуски букв, недописування. При списуванні речень дотримується знаків пунктуації. Потребує допомоги в переносі слів. Письмо намагається контролювати. При диктуванні допускає помилки в написанні слів з подвоєннями, з я, ю, є після приголосних, з -ьо-, -йо-. Самостійно виділяє значну частину мовних одиниць, намагається оперувати граматичними поняттями. Завдання виконує при незначній допомозі. До роботи ставиться позитивно.

ІІІ-достатній


7

Аудіювання: Учень (учениця) з допомогою розкриває тему, основну думку. Намагається слідкувати за послідовністю і логічністю висловлювання. Спирається на елементарні причинно-наслідкові зв’язки. Текст переказує з опорою на ілюстрації, план з допомогою вчителя. Може відтворити окремі факти, фрагменти тексту з допомогою вчителя. Висловлює своє ставлення до сприйнятого висловлювання.

Говоріння: Учень (учениця) ініціює і підтримує діалог відповідно до ситуації спілкування, демонструє належну культуру спілкування, висловлює своє ставлення, але невпевнено і з приводу попередньо засвоєних, але не всіх аспектів спілкування. Репліки носять побутовий характер. У висловлюваннях використовує складні речення, припускається помилок у мовному оформленні.

Читання: Учень (учениця) читає монотонно, цілими словами у доступному темпі. З допомогою вчителя намагається інтонувати речення. Орієнтується у фактичному змісті та структурі тексту. Відповіді на запитання вчителя намагається підтвердити словами (уривками) з тексту. Виявляє інтерес до читання, активність під час роботи над змістом. Відтворює віршований твір, передбачений програмою.

Намагається виконувати усі завдання та рекомендації вчителя. Потребує стимулювання.

Письмо: Учень (учениця) графіку букв переважно не порушує, пише пропорційно. Є незначні помилки у поєднанні букв, особливо у словах зі збігом приголосних. Графічна сітка витримується. Письмо розбірливе, охайне. Списує по складах, окремі слова цілісно після першого читання. Допускає окремі пропуски у словах зі збігом приголосних. Намагається контролювати правильність списування. Під диктування пише словами. Самостійно виділяє більшу частину мовних одиниць. У виконанні завдань намагається спиратися на знання граматичних понять. В роботі користується інструкцією. Потребує незначної допомоги та підтримки вчителя.

8

Аудіювання: Учень (учениця) з допомогою розкриває тему, основну думку висловлювання. Розуміє і дотримується елементарних причинно-наслідкових зв’язків. У власних висловлюваннях використовує складні та поширені речення. Висловлює свою думку з приводу предмета розмови, однак не дуже впевнено, потребує стимулу і допомоги вчителя.

Говоріння: Учень (учениця) ініціює і підтримує діалог відповідно до ситуації спілкування, демонструє належну культуру спілкування, висловлює свою думку з приводу предмета розмови, однак не дуже впевнено. У висловлюваннях намагається дотримуватися правильної інтонації. Правильно будує (переказує) текст, розкриваючи його загальний зміст і головну думку. Припускається незначних помилок у мовному оформленні.

Читання: Учень (учениця) читає повільно цілими словами. Дотримується правильності наголосів у словах. Намагається пояснити причинно-наслідкові зв’язки між подіями у творі. Може скласти деякі оцінні судження. Використовує ілюстрації до творів. Відтворює віршований твір, передбачений програмою.

На запитання до змісту знаходить текстові підтвердження. Користується лексикою твору. Потребує стимулу з боку вчителя.

Письмо: Учень (учениця) пише букви пропорційно, іноді допускає помилки у поєднанні букв; гігієнічних правил письма дотримується. Письмо розбірливе, охайне. Списує по 1-2 коротких слова. Під диктування пише словами, словосполученнями. Допускає 2-3 незначні помилки, виправлення. Диференціює кожну мовну одиницю. Граматичні знання повні, свідомі, але неглибокі. Спостерігається відсутність системності знань. До роботи ставиться з інтересом; намагається працювати самостійно, потребує заохочення.

9

Аудіювання: Учень (учениця) розкриває тему, основну думку висловлювання. Розуміє елементарні причинно-наслідкові зв’язки. Може будувати власні висловлювання за змістом прослуханого, використовуючи складні та поширені речення. Висловлює свою думку з приводу предмета розмови, емоційно реагує на зміст.

Говоріння: Учень (учениця) ініціює і підтримує діалог відповідно до ситуації спілкування, демонструє належну культуру спілкування, висловлює свою думку з приводу всіх аспектів предмета розмови. Речення-репліки діалогу інтонує. Вправно будує (переказує) текст, розкриває його зміст і головну думку, висловлює своє ставлення до висловлюваного.

Читання: Учень (учениця) читає плавно, цілими словами, з дотриманням правильного їх наголошення. Присутні виразність та емоційне забарвлення. Зміст прочитаного розуміє. Відтворює віршований твір, передбачений програмою. Переказує за запитаннями (з опорою на план, малюнки).

Письмо: Учень (учениця) пише букви пропорційні, з однаковим нахилом, правильно поєднані; дотримується гігієнічних правил письма; списує цілими словами їх прочитування. Під диктування пише словами, словосполученнями. Допускає 1-2 помилки або кілька охайних виправлень. Знання свідомі, правильні, повні. До роботи ставиться з інтересом; намагається працювати самостійно, потребує заохочення.





  1. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

(5-10 класи)


Навчальний предмет «Українська література» для учнів з порушеннями інтелектуального розвитку враховує особливості пізнавальної діяльності цих дітей. Він спрямований на різнобічний розвиток особистості учнів, сприяє їхньому розумовому розвиткові, етичному, естетичному вихованню, що допомагає учням досягти того рівня загальноосвітніх знань, умінь та навичок, який необхідний їм для соціальної адаптації.

Оцінювання результатів навчання української літератури здійснюється на основі компетентнісного підходу, який насамперед має забезпечити учням отримання знань як засобу пізнання та комунікації, передбачає формування мовної та літературознавчої культури особистості, сприяє формуванню громадянської позиції, національної самосвідомості.

Контроль результативності навчання засобами моніторингу та оцінювання є важливим аспектом навчального процесу і значною мірою визначають його якість. На уроках літератури провідною формою навчання і здійснення контролю за досягнутими результатами є діалог, який відбувається на всіх етапах навчальної діяльності і до якого учнів залучає вчитель, спонукаючи розмірковувати, робити узагальнення і висновки, висловлювати власні думки, оцінювати у межах можливостей. Під час такого оцінювання обов’язковим має стати контроль за прочитанням (ознайомленням) кожним учнем програмових творів, визначення рівня засвоєння їхнього змісту та вироблення вмінь і навичок їхнього аналізу, перевірка виконання усних і письмових робіт.

Структурними компонентами контролю навчальних досягнень учнів є перевірка та оцінювання результатів навчальної діяльності.

Оцінюванню підлягають засвоєні знання, мовленнєві й практичні навички та уміння, ставлення до навчально-практичної діяльності, що були покладені в основу визначення рівнів навчальних досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку (І - початковий, ІІ- середній, ІІІ – достатній ) та критеріїв їх оцінювання, відповідних їм оцінок у балах (див. таблицю 1) та відповідно, для учнів з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня – рівнів (І – початковий, II – середній, III – достатній) (див. таблицю 2).

Об'єктами перевірки й оцінювання є:

Аудіювання (слухання і розуміння прослуханого)

Оцінюється здатність сприймати та аналізувати (здійснювати смислову обробку інформації), розуміти усне висловлювання чи прочитане педагогом Оцінюванню підлягають: розуміння почутого, вміння визначити основну думку, причинно-наслідкових зв’язків (аналіз).

Для успішного здійснення аудіювання потрібно бути уважним, уміти швидко актуалізувати весь попередній мовленнєвий та інформаційний досвід, концентрувати увагу на змісті висловлювання при мінімальному контролі за його мовною формою, мати треновану короткочасну і розвинену довготривалу пам’ять, здатність результативно працювати у визначених часових межах.

Говоріння (діалогічне та монологічне висловлювання (усний переказ)

Об’єктами перевірки є складені учнями висловлювання (побудова діалогів, усний переказ творів, формулювання запитань до текстів, визначення головної думки, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, узагальнення тощо). Ураховується ступінь повноти розкриття теми, міра самостійності виконання роботи, вміння особистісної оцінки твору.

Під час перевірки звертається на: уміння відповідати на запитання за змістом прослуханого, прочитаного, побаченого (самостійно або за підтримки з боку вчителя); вміння відповісти на запитання співбесідника; уміння висловлювати емоційне ставлення до описуваних подій (за допомогою вчителя), вміння підтримувати та ініціювати діалоги з учителем, однокласниками; вміння брати участь в інсценуванні діалогів (1-3 репліки), які стосуються знайомих навчальних та побутових ситуацій, діалогів з казок, оповідань тощо.

Під час перевірки сформованості монологічного мовлення увага звертається на: уміння розповідати (за умови опори на попередній діалог з вчителем, з його допомогою та під його контролем; знання і застосовування на практиці певної форми мовленнєвого етикету).

Читання

Об’єктами оцінювання навички читання є спосіб читання (свідоме читання вголос цілими словами з переходом до фразового читання (залежно від мовленнєвих можливостей учня); читання тихо та мовчки доступних за змістом текстів; темп (швидкість) читання; дотримання необхідного темпу читання вголос (нормально, повільно); правильність читання (звукова культура мовлення: звуковимова, дикція, плавне дихання, гучність голосу, наголошування слів).

Під час перевірки звертається увага на смислову і технічну сторони читання. Технічна сторона читання полягає у перевірці способу читання: побуквений, відривний складовий, плавний складовий, читання цілими словами, групами слів. Показники: а) правильність – відсутність замін, пропусків, додавань (повторів, «вигадувань»), перестановок; б) виразність – інтонація, паузи, наголоси.

Смислова сторона читання передбачає розуміння значень слів, змісту речень, основного смислу прочитаного, усвідомлення смислових зв’язків між словами в реченні, між реченнями, частинами тексту, окремими епізодами, висловами та ілюстраціями, послідовності розгортання подій у творі; уміння визначити дійових осіб твору, надати оцінку їхнім вчинкам.

Також оцінюється виразність читання, що передбачає дотримання розділових знаків, логічних пауз і наголосів, потрібної інтонації під час читання (початок і кінець речення, паузи між реченнями та в середині речення, обумовлені розділовими знаками).

Виконання письмових завдань

Правильне, грамотне і охайне виконання письмових завдань привчає учня до систематичної праці, формує повагу до неї, звичку до чистоти, охайності та порядку. Насамперед, це дає можливість закріпити отриманні знання та проявити їх на практиці (виявити власну компетентність з означеного предмета). Це можуть бути наступні завдання:

- письмова відповідь на поставлене в підручнику або вчителем запитання;

- тестування;

- складання планів (простих і складних);

- складання таблиць, схем, написання конспектів (у старших класах), робота з цитатним матеріалом, з літературними джерелами, додатковою словниково-довідковою літературою та інші види робіт, передбачені чинними програмами;

- написання мінітворів (у старших класах).

Оцінюючи письмові роботи з літератури, слід ураховувати наступні критерії:

  • наявність результату роботи;

  • грамотність (якість виконання робіт);

  • охайність;

  • дотримання правил оформлення роботи (дотримання вимог орфографічного режиму).



Рівень

Бали

Характеристика навчальних досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку

легкого ступеня

I - початковий

1

Учень (учениця) намагається зливати звуки у склади під час читання, переходить на побуквений спосіб, робить заміни букв. Текст літературного твору прочитаний частково. Змісту прочитаного не розуміє.

Учень (учениця) не може переказати текст. Мовлення не розвинене. Велика кількість мовленнєвих та граматичних помилок. Текст розуміє частково. На запитання по змісту прослуханого чи прочитаного відповісти не може. Допомогу у вигляді запитань, наочності, інших стимулюючих засобів не приймає.

У діалог не вступає. Не вміє складати репліки відповідно до запропонованої ситуації і мети спілкування. Письмових завдань не виконує.

2

Учень (учениця) читає уповільнено, по складах, робить заміни букв. Текст прочитаний не в повному обсязі, зрозумілий частково. Учень не може переказати прочитане. Мовлення не розвинуте. Потребує постійного контролю та підтримки вчителя. Допомогу у вигляді запитань, наочності, інших стимулюючих засобів приймає частково.

В діалог не вступає. Не вміє складати репліки відповідно до запропонованої ситуації і мети спілкування.

Письмових завдань не виконує, допомогу у вигляді інструкції та зразка не сприймає.

3

Учень (учениця) читає по буквах, на елементарному рівні (за допомогою та підтримкою педагога) відтворює матеріал, називаючи окремий літературний факт або явище (автора, назву твору, окремих літературних персонажів тощо). Допускає заміну, перестановку окремих букв, складів. Припускається багатьох помилок у вимові звуків, слів, інтонуванні речень. Зміст прочитаного не завжди розуміє. Потребує допомоги вчителя в поясненні незнайомих слів. До читання байдужий, потребує постійного контролю та активізації діяльності.

Письмові завдання виконує частково, неправильно, допомогу у вигляді інструкції та зразка сприймає частково.

II – середній


4

Учень(учениця) намагається читати складовим способом, читає уповільнено. Твір прочитано, сприйнято емоційно, але відтворюється неусвідомлено, фрагментарно: учень не бачить зв'язку між епізодом і характером героя. Намагається переказати окремі епізоди чи частини змісту за ілюстраціями, навідними запитаннями при значній допомозі вчителя.

Структура висловлювань порушена. Спостерігаються повтори окремих складів, слів. Допускає значні порушення у постановці наголосів, інтонуванні. У змісті тексту орієнтується з допомогою вчителя. Добирає ілюстрації. З допомогою вчителя відповідає на питання до змісту, знаходить підтвердження словами тексту, орієнтується у структурі твору.

Учень (учениця) вступає в діалог відповідно до запропонованої ситуації, мети спілкування. Мотиви спілкування низькі. Будує 2 і більше речень або переказує окремі фрагменти змісту зі значною допомогою вчителя. Фрази незавершені, непоширені. Лексичний запас обмежений, припускається мовленнєвих помилок. Може сприймати допомогу щодо виправлення мовленнєвих помилок.

Лексику твору не використовує. Сприймає допомогу вчителя. Намагається відтворити фрагмент віршованого твору (за підтримки педагога). Намагається відтворити фрагмент віршованого твору (за підтримки педагога).

Учень (учениця) письмові завдання виконує із великою кількістю помилок, не дотримується вивчених правил правопису. Допускає пропуски, перестановки, недописування. Намагається самостійно контролювати письмо. Намагається застосовувати знання в діяльності. Потребує контролю та допомоги.

5

Учень (учениця) читає цілими словами повільно, монотонно; темп читання нерівномірний. Інтонації речень не дотримується. Не диференціює у змісті головне і другорядне. У висловлюваннях спостерігаються порушення послідовності викладу, повтори вже висловленого. Сприймає допомогу у вигляді уточнюючих запитань, ілюстрацій. Потребує стимулювання і контролю з боку вчителя. Частково орієнтується в структурі тексту, за допомогою вчителя складає простий план твору, на питання за змістом тексту відповідає неточно.

Частково, разом з учителем називає послідовність описаних подій, намагається встановити часові та причиново-наслідкові зв’язки між подіями.

За допомогою вчителя називає головних і другорядних персонажів твору, розповідає про їхні вчинки (за питаннями вчителя).

Лексику твору для підтвердження власної думки не використовує, не може дати характеристику герою, подій, висловлювання незв'язні, самостійно висновки про прочитане сформулювати не може.

У висловлюваннях наявні недоліки: порушена структура мовлення (відсутні зачин або кінцівка), збіднена лексика, є мовленнєві помилки. Діалог на задану тему часто до кінця не підтримує. Не висловлює свого ставлення до предмета обговорення. Сприймає допомогу щодо виправлення мовних помилок.

Учень (учениця) письмові завдання виконує після кількаразових роз’яснень. Проявляє зацікавленість до виконання завдань. Допускає пропуски, перестановки, недописування. Намагається самостійно контролювати письмо. Намагається застосовувати знання в діяльності. Потребує контролю та допомоги.

6

Учень (учениця) читає цілими словами повільно, монотонно; темп читання нерівномірний. Намагається не дотримуватися правильної інтонації речень. Має уявлення про зміст твору, може переказати незначну його частину та з допомогою вчителя визначає основні сюжетні елементи, на репродуктивному рівні відтворює фактичний матеріал Фрагментарно сприймає сюжетну лінію. Зміст відтворює за планом за допомогою вчителя не в повному об’ємі. В основному дотримується структури висловлювання. Висловлює стереотипне просте ставлення до прослуханого, емоції поверхові. Потребує стимулу і контролю з боку вчителя.

Учень (учениця) намагається підтримати діалог відповідно до ситуації спілкування, достатньо швидко добирає потрібні слова, але не висловлює свого ставлення до предмета обговорення. Репліки непоширені, неповні, монотонні. Будує текст, який відзначається певною зв’язністю, але збіднений за змістом; у висловлюванні спостерігається відхилення від авторського тексту (переказ), порушення послідовності викладу, відсутні зачин або кінцівка, збіднена лексика, є мовленнєві помилки. За допомогою вчителя знаходить у тексті слова, вислови, речення, які розкривають тему та основну думку твору, підтверджують висловлену думку. Разом з учителем називає послідовність описаних подій, встановлює часові та причинно-наслідкові зв’язки між подіями. Називає головних і другорядних персонажів твору, розповідає про їхні вчинки (за питаннями вчителя).

Потребує стимулювання і контролю з боку вчителя.

Учень (учениця) самостійно впізнає і розрізняє прозові та віршовані твори (на слух та за графічною формою тексту)

Відтворює частину віршованого твору (за допомогою педагога). Потребує стимулу до діяльності.

Учень (учениця) письмові завдання виконує після додаткових роз’яснень та за підтримки вчителя. Проявляє зацікавленість до виконання завдань. Допускає неточності у виконанні. Намагається самостійно контролювати письмо. Намагається застосовувати знання в діяльності. Потребує контролю та допомоги.

III – достатній


7

Учень (учениця) читає повільно, намагається читати цілими словами, правильно зливає звуки у склади. Іноді допускає помилки у вигляді повтору складів, слів. Інтонування речень, наголосів, логічних пауз під час читання не дотримується. Намагається відповідати самостійно на запитання по тексту, але лексику твору для відповіді не використовує. Оцінне ставлення до прочитаного не виявляє. Учень (учениця) знає зміст твору, переказує окрему його частину, за допомогою знаходить у тексті приклади відповідно до сформульованого завдання, висловлює примітивне оцінювальне судження і доводить його одним-двома аргументами, використовує лексику твору.

Називає (за допомогою) послідовність описаних подій, встановлює часові та причинно-наслідкові зв’язки між подіями. Називає головних і другорядних персонажів твору, розповідає про їхні вчинки (за питаннями вчителя).

Відтворює частину віршованого твору (за допомогою педагога). Потребує стимулу, заохочення. Цікавиться оцінкою власної діяльності.

Учень (учениця) в основному дотримується структури висловлювання. Намагається аналізувати елементарні причинно-наслідкові зв’язки. Проявляє зацікавленість до теми висловлювання.

Учень (учениця) підтримує діалог, добирає потрібні слова, але не висловлює свого ставлення до предмета обговорення. Будує текст, який відзначається зв’язністю, але збіднений за змістом; у висловлюванні спостерігається відхилення від авторського тексту (переказ), порушення послідовності викладу, збіднена лексика. Не завжди дотримується правильного інтонування речень. Припускається кількох мовних помилок.

Учень (учениця) письмові завдання виконує після додаткових роз’яснень та за незначної підтримки вчителя. Проявляє зацікавленість до виконання завдань. Допускає неточності у виконанні. Намагається самостійно контролювати письмо. Намагається застосовувати знання в діяльності.

8

Учень (учениця) читає монотонно, цілими словами у достатньому темпі. За допомогою вчителя намагається інтонувати речення. Орієнтується у фактичному змісті та структурі тексту (інколи плутається у послідовності). Відповіді на запитання вчителя може підтвердити словами (уривками) з тексту. Виявляє інтерес до читання, активність під час роботи над змістом.

Має уявлення про назву та автора твору. За допомогою вчителя виділяє основне у творі і характеристиці персонажів. Називає (за незначної допомоги) послідовність описаних подій, встановлює часові та причинно-наслідкові зв’язки між подіями. Називає головних і другорядних персонажів твору, розповідає про їхні вчинки (за питаннями вчителя).

Відтворює віршований твір, передбачений програмою.

Учень (учениця) з допомогою розкриває тему, основну думку. Намагається слідкувати за послідовністю і логічністю висловлювання. Спирається на елементарні причинно-наслідкові зв’язки. Текст переказує з опорою на ілюстрації, план з допомогою вчителя. Може відтворити окремі факти, фрагменти тексту з допомогою вчителя. Висловлює своє ставлення до сприйнятого висловлювання.

Учень (учениця) ініціює і підтримує діалог відповідно до ситуації спілкуванню. У висловлюваннях використовує складні речення, припускається помилок у мовному оформленні.

Намагається виконувати усі завдання та рекомендації вчителя. Потребує стимулювання.

Учень (учениця) письмові завдання виконує за незначної підтримки вчителя. Проявляє зацікавленість до виконання завдань. Допускає неточності у виконанні. Намагається самостійно контролювати письмо. Намагається застосовувати знання в діяльності. В роботі користується інструкцією. Потребує незначної допомоги та підтримки вчителя.

9

Учень (учениця) читає повільно цілими словами. Дотримується правильності наголосів у словах. Намагається інтонувати речення. Читає виразно (відповідно до мовленнєвих можливостей), достатньо гучно. Орієнтується у фактичному змісті та структурі тексту. Відповіді на запитання вчителя намагається підтвердити словами (уривками) з тексту. Виявляє інтерес до читання, активність під час роботи над змістом.

Учень (учениця) самостійно впізнає і розрізняє прозові та віршовані твори (на слух та за графічною формою тексту, уміє користуватися методичним і довідковим матеріалом підручника,

Учень (учениця) з допомогою розкриває тему, основну думку висловлювання. Розуміє і дотримується елементарних причинно-наслідкових зв’язків. У власних висловлюваннях використовує складні та поширені речення. Висловлює свою думку з приводу предмета розмови, однак не дуже впевнено, потребує стимулу і допомоги вчителя.

Учень (учениця) ініціює і підтримує діалог відповідно до ситуації спілкування, демонструє належну культуру спілкування, висловлює свою думку з приводу предмета розмови. У висловлюваннях намагається дотримуватися правильної інтонації. Правильно будує (переказує) текст, розкриваючи його загальний зміст і головну думку.

Учень (учениця) письмові завдання виконує самостійно. Проявляє зацікавленість до виконання завдань. Намагається самостійно контролювати написане. Застосовує знання в діяльності. До роботи ставиться з інтересом.






Використана література

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів 5-10 класів з порушеннями інтелектуального розвитку /навчально-методичний посібник/ авт.: О.В. Чеботарьова, Г.О. Блеч, І.В. Гладченко, С.В. Трикоз, І.В. Бобренко, Н.А. Ярмола та ін.: за ред.: О.В. Чеботарьової. – К., ІСП НАПН України, 2019. – 120 с.


Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.