Костянтина Малицька (30 травня 1872 р. — 17 березня 1947 р.) — відома українська поетеса, прозаїк, перекладач, редактор та педагог, чия творчість стала важливою частиною українського культурно-освітнього руху Галичини.
Біографія
Народилася Костянтина Малицька у селі Кропивник (тепер Калуський район Івано-Франківської області) в родині священика. Після смерті батька в ранньому віці її вихованням займалася мати. Вона здобула освіту вчительки і присвятила своє життя педагогічній діяльності, працюючи у школах Галичини, зокрема у Львові в дівочій школі імені Тараса Шевченка.
Малицька була активною громадською діячкою, учасницею жіночого руху та членкинею Головної управи Українського педагогічного товариства "Рідна школа". Вона виступала за збереження та розвиток української мови та культури, особливо серед дітей та молоді. За свою активну проукраїнську позицію в період політичних репресій її було заслано до Сибіру, звідки вона повернулася до Львова у 1920 році.
Творчість
Творчий доробок Костянтини Малицької різноманітний і охоплює поезію, прозу, переклади та сценарії. Вона відома як дитяча письменниця, її твори часто використовувалися в освітній програмі.
Основні твори та напрямки творчості:
Література для дітей: Вона є авторкою численних оповідань та віршів для дітей, зокрема збірок «Малі герої» та «Гарфа Леїлі».
Пісенна творчість: Багато її поезій стали народними та січовими піснями. Найвідомішим твором, що увійшов до шкільної програми, є пісня-гімн «Чом, чом, чом, земле моя».
Громадська діяльність у літературі: Вона друкувалася під різними псевдонімами, такими як Стефан Горський, Віра Кропивницька, Віра Лебедова, Чайка Дністрова. Вона також працювала редакторкою дитячих журналів.
Костянтина Малицька залишила значний слід в українській літературі та педагогіці, її твори продовжують виховувати покоління українців.
