Костянтин Іванович Арабажин (псевдоніми — К. Не-я, К. Недоля; 1866–1929) — український та російський літературознавець, письменник, журналіст і педагог.
Біографія
Народження: 2 (14) січня 1866 року в місті Канів (нині Черкаська область) у дворянській родині.
Освіта: Закінчив Першу київську гімназію (1883) та історико-філологічний факультет Університету св. Володимира у Києві (1890).
Діяльність:
У 1880-х роках брав участь у визвольному русі, нелегально перевозив заборонену літературу з Галичини, підтримував зв'язки з Іваном Франком, Лесею Українкою та Михайлом Драгомановим.
З 1892 року жив у Санкт-Петербурзі, де викладав у Пажеському корпусі та Павловському військовому училищі. Редагував газету «Северний Курьер».
У 1913–1920 роках був професором Гельсінгфорського університету (Фінляндія).
З 1920 року жив у Ризі (Латвія), де став засновником і першим ректором університетських курсів.
Смерть: Помер 13 липня 1929 року в Ризі, похований на Покровському кладовищі.
Творчість
Писав українською. Його творчий доробок включає:
Драматургія: Водевіль «Поперед спитайся, а тоді й лайся» (Київ, 1885).
Літературознавство: Монографія «Казимир Бродзинський і його літературна діяльність» (1891), за яку отримав Уваровську премію. Писав розвідки про творчість О. Пушкіна, Л. Толстого, М. Гоголя.
Переклади: Перекладав українською твори Гі де Мопассана, Л. Толстого, Г. Мачтета (публікувалися в журналі «Зоря» у 1889 році) та монографію М. Костомарова.
Публіцистика: Автор численних статей про театр, живопис та літературу.
Арабажин відіграв значну роль у налагодженні культурних зв'язків між українськими та європейськими інтелектуальними колами на межі XIX–XX століть.
