Корупція

Опис документу:
10 кроків прокурора до подолання корупції

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Конкурсна робота на тему:

«10 кроків прокурора до подолання корупції»

На жаль, можна безпомилково стверджувати, що корупція існує рівно стільки, скільки існують на планеті Земля держави і державні інститути. Люди, одягнені посадовими повноваженнями, не завжди можуть протистояти спокусі користі, марнославства, іншої особистої зацікавленості, реалізацію яких спрощує те саме посадове становище, обуславливающее наявність владних, організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських функцій, і діють всупереч інтересам державної служби. Корупція створює загрозу економічній безпеці держав і підриває довіру громадян до державних інститутів, а саме до органів прокуратури, тобто руйнує основу держав.

На сьогоднішній день є загальновідомо, що корупція – це основна проблема в сучасній Україні. За останні роки рівень корупції в Україні виріс і став однією з гострих проблем сучасності. Це негативне явище створює реальну загрозу безпеці, демократичному розвитку держави та суспільству, конституційному ладу, а саме: підриває авторитет країни, завдає шкоди демократичним засадам управління суспільством, функціонуванню державного апарату, обмежує конституційні права і свободи людини та громадянина, особливо пересічних осіб, порушує принципи верховенства права, порушує встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади, управлінських структур приватного сектора, руйнує моральні та суспільні цінності; дискредитує державу на міжнародному рівні.

Така ситуація вимагає максимальної концентрації зусиль усіх гілок влади, перш за все органів прокуратури, вжиття необхідних загальнодержавних заходів, спрямованих на вдосконалення різних галузей права, зокрема, кримінального і кримінально-процесуального законодавства, правового забезпечення правоохоронних органів і, насамперед, органів досудового слідства і дізнання.

Корупція занадто дорого коштує нашій державі і народу як в матеріальному, так і в духовному вимірах. І справа не тільки у прямих втратах від корупції, які досягають за приблизними підрахунками аналітиків декількох десятків мільярдів доларів за рік. Тому вивчення причин і наслідків розповсюдження корупції, систем боротьби з нею сьогодні – загальна проблема суспільних наук, в першу чергу юридичних.

Органи державної влади вживали заходів, які спрямовувалися на боротьбу з корупцією, але вони не призвели до позитивних результатів. Причин тому багато. Однією з них, разом з економічними та політичними, є недостатнє наукове забезпечення. Загалом ефективна боротьба з корупцією потребує системного підходу та застосування комплексних заходів, зокрема наукових. До того ж для боротьби з цим явищем необхідно мати на увазі концептуальну стратегію та тактику боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

Боротьба з корупцією має базуватися на таких принципах: не повинні ущемлятися або обмежуватися законні права та свободи людини та громадянина; ефективність протидії корупції може бути забезпечена тільки узгодженими діями державних органів, громадських організацій та громадян; державна система боротьби з корупцією передбачає здійснення державної політики, спрямованої на усунення та нейтралізацію чинників, які сприяють розвитку корупційних дій; правова база боротьби з корупцією має враховувати зміни соціально-економічної та політичної ситуації в державі; головна увага в протидії корупції повинна надаватися запобіжним заходам, основаним на аналізі та прогнозуванні тенденцій поширення корупційних діянь; основні практичні заходи щодо запобігання та виявлення корупційних діянь здійснюють органи, які ведуть боротьбу з корупцією.

  • поглиблення співпраці з партнерськими спеціальними службами та правоохоронними органами у сфері боротьби з корупцією;

  • впровадження в Україні найкращих практик іноземних держав у сфері запобігання і протидії корупції, насамперед щодо запровадження інституту захисту доброчесних інформаторів;

  • підвищення професійного рівня та проведення більш жорсткого професійного добору кадрів;

  • проведення аналізу діяльності спеціально уповноважених суб´єктів у сфері протидії корупції та вжиття за його результатами заходів щодо підвищення ефективності їх роботи;

  • формування єдиної правозастосовчої практики правоохоронних та судових органів у справах, пов´язаних із корупцією;

  • удосконалення інституту відповідальності за корупційні правопорушення:

    1. удосконалення інституту конфіскації;

    2. розроблення механізму відшкодування майнової шкоди та збитків,

    3. завданих внаслідок вчинення корупційного правопорушення фізичним та юридичним особам;

  • з метою боротьби з корупцією в органах прокуратури необхідно заохочувати непідкупність, чесність і відповідальність своїх державних посадових осіб згідно з основоположними принципами своєї правової системи. Застосування у рамках інституціональних і правових систем кодексів та стандартів поведінки для правильного, добросовісного й належного виконання державних функцій, прикладом може слугувати Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб, який міститься в додатку до Резолюції 51/59 Генеральної Асамблеї від 12.12.1996 року;

  • вжиття заходів стосовно зміцнення чесності й непідкупності представників судової влади та запобігання будь-якій можливості корупції серед них. Такі заходи можуть включати правила, що стосуються поведінки представників судової влади. Аналогічні заходи можуть запроваджуватися і застосовуватися в органах прокуратури та правоохоронних органах. Що стосується правоохоронних органів, то необхідне:

    1. удосконалення системи професійного добору та підготовки кадрів;

    2. зміна критеріїв оцінки ефективності роботи із кількісних показників на якість отриманих результатів;

    3. проведення інституційної реформи органів, що здійснюють дізнання, досудове слідство, дізнання та кримінальне переслідування;

    4. розроблення системи заходів для забезпечення ефективного і об’єктивного нагляду прокуратури за діяльністю правоохоронних органів;

  • запровадження спеціалізації прокурорів та слідчих у справах про злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов´язаної з наданням публічних функцій;

  • розвиток співробітництва правоохоронних органів із громадськими організаціями та засобами масової інформації.

Прокурорам усіх рівнів вживати заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів, дотримання інших встановлених законом обмежень, спрямованих на запобігання та протидію корупції серед підлеглих працівників. У кожному випадку виявлення корупційного адміністративного правопорушення, вчиненого працівником прокуратури, проводити службові розслідування, а також перевірки у порядку ст. 97 КПК України ( 1002-05 ) та, за наявності підстав, складати відповідні протоколи і надсилати їх до суду.

Успішна протидія корупції можлива за умови наявності належного антикорупційного законодавства, ефективного його застосування відповідними органами державної влади та скоординованості, поінформованості громадськості про здійснення заходів із запобігання та протидії корупції, взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами державної влади у сфері формування та реалізації державної антикорупційної політики, підтримки антикорупційних заходів громадянським суспільством.

Провідними напрямами в подоланні корупції мають стати дотримання правових норм у сфері запобігання та протидії корупції; я вважаю найважливышем це - рівність усіх перед законом; невідворотність юридичної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення; поєднання зусиль держави і громадськості. Заходи протидії корупції повинні мати довгостроковий і послідовний характер, передбачатися дієвими комплексними програмами. Зменшення ступеня корупційних діянь в Україні можливе лише за умови координації зусиль та засобів різних державних структур, суспільства, міжнародних організацій, а також шляхом формування у суспільстві негативного ставлення громадськості до цього явища як суспільношкідливого. Як сказав китайський мислитель Сюнь-Цзи, «головних злодіїв треба карати, не чекаючи на їх перевиховання; звичайних людей треба виховувати, не чекаючи, поки до них доведеться застосовувати міру покарання». Адже основна проблема боротьби з корупцією в нашій державі навіть не в її розмахах, а в тім, що суспільство сприймає корупцію як явище буденне, звичний засіб досягнення мети. Поряд із підвищенням кваліфікації суддів, працівників прокуратури та правоохоронних органів варто подбати про підвищення антикорупційної правосвідомості громадськості.

Зрозуміло, що корупція становить собою соціальне явище і правопорушення, котре має довге коріння. Вона виникає як результат дії системи об’єктивних та суб’єктивних причин та умов. За результатами соціологічних досліджень у сфері запобігання та протидії корупції, головними причинами та умовами виникнення та поширення корупції в Україні є недосконалість адміністративних послуг; створення надмірних обтяжень для одержувачів адміністративних послуг; недостатній рівень доброчесності посдових осіб, уповноважених на виконання функцій держави, недостатня дієвість уповноважених структур у питаннях викриття та притягнення винних у корупційних правопорушеннях до відповідальності, що стало певним стимулом безкарності.

Корупція заподіює значної шкоди всій системі управління і суспільству в цілому та призводить до негативних наслідків. Втрачається підтримка суспільства через недовіру населення корумпованим посадовцям.

Ми маємо численні плани, концепції й інші нормативно-правові акти протидії корупції, але для подолання цього ганебного явища бракує основного – профілактичної роботи. Адже корупція, якщо можна так висловитися, вже стала способом мислення у нашому суспільстві. Вона вкорінилася в усі сфери суспільного життя. У громадській свідомості сформувалася система корупційних взаємовідносин. Треба змінювати стиль мислення і спосіб дій. Неабияку роль у протидії корупції потрібно надати ЗМІ, сприяти їм у широкому висвітленні заходів боротьби з цим явищем, щоб кожен ганебний випадок ставав відомим широкому загалу. Причому будь-яке повідомлення повинно бути перевіреним, а не огульним.

Нинішня профілактична робота не досягає поставленої мети. На заваді корупції повинен стати комплекс заходів – профілактичних, контролюючих, у разі необхідності – оперативно-розшукових, слідчих, доведених у законному порядку до судових рішень. Слід назавжди викорінити практику, за якої, чим більший хабар, тим менша відповідальність за нього. Як правило, такі справи не завжди доходять до суду і «розсипаються».

Питання боротьби з корупцією традиційно займає одне з перших місць в політиці будь-якої країни. Щоправда ефективність антикорупційних заходів в різних країнах різна. Ми звикли до того, що нам закладають в якості приклада шлях Грузії в боротьбі з корупцією. Безперечно, в антикорупційній політиці цієї держави є певні повчальні сторони. Тим більше, що уражені корупцією в Грузії були найбільше посадовці, автоінспектори та викладачі вишів. Майже так само, як і в Україні. Грузія обрала не найдемократичніший але дуже ефективний шлях боротьби з корупціонерами – боротьба відбувалась шляхом арештів та звільнень. Протягом короткого проміжку часу були звільнені щонайменше 15 тисяч поліцейських та близько 40% службовців. Позиція уряду Грузії проста – за потреби впровадження реформ демократія може постраждати. Але це один з варіантів боротьбі з корупцією в державі.

Інші приклади боротьби з цією проблемою можуть показати країни Європи та США, країни Близького Сходу. Наприклад, система боротьби з корупцією у Нідерландах включає декілька заходів, зокрема: щорічно міністр внутрішніх справ країни доповідає парламенту про виявлені факти корупції і вжиті заходи щодо покарання осіб, які скоїли корупційні правопорушення. Основною формою покарання за корупційні діяння є заборона працювати в органах державної влади і втрата соціальних гарантій, які надає державна служба, наприклад, пенсійного забезпечення, а усі матеріали, пов'язані з корупційними діяннями, якщо вони не стосуються системи національної безпеки, обов'язково стають доступними громадськості.

Однією з достатньо вільних від корупції країн вважається Ізраїль. Такий стан речей тут забезпечується системою дублювання моніторингу можливих корупційних діянь. Моніторинг здійснюється урядовими організаціями і спеціальними підрозділами поліції, відомством Державного контролера, незалежного від міністерств і державних відомств, та громадськими організаціями типу Відомства за чистоту уряду. Важливу роль також відіграють засоби масової інформації. Опублікування в них обвинувачень у корупції, як правило, містить пряму небезпеку кар'єрі політика. В Ізраїлі, завдяки значним соціальним пільгам для чиновників і безжалісному покаранню у разі виявлення корупційних діянь, корупція на нижчих щаблях управління практично відсутня.

Законодавство Франції включає низку нормативно-правових актів, спрямованих на боротьбу з корупцією, що стосуються насамперед фінансових зловживань, а Парламент Італії з метою посилення боротьби з організованою злочинністю заснував спеціальну Генеральну Раду по боротьбі з організованою злочинністю, а також окружні управління по боротьбі з організованою злочинністю та мафією і окремо - Державне управління по боротьбі з мафією та слідче управління по боротьбі з мафією.

В основу боротьби з корупцією в Німеччині покладено завдання знищення матеріальної, насамперед фінансової, бази злочинних угруповань. Це досягається двома шляхами: конфіскацією майна і створенням належної правової бази для унеможливлення відмивання "брудних" грошей. Найбільш жорстокою є боротьба з корупцією у Китаї – на посадовця, якого викрили на відмиванні брудних грошей, на отриманні хабара або на якомусь іншому корупційному вчинку, чекає публічна страта та конфіскація всього майна.

Я вважаю, що Україна може і повинна вивчати досвід інших країн та запозичувати найкращі та найефективніші шляхи боротьби з корупцією в державі.

Україна традиційно вже кілька років поспіль потрапляє у міжнародні рейтинги, що визначають рівень корумпованості в країні. Яке місце посідає Україна в цих рейтингах, як вони формуються і в яких галузях найбільше проявляється корумпованість?

За офіційними даними, за рейтингом корумпованості у першість займають Данія, Фінляндія, Швеція, Нова Зеландія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Австралія, Сінгапур, Люксембург, Швейцарія, Ірландія, Німеччина, Великобританія, Ізраїль, США, Австрія тощо. Вочевидь, цим країнам вдалось створити ефективний механізм боротьби з корупцією.

Щорічно світовими дослідницькими агентствами складаються рейтинги рівня корумпованості різних країн. Традиційно з року в рік до таких рейтингів потрапляє і Україні. Нажаль, показники, з якими наша держава виходить в рейтинги, не найкращі. За 2016 рік у рейтингу, складеному глобальною антикорупційною неурядовою організацією Transparency International Україна посіла 134 місце з 178 можливих. Для порівняння, в 2006 році Україна займала 99 місце в цьому рейтингу, а вже в 2011 – 146.

У порівнянні, наприклад, Грузія, методи боротьби з корупцією якої Україні ставлять у приклад, займає 50 місце у рейтингу. Гадаю, що тут є над чим замислитись.

Безперечно, у порівнянні з позаминулим роком сьогодні ми демонструємо незначну тенденцію до зменшення рівня корупції в країні, але хотілося б досягти в цьому кращих результатів. Тенденцію до зниження рівня корупції в Україні відзначають і фахівці творчого об’єднання «ТОРО», але в той же час визнають, що корупція залишається серйозною проблемою для держави.

В той же час, в січні поточного року американська дослідницька організація Heritage Foundation і газета Wall Street Journal оприлюднили власний рейтинг економічних свобод (Index of Economic Freedom). За результатами досліджень, Україна опустилася з 162 на 164 місце серед 179 країн світу і посіла останнє місце в Європі, при цьому погірши свій результат на 10 позицій та повернувшись до рівня кінця 1990-х років.

Експерти зазначають, що для визначення індексу корумпованості кожної країни використовуються експерти 13 різних пулів і незалежних досліджень 10 організацій, зокрема: Columbia University, Economist Intelligence Unit, Freedom House, Information International, International Institute for Management Development, Merchant International Group, Political and Economic Risk Consultancy, United Nations Economic Commission for Africa, World Economic Forum и World Markets Research Centre.

Раніше для вирахування індексу в кожній окремій державі проводились опитування громадської думки, наразі від цієї практики відмовились. Але експерти вважають, що такий показник, як рівень корупції в країні не може бути визначений лише за допомогою експертів. За їх думкою, необхідно проводити опитування громадської думки, протягом яких кореспонденти відповідатимуть на прості питання, як то: «Чи довіряєте ви владі?», «Чи є корупція серйозною проблемою у вашій країні?» тощо. Такий підхід допоміг би більш точно визначати рівень корупції, тим більше, що це явище доволі приховане і точність його виміру лише одним способом не може бути вірною.

Я впевнена, що запропонований Президентом антикорупційний Закон вирішить всі проблемні питання та зможе знизити прояви корупції в державі.

На завершення торкнуся і такого аспекту протистояння корисливим зловживанням. Подолання корупції та інших небезпечних правопорушень, поширення законослухняності абсолютно неможливі без духовного оздоровлення суспільства. До речі, на морально-духовних важелях відвернення корупції наголосив 27 липня 2011 р. на зустрічі з ректорами вищих навчальних закладів України Патріарх Московський і Всія Русі Кирил: «Дивуються зростанню злочинності. Не можуть упоратися з криміналом – причому це стосується не тільки України або Росії, але й усього світу. Корупцію – теж ніяк не подолати. Власне кажучи, чому дивуватися? Якщо Бога немає, то все дозволено…».

Отже, загальним завданням у сфері забезпечення протидії корупції є приведення антикорупційної нормативної бази у відповідність до Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції в Україні”. Однак це не виключає і відповідного корегування положень цього закону з урахуванням майбутньої практики застосування, результатів нових наукових досліджень, аналізу ефективності визначених у ньому антикорупційних заходів.

Список використаної літератури:

  1. Закон України „ Про засади запобігання і протидії корупції”. Закон України „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення”: Науково-практичний коментар //Відп. ред.: С.В. Ківалов і Є.Л. Стрєльцов. – Х.: Одіссей, 2011. – 344 с.

  2. Науково-практичний коментар Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції” / За ред. Шамрая В.О. – К.: Видавничий дім „Професіонал”. – 2012. – 464 с.

  3. Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар до Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції”. – К.: Атіка, 2011. – 424 с.

  4. Мельник М. І. Корупційні злочини: сутність і поняття // Право України. – 2000. - № 11.

  5. Мельник М. І. Корупція: сутність і поняття, заходи протидії. К.: 2001 // Право України. – 2000. - № 11.

  6. Закон України “Про боротьбу з корупцією” // ВВР України, 1995 № 34.

9

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з МАТЕМАТИКИ залишилося:
0
0
міс.
2
1
дн.
2
1
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!