! В а ж л и в о
Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

Консультація "Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з українською вишивкою"

Опис документу:
Консультація має мету: допомогти вихователям старших дошкільних груп при ознайомленні з українською вишивкою. Містить матеріали з поетапного змісту роботи вихователя, особливості методики і керівництва з даного питання.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Ознайомлнння дітей старшого дошкільного віку з українською вишивкою

Вишивка — це поширений вид декоративно-прикладного мистецтва, в якому узор та зображення виконуються ручним або машинним способом на різних тканинах, шкірі та інших матеріалах лляними, шовковими, вовняними нитками, а також бісером, перлами, коштовним камінням

Цей вид мистецтва виник давно — корені його сягають у глибину віків. Зразки найдавнішої вишивки в музеях Європи відносять до V ст. н. е., а пам’ятки української вишивки збереглися лише за кілька останніх століть (у музеях найбільше вишивок XIX ст.).

За мотивами орнаменти вишивок поділяють на три групи: геометричні (абстрактні), рослинні, зооморфні (тваринні).

Геометричні — дуже прості: кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести (прості й подвійні).

Так, в орнаменті подільських вишивок трапляється мотив кривульки, або безконечника, який відомий ще з часів трипільської культури, тобто значно раніше, ніж славнозвісний грецький меондр. Зигзагоподібний меондровий орнамент зустрічається у вишивках західних районів Поділля. До цього виду орнаментальних мотивів належать «сосонки», «хвощ», «перерви», що набули поширення в південних та західних районах Поділля, а також в інших районах України.

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. В українській вишивці часто використовують такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубове листя», «барвінок».

У вишивках зооморфних (тваринних) орнаментів зображуються кінь, заєць, риба, жаба; з птахів — півень, сова, голуб, зозуля; з комах — муха, метелик, павук, летючі жуки.

Народна художня вишивка України при своїй єдиній стильовій основі дуже різноманітна і в кожній області має свої відмінності. Так, подільським сорочкам притаманна барвистість і різноманітність швів. Найтиповішим є змережування «павучками», яким примережують вставки на рукавах, клинці. Використовується і кольорова мережка «шабок». У різних варіантах повторюється дві основні техніки — хрестик і низь, а також декоративний шов «качалочка», який зберіг орнаментальні мотиви давньої вишивки. Подільська вишивка особливо багата на візерунки: центральні мотиви у вигляді ромбів здебільшого розміщуються між двома горизонтальними лініями. Трикутник, що утворився між лінією і ромбом, вишивається звичайними скісними лініями у вигляді завитків («баранячі роги»). В орнаментах подільських вишивок переважає один колір — чорний з більшим чи меншим вкрапленням червоного, синього або зеленого. Найпоширеніші одноколірні (червоні та чорні) вишивані сорочки, значно рідше — дво- та триколірні.

На півдні Тернопільщини типовою є вишивка вовняними нитками із згущеними стібками: окремі елементи обводяться кольоровими нитками, що забезпечує високий рельєф та кольоровий ефект. Такі вишивки розміщують вздовж усього рукава поздовжніми чи скісними лініями.

Технічні прийоми буковинського вишивання дуже різноманітні. їх можна розділити на дві основні групи: до першої відносяться вишивки «за рахунком», виконані з урахуванням структури тканини і тісно пов’язані з нею. Це двостороннє шиття «низь», «хрестик», «тамбур», шиття золотом і сріблом, другу групу складають вишивки, нанесені на тканину вільно, незалежно від її структури: вишивання гладдю й аплікація. Дітям пояснюють на прикладі, як техніка вишивання впливає на вибір узору: для рахункової техніки зручніші геометричні мотиви, у той час як вільна техніка дає можливість створювати мотиви, близькі до природи рослинних форм. Педагог має універсальну можливість ще раз довести дітям, що візерунки народного вишивання розроблялися відповідно до форм предметів, тобто їх побудова залежала від призначення декоративної речі. Звідси випливали вибір матеріалу і техніка виконання форм виробу.

Народний орнамент виник із життєвих вражень йога творців від спілкування з природою, в результаті осмислення цих вражень і втілення їх в інші образи. Тому і під час ручної праці вихователь пропонує кожній дитині змоделювати з кількох орнаментів такий, який їй найбільше до вподоби. Геометричний орнамент, очевидно, виник внаслідок прагнення передати образи сонця, зірок, рослин тощо, про що свідчать і їх назви,

Геометризація форм навколишнього дуже характери для мистецтва Буковини. І її поява у вишивках зумовлена значною мірою фактурою полотна. В основі побудови буковинського геометричного орнаменту немає такої розмаїтості елементів, як багатство варіантів кількох мотивів у різних поєднаннях, зате колір має особливе значення при збереженні конкретних рослинних формена ці особливості слід обов’язково звернути увагу, порівнюючи вишивки Поділля і Буковини. Це їх суттєво відрізняє. У декорі буковинського народного костюма використовувались вишивка й аплікація. При цьому, крім одягу та його призначення, завжди відзначали композицію вишивки, характер мотивів і техніку виконання.

Ознайомлення дітей дошкільного віку з вишивкою має своєрідні особливості, які випливають як із змісту розвитку творчих здібностей і уподобань дітей (діти діють тут з власної ініціативи), так і з правил техніки безпеки (використання спеціальних знарядь праці, нетрадиційних для дитячого садка). Процес ознайомлення з вишивкою досить довготривалий саме завдяки його своєрідності техніки виконання. Спробуємо розглянути поетапний зміст роботи вихователя, особливості методики й керівництва.

Вихователь повинен створити насамперед таке навколишнє середовище, яке викликало б інтерес до вишивки, самостійні прояви інтересу вже з молодшого віку вихователь примічає відразу — він природний завдяки колориту і різноманітності форм речей, оздоблених вишивкою. Діти люблять розглядати красиве і слухати розповіді про нього, особливо коли вишивкою оздоблений одяг та речі побуту героїв улюблених казок та оповідань. Вони самостійно збагачують і вдосконалюють свій досвід шляхом порівняння різних атрибутів одягу, як, наприклад, сорочка у вовчика-братика і блузка у лисички-сестрички, спідничка у мами-кози і кептарики у сімох козенят тощо. Щоб вільно порівнювати, невимушено розглядати зразки вишивки в груповій кімнаті молодших і середніх груп, необхідно виділити спеціальне місце, де зразки були б доступними кожній дитині. Вишивані серветки, рушники треба розкласти так, щоб діти самі могли їх дістати і покласти на місце. Аналогічні поради треба дати й батькам, як збагачувати художні враження дітей удома. Адже саме ці враження 4—5-річних дошкільнят є джерелом їх самостійної художньої праці у старшому дошкільному віці. Педагог може легко простежити, як інтерес до вишиванок відображується дітьми в їхніх малюнках (сюжетне малювання за змістом казок), в іграх, драматизаціях (як діти збирають костюми, чи турбує їх художнє оздоблення) тощо. І хоч інтерес виникає у дітей стихійно, вихователеві ніяк не байдуже, хто бере участь у пізнанні, він енергійно спрямовує прояви активності дітей. Основними формами роботи є бесіди вихователя з дітьми на заняттях, під час екскурсії до музею, на виставку народної вишивки, одягу; зустрічі з народними умільцями, проведення фольклорних свят, на яких діти вдягнені у вишиванки, а також закріплення знань про вишивку на заняттях із зображувальної діяльності, де з великим інтересом і старанністю діти оздоблюють площинні зображення окремих частин одягу і предметів побуту (спідниці, сорочки, кептарики, фартушки, скатерті, рушнички тощо). В цьому віці їх приваблюють яскраві кольори, симетрія, ритм чергування барв і форм тощо.

Самостійне вишивання дітей старшого дошкільного віку неподільно пов’язане з ручною працею. Ознайомлення з вишивкою й оволодіння технікою вихователь планує в цьому віці на спеціальних заняттях. У зміст роботи з дітьми входить насамперед ознайомлення з необхідними для вишивання матеріалами: тканиною, нитками, голкою, наперстком тощо.

Так, ознайомлюючи дітей з подільською вишивкою, вихователь робить акцент на тому, що на Тернопільщині, наприклад, вишивали бавовняними нитками і лише окремі елементи обводили кольоровими нитками, а на Поліссі для вишивання використовували лляні, конопляні і шерстяні нитки. Особливий інтерес виникає у дітей, коли вихователь пояснює вишивання на Галичині. Традиційно у цьому краї поряд з вищезгаданими матеріалами використовувались зсукані сплетені нитки, шовкові, срібні, золоті і металеві нитки, муліне, бісер, сап’ян, гудзики, коралі, головки металевих цвяхів «бобрики» та ін.

Вибір ниток залежав від сукна і полотна, на якому вишивали, а вибір кольору—від мотивів і призначення одягу. Так, червоний колір означав квіти, любов, а зелений — зелені трави, голубий — чисте, безхмарне небо, чорний — журбу, жовтий — достиглі в полі колоски. Кожний колір має своє місце і призначення. Чорний, зелений, фіалковий, жовтий — чоловічі кольори. Жінка носить лише голубий бережечок на сорочці, ромбики в ромбиках (у три ромбики) у вигляді тризубця. Тризубець — родинний амулет: справа батько, зліва — мати, а посередині — маленькі діти, яких виховує родина

Білим кольором по білому вишивали як запоруку чистого духу і здоров’я. Дітям вишивали тільки голубі ромби. По одягу читали долю і вік дівчини.

Далі вихователь детально планує розгляд і аналіз тих традиційних тканин, на яких вишивали народні умільці в більшості регіонів України. Це було домоткане вибілене сонцем і водою лляне полотно, яким славились українці далеко за межами держави. Для вишивки кептариків, сердаків, кожухів використовували сукно, вичинене хутро.

Поряд з вишивкою майже в кожному регіоні України вироби оздоблювали різними мережками. Дітям варто пояснити, що мережка виконувала функції з’єднувального шва. Багаті і різні художні традиції української вишивки. Вони міцно пов’язані з давніми повір’ями, звичаями й обрядами, багаті стародавніми мотивами, своєрідними знаками-символами, так званими оберегами. Саме вони повинні були оберігати від злих духів, тому ними прикрашали одяг і для дорослих, і для дітей. Має своє символічне глибоко традиційне значення і кожний знак на вишивці.

Створюючи орнамент, народні вишивальниці весь чає зверталися до природи, творчо осмислювали предмети і явища, їх барвистий колорит і прагнули все відтворити у вишивці: прямі лінії символізували землю, а хвилясті — воду, вертикальні хвилясті — дощ, а трикутники — гори, дві схрещені лінії — блискавку, а ромб, коло чи квадрат — вогонь.

Жіноча постать символізувала богиню життя, дерево з розлогими гілками — родючість землі, птахи — настання весни, врожай, а кінь і олень — благополуччя.

Усвідомлюючи історичне минуле нашого народу, доцільно у старшому віці розповісти дітям і про історію виникнення вишивки, її розвиток і вдосконалення техніки спільно з розвитком держави загалом. Притаманність кожному регіону своїх особливостей орнаменту, техніки і колориту дітям слід пояснити також багатством і неповторністю природи. У старшому дошкільному віці вихователь поступово готує дітей до сприйняття художніх і технічних особливостей орнаменту різних регіонів України. Діти розглядають у зв’язку з цим ілюстрації у книжках, листівки, репродукції, альбоми зразків вишивки, святкових костюмів тощо. Вихователь може також організувати виставки таких робіт у кімнаті або в залі ї постійно спрямовує свою діяльність на розвиток художнього сприймання дітей. На заключному етапі цієї роботи вихователь пропонує дітям з кількох орнаментів скласти свій для оздоблення того чи іншого виробу з урахуванням бажання дітей.

Для того щоб дитина самостійно передавала у вишивці свої враження про цей вид народного промислу, вона повинна вміти вільно користуватись відповідними засобами і знаряддями праці. Якщо художній досвід на заняттях передають головним чином дорослі, то поза ними діти повинні самостійно використовувати набуті знання і вміння. У тих випадках, коли вихователь підтримує в дітей прагнення знову повернутися до вишивки, він намагається посилити інтерес, відчуття радості за самостійно виконану роботу, продумати елементи ускладнення її змісту і форми.

Пропозиції педагога не повинні бути настирливими і мають повністю залежати від бажання дітей, змісту їхніх задумів, розвитку допитливості, мотивів. Роботи, які виконують діти з власної ініціативи, є особливо улюбленими і привабливими для дітей. Саме вони стимулюють дитячу творчу уяву, активність і самодіяльність. Керуючи роботою дітей у години ручної праці, вихователь допомагає їм планувати роботу, уникати квапливості, доводити задум до кінця. Для цього педагогу варто попередньо поговорити з кожною дитиною, з’ясувати задум кожної вишивки і техніку її виконання. Вихователеві треба продумати, як допомогти кожній дитині втілити передбачений задум, адже він виступає як порадник, зацікавлений майбутнім виробом, не диктує, як та що робити, а жваво обговорює з дітьми етапи і хід роботи, техніку використання голки, наперстка, прийоми безпеки.

Зважаючи на те, що дошкільники часто не можуть відразу закінчити свою роботу, їм пропонують продовжити її наступного разу. Це дуже важливо тоді, коли діти працюють самостійно кожен над своїм візерунком. Вихователь включається у процес, спостерігає, аналізує* допомагає. Він пропонує дітям придивитись до робіт один одного, щоб через наслідування зміцнити інтерес і бажання дітей. У сприятливі пори року вишивання доцільно організовувати на майданчику за столом під час прогулянки в другій половині дня.

Вихователю слід мати на увазі, що не можна перетворювати захоплення дітей вишиванням поза заняттями з ручної праці в допоміжні форми роботи. Для художнього розвитку кожної дитини, формування вмінь і навичок у тих, хто має добре виражений інтерес до вишивання, вихователь може організувати гурток «В голку нитку засаджаю - вишиваку починаю», тому що одних лише занять для розвитку відповідних нахилів і здібностей, виховання стійкого інтересу і вміння вибирати на свій смак улюблену справу не досить.

Створюючи належні умови для вишивання, вихователь повинен враховувати, що воно не обов’язкове для всіх, а приваблює лише тих, хто любить це робити.

Керівництво цією діяльністю вимагає від вихователя чуйності, уваги до інтересів і задумів дітей, створення сприятливих умов для розвитку їхніх творчих здібностей.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Психологічні особливості навчання вчителів у системі формальної і неформальної освіти»
Швень Ярослава Леонідівна
24 години
490 грн
490 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації (лист МОН № 4/2181-19 від 30.09.2019 р.).

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: як створити дієвий механізм
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись
Підвищення кваліфікації: вчителі самі вирішуватимуть, де навчатись