Консультація для педагогів та батьків: "Медіаінформація і мультфільми"

Опис документу:
Консультація для педагогів та батьків з метою пояснення понять з медіаосвіти: медіасередовище, медіапростір,психологічні закономірності та особливості формування дитячої свідомості засобами медіа та вплив медіаінформації на соціалізацію дітей дошкільного віку.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Медіаінформація і мультфільми

(Консультація для педагогів та батьків)

підготувала вихователь Чашка Т. М.

Сьогодні мас-медіа є тим сучасним способом передачі знань, що відповідає якісно новому змісту навчання й розвитку дитини. Цей спосіб дозволяє дитині з інтересом навчатися, знаходити джерела інформації, виховувати самостійність і відповідальність при одержанні нових знань, розвивати дисципліну інтелектуальної діяльності.

Існування сучасної дитини неможливо уявити без медійного впливу телебачення та Інтернету. На сьогодні медіаінформація є не лише основним джерелом інформування з приводу того, що відбувається навколо, а й виступають одним з найважливіших інститутів соціалізації особистості. Однією з форм впливу медіаінформації на соціалізацію дітей дошкільного віку є трансляція інформації про культуру та її репродукція. Другою – власні творчі, продуктивні можливості комп’ютерних технологій. І третьою формою впливу медіаінформації є їх естетична функція. Окремі спеціалісти вважають, що принаймні половина людства формує свої погляди під соціалізуючим медіавпливом.

Аналіз наукових джерел з питань впливу медіасередовища на дітей дошкільного віку, дозволив виділити психологічні закономірності та особливості формування дитячої свідомості:

  • гострий сюжет викликає й підтримує увагу та зацікавленість дітей;

  • підвищена увага до перегляду коротких сюжетних роликів;

  • можливість залучення дитини до участі в процесі перегляду реклами;

  • захоплення дитини рекламним сюжетом базується на психологічних механізмах;

  • легкість запам’ятовування короткого, цікавого та близького дитині сюжету;

  • можливість формування в дитині етичних та моральних норм, цінностей за допомогою цікавого та доступного дитині сюжету.

До медіапростору належать всі види телебачення разом з такими його новими технологіями, як супутникове і кабельне, радіомовлення, всі різновиди звукозапису та його розповсюдження. А комп’ютери та їх програмне забезпечення, відео, кіно, друковані видання надали людству величезні можливості для отримання різнобічної інформації в найкоротші строки. Створена телебаченням та Інтернетом віртуальна реальність (медіареальність) є цілком конкурентоспроможною альтернативною дійсності, і разом вона утворює середовище існування сучасної дитини (медіасередовище). Сучасний медіапростір став не лише середовищем інформаційного обміну, а й середовищем, де здійснюється соціальна комунікація, обмін поглядами й почуттями тощо.

На сьогоднішній день медіаінформація стала не тільки головою рушійною силою прогресу, засобом спілкування світового масштабу, а й потенційним джерелом насилля та агресії. Жорстока і агресивна поведінка – це одна із найактуальніших проблем, що пов’язана із взаємодією дітей дошкільного віку з медіаінформацією. Медіанасилля: бойовики, трилери, фільми жахів, жорстокі мультфільми – зараховуються зазвичай до окремої групи і кваліфікуються як «соціально небезпечні», бо саме вони пропагують культ насилля, жорстокості, розпусти, істотно деформують дитячу психіку. «Діти привчаються до думки, що страхи та насилля – це норма, побоюються стати жертвою злочинця і найменше спроможні допомогти жертві злочину. Вони зростають більш агресивними і жорстокими» (С. Лемсон). Слушною з цього приводу є думка А. Федорова, який погоджується з думкою С. Лемсона, що: «багатообразні медіа показують дітям велику кількість лякливих і викликаючих страх образів, більшість з яких вони, ймовірно, ніколи б не побачили в реальному житті».

Сучасним дошкільникам необхідна не лише ґрунтовна інформаційна підготовка. Не менш важливою є естетична готовність сприйняти, відчути соціально-психологічну атмосферу епохи, оцінити її здобутки. В цьому вбачається розуміння необхідності створення належного базису, пов’язаного з удосконаленням культури почуттів, взаємин, потреб, без яких не можна соціалізувати особистість, здатну усвідомити цінності людського буття, красу природи, мистецтва, суспільних відносин, нарешті самої людини. Будь-яка інформація, що транслюється медіа каналами, так чи інше несе заряд естетичного або антиестетичного впливу, оскільки спрямована на максимальне збудження почуттів, емоцій.

Американські вчені (Шрам, Лайл і Паркер) прийшли до висновку, що перегляд медіаінформації прискорює розвиток дитини на рік, особливо до того часу, коли вона має йти до школи. Сутність їхньої теорії полягає в тому, що молоде покоління на «медійних» зразках навчаються міркувати, отримують знання, розширюють кругозір. Робота з комп’ютером, з однієї сторони, призводить до розширення контактів, можливості обміну соціокультурними цінностями, набуття символічного досвіду, розвитку процесів навіювання. Але з другої сторони, вона може призвести до «синдрому залежності» від комп’ютерних мереж, який сприяє до звуження інтересів, відлучення від реальності, залежність від комп’ютерних ігор, соціальної ізольованості, ослаблення емоційних реакцій та багатьох негативних наслідків.

Дослідники медіапростору стверджують, що найбільш артикульованими проблемами, перебуванням у ньому дітей, є:

  • «згорання» пізнавальних інтересів;

  • зниження тонусу і якості інтелектуальної діяльності;

  • «лінивість» психіки (уваги, пам’яті, уяви);

  • наслідування дітьми асоціальної поведінки віртуальних героїв;

  • «віртуалізація» життєвого світу дітей (руйнування соціальних зв’язків);

  • відволікання від дитячих обов’язків в межах своєї родини;

Тобто безконтрольний медіаінформаційний потік може як завгодно глибоко проникати в суть дитини і деформувати її свідомість.

З-поміж усіх медіаінформаційних потоків найпопулярнішими в дошкільників, безумовно, залишаються мультиплікаційні фільми. Мультфільми, що впливають на свідомість дітей, показують безліч телеканалів. З одного боку, мультфільми допомагають батькам відволікти дитину на певний час, а з другого– виконують неабияку виховну, пізнавальну і розвивальну функції. Фахівці називають декілька принципів дії механізму формування у дітей соціальних настанов і цінностей під впливом мультиплікаційних фільмів, а саме:

  • Інформування– розширення обізнаності дітей про довкілля, формування первинних уявлень про добро і зло, еталони гарної і поганої поведінки;

  • Ідентифікація– засвоєння соціальних настанов і цінностей шляхом зіставлення себе з персонажами мультфільмів;

  • Імітація– копіювання поведінки, наслідування героїв мультиплікаційних фільмів. Сюжети мультфільмів– це стандартні ситуації, з якими стикаються діти у повсякденному житті, у процесі спілкування з іншими членами суспільства. Вони демонструють соціальні норми, правила, ґендерні ролі, цінності і моделі поведінки тощо. Потім сюжети відтворюються дітьми, закріплюючи образ дії в тих чи інших ситуаціях.

Як і будь-який інший медіапродукт, мультиплікаційні фільми можуть впливати на процес соціалізації як позитивно, так і негативно.

Радянські мультфільми не штампувалися масово, а були штучним товаром, від цього за якістю вони тільки вигравали. Кожна деталь у них була продумана до дрібниць, аби внести у свідомість дитини тільки позитивну інформацію. На жаль, як наприкінці минулого століття, так і до сьогодні мультиплікаційна індустрія переживає не найкращі часи. Мультфільмів виробляється замало, тому звільнену нішу на ринку медіапродуції посіли американські та японські мультфільми, які розраховані на іншу аудиторію, іншу ментальність і несуть у собі елементи іншої культури.

На думку фахівців, більшість сучасних мультфільмів можуть мати небезпечні для дітей і суспільства наслідки. На превеликий жаль, низка мультиплікаційних фільмів і серіалів відверто пропагує антисоціальну поведінку, неповагу, цинізм, жорстокість до людей, дискредитує статус дорослих, спонукає до здійснення протиправних дій тощо. Сучасні мультфільми аж ніяк не формують етичні/моральні норми поведінки дитини в соціумі, а вчать її неприпустимих для нашої культури і виховання жорстокості, цинізму, тяжіння до руйнування.

Отже, мультфільм як аудіовізуальний медіатекст, залишаючись ефективним для вирішення багатьох освітніх завдань, сьогодні є знаряддям маніпуляцій свідомістю дітей дошкільного віку. Але… зупинимось на ключових моментах, які допомогли зробити відкриття щодо інформаційної цінності деяких мультфільмів:

Мультсеріал «Ліло і Стіч» сприймався як чергова мультсеріальна розважальна жвачка від «Діснея», проте під час обговорення можна з’ясувати, що це аудіовізуальна історія про виховання прийомної дитини, яка програється на двох рівнях. Ліло виховує її старша сестра, яку контролюють соціальні служби, а сама Ліло виховує Стіча, який є іншопланетною істотою. Цікаво, що Ліло дуже невихованому Стічу ставить в приклад таку особистість як Елвіс Преслі. І ми дивуємось, що співчуваємо більше нестандартним героям, які роблять помилки, а менше співчуваємо начебто правильним робітникам соціальних служб, які чомусь виглядають як герої американського фільму «Люди в чорному», який був популярним в той же час, що й перший сезон цього мультсеріалу, тобто у 2002 році. Тема іншопланетян в соціокультурних дослідженнях декодується як тема «іншого», не такого як ти, і разом із учасниками ми доходимо висновку, що ця візуальна історія не тільки розважальна, а має дидактичне завдання виховання толерантного ставлення до тих, хто не схожий на тебе.

Мультсеріал «Скубі Ду» - серіал про веселу команду, яка мандрує із собакою на ім’я Скубі Ду і викриває маніпуляції і корупційні схеми. Тема корупції є досить складною не тільки в ситуації, коли ти хочеш її пояснити дітям, вона є проблемною в донесенні і дорослим.. Співчувати героям допомагає їх візуальна визначеність: п’ять різних характерів, які відповідають п’яти психотипам, і не важливо, що один з героїв є собакою, він як раз представляє такий характер, якому дозволено ненормативну поведінку. Решта — це дві пари, звичайні дівчина та хлопець, які є парою і відповідають усім традиційним стереотипам щодо відносин жінок та чоловіків, а друга пара є такою, що порушує стереотипи. Хлопець трусливий і слабкий, дівчинка розумна.

Мультсеріал «Сімпсони» – цей мультсеріал має дуже дурну славу серед дорослих, особливо в середовищі педагогів. Під час обговорення можна знайти спільну мову в тому, що цей серіал відіграв важливу роль у популяризації української мови серед дітей та молоді. Аналіз героїв допомагає з’ясувати те, що не зважаючи на те, що спостерігання за героями, які викликають огиду, є травматичним для глядача, але це мотивує не повторювати приклад подібної поведінки. Це корелює з концепцією театру жорстокості А. Арто. Не випадково, під час дискусії деякі учасники діляться прикладами дитячих фраз: «Тату, не поводься як Сімпсон, ти ж хороший».

У результаті регулярного зіткнення з тим, що девіантна поведінка на телеекрані не карається і навіть не засуджується, у дитини відбуваються формування і легітимація деструктивних соціальних настанов і цінностей. Тому, необхідність соціального контролю (контролю з боку батьків та педагогів) ціннісного змісту мультиплікаційних фільмів є особливо актуальною.

Використані джерела:

  1. Б. Семчук Медіаінформація як чинник соціалізації молодого покоління - Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету - Вип. 2, 2019 – с. 96-101

  2. О. Петрунько. Сучасна дитина в медіапросторі// Педагогічна газета, 2009.- №7(180) липень. - с. 7–8.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»