Заняття розробила вихователька Кондратюк Юлія Станіславівна.
Мета:
-закріпити і поглибити знання дітей про рідне місто;
-вчити розповідати про вулицю, на якій розташовано їхній будинок, знати її назву;
-вчити орієнтуватися в найближчому оточенні;
-вчити узгоджувати прикметники з іменниками.
Обладнання: іграшка Губка Боб, сюжетні картинки.
Організаційна частина.
Вихователька вітається ранковою піснею: «Доброго ранку, доброго дня! Зичу здоров’я і щастя вам я!»
Основна частина.
Дзвенить дзвіночок. Вихователь: «Малята, до нас хтось прийшов (виглядає за двері, повертається з іграшкою Губка Боб).
Губка Боб (ледве дихаючи від бігу): «Ой... Хе... Ух... Я... біг... сюди... Хотів... встигнути... на заняття!»
Вихователька: Заспокойся, Бобчику, розкажи нам, що у тебе трапилося?»
Г.Б.: «Я дізнався, що ви сьогодні розмовлятимете про нашу рідну вулицю. Я дуже хотів послухати і теж що-небудь розповісти, але я так швидко біг, що впав і розсипав усю свою розповідь! Все переплуталося і нічого не зрозуміло! Малята, я дуже вас прошу, допоможіть зібрати мою розповідь!»
В.: «Ну що, малята, допоможемо Бобчику скласти розповідь?
Діти: «Так!»
В.: «Ну, тоді почнемо! Розповідай, Бобчику.».
Г.Б.: «Гаразд, де мої частинки розповіді? Ось вони:
1. «Я, дитячий садочок, живу, біля». Малята, як з цих слів зробити зрозуміле речення? (діти складають слова у речення: Я живу біля дитячого садочка).
2. Наступні частинки: «Біля, побудували, садочок, лікарня». А це що за речення? (діти: біля садочка побудували лікарню).
3. Молодці, малята, так і є! А ці слова як скласти? «Будують, зараз, магазин, великий». Про що це, малята? (діти: зараз будують великий магазин).
4. А ось які частинки залишилися: «Ходимо, до, гуляти, парку, ми» Не можу зрозуміти! (діти: ми ходимо гуляти до парку).
Г.Б.: «Дякую, малята, що допомогли полагодити мою розповідь. Ну як, сподобалася вона вам? (діти: так!). А тепер я хотів би запитати у вас про ваші вулиці:
- як називається вулиця, на якій ви живете? (відповіді дітей).
- чи далеко вона знаходиться від проїжджої частини?
- чи багато на ній цікавих будинків?
- які будинки стоять на вашій вулиці: одноповерхові чи багатоповерхові?
- а квіти на вашій вулиці є? А дерева?
- а чи далеко від вашої вулиці дитячий майданчик?
- ви часто гуляєте з батьками по своїй вулиці?
Г.Б.: Яка чудова розповідь у нас вийшла, малята! Прикро, що я раніше не вмів так розповідати. Хочу вам розповісти: колись я заблукав і не міг знайти дорогу додому. Я тоді ще не знав назви своєї вулиці. Це дуже небезпечно! Я навідь не знав, як називаються будівлі на моїй вулиці! Ось послухайте і спробуйте здогадатися. Що це за будівлі. Я розповідав так:
1. Біля мого будинку є ще один, в ньому лікують тварин (діти: ветеринарна лікарня).
2. За моїм будинком є велииикий будинок, в ньому три поверхи. Там багато дітей, вони пишуть, рахують, читають (діти: це школа)
3. У парку поруч з моїм будинком є ще один будинок, де живуть книжки. Їх можна брати додому почитати (діти: бібліотека).
4. Зовсім недалеко від мого будинку є велике місце. Де проводять змагання, грають у футбол, бігають і стрибають (діти: це стадіон).
5. А прямо в нашому будинку на першому поверсі є кімната, де продають таблетки, цілющі мазі, лікарські рослини і вітаміни (діти: це аптека).
Г. Б.: Дуже добре, малятка, ви такі тямущі! Але ж ми трішки втомилися, давайте порозминаємось? (діти: так!)
Фізкультхвилинка з показом.
Ранок, знову сонце сяє! (долоньки з розтопиреними пальчиками складені, як
сонечко з промінцями)
Моє місто оживає! (тупотіти ніжками)
Заглядає промінь сонця (закрити долоньками обличча, а потім відкрити, як
віконниці)
В кожен дім, в усі віконця (показ руками даху будинку і малювання квадрата у
повітрі)
Мчать по вулицях машини («крутити руль»)
Лиш вперед! Мелькають шини ( руками перед собою робити «млин»)
Я по вулиці крокую (крокувати на місці)
Місто так своє люблю я! (обійняти себе)
Г.Б.: «Ось, як ми чудово відпочили! Малятка, а що було б, якби ми були такими маленькими, як ельфи? Миб жили зовсім в інших будиночках, і все навколо нас теж було б маленьке. Я пропоную розповісти, яка б вулиця у нас з вами була. Пограємо у гру « У мене велике – у тебе маленьке». Я буду говорити про звичайні, великі предмети, а ви удавайте, що ви – ельфи і називайте все, як маленьке:
Я живу на великій вулиці. (А ми живемо на маленькій вуличці).
Біля мого будинку є магазин. (А біля нашого будиночку є магазинчик).
У моєму дворі росте дерево. (А у нашому дворику росте деревце).
Під моїми вікнами тече річка. (А під нашими віконцями тече річечка).
За річкою розташовано великий гарний майдан. (А за нашою річечкою розташовано маленький гарненький майданчик).
Г.Б.: Круто, малята! Я вже подумав, що навколо мене справжні ельфи! Пропоную зробити гімнастику і для нашого обличча, бо нам зараз доведеться, тільки одним обличчам показувати свої емоції. Витягнемо губки у трубочку, а тепер розтягненмо їх у посмішці. Піднімемо брівки вгору «будиночком», надмухаємо пухирки. Ось що ми з вами зараз покажемо:
- нам дуже подобається наша вулиця! (радість)
- тут побудували будинок до самого неба! (здивування)
-але він ще закритий, і ми не зможемо до нього зайти. (сум)
Г.Б.: Прекрасно, малята! Ви ще й артисти чудові! Я дуже радий, що ми сьогодні грали разом. Дозвольте, я інколи буду приходити до вас на заняття? (діти: так, приходь!) Тоді зараз, коли я піду, ви сядьте і намалюйте чудові малюнки, де буде зображено вашу рідну вулицю, а потім, коли я знову прийду, ми будемо роздивлятися їх всі разом.
