З посиленням національно-релігійного гніту на українських землях зростав спротив православної спільноти. Українці почали створювати товариства для захисту власної мови, віри, прав та інтересів. Такі товариства отримали назву братства. До їх складу входили міщани-ремісники, купці, дрібні торговці та православна шляхта. Вони збиралися у своїх церквах, спілкувалися, виділяли кошти на підтримку свого храму, допомагали сиротам, вдовам, хворим і родинам померлих.


















