Конспект уроку. "Монументальне мистецтво"

Опис документу:
Розробка уроку дає вчителю змогу ознайомити учнів з монументальним живописом, його видами; формувати уявлення про особливості художньо-образної мови; удосконалювати навички і вміння в оволодінні роботою художніми матеріалами; розвивати творче мислення, уміння аналізувати.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

7 клас.

Тема. Монументальне мистецтво.

Мета: ознайомити з монументальним живописом, його видами; формувати уявлення про особливості художньо-образної мови; удосконалювати навички і вміння в оволодінні роботою художніми матеріалами; розвивати творче мислення, уміння аналізувати; виховувати любов і цікавість до творів світового мистецтва.

Тип уроку: засвоєння нових знань і вмінь.

Обладнання: а)для вчителя:

  • відеоряд творів монументального живопису,

  • вітражі, мозаїки, панно, фрески, фотоілюстрації;

  • плакат «Послідовність виконання вітражу»,

- роздавальний матеріал для опрацювання в групах,

- аудіо запис.

б)для учнів:

- аркуш паперу, фарби, чорний фломастер, графітовий олівець, гумка, кольорові олівці, пензлі, склянка для води, серветка.

ХІД УРОКУ

  1. Організація уваги учнів, оголошення теми та мети уроку.

  2. Актуалізація опорних знань і вмінь.

Назвати види живопису.

Які твори відносяться до станкового живопису?

Де він зустрічається?Наведіть приклади.

Який живопис називається монументальним? Де його застосовують?

( метод «мікрофон», який надає можливість учням по черзі, швидко висловлюючи свою думку, відповісти на запитання).

Узагальнення відповідей.

3.Мотивація навчальної діяльності.

Монументальний живопис — це великі картини, які пишуть на внутрішніх та зовнішніх стінах споруд. На відміну від станкового він завжди пов'язаний з архітектурою, тому не може існувати самостійно.

Монументальний живопис буває кількох видів: мозаїки, панно, фрески, вітражі.

Призначення вітражів, панно, мозаїк, фресок різноманітне: вони є багатою декоративною прикрасою споруд та окремих приміщень.

Можливо, в майбутньому хтось із вас вибере такі професії, як архітектор, дизайнер, художник. І вашими роботами будуть прикрашені екстер'єри та інтер'єри споруд наших міст, селищ і сел. Своєю наполегливою працею ви зробите їх ще більш привабливими та цікавими і для дітей, і для дорослих.

А сьогодні кожен із вас спробує прикрасити свою споруду, проект якої ви розробляли на попередньому уроці, вітражем, мозаїкою або фрескою, що мають відображати характер і призначення споруди, доповнювати її художній образ.

  1. Вивчення нового матеріалу.

Робота в групах.

Учитель об'єднує учнів у 3 групи. Групи отримують пакети з матеріалами та фотоілюстраціями для опрацювання і підготовки доповіді.

Організація сприймання торів мистецтва.

Під час перегляду відеоряду (слайди під аудіо запис) доповідачі груп знайомлять клас з інформацією про види монументального мистецтва.

  1. Практична діяльність учнів.

Учні виконують ескіз вітражу за запропонованими зразками з власною інтерпретацією), мозаїки, мозаїки або фрески (на підготованій поверхні) для споруди дитячої зони відпочинку в такій послідовності:

1. Визначити призначення споруди, для якої буде виконуватися ескіз.

2. Визначити, твір якого виду монументального живопису ви будете виконувати (вітраж, мозаїка, фреска).

3. Вибрати сюжет композиції.

4. Виконати лінійний малюнок композиції.

5. Продумати кольорове вирішення. Учитель контролює роботу учнів.

5. Закріплення нових знань і вмінь.

Фронтальне опитування.

З якими видами монументального мистецтва ви познайомились? Наведіть приклади.

Що таке вітраж? Назвіть його види.

Як виготовляється класичний вітраж?

Які матеріали використовуються для виготовлення вітражів?

Що таке мозаїка? Які матеріали використовуються для виготовлення мозаїки?

Що таке фреска? Які техніки стінного розпису (фрески) ви знаєте?

Назвіть відомих малярів, які працювали в техніці фрески.

Чим відрізняється вітраж від мозаїки?

Де застосовується монументальний живопис?

6. Завершення уроку.

Підсумки: аналіз характерних помилок в роботах учнів;

дати загальну оцінку виконаним роботам;

оцінити діяльність учнів на уроці;

організовує виставку робіт учнів за видами монументального живопису: «Мозаїка», «Вітраж», «Фреска».

7. Домашнє завдання.

Принести: фарби, альбом, графічні матеріали, склянку для води, пензлі, серветку, палітру.

Словник.

Вітраж (франц. vitrage — вставляння шиб) — вид монументально-декоративного мистецтва — картини, виконані на склі фарбами чи складені із шматків скла за допомогою вузьких свинцевих смуг; кольорове скло у вікнах, дверях, ширмах. Види: класичний (паяний), клеєний (несправжній).

Класичний вітраж — вітраж, виготовлений на основі свинцевої решітки з наступним запаюванням стиків. Ще — паяний вітраж.

Клеєний вітраж — вітраж, виготовлений викладанням і приклеюванням До скла основи елементів композиції з наступним заповненням проміжків сполучною речовиною (цементний розчин, епоксидна шпаклівка тощо). Ще — імітація вітража.

Мозаїка (франц. mosaigue, від італ. mosaico) — зображення або візерунок із смальти, кольорового каменю, керамічних плиток, які щільно припасовані один до одного і закріплені цементом або спеціальною мастикою безпосередньо на стіні чи на площині, яку декорують.

Панно (франц. panneau; від латин, pannus шматок тканини): 1) Декоративний малярський або скульптурний твір, призначений для оздоблення стіни чи стелі. Панно підпорядковується архітектурному ансамблю. 2) Частина стіни або стелі, обрамлена орнаментом чи ліпленням, зазвичай, заповнена малярським зображенням або скульптурним рельєфом Фреска (італ. fresco — свіжий) — малярство, яке базується на використанні водяних фарб, нанесених на вологу штукатурку. Види: «а фреско» — по сирому, «а секко» — по сухому.

Матеріал для опрацьовування.

Мозаїка

Мозаїка (франц. mosбique, італ. mosaico, від латин, musivum, букв. — присвячене музам, від грец. — святилище муз) — один з основних видів монументального мистецтва — зображення або візерунок, виконані з однорідних або відмінних за матеріалом твердих частинок (кубиків смальти, натуральних кольорових камінчиків, керамічної плитки і т. п.) на площині стіни (мал. 137—139). Найдавнішою збереженою до нашого часу мозаїкою є орнаменти з кольорових глиняних кружалець (храми у Дворіччі, III тис. до н. е.). Антична мозаїка складалась із простих візерунків, викладених галькою. У візантійському мистецтві мозаїка зайняла провідне місце в системі декоративного оформлення інтер'єрів храмів (церкви Сан-Вітале в Равенні — 547 р.; Успіння в Дафнії — XI ст.). Зображення із смальт і напівдорогоцінного каміння не шліфувались, що надавало кольорам особливої глибини і дзвінкості. Мерехтлива поверхня цих мозаїк, їх золоте тло збагачували і зорово розширювали реальний простір інтер'єру візантійського храму (Софійський собор у Константинополі). Високого рівня мистецтво мозаїки досягло в країнах, що сприйняли візантійські традиції — в Італії, Грузії, Київській Русі. Найдавнішими зразками мозаїчного мистецтва, що мало світове значення, є мозаїки Софійського собору та Михайлівського Золотоверхого монастиря XI і XII ст. у Києві. У XIII ст. мистецтво мозаїки поступово занепадає. В Росії техніку смальтової мозаїки відродив у XVIII ст. M. Ломоносов. У 1864 p. при Петербурзькій Академії мистецтв відкрито мозаїчний відділ, основним завданням якого було виготовлення мозаїки для Ісакіївського собору. До техніки мозаїки звертався М. Врубель. Сучасні майстри мозаїки створюють композиції, побудовані на поєднанні яскравих локальних кольорових плям (Р. Гуттузо, Ф. Леже, Д. Рівера, Д. Сікейрос). Піднесення українського мистецтва мозаїки в 1930-ті pp. зумовлене інтересом митців до проблем синтезу мистецтв. Відомі майстри мозаїки старшого покоління — О. Дейнека, а періоду 1960—1980 pp. — В. Мельниченко та А. Рибчук (мозаїки автозаводу та Палацу піонерів у м. Києві); В. Патрик (мозаїки магазину «Океан» у м. Львові); М. Андрущенко (мозаїки школи в Перемишлянах); Б. Сойка (мозаїки лікувально-оздоровчого комплексу в Моршині) та інші.

Мозаїки використовуються також для прикраси предметів декоративно-ужиткового мистецтва.

Вітраж

Вітраж (франц. vitrage, від латин, vitrum — скло) — орнаментальна або сюжетна декоративна композиція (у вікні, дверях, перегородках) у вигляді самостійного панно на склі або іншому світлопроникному матеріалі (мал. 140—145). У будівельній практиці він становить повністю або частково засклений фасад споруди. Вітражі, які заповнюють отвори у культових та інших спорудах, створюють багату гаму кольорової гри світла, посилюючи емоційність і виразність інтер'єру. Як свідчать виявлені в. розкопках фрагменти плоского кольорового скла, найпростіший вітраж існував у Стародавньому Єгипті з II тис. до н. е„, а в Стародавньому Римі — зі ст. н. е. В ранніх християнських базиліках Риму та Равенни для заповнення віконних рам слугували алебастрові або селенітові пластини, які приглушували в інтер'єрі яскраве денне світло і створювали своєрідний декоративний ефект завдяки мерехтливому візерунку натуральних прожилків матеріалу. У X—XII ст. в романських храмах Франції (Шатр, Клюні) та в Німеччині (Аугсбург) з'явилися сюжетні вітражі зі шматочків кольорового (червоного й синього) скла, вирізаних по контуру зображення і скріплених свинцевими смужками з урахуванням кольорової гри світла. Такі вітражі надавали [інтер'єрові відтінку таємничості, особливо в готичних храмах із високим розмахом вікон. З часом збільшується кольоровий набір скла, ускладнюються сюжети: поряд з релігійними з'являються побутові сцени (Шартр). У XIV—XV ст. мистецтво вітражу поширюється в Англії, Швейцарії, Італії, Польщі. Поступово вітраж втрачає специфічну для середньовіччя площинність, форми здрібнюються, дедалі більшу роль починають відігравати розписи на склі, які врешті витісняють попередню техніку вітражу. В епоху Відродження ескізи і картони для вітражів виконували художники Л. Гіберті, П. Учелло, Донателло, А. Дюрер. Вітраж стає розписом на склі. У XVI ст. для прикраси житла застосовують так звані кабінетні вітражі — однотонні, на світські сюжети. В епоху бароко і класицизму мистецтво вітражу занепадає і лише в період модерну знову починає відроджуватись (Композиція — «Лицар» М. Врубеля, ДТГ). У XX ст. художники Ф. Леже, А. Матісс включали вітраж у композицію декорування інтер'єру. В Україні мистецтво вітражу розвивалося в тісному зв'язку з живописом, монументально-декоративним розписом. Давніх зразків українського вітражу в силу певних історичних умов не збереглося. Наприкінці XIX — на початку XX ст. створено поліхромні сюжетні та орнаментальні вітражі для ряду старовинних споруд — Кафедрального собору (1360—1479 рр.) у Львові (художники Я. Матейко, Ю. Мегоффер, С. Качор-Батовський); Вознесенського костьолу (1551 р.) в Дрогобичі (художники Я. Матейко, О. Виспянський, Ю. Мегоффер); Успенської церкви (1579—1629 рр., художник П. Холодний).

З 50-х рр. XX ст. проявляються риси, властиві станковим живописним творам. У них переважає сюжетно-оповідне начало: це — «Переяславська Рада» для павільйону УРСР на ВДНГ в Москві (1954 р., художники Г. Боня, В. Давидов, С. Кириченко та ін.). Із середини 60-х рр. XX ст. композиційний зв'язок вітражів з архітектурними формами набуває нових якостей, стає більш органічним. Сюжети з історичного минулого та сучасної дійсності відзначаються різноманітністю композиційного вирішення, як, наприклад, вітражі за мотивами «Енеїди» І. Котляревського в Будинку літераторів у Києві (художник Є. Ковтун); у триптиху «Т. Г. Шевченко» в Київському університеті (художники Ф. Глащук, В. Задорожний, В, Перевальський). Сучасний вітраж складають із шматочків скла і армують свинцевою, сталевою або пластмасовою смужкою, застосовуючи кольорове та безбарвне скло. На безбарвне скло наносять візерунок гравіюванням або травленням плавиковою кислотою. Застосовують монолітне скло з розписом фарбами, які спікаються. Багата кольорова палітра і фактурні традиції дозволяють створювати як орнаментальні, так і сюжетні композиції в сучасному вітражі, який має широкі перспективи розвитку.

Фреска

Фреска (італ. fresco — свіжий) — малярство, яке базується на використанні водяних фарб, нанесених на вологу штукатурку (мал. 146—150). Види: «а фреско» — по сирому, «а сёкко» — по сухому. Живопис у техніці «фреско» виконується по вологій штукатурці, тобто за ці короткі десятки хвилин, поки розчин ще не «схопився» і вільно убирає фарбу. Такий розчин художники-монументалісти називають «зрілим». Писати по ньому потрібно легко і вільно, а головне, як тільки художник відчує, що хід пензлика втрачає плавність і він починає «бороздить», фарба не убирається, потрібно закінчувати роботу: все одно фарби вже не закріпляться. Тому фреска — один із самих трудомістких видів живопису, що потребує величезної творчої напруги. Ця техніка, зародившись у глибинах античної культури, була розповсюджена на весь регіон європейської культури. Вона змінювалася відповідно до художніх завдань, які стояли перед майстрами даної епохи і регіона, виходячи з традицій майстерності і властивостей місцевих матеріалів.

До Росії термін «фреска» прийшов з Італії не раніше XVIII ст. Фреска була розповсюджена в минулі епохи. Припускають, що її знали в Стародавній Греції, писали нею у Стародавньому Римі, Візантії, на Русі X—XII ст. (у Києві, Новгороді, Пскові). Багаточисленні фрески виконані у середньовічній Західній Європі та на території Київської Русі в ХНІ—XVIII ст. Бурхливий і своєрідний розвиток вона отримала в Італії в XIV—XVII ст. В цій техніці створені найбільш значні та видатні твори настінного розпису. На Русі в ній працювали такі майстри, як А. Рубльов (близько 1360/1370 — близько 1430) та Діонісій (близько 1440 — після 1502/1503). В епоху Відродження — Рафаель (1483—1520), Мікеланджело (1475— 1564), Леонардо да Вінчі. Вони працювали як в техніці «а фреско», так і способом «а секко». Тут живопис ведеться по твердій сухій вапняній штукатурці, тільки вдруге зволоженої, і фарбами, заздалегідь змішаними із вапном. Застосовується також казеїново-вапняковий живопис: художник працює на мокрій і сухій штукатурці. Таке малярство допускає наступні невеликі поправки темперними фарбами. Тому його застосовують не тільки всередині, а також на зовнішніх поверхнях споруд.

Існують і інші техніки стінного розпису, які також називають «фреска» в широкому значенні цього слова. З новими складами фарб експериментували багато художників.

Так; Леонардо да Вінчі написав свою видатну картину «Тайна вечеря» на стіні трапезної міланського монастиря Санта-Марія делла Граціє фарбами власного винаходу, остаточна таємниця яких до цієї пори не розкрита. Проте і фарби Леонардо виявилися невічними — вони темнішають та відшаровуються.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Воркшоп як інноваційна освітня технологія»
Швень Ярослава Леонідівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.