До ЗНО з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ залишилося:
0
5
міс.
2
0
дн.
2
1
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Конспект уроку "Микола Міхновський і його праця «Самостійна Україна»./ Історія України, 10 клас

Опис документу:
Урок присвячений Миколі Івановичу Міхновському (1873–1924) — українському політичному та громадському діячу, правнику, публіцисту, основоположнику, ідеологу і лідеру самостійницької течії українського руху кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема. Засновник самостійницької течії українського руху Микола Міхновський і його праця «Самостійна Україна».

Мета уроку:

  • закріпити суть поняття «національна ідея»;

  • простежити самостійницьку тенденцію у вітчизняній суспільно-політичній думці в другій половині ХІХ ст.;

  • проаналізувати базові засади національної ідеї в праці М. Міхновського «Самостійна Україна» й визначити її історичну роль та вплив на розвиток політичної думки стосовно основних проблем державотворення на сучасному етапі;

  • розвивати пізнавальний інтерес до матеріалу, критичне мислення учнів;

  • формувати громадянську позицію, виховувати любов до України.Тип уроку: комбінований

Урок на розвиток критичного мислення учнів

Хід уроку

І. Організація учнів до уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Вчитель.

  1. Поясніть історичні терміни:

  • «суспільно-політичний рух»;

  • «національна ідея»;

  • «хлопомани»;

  • «народовці»;

  • «москвофіли»;

  • «Братство тарасівців»

  • «радикали»;

  1. Дайте визначення поняття «політична партія», що вам відомо про першу політичну партію на українських землях?

  2. Яку ідею вперше обґрунтував Юліан Бачинський у своїй праці «Україна irredenta»?

  3. Яку оцінку дав Іван Франко цій праці?

  4. Як ви вважаєте, які наслідки мала поява «України irredenta» для РУРП?

ІІІ. Усвідомлення нового матеріалу.

Вчитель. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. характеризувався новими явищами у суспільно-політичному житті українських земель. Відомий український письменник та громадський діяч В. К. Винниченко. називав цей час початком «відродження нації». В Україні починають утворюватися перші національні політичні партії, на їх арену виходять політичні лідери, яких можна назвати титанами духу, що в умовах гніту двох імперій, Російської та Австро-Угорської, закликали до боротьби за незалежність України. У плеяді діячів національно руху кінця ХІХ - початку ХХ ст. стоїть фігура відомого українського громадсько-політичного діяча, ідеолога державної незалежності України, першого речника українського націоналізму, засновника самостійницької течії українського руху, людини, яку деякі сучасники називають найбільш невезучим «батьком нації», бо фантастично не фортунило ні за життя, ні після смерті.

  • Хто ж він? Для вас – підказка: завтра, 31 березня, виповнюється 142 роки від дня народження цього відомого політичного діяча-самостійника. (М. Міхновський)

Оголошення теми та мети уроку

Епіграф уроку: «Як не можна спинити річку, що зламавши кригу на весні бурхливо несеться до моря, так не можна спинити нації, що, прокинувшись до життя, ламає свої кайдани» М. Міхновський.
Вчитель. З юних літ і до самої смерті в 51 рік М.Міхновський відстоюватиме самостійність України. Його життя – то вічний рух, рух за правду, за ідею, за народ – рух, якому Микола Міхновський присвятив своє досить бурхливе життя, доводячи, що він патріот і син своєї землі.

Відео «Поборники незалежності України»

     Вчитель. Дійсно, долю Міхновського складно назвати щасливою. Усе життя йому довелось відстоювати ідеї, які не підтримувала більшість. Він був змушений увесь час «йти проти течії». А після себе він залишив зовсім невелику творчу спадщину. Найбільша його праця – це брошура на 22 сторінки «Самостійна Україна».

У січні  1900  року,  Микола Міхновський  взяв участь у становленні Революційної Української Партії. Її лідери запропонували Міхновському узагальнити свої ідеї в окремій брошурі. Вона з'явилася того самого року під назвою «Самостійна Україна». Значну її частину становив екскурс до історії русифікаторської великодержавної політики царизму. Автор вважав за необхідне і правомірне повернення до статусу України, який існував на основі Переяславського трактату 1654 року. З позицій  міжнародного права він блискуче проаналізував відносини України з Росією, які мали стати конфедеративними, але були згодом односторонньо порушені Росією. Це давало право Україні на відмову від союзу з Росією і повернення до статусу самостійної держави.

З самого початку, автор поставив 7 запитань:

  • Яким правом російське правительство поводиться з нами на нашій власній території, наче зі своїми рабами?

  • Яким правом відносно нас, тубільців своєї країни, видано закон з 17 травня 1876 року, що засуджує нашу національність на смерть?

  • На підставі якого права на всіх урядах нашої країни урядовцями призначено винятково росіян або змоскалізуваних ренеґатів?

  • На ґрунті якого права з наших дітей готують по школах заклятих ворогів і ненависників нашому народові?

  • Через що навіть у церкві панує мова наших гнобителів?

  • Яким правом правительство російське здерті з нас гроші витрачає на користь російської нації..?

  • І, нарешті, найголовніше: чи має право царське правительство взагалі видавати для нас закони, універсали та адміністраційні засади?»

Міхновський висловлює думку, що кінець XIX століття є добою визволення націй, а необмежена свобода всебічного духовного розвитку людини та її найкращого матеріального благополуччя можлива лише у «державі одноплемінного національного змісту». За Міхновським, кожна нація прагне самовиявлення у формі незалежної самостійної держави, а «найпишніший розквіт індивідуальності можливий лише в державі, для якої плекання індивідуальностей є метою, — тоді стане зовсім зрозумілим, що державна самостійність — це головна умова існування нації, а державна незалежність — це національний ідеал у ділянці міжнародних відносин». Автор пише:

«…через увесь час свого історичного існування нація наша з найбільшим зусиллям прагне вилитись у форму держави самостійної і незалежної».

(Коли навіть поминути удільні часи, де окремі галузі нашої нації складали окремі держави, то перед нами виникає Литовсько-Руське Князівство, де геній нашого народу був культурним фактором, і найголовніше Галицько-Руське Королівство — спробунок злучити до купи всі галузи, всі гілки нашого народу в одній суцільній державі, спробунок, повторений далеко пізніше Богданом Хмельницьким і ще раз — Іваном Мазепою».)

Констатуючи трагічний факт бездержавності України, Міхновський робить висновок: «Над нами висить чорний стяг, а на ньому написано: смерть політична, смерть національна, смерть культурна для української нації!..»

Міхновський не обурюється закидом, що український народ, мовляв, некультурний, безсилий та інертний, а навпаки, розцінює цей закид як «найліпший, наймогутніший, найінтенсивніший аргумент і підставу того, щоб політичне визволення нашої нації поставити своїм ідеалом!»

Основні постулати брошури Міхновського звучать так:

  • Як не можна спинити річку, що, зламавши кригу навесні, бурхливо несеться до моря, так не можна спинити націю, що ламає свої кайдани, прокинувшись до життя.

  • Нелюдське ставлення росіян до нас освячує нашу до них ненависть.

  • Доки хоч на однім клапті української території пануватиме чужинець… доти усі покоління українців йтимуть на війну.

  • Кров, коли вона пролита братньою рукою, ще дужче благає про помсту, бо то брата кров!

  • Головна причина нещасть нашої нації — брак націоналізму серед ширшого загалу її.

На підставі висловлених думок, Микола Міхновський у кінці брошури робить висновок:

«Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам належить по праву, але віднято в нас теж силою. Наша нація довго нездужала, але нині вже стає до боротьби… Ми не хочемо довше зносити панування чужинців, не хочемо більше зневаги на своїй землі. Нас горстка, але ми сильні нашою любов'ю до України! … Сини України! Ми як той Антей, доторкаючись до землі, наберемось вже більшої сили й завзяття. Нас мало, але наш голос лунатиме скрізь по Україні… Нехай страхополохи та відступники йдуть, як і йшли до табору наших ворогів, їм не місце поміж нас і ми проголошуємо їх ворогами Вітчизни. Усіх, хто на цілій Україні не за нас, той проти нас.

Україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя. … Вперед! Бо нам ні кого надіятись і нічого озиратись назад!»

Найбільшу увагу вже понад століття привертає гасло «Україна для українців». Ось як у популярній формі суть гасла "Україна для українців" сформулював професор Анатолій Свідзинський у книзі "Це складе національне питання".

  • Гасло Миколи Міхновського «Україна для українців» багатьом досі не дає спокою. Неозброєним оком видно, як це гасло поляризує і напружує загал, спричинює емоції, викликає зливу звинувачень.

Вчитель пропонує учням висловити свою позицію щодо гасла "Україна для українців" та подивитися невелику сценку, зробити висновки.

Така дискусія цілком могла б відбутися на одній із вулиць Львова, Києва чи Харкова:

То Ви заперечуєте гасло "Україна для українців"?

Так, заперечую.

Ну, то заперечуйте швидше, прошу Вас!

Яким чином? Я вже сказав — ні!

Прошу побудувати заперечення цього гасла за законами логіки.

"Україна для українців"? За законами логіки. ..Україна не для українців...

Правильно.

Але, пробачте, це вже якесь безглуздя.

Так, це вже занадто. Ні, правильне заперечення має бути "Україна не тільки для українців".

Помиляєтесь. За законами логіки це є заперечення іншого твердження: "Україна тільки для українців". Але цього Міхновський не говорив.

То що ж він мав на думці?

Те, що має на увазі іспанець, коли говорить "Іспанія для іспанців", зрештою замість іспанця візьміть когось іншого. Стверджується, що на етнічних землях українців має будуватися українська незалежна держава, в якій, до речі, українці нададуть повні громадянські права всім національним меншостям, забезпечать їх культурні потреби. Ось, що мав на увазі Микола Міхновський.

Висновок. Іншими словами, як і тоді так і сьогодні гасло Миколи Міхновського «Україна для українців» означало лише одне: «Україна без окупантів».

Вчитель. Кінцева мета політичної боротьби М. Міхновського визначалася формулюванням: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ», що є однією із 10 заповідей, які нам залишив Міхновський.

«Десять заповідей УНП» на рівні із брошурою «Самостійна Україна» стали найвидатнішим твором і спадком Миколи Міхновського, що без сумніву спричинив потужний вплив на становлення, розвиток та формування українського націоналізму. Розроблені вони були особисто Міхновським у 1904 році як своєрідний партійний «кодекс честі» для членів УНП та бажаючих вступити у партію.

Ось ці заповіді (подано в оригіналі):

  1. Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна — республіка робочих людей.

  2. Усі люди — твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди — се вороги нашого народу, поки вони панують над нами й визискують нас.

  3. Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів.

  4. Усюди й завсігди уживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.

  5.  Шануй діячів рідного краю, ненавидь ворогів його, зневажай перевертнів-відступників — і добре буде цілому твоєму народові й тобі.

  6. Не вбивай України своєю байдужістю до всенародних інтересів.

  7. Не зробися ренегатом-відступником.

  8. Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.

  9. Допомагай своєму землякові поперед усіх, держись купи.

  10. Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм сили й відваги, не [,будь] укупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш.


Незначна кількість праць М.Міхновського у декілька десяток сторінок склали цілу епоху в українській соціально-політичній думці. А його постать назавжди залишиться в історії України.

ІV. Рефлексія.

  • Як ви думаєте, чому зі всіх гасел М.Міхновського епіграфом уроку я обрала гасло «Як не можна спинити річку, що зламавши кригу на весні бурхливо несеться до моря, так не можна спинити нації, що, прокинувшись до життя, ламає свої кайдани» ?

  • Яке гасло обрали б ви і чому?

Найближчий друг Міхновського, Сергій Шемет, пізніше згадував:

«Це було велике серце. В ньому палав такий вогонь любові до України, що в іншій країні він запалив би мільйони сердець бажанням патріотичного подвигу, а серед нашої інтелігенції запалилися цим вогнем лише одиниці. Найбільшою його заслугою було надання великого творчого розмаху українським національним почуттям. Малесеньку любов до пісень і вишиванок він розпалив у полум'я великої любові до України».

Микола Міхновський, по суті, повторив подвиг Тараса Шевченка, адже своєю брошурою «Самостійна Україна» подібно до «Кобзаря» струснув напівсонну суспільну свідомість, що майже звикла до рабства. Його думки та ідеї згодом взяло на озброєння нові покоління українців, яке вже після його смерті, зокрема в лавах ОУН і УПА змагалися за самостійну Україну.

Повертаємось і ми нині до спадщини Міхновського, бо чи вільні ми зараз? Чи вільна наша країна? Чи досягла мета Міхновського свого фінішу? Думаю, всі погодяться: ні. Тому і нині актуальними залишаються гасла Міхновського до боротьби за незалежну Україну, а його постать назавжди залишиться в історії України як символ патріота-борця за нашу свободу і незалежність, за соборність держави Україна.

Слава Україні!

V.  Домашнє завдання.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Протидія шкільному насильству»
Черниш Олена Степанівна
72 години
790 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.