Конспект уроку 9 клас, на тему: "СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЮ НА ПОЧ ХХ СТ"

Опис документу:
Конспект уроку 9 клас, на тему: "СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЮ НА ПОЧ 20 СТ". Методична розробка буде корисною вчителям для підготовки до уроку, а також тим, хто цікавиться історією чи шукає нові ідеї для уроків.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЮ

НА ПОЧ 20 СТ

Мета: охарактеризувати соціальний та економічний розвиток західноукраїнських земель на поч. 20 ст.

Цільові завдання:

  • Розкрити особливості соціального та економічного розвитку західноукраїнських земель на поч. 20 ст.

  • Охарактеризувати становище промисловості на зазначених землях

  • Проаналізувати становище сільського господарства

  • Розкрити поняття «кооперативного руху»

  • Розкрити причини та перебіг трудової міграції

Очікуваний результат

Після уроку учні зможуть:

  • Характеризувати особливості соціально-економічного розвитку західноукраїнських земель на поч. ХХ ст.

  • Тлумачити, співвідносити та застосовувати поняття та терміни

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання

Для перевірки домашнього завдання з попередньої теми вчитель застосовує прийом фронтального опитування.

Список запропонованих питань:

  1. Охарактеризуйте Столипінську аграрну реформу

  2. Розкрийте посилення гніту селян

  3. Розкрийте етапи політичного та національно-культурного руху

ІІ. Вивчення нового матеріалу

В ході розповіді з використанням схеми, вчитель розкриває соціально-економічне становище західноукраїнських земель

Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель на початку ХХ ст. визначався, як і в попередній період, їхнім залежним становищем від Австро-Угорської імперії. Хоча великий крок вперед зробила українська промисловість, але вона продовжувала розвиватися однобічно і нерівномірно й значно відставала від промисловості власне Австро-Угорщини. У сільському господарстві ситуація залишалася також дуже складною. Австро-Угорщина перетворила українські землі на свою внутрішню колонію, яка повинна була постачати дешеві продукти та сировину і бути ринком збуту для австрійських товарів.

В ході стислої характеристики вчитель розкриває стан промисловості на західноукраїнських землях початку ХХ ст.

На початку ХХ ст. місцева адміністрація розширила кредитування фабрично-заводської промисловості та звільнила її від податків, що сприяло промисловому піднесенню.

Нафтопереробка.

АУ влада не заохочувала переробку на місцях, тому розвивалась нафтовидобувна галузь. Видобуток швидко зростав, до прикладу: у 1900 р 325 тис т, а в 1909 р – більш ніж 2050 т. Найбільше нафти в районах Борислава та Дрогобича.

Деревообробна промисловість.

  • Працювало близько 100 лісопильних заводів.

  • Щорічно експортували 80-85 тис лісоматеріалів.

Видобуток солі.

Успішно розвивався, в 1906 році на частку Галичини припадало 64% загальнодерж видобутку солі.

Харчова та легка промисловість.

  • Незначні зміни

  • Працювало 3 цукрові заводи, 5 тютюнових фабрик, кілька текстильних підприємств.

  • Продукція не могла конкурувати з австрійськими виробами.

Важкої промисловості майже не існувало.

Машинобудування було розвинено слабко. У Закарпатті діяли металургійні заводи, де виплавляли чавун. На цих підприємствах використовувалася застаріла техніка.

Шляхи сполучення.

Вдосконалювалися на поч. 20 ст.

Будівництво залізниць велося переважно зі стратегічних міркувань. Протягом 1870–1910 pp. залізнична мережа в усій Галичині зросла на 1 430 км. У 1910 p. вона становила 4 120 км. Незважаючи на це, західноукраїнські землі були гірше забезпечені залізницями, ніж розвинені країни Європи, а також західні провінції Австро-Угорщини. (Перша залізниця в Україні 1840 рік «Галицька залізниця імені Карла Людвіга» з основною лінією «Бохня — Дембиця — Ряшів — Переворськ — Перемишль — Львів»)

За західноукр землями закріпилася роль постачальника сировини й ринку збуту готових фабричних виробів, що розорювало місцевих виробників, консервувало ремісничий характер промисловості.

Становище робітників.

  • Було надзвичайно складним.

  • Робочий день становив від 11 до 16 годин

  • Низька заробітня плата

  • Травматизм (протягом 1902-1904 року сталося 8,5 тис нещасних випадків)

На землях розпочалися нові тенденції розвитку:

- Протягом 1905–1906 pp. виникло понад 50 акціонерних компаній з видобутку нафти, найбільшими з яких були «Галицьке-Карпатське товариство», компанія «Східниця», компанія «Галичина».

- Прискорився процес концентрації підприємств у нафтовій промисловості. Найбільші 15 підприємств виробляли 75 % нафти, що видобувалася в Галичині.

- Значним був вплив іноземного капіталу. Так, найбільший хімічний завод у Сваляві, збудований у 1910–1911 pp., належав будапештській компанії «Сольва», акціонерами якої, окрім австрійських, були англійські, французькі та американські підприємці.

- Створювалися банки, акціонерні товариства, концерни та інші монополістичні об’єднання, іноземні підприємці оволоділи основними галузями промисловості Західної України.

У промисловості Галичини на початку XX ст. було зайнято лише 9 % населення, а в сільському господарстві — 77 %. На Буковині в 1900 p. сільським господарством було зайнято 75 % населення. У Закарпатській Україні в промисловості працювало не більш ніж 5 % населення.

Головну частину продукції давали галузі, що займалися видобуванням і первинною переробкою місцевої сировини, — лісова, лісопильна і нафтоозокеритна. Незважаючи на значні зрушення наприкінці XIX — на початку XX ст., становлення фабрично-заводської промисловості на західноукраїнських землях ще не завершилось.

2. Стан сільського господарства

Використовуючи характеристику вчитель розкриває становище сільського господарства на західноукраїнських землях початку ХХ ст.

  • Провідною галуззю економіки залишалося сіль госп, зайнято 94% населення.

  • Більша частина земель належала поміщикам, заможним селянам, церквам.

Капіталістичні відносини призвели до диференціації населення:

  • 80% - бідні селяни

  • 15% - середній достаток

  • 5 % - заможні селяни

З часом поміщики почали надавати землю в оренду чи продавати їх. Більшість селян змушені були ходити на заробітки чи орендувати землю.

З метою підвищення виробництва почали запроваджувати більш досконалий реманент та модернізувати методи організації господарства (системи сівозмін замість трипілля використання природних і штучних добрив, дренування ґрунтів та меліоративні роботи).

Методи зумовлювали підвищення врожайності, проте аграрне перенаселення зумовлювало зубожіння основної маси селянства.

Становище погіршувалося через зловживання влади. Встановлювалися прямі податки на землю, хату, худобу, проїзд через мости. Постійно зростали непрямі податки (на нафту, цукор, тютюн, пиво)

Погіршувало становище ще й те, що адмін посади обіймали здебільшого польська аристократія.

3. Кооперативний рух на початку 20 ст.

Застосовуючи пояснення та схему вчитель розкриває суть поняття «кооперативний рух» та перебіг подій.

Кооперативним називають суспільний і господарський рух, спрямований на створення й розвиток різних форм (артілей, громад, товариств тощо) і видів (кредитнихспоживчихс.-г.) кооперативів.

Рух активно продовжував розвиватися, зростання кооперативів призвело до організації в 1904 році Центральної асоціації українських кооперативів, що мала 550 філій.

Діяльність:

  • Скуповували продукцію селянських господарств

  • Постачали їм добрива, машини, сортове насіння.

Наслідок:

Підвищення продуктивності праці, залучення до ринку.

Найчисельнішими серед кооперативів були кредитні спілки.

Надавали позики під низький відсоток.

Діяльність кооперативів , окрім суто господарської, мала й суспільний характер. Кооперативний рух давав можливість багатьом селянам вистояти в боротьбі за землю, за збереження свого господарства.

  1. Трудова еміграція населення

В ході розповіді вчитель розкриває основні етапи трудової міграції населення

Загострення соціально-економічних проблем у краї призвело до масової трудової еміграції селян до країн Європи, Північної та Південної Америки. Мізерні заробітки або повна їх відсутність, страх іще не розорених селян перед майбутніми злиднями, зубожіння більшості селянства, нестача землі, пошуки порятунку від голодної смерті, тягар національного гноблення й політичного безправ’я стали основними причинами еміграції.

Масова еміграція західноукраїнського селянства розпочалася у 80-х рр. XIX ст., а найбільших розмірів досягла на початку XX ст. Вона проходила у формах постійної переселенської й тимчасової заробіткової еміграцій. Постійна переселенська еміграція відбувалася переважно до Бразилії, Аргентини, США та Канади.

На тимчасові сезонні роботи західноукраїнські селяни щорічно виїздили до сусідніх країн — Угорщини, Західної Австрії, Німеччини, Румунії, Росії, Франції тощо. Основна частина постійних емігрантів вирушала до Америки.

Перша хвиля трудової еміграції із західноукраїнських земель тривала до початку Першої світової війни. У цілому вона була частиною світового міграційного процесу, що особливо активізувався на межі XIX—XX ст. За масштабами вона переважала всі наступні хвилі української еміграції. Її результатом стала поява на Американському континенті значної української діаспори.

Трудова еміграція мала деякі позитивні наслідки. Мігранти переказували своїм родичам на батьківщину значні кошти, що сприятливо впливало на економічне життя краю. До того ж трудові мігранти, які поверталися додому, запозичували багатий досвід використання новітньої техніки, технологій, організації трудових відносин.

Для організації набору й перевезення переселенців існували спеціальні компанії. Їхні представники поширювали листівки, у яких змальовували принадні умови переїзду та поселення на нових землях, обіцяли селянам можливість безкоштовного отримання землі, добру платню в промисловому та сільськогосподарському виробництві. Представники компаній були зацікавлені у збільшенні кількості емігрантів, оскільки отримували за кожного з них гроші: за дорослого — 5 доларів, за дитину — 2. Протягом другої половини XIX ст. зі Східної Галичини й Північної Буковини в пошуках кращої долі до Америки виїхало близько 250 тис. осіб. Закарпаття упродовж 1871—1900 рр. залишили 170 тис. переселенців.

ІІІ Закріплення вивченого на уроці

Вчитель організовує колективну роботу та пропонує дати вдповіді на наступні запитання:

  • Яким було економічно-соціальне становище на західноукраїнських землях початку 20 ст.?

  • Розкрийте стан сільського господарства

  • Дайте визначення поняттю «кооперативний рух»

  • Назвіть причини та етапи трудової міграції

IV Домашнє завдання

  • Попрацюйте творчо: уявіть, що ви мандрівники у часі і перенеслися на західноукраїнські землі на поч. 20 ст, опишіть у невеличкому есе ( 1 ст А4) що ви побачили.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Впровадження веб-квестів в освітній процес»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
590 грн