Мета:
- Дослідити причини самопошкодження.
- Надати емоційну підтримку.
- Розробити стратегії безпечних способів впоратися зі стресом.
1. Встановлення контакту та безпечного простору
Фрази:
- "Дякую, що прийшов/ла. Тут ти можеш говорити відверто, я не буду тебе осуджувати."
- "Моя мета — допомогти тобі почуватися краще. Якщо хочеш, можемо почати з того, що зараз найважче?"
Дії:
- Забезпечити конфіденційність (але пояснити межі: загроза життю = обов’язкове повідомлення батькам).
- Використовувати відкриті питання, уникати "чому?" (це може спровокувати відчуття провини).
2. Дослідження причин та тригерів
Питання:
- "Як ти відчуваєш себе перед тим, як робиш це?" (Напр., гнів, порожнеча, оніміння).
- "Що допомагає тобі після? (Напр., полегшення, контроль, покарання себе).
- "Чи є ситуації/люди, які особливо важкі для тебе?"
Важливо:
- Не фокусуватися на деталях самопошкодження (це може нормалізувати поведінку).
- Підкреслити: "Біль — це сигнал, що тобі потрібна допомога, а не слабкість."
3. Робота з емоціями
Техніки:
Альтернативні способи виходу емоцій:
Мета: Допомогти підлітку знайти безпечні способи висловити сильні емоції (гнів, тривогу, боль, порожнечу) без самопошкодження.
План (частково):
1. Фізичні методи (для відчуття контролю та розрядки)
3. Творчі методи (для висловлювання емоцій)
5. План дій на критичний момент
4. Розробка плану безпеки
6. Завершення консультації
